ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВОЛЮВЕН

(VOLUVEN^®)

Склад: =

діючі речовини: 100 мл розчину містить 6 г гідроксіетилового крохмалю 130/0,4 і 0,9 г натрію хлориду;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій= .

Електроліти: натрій (Na⁺) — 154 ммоль= /л, хлор (Cl^–) — 154 ммоль/л.

Теоретична осмолярність 308 мОсм/л, pH 4,0–5,5, титрована кислотність &= lt; 1,0 ммоль NaOH/л.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:<= /span> прозорий або злегка опалесцентний розчин, безбарвний або злегка жовтуватого кольору.

<= /o:p>

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та перфузійні розчини.

Код АТХ В05А А07.

<= /o:p>

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. <= /i>

Лікарський засіб Волювен являє собою колоїд для поповнення об’єму крові= , фармакологічні властивості якого, такі як збільшення внутрішньосудинного об’єму і гемодилю= ція, залежать від молярного заміщення гідроксіетиловими групами (0,4), середньої молекулярної маси (130000 Да), концентрації (6 %), а також від дози і швидк= ості інфузії. Гідроксіетиловий крохмаль (ГЕК 130/0,4), що міститься в препараті = Волювен, отримують з крохмалю кукурудзи воскової стиглості, його ступінь заміщення (співвідношення С2/С6) становить приблизно 8–12.

Інфузія 500 мл Волювену протягом 30 хвилин добровольцям спричиняла платоподібне збільшення об’єму приблизно на 100 % від введеного об’єму, який зберігався приблизно від 4 до 6 годин.

Терапевтичний ефект препарату Волювен при заповненні об’єму циркулюючої крові становить 100 % і зберігається не менше 6 годин.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика гідроксіетилового крохмалю має комплексний характер і залежить від молекулярної маси, а також переважно від ступеня молярного заміщення і характеру заміщення (співвідношення С2/С6). Після внутрішньовен= ного введення молекули масою нижче ниркового порога виведення 60000–70000 Да виводяться з організму з сечею, в той час як більші молекули розщеплюються α-амілазою плазми крові, перш ніж продукти розпаду також будуть виведе= ні нирками.

Середня молекулярна маса Волювену у перші хвилини після інфузії станови= ть у плазмі крові in vivo 70000–8000= 0 Да і залишається вище порога виведення протягом усього періоду лікування.

Об’єм розподілу становить близько 5,9 літра. Через 30 хвилин після закінчення інфузії рівень препарату Волювен у плазмі крові становить ще 75 % від максимальної концентрації. Через 6 годин рівень препарату в плазмі кров= і знижується до 14 % від максимальної концентрації. При одноразовому введенні 500 мл Волювену молекули гідроксіетилового крохмалю повністю виводяться з організму через 24 години.

Після введення 500 мл лікарського засобу Волювен його кліренс у плазмі крові становить 31,4 мл/хв, при цьому значення AUC (площа під фармакокінети= чною кривою "концентрація — час") становить 14,3 мг/мл/год, що свідчить про нелінійну фармакокінетику. Після одноразового введення 500 мл препарату, значення періоду напіввиведення з плазми крові становлять: t_{1/2 α=}=3D 1,4 год, t_{1/2 β}=3D 12,1 год.

При введенні аналогічних доз (500 мл) добровольцям зі стабільною нирков= ою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня значення AUC помірно зросло в 1,7 раза (95 % довірчий інтервал від 1,44 до 2,07) у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв порівняно з пацієнтами з кліренсом креатиніну X= 05; 50 мл/хв. На кінцевий період напіввиведення та максимальну концентрацію гідроксіетилового крохмалю ступінь ниркової недостатності не вплинув. При кліренсі креатиніну ≥ 30 мл/хв 59% препарату виявляється у сечі, порівняно з 51 % при кліренсі креатиніну від 15 до < 30 мл/хв.

Навіть після введення 500 мл на добу розчину гідроксіетилового крохмалю= , що міститься у Волювені, здоровим добровольцям протягом 10 днів, значного накопичення препарату в плазмі крові не відбулося.

Після неодноразового введення лікарського засобу Волювен у дозуванні 0,7 г/кг маси тіла на день протягом 18 днів у рамках експериментів на тваринах (щурах) через 52 дні після останнього введення спостерігалося накопичення препарату у тканинах 0,6 % від загальної введеної дози препарату.

В рамках ще одного фармакокінетичного дослідження восьми стабільним пацієнтам, які потребують діалізу, з термінальною стадією хвороби нирок вво= дилася разова доза 250 мл (15 г) ГЕК 130/0,4 (6 %).

3,6 г (24 %) дози ГЕК було виведено протягом 2-годинного діалізу (з пот= оком діалізату 500 мл на хвилину і з застосуванням діалізатора HD Highflux FX 50, фірми Fresenius Medical Care, Німеччина). Через 24 години середня концентра= ція ГЕК в плазмі крові склала 0,7 мг/мл. Через 96 годин середня концентрація ГЕ= К в плазмі крові становила 0,25 мг/мл. Застосування ГЕК 130/0,4 (6 %) протипока= зано пацієнтам, які потребують діалізу.

Токсична дія при тривалому введенні

При внутрішньовенній інфузії гідроксіетилового крохмалю, що міститься в= лікарському засобі Волювен, у дозуванні 9 г на кілограм маси тіла в день, що вводилася щурам і собакам протягом 3 місяців, токсичних ефектів виявлено не було.

Збільшення навантаження на нирки, печінку та метаболізм гідроксіетилово= го крохмалю у ретикуло-ендотеліальній системі призводили до нефізіологічних ст= анів тварин протягом періоду тестування.

Найменша токсична доза гідроксіетилового крохмалю, що міститься в лікарському засобі Волювен, становить більше 9 г на кілограм маси тіла в де= нь, і, отже, мінімум у 5 разів перевищує максимальну терапевтичну дозу.

Репродуктивна токсичність

Гідроксіетиловий крохмаль, що міститься в лікарському засобі Волювен, не мав тератогенного впливу на щурів і кроликів. Ембріолетальні ефекти спостерігалися у кроликів при введенні 5 г діючої речовини на кілограм маси тіла в день. Лікування під час вагітності та в період лактації призвело до втрати ваги і затримки розвитку у потомства щурів, які отримували цю кількі= сть препарату у вигляді болюсної ін’єкції. У материнських організмах були виявл= ені ознаки перевантаження об’ємом. Дослідження фертильності тварин, які зазнали прямого впливу препарату, не проводилися.

Фармакокінетичні дані щодо хворих із печінковою недостатністю або педіа= тричних та геріатричних пацієнтів відсутні. Вплив статі на фармакокінетику лікарськ= ого засобу Волювен не був вивчений.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіповолемія, спричинена гострою крововтратою, у випадках, коли застосув= ання одних тільки кристалоїдів вважається недостатнім.

Протипоказання.

Не застосовувати при сепсисі, нирковій недостатності та пацієнтам у критичному стані.

-&nb= sp;       Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначе= них у розділі «Склад»

-&nb= sp;       Сепсис

-&nb= sp;       Опіки

-&nb= sp;       Порушення функції нирок або проведення замісної ниркової терапії

-&nb= sp;       Внутрішнь= очерепна або внутрішньомозкова кровотеча

-&nb= sp;       Пацієнти в критичному стані (як правило, ті пацієнти, які потребують госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії)

-&nb= sp;       Гіпергідр= атація

-&nb= sp;       Набряк легенів

-&nb= sp;       Дегідрата= ція

-&nb= sp;       Тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія

-&nb= sp;       Тяжкі порушення функції печінки

-&nb= sp;       Декомпенс= ована серцева недостатність

-&nb= sp;       Тяжке порушення згортання крові

-&nb= sp;       Пацієнти з трансплантованими органами

Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились.

За можливості слід уникати змішування з іншими лікарськими засобами. Як= що у виняткових випадках неможливо уникнути змішування лікарських засобів, необх= ідно звертати увагу на їх сумісність (не повинно спостерігатися помутніння або випадання осаду), дотримання гігієнічних норм при введенні препаратів і їх ретельне змішування.

Особливості застосування.

У зв’язку з небезпекою виникнення алергічних реакцій необхідний частий контроль стану пацієнта, крім того, починати інфузію препарату необхідно з низькою швидкістю. Виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, таких= як гіперчутливість, грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспаз= м, некардіальний набряк легенів, пов’язували з розчинами, що міс= тять гідроксіетиловий крохмаль. Якщо виникли реакції гіперчутливост= і, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, = поки симптоми не будуть усунуті.

Хірургічні втручання і травми

На цей час відсутні надійні довгострокові дані щодо безпеки застосування ГЕК у пацієнтів, яким виконується хірургічне втручання та у пацієнтів з травмами.

Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Необхідна ретельна перевірка показань до застосування ГЕК з метою поповнення об’єму. Також потрібен моніторинг гемодинамічних параметрів для контролю та регулювання об’єму та дози.

У кожному разі слід уникати перевантаження об’ємом (гіперволемії) внасл= ідок передозування або занадто високої швидкості інфузії. Дозу лікарського засоб= у потрібно підбирати з обережністю, особливо для пацієнтів із захворюваннями легень і серцево-судинної системи. Необхідний частий контроль вмісту електролітів в сироватці крові, водного балансу і функції нирок.

Застосування препаратів ГЕК протипоказано пацієнтам з порушенням функції нирок і пацієнтам, які отримують замісну ниркову терапію. При перших ознаках ураження нирок застосування ГЕК необхідно припинити.

Повідомлялося про випадки підвищеної потреби у замісній нирковій терапі= ї у період до 90 днів після застосування розчинів ГЕК. Тому рекомендований конт= роль функції нирок у пацієнтів протягом мінімум 90 днів.

Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів з обмеженням функції печінки або пацієнтів з порушеннями згортання крові.

Вираженої гемодилюції, пов’язаної із застосуванням високих доз розчинів= ГЕК, слід уникати також при лікуванні пацієнтів з гіповолемією.

У разі повторного введення необхідно ретельно контролювати параметри згортання крові. При появі перших ознак порушення згортання крові лікування= із застосуванням розчинів ГЕК слід припинити.

Якщо пацієнт потребує операції на відкритому серці зі штучним кровообіг= ом, застосування розчинів ГЕК не рекомендовано через ризик розвитку сильних кровотеч.

У разі тяжкої дегідратації спочатку призначаються розчини кристалоїдів.= Як правило, потрібно вводити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Особл= иву увагу слід приділяти пацієнтам з порушенням обміну електролітів.=

Клінічна оцінка і періодичні лабораторні дослідження необхідні для конт= ролю балансу рідини, концентрацій електролітів у сироватці крові, функції нирок, кислотно-основного балансу та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії і у разі, якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки. Н= а цей час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами.

Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Добова доза лікарського засобу Волювен залежить від ваги пацієнта і може містити більше 1 ммоль (більше 23 мг) натрію. Це необхідно враховувати, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію.=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є деякі дані клінічних досліджень про застосування разової дози лікарсь= кого засобу Волювен вагітним при проведенні кесаревого розтину з використанням спінальної анестезії. Частота виникнення артеріальної гіпотензії у групі застосування Волювену була значно нижчою порівняно з групою застосування кристалоїдів (36,6 % та 55,3 % відповідно). Загалом оцінка параметрів ефективності показала значну користь лікарського засобу Волювен при профілактиці артеріальної гіпотензії, а також при виникненні тяжкої артеріальної гіпотензії порівняно з контрольною групою, в якій застосовувал= ися кристалоїди.

Відносно безпеки лікарського засобу Волювен для пацієнток не було виявл= ено негативного впливу, також не було виявлено негативного впливу препарату на = новонароджених.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, полог= и і постнатальний розвиток. Також = не спостерігалося ознак тератогенності.

Волювен можна застосовувати у період вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування переважує можливий ризик для плода.

За винятком кесаревого розтину, немає інформації про застосування Волюв= ену під час пологів. Волювен слід застосовувати, якщо це справді потрібно.=

Невідомо, чи препарат проникає у материнське молоко. Екскреція гідроксіетилового крохмалю в грудне молоко на тваринах не досліджувалася. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовжен= ня/припинення терапії із застосуванням препарату Волювен слід приймати з урахуванням кори= сті від грудного вигодовування для дитини та користі від лікування із застосува= нням препарату Волювен для матері.

На сьогодні дані про клінічний досвід застосування препарату Волювен в період лактації відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Волювен не впливає на швидкі= сть реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Тільки для внутрішньовенного введення.

Доза для дорослих.

Максимальна добова доза лікарського засобу Волювен становить 30 мл/кг м= аси тіла.

Застосування гідроксіетилового крохмалю (ГЕК) має бути обмежене початко= вою фазою стабілізації гемодинаміки і не повинно перевищувати 24 годин.

Перші 10–20 мл розчину потрібно вводити повільно. Пацієнт має знаходити= сь під пильним наглядом через можливі анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтр= имки або відновлення гемодинаміки та від гемодилюції (ефекту розбавлення).<= /o:p>

Потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу препарату. Під час лікув= ання потрібно орієнтуватися на результати моніторингу гемодинаміки, і як тільки цільові гемодинамічні параметри будуть досягнуті, інфузію слід припинити. Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу.=

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо лікарський засіб не буде використано відразу, відповідальність за терм= ін і умови зберігання після відкриття упаковки несе користувач.

Продукт слід використовувати відразу після відкриття.=

Діти.

Дані про застосування ГЕК дітям обмежені. З цієї причини застосування препаратів ГЕК у цій групі пацієнтів не рекомендовано.

Передозуванн= я.

Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Волювену може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад, до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і, якщо потрі= бно, ввести діуретик.

Побічні реак= ції.

Для оцінки частоти виникнення побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 і < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за ная= вними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко (при високих дозах): при введенні гідроксіетилового крохмалю чер= ез ефекти розведення можуть спостерігатися порушення згортання крові, які зале= жать від дози.

З боку імунної системи. Рідко: лікарські засоби, що містять ГЕК, можуть спричинити анафілакти= чні/анафілактоїдні реакції (гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів). Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунут= і.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто (залежно від дози): тривале введення високих доз гідроксіетилового крохмалю може спричинити свербіж.

Свербіж може з’явитися через кілька тижнів після останньої інфузії і зберігатися протягом декількох місяців.

З боку гепатобіліарної системи. Частота невідома: ураження печінки.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: ураження нирок.

Дослідження. Часто (залеж= но від дози): під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироват= ці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.

Підвищення р= івня амілази відбувається через утворення фермент-субстратного комплексу амілази= та ГЕК, що зумовлює повільну елімінацію і не повинно розглядатися як діагности= чний критерій панкреатиту.

Часто (залежно від дози): при високих дозах ефекти розведення можуть призвести до відповідного розведення компонентів крові, таких як фактори згортання крові та інші білки плазми крові, зменшення гематокриту.

Повідомлення про підозрюва= ні побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль співвідно= шення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повин= ні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства з фармаконагляду.

&n= bsp;

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. = Не заморожувати! Зберігати у недоступному для дітей місці.
<= /o:p>

Упаковка.

Поліетиленовий флакон по 500 мл.<= /span>

Мішок Freeflex® з двома портами по 250 мл.

Мішок Freeflex® з двома портами по 250 мл, п= о 30 мішків у коробці із картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Фрезеніус Ка= бі Дойчланд ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Фрезеніусштрассе, 1, 61169 Фрідберг, Німеччина.

Заявник.

Фрезеніус Ка= бі Дойчланд ГмбХ.

<= /o:p>

Місцезнаходження заявника.

Ельзе-Крьоне= р-штрассе 1, 61352 Бад Гомбург, Німеччина.