ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікар= ського засобу

=

мемокс 10

(MEMОX 10)

=

мемокс 20

(MEMОX 20)

=

Склад:=

діюча речовина: мемантин;

1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг = або 20 мг;

допоміжні речов= ини: лактози моногідрат, = целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеара= т;

= суміш для плівкового покриття: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), поліетиленгліколь 4000 (макрогол), для та= блеток 20 мг: заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172).

<= /o:p>

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівков= ою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

«Мемокс 10»: таблетки круглої форми з двоопуклою поверх= нею, вкриті оболонкою білого кольору, з гравіруванням «M9MN» і «10» з одного бок= у і рискою – з іншого;

«Мемокс 20»: таблетки овальн= ої форми з двоопуклою поверх= нею, вкриті оболонкою червоно-коричневого кольору, з гравіруванням «M9MN 20» з одного боку і рискою – з іншого.

Фармакотерап= евтична група.

Засоби, що застосовуються при деменції. Код АТХ N06D X01.

Фармакологіч= ні властивості.

Фармакодинаміка.

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо з участю NMDA-рецепторів (N-метил-D-аспартат).

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецеп= торів. Мемантин регулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення максимальної концентрац= ії у плазмі крові (t_max) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу вживання їжі на всмоктування препарату = немає.

Розподіл.

Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові у межах від

70 до 150 нг/мл (0,5>1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями.

При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату у цереброспін= альній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Середній о= б’єм розподілу мемантину становить 10 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’я= зується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";letter-spacing:-.5pt;mso-fareast= -language: RU'>

Близько 80 % циркулюючих в організмі людини споріднених з мемантином гідрохлоридом сполук присутні у вигляді початкової речовини. Основними метаболітами в людини є

N-3,5-диметил-глудантан, ізомерна суміш = 4- і 6-гідроксимемантину, а також 1-нітрозо-   =

3,5-диметиладамантан. Жоден із цих метаболітів не проявляє антагоністичної дії відносно NMDA-рецепторів. Участі цитохрому Р45= 0 у метаболізмі in vitro не виявлен= о. У дослідженні при пероральному застосуванні ¹⁴C-мемантину в середньому 84 % дози було еліміновано протягом 20 днів, більше 99 % дози було виведено нирк= ами.

Елімінація.<= /span>

Мемантин елімінується за крив= ою моноекспоненціальної залежності із проміжком t_1/2період напіввиведення від 60 до 100 годин. У людей з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cl_tot) становить 170 мл/хв/1,73 м². Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7-9 разів. Олужне= ння сечі може відбуватися у результаті суттєвих змін дієти, наприклад заміни багатого на м’ясні страви раціону вегетаріанським або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність.

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв’язок.

При дозі мемантину 20 мг на д= обу рівень вмісту у цереброспінальній рідині відповідає величині k_i (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронта= льної кори головного мозку людини.

Клінічні характеристики.<= /span>

Показання.=

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня до тяжких фор= м.

Протипоказання.<= /span>

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препара= ту.

<= /o:p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

З огляду на фармакологічні ефекти та механізм дії мемантину гідрохлориду можуть спостерігатися наступні реакції взаємодії:

- слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може стосуватися кетаміну і декстрометорфану.= В одному опублікованому звіті зазначалося також про можливий ризик комбінації мемантину й фенітоїну;

- механізм дії передбачає мож= ливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливе послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену м= оже модифікувати їх ефекти, що може обумовити необхідність корекції доз;=

- інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну сис= тему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту цих препаратів у пла= змі крові;

- при сумісному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлоротіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього у сирова= тці крові;

- були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, = які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень одноразових = доз у молодих здорових добровольців суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезилом не виявлено.

Відповідно до наявних даних клінічних досліджень= у молодих здорових добровольців не спостерігали значущого впливу мемантину гідрохлориду на фармакокінетику галантаміну. Мемантин in vitro не є інгібітором СYР 1А2, 2А6, 2С9, 2D6, 2Е1, 3А, флавінвмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережност= і, призначаючи препарат хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам із факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування препарату з такими (NMDA)-антагоністами, як амантадин, кетамін та декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а = тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи вираженішими.

Деякі фактори, що спричиняють підвищення рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають суттєві зміни дієти, наприклад заміну багатого на м’ясні страви раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прий= ом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через с= тани тубулярного ниркового ацидозу чи внаслідок тяжких інфекцій сечового тракту, спричинених Proteus bacteria.

Існують лише обмежені дані що= до пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, пацієнтів із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (ІІІ-IV<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";letter-spacing:-.5pt;mso-fareast= -language: UK'> ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації)= , а також із неконтрольованою артеріальною гіпертензією. Тому за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

До складу препарату входить лактоза,= тому його не повинні приймати пацієнт= и з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушеннями всмоктування глюкози-галактози.

Застосування= у період вагітності або годування груддю.

Вагітність=

Даних щодо впливу мемантину п= ри застосуванні його у період вагітності немає.

Повідомлялося, що дослідження= на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються= для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, обумовлених чіткою та явною необхідністю.

Годування груддю

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, однак, враховуючи ліпофільність субста= нції, жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Фертильніс= ть

Побічний вплив мемантину на репродуктивну функцію чоловіків та жінок не відзначався.

Здатність впливати на швидкість реак= ції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера від серед= нього ступеня до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення здатності керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Більш того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності= при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням.

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієн= том.

Таблетки слід приймати 1 раз = на добу кожного дня в один і той самий час. Таблетки можна приймати разом з їжею чи незалежно від вживання їжі.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Діагноз слід встановлювати відповідно до діючих практичних рекомендацій. Переносимість і дозування лікарського засобу слід регулярно оцінювати, бажано протягом 3 місяців після початку лікування. Так= им чином, клінічні переваги застосування мемантину гідрохлориду та переносиміс= ть лікарського засобу пацієнтом слід регулярно переглядати відповідно до поточ= них клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування може тривати, поки терапевтич= ний ефект вважатиметься сприятливим, і пацієнт переноситиме лікування мемантином гідрохлоридом. Припинення терапії лікарським засобом слід розглядати у випа= дку, якщо зникає терапевтичний ефект або пацієнт погано переносить лікування препаратом.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза становить 5 мг на добу, яка поступово збільшується протягом перших

4 тижнів лікування, досягаючи рекомендованої підтримуючої дози таким чином:

1-й тиждень (1-7-й день):

пацієнту необхідно приймати 5 мг на добу протягом тижня;<= o:p>

2-й тиждень (8-14-йдень):

пацієнту необхідно приймати 10 мг на добу протягом тижня;

3-й тиждень (15-21-й день):

пацієнту необхідно приймати 15 = мг на добу протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: =

пацієнту необхідно приймати 20 мг на добу кожного дня.

Рекомендована підтримувальна доза становить 20 мг на добу.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована доза для пацієн= тів віком від 65 років становить 20 мг на добу , як зазначено вище.<= /span>

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну – 50-80 мл/хв) зниження д= ози препарату не потрібне. Пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну – 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшит= и до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступ= еня (кліренс креатиніну – 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.
Порушення функції печінки.

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (Child-Pug= h A, B) корекція дози не потрібна. Дані про застосування лікарського за= собу пацієнтам з важкими порушеннями печінки відсутні. Застосуван= ня мемантину пацієнтам із важкими порушеннями функції печінки не рекомендуєтьс= я.

Діти.= =

Препарат не застосовувати діт= ям у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності його застосуванн= я.

Передозування.<= /span>

Досвід обмежений.

Симптоми.

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів) супроводжува= лися симптомами підвищеної втомлюваності, слабкості та/або діареєю або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленою дозою спостерігали симптоми порушення центральної нервової системи, наприклад сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, збудження, агресію, галюцинації, розлади ходи та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулась кома (10 днів), латеральна диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу паці= єнт одужав без наслідків.

В іншому випадку після прийому 400 мг мемантину у пацієнта з’явилися симптоми поруше= ння центральної нервової системи, такі як неспокій, психоз, зорові галюцинації,= сповільненість рухів, сонливість, ступор та втрата свідомості.

Лікування.=

Симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для вивед= ення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активовано= го вугілля, підкислення реакції сечі, форсований діурез. У випадку надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід проводити з обережністю.

Побічні реакції.
Відомо, що під час клінічних досліджень мемантину загальна частота небажаних явищ не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а негативні явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкос= ті.

Наведені у таблиці побічні реакції, що спостерігалися, вказані відповідно до такої класифікації частот= и їх виникнення: дуже часто (> 1/10), час= то (> 1/100 до < 1/10), нечасто (> 1/1000 до &= lt; 1/100), рідко                   (> 1/10000 до = < 1/1000), дуже рі= дко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити за наявними даними).

Клас сис= тем органів

Частота<= o:p>

Побічні реакції

Інфекції=

Нечасто<= /span>

Грибкові захворювання

З боку імунної системи

Часто

Гіперчут= ливість

З боку психіки

Часто

Нечасто<= o:p>

&nb= sp;

Частота невідома

Сонливіс= ть

Сплутані= сть свідомості

Галюцина= ції¹

Психотич= ні реакції²

З боку нервової системи

Часто

&nb= sp;

Нечасто<= o:p>

Дуже рід= ко

Запаморо= чення

Порушення рівноваги

Порушення ходи

Судомні напади

З боку серцево-судинної системи

Часто

Нечасто<= /span>

&nb= sp;

Артеріал= ьна гіпертензія

Серцева недостатність

Венозний тромбоз/тромбоемболізм

З боку дихальної системи

Часто

Задишка<= /span>

З боку травної системи

Часто

Нечасто<= /span>

Частота невідома

Запор

Блювання=

Панкреат= ит²

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто=

Частота невідома

Підвищен= ня показників функції печінки

Гепатит<= /span>

Загальні порушення

Часто

Нечасто<= /span>

Головний біль

Підвищена втомлюваність

¹ Галюцинації переважно спостерігали у пацієнтів із тяжкою формою хвороби Альцгеймера.

² Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера пов’язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при медичному застосуванні мемантину.

Термін придатності. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-bidi-font-weight:bold'>3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальн= ій упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. Мемокс 10: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

Мемокс 20: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт» (фасуванн= я та пакування з форми inbulk фірми Сінтон Хіспанія, С.Л., Іспанія).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,= 8.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарсько= го засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА»= за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124, тел/факс: +38 044 281 2333.

<= o:p>

Клас сис= тем органів	Частота<= o:p>	Побічні реакції
Інфекції=	Нечасто<= /span>	Грибкові захворювання
З боку імунної системи	Часто	Гіперчут= ливість
З боку психіки	Часто Нечасто<= o:p> &nb= sp; Частота невідома	Сонливіс= ть Сплутані= сть свідомості Галюцина= ції¹ Психотич= ні реакції²
З боку нервової системи	Часто &nb= sp; Нечасто<= o:p> Дуже рід= ко	Запаморо= чення Порушення рівноваги Порушення ходи Судомні напади
З боку серцево-судинної системи	Часто Нечасто<= /span> &nb= sp;	Артеріал= ьна гіпертензія Серцева недостатність Венозний тромбоз/тромбоемболізм
З боку дихальної системи	Часто	Задишка<= /span>
З боку травної системи	Часто Нечасто<= /span> Частота невідома	Запор Блювання= Панкреат= ит²
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Часто= Частота невідома	Підвищен= ня показників функції печінки Гепатит<= /span>
Загальні порушення	Часто Нечасто<= /span>	Головний біль Підвищена втомлюваність