ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

ДАРФЕН^®= КІДС

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: ibuprofen;

5 мл суспензії містять ібупрофену 100 мг;

допоміжні речовини: натрію бензоат, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, сахарин натрію, натрію хлорид, гіпромелоза 15 сР, ксантанова камедь, мальтит рідкий, гліцерин (Е 422), полуничний ароматизатор, вода очищена.

Лікарська форма. Суспен= зія оральна.

Основні фізико-хімічні властивості: в’язка суспензія, що не містить сторонніх речовин, білого або майже білого кольору= з характерним полуничним запахом.

= Фармакотерапевтична група.

= Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТХ М01А Е01.

Фармакологічні властивості.<= /b>

Фармакодинаміка.

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригніче= ння синтезу простагландинів. У людини ібупрофен зменшує біль при запаленні, набряках та пропасниці. Ібупрофен чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії. Продемонстровано, що початок знеболювальної та жарознижувальної дії ібупрофену настає у межах 30 хвилин. Крім того, ібупро= фен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

= Експериментальні дані свідчать, = що ібупрофен може пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих лікарс= ьких засобів. У дослідженні, коли разову дозу ібупрофену 400 мг приймали в межах= 8 годин до або в межах 30 хвилин після прийому аспірину негайного вивільнення= (81 мг), спостерігався знижений ефект ацетилсаліцилової кислоти на формування тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Проте обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстави зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосув= анні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

= Фармакокінетика.

Ібупрофен швидко всмоктується після застосування та швидко розподіляється у всьому організмі. Виведення є швидким і повним та відбувається через нирки.=

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 45 хвилин після перорального застосування натще. При застосуванні з їжею піковий рівень спостерігається через 1−2 години. Цей час може варіюватися= для різних лікарських форм.

Період напіввиведення становить приблизно 2 години.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у ду= же низьких концентраціях.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гарячки та болю різного походження у дітей віком від 3 місяців до 12 років із масою тіла не менше 5 кг (включаючи гаряч= ку після імунізації, гострі респіраторні вірусні інфекції, грип, біль при прорізуванні зубів, біль після видалення зуба, зубний біль, головний біль, = біль у горлі, біль при розтягненні зв’язок та інші види болю, у тому числі запального генезу).

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якої з допоміжних речо= вин лікарського засобу.

• Реакції підвищеної чутливості в анамнезі (наприклад, бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

• Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби= чи кровотечі).

• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов’язані із застосуванням НПЗЗ.

• Тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність або тяжка серцева недостатність.

• Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини= ).

• Останній триместр вагітності.

• Цереброваскулярні або інші кровотечі.

• Порушення кровотворення нез’ясованої етіології або згортання крові.

• Спадкова непереносимість фруктози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати в комбінації з:

− ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, окрім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг на добу) призначив лікар. Експериментальні дані свідчат= ь, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну = дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Проте обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстави зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосув= анні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

− іншими НПЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити р= изик побічних ефектів.

Слід з обережністю застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

= − антикоагулянти: = НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагулянтів, таких як варфарин;

− антигіпертензивні = засоби (інгібітори АПФ, бета-блокатори та антагоністи ангіотензину II) та діуретик= и: НПЗЗ можуть знижувати ефект ц= их препаратів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, паці= єнти зі зневодненням або пацієнти літнього віку з порушеною функцією нирок) супу= тнє застосування інгібіторів АПФ, бета-блокаторів або антагоністів ангіотензину= ІІ та інгібіторів циклооксигенази, може призвести до подальшого порушення функ= ції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо людям літнь= ого віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також контролювати функцію печінки після початку супутньої терапії та періодично згодом. Діуре= тики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ;

−<= i> кортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тра= кті;

−<= i> антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

−<= i> серцеві глікозиди, наприклад дигоксин: НПЗЗ= можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтр= ації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові. Одночасне застосуван= ня ібупрофену з препаратами дигоксину може підвищити рівні цих лікарських засо= бів у сироватці крові. При правильному застосуванні (максимум протягом 4 днів) контроль рівнів дигоксину в сироватці крові зазвичай не потрібний;

−<= i> літій: існують свідчення потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові. При правильному застосуванні (макси= мум протягом 4 днів) контроль рівнів літію в сироватці крові зазвичай не потріб= ний;

−<= i> метотрексат: є імовірність підвищення рівнів метотрексату у плазмі крові. Застосування ібупрофену протягом 24 годин до а= бо після застосування метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та збільшення його токсичного ефекту;

−<= /span> циклоспо= рин: підвищен= ий ризик нефротоксичності;

−<= i> міфепристон: = НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж= через 8−12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;

−<= /span> такролім= ус: можли= ве підвищення ризику нефротоксичнос= ті при одночасному застосуванні НПЗЗ із такролімусом;

−<= /span> зидовуди= н: підви= щений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та Н= ПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовуд= ином та ібупрофеном;

−<= /span> хінолоно= ві антибіотики: дані, отримані в дослідженнях на тваринах показують, що НПЗЗ можуть збільшувати р= изик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗЗ та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судом;

−<= /span> = препарати групи сульфонілсечовини: можливе посилення ефекту. Клін= ічні дослідження продемонстрували взаємодію між НПЗЗ та антидіабетичними засобами (препаратами сульфонілсечовини). Хоча на цей час взаємодії між ібупрофеном = та препаратами сульфонілсечовини не описані, при одночасному застосуванні цих лікарських засобів рекомендується контролювати рівні глюкози в крові як запобіжний захід;

− фенітоїн: можливе підвищення рівнів фенітоїну у сироватці крові. При правильному застосуванні (максимум протягом 4 днів) контроль рівнів фенітоїну в сироват= ці крові зазвичай не потрібний;

−<= /span> пробенецид та сульфінпіразон: лікарські засоби, що містять пробенцид або сульфінпіразон, можуть затримувати виведення ібупрофену;=

− калійзберіга= ючі діуретики: одночас= не застосування ібупрофену та калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується контролювати рівень калію в сироватці крові);=

− вориконазол та флуконазол (інгібітори CYP2C9): одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може підвищувати вплив ібупрофену (субстрат CYP2C9). У дослідженні із застосуванням вориконазолу та флуконазолу було продемонстровано збільшення впливу S(+) − ібупрофену приблизно на 80−100 %. = При одночасному застосуванні ібупрофену з сильними інгібіторами CYP2C9 рекоменд= ується зниження доз ібупрофену, особливо коли є потреба застосовувати високі дози ібупрофену разом із вориконазолом або флуконазолом.

Особливості застосування.

Побічні ефекти, пов’язані з ібупрофеном, можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Особи літнього віку мають підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальни= ми. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик виникнення побічних реакці= й. Не рекомендується тривале застосування НПЗЗ особам літнього віку. При необхідності тривалої терапії слід регулярно стежити за станом пацієнтів.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам із такими станами:<= /span>

− системний червоний вовчак, а також змішане захворювання сполучної тканини − через підвищений ри= зик асептичного менінгіту;

− вроджене порушення метаболізму порфірину, наприклад гостра суміжна порфірія;

− розлади з боку шлунково-кишкового тракту та хронічне запальне захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона);

− наявніст= ь в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або серцевої недостатності, оскільки є повідомлення про затримку рідини та набряк, що пов’язані з терапією НПЗЗ;

− ниркова недостатність – через можливість погіршення функції нирок;

− порушення функції печінки;

− застосування безпосередньо після обширних хірургічних втручань;

− сінна гарячка, носові поліпи або хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій. До них відносяться напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка;

− пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції на інші речовини, − через підвищений ризик можливості виникнення реакцій гіперчутливості на ібупрофен.

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму а= бо алергічні захворювання чи мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.<= /p>
Інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. =

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та змішаному захворюванні сполучної тканини через підвище= ний ризик асептичного менінгіту.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну сист= ему.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація ліка= ря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.
Дані клінічного дослідження і епідеміологічні дані свідчать, що викорис= тання ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може бути причиною невеликого підвищення ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсул= ьт). Епідеміологічні дослідження не показують, що застосування низьких доз ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) впливає на підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда.

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ДАРФЕН^® КІДС. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно = може призвести до інфаркту міокарда.

= Вплив на нирки.

= Довго= тривале застосування анальгетиків, особливо комбінацій з іншими знеболювальними засобами, може призвести до хронічного ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).

= Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв’язку з можливістю погіршення функції нирок.

Є ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.

= Вплив на печінку.

= Порушення функції печінки. =

Вплив на шлунково-кишковий тракт.=

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамн= езі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Т= аким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, що можуть бути летальними, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик появи шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є дозозалежним (підвищується при збільшен= ні доз НПЗЗ), у разі наявності виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладн= еної кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Побічні явища мож= уть виникати навіть при нетривалій терапії.

Цим пацієнтам слід починати ліку= вання з найменшої доступної дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, які потребу= ють супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик шлунково-кишкових кровотеч, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи).

Пацієнтам із наявністю токсичних уражень шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо особам літнього віку, слід повідомити лікаря про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту.

Слід дотримуватись обережності п= ри лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, що можуть підвищ= ити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліци= лова кислота).

= У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразк= и у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.<= /o:p>

= Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР).

= Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (С= СД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізова= ний екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. розділ «П= обічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця.

= При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

= У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. Не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофен= у у випадку вітряної віспи.

= Маскування симптомів основних інфекцій.

= НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.=

= Дарфен^® Кідс може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідно= го лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітр= яної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційн= ого захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

= Ібупрофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоци= тів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.

= При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.

= Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути імовірність головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на (або через) регулярне застосування препаратів проти головного болю.
= При сумісному вживанні алкоголю та застосуванні НПЗЗ мож= уть посилитися небажані реакції, пов’язані з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи (ЦНС)= .

Перш ніж приймати цей лікарський засіб, слід проконсультуватися з лікарем: вагіт= ним, жінкам, які намагаються завагітніти, людям літнього віку, курцям.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може чинити м’яку проносну дію. Енергетична цінність 1 г мальтиту − 2,3 ккал. Його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози.

Лікарський засіб містить сполуки натрію. Слід бути обережними при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність.=

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений риз= ик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %. =
Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофену<= /span> може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції н= ирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборот= ним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріал= ьної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікар= я, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. = Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти або вагітна у І або= ІІ триместрі вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.= Допологовий моніторинг олігогідрамніону та зву= ження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофен протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Дарфен^® Кідс слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.= =

Протягом ІІІ триместру вагітн= ості всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:

для плода:<= /span>

– серцево-легенева токсичність (= передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

– ниркова дисфункція (див. вище);

для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утвор= ення набряків у матері. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";letter-spacing:.25pt;mso-fareast-language:UK'> Ібупрофен = та його метаболіти проникають у грудне молоко у низьких концентраціях. Наразі відсутня інформація щодо негативного впливу на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та гарячки рекомендованими дозами, зазвичай= не потрібно переривати годування груддю.

Фертильність. Є деякі с= відчення, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть порушити жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей ефект є оборотним при відміні лікування.

Тому застосування ібупрофену = не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування не очікується впливу лікарського засобу на здатність керувати авт= отранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Побічні ефекти можна мінім= ізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Для перорального застосува= ння. Рекомендована добова доза лікарського засобу становить 20–30 мг/кг маси тіла, розд= ілена на рівні дози, залежно від віку та маси тіла, з інтервалом між прийомами 6−8 годин. Для забезпечення точного дозування упаковка містить шприц-дозатор. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тільки для короткотривалого застосування.

Вік дитини

Маса тіла (кг)

Рекоме= ндована доза

Частота прийому на добу

3−6 місяців (5−7,6 кг)<= /o:p>

2,5 мл суспензії (50 мг)

не більше 3 разів

6−12 місяців (7,7−9 кг)<= /o:p>

2,5 мл суспензії (50 мг)

не більше 3−4 разів

1−3 роки (10−16 кг)

5 мл суспензії (100 мг)

не більше 3 разів

4−6 років (17−20 кг)<= /o:p>

7,5 мл суспензії (150 мг)

не більше 3 разів

7−9 років (21−30 кг)<= /o:p>

10 мл суспензії (200 мг)

не більше 3 разів

10−12 років (31−40 кг)<= /o:p>

15 мл суспензії (300 мг)

не більше 3 разів

Не застосовувати дітям віком до 3 місяців, якщо це не рекомендовано лікарем.

Не використовувати цей лікарський засіб для дітей з масою тіла менше 5 = кг.

Для дітей віком від 3 до 6 місяців: якщо симптоми зберігаються довше 24 годин від початку лікування або погіршуються (після 3-х доз), слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо у дітей віком від 6 місяців до 12 років симптоми зберігаються біль= ше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.

При гарячці після імунізації (діти віком 3−6 місяців) рекомендова= на добова доза становить 2,5 мл суспензії (50 мг), у разі необхідності – ще 2,= 5 мл суспензії (50 мг) через 6 годин, але не більше ніж 5 мл суспензії (100 мг) протягом 24 годин. Якщо симптоми зберігаються, необхідно звернутися до ліка= ря.

Пацієнтам із чутливим шлунком лікарський засіб слід застосовувати під ч= ас їди.

Перед застосуванням збовтати.

Особливі категорії пацієнтів.

Ниркова недостатність: пацієнтам із порушенням функції нирок від легког= о до помірного ступеня зниження дози не потребується (щодо пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).

Печінкова недостатність: пацієнтам із порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня зниження дози не потребується (щодо пацієнтів = із тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).

У випадку застосування дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 3 місяців до 12 років із масою тіл= а не менше 5 кг.=

Передозування.

У дитячому віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу менш виражен= і. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5−3 години.<= /o:p>

Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значу= щої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній діля= нці або рідше – діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збуджен= ого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, а також збільшення протромбінового часу/м= іжнародного нормалізованого відношення (МНВ) − імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі. Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функції та ціаноз, втрата свідомості. У хворих на бронхіальну аст= му можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зор= у.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування повин= но бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохіднос= ті дихальних шляхів, моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Розглянути необхідність перорального застосування активованого вугілля або промивання шлунка, якщо минуло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози лікарського засобу. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах необхідно призначити внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (наприклад, діазепаму або лоразепаму). У разі загострення бронхіальної астми слід призначати бронходилататори. Обов’язково слід звернутися до лікаря за медичною допомог= ою.

Побічні реакції.

Перелік побічних реакцій включає= всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи= ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз, при довготривалій терапії пацієнтів із ревматизмом.

Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкісних повідомлень, стосується короткотривалого застосування д= оз (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарських форм.

Слід враховувати, що зазначені побічні реакції є переважно дозозалежними та варіюються індивідуально для кожного пацієнта.

Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особлив= о у пацієнтів літнього віку. Повідомляли про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразков= ий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.

Повідомляли про набряк, артеріал= ьну гіпертензію, серцеву недостатність, що пов’язували з лікуванням НПЗЗ.<= /o:p>

Дані клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні, може бути пов’язаним із дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Є описи випадків загострення запалень, пов’язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту= , що у часі збігалися із застосуванням НПЗЗ. Це, можливо, пов’язано з механізмом= дії НПЗЗ.

При виникненні або погіршенні оз= нак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно з’ясувати щодо наявності показань для терап= ії антимікробними засобами/антибіотиками.

При довготривалій терапії необхі= дно регулярно проводити аналіз крові.

Пацієнту слід негайно звернутися= до лікаря та припинити застосування ібупрофену при виникненні одного із симпто= мів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинутися навіть при першому застосув= анні лікарського засобу. В таких випадках потрібна негайна медична допомога.

При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці, мелени або крива= вого блювання слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернути= ся до лікаря.

= Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою = їх прояву. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на на= явні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеня тяжкості.

З боку органів зору: =

частота невідома: при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового н= ерва.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

частота невідома: при тривалому лікуванні може виникати запаморочення;

рідко: дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння:

частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку¹.

З боку шлунково-кишкового тракту= :

часто: біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виняткових випадках можуть призвести до анемії;

нечасто: виразкова хвороба шлунк= а та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо в осіб літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона;
дуже рідко: езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечника, панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:

дуже рідко: порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку нирок та сечовидільної системи:

рідко: гостре порушення функції нир= ок, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рі= вня сечовини в сироватці крові, папілонекроз;

дуже рідко: утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичн= ий синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.

З боку нервової системи:

нечасто: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома;

дуже рідко: асептичний менінгіт<= sup>2.

З боку психіки:

дуже рідко: психотичні реакції, депресія; при тривалому застосуванні: галюцинації, сплутаність свідомості.<= o:p>

З боку серцево-судинної системи:=

дуже рідко: серцева недостатніст= ь, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда,

артеріальна гіпертензія, васкулі= т;

частота невідома: синдром Коуніс= а.

З боку крові та лімфатичної сист= еми:

дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі вир= азки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова = та шкірна кровотеча, гематоми.

З боку імунної системи:

нечасто: реакції гіперчутливості= ¹, кропив’янка та свербіж;

дуже рідко: тяжкі реакції гіперч= утливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок). Загострення астми.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто: різні висипання на шкір= і¹;

дуже рідко: тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) (включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз¹), алопеція; частота невідома: індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS–синдром), гострий генералізований екзантематоз= ний пустульоз (ГГЕП), реакції фоточутливості.

Загальні розлади:

частота невідома: нездужання та втома.

Лабораторні показники:

рідко: зниження рівня гемоглобін= у.

Інфекції= та= інвазії.

дуже рідко: загострення запалення, пов’язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту. У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин).

¹ Існують повідомлення про в= иникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належ= ать:

− неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;

− реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку;

− різні розлади з боку шкі= ри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротич= ний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему).=

² Патогенетичний механізм препарат-індукованого асептичного менінгіту, вивчений недостатньо. Проте наявні дані щодо асептич= ного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часове відношення до прийому лікарського засобу та з= никнення симптомів після його відміни). Зокрема, під час лікування ібупрофеном паціє= нтів з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

Повідо= млення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важли= вою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз= ик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом= ляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл= ень.

Термін придатності.

3 роки. = Після першого розкриття флакона – 6 місяці= в.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місц= і.

Упаковка.<= /p>
По 100 мл у флаконі або по 200 мл у флаконі; по 1 флакону у комплекті зі шприцом-дозатором в пачці.

Категорія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Без рецепта.=

Виробник.<= /p>
1. Делфарм Бладел Б.В./Delpharm Bladel B.V.

2. Едефарм, С.Л./Edefarm, S.L.

3. Фармалідер С.А./Farmalider S.A.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадж= ення його діяльності.

1. Індастрівег 1, Бладел, 5531 АД, Нідерланди/Industrieweg 1, Bladel, 5= 531 AD, Netherlands.

2. Полігоно Індастріал Енчілагар дель Рулло, 117, С.П. 46191 Вілламарча= нте, Валенсія, Іспанія/Polígono Industrial Enchilagar del Rullo, 117, С.Р. 46191 Villamarchante, Valencia, Spain.

3. Калле Де Лос Арагонесес 2, Полігоно Індастріал Калабозос, Алкобендас, 28108, Іспанія/Calle De Los Aragoneses 2, Polígono Industrial Calabo= zos, Alcobendas, 28108, Spain.

Заявник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарни= ця».

Місцезнаходження заявника= та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093,= м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

Вік дитини Маса тіла (кг)	Рекоме= ндована доза	Частота прийому на добу
3−6 місяців (5−7,6 кг)<= /o:p>	2,5 мл суспензії (50 мг)	не більше 3 разів
6−12 місяців (7,7−9 кг)<= /o:p>	2,5 мл суспензії (50 мг)	не більше 3−4 разів
1−3 роки (10−16 кг)	5 мл суспензії (100 мг)	не більше 3 разів
4−6 років (17−20 кг)<= /o:p>	7,5 мл суспензії (150 мг)	не більше 3 разів
7−9 років (21−30 кг)<= /o:p>	10 мл суспензії (200 мг)	не більше 3 разів
10−12 років (31−40 кг)<= /o:p>	15 мл суспензії (300 мг)	не більше 3 разів