МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування|вживанню| лікарського засобу

АМІНАЗИН-ЗДОРОВ’Я

(AMINAZIN-ZDOROVYE)

Склад:=

діюча речовина: chlorpromazine;

1 таблетка містить хлорпромазину гідрохлориду 50 мг а= бо 100 мг;

допоміжні речовини: целактоза (суміш лактози моногідрату і целюлози порошкоподібної (75:25)), кремнію діоксид колоїдний безводний, алюмінію гідро= ксид, кальцію стеарат, кислота стеаринова, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110).

Лікарська форма. = Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хі= мічні властивості: таблетки двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, від світло-оранжевого до темно-оранжевого кольору. На поперечному розрізі видно два шари.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Хлорпромазин. Код ATХ N05A A01.

Фармакологічні властивості.

Фармак= одинаміка. Антипсихотичний, нейролептичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювальний засіб. Проявляє блокуючу дію на дофамінергічні та адренергічні рецептори. Основною особливістю препарату є поєднання антипсихотичної дії зі здатністю впливати на емоційну сферу.=

Механізм антипсихотичної = дії зумовлений блокуванням постсинаптичних дофамінергічних рецепторів у мезолімбічних стру= ктурах головного мозку. Унаслідок цього послаблюються або цілком усуваються маренн= я і галюцинації, купірується психомоторне збудження, зменшуються афективні реакції, тривожність, занепокоєння, знижується рухова активність. Унаслідок блокади дофамінергічних рецепторів збільшується секре= ція гіпофізом пролактину.=

Блокуючи α-адренорецептори, проявляє виражений седативний ефект. Наявність сильної седативної дії є однією з головних особливостей хлорпромазину порівняно з іншими нейролептиками. Загальний заспокійливий ефект поєднується з пригніченням умовнорефлекторної діяльності і насамперед – рухово-захисних рефле= ксів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності до ендогенних та екзогенних стимулів при збереженні свідомості.

Проявляє виражений центральний і периферичний протиблювальний ефект; центральний ефект зумовлений пригніченням або блокадою дофамінових D₂-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні мозочка, периферичний – блокадою блукаючого нерва у травному тракті. Протиблюв= альний ефект посилюється завдяки антихолінерг= ічним, седативним та антигістамінним властивостям хлорпромазину.

Антихолінергічний ефект зумовлений конкурентною блока= дою М-холінорецепторів; анксіолітичний, седативний та аналгезуючий – ослабленням збудження у ретикулярній формації стовбура мозку.

Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів і гіалуронідази, проявляє слабку антигістамінну дію. Зменшує систолічний і діастолічний артеріальний тиск, спричиняє тахікардію. Має виражені = каталептогенні властивості. Пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса і гіпофіза (однак посилює секрецію пролактину). Проявляє слабку або помірну екстрапірамідну дію. Проявляє гіпотермічну дію.

Потенціює дію аналгетиків= , місцевоанестезуючих, снодійних і протисудомних засобів.

Фармакокінетика.<= /span> У травному тракті всмоктується погано. C_max у крові досягається через 2–4 години. Зв’язування з = білками плазми крові — 95–98 %. Піддається ефекту «першого проходження». Широко розподіляється в організмі, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, при ц= ьому його концентрація у мозку стає вищою, ніж у плазмі крові. Хлорпромазин і йо= го метаболіти проникають крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко. Інтенси= вно метаболізується у печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболіт= ів. Виводиться у вигляді метаболітів нирками і через кишечник з жовчю. Період напіввидення становить приблизно 30 годин; елімінація метаболітів може бути тривалішою.<= /span>

Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного й того ж самого хворого. Відсутня пряма кореляція між концентраціями хлорпромазину та його метаболітів у плазмі крові і терапевти= чним ефектом.

Клінічні характеристики.

Показання.= = У психіатрії – хронічні параноїдні та/або галюцинаторні стани, у т. ч. у хворих на шизофренію (= галюцинаторно-маревний, гебефрен= ичний, кататонічний синдроми); маніакальне збудження п= ри маніакально-депресивному психозі; ажитована деп= ресія (при пресенільному і маніакально-депресивному психозі).

У неврології — підвищення м’язового тонусу, торпідний больовий синдром (у поєднанні з аналгетикам= и).

Затяжна гикавка (для лікування дорослих).

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату. Тяжкі порушення функції печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця) та/або нирок (нефри= т, гострий пієліт, амілоїдоз нирок); порушення органів кровотворення; прогресу= ючі системні захворювання головного і спинного мозку (повільні нейроінфекції, розсіяний склероз); мікседема; тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсовані серцева недостатність і вади серця, тя= жкі міокардіодистрофія та артеріальна гіпотензія, ревмока= рдит на пізніх стадіях); тромбоемболія; пізня стадія бронхо= ектатичної хвороби; закритокутова глаукома; затримка сечі, зумовлена гіперплазією передміхурової залози; виражене пригнічення центральної нервової системи; інсульт; гострий період черепно-мозкової травми; жовчнокам’яна і сечокам’яна хвороби; виразка шлунка і дванадцятипалої кишки у період загострення або в анамнезі; гострі інфекційні захворювання; гіпотиреоз, феохромоцитома, міастенія, агранулоц= итоз в анамнезі, період годування груддю, коматозний стан, травми мозку; одночасне застосування з барбітуратами, алкоголем, наркотиками, допамінергічними антипаркінсоніч= ними засобами, циталопрамо= м, есциталопрамом.

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які протипоказані.

З допамінергічними лікарськими засобами (хінаголід, каберголін), за винятком допамінергічних антипаркинсонічних засобів – взаємний антагонізм допамінергічного засобу і <= span class=3DSpellE>нейролептика.

Комбінації= , які не рекомендуються

З допамінергічними антипаркинсоніч= ними засобами (амантадин, бромокриптин, каберголін, = леводопа, лізурид, перголид, = пірібеліл, ропінірол) – в= заємний антагонізм антипаркінсонічного засоба і нейролептика. Індукований нейролептиком екстрапірамідний синдром слід лікувати антихолінергічним, але не допамінергічним антипаркінсонічн= им засобом (допамінергічні рецептори, блоковані нейролептиками).

З леводопою – взаємний антагонізм. У пацієнтів з хвороб= ою Паркінсона рекомендується використовувати мінімальні дози кожного препарату= .

З препаратами, що подовжують інтервал QT – підвищений ризик виникнення аритмій при одночасному <= span class=3DSpellE>використанні хлорпромазина з препаратами, які подовжують інтервал <= span style=3D'background:white'>QT (включаючи певні антиаритмічні препарати та інші антипсихотичні засоби, включаючи сультоприд), і = препарати, що викликають електролітний дисбаланс.

З літієм – високі дози нейролептиків можуть викликати виражені екстрапірамідні симптом= и, нейротоксичну дію, синдром сплутаності, гіпертонію і = гіперрефлексивність, іноді з швидким збільшенням концентрації літію в сироватці крові.

З місцевими шлунково-кишковими засобами (солі магнію, алюмінію та кальцію) – зниження всмоктування хлорпромазину з травного тракту). Не застосовувати фенотіазинові нейролепти= ки одночасно з місцевими шлунково-кишковими засобами (якщо можливо застосовува= ти з проміжком більше 2 годин між прийомами препаратів).

<= /a>Комбінації, що вимагають застосування з обережністю.

З протидіабетичними засобами – одночасне застосування високих доз хлорпромази= ну (100 мг/добу) може привести до підвищення рівня цукру в крові (зниження вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта і порадити збільшити самоконтроль рівня цукру в крові та сечі. При необхідності відрегулювати до= зу протидіабетичного препарату під час та після припинен= ня лікування нейролептиками.

З гіпотензивними препаратами – виражена артеріальна гіпотензія, посилен= ня ортостатичної гіпотензії. З фенотіазинами – посилюється гіпотензивний ефект анестетиків і блокаторів кальцієвих каналів. Серйозна постуральна гіпотензія може виникати при одночасному прийомі хлорпромазина і інгібіторів АПФ.

З атропіном та іншими похідними атропіну – іміпрам= інові антидепресанти, антагоністи гістамінових H₁-рецепторів, антихолінергічні, антіпаркінсонічні засоби, атропінові спазмолітики, дезопірамід – збільшен= ня побічних ефектів, пов’язаних з атропіном, таких як затримка сечі, запор і с= ухість у роті.

З іншими депресантами ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові засоби і замісна терапія), барбітурати, бензодіазе= піни, анксіолитики, крім бензодіазепінів, антигіпертензивні засоби, етанол та етанолвмісні препарати –збільшення пр= игнічення ЦНС. Може виникнути пригнічення дихальної функції. Зміни уваги можуть зроби= ти водіння або роботу з механізмами небезпечним.

Хлорпромазин може пригнічувати дію амфетаміну, клонідину, гуанетидин= у, адреналіну.

Антихолінергічні засоби посилюють антихолінергічну дію, можуть знижуват= и антипсихотичний ефект препарату. Деякі лікарські засо= би перешкоджають всмоктуванню нейролептичних засобів: антациди, антипаркінсонічні препарати. Є документально підтверд= жені клінічно значущі побічні реакції, що виникали при прийомі алкоголю, гуанетидину та гіпоглікемічних засобів.

Також при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами можливе:

· із трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами моноаміноксидази – подовження і посилення седативного та а= нтихолінергічного ефектів, збільшення ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому;

· із протисудомними препара= тами – зниження порога судомної готовно= сті;

· із препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищення ризику розвитку агранулоцито= зу;

· із препаратами, що спричиняють екстрапірамідні реакці= ї – збільшення частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень;

· з ефедрином – ослаблення судинозвужувальної дії останнього;

· з амфетамінами – антагоністична взаємодія;

· з антихолінестеразними засобами – м’язова слабкість, погіршення перебігу міастенії;

· з епінефрином – спотворен= ня ефектів останнього, внаслідок чого відбувається подальше зниження артеріаль= ного тиску і розвиток тяжкої гіпотензії і тахікардії;

· з амітриптиліном – підвищення ризику розвитку пізньої дискінезії, можливий розвиток паралітичного ілеусу;

· з діазоксидом – виражена гіперглікемія;

· з доксепіном – потенціювання гіперпірексії;

· з морфіном – розвиток міоклонусу= ;

· з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕК= Г;

· з нортриптиліном у пацієнтів із шизофренією – можливе погіршення клінічного стану, незважаючи = на підвищений рівень хлорпромазину у крові.

Седативна дія хлорпромазину підсилюється при одночасному застосуванні із золпідемом або зопіклоном; нейролептична – з естрогенами. Концентрацію хлорпромазину у крові зменшують барбітурати (підсилюють метабо= лізм хлорпромазину у печінці). Концентрацію хлорпромазину у плазмі крові підвищу= ють хлорохін, сульфадоксин/пір= иметамін. Циметидин може зменшувати або підвищувати концентрацію хлорпромазину у крові.

Хлорпромазин може підвищувати концентрацію іміпраміну у крові, підвищувати або зменшувати концен= трацію фенітоїну у крові, знижувати дію серцевих глікозидів.

Особливості застосування.= З особливою обережністю застосовува= ти для лікування пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки і нирок помірного ступеня, алкогольній інтоксикації, синдромі Рейє, при ра= ку молочної залози, серцево-судинних захворюваннях помірного ступеня, схильності до глаукоми, при хворобі Паркінсона, гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, хроніч= них захворюваннях органів дихання, епілептичних нападах; при захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; при ревмати= змі, ревмокардиті, цукровому діабеті; а також для лікування пацієнтів літнього віку (підвищення ризику надмірної седати= вної і гіпотензивної дії), ослаблених хворих.

У випадку розвитку гіпертермії, що є одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому, = слід негайно припинити прийом препарату.

Для зменшення нейролептичної депресії застосовувати антидепресанти і стимулятори ЦНС.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно контролювати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки і нирок.

У період терапії через можливість фотосенсибілізації шкіри слід уникати трива= лого перебування на сонці.

Препарат не проявляє протиблювальної дії у випадку, коли нудота є наслідком вестибулярної стимуляції або місцево= го подразнення травного тракту.

При застосуванні препарату хворим з атонією травного тракту та ахілією рекомендується призначати одночасно шлунковий сік або кислоту соляну (через пригнічувальний вплив хлорпромазину на моторику і секрецію шлункового соку), стежити за дієтою і функціонуванням кишечнику.

У хворих, які застосовують препарат, може бути підвищена потреба у рибофлавіні.

Нейролептичні фенотіазини можуть посилювати подовження інтервалу QT, що підвищує ризик шлуночкових аритмій, у т. ч. типу «пірует», які потенційно можуть призвести до раптового летального наслідку. Перед призначенням препарату слід обстежити пацієнта (біохімічний статус, Е= КГ) з метою виключення можливих факторів ризику (наприклад, серцеві захворюванн= я, подовження інтервалу QT в анамнезі; метаболічні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія; голодування, зловживання алкоголем, супутня терапія іншими лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QT). Необхідно проводити контроль ЕКГ на початку лікува= ння препаратом і при необхідності – = під час лікування.

З особливою обережністю при вираженій артеріальній гіпертензії, хронічн= их захворюваннях органів дихання (особливо у дітей).

Препарат містить лактозу. Якщо= у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю= . Препарат не рекомендований у період вагітності. При гострій необхідності застосування препарату у період вагітності слід обмежи= ти термін лікування, а наприкінці III триместру вагітності у разі можливості слід зменшити дозу. Хлорпромазин пролонгує пологи. При застосуванні хлорпромазину у висок= их дозах вагітним у новонароджених іноді відзначали порушення травлення, пов’я= зане з атропіноподібною дією, е= кстрапірамідний синдром.

При необхідності застосува= ння препарату слід припинити годування груддю.

Хлорпромазин та його метаболіти проникають крізь плацентарний бар’єр = та у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У пе= ріод лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози. = Призначати дорослим і дітям віком ві= д 12 років внутрішньо після їди. Дози, частота прийому і схеми лікування встанов= лює лікар індивідуально залежно від показань і стану пацієнта. Дози слід підбир= ати шляхом збільшення, починаючи з мінімальної. Тривалість лікування — від 3 тижнів до= 2–4 місяців і більше (хворим з хронічним перебігом захворювання слід призначати тривалу підтримуючу терапію).

При лікуванні психічних захворювань у дорослих і дітей віком від 12 років початкова доза становить 50–100 мг на добу, розподілена на 1–2 прийоми. Далі дозу можна поступово підвищувати (з урахуванням переносимості) на 50 мг кож= ні 3–4 дні до 300–600 мг на добу, розподіляючи її на 3–4 прийоми. Курс лікування= — від 3 тижнів до 2–4 місяців.

В окремих випадках добова доза препарату може б= ути підвищена до 700 мг–1 г (особливо для пацієнтів із хронічним перебігом хвор= оби і психомоторним збудженням). У цьому випадку добову дозу слід розподіляти н= а 4 прийоми (вранці, вдень, увечері і вночі). Тривалість лікування великими

дозами препарату не має перевищувати 1–1,5 міся= ця, при недостатньому ефекті доцільно перейти на лікування іншими препаратами.<= /span>

Максимальні дози: разова — 300 мг, добова — 1,5 г.

Ослабленим пацієнтам, пацієнтам літн= ього віку, при захворюваннях печінки і серцево-судинної системи дозу зменшувати у 2–3 рази (але не більше 300 мг на = добу).

= Затяжна гикавка. Призначати у дозі 50 мг 3–4 рази на добу.

Діти. Дітям віком до 12 років необхідно застосовувати лікарські форми з меншим дозуванням.

= Передозування.

= Симптоми: = невиразне мовлення, хитка хода, брадикардія, утруднене дихання, виражена слабкість, сплутаність свідомості, ослаблення рефлексів, сонливість, судоми, стійка гіпотензія, гіпотермія, тривала депресія, пізніше – токсичний гепатит.

= Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту не існує. Не видаляється при гемодіалізі. Для зменшення депресії призначати стимулятори ЦНС (сиднокарб). Неврологічні ускладнення зменшувати= або купірувати протипаркінсонічними засобами (цикло= дол, тропацин). При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, ме= затону.

Після тривалого застосування великих доз препарату (0,5–1,5 г на добу) у поодиноких випадках можуть спостерігатися жовтяниця, прискорення згортання крові, лімфо- та лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика та рогівки.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: при тривалому застосуванні можливі акатизія, психічна індиферентність та інші зміни психік= и, запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору, дистонічні екстрапірамідні реакції (у вигляді гострої дистонії, п= аркінсонічної ригідності, тремора або акінезії та окулогірних кризів може виникати та поширюватися при помірній або високій дозі), паркінсонічний синдром, дискінезія, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісн= ий нейролептичний синдром, судоми, безсоння, збудження, відчуття тривоги, сонливість, зміни настрою, седація, акатизія, гіпертензія, кривошея, окулогірний кр= из, тризм, акінезія, гіперкінезія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегмента, зміни зубців Т і U, аритмія), шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, тахікардія типу torsade de pointes, зупинка серця, раптова смерть/раптова серцева смерть (з можливими причинами серцевого походження, а також випадки незрозумілої раптової смерті у пацієнтів, які отримують нейролептичні фенотіазини), венозна емболія, легенева емболія (іноді летальна), тромбоз глибоких вен, дозозалежна постуральна гіпотензія (може виникати, зокрема, у літніх людей та після внутр= ішньом’язової ін’єкції), ортостатична гіпотензія.

З боку травного тракту: холестатична жовтяниця, пошкодження печінки, холестати= чне пошкодження печінки, змішане пошкодження печінки, диспепсичні явища (нудота, блювання), сухість у роті, запор, ішемічний коліт, паралітичний ілеус, кишкова перфорація (іноді летальна), шлунково-кишковий некроз (іноді летальний), кишкова непрохідність (іноді летальна), некротичний коліт.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, гематологічні зміни, еозинофілія.

З боку сечовидільної системи: утруднення сечовипускання, пріапізм, затримка сечі, пов’язана з антихолінергіч= ним ефектом.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомас= тія, збільшення маси тіла, галакторея, гіперпролактинемія, гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, еректильна дисфункція, аменорея, розлади жіночого сексуального збудження, нефізіологічна секреція антидіуретичного гормону.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж, ексфоліативний дерматит, мультиформ= ну еритему, кропив’янку, ангіоневротичний набр= як, бронхоспазм, системний червоний вовчак, позитивний тест на антинуклеарні антитіла та інші алергічні реакції.

= Дерматологічні реакції: пігментація шкіри, фотосенсибілізація.

З боку органів зору: при тривалому застосуванні у високих дозах – відкладення хлорпромазину у передніх структурах ока (рогівці і кришталику), що може прискорити процеси нормального старіння кришталика, розлади аккомодації.

З боку органів дихання: з= акладеність носа.

Загальні: окремі повідомлення про рапто= вий летальний наслідок на тлі прийому препарату, синдром відміни препарату у новонароджених.

Пізня дискінезія може виникати під час застосування або після відміни хлорпромазину та інших нейролептичних препаратів. Цей синдром поширений серед пацієнтів, які отримували середні і високі дози антипсихотичних препаратів протягом тривалих періодів часу, і м= оже виявитися необоротним, особливо у пацієнтів старше 50 років. Це малоймовірн= о в короткостроковій перспективі, коли використовуються рекомендовані низькі або середні дози хлорпромазина, але оскільки його поява може бути пов’язана з тривалістю лікування, а також з добовою дозою, хлорпромазин слід призначати= в мінімальній ефективній дозі протягом мінімально можливого часу, крім випадк= ів, коли необхідно довгострокове застосування для лікування шизофренії. Потенці= йна серйозність і непередбачуваність пізньої дискінезії і той факт, що є нечасті повідомлення щодо її розвитку, коли нейролептичні антипсихотичні препарати призначалися протягом відносно коротких періодів в малій дозі, означає, що призначення таких речовин вимагає особливо ретельної оцінки користі і ризик= ів. Відстрочена дискінезія може бути прискорена або посилена антипаркінсонічними препаратами. Короткострокові дискінезії можуть виникати після різкої відміни препарату. При шизофренії відповідь на терапію антипсихотичним препаратом м= оже бути відстрочена. Якщо відміна препарату, рецидив симптомів може не проявитися протягом декількох тижнів або місяців. Нейролептичний злоякісний синдром зустрічається рідко, але може виникати при прийомі будь-якого нейролептика.<= /p>
Хлорпромазин, навіть в низьких дозах у сприйнятливих (особливо не психотичних) людей, може викликати непри= ємні суб’єктивні відчуття розумового притуплення або уповільнення, нудоти, запаморочення, головного болю або парадоксальні ефекти збудження, ажитації = або безсоння. Можливі стани сплутаності свідомості або епілептичні напади. Вплив хлорпромазину на серце залежить від дози. Зміни ЕКГ з подовженням інтервалу= QT і змінами Т-хвиль зазвичай повідомлялися у пацієнтів, що приймали середню і високу дозу; вони оборотні при зменшенні дози. У невеликому числі випадків вони, як повідомляється, передують серйозним аритміям, включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію, які відбулися після передозування.

Термін придатності. = 3 роки.<= /o:p>

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 10, № 10= ´2, № 20 у блістерах у коробці; № 10 у блістері.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. = Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.