ІНСТР= 059;КЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Еi= 3;ТИВІО^®=

(ENTYVIO®)

діюча речовина: вk= 7;долізумаб;

= дl= 6;поміжні речовини: L-гістиди= ;н, L-гістидину моногідрохl= 3;орид, L-аргініну гідрохлориk= 6;, сахароза, полісорбат 80.<= o:p>

=

Л= 10;карська форма. П = 86;рошок для концентратm= 1; для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: білий або майже білий порошок або щільна маса.<= /span>

=

Ф = 72;рмакотерап&#= 1077;втична група. А = 85;тинеопласт&#= 1080;чні та імуномодулn= 2;ючі засоби. Імуносупреl= 9;ивні засоби. Моноклонал&= #1100;ні антитіла. <= /span>

G05.

Фармаколог&= #1110;чні властивостo= 0;.

.

Ведо= 083;ізумаб є селективниl= 4; кишечним імуносупреl= 9;ивним біологічниl= 4; препаратом. Ведолізумаk= 3; являє собою гуманізоваl= 5;і моноклоналn= 0;ні антитіла, як= 110; специфічно зв’язуютьсn= 3; з інтегрино = 84; α₄β₇, що експресуєтn= 0;ся переважно н = 72; лімфоцитах класу Т-хелперів, які мають афінітет до тканин кишечнику. Зв’язуючисn= 0; з α₄β₇ цих лімфоцитів, ведолізумаk= 3; інгібує їх адгезію до адгезивних молекул адресину слизової оболонки кишечнику 1 (MAdCAM-1= ), проте не інгібує їх адгезію до адгезивних молекул судинних кл= 10;тин 1 (VCAM-1). MAdCAM-1 експресm= 1;ються переважно н = 72; ендотеліалn= 0;них клітинах кишечнику і відіграють принципово важливу рол= 00; у міграції Т-лімфоциті = 74; до тканин шлунково-ки = 96;кового тракту. Ведо= 083;ізумаб не зв’язуєтьсn= 3; з інтегринамl= 0; α₄β₁ і α_Eβ₇₌ і не інгібує їхню функці= 02;.

Інте= 075;рин α₄β₇ експресуєтn= 0;ся у певної підгрупи лімфоцитів пам’яті класу Т-хелперів, які мігруют= 00; переважно у тканини шлунково-ки = 96;кового тракту (ШКТ) та викликають запалення, характерне для виразковогl= 6; коліту і хвороби Кро = 85;а, що є хронічними запальними імунологічl= 5;о опосередкоk= 4;аними захворюванl= 5;ями ШКТ. Ведоліз= 091;маб зменшує запалення шлунково-ки = 96;кового тракту в пацієнтів з виразковим колітом, хворобою Крона та паучитом. Інгібуваннn= 3; взаємодії α_=
4β₇ з MAdCAM-1 під дією ведолізумаk= 3;у перешкоджаn= 8; трансміграm= 4;ії у тканини кишечнику специфічниm= 3; лімфоцитів памʼяті класу Т-хелперів через ендотелій судин в дослідженнn= 3;х на тваринах та обумовлю= 08; оборотне 3-кратне збільшення вмісту цих к= 083;ітин у периферичнo= 0;й крові. Мишачий прекурсор ведолізумаk= 3;у зменшував запал= ;ення шлунково-ки = 96;кового тракту при коліті у дослідженнn= 3;х на тваринах = 079; використанl= 5;ям експерименm= 0;альної моделі вира = 79;кового коліту.

У здорових добровольцo= 0;в, у пацієнтів = 079; виразковим колітом та у пацієнтів з хворобою Кр = 86;на ведолізумаk= 3; не збільшує = 074; периферичнo= 0;й крові вміст нейтрофіліk= 4;, базофілів, е= 086;зинофілів, В-хелперів та цитотокс = 80;чних Т-лімфоциті = 74;, лімфоцитів памʼяті клаl= 9;у Т-хелперів, моноцитів або клітин-кіле = 88;ів, і при його застосуванl= 5;і не спостерігаl= 3;ося лейкоцитозm= 1;.

Ведо= 083;ізумаб не впливав н= 072; імунний нагляд та запалення в центральніl= 1; нервовій системі (ЦНС) при експерименm= 0;альному аутоімунноl= 4;у енцефаломіn= 8;літі у дослідженнn= 3;х на тваринах, що є експерименm= 0;альною моделлю роз = 89;іяного склерозу. Ведолізумаk= 3; не впливав н= 072; імунну відповідь при антигенній стимуляції дерми та м’язів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). І навпаки, ведолізумаk= 3; пригнічуваk= 4; імунну відповідь н = 72; введення антигенів шлунково-ки = 96;кового тракту у здорових добровольцo= 0;в (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

У клінічних дослідженнn= 3;х, де ведолізумаk= 3; застосовув&#= 1072;вся в дозах в діапазоні від 0,2 до 10 мг/к = 75;, у пацієнтів спостерігаl= 3;ося насичення рецепторів ^= 5;₄β₇на підгрупах циркулюючиm= 3; лімфоцитів, які беруть участь в імунному нагляді у кишечнику, більш ніж на 95 %.

Ведо= 083;ізумаб не впливав н= 072; міграцію CD4⁺ і CD8⁺ клітин у ЦНС, що підтверджуn= 8;ться відсутністn= 2; змін співвідношk= 7;ння CD4⁺/CD8⁺ у лікворі за результатаl= 4;и порівняння до та після введення ведолізумаk= 3;у здоровим до = 73;ровольцям. Ці дані узгоджуютьl= 9;я з результат = 72;ми досліджень на тваринах, що не виявил= 080; жодних ефектів препарату щодо імунно = 75;о нагляду в ЦНС.

. Під час лікування препаратом Ентив= 110;о^® можуть вироблятисn= 3; антитіла до ведолізумаk= 3;у, більшість з яких є нейтралізуn= 2;чими. Формування антитіл до в= 077;долізумабу пов’язано з підвищеним кліренсом ведолізумаk= 3;у та більш низькими по = 82;азниками клінічної ремісії.=

Реак= 094;ії, пов’язані з інфузією, після застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у спостерігаl= 3;ись у пацієнтів = 079; антитілами до ведолізу = 84;абу.

Фарм= 072;кокінетика ведолізумаk= 3;у після однок = 88;атного та багатократl= 5;ого введення пр = 77;парату вивчалася у здорових добровольцo= 0;в та у пацієнтів з активним перебігом виразковогl= 6; коліту помірного або тяжкого ступеня або хворобою Крона. Дослідж&= #1077;ння фармакокінk= 7;тики ведолізумаk= 3;у в пацієнтів = 079; паучитом не проводили, але очікуєт= 00;ся, що вона буде подібною до фармакокінk= 7;тики у пацієнтів = 079; активним перебігом виразковогl= 6; коліту або хвороби Крона помір = 85;ої чи тяжкої форми.

У пацієнтів, яким вводил = 80; ведолізумаk= 3; у дозі 300 мг у вигляді 30-хвилинної інфузії на тижні 0 та 2, середні концентрацo= 0;ї в сироватці крові на тижні 6 становили 27,9 мкг/мл (стандартне = 074;ідхилення [СВ] ± 15,51) при виразковомm= 1; коліті та 26,8 мкг/мл (СВ ± 17,45) при хворобі Крона. Починаючи з тижня 6, пацієнти отримували 300 мг ведолізу = 84;абу кожні 8 тижнів або кожні 4 тижні. У пацієнтів = 079; виразковим колітом середні концентрацo= 0;ї в сироватці крові у рівноважноl= 4;у стані становили 11,2 мкг/мл (СВ ± 7,24) і 38,3 мкг/мл (СВ ± 24,43) відповідно. = 059; пацієнтів з хворобою Крона середні концентрацo= 0;ї в сироватці = 082;рові у рівноважноl= 4;у стані становили 13,0 мкг/мл (СВ ± 9,08) і 34,8 мкг/мл (СВ ± 22,55) відповідно.

Пl= 6;пуляційні фармакокінk= 7;тичні аналізи вка = 79;ують на те, що об’єм розподілу ведолізумаk= 3;у становить приблизно 5 літрів. Зв’язуваннn= 3; ведолізумаk= 3;у з білками плазми кров= 10; не оцінювалосn= 3;. Ведолізумаk= 3; – це терапев= 090;ичні моноклоналn= 0;ні антитіла, і його зв’язу = 74;ання з білками плазми кров= 10; не очікуєть = 89;я.

Ведо= 083;ізумаб не проникає через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр післ= 03; внутрішньоk= 4;енного введення. У здорових добровольцo= 0;в ведолізумаk= 3; після внутрішньоk= 4;енного введення у дозі 450 мг не виявлявся у лікворі.=

. Популяційнo= 0; фармакокінk= 7;тичні аналізи, на основі дани = 93; внутрішньоk= 4;енної та підшкірн = 86;ї форми, вказують на те, що загальний кліренс ведолізумаk= 3;у становить приблизно 0,162 л/добу (через лінійний шлях виведення) і час напіввиведk= 7;ння з сироватки крові – 26 днів. Точний шлях виведення ведолізумаk= 3;у з організму невідомий. Популяційнo= 0; фармакокінk= 7;тичні аналізи вказують на те, що низьки&#= 1081; вміст альбуміну, більша маса тіла, попере= 076;нє лікування лікарськимl= 0; засобами з г= 088;упи антитіл до фактора некрозу пухлин (ФНП) та присутністn= 0; в організмі антитіл до ведолізумаk= 3;у можуть прискорюваm= 0;и кліренс вед = 86;лізумабу, однак вираженістn= 0; цих ефектів не розцінюєтьl= 9;я як клінічно значуща.

. Ведолізумаk= 3; демонструвk= 2;в лінійну фармакокінk= 7;тику при концентрацo= 0;ях в сироватці крові вище 1 мкг/мл.

Згідно із популяційнl= 0;ми фармакокінk= 7;тичними аналізами, вік не впливає на кліренс вед = 86;лізумабу у пацієнтів із виразковим колітом та хворобою Крона. Очікуєт&= #1100;ся, що вік паціє= 085;тів з паучитом н= 077; впливатиме на кліренс ведолізумаk= 3;у. Формальні дослідженнn= 3; щодо впливу ниркової аб = 86; печінкової недостатноl= 9;ті на фармакок= 10;нетику ведолізумаk= 3;у не проводилисn= 0;.

<= /o:p>

Клінічні характерисm= 0;ики.

- Лікування активного перебігу неспецифічl= 5;ого виразковогl= 6; коліту помірної та тяжкої форм = 80; у дорослих пацієнтів при відсутн = 86;сті адекватної відповіді, втраті відп = 86;віді або непереносиl= 4;ості стандартноo= 1; терапії або антагоністo= 0;в фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-α).

- Лікування активного перебігу хвороби Кро = 85;а помірної та тяжкої форм = 80; у дорослих п= 072;цієнтів при відсутностo= 0; адекватної відповіді, втраті відповіді або непереносиl= 4;ості стандартноo= 1; терапії або антагоністo= 0;в фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-α).

- Лікування активного перебігу помірної та тяжкої форм = 80; хронічного паучиту у дорослих пацієнтів, які перенесли проктоколеl= 2;томію та ілеоанал= 00;ний анастомоз для лікування виразковогl= 6; коліту, при відсутностo= 0; адекватної = 74;ідповіді або втраті відповіді н = 72; антибіотикl= 6;терапію.

=

Проти= 087;оказання.

<= span style=3D'mso-bookmark:StorageConditions'>Пo= 0;двищена чутливість до діючої речовини аб = 86; до інших компонентіk= 4; препарату.

<= span style=3D'mso-bookmark:StorageConditions'>Аl= 2;тивний перебіг тяжких інфекцій, таких як туберкульоk= 9;, сепсис, цитомегалоk= 4;ірус, лістеріоз т = 72; опортуністl= 0;чні інфекції, зокрема прогресуючk= 2; мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія (ПМЛ) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Взаєм= 086;дія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.= <= /span>

= 44;ослідження взаємодії н = 77; проводилисn= 0;.

= 44;осліджувал&#= 1080; сумісне застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у з кортикостеl= 8;оїдами, імуномодулn= 3;торами (азатіоприн, 6-меркаптопу= 088;ин та метотрек = 89;ат) та аміносаліцl= 0;латами у дорослих пацієнтів і = 79; виразковим колітом та хворобою Крона. Згідн= 086; з популяційнl= 0;м фармакокінk= 7;тичним аналізом сумісне застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у із цими лікарськимl= 0; засобами не мало клініч = 85;о значущого впливу на фармакокінk= 7;тику ведолізумаk= 3;у.

= 44;орослі пацієнти з паучитом отримували = 74;едолізумаб одночасно з антибіотикk= 2;ми. Дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики ведолізумаk= 3;у в пацієнтів = 079; паучитом не проводили.=

= 44;ослідження впливу ведолізумаk= 3;у на фармакок= 10;нетику супутніх лікарських засобів не проводили.=

Вакц= 080;нація.

= 57;лід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти живі вакцин = 80;, зокрема жив= 10; вакцини для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, сумісно з препаратом Ентивіо^® (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Особл= 080;вості застосуванl= 5;я

Ведо= 083;ізумаб слід застосовувk= 2;ти у медичних установах, забезпеченl= 0;х обладнанняl= 4; для надання невідкладнl= 6;ї медичної допомоги у разі виникнення гострих реакцій гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, включаючи анафілаксіn= 2;. Відповідниl= 1; моніторинг та медичні заходи пови = 85;ні бути доступні дл= 03; негайного застосуванl= 5;я при введенн= 10; препарату Ентивіо^®.

Слід наглядати з = 72; пацієнтами протягом ко = 78;ного інфузійногl= 6; введення препарату. П= 088;и перших двох введеннях необхідно спостерігаm= 0;и протягом приблизно 2 годин після завершення інфузії щод = 86; ознак та симптомів т= 03;жких реакцій гіперчутлиk= 4;ості. При наступн = 80;х введеннях препарату слід спостерігаm= 0;и за пацієнтами протягом 1 години післ= 03; завершення інфузії.

= 44;ля покращення відстеженнn= 3; біологічниm= 3; лікарських засобів слі = 76; чітко реєструватl= 0; назву та номер серії введеного препарату.=

У ході клінічних досліджень повідомлялl= 6;сь про розвито = 82; реакцій, пов’язаних = 79; інфузією, та реакцій гіперчутлиk= 4;ості, в основному від легкого до помірног = 86; ступеня тяж = 82;ості (див. розділ «Побічні реакції»).

При розвитку тяжких реакцій, пов’язаних = 79; інфузією, анафілактиm= 5;них реакцій або інших тяжки = 93; реакцій слі = 76; негайно припинити з = 72;стосування препарату Ентивіо^® та розпочат = 80; відповідну терапію (наприклад, адреналіноl= 4; або антигістамo= 0;нними препаратамl= 0;) (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

При розвитку пов’язаних = 79; інфузією реакцій легкого або помірного ступеня тяжкості слід зменшити швидкість інфузії або припинити введення препарату т = 72; розпочати в= 10;дповідну терапію. Після зникнення легких або помірних реакцій, пов’язаних = 79; інфузією, інфузійне введення препарату можна відно = 74;ити. Лікарям потрібно розглянути необхіднісm= 0;ь попередньоo= 1; терапії (наприклад, антигістамo= 0;нними препаратамl= 0;, гідрокортиk= 9;оном та/або парацетамоl= 3;ом) перед насту = 87;ною інфузією пацієнтам і = 79; реакціями, п= 086;в’язаними з інфузією ведолізумаk= 3;у, від легкого до помірног = 86; ступеня тяж = 82;ості в анамнезі для мінімізаціo= 1; ризиків (див. розділ «Побічні реакції»).

.

Ведо= 083;ізумаб є селективниl= 4; кишечним антагоністl= 6;м інтегрину, щ= 086; не має визначеної = 89;истемної імуносупреl= 9;ивної активності.

Ліка= 088;і повинні брати до уваги потенційно = 87;ідвищений ризик опортуністl= 0;чних інфекцій аб = 86; інфекцій, дл= 103; яких кишечник є захисним бар’єром (див. розділ «Побічні реакції»).

Ліку= 074;ання препаратом Ентивіо^® не слід починати у пацієнтів і = 79; активним пе = 88;ебігом тяжких інфекцій до моменту, пок= 080; інфекції не будуть контрольовk= 2;ними. Лікарям слі = 76; розглянути можливість утримання від лікування препаратом пацієнтів, у яких спостерігаn= 8;ться розвиток тяжких інфе = 82;цій при тривалому застосуванl= 5;і препарату Ентивіо^®. Слід проявляти обережністn= 0; у разі можли= 074;ості застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у пацієнтам і = 79; контрольовk= 2;ною хронічною тяжкою інфе = 82;цією або повторними тяжкими інфекціями = 74; анамнезі. Слід ретельно сп = 86;стерігати за інфекціями до початку, під час та при закінченні лікування препаратом.

Преп= 072;рат Ентивіо^® протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; активним туберкульоk= 9;ом (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Перед початком терапії вед = 86;лізумабом пацієнтів потрібно перевірити щодо наявності туберкульоk= 9;у згідно із місцевою практикою. У разі діагностувk= 2;ння латентного туберкульоk= 9;у слід розпоч = 72;ти відповідне протитубеl= 8;кульозне лікування згідно із місцевими рекомендацo= 0;ями до початку терапії ведолізумаk= 3;ом. Пацієнтам, у яких діагностувk= 2;ли туберкульоk= 9; під час терапії ведолізумаk= 3;ом, слід припин = 80;ти дану терапі= 02; до моменту виліковуваl= 5;ня інфекції.

Заст= 086;сування деяких антагоністo= 0;в інтегрину т = 72; деяких імунодепреl= 9;антів системного застосуванl= 5;я асоціювалоl= 9;ь із розвитко = 84; прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії (ПМЛ), яка є рідкісною опортуністl= 0;чною інфекцією, спричиненоn= 2; вірусом Джона Канінгема (JC), що часто призводить до летально = 75;о наслідку. Зв’язуючисn= 0; із α₄β₇ інтегрином, який в основному експресуєтn= 0;ся на поверхні лімфоцитів кишечнику, ведолізумаk= 3; має імунодепреl= 9;ивний вплив на киш= 077;чник. Незважаючи на те, що системний імунодепреl= 9;ивний ефект не спо= 089;терігався у здорових добровольцo= 0;в, вплив на функцію імунної системи у пацієнтів і = 79; запальними захворюванl= 5;ями кишечнику н = 77;відомий.

Ліка= 088;і повинні спостерігаm= 0;и за пацієнта = 84;и, що приймают= 00; ведолізумаk= 3;, щодо розвитку аб = 86; загостреннn= 3; неврологічl= 5;их ознак та сим= 087;томів, та направит = 80; пацієнта до лікаря-невр = 86;лога у разі їх виникнення. = 059; разі підозр = 80; на розвиток ПМЛ слід утриматися від лікування в = 77;долізумабо&#= 1084;. При підтверджеl= 5;ні ПМЛ слід відмінити застосуванl= 5;я препарату.

Паці= 108;нти із виразковим колітом та хворобою Крона мають підвищений ризик виникнення злоякісних новоутвореl= 5;ь. Імуномоделn= 2;ючі лікарські засоби можуть підвищити р = 80;зик розвитку злоякісних новоутвореl= 5;ь (див. розділ «Побічні реакції»).

Клін= 110;чні дослідженнn= 3; щодо застосуванl= 5;ям ведолізумаk= 3;у пацієнтам, які раніше отримували лікування наталізумаk= 3;ом або ритукси = 84;абом, відсутні. Слід проявляти обережністn= 0; при застосуванl= 5;і препарату Ентивіо^® таким пацієнтам.=

Паці= 108;нтам, які раніше застосовувk= 2;ли наталізумаk= 3;, зазвичай слід зачекати мінімум 12 тиж&= #1085;ів до початку терапії препаратом Ентивіо^®, якщо інше не показано за клінічним станом паці= 08;нта.

Дані клінічних досліджень щодо сумісного застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у з біологічн = 80;ми імуносупреl= 9;антами невідомі. Тому застос = 91;вання препарату Ентивіо^® пацієнтам, які приймають т = 72;кі препарати, н= 077; рекомендуєm= 0;ься.

Під час плацебо-кон = 90;рольованих досліджень із залученням здорових добровольцo= 0;в разова доза 750 мг ведолізумаk= 3;у не знижувал = 72; рівень захисного імунітету д = 86; вірусу гепа = 90;иту В у пацієнтів, яким застосувалl= 0; рекомбінанm= 0;ну вакцину поверхневоk= 5;о антигену вipycy гепатиту В трьома дозами внутрішньоl= 4;ʼязово. Пацієнти, як= 110; приймали ведолізумаk= 3;, мали нижчий рівень сероконверl= 9;ії після засто = 89;ування інактивоваl= 5;ої пероральноo= 1; вакцини проти холер = 80;. Вплив на інш= 110; вакцини для пероральноk= 5;о та назального застосуванl= 5;я невідомий. Всім пацієнтам рекомендовk= 2;но пройти вакцинацію згідно із поточними рекомендацo= 0;ями щодо вакцинацій до початку терапії препаратом Ентивіо^®. Пацієнтам, які приймають ведолізумаk= 3;, можна продовжуваm= 0;и отримувати інактивоваl= 5;і вакцини. Дан= 110; щодо вторинної передачі ін = 92;екції живими вакцинами у пацієнтів, які застосо = 74;ують ведолізумаk= 3;, відсутні. Вакцину проти грипу необхідно застосовувk= 2;ти інʼєкційно згідно зі встановленl= 6;ю клінічною практикою. Інші живі вакцини можна суміс = 85;о застосовувk= 2;ти з ведолізумаk= 3;ом тільки тоді, коли корист= 00; переважає потенційниl= 1; ризик.

Інду= 082;ція ремісії при хворобі Крона у деяк= 080;х пацієнтів може триват = 80; приблизно 14 тижнів. Причини цього повністю невідомі і, ймовірно, пов’язані з механізмом дії. Це слід брати до уваги, особливо пацієнтам і = 79; тяжким пере = 73;ігом захворюванl= 5;я, які не отримували терапію антагоністk= 2;ми ФНП-α на попередніх етапах.

Субг= 088;уповий аналіз, проведений під час клін= 110;чних досліджень, показав, що ведолізумаk= 3; є менш ефективним при індукці= 11; ремісії при хворобі Крона у пацієнтів, які не отрим= 091;ють супутню терапію кортикостеl= 8;оїдами, ніж у пацієнтів, які її отримують (незважаючи на сумісне застосуванl= 5;я імуномодулn= 3;торів).

=

=

Жінки репродуктиk= 4;ного віку.

h= 6;інкам репродуктиk= 4;ного віку рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти ефективні методи конт = 88;ацепції для запобіганнn= 3; вагітності та продовжи = 90;и їх застосуванl= 5;я щонайменше = 87;ротягом 18 тижнів після останнього введення препарату Ентивіо^®.

Вагітні= ;сть.

h= 4;ані щодо застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у вагітним жінкам обмежені.

i= 9; невеликому проспективl= 5;ому обсерваційl= 5;ому дослідженнo= 0; частота серйозних вроджених вад розвитк = 91; становила 7,4 % m= 1; 99 жінок з вира= зковим колітом або хворобою Крона, які от&#= 1088;имували ведолізумаk= 3;, і 5,6 % у 76 жінок з виразковим колітом або хворобою Крона, які отримували інші біологічні препарати (скоригован = 80;й відносний ризик (ВР) 1,07, 95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,33, 3,52).

h= 4;ослідження на тваринах не вказують на прямий аб= 086; непрямий шкідливий вплив на реп= 088;одуктивну токсичністn= 0;. Препарат Ентивіо^® слід застосовувk= 2;ти у період вагітності, = 082;оли користь від застосуванl= 5;я переважає п = 86;тенційний ризик для матері та дитини.

Годуван= ;ня груддю.

h= 1;уло встановленl= 6;, що ведолізу = 84;аб проникає у грудне молоко людини. Впли= 074; ведолізумаk= 3;у на немовлят, &#= 1097;о знаходятьсn= 3; на грудному вигодовуваl= 5;ні, а також на вироблення грудного молока неві = 76;омий. У дослідженнo= 0; виключно грудного ви = 75;одовування, в якому оцінювали концентрацo= 0;ю ведолізумаk= 3;у в грудному молоці жіно = 82; з активною формою виразковогl= 6; коліту чи хвороби Крона, концентрацo= 0;я ведолізумаk= 3;у в грудному молоці становила приблизно 0,4‒2= ,2 % концентрацo= 0;ї ведолізумаk= 3;у в сироватці = 082;рові матері, що спостерігаl= 3;ася у попередні = 93; дослідженнn= 3;х ведолізумаk= 3;у.

i= 6;озрахунков= 072; середня добова доза ведолізумаk= 3;у, яка потрапляла = 74; організм немовляти, становила 0,02 м= ;г/кг/добу, тобто приблизно 21 % середньої добової доз = 80; матері, скоригованl= 6;ї за масою тіла.

h= 7;астосуванн= 103; ведолізумаk= 3;у жінкам, які годують груддю, повинно враховуватl= 0; переваги терапії для матері та потенційні = 88;изики для немовляти.

Фертиль= ;ність.

h= 4;ані щодо впливу ведолізумаk= 3;у на фертильн= 10;сть людини невідомі. Вплив на фертильнісm= 0;ь представниl= 2;ів чоловічої т = 72; жіночої ста = 90;і у тварин формально н = 77; досліджуваl= 3;и.

<= /o:p>

Преп= 072;рат Ентиk= 4;іо^®має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;, оскільки у невеликої кількості пацієнтів повідомлялl= 6;сь про випадки запаморочеl= 5;ня.

=

Сl= 7;осіб застосуванl= 5;я та дози

Слід розпочинатl= 0; та проводит = 80; терапію під наглядо = 84; лікаря, який спеціалізуn= 8;ться на діагностицo= 0; та лікуванн= 10; виразковогl= 6; коліту, хвороби Крона та пау= 095;иту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Пацієнтам слід надати інструкцію для медично = 75;о застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу.=

Вира= 079;ковий коліт. Р = 77;комендован&#= 1072; доза становить 300 мг препарат = 91; Ентив= 10;о^®у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії. Рек= 086;мендується введення на 0, 2 та 6 тижнях, після цього = 211; кожні 8 тижнів.

Продовженн= ;я терапії пацієнтів з виразковим колітом слі = 76; ретельно переглянутl= 0;, якщо протягом 10 тижнів не спостерігаn= 8;ться ознак терапевтичl= 5;ого ефекту (див. розділ «Фар = 84;акодинаміч&#= 1085;і властивостo= 0;»).

Деякі пацієнти, у яких спостерігаn= 8;ться зниження відповіді н = 72; лікування, можуть отри = 84;ати користь від збільшення частоти вну = 90;рішньовенн&#= 1086;го застосуванl= 5;я препарату у дозі 300 мг кожні 4 тижні.<= o:p>

Пацієнтам, у яких спостерігаn= 8;ться відповідь н = 72; лікування препаратом Ентив= 10;о^®, слід знизит = 80; дозу та/або припинити терапію кортикостеl= 8;оїдами відповідно до стандарт= 10;в лікування.=

Відно= 074;лення терапії.= У разі коли терапію препаратом було призупиненl= 6; і є необхіднісm= 0;ь її відновленнn= 3;, можна розгл= 03;нути застосуванl= 5;я препарату Ентив= 10;о^®кожні 4 тижні. Під час клінічних досліджень = 87;овідомляло&#= 1089;ь про призупиненl= 5;я терапії на період до 1 року. При відновленнo= 0; терапії ефективнісm= 0;ь препарату відновлюваl= 3;ась без підвище = 85;ня частоти побічних явищ або реакцій на інфузію (див. розділ «Побічні реакції»).

Хвор= 086;ба Крона. Рекомендовk= 2;на доза становить 300 мг препарат = 91; Ентивіо^® у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії. Рек= 086;мендується введення на 0, 2 та 6 тижнях, після цього = 211; кожні 8 тижнів.

Пацієнти з хворобою Крона, які не відповідаюm= 0;ь на терапію, можуть отримати ефект від вв= 077;дення препарату н = 72; 10 тижні лікування (д= 080;в. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Пацієнтам, у яких спостерігаn= 8;ться відповідь н = 72; лікування, рекомендовk= 2;но продовжуваm= 0;и лікування кожні 8 тижнів, починаючи з 14 тижня терапії. Пацієнтам і = 79; хворобою Крона не слі= 076; продовжуваm= 0;и лікування препаратом, якщо до 14 тижня лікування н = 77; спостерігаn= 8;ться терапевтичl= 5;ого ефекту (див. розділ «Фармакодиl= 5;амічні властивостo= 0;»).

Деякі пацієнти, у яких спостерігаn= 8;ться зниження відповіді н = 72; лікування, можуть отри = 84;ати користь від збільшення частоти зас = 90;осування препарату у дозі 300 мг кожні 4 тижні.<= o:p>

Пацієнтам, у яких спостерігаn= 8;ться відповідь н = 72; лікування препаратом Ентивіо^®, слід знизит = 80; дозу та/або припинити терапію кортикостеl= 8;оїдами відповідно до стандарт= 10;в лікування.=

Відно= 074;лення терапії.= У разі коли терапію препаратом було призупиненl= 6; і є необхіднісm= 0;ь її відновленнn= 3;, можна розгл= 03;нути застосуванl= 5;я препарату Ентивіо^® кожні 4 тижні. Під час клінічних досліджень повідомлялl= 6;сь про призупиненl= 5;я терапії на період до 1 року. При відновленнo= 0; терапії ефективнісm= 0;ь препарату відновлюваl= 3;ась без підвище = 85;ня частоти побічних явищ або реакцій на інфузію (див. розділ «Побічні реакції»).

Паучит<= /u>. Ре= комендованk= 2; доза становить 300 м= г ведолізумаk= 3;у у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії. Рекомендуєm= 0;ься введення на = 090;ижнях 0, 2 та 6, після цього ‒ кожн= 110; 8 тижнів.

Лікуван&= #1085;я ведолізумаk= 3;ом слід розпочинатl= 0; паралельно зі стандартноn= 2; антибіотикl= 6;терапією (наприклад, лікування ципрофлоксk= 2;цином впродовж 4 ти&#= 1078;нів).

Можливі&= #1089;ть припинення терапії слі = 76; розглядати, якщо до 14-го тижня лікування ведолізумаk= 3;ом не спостерігаn= 2;ться ознаки тера = 87;евтичного ефекту.=

Відновл&= #1077;ння терапії

Дані щодо відновленнn= 3; терапії у пацієнтів з паучитом відсутні.=

н = 77; потребують коригуваннn= 3; дози. Популяційнl= 0;й аналіз дани = 93; показав відсутністn= 0; впливу віку на фармакокінk= 7;тичні параметри.=

. Застосуванl= 5;я препарату Ентивіо^® таким пацієнтам н = 77; досліджуваl= 3;и. Спеціальні рекомендацo= 0;ї щодо дозування в= 10;дсутні.

Спосіб застосуванl= 5;я.

Преп= 072;рат Ентиk= 4;іо^®призначен= ;ий тільки для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я. Препарат ма= 08; бути віднов = 83;ений та розведений перед застосуванl= 5;ям (див. інструкцію = 79; розведення нижче). Ентивіо^® слід вводит = 80; у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії не менше ніж протягом 30 хвилин. Слід спостерігаm= 0;и за станом пацієнта пі = 76; час та після інфузії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).<= /span>

Інструl= 2;ція з розведенн= 03;.

1. Приготуванl= 5;я розчину Ентивіо^® для внутрішньоk= 4;енного введення проводитьсn= 3; з дотриманняl= 4; стерильносm= 0;і.

2. Видалити захисний ковпачок з флакона та о= 073;робити резинову пробку проспиртовk= 2;ним тампоном. Приготуватl= 0; відновлениl= 1; розчин ведолізумаk= 3;у, використовm= 1;ючи 4,8 мл стерильної води для ін’єкцій кімнатної температурl= 0; (20–25 °C), за допомогою шприца з голкою розміром 21–25.<= /o:p>

3. Вставити голку шприц = 72; у центральн = 91; частину гумової пробки флакона. Струмінь рідини слід спрямовуваm= 0;и на стінку флакона для = 091;никнення надмірного спінювання розчину.=

4. Обережно круговими рухами перемішуваm= 0;и вміст флакона протягом 15 секунд. Не можна струш = 91;вати та перевертатl= 0; флакон.

5. Слід залишити флакон на 20 хвилин при кімнатній температурo= 0; (20–25 °C) для відновленнn= 3; та осідання піни у разі ї&#= 1111; утворення. Флакон можн = 72; обережно повертати круговими рухами для перевірки повного розчинення препарату протягом цього часу. Якщо препарат повністю не розчинився протягом 20 хвилин, потрібно залишити його ще на 10 хвилин.

6. Перед подальшим розведенняl= 4; відновлениl= 1; розчин слід візуально перевірити на наявніст= 00; твердих часток та/аб= 086; зміну кольо = 88;у (знебарвлен = 85;я). Розчин повинен бут = 80; прозорим аб = 86; опалесцентl= 5;им, від безбарв = 85;ого до світло-жовт = 86;го кольору, вільним від видимих часток. Відновлениl= 1; розчин з нев= 110;дповідними кольоровимl= 0; характерисm= 0;иками та видимими твердими частками застосовувk= 2;ти не можна.

7. Після досягнення розчинення слід обереж = 85;о перевернутl= 0; флакон 3 рази.<= o:p>

8. Негайно набрати 5 мл (300 мг) відновленоk= 5;о препарату Ентивіо^®, використовm= 1;ючи шприц з голкою розміром 21–25.<= /o:p>

9. Додати 5 мл (300 мг) відновленоk= 5;о препарату Ентивіо^® до інфузійногl= 6; пакета з 250 мл 0,9 % розчину хлориду натрію (нема= 108; необхідносm= 0;і видаляти 5 мл 0,9 % розчину хлориду натрію з інфузійногl= 6; пакета перед додаванням препарату Ентивіо^®). Не можна додавати будь-які інш= 110; лікарські засоби до розведеногl= 6; розчину препарату Е = 85;тивіо^® або до системи для внутрішньоk= 4;енного вливання. Необхідно застосуватl= 0; розчин для і= 085;фузій протягом 30 хвилин.

Після приготуванl= 5;я відновленоk= 5;о розчину йог = 86; слід використатl= 0; негайно. Не можна збері = 75;ати відновлениl= 1; розчин або розведений розчин для інфузій для повторного застосуванl= 5;я. Флакон з препаратом призначениl= 1; тільки для одноразовоk= 5;о використанl= 5;я. Будь-який невикористk= 2;ний препарат аб = 86; відходи слі = 76; утилізуватl= 0; відповідно до місцевих вимог.

h= 4;іти. Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я ведолізумаk= 3;у дітям віком = 076;о 17 років включно не встановленk= 2;. Відповідні дані відсутні.

Перед= 086;зування.

Під час клінічних досліджень застосовувk= 2;лись дози до 10 мг/кг= ;, що приблизн = 86; в 2,5 раза перевищує рекомендовk= 2;ну дозу. Дозолімітуn= 2;ча токсичністn= 0; у клінічних дослідженнn= 3;х не спостерігаl= 3;ась.

=

Побіч= 085;і реакції.
Короткий зміст профілю безпеки

Найчастіше повідомлялl= 6;ся про такі побічні реакції: інфекції (такі як назофарингo= 0;т, інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, гри= 087; та синусит), головний біль, нудота, пірексія, вт= 086;ма, кашель, артралгія.=

Також повідомлялl= 6;ся про реакції = 091; місці ін’єк = 94;ії (з такими симптомами, як задишка, бронхоспазl= 4;, кропив’янкk= 2;, припливи, висип, підвищення артеріальнl= 6;го тиску та частоти серцевих скорочень) у пацієнтів, які отримували ведолізумаk= 3;.

Нижче наводяться побічні реакції, про які повідом = 83;ялося в клінічних дослідженнn= 3;х та під час постмаркетl= 0;нгового застосуванl= 5;я, за класами систем органів.

Небажані ефекти за частотою виникнення = 82;ласифікуют&#= 1100; за такими категоріямl= 0;: дуже часто (≥&n= bsp;1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, = < 1/100), дуже рідко (= < 1/10000) = 90;а невідомо (частоту не м&#= 1086;жна оцінити за наявними даними). У межах кожно= 11; групи за частотою побічні реакції подаються у порядку зме = 85;шення їхньої серйозностo= 0;.

Інфk= 7;кції та інвазії.

Дуже часто: назофарингo= 0;т.

Чk= 2;сто: пневмонія, інфекції, спричинені C= lostridium difficile, бронхіт, гастроентеl= 8;ит, інфекції верхніх дих = 72;льних шляхів, грип, синусит, фарингіт, оп= 077;різуючий лишай.

Нk= 7;часто: інфекції дихальних шляхів, вуль= 074;овагінальн&= #1080;й кандидоз, кандидоз порожнини рота.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: анафілактиm= 5;на реакція, анафілактиm= 5;ний шок.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: парестезія.

З боку органі = 74; зору.

Нечасто: нечіткість зору.

З боку судинної системи.

Часто: артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;.

З боку органі = 74; дихання, грудної клітки і середостінl= 5;я

Часто: орофарингеk= 2;льний біль, закладенісm= 0;ь носа, кашель.

Невідомо: інтерстиціk= 2;льне захворюванl= 5;я легень.

З боку травно= 11; системи.

Часто: анальний абсцес, анальна тріщина, нуд= 086;та, диспепсія, запор, здутт= 103; живота, мете= 086;ризм, геморой, рек= 090;альна кровотеча^*= .

З боку шкіри т= 072; підшкірних тканин.

Часто: висип= ;, свербіж, екзема, еритема, ніч= 085;а пітливість, акне.

Нечасто: фолікуліт.=

З боку опорно-рухо = 74;ого апарату та сполу= ;чної тканини.

Дуже часто: артралгія.=

Часто: м’язові спазми, біль у спині, м’язова слабкість, втома, біль у кінцівках.=

Загальн&= #1110; розлади та зміни в місц= 110; введення.=

Ч= асто: пірексія, реакц= 110;ї, пов’язані з інфузією* (астенія* та дискомфорт = 91; грудях*), реакція в мі= 089;ці інфузії (включаючи біль у місці інфузії та подразненнn= 3; в місці інфузії).

Нечас= 090;о: озноб, відчуття холоду.

*= Зареєстроk= 4;ано в дослідженнo= 0; EARNEST за участю п&#= 1072;цієнтів з паучитом=

&nb= sp;

О= пис окремих побічних реакцій.

Реакції,= пов’я= 079;ані з інфузією. i= 9; ході контрольовk= 2;них досліджень GEMINI 1 та 2 (виразкови = 81; коліт і хвороба Крона) у 4 % пацієнтів, які застосовувk= 2;ли ведолізумаk= 3;, та у 3 % пацієнтів плацебо-гру = 87;и спостерігаl= 3;ись побічні реакції, які були визнач = 77;ні як реакції, пов’язані з інфузією (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Жодна з реак= 094;ій, пов’язаних = 79; інфузією, не спостерігаl= 3;ась частіше ніж 1 %. Більшість реакцій на інфузію бул = 80; від легкого до помірног = 86; ступеня тяжкості і у < 1 % випадків призводили до припинен = 85;я лікування препаратом. Реакції, пов’язані з інфузією, загалом минали самостійно = 72;бо із мінімальниl= 4; втручанням після інфуз= 10;ї. Більшість реакцій спостерігаl= 3;ись протягом перших 2 годин. Реакц= 110;ї, пов’язані з інфузією, пр= 086;тягом перших двох годин частіше виникали у пацієнтів, щ= 086; приймали ведолізумаk= 3;, порівняно з пацієнтам = 80; плацебо-гру = 87;и. Більшість реакцій, пов’язаних = 79; інфузією, не були серйозними та виникали протягом першої години післ= 03; закінчення інфузії.=

П= овідомлялоl= 9;ь про розвито = 82; 1 серйозної побічної реакції у пацієнта із хворобою Кр = 86;на під час другого інфузійногl= 6; введення (ві= 076;мічались такі симптоми, як задишка, бро= 085;хоспазм, кропив’янкk= 2;, припливи, висип, підвищення артеріальнl= 6;го тиску та серцевого ритму), яку було успішн = 86; врегульоваl= 5;о припиненняl= 4; інфузії, застосуванl= 5;ям антигістамo= 0;нних препаратів та внутрішн= 00;овенного застосуванl= 5;я гідрокортиk= 9;ону. У пацієнтів, які отримували лікування ведолізумаk= 3;ом на тижні 0 та 2 k= 9; подальшим з = 72;стосування&#= 1084; плацебо, після втрат = 80; відповіді н = 72; лікування т = 72; відновленнn= 3; терапії ведолізумаk= 3;ом не спостерігаl= 3;ось підвищення рівня розвитку реакцій, пов= 217;язаних з інфузією.

У ході контрольовk= 2;ного дослідженнn= 3; EARNEST (паучит) із застосуванl= 5;ям внутрішньоk= 4;енного ведолізумаk= 3;у реакції гіперчутлиk= 4;ості, зокрема реакції, пов’язані з інфузією, сп= 086;стерігалис&= #1103; у 3 з 51 (5,9 %) пацієн = 90;ів у групі ведолізумаk= 3;у і у 2 з 51 (3,9 %) паціє= 085;тів у групі плацебо. Окремими термінами переважногl= 6; використанl= 5;я були виразк = 80; в ротовій порожнині, набряки, периферичнo= 0; набряки, дискомфорт = 91; грудях, астенія, гостре пошк = 86;дження нирок, обструктивl= 5;ий розлад диха = 83;ьних шляхів і припливи. Ус= 110; зареєстровk= 2;ні випадки мал = 80; легкої чи помірної тяжкості перебіг, причому жодна реакція не вважалася серйозною і не призвела до припинення участі в дос= 083;ідженні.

Інфекці&= #1111;. У ході контрольовk= 2;них досліджень GEMINI 1 та 2 (виразкови = 81; коліт і хвороба Крона) рівень розвитку інфекцій бу = 74; 0,85 на пацієнто= ;-рік при застосуванl= 5;і ведолізумаk= 3;у та 0,70 у групі плацебо. Інфекції переважно включали назофарингo= 0;т, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит та інфекції сечовивіднl= 0;х шляхів. Більшість пацієнтів продовжуваl= 3;и прийом ведолізумаk= 3;у після зникнення ознак інфекції.

П= ід час контрольовk= 2;них досліджень GEMINI 1 та 2 рівень розвитку тяжких інфекцій бу = 74; 0,07 на пацієнто= ;-рік при застосуванl= 5;і ведолізумаk= 3;у та 0,06 у плацебо-гру = 87;і. З часом не спостерігаl= 3;ось значного підвищення рівня розвитку тяжких інфекцій.=

У ході контрольовk= 2;ного дослідженнn= 3; EARNEST внутрішнь = 86;венного ведолізумаk= 3;у (паучит) лише в 1 з 51 пацієнтів (2,0 %), які отримували ведолізумаk= 3;, виникла серйозна інфекція, а саме гастро = 77;нтерит. Пацієнта було госпіталізl= 6;вано з метою спостережеl= 5;ня, він одужав і завершив дослідженнn= 3;.

Т= яжкі інфекції у пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли ведолізумаk= 3; під час контрольовk= 2;них відкритих досліджень (виразкови = 81; коліт і хвороба Крона), включали туберкульоk= 9;, сепсис (інод= 110; з летальним наслідком), сальмонельl= 6;зну септицемію, лістеріознl= 0;й менінгіт, цитомегалоk= 4;ірусний коліт.

У клінічних дослідженнn= 3;х з внутрішньоk= 4;енним введенням ведолізумаk= 3;у (виразкови = 81; коліт і хвороба Крона) частота інфекцій у пацієнтів, які отримув = 72;ли ведолізумаk= 3;, з ІМТ (&#= 1110;ндекс маси тіла) 30 кг/м² і вище була вищою, ніж у пацієнтів з ІМТ менше 30 кг= /м².

У клінічних дослідженнn= 3;х з внутрішньоk= 4;енним введенням ведолізумаk= 3;у (виразкови = 81; коліт і хвороба Крона) було зареєстровk= 2;но дещо вищий рівень серй = 86;зних інфекцій у пацієнтів, які раніше отримували терапію антагоністk= 2;ми TNFα, порівняно з пацієнтам = 80;, які не отримували = 87;опередньої терапії антагоністk= 2;ми TNFα.

З&#= 1083;оякісні новоутвореl= 5;ня. Загалом результати клінічних досліджень не вказують на підвищений ризик злоякісних новоутвореl= 5;ь при лікуванні ведолізумаk= 3;ом, проте кількість випадків злоякісних новоутвореl= 5;ь була невеликою і тривалий вплив був обмеженим. Оцінка довгострокl= 6;вої безпеки триває.

Пові= 076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції=

= Повідомлеl= 5;ня про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення.

= 62;е дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідо = 84;ляти про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://ais= f.dec.gov.ua.

Термі= 085; придатностo= 0;. = 3 роки.

Дове= 076;ена стабільнісm= 0;ь відновленоk= 5;о розчину у флаконі становить 8 годин при температурo= 0; від 2 до 8 °С. Доведена стабільнісm= 0;ь розведеногl= 6; у 0,9 % розчині натрію хлориду препарату в інфузійномm= 1; пакеті становить 12 годин при температурo= 0; від 20 до 25 °С абl= 6; протягом 24 го&= #1076;ин при температурo= 0; від 2 до 8 °С. Комбінованk= 2; стабільнісm= 0;ь препарату Ентивіо^® у флаконі та інфузійномm= 1; пакеті з 0,9 % розчином натрію хлориду становить 12 годи= 085; при температурo= 0; від 20 до 25 °C або 24 години при т= 077;мпературі від 2 до 8 °C. 24-год&#= 1080;нний термін зберігання може включати пе = 88;іод перебуваннn= 3; до 8 годин при температурo= 0; від 2 до 8 °С для відновленоk= 5;о розчину у фл= 072;коні та до 12 годин при температурo= 0; від 20 до 25 °С длn= 3; розведеногl= 6; розчину в інфузійномm= 1; пакеті; години, що залишаютьl= 9;я до досягнен = 85;я періоду час = 91; 24 години, інфузійний = 87;акет повинен збе = 88;ігатися у холодильниl= 2;у (2R= 11;8 °C).

Не заморожуваm= 0;и відновлениl= 1; розчин у фла= 082;оні або в інфузійномm= 1; пакеті.

Стан розчину

Умови зберігання

2–8 °С

20–25 °C

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>В= 110;дновлений розчин

8 годин= ;

Не зберігати¹

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Р= 086;зведений препарат в 0,9 % розчині натрію хлор&#= 1080;ду

24 години^2,3

12 годиl= 5;²

¹До 30 хвилин для відновленоk= 5;о розчину.

²Маєть= 089;я на увазі, що відновлениl= 1; розчин одра = 79;у розчиняють = 91; 0,9 % розчині хлориду натрію і зберігають виключно у інфузійномm= 1; пакеті. Час перебуваннn= 3; відновленоk= 5;о розчину у флаконі слі = 76; віднімати від часу перебуваннn= 3; розведеногl= 6; розчину в ін= 092;узійному пакеті.

³Цей період може включати зберігання до 12 годин при температурo= 0; від 20 до 25 °С.<= /span>

Збері= 075;ати при температурo= 0; 2–8 °C в оригінальнo= 0;й упаковці. Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей місці!

Несум= 110;сність. У зв’язку із відсутністn= 2; досліджень щодо сумісності цей препара = 90; не слід змішувати з іншими ліка = 88;ськими засобами.=

<= /span>

Упако= 074;ка. Порошок для концентратm= 1; для розчину для інфузій у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

Катег= 086;рія відпуску. За рецептом.=

Вироб= 085;ик. Такеда Австрія Гмб = 61;, Австрія/Takeda Austria GmbH, Aust= ria.

Місце= 079;находження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Стан розчину	Умови зберігання
2–8 °С	20–25 °C
<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>В= 110;дновлений розчин	8 годин= ;	Не зберігати¹
<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Р= 086;зведений препарат в 0,9 % розчині натрію хлор&#= 1080;ду	24 години^2,3	12 годиl= 5;²