ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

ЛИМОНТАР

(LIMONTAR)<= /b>

<= /p>
Склад:

діючі речовини: парацетамол, фенілефрину гідрохлорид, кислота аскорбінова;

1 саше містить парацетамолу 600 мг, кислоти аскорбінової 40 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини:

Лікарська форма. Основні фізико-хімічні властивості: порошок блідого жовтувато-білого кольору із запахом м’яти та лимону.

Фармакотерапевтична група.Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Фармакологі= чні властивості

Фармакодинаміка. = Парацетамол — це аналгетик та антипіретик. Механізм його дії пояснюється пригніченням синтезу простагландинів, в першу чергу у центральній нервовій системі. <= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu= age: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'>Фенілефрину гідрохлор= ид — симпатоміметик. Його дія пов’язана, в першу чергу, з прямою стимуляцією адренорецепторів, в основному альфа-адренорецепторів. Фенілефрину гідрохлор= ид знижує набряк слизової оболонки носа.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu= age: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'>Кислота аскорбінова є життєво необхідним вітаміном, що додається до складу лікарського засобу для компенсації втрати вітаміну С, яка може виникнути на початку вірусної інфек= ції. Відомо, що кислота аскорбінова відіграє важливу роль у реалізації захисної = функції організму від інфекції і необхідна для нормального функціонування Т-лімфоци= тів та ефективної фагоцитарної активності лейкоцитів.

Фармакокінетика. Парацетамол добре всмоктується у травному тракті, метаболізується в печінці і виводиться з се= чею здебільшого у формі глюкуронід- та сульфат-кон’югатів.
Кислота аскорбінова легко всмоктується у травному тракті, 25 % зв’язується з протеїнами крові. Залишок кислоти аскорбінової, що перевищує потреби організму, виводи= ться з сечею у формі метаболітів.

Фенілефрину гідрохлорид метаболізується моноаміноксидазою у кишечнику= та печінці. Виводиться з сечею у формі сульфат-кон’югатів.

Клінічні характеристики<= /o:p>

.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу. Одночасне застосування інших симпатоміметичних деконгестантів (навіть місцевої дії). Тяжкі порушення фун= кції печінки і/або нирок, тяжкі форми цукрового діабету, гіпертрофія передміхуро= вої залози з затримкою сечі, гіпертиреоз, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, тяжка артеріальна гіпертензія.

Феохромоцитома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідроген= ази, захворювання крові (зокрема виражена анемія, лейкопенія), гострий панкреати= т, епілепсія, закритокутова глаукома. Не застосовувати одночасно та протягом 2 тижнів після застосування інгібіторів моноаміноксидзи (МАО), разом з трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшува= тися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшувати= ся — з холестираміном. Антикоагулянтний= ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з підвищенням ризику крово= течі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетам= олу. У разі нетривалого застосування згідно з рекомендованим режимом вказані взаємодії не мають клінічного значення. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальн= их ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Не застосовувати одночасно з алкоголем.=

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюєть= ся з метаболічним ацидозом з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Вимагає обережності застосування фенілефрину в так= их комбінаціях:

Інгібітори моноаміноксидази

Взаємодія симпатоміметичних амінів, таких як фенілефрин, з інгібіторами МАО спричи= няє гіпертензивний ефект

Симпатоміметичні аміни

Одночасне застосування з фенілефрином підвищує ризик серцево-судинних побіч= них реакцій

Бета-блокатори та інші антигіпертензивні препара= ти (у т. ч. дебризохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа)

Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів. Підвищений ризик гіпертензії та інших серцево-судинних побічних реакцій<= /p>

Трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптил= ін)

Підвищений ризик серцево-судинних побічних реакц= ій у разі застосування з фенілефрином

Дигоксин і серцеві глікозиди

Підвищений ризик порушення серцевого ритму або інфаркту міокарда

Алкалоїди ріжків (наприклад ерготамін і метисерг= ід)

Одночасне застосування підвищує ризик ерготизму<= o:p>

<= /span>

Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, з= нижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні = та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Аскорбінову кислоту можна приймати = лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді. Тривалий прийом великих д= оз у осіб, що лікуються дисульфірамом, гальмує дисульфірам-алкогольну реакцію. <= o:p>

Особливості застосування. Не застосовувати при захворюваннях печінки і нирок без консультації лікаря.

Проконсультуватися з лік= арем перед застосуванням лікарського засобу необхідно пацієнтам із артеріальною гіпертензією, се= рцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом, гіпертрофією передміхурової залози, хвор= обою Рейно (оклюзивним захворюванням судин).

Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, с= удинозвужувальними препаратами для лікування риніту, лікарськими засобами, що містять парацета= мол.

Одночасне застосування з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може викликати печінкову недостатність, що може обумовити необхідність трансплантації печінки або призвести до смерті.

Рекомендується бути обережними у разі одночасного застосування парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, при недоїданні та за наявності інш= их причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), а також якщо застосовуються максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельн= ий моніторинг, зокрема вимірювання вмісту 5-оксопроліну в сечі.

Не слід застосовувати одночасно з симпатоміметиками (такими як деконгестанти, засоби, що пригнічу= ють апетит, амфетаміноподібні психостимулювальні засоби).

Не перевищувати рекомендованих доз. Якщо симптоми = не зникають або погіршуються протягом більше ніж 7 днів лікування препаратом, = або супроводжуються сильною лихоманкою, висипанням чи постійним головним болем, слід звернутися до лікаря.

Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, потрібен контроль функціонального стану печінки= та картини периферичної крові. При тривалому застосуванні у високих дозах можл= иві апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Небезпека передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням печінки. Надходили повідомлення про випадки порушення функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів зі зниженими рівнями глутатіону, наприклад у пацієнтів з тяжким виснаженням, а= норексією, низьким індексом маси тіла або з хронічним алкоголізмом.<= /p>
У пацієнтів= з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

В 1 саше з порошком міститься 118 мг натрію. Це сл= ід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом нат= рію. 1 саше (1 доза) містить 3755 мг сахарози. Це потрібо враховувати хворим на цукровий діабет. Пацієнтам з так= ими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносність фруктози, мальабсор= бція глюкози-галактози або дефіцит цукрази-ізомальтази, не слід приймати цей лікарський засіб.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю. Не застосовувати жінкам у період вагітності або годування грудьми. Фенілефрин може проникати в грудне молоко.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами <= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span> Лікарський засіб приймати всередину. Висипати вміст одного саше в чашку об’ємом 200–300 мл і залити до половини чашки гарячою в= одою (не окропом). Перемішати до повного розчинення. Додати, якщо треба, холодну воду. Вживати теплим.

по 1 саше через= 4–6 годин, за потреби. Не приймати частіше ніж через= 4 години. Максимальна добова доза — 6 саше. Максимальна тривалість лікування = без консультації лікаря — 7 днів.

Не перевищувати вказані дози. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Діти. Не застосовувати дітям віком = до 12 років.

Передозування

Парацетамол

Ризик передозування підвищений у пацієнтів із захворюванням печінки та у тих, хто зловживає алкоголем. Передозування парацетамолу може викликати печінкову недостатність, що може обумовити необхідність трансплантації печінки або призвести до смерті.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг / кг маси тіла. Вживання 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печін= ки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіта= лом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засоб= ами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етано= лу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекції, голод, кахексія).

Симптоми. У перші 24 години — блідість, нудота, блювання, анорексія, біль у животі. Ураження печінки розвивається протягом 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метабол= ізму глюкози та метаболічний ацидоз, серцева аритмія.

У разі тяжкого отруєння порушення функцій печінки можуть прогресувати до енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливів, гіпоглікемії, набряку мозку, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостре порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураже= ння печінки. Спостерігався також гострий панкреатит, зазвичай у пацієнтів з дисфункцією та токсичним ураженням печінки.

Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть = якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Допомогу потрібно надавати у повному обсязі за будь-яких обставин. Може бути доцільн= им лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийня= та в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові потрібно вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недост= овірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає, якщо його зас= тосовують впродовж 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями щодо доз. За умови відсутно= сті блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернат= ива у віддалених районах поза лікарнею. Лікування серйозних порушень функції печінки після 24 годин від прийому проводиться за вказівками токсиколога або гепатолога.
Фенілефрин

Симптоми. Передозування фенілефрину найчастіше проявляється симптомами, описаними в розділі «Побічні реакції». Додатково фенілефрин може викликати дратівливість, неспокій, гіпертензію і рефлекторну брадикардію. У тяжких випа= дках можливе порушення свідомості, галюцинації, судоми і аритмія. Однак для виникнення передозування фенілефрину потрібна значно більша кількість лікар= ського засобу, ніж для передозування парацетамолу.

Лікування повинно відповідати клінічним симптомам. У разі тяжкої гіпертензії потрібно застосовувати альфа-блокатори, такі як фентолам= ін.

Аскорбінова кислота

Високі дози аскорбінової кислоти (понад 3000 мг) м= ожуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота та дискомфорт в ділянці живота. Зазвичай прояви передозування аскорбінової кислоти маскуються більш вираженими проявами передозуванн= я парацетамолу.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (зокрема гемолітична), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, синці чи кровотечі.<= /span>

З боку імунної системи= : анафілаксія, шкірні алергіч= ні реакції (включаючи висипання, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса — Джонсона / токсичний епідермальний некроліз), реакції гіперчутливості.=

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та і= нших нестероїдних протизапальних засобів.

Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз (дозозалежний ефек= т), печінкова недостатність.

Психічні розлади: = занепокоєність, нервове збудження, дратівливість, порушення сну.

Неврологічні розлади:<= /i> головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, сухість у р= оті, гіперсалівація, дискомфорт і біль у животі, зниження апетиту, печія, діарея= .

Порушення зору: мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, гострий напад глаукоми у пацієнтів із закритокутовою глаукомою.

З боку серцево-судинної систе= ми: підвищення артеріального тиск= у, тахікардія або рефлекторна брадикардія, відчуття серцебиття, задишка.<= /o:p>

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні алергічні реакції (наприклад висипання, кропив’янка, алергічний дерматит). Можливі реакції перехресної гіперчутливості з іншими симпатоміметиками.

З боку нирок і сечовидільної системи: порушення с= ечовипускання, затримка сечі (частіше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), нирк= ова коліка, нефротоксичний ефект.

Інші:Лікарський засіб може мати незначний проносний ефект.https://aisf.dec.gov.ua.

<= /b>

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Упаковка. По 5 г у саше. По 10 або по 30 саше у коробці з картону.=

Категорія відпуску.

Виробник. ТОВ «АСТ= РАФАРМ», Україна.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. = 08132, К= иївська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.=

Інгібітори моноаміноксидази	Взаємодія симпатоміметичних амінів, таких як фенілефрин, з інгібіторами МАО спричи= няє гіпертензивний ефект
Симпатоміметичні аміни	Одночасне застосування з фенілефрином підвищує ризик серцево-судинних побіч= них реакцій
Бета-блокатори та інші антигіпертензивні препара= ти (у т. ч. дебризохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа)	Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів. Підвищений ризик гіпертензії та інших серцево-судинних побічних реакцій<= /p>
Трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптил= ін)	Підвищений ризик серцево-судинних побічних реакц= ій у разі застосування з фенілефрином
Дигоксин і серцеві глікозиди	Підвищений ризик порушення серцевого ритму або інфаркту міокарда
Алкалоїди ріжків (наприклад ерготамін і метисерг= ід)	Одночасне застосування підвищує ризик ерготизму<= o:p>