ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /o:p>

ЦИФЛОСІН

(CIFLOSIN)

Склад: діюча речовина: ципрофлоксацин;

100 мл розчину містить 200 мг ципрофлоксацину;=

допоміжні речовини: натрію хлорид, = S-мол= очна кислота, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода = для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчи= н для інфузій.=

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Те= оретична осмолярність 321 мосмоль/л.

Фармакотерапевтична група. <= /b>Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фа= рмакодинаміка.

Б= актерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального засобу класу фторхінолонів зумовл= ена здатністю пригнічувати топоізомеразу ІІ (ДНК-гіразу) та топоізомеразу&= nbsp;IV. Обидва ферменти потрібні для бактеріальної реплікації, транскрипції, рекомбінації та репарації ДНК.

Фа= рмакокінетика/фармакодинаміка

Ефективність переважно залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_{max<=
/sub>)
та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для
бактеріального патогену та від співвідношення між площею під фармакокінетич=
ною
кривою «концентрація-час» (AUC) та МІК.}

Ме= ханізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro може розвиватися пос= тупово внаслідок мутації ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резис= тентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами може бути різною. Поодинокі мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, в той час як множинні мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до кількох= або всіх діючих речовин даного класу. Непроникність бактеріальної оболонки та/а= бо резистентність, пов’язана з активністю ефлюксного насосу, можуть по-різному впливати на ступінь чутливості до фторхінолонів. Це залежить від фізико-хімічних властивостей різних активних речовин усередині класу і спорідненості транспортних систем до кожної активної речовини. Всі in vitro механізми резистентн= ості часто спостерігаються у клінічних ізолятів. Механізми резистентності, які інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як зниження проникності бактеріальної оболонки (притаманно = Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідної резистентності, кодованої qnr-геном.

Сп= ектр антибактеріальної активності

Межові значення, що відділяють чутливі= штами від штамів із середньою чутливістю, а останні — від резистентних штамів:

Рекомендації EUCAST

Збудник

Чутливі

Резистентні

Enterobacteriaceae

S ≤ 0,25 мг/л

R > 0,5 мг/л

Salmonella spp.=

S ≤ 0,06 мг/л

R > 0,06 мг/л

Pseudomonas spp.

S ≤ 0,5 мг/л

R > 0,5 мг/л

Acinetobacter spp.<= /i>

S ≤ 1 мг/л

R > 1 мг/л

Staphylococcus spp.¹

S ≤ 1 мг/л

R > 1 мг/л

Haemophilus influenzae

S ≤ 0,06 мг/л

R > 0,06 мг/л

Moraxella catarrhalis

S ≤ 0,125 мг/л<= /span>

R > 0,125 мг/л

Neisseria gonorrhoeae

S ≤ 0,03 мг/л

R > 0,06 мг/л

Neisseria meningitidis

S ≤ 0,03 мг/л

R > 0,03 мг/л

= Неспецифічні межові значення*

S ≤ 0,25 мг/л

R > 0,5 мг/л

¹ Staphylococcus spp. — межові значення для ципрофлоксацину стосуються терапії з високим дозуванням.

* Не пов’язані з видами межові значення б= ули визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовуються для видів, що не мають індивідуально визначених межових значень, а не для видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

По= ширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевост= і та часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консульта= цією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівн= я, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

Чутливість основних збудників до ципрофлоксацину (щодо Streptococcus= див. розділ «Особливості застосування»).

Зазвичай чутливі збудники

Аеробні грампозитивні мікроорга= нізми: Bacillus anthracis (1).

= Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Brucella spp., Citrobacter koseri, Francisella tularensis= , Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae*, Legionella spp., Moraxella catarrhalis*, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Salmonella spp.*, Shigella spp.= *, Vibrio spp., Yersinia pestis.

= Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus.

= Інші мікроорганізми: Chlamydia trachom= atis($), Chlamydia pneumoniae($), Mycoplasma hominis($), Mycoplasma pneumoniae($).

Збудники, у яких можлива набута резистентність

= Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Ent= erococcus faecalis($), Staphylococcus s= pp.*(2).

= Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aci= netobacter baumannii+, Burkholderia cepacia+*, Campylobacter spp.+*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae*, Escherichia col= i*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Morganella morganii*, Neisser= ia gonorrhoeae*, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris*, Providencia spp., Ps= eudomonas aeruginosa*, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens*.

= Анаеробні мікроорганізми: Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Природно резистентні мікроорганізми

= Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Act= inomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes.

= Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Ste= notrophomonas maltophilia.

= Анаеробні мікроорганізми: за винятком зазначених вище.

= Інші мікроорганізми: Mycoplasma genita= lium, Ureaplasma urealitycum.

* Клінічна ефективність була підтверджена= для чутливих ізолятів за затвердженими показаннями.

+ Показник резистентності ≥= ; 50 % в одній або більше країн Європейського Союзу.

($) Природна середня чутливість у = разі відсутності набутого механізму резистентності.

(1) У дослідженнях на експеримента= льних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом спорами Bacillus anthracis було доведено, що застосування антибіотиків одразу після контак= ту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro, да= них досліджень на тваринах і обмежених даних, отриманих у людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500&nb= sp;мг 2 рази на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибірсь= кою виразкою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжн= ародних протоколів лікування сибірської виразки.

(2) Метицилінрезистентний S. aureu= s зазвичай резистентний і до фторхінолонів. Резистентність до метициліну серед усіх видів стафілококу становить приблизно 20-50 % і зазвичай вища у госпітальних ізолятів.=

Фармакокінетика.

Абсорбція

При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація в сироватці крові досягається наприкінці інфузії. Для дози до 400 мг при внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину лінійна.

Пр= и порівнянні параметрів фармакокінетики внутрішньовенного введення 2 рази на добу а= бо 3 рази на добу не було виявлено накопичення ципрофлоксацину або його метаболітів.

Вн= утрішньовенна інфузія 200 мг ципрофлоксацину тривалістю 60 хвилин та пероральне застосування 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин характеризувал= ися еквівалентною AUC.

Вн= утрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину тривалістю 60 хвилин кожні 12 = ;годин була біоеквівалентна пероральній дозі 500 мг кожні 12 годин згідно AUC.

Вн= утрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину тривалістю 60 хвилин кожні 12 = ;годин показала C_max аналогічну пероральній дозі 750 мг.

Вн= утрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину тривалістю 60 хвилин кожні 8 = годин еквівалентна до пероральному прийому 750 мг кожні 12 годин згідно AUC.

Розподіл

Зв= ’язування ципрофлоксацину з білками низьке (20-30 %). Ципрофлоксацин знаходиться= у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у рівноважному стані, який становить 2-3 л/кг маси тіла. Концентрація ципрофлоксацину досягає високого рівня у різних тканинах, наприклад у леген= ях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), синусах, вогнищах запалення (рідина кантаридних пухирів) та в сечостатевих органах (сеча, простата, ендометрій), де концентрація перевищує рівень у плазмі крові.

Метаболізм

Бу= ли зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксац= ину (М3) та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти виявляють in vitro антимікробну активність, але в меншій мірі, ніж вихідна речовина.

Ципрофлоксацин є відомим помірним інгі= бітором CYP450 1A2.

Виведення

Ци= профлоксацин виводиться здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше — через кишечн= ик.

Виведення ципрофлоксацину (% від дози)

=

Внутрішньовенне застосування

З сечею

З калом

Ципрофлоксацин

61,5

15,2

Метаболіти (М1-М4)

9,5

2,6

Ни= рковий кліренс становить 180-300 мл/кг/год, а загальний кліренс — 480-600&nbs= p;мл/кг/год. Ципрофлоксацин піддається клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. В= ажке порушення функції нирок призводить до збільшення періоду напіввиведення ципрофлоксацину до 12 годин.

По= занирковий кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно активною секрецією у кишечник= у і метаболізмом. 1 % дози виводиться з жовчю. Ципрофлоксацин присутній у жовчі у високих концентраціях.

Діти

Фа= рмакокінетичні дані у дітей обмежені.

У дослідженні за участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C_max і AUC. Не спостерігалося значного підвищення Cmax і AUC після багаторазового застосування (10 мг/кг 3 рази на добу).

У = 10 дітей з важким сепсисом віком до 1 року після одногодинної внутрішньовенної інфузії 10 мг/кг C_max становила 6,1 мг/л (діапазон 4,6= -8,3 мг/л), в той час як у дітей віком від 1 до 5 років C_max становила = 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л). Значення AUC у відповідних вікових групах складали 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32,0 мг*год/л) та 16,5 = ;мг*год/л (діапазон 11,0-23,8 мг*год/л).

Ці= показники знаходяться в межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичних дозах. Враховуючи фармакокінетичний аналіз педіатричних хворих з різними інфекціями, був розрахований період напіввиведення приблизно 4-5 годин= , а біодоступність суспензії для перорального застосування складає 50-80 %= .

Доклінічні дані з безпеки

До= клінічні дані не виявляють ніяких особливих ризиків для людей на підставі звичайних досліджень гострої токсичності, токсичності повторних введень, канцерогенно= го потенціалу та репродуктивної токсичності.

Ци= профлоксацин, як і інші хінолони, фототоксичний у тварин при клінічно значущих рівнях впл= иву. Дані про фотомутагенність/фотоканцерогенність свідчать про слабкий фотомутагенний або фотоканцерогенний вплив ципрофлоксацину in vitro та у дослідах на тваринах. Цей вплив був порівнян= ним з ефектом інших інгібіторів ДНК-гірази.

Вплив на суглоби<= /p>
Як= і інші інгібітори ДНК-гірази, ципрофлоксацин спричиняє пошкодження опорних суглобі= в у молодих тварин. Ступінь пошкодження хрящів залежить від віку, виду піддослі= дної тварини та дози; зменшення навантаження на суглоби зменшує пошкодження хрящ= ів. Досліди на дорослих тваринах (щури, собаки) не виявили пошкоджень хрящів. У дослідженні на молодих собаках породи бігль після двотижневого лікування терапевтичними дозами ципрофлоксацин викликав важкі пошкодження суглобів, я= кі виявлялися навіть через 5 місяців.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Ципрофлоксацин показаний для лікування= нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»). До початку лікування слід приділити особливу увагу наявній інформації щодо резистентності до ципрофлоксацину. Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.<= /p>
Дорослі

•   Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

−   загострення хронічн= ого обструктивного захворювання легень. При загостренні хронічного обструктивно= го захворювання легень ципрофлоксацин слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються д= ля лікування цих інфекцій, вважається недоцільним;

−   бронхолегеневі інфе= кції при муковісцидозі або бронхоектазах;

−   негоспітальна пневм= онія.

•   Хронічний гнійний середній отит.

•   Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.

•   Інфекції сечовивідних шля= хів:

−   гострий пієлонефрит= ;

−   ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

−   бактеріальний прост= атит.

•   Інфекції статевих шляхів:=

−   епідидимоорхіт, вкл= ючаючи випадки, викликані чутливими Neisse= ria gonorrhoeae;

−   запальні захворюван= ня органів малого таза, включаючи випадки, викликані чутливими Neisseria gonorrhoeae.

•   Інфекції шлунково-кишково= го тракту (наприклад, діарея мандрівників).

•   Внутрішньочеревні інфекці= ї.

•   Інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями.

•   Злоякісний зовнішній отит= .

•   Інфекції кісток і суглобі= в.

•   Легенева форма сибірської виразки (постконтактна профілактика і лікування).

Ципрофлоксацин може застосовуватися для лікування пацієнтів з нейтропенією та лихоманкою, якщо є підозра, що лихоманка викликана бактеріальною інфекцією.

Діти

•   Бронхолегеневі інфекції у пацієнтів з муковісцидозом, викликані Pseudomonas aeruginosa.

•   Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит.

•   Легенева форма сибірської виразки (постконтактна профілактика і лікування).

Ципрофлоксацин також можна застосовувати для лікування важких інфекц= ій у дітей, коли це вважається необхідним. Лікування повинен розпочинати лише лікар, який має досвід лікування муковісцидозу та важких інфекцій у дітей (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Протипоказання.=

•   Підвищена чутливість до д= іючої речовини, інших хінолонів або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

•   Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

=

Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на ципрофлоксацин

Препарати, я= кі подовжують інтервал QT

Ци= профлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні за= соби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид

Пр= обенецид перешкоджає нирковій секреції ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину підвищує концентрацію ципрофлоксацину в сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідин

Ти= занідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). У клінічному дослідженні на здорових добровольцях при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину спостерігалося збільш= ення концентрації тизанідину в сироватці крові (збільшення С_max: у 7&= nbsp;разів, діапазон: у 4-21 раз; збільшення AUC: у 10 разів, діапазон: у 6-2= 4 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат<= o:p>

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину може пригнічувати нирковий канальцевий транспо= рт метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові і може збільшити ризик розвитку пов’язаних з метотрексатом токсичних реакцій. Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові. Це може призвести до п= ов’язаних з теофіліном побічних реакцій, які у поодиноких випадках можуть загрожувати життю або бути летальними. При одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та знижувати його дозу за необхідн= ості (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрації цих похідних ксантину в сироватці крові.

Фенітоїн

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину і фенітоїну може призвести до підвищення або з= ниження концентрації фенітоїну в сироватці крові, тому рекомендується контролювати рівень препарату.

Циклоспорин<= o:p>

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалось транзиторне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові. Тому необхідно регулярно (2 рази на тиждень) контролювати рівень креатиніну в сироват= ці крові у таких пацієнтів.

Антагоністи = вітаміну К

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину з антагоністом вітаміну K може посилювати його антикоагулянтну дію. Ступінь ризику може варіювати в залежності від виду інфекції, віку і загального стану пацієнта, тому складно точно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення показника міжнародного нормалізованого віднош= ення (МНВ). Необхідно регулярно контролювати МНВ у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуіндіон) під час та невдовзі після закінчення лікування ципрофлоксацином.=

Дулоксетин

Кл= інічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Хоча клінічні дані про можливу взаємодію з ципрофлоксацином відсутні, при одночасному застосуванні можна очікувати аналогічні ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Ропінірол

У = клінічному дослідженні було показано, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором CYP450 1A2 помірної дії, призводить= до підвищення С_max ропініролу на 60 %, а AUC — на 84 %. Рекомендується контролювати і коригувати відповідним чином дозу ропініролу = під час та невдовзі після закінчення лікування ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Ві= домо, що у здорових осіб одночасне застосування лідокаїнвмісних препаратів з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносим= ість лідокаїну, можлива взаємодія при одночасному застосуванні з ципрофлоксацино= м, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін

Од= ночасне застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном впродовж 7 днів підвищувало сироваткову концентрацію клозапіну на 29 % і N-десметилклозапіну на 31 %. Рекомендується клінічний контроль та відповідна корекція дози клозапіну під час та невдовзі після закінчення лік= ування ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл

C<= sub>max і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід обережно призначати ципрофлоксацин одночасно із силденафілом та ретельно зважувати користь і ризики.

Агомелатин

Кл= інічні дослідження показали, що флувоксамін, сильний інгібітор CYP450 1A2, зн= ачно інгібує метаболізм агомелатину. Це призводить до 60-кратного збільшення експозиції агомелатину. Хоча немає клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, можна очікувати аналогічних ефектів при одночасному застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»).

Золпідем

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину та золпідему може призвести до підвищення рівня золпідему в крові. Тому їх одночасне застосування не рекомендується.

Особливі за= ходи безпеки.

Ро= зчин ципрофлоксацину для інфузій сумісний з розчином Рінгера, розчином Рінгера лактату, 0,9 % розчином натрію хлориду, з 5 % і 10 % розчином глюкози, а також з 5 % і 10 % розчином фруктози. Якщо розчин ципрофлоксацину змішується з іншими сумісними розчинами для інфузій, то з мікробіологічних міркувань та з міркувань світлочутливості отриманий розчин потрібно застосувати відразу після приготування.

Ос= кільки розчин для інфузій чутливий до світла, пляшку потрібно виймати з упаковки безпосередньо перед використанням. При денному світлі повна ефективність розчину гарантується протягом 3 діб.

Ті= льки для одноразового застосування.

Пр= и низьких температурах може випадати осад, який розчиняється при кімнатній температурі (15-25°C).

Для зручності використання пробку потрібно проколоти у ділянці центрального кіл= ьця. Прокол ззовні центрального кільця може пошкодити пробку.<= /p>
Не= використаний розчин слід утилізувати.

Особливості застосування= .

Сл= ід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, які в минулому мали серйозні побічні реакції при застосуванні хінолонів або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід починати лише за відсутності альтернативної терапії та після ретельної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Протипоказання»).

Важкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними збудниками=

Ци= профлоксацин як монотерапію не застосовують для лікування важких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними збудниками. В таких випадках ципрофлоксацин потрібно комбінувати з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включно з Streptococcus pneumoniae)

Ци= профлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевих шляхів

Еп= ідидимоорхіт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів штамами Neisseria gonorrhoeae. Тому при емпіричному лікуванні епідидимоорхіту та запальних захворювань органів малого таза ципрофлоксацин слід застосовувати тільки у комбінації з іншим відповідними антибіотиками (наприклад, з цефалоспоринами= ), за винятком ситуацій, коли резистентність штамів Neisseria gonorrhoeae до ципрофлоксацину може бути виключена. Я= кщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечовивідних шляхів=

У = країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії слід враховувати місцеву поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.=

Внутрішньочеревні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину= при лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

Пр= и виборі ципрофлоксацину слід врахувати інформацію про резистентність до ципрофлокса= цину відповідних збудників у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів<= /span>

Ци= профлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами відповідно= до результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Ре= комендації щодо застосування у людей базуються на даних визначення чутливості in vitro, дослідах на тварина= х та на обмежених даних застосування у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Діти

При застосуванні ципрофлоксацину дітям слід дотримуватись офіційних рекомендаці= й. Починати лікування ципрофлоксацином може тільки лікар з досвідом лікування муковісцидозу і важких інфекцій у дітей. Досліди на тваринах показали, що ципрофлоксацин спричиняє артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. У клінічному дослідженні застосування ципрофлоксацину дітям зростання частоти випадків артропатії, пов’язаної із застосуванням препарату, було статистично незначущим. Через можливий небажаний вплив на суглоби та/чи навколосуглобові тканини ципрофлоксацин дітям слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Побічні реакції»).

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидо= зі

У = клінічні дослідження було включено дітей віком 5-17 років. Більш обмежений досв= ід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів= та пієлонефрит

Лі= кування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацином слід розглядати лише у випадк= ах, коли інше лікування неможливе, і обґрунтувати результатами мікробіологічних досліджень.

У = клінічних дослідженнях брали участь діти віком 1-17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

У = випадку інших специфічних важких інфекцій ципрофлоксацин застосовується відповідно = до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі/ризиків при неможливості застосування іншого лікування, або за неефективності звичайної терапії, а також коли застосування ципрофлоксацину ґрунтується на результат= ах мікробіологічних досліджень.

За= стосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, окрім згаданих вище, не оцінювали під час клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Отже,= до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Гіперчутливість

Гі= перчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції, мо= жуть виникати вже після першого застосування препарату (див. розділ «Побічні реакції») та представляти загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити та провести належне медикаментозне лікування.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції<= /span>

У = дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомлялося про тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоро= тні серйозні побічні реакції, які впливають на різні (іноді на декілька відразу) системи організму, зокрема на опорно-рухову, нервову системи, психіку та ор= гани чуття. Після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції слід негайно припинити застосування ципрофлоксацину та звернутися за консультацією до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожилля=

Вз= агалі ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями або пошко= дженнями сухожиль, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Проте у дуже рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та ретельної оцінки користі/ризиків ципрофлоксацин може бути призначений цим пацієнтам д= ля лікування деяких важких інфекцій, зокрема у випадку неефективності стандартної терапії або резистентності бактерій, коли мікробіологічні дані виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Те= ндиніт і розрив сухожилля (зокрема ахіллового), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами= і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення лікува= ння. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літн= ього віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чи= ном, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом необх= ідно припинити і розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку потрібно лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Пацієнти з міастенією гравіс

Застосовувати ципрофлоксацин пацієнтам= з міастенією гравіс потрібно з обере= жністю через можливе загострення симптоматики (див. розділ «Побічні реакції»).

Аневризма або розшарування аорти, регургітація/недостатність клапанів серця

Еп= ідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у літніх людей, та регургітації аортального і мітрального клапанів після прийому фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки),= та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів лікування пацієнтів з сімейним анамнезом аневризми= чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми аорти, розшарування аорти, захворюванням серцевого клапана, або з= а наявності схильності та інших факторів ризику:

–&= nbsp;при аневризмі аорти, розшаруванні аорти, регургітації/недостатності клапанів се= рця (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит);

–&= nbsp;при аневризмі та розшаруванні аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артері= їт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, відомий атеросклероз, синдром Шегрена);=

–&= nbsp;при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ри= зик аневризми або розшарування аорти та її розриву може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно приймають системні кортикостероїди.

У = разі виникнення раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря невідкладної допомоги.

Па= цієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі виникнен= ня гострої задишки, раптового серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Порушення зору

У = випадку порушення зору чи виникнення інших порушень з боку очей потрібно терміново звернутися до офтальмолога.

Фотосенсибілізація

Ві= домо, що ципрофлоксацин викликає фотосенсибілізацію. Пацієнтам рекомендується уникати прямого сонячного світла та ультрафіолетового опромінення під час лікування ципрофлоксацином (див. розділ «Побічні реакції»).

Судоми

Ві= домо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може викликати судоми або знижувати пор= іг судомної готовності. Повідомлялося про випадки епілептичного статусу. Отже, ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із розладами ЦНС,= які можуть бути схильні до судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину с= лід негайно припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

У = пацієнтів, які приймали хінолони або фторхінолони, повідомлялось про випадки сенсорної= або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які застосов= ують ципрофлоксацин, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти потенц= ійно необоротному стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Психотичні реакції

На= віть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть супроводжуватися суїцидальними ідеями/думками, які можуть призвести до самогубства або до його спроб. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити.

Серцеві розлади
Сл= ід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, пацієнтам= із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

–&= nbsp;вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

–&= nbsp;супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтерв= ал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);

–&= nbsp;нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–&= nbsp;захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Па= цієнти літнього віку та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал = QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксаци= н, цим групам пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» та «По= бічні реакції»).

Дисглікемія

Як і у випадку з іншими хінолонами, повідомлялося про порушення рівня глюкози у крові, включаючи як гіпоглікемі= ю, так і гіперглікемію (див. розділ «Побічні реакції»), зазвичай у пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет, які одночасно приймали пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний контроль рівня глюко= зи в крові у хворих на діабет.

Шлунково-кишковий тракт

Ви= никнення важкої і стійкої діареї під час або після лікування (навіть через кілька ти= жнів після лікування) може вказувати на псевдомембранозний коліт (загрожує життю, може призвести до летального наслідку), який вимагає невідкладного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках необхідно припинити застосування ципрофлоксацину і розпочати відповідне лікування. У цій ситуац= ії протипоказані лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Нирки та сечовивідні шляхи

Повідомлялось про кристалурію під час застосування ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які застосовують ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини т= а уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Ос= кільки ципрофлоксацин виводиться нирками переважно в незміненому вигляді, у пацієн= тів з порушеннями функції нирок необхідно проводити корекцію дози, як зазначено= у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побі= чних реакцій внаслідок кумуляції ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки і розвиток небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ «Побіч= ні реакції»). У разі появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість живота) лікуван= ня слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

По= відомлялося про гемолітичні реакції при застосуванні ципрофлоксацину у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, окрім випадків, коли очікувана користь перев= ажає потенційний ризик. У такому разі потрібно спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципр= офлоксацином можуть бути виділені резистентні до ципрофлоксацину збудники як при клінічно визначеній суперінфекції, так і без неї. Існує ризик відбору резистентних до ципрофлоксацину збудників під час тривалих курсів лікування та/або при нозокоміальних інфекціях та/або інфекціях, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Ци= тохром Р450

Ци= профлоксацин пригнічує CYP 1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які метаболізуються цією ферментною системо= ю (наприклад, теофілін, клозапін, оланзапін, ропінірол, тизанідин, дулоксетин, агомелатин= ). Тому за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацин= ом, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Метотрексат

Од= ночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ = «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вплив на результати лабораторних дослід= жень

Активність ципрофлоксацину in vitro щодо Mycobacterium tuberculosis може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які в даний час приймають ципрофлоксацин.

Реакції в місці введення

По= відомлялось про подразнення вен при внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину. Такі реакції частіше спостерігаються у випадках, коли інфузія триває 30 хви= лин або менше. Вони можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після завершення інфузії. Повторне внутрішньовенне застосування протипоказане лише в тих випадках, коли такі реакції повторюються або погіршуються.

Вміст натрію

Цей лікарський засіб містить 15,43 ммоль (або 354,7 мг) натрію в 100&= nbsp;мл. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у = період вагітності або годування груддю.

Ва= гітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним свідчать про відсутність розвитку вад або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. У молодих і пренатальних тварин, що зазнали впливу хінолонів, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину. Тому не м= ожна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода (див. розділ «Фармакологічні властивості»). То= му краще уникати застосування ципрофлоксацину під час вагітності.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молок= о. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлокс= ацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуван= ні автотранспортом або іншими механізмами.

Че= рез неврологічні ефекти ципрофлоксацин може впливати на швидкість реакції, тому здатність керувати автотранспортом= та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосув= ання та дози.=

Доза залежить від показань, важкості т= а місця інфекції, чутливості збудників до ципрофлоксацину, функції нирок пацієнта та маси тіла у випадку дітей.

Тривалість лікування залежить від важк= ості захворювання, а також від клінічної та бактеріологічної картини.

За наявності клінічних показань та від= повідної думки лікаря, початкове внутрішньовенне введення можна замінити застосуванн= ям таблеток чи суспензії. Такий перехід з внутрішньовенного на пероральне лікування потрібно здійснити якомога раніше. У важких випадках або якщо пац= ієнт не в змозі приймати таблетки (наприклад, у випадку ентерального харчування), доцільно застосовувати внутрішньовенне лікування, доки не буде можливості перейти на пероральне застосування ципрофлоксацину.

Лікування інфекцій, викликаних деякими збудниками (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або стафілококи), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших відпові= дних антибактеріальних засобів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальні захворювання органів малого таза, внутрішньочеревні інфекції, інфекції у пацієнтів з нейтропенією = та інфекції кісток та суглобів), залежно від збудника, може потребувати додаткового застосування інших протимікробних засобів.

Дорослі

Показання

Добова доза, мг

Загальна тривалість лікування (включаючи перор= альне лікування, перехід на яке слід здійснити якомога раніше)

Інфекції = нижніх дихальних шляхів

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 7 до = 14 днів

Інфекції = верхніх дихальних шляхів

Загострен= ня хронічного синуситу

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 7 до = 14 днів

Хронічний= гнійний середній отит

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 7 до = 14 днів

Злоякісний зовнішній отит

400 = мг 3 рази на добу

Від 28&nb= sp;днів до 3 місяців

Інфекції сечовивідних шляхів

Ускладнен= і інфекції сечовивідних шляхів і гострий пієлонефрит

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 7 до = 21 дня, лікування може тривати довше 21 дня за певних обставин (наприклад, п= ри абсцесі)

Бактеріал= ьний простатит

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 2 до = 4 тижнів (загострення)

Інфекції = статевих шляхів

Епідидимо= орхіт і запальні захворювання органів малого таза, включаючи випадки, викликані чутливими Neisseria gonorrhoeae

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Мінімум 1= 4 днів

Інфекції шлунково-кишкового тракту та внутрішньочеревні інфекції

Діарея, в= икликана бактеріями, включаючи Shigella sp= p., окрім Shigella dysenteriae 1&= nbsp;типу, та емпіричне лікування важкої форми діареї мандрівників=

400 = мг 2 рази на добу

1 де= нь

Діарея, в= икликана Shigella dysenteriae 1 типу=

400 = мг 2 рази на добу

5 дн= ів

Діарея, в= икликана Vibrio cholerae

400 = мг 2 рази на добу

3 дн= і

Черевний = тиф

400 = мг 2 рази на добу

7 дн= ів

Внутрішнь= очеревні інфекції, викликані грамнегативними бактеріями

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 5 до = 14 днів

Інфекції = шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Від 7 до = 14 днів

Інфекції = кісток та суглобів

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Не більше= 3 місяців

Пацієнти з нейтропенією та лихоманкою, якщо є підозра, що лихоманка викликана бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин слід поєднувати з відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями.

Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу

Лікування= слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії

Легенева = форма сибірської виразки — постконтактна профілактика і лікування пацієнтів, які потребують парентеральної терапії. Введення препарату слід почати якомога швидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.=

400 = мг 2 рази на добу

60 д= нів з моменту підтвердження контакту з = Bacillus anthracis

Діти

Показання

Добова доза, мг

Загальна тривалість лікування (включаючи перор= альне лікування, перехід на яке слід здійснити якомога раніше)

Муковісци= доз

10 м= г/кг маси тіла 3 рази на добу з максимальною разовою дозою 400 мг

Від 10 до= 14 днів

Ускладнен= і інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит

Від 6&nbs= p;мг/кг маси тіла 3 рази на добу до 10 мг/кг маси тіла 3 рази на д= обу з максимальною разовою дозою 400 мг

Від 10 до= 21 дня

Легенева = форма сибірської виразки — постконтактне лікування пацієнтів, які потребують парентеральної терапії.

Лікування= потрібно розпочати якомога швидше після ймовірного чи підтвердженого контакту зі збудником.

10 м= г/кг маси тіла 2 рази на добу до 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу з максимальною разовою дозою 400 мг

60 д= нів з моменту підтвердження контакту з = Bacillus anthracis

Інші важк= і форми інфекцій

10 м= г/кг маси тіла 3 рази на добу з максимальною разовою дозою 400 мг

Відповідн= о типу інфекції

Пацієнти літнього віку=

Па= цієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану відповідно до ступеня важкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Пацієнти з н= ирковою та печінковою недостатністю

Рекомендовані початкові та підтримуючі = дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок:

Кліренс креатиніну

[мл/хв/1,73м2]

Креатинін сироватки крові

[мкмоль/л]

Внутрішньовенна доза

[мг]

>60

<124

Див. звич= айне дозування

30-60

Від 124 до 168

200-400&n= bsp;мг кожні 12 годин

<30

>169

200-400&n= bsp;мг кожні 24 години

Пацієнти = на гемодіалізі

>169

200-400&n= bsp;мг кожні 24 години (після діалізу)

Пацієнти = на перитонеальному діалізі

>169

200-400&n= bsp;мг кожні 24 години

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки немає потреби у корекції дози.=

До= зи для дітей з порушеннями функції нирок та/або печінки не досліджувались.

Спосіб введення
Лі= карський засіб потрібно візуально перевірити перед застосуванням. Не використовувати мутний інфузійний розчин.

Ци= профлоксацин слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин.

Дл= я дорослих тривалість інфузії становить 60 хвилин для 400 мг препарату та 30= хвилин для 200 мг препарату Цифлосін. Повільне введення у велику вену зменшує можливий дискомфорт пацієнта і знижує ризик подразнення вен.

Ро= зчин для інфузій можна вводити як окремо, так і після попереднього змішування з інши= ми сумісними інфузійними розчинами (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Діти.

Че= рез можливий небажаний вплив на суглоби та навколосуглобові тканини ципрофлокса= цин дітям слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі/ризиків= (див.= розділ «Особливості застосування»). Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання», як вказано в розділі «Спосіб застосування та дози».=

Передозування.<= /span>

Повідомлялося, що передозування 12&nbs= p;г препарату призводить до помірних симптомів токсичності. Повідомлялося, що гостре передозування 16 г препарату викликає гостру ниркову недостатність.

Си= мптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, дискомфорт у животі, порушення функції нирок та печінки, а також кристалурію та гематурі= ю. Зафіксовано також зворотну ниркову токсичність.

Ок= рім звичайних невідкладних заходів, як промивання шлунка та прийом активованого вугілля, рекомендується контролювати функцію нирок, у тому числі рН сечі та= , за необхідності, підвищення її кислотності для попередження кристалурії. Паціє= нти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять кальцій = або магній, теоретично можуть знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні. Тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %) виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.=

У = випадку передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовже= ння інтервалу QT необхідно проводити моніторинг ЕКГ.

Побічні реакції.<= /b>

На= йчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як нудота, діарея, блювання, тимчас= ове підвищення рівня трансаміназ, висип та реакції в місці введення.=

Да= ні про побічні реакції, отримані у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового моніторингу ципрофлоксацину (пероральна, внутрішньовенна= та послідовна терапія), наведені нижче відповідно до частоти їх виникнення. Ан= аліз частоти враховує дані перорального та внутрішньовенного застосування ципрофлоксацину.

Ча= стота визначена таким чином: часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/= 1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/1000= 0), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії. Нечасто: грибкові суперінфекц= ії.

З боку системи крові та лімфатичної сис= теми. Нечасто: еозинофілія. Рідко: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. = Дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для житт= я), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи. Рідко:= алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застос= ування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування. Нечасто: зниження апетиту. Р= ідко: гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»). Часто= та невідома: гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки*. Нечасто: психомоторна гіперактивність/тривожність. Рідко: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації. Дуже рідко: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ = «Особливості застосування»). Частота невідома: манії, включно з гіпоманією.=

З боку нервової системи*. Нечасто: головний біль, головокружіння, розлади сну, порушення смаку. Рідко:= парес= тезія та дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус, див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення. Дуже рідко: мігре= нь, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія. Частота невідома: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору*. Рідко: порушення зору (наприклад, диплопія). Дуже рідко: порушення кольорового сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту*. Рідко: дзвін у вуха= х, втрата/порушення слуху.

З боку серця**. Рідко: тахікардія. Частота невідома: шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (переважно у пацієнтів із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та = «Передозування»).

З боку судинної системи**. Рідко: вазодилатація, гіпоте= нзія, непритомність. Д= уже рідко: васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракт= у. Часто: нудота, діарея. Нечасто: блювання, біль у ділянці шлунково-кишкового тракту, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм. Рідко: псевдомембранозний коліт (= дуже рідко з можливим летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосуванн= я»). Дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Нечасто: підвищ= ення рівня трансаміназ та білірубіну. Рідко: порушення функції печінки, холестат= ична жовтяниця, гепатит. Дуже рідко: некроз печінки (дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи.<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'> Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (синдром Пархона).

З боку шкіри та підшкірної кліт= ковини. Нечасто: висип, свербіж, кропив’янка. Рідко: фотосенсибілізація (див. розділ «Особли= вості застосування»). Дуже рідко: петехії, мультиформна еритема, вузлувата еритем= а, синдром Стівенса-Джонсона (потенційно небезпечний для життя), токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя). Частота невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS).

З боку кістково-м’язової систем= и та сполучної тканини*. Нечасто: скелетно-м’язовий біль (наприклад, біль у кінцівках, спині, грудній клітці), артралгія. Рідко: міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу, судоми. Дуже рідко: м’язова слабкість, тендині= т, розриви сухожилля (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосува= ння»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).

З боку нирок та сечовидільної с= истеми. Нечасто: порушення функції нирок. Рідко: ниркова недостатність, гематурія, кристалур= ія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальні розлади та реакції в місці введення*. Часто: реа= кції в місці ін’єкції та інфузії (лише при внутрішньовенному введенні). Нечасто: а= стенія, гарячка. Рідко: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Дослідження. Нечасто: підвищення рівня лужної фосфатази крові. Рідко: підвищення амілази. Частота невідома: підвищення МНВ (у пацієнтів, я= кі приймають антагоністи вітаміну K).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>*У дуже рідк= існих випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомлялося про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька відразу, системи органів та орг= ани чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, парестезії, пов’язані з нейропатією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, с= маку та нюху) (див. розділ «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>** Пові= домлялося про випадки аневризми або розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і випадки регургітації/недостатності будь-яко= го з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижчезазначені побічні реакції мають б= ільш високу частоту у пацієнтів, які отримують внутрішньовенне або послідовне (внутрішньовенне, а потім пероральне) лікування.

Часто: блювання, тимчасове підвищення = рівня трансаміназ, висип.

Не= часто: тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, запаморочення, порушення зор= у, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, тимчасові порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряки.

Рі= дко: панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, не= кроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Ді= ти

Зазначена вище частота артропатії (арт= ралгія, артрит) ґрунтується на даних, отриманих у дослідженнях на дорослих. У дітей артропатія, як повідомляється, зустрічається частіше (див. розділ «Особливо= сті застосування»).

Повідомлення про можливі побічні реакці= ї

По= відомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дозволяє постійно контролювати баланс користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрілі побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. 3&nbs= p;роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. Не охолоджув= ати. Не заморожувати.

Несумісність.

Лі= карський засіб не можна застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами, за винятком вказаних у розділі «Особливі заходи безпеки».

Ро= зчини для інфузій, якщо сумісність з іншими розчинами або лікарськими засобами не підтверджена, потрібно вводити окремо. Візуальними ознаками несумісності є, наприклад, випадання осаду, помутніння, зміна кольору. Лікарський засіб несумісний зі всіма розчинами для інфузій або лікарськими засобами, які при= рН розчину ципрофлоксацину нестабільні фізично чи хімічно (наприклад, пеніцилі= н, розчини гепарину), особливо при комбінації з лужними розчинами (рН розчину ципрофлоксацину 3,9-4,5).

Упаковка. По 100 мл у= пляшці, по 1 пляшці у па= чці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Інфузія= ».

Місцезнаходження виробника та адреса мі= сця провадження його діяльності.

Ук= раїна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немир= івське шосе, б. 84А.

Збудник	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae	S ≤ 0,25 мг/л	R > 0,5 мг/л
Salmonella spp.=	S ≤ 0,06 мг/л	R > 0,06 мг/л
Pseudomonas spp.	S ≤ 0,5 мг/л	R > 0,5 мг/л
Acinetobacter spp.<= /i>	S ≤ 1 мг/л	R > 1 мг/л
Staphylococcus spp.¹	S ≤ 1 мг/л	R > 1 мг/л
Haemophilus influenzae	S ≤ 0,06 мг/л	R > 0,06 мг/л
Moraxella catarrhalis	S ≤ 0,125 мг/л<= /span>	R > 0,125 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	S ≤ 0,03 мг/л	R > 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	S ≤ 0,03 мг/л	R > 0,03 мг/л
= Неспецифічні межові значення*	S ≤ 0,25 мг/л	R > 0,5 мг/л
¹ Staphylococcus spp. — межові значення для ципрофлоксацину стосуються терапії з високим дозуванням. * Не пов’язані з видами межові значення б= ули визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Ці дані використовуються для видів, що не мають індивідуально визначених межових значень, а не для видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Виведення ципрофлоксацину (% від дози)
=	Внутрішньовенне застосування
З сечею	З калом
Ципрофлоксацин	61,5	15,2
Метаболіти (М1-М4)	9,5	2,6

Показання	Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (включаючи перор= альне лікування, перехід на яке слід здійснити якомога раніше)
Інфекції = нижніх дихальних шляхів	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 7 до = 14 днів
Інфекції = верхніх дихальних шляхів	Загострен= ня хронічного синуситу	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 7 до = 14 днів
Хронічний= гнійний середній отит	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 7 до = 14 днів
Злоякісний зовнішній отит	400 = мг 3 рази на добу	Від 28&nb= sp;днів до 3 місяців
Інфекції сечовивідних шляхів	Ускладнен= і інфекції сечовивідних шляхів і гострий пієлонефрит	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 7 до = 21 дня, лікування може тривати довше 21 дня за певних обставин (наприклад, п= ри абсцесі)
Бактеріал= ьний простатит	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 2 до = 4 тижнів (загострення)
Інфекції = статевих шляхів	Епідидимо= орхіт і запальні захворювання органів малого таза, включаючи випадки, викликані чутливими Neisseria gonorrhoeae	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Мінімум 1= 4 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та внутрішньочеревні інфекції	Діарея, в= икликана бактеріями, включаючи Shigella sp= p., окрім Shigella dysenteriae 1&= nbsp;типу, та емпіричне лікування важкої форми діареї мандрівників=	400 = мг 2 рази на добу	1 де= нь
Діарея, в= икликана Shigella dysenteriae 1 типу=	400 = мг 2 рази на добу	5 дн= ів
Діарея, в= икликана Vibrio cholerae	400 = мг 2 рази на добу	3 дн= і
Черевний = тиф	400 = мг 2 рази на добу	7 дн= ів
Внутрішнь= очеревні інфекції, викликані грамнегативними бактеріями	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 5 до = 14 днів
Інфекції = шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Від 7 до = 14 днів
Інфекції = кісток та суглобів	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Не більше= 3 місяців
Пацієнти з нейтропенією та лихоманкою, якщо є підозра, що лихоманка викликана бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин слід поєднувати з відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями.	Від 400&n= bsp;мг 2 рази на добу до 400 мг 3 рази на добу	Лікування= слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії
Легенева = форма сибірської виразки — постконтактна профілактика і лікування пацієнтів, які потребують парентеральної терапії. Введення препарату слід почати якомога швидше після підозрюваного або підтвердженого контакту.=	400 = мг 2 рази на добу	60 д= нів з моменту підтвердження контакту з = Bacillus anthracis

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73м2]	Креатинін сироватки крові [мкмоль/л]	Внутрішньовенна доза [мг]
>60	<124	Див. звич= айне дозування
30-60	Від 124 до 168	200-400&n= bsp;мг кожні 12 годин
<30	>169	200-400&n= bsp;мг кожні 24 години
Пацієнти = на гемодіалізі	>169	200-400&n= bsp;мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти = на перитонеальному діалізі	>169	200-400&n= bsp;мг кожні 24 години