ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського зас= обу

КОНКОР^®

(CONCOR^®)

Склад:

діюча речовина: bisoprolol;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магн= ію стеарат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат безводний;

плівкова оболонка = для таблеток по 5 мг: заліза оксид жовтий (Е 172), диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза 2910/15;

плівкова оболонка = для таблеток по 10 мг: заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид (Е 171), гіпроме= лоза 2910/15.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-х= імічні властивості:

таблетки 5 мг: жовтувато-білі, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболон= кою, з рискою з обох боків;

таблетки 10 мг: світло-оранжеві, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В07.

<= /span>

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бісопролол – високоселективний ß1-адреноблокатор. Не має внутрішньої симпатоміме= тичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Препа= рат має дуже низьку спорідненість із ß₂-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із ß₂-рецепторами, = які беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол не вплива= є на опір дихальних шляхів і ß₂-опосередковані метаболічні ефекти. Селективність бісопрололу відносно ß₁-адренореце= пторів поширюється за межі терапевтичного діапазону доз.

Бісопролол не має вираженого негативного інотропного ефекту.

Максимальний ефект бісопрололу настає через 3–4 години після перораль= ного прийому. Період напіввиведення з плазми становить 10–12 годин, що призвод= ить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні прийому.

При інтенсивній терапії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця без хронічної серцевої недостатності бісопролол зменшує серцевий викид та пот= ребу міокарда в кисні завдяки зменшен= ню ЧСС та ударного об’єму. При тривалій терапії підвищений периферичний опір зменшується. Також в основі антигіпертензивного ефекту ß-блокаторів лежить механізм зниження активності реніну в плазмі.

Бісопролол пригнічує реакцію на симпатоадренергічну активність, блоку= ючи рецептори серця. Це призводить до уповільнення серцебиття та зниження скорочувальної функції міокарда, що знижує потребу міокарда в кисні. Завд= яки цьому досягається бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ішемічною хворобою серця.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після прийому внутрішньо більш ніж 90 % бісопрололу абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Абсорбція не залеж= ить від прийому їжі. Ефект першого проходження становить ≤ 10 %. Біодоступність – близько 90 %.

Розподіл. Розподілу дорівнює 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові – близько 30 %.

Метаболізм та виве= дення. Бісопролол виводиться з органі= зму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміне= ному вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10–12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні один раз на добу. =

Лінійність<= /i>. Фармакокінетика бісопрололу лі= нійна, її показники не залежать від віку.

Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками та через печінку в рівній мірі, пацієнтам із порушенням функції печінки або порушенням функції нирок коре= кція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки або ниро= к не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вищий та період напіввиведення довший порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64= +21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17+5 годин.=

Клінічні характеристики.

Показання.

- Артеріальна гіпертензія;

- ішемічна хвор= оба серця (стенокардія);

- хроніч= на серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбін= ації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозид= ами.

<= /span>

Протипоказання.

- Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії; =

- кардіогенний шок;

- атріовентрикулярна блокада I= I і III ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);

- синдром слабкості синусового= вузла;

- синоатріальна блокада;<= /o:p>

- симптоматична брадикардія;

- симптоматична артеріальна гіпотензія;

- тяжка форма бронхіальної аст= ми;

- пізні стадії порушення периф= еричного кровообігу або хвороби Рейно;

- феохромоцитома, що не лікува= лася;

- метаболічний ацидоз;

- підвищена чутливість до бісопролол= у або інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хронічної серцевої недостатності= .

- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефек= ту.

Всі показання.

- Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймаю= ть ß-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.

- Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксoнідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (знижен= ня частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів ß-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.

Комбінації, які сл= ід застосовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або іше= мічної хвороби серця (стенокардії).

- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту = атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

- Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.

- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.

- ß-блокатори місцевої дії (наприклад такі, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.

- Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.

- Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симп= томи гіпоглікемії.

- Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокар= да і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування= »).

- Серцеві глікозиди: зниження ча= стоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.

- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпоте= нзивного ефекту бісопрололу.

- ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Конкор^® може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну. =

- Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого чер= ез α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подіб= на взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів.<= o:p>

При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами= , що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, бар= бітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що мож= ливі.

- Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.

- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертоніч= ного кризу.

Особливості застосування.

Лікування стабіл= ьної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам із ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серце= вої недостатності у пацієнтів із такими захворюваннями і патологічними станам= и: цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені по= роки серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:=

- бронхоспазм (п= ри бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);

- цукровий діабе= т зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікем= ії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;

- сувора дієта; =

- проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші ß-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект; =

- атріовентрикулярна блокада I сту= пеня;

- стенокардія Принцметала; спостерігалися випадки коронарного спазму судин. Незважаючи на високу ß₁-селективність, напади стенокардії не можуть бути повністю купірувані при призначенні бісопрололу пацієнтам зі стенокардією Принцметала.

- облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);

- загальна анестезія.

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів зменшує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час періоп= ераційного періоду. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ß-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими препаратами, яка може призвести до брадіари= тмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативним втручанням дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Незважаючи на те, що кардіоселективні ß-блокатори (= ß₁) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними ß-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх ß-блокаторів, при обструктивних захворюванн= ях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У вип= адку наявності цих причин лікарський засіб Конкор^® слід застосовува= ти з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При п= ояві симптомів бронхіальної астми або інших хронічних обструктивних захворювань легень, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на= тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз &szl= ig;2-симпатоміметиків.

Хворим на псоріаз (у т.ч. в анамнезі) ß-блокатори (наприклад, бісопролол) призначають після ретельної оцінки співвідношення користь/риз= ик.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Конкор^® тільки після терапії α-адреноблока= торами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату.= При застосуванні препарату Конкор^® може відмічатись позитивний рез= ультат при проведенні допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, ß-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерт= ь, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефект= и у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування ß-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був ß₁₌-селективний адреноблокатор.

У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливіс= ть альтернативного лікування.

Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 ді= б.

Період годування г= руддю. Даних щодо екскреції бісопролол= у у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати препарат Конкор= ^® під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат= не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадках препарат може вплинути на зд= атність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на по= чатку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.=

Спосіб застосування та дози.

Таблетки препарату Конкор^® слід ковтати не розжовуючи, вра= нці натще, під час або після сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.<= o:p>

Артеріальна гіперт= ензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Лікування слід розпочинати поступово з низ= ьких доз із подальшим підвищенням дози. Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка препарату Конкор^® по 5 мг) на добу. При неважкому ступені гіпертензії (діастолічний тиск до 105 = мм рт.ст.) підходить доза 2,5 мг.

За необхідності добову дозу можна підвищит= и до 10 мг (1 таблетка препарату Конкор^® по 10 мг) на добу. Подальше збільшення дози виправдане лише у виняткових випадках. Максималь= на рекомендована доза становить 20 мг на добу.

Коригування дози встановлюється лікарем індивідуально, залежно від частоти пульсу та терапевтичної користі. =

Хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності – серцевими глікозидам= и.

Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ (= або блокатори ангіотензивних рецепторів у разі непереносимості інгібіторів АП= Ф), блокатори ß-адренорецепторів, діуретики і, у разі необхідності – серцеві глікозиди.

Конкор^® призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Терапію повинен проводити лікар з досвідом лікування хронічної серцев= ої недостатності.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності препаратом Конк= ор^® розпочинається відповідно до под= аної нижче схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.

– 1,25 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня; якщо д= обре переноситься, підвищити до

– 2,5 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тиж= ня; якщо добре переноситься, підвищити до

– 3,75 мг* бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тиж= ня; якщо добре переноситься, підвищити до

– 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів; якщо добре переноситься, підвищити до

– 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижні= в; якщо добре переноситься, підвищити до

– 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу = як підтримуюча терапія.

* На початку терапії хронічної серцевої недостатності рекомендується застосовувати Конкор^® Кор, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2,5 мг.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1= раз на добу.

Протягом фази титрування необхідний контроль за показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптом= ами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першо= го дня лікування.

Модифікація лікува= ння.

Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається поступове погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується коригування дози препарату, що може потребувати тимчасового зниження дози бісопрололу або, можливо, призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.

Не слід припиняти лікування препаратом раптово, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом рекомендовано завершув= ати повільно, поступово знижуючи дозу (наприклад, зменшуючи дозу вдвічі щотиж= ня).

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності зазвичай довгот= ривале.

Курс лікування препаратом Конкор^® тривалий та залежить від природи та тяжкості хвороби.

Пацієнти з печінко= вою та/або нирковою недостатністю.

Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба = серця. Для пацієнтів із порушенням фун= кцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазви= чай робити не потрібно. Для пацієнтів із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтів із тяжкою формою печінков= ої недостатності доза не повинна перевищувати добову дозу 10 мг препарату Ко= нкор^®. Є обмежені дані щодо застосування бісопрололу пацієнтам на діалізі. Необхідності змінювати режим дозування немає.

Хронічна серцева недостатність. Немає дан= их щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатніс= тю одночасно з порушеннями функції печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з обережністю.

Пацієнти літнього = віку не потребують коригування дози.= =

Діти. Клінічні да= ні щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутн= і, тому не слід застосовувати препарат цій категорії пацієнтів.

Передозування.

Симптоми.

При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування ß-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозування у пацієн= тів із артеріальною гіпертензією та /або ішемічною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг бісопрололу). Відмічалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуаль= ної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози»).

Лікування.

При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та з огляду на рекомендації для інших ß-блокато= рів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводять ізопреналін або інший препарат із позитив= ним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може бути потрібне трансвеноз= не введення штучного водія ритму.

При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бу= ти корисним.

При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: ретельне спостереже= ння та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), ß₂-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.=

Побічні реакції.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і &= lt; 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за ная= вними даними).

З боку серця.

Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів із хроні= чною серцевою недостатністю).

Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), озна= ки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку нервової си= стеми.

Часто: запаморочення*, головний біль*.

Рідко: сінкопе.

З боку органів зор= у.

Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контак= тних лінз).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку органів слу= ху.

Рідко: погіршення слуху.

З боку дихальної с= истеми.

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.

Рідко: алергічний риніт.

З боку травного тр= акту.

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та сп= олучних тканин.

Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, почервоніння, висипання, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

З боку кістково-м’= язової системи.

Нечасто: м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки.

Рідко: гепатит.

З боку судинної си= стеми.

Часто: відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотенз= ія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку репродуктив= ної системи.

Рідко: еректильна дисфункція.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, порушення сну= .

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

Лабораторні показн= ики.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

Загальні розлади.<= o:p>

Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*.

Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічн= ою хворобою серця).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічн= ою хворобою серця. Ці симптоми зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1–2 тижнів.

У разі виникнення = побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

Термін придатності= . 5 рокі= в.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка. По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці. По 25 таблеток у блістері; п= о 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом. =

Виробник. Мерк Хелскеа КГаА, Німеччина /Merck Health= care KGaA, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина/Frankfurter Stras= se 250, 64293 Darmstadt, Germany.

<= /span>=