ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

ОЛМЕСТАД ТРІО<= /b>

(OLMESTAD TRIO)

Склад:

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>діючі речовини= : олмесартану медоксоміл/амлодипіну бесилат/гідрохл= оротіазид;

1 таблетка, вкрита плівковою обо= лонкою, містить олмесартану медоксомілу 20 мг, амлодипіну бесилату 6,935 мг, що еквівалентно амлодипіну 5 мг та гідрохлоротіазиду 12,= 5 мг; або олмесартану медоксомілу 40 мг, = амлодипіну бесилату 13,87 мг, що еквівалентно амлодипіну 10 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, кросповідон (тип А), к= ремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, лактоза моногідрат;=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>оболонка таблетки: Опадрай ІІ рожевий 31F2= 70001 або Опадрай ІІ рожевий 31F240019, вода очищена. Опадрай ІІ рожевий 31F270001 або Опадрай ІІ рожевий 31F240019 складається з: гіпромелоза, лактоза моногідрат, макрогол, титану діоксид (Е 171), оксид заліза жовтий (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172), оксид заліза чорний (Е 172).

<= /p>
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівк= овою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

для дозування 20 мг/5 мг/12,5 мг: світло-помаранчеві круглі двоопуклі таблетки, вкр= иті плівковою оболонкою;

для дозування 40 мг/10 мг/12,5 мг: сірувато-червоні круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Фармакотерапевтична група.<= /o:p>

Серцево-судинна система. Лікарсь= кі засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Антагоністи ангіотенз= ину II в комбінації з іншими препаратами. Олмесартану медоксоміл, амлодипін і гідрохлоротіазид. Код АТХ C09D X03.

<= /p>
Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Олместад Тріо – це комбінований лікарський засіб, до скл= аду якого входить олмесартану медоксоміл – антагоніст рецепторів ангіотензину І= І, амлодипіну бесилат – блокатор кальцієвих каналів та тіазидний діуретик гідрохлоротіазид. Комбінація цих компонентів виявляє додатковий антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кож= на діюча речовина окремо.

Олмесартану медоксоміл

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Олмесартану медоксоміл – це пероральний активний, селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT₁). Ангіотензин II є основним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і відіграє важливу роль у патофізіології артеріальної гіпертензії. Вплив ангіотензину II включає вазоконстрикцію, стимуляцію синтезу та вивільнення альдостерону, серцеву стимуляцію та ниркову реабсорбцію натрію. Олмесартан блокує судинозвужуваль= ний і альдостеронсекретуючий ефект ангіотензину ІІ, блокуючи його зв’язування з рецептором АТ₁ у тканинах, включаючи гладку мускулатуру судин та надниркову залозу. Дія олмесартану не залежить від джерела або шляху синтезу ангіотензину II. Селективний антагонізм рецепторів ангіотензину II (AT1) за допомогою олмесартану призводить до підвищення рівня реніну та концентрації ангіотензину І та ІІ у плазмі крові, а також до певного зниження концентрац= ії альдостерону в плазмі крові.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією олмесартану медоксоміл забезпечує стійке зниження артеріального тиску, ступінь якого залежить від дози. Ознак артеріальної гіпотензії після першого застосування (ефекту «першої дози»), тахіфілаксії на тлі тривалого застосування та рикошетної артеріальної гіпертензії після раптової відміни препарату виявлено не було.

При застосуванні олмесартану медоксомілу хворим на артеріальну гіпертензію 1 раз на добу відбувається ефективне та поступове зниження артеріального тиску протягом                24-годинного інтервалу між застосуваннями. При застосуванні препарату 1 раз на добу його антигіпертензивний ефект був приблизно таким самим, як і в результаті його застосування 2 рази на добу в тій самій добовій дозі.

У разі безперервного лікування максимальне зниження артеріального тиску досягається через 8 тижнів після початку лікування, при цьому істотний антигіпертензивн= ий ефект спостерігається вже через 2 тижні лікування.=

Вплив олмесарта= ну медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлений.=

Рандомізоване дослідження застосування олмесартану для профілактики діабетичної мікроальбумінурії (ROADMAP), проведене за участю 4= 447 пацієнтів із діабетом 2 типу з нормальним рівнем альбумінурії і як мінімум одним додатковим фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань, проводилося, щоб з’ясувати, чи може терапія олмесартаном затримати час появи мікроальбумінурії. Під час середнь= ого періоду відстеження тривалістю 3,2 року пацієнти отримували олмесартан або плацебо додатково до інших антигіпертензивних засобів, за винятком інгібіто= рів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ (БРА).<= /span>

У первинній кінцевій точці дослідження було продемонстровано значне зниження ризику щодо часу появи мікроальбумінурії при застосуванні олмесартану. Після коригування відміннос= тей у показниках артеріального тиску дане зниження ризику перестало бути статистично значущим. У 8,2 % (у 178 з 2160) пацієнтів групи олмесартану та= у 9,8 % (у 210 з 2139) пацієнтів групи плацебо розвинулася мікроальбумінурія.=

У вторинній кінцевій точці серцево-судинні явища зафіксовано у 96 пацієнтів (4,3 %), які застосовували олмесартан, і у 94 пацієнтів (4,2 %), які отримували плацебо. Частота смертності від серцево-судинних захворювань була вищою в групі олмесартану порівняно з групою плацебо (15 пацієнтів (0,7 %) і 3 пацієнти (0,1 %)), незважаючи на подібну частоту виникнення інсульту без летального наслідку (= 14 пацієнтів (0,6 %) і 8 пацієнтів (0,4 %)), інфаркту міокарда без летального наслідку (17 пацієнтів (0,8 %) і 26 пацієнтів (1,2 %)) та смертності, не пов’язаної зі серцево-судинними захворюваннями (11 пацієнтів (0,5 %) і 12 пацієнтів (0,5 %)). Загальна смертність у групі олмесартану була вищою (26 пацієнтів         (1,2 %) і 15 паці= єнтів (0,7 %)), головним чином, за рахунок вищої смертності від серцево-судинних = захворювань.

У випробуванні ORIENT (The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial) вивчали вплив олмесартану на результат ниркових і серцево-судинних захворювань у 577 рандомізованих пацієнтів у Японії і в Ки= таї з діабетом 2 типу і яскраво вираженою нефропатією. Під час середнього періо= ду відстеження тривалістю 3,1 року пацієнти отримували олмесартан або плацебо додатково до інших антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ.

Первинна об’єднана кінцева точка (час першої появи подво= єння сироваткового креатиніну, ниркові захворювання в термінальній стадії, смерт= ь з усіх причин) була досягнута у 116 пацієнтів групи олмесартану (41,1 %) та у= 129 пацієнтів групи плацебо (45,4 %).

(HR 0,97 (95 % довірчий інтервал (ДІ) від 0,75 до 1,24);= p =3D 0,791). Вторинна об’єднана серцево-судинна кінцева точка була досягнута у 40 пацієнтів, які застосовували олмесартан (14,2 %), та у 53 пацієнтів, які отримували плацебо (18,7 %). Дана об’єднана серцево-судинна кінцева точка включала смертність внаслідок серцево-судинних захворювань у 10 (3,5 %) пацієнтів, які застосовували олмесартан, і у 3 (1,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо; загальний показник смертності дорівнював 19 (6,7 %) і 20 (7,0 %), інсульт без летального наслідку становив 8 (2,8 %) та 11 (3,9 %), = інфаркт міокарда без летального наслідку − 3 (1,1 %) і 7 (2,5 %) відповідно.<= o:p>

Амлодипін

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Амлодипін, що входить до складу препарату, є блокатором кальцієвих каналів і гальмує трансмембранний перенос іонів кальцію через потенціалзале= жні канали L-типу в серці та гладкій мускулатурі. Експериментальні дані свідчат= ь, що амлодипін взаємодіє як з ділянками зв’язування дигідропіридину, так і з іншими ділянками. Амлодипін має відносну вазоселективність і більше впливає= на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Гіпотензивний ефект амлодипіну зумовлений прямою розслаблюючою дією на гладком’язові клітини артерій, що сприяє зменшенню периферичного опору судин і, отже, – зниженню артеріального тиску.

При артеріальній гіпертензії амлодипін викликає тривале зниження артеріального тиску, залежне від дози. Розвитку артеріальної гіпотензії після прийому першої дози, ознак тахіфілак= сії при тривалому лікуванні або рецидиву артеріальної гіпертензії після припине= ння лікування не відзначалося.

Після прийому в терапевтичних до= зах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін забезпечує ефективне зниж= ення артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи, сидячи і стоячи. Тривале застосування амлодипіну не пов’язане з істотними змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах зменшував опір ниркових судин і підвищував швидкість клубочкової фільтрації= (ШКФ) та ефективну швидкість потоку плазми крові в нирках, не змінюючи фільтрацій= ної фракції і не провокуючи розвитку протеїнурії.

У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів зі серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях зі ст= рес-тестом при серцевій недостатності (класи II – IV за NYHA) амлодипін не погіршував стану учасників дослідження, що оцінювався за переносимістю навантажень, фракцією викиду лівого шлуночка, а також за клінічними ознаками і симптомам= и.

У плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE) за участю пацієнтів зі серцевою недостатністю (класи I= II – IV за NYHA), які застосовували дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, було показано, що амлодипін не збільшує ризику летального наслідку або об’єднано= го ризику смертності та захворюваності у пацієнтів зі серцевою недостатністю.<= o:p>

У подальшому довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну за участю пацієнт= ів із серцевою недостатністю (NYHA III і IV) без клінічних симптомів або об’єктивних даних, які б свідчили про ішемічну хворобу серця, при лікуванні інгібіторами АПФ, препаратами наперстянки та діуретиками в постійних дозах амлодипін не впливав на смертність у цілому і смертність в результаті серцево-судинних захворювань зокрема. У даній групі пацієнтів відзначалося збільшення випадків розвитку набряку легень, пов’язане з прийомом амлодипін= у, проте статистично значущих відмінностей частоти фактів посилення серцевої недостатності порівняно з групою плацебо не спостерігалося.

Для порівняння терапій нових лікарських засобів було проведено подвійне сліпе рандомізоване дослідження захворюваності та смертності під назвою «Випробування щодо застосування антигіпертонічної та ліпідознижувальної терапії для профілактики інфаркту міокарда» (ALLHAT): амлодипін у дозі 2,5–10 мг на добу (блокатор кальцієвих каналів) або лізиноприл у дозі 10–40 мг на добу (інгібітор АПФ) = як терапія першої лінії та тіазидний діуретик хлорталідон у дозі 12,5–25 мг на= добу при артеріальній гіпертензії від легкого до середнього ступеня тяжкості.

Всього 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком від 55 років були рандомізовані і знаходили= ся під спостереженням у середньому протягом 4,9 року. У пацієнтів був як мінім= ум один додатковий фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), напри= клад перенесені раніше інфаркт міокарда чи інсульт (більше 6 місяців перед відбо= ром) або наявність інших серцево-судинних захворювань атеросклеротичної природи (всього 51,5 %), діабет 2 типу (36,1 %), рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) < 35 мг/дл (11,6 %), гіпертрофія лівого шлуночк= а, діагностована за допомогою електрокардіографії або ехокардіографії (20,9 %), куріння в даний час (21,9 %).

Первинною кінцевою точкою дослідження було поєднання ІХС з летальним наслідком або інфаркт міокарда б= ез летального наслідку. Значущих відмінностей щодо первинної кінцевої точки дослідження між терапією амлодипіном і хлорталідоном не було: ОР 0,98 95 % = ДІ від 0,90 до 1,07; р =3D 0,65. Що стосується вторинних кінцевих точок дослідженн= я, частота розвитку серцевої недостатності (компонент комбінованої кінцевої то= чки серцево-судинного захворювання) була значно вищою у групі амлодипіну порівн= яно з групою хлорталідону (10,2 % і 7,7 %, ОР 1,38, 95 % ДІ від 1,25 до 1,52; p < 0,001). Однак значущих відмінностей щодо смертності з усіх причин між терапією амлодипіном і хлорталідоном не було (ОР 0,96 95 % ДІ від 0,89 до 1= ,02; p =3D 0,20).

Гідрохлоротіазид

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Гідрохлоротіазид – це діуретичний засіб тіазидов= ого ряду. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків повністю не вивчений. Тіазиди впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальця= х, тим самим посилюючи екскрецію натрію та хлориду (приблизно на однаковому рівні). Діючи як діуретик, гідрохлоротіазид зменшує об’єм плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну в плазмі крові та секреція альдостерону, збільшуються втрати калію та бікарбонату із сечею та знижуєть= ся їхня концентрація в сироватці крові. Оскільки зв’язок між рівнем реніну та секрецією альдостерону опосередковується ангіотензином II, на тлі застосува= ння гідрохлоротіазиду в комбінації з блокатором рецепторів ангіотензину II втра= ти калію зі сечею під дією тіазидних діуретиків можуть знижуватися. При застосуванні гідрохлоротіазиду діурез настає приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається приблизно через 4 години, а дія зберігається впродовж 6–12 годин.

За даними епідеміологічних досліджень, тривале застосува= ння гідрохлоротіазиду як засобу монотерапії сприяє зниженню ризику серцево-суди= нних ускладнень та смерті від них.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Клінічна ефективність та безпека

У 12-тижневому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні паралельних груп за участю 2492 пацієнтів (67 %= – пацієнти європеоїдної раси) було показано, що лікування препаратом Олместад Тріо при= зводить до більшого зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску, ніж лікування однією з таких подвійних комбінацій: олмесартану медоксоміл 40 мг плюс амлодипін по 10 мг, олмесартану медоксоміл 40 мг плюс гідрохлоротіазид= 25 мг та амлодипін 10 мг плюс гідрохлоротіазид 25 мг.

Додатковий ефект зниження артеріального тиску внаслідок застосування препарату Олместад Тріо порівняно з аналогічними подвійними комбінаціями становив для діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта сидячи від -3,8 до -= 6,7 мм рт. ст. та для систолічного артеріального тиску в положенні пацієнта сид= ячи від -7,1 до -9,6 мм рт. ст. і відбувся в межах перших 2 тижнів.

Частка пацієнтів, які досягали рівня артеріального тиску (< 140/90 мм рт. ст. д= ля недіабетичних пацієнтів та < 130/80 мм рт. ст. для хворих на цукровий діабет), на 12 тижні коливалася від 34,9 % до 46,6 % у групах подвійного комбінованого лікування порівняно з 64,3 % у групі Олместаду Тріо.

Під час другого подвійного сліпого рандомізованого паралельного дослідження за участю 2690 пацієнтів (99,9 % – пацієнти європеоїдної раси) лікування препаратом Олместад Тріо показало істотне зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску порівняно з такими подвійними комбінаціями: олмесартану медоксоміл 20 мг плюс амлодипін 5 мг, олмесартану медоксоміл 40= мг плюс амлодипін 5 мг та олмесартану медоксоміл 40 мг плюс амлодипін 10 мг – після 10 тижнів лікування.

Додатковий ефект зниження артеріального тиску внаслідок застосування препарату Олместа= д Тріо порівняно з відповідними подвійними комбінаціями становив для діастолічного= артеріального тиску у положенні пацієнта сидячи від -1,3 до -1,9 мм рт. ст. та для систолічного артеріального тиску у положенні пацієнта сидячи від -2,7 до -4= ,9 мм рт. ст.

Частка пацієнтів, які досягали рівня артеріального тиску (< 140/90 мм рт. ст. д= ля недіабетичних пацієнтів та < 130/80 мм рт. ст. для хворих на цукровий діабет), на 10 тижні варіювалася від 42,7 % до 49,6 % у групах комбінованого лікування порівняно з 52,4 % до 58,8 % у групі Олместад Тріо.

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні за участю 808 пацієнтів (99,= 9 % – пацієнти європеоїдної раси) з недостатньо контрольованим артеріальним тис= ком після 8-тижневої терапії подвійною комбінацією олмесартану медоксомілу 40 м= г та амлодипіну 10 мг лікування препаратом Олместад Тріо показало значне до= даткове зниження артеріального тиску в положенні сидячи (-1,8/-1,0 мм рт. ст.) при лікування препаратом Олместад Тріо 40 мг/10 мг/12,5 мг та статистично значне зниження артеріального тиску у положенні сидячи (-3,6/-2,8 мм рт. ст.) при лікуванні препаратом Олместад Тріо порівняно з подвійною комбінацією олмесартану медоксомілу 40 мг та амлодипіну 10 мг.=

Лікування препаратом Олместад Тріо у потрійній комбінованій терапії дало статистично значуще більший відсоток пацієнтів, які досягли рівня артеріального тиску, = порівняно з подвійною комбінованою терапією олмесартану медоксомілом 40 мг та амлодип= іном 10 мг (41,3 % проти 24,2 % ); лікування препаратом Олместад Тріо 40 мг= /10 мг/12,5 мг у потрійній комбінованій терапії дало чисельно більший відсоток пацієнті= в, які досягли рівня артеріального тиску, порівняно з подвійною комбінованою терапією олмесартану медоксомілом 40 мг та амлодипіном 10 мг (29,5 % проти = 24,2 %) у пацієнтів, які недостатньо контролюються за допомогою подвійної комбінованої терапії.

Антигіпертензивний ефект препарату Олместад Тріо був аналогічним незалежно від віку та статі пацієнта і був подібним у пацієнтів із цукровим діабетом та без нього.=

Інша інформація

Спільне застосування інгібіторів= АПФ та БРА було досліджено у двох широкомасштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone in combination with Ramip= ril Global Endpoint Trial) і VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)).

ONTARGET являло собою дослідженн= я, проведене за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або цукровим діабетом 2 типу, що супроводжується ознаками ураження органу-мішені. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дослідження не виявили значимого сприятливого впливу на резуль= тат ниркових та/або серцево-судинних захворювань і на смертність від них, тоді = як порівняно з монотерапією підвищився ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження н= ирок та/або гіпотонії. Враховуючи схожість фармакодинамічних властивостей, дані результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та БРА. Таким чином, спільне застосування інгібіторів АПФ та БРА протипоказано пацієнтам із діабетичною нефропатією.

ALTITUDE (Aliskiren Trial in Typ= e 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints) являло собою дослідження, проведене з метою виявлення позитивного ефекту від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або БРА у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинн= им захворюванням або обома захворюваннями. Дане дослідження було припинено ран= іше у зв’язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків. Смертність від серцево-судинних захворювань і виникнення інсульту були частішими у групі, = яка приймала аліскірен, ніж у групі, яка приймала плацебо, та повідомлення про = побічні реакції, у тому числі серйозні (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія і порушення функції нирок), були частішими у групі, яка приймала аліскірен, н= іж у групі, яка приймала плацебо.

Фармакокінетика.

Одночасне введення олмесартану медоксомілу, амлодипіну та гідрохлоротіазиду не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику будь-якого з компонентів у здорових добровольців.

Після перорального застосування лікарського засобу Олмес= тад Тріо у здорових дорослих добровольців максимальна концентрація (С_max) олмесартану, амлодипіну та гідрохлоротіазиду в плазмі крові становить приблизно 1,5–3 години, 6–8 годин і 1,5–2 години відповідно. Швидкість і ступінь всмоктуван= ня олмесартану медоксомілу, амлодипіну та гідрохлоротіазиду такі ж, як і при застосуванні подвійної фіксованої комбінації олмесартану медоксомілу та амлодипіну разом з однокомпонентною таблеткою гідрохлоротіазиду або при застосуванні подвійної фіксованої комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду разом з однокомпонентною таблеткою амлодипіну з такими ж дозами. Вживання їжі не впливає на біодоступність препарату.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Олмесартану медоксоміл

Всмоктування та розподіл

Олмесартану медоксоміл – це прол= іки. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан п= ід дією естераз у слизовій оболонці кишечнику та в портальній крові під час всмоктування у травному тракті. У плазмі крові або у продуктах виведення неперетворений олмесартану медоксоміл або боковий ланцюг медоксомільної гру= пи не виявлялися. Середня абсолютна біодоступність олмесартану у формі таблеток становила 25,6 %.

Середня С_max олмесарт= ану в плазмі крові досягається приблизно через 2 години після перорального застосування. Концентрація олмесартану в плазмі крові збільшується приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг.<= /p>
Їжа виявляє мінімальний вплив на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці олмесартану в осіб різної статі не виявлено.

Олмесартан активно зв’язується з білками крові (99,7 %), однак ризик клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами, що активно зв’язуються з білками крові, достатньо низький, підтвердженням цього є відсутність такої взаємодії між олмесартану медоксом= ілом та варфарином. Олмесартан незначною мірою зв’язується з клітинами крові. Середній об’єм розподілу після внутрішньовенного застосування невисокий (16= –29 л).

Метаболізм та виведення

Загальний плазмовий кліренс олмесартану зазвичай становить 1,3 л/годину (коефіцієнт варіації 19 %) і відносно невеликий порівняно з печінковим кровотоком (приблизно                90 л/годину). Після перорального застосування 14С-міченого олмесартану медоксомілу   10–16 % радіоактивності виводилось із = сечею (здебільшого протягом 24 годин після застосування), залишок відновленої радіоактивності виводився з фекаліями. На основі системної доступності (25,= 6 %) можна розрахувати, що нирками виводиться приблизно      40 % олмесартану, а гепатобіліарною системою – 60 %. Вся відновлена радіоактивність була віднесена до олмесарта= ну. Інших значущих метаболітів знайдено не було. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться з жо= вчю, то його застосування хворим із біліарною обструкцією протипоказано (див. ро= зділ «Протипоказання»).

Термінальний період напіввиведен= ня олмесартану після багаторазового перорального застосування коливається від = 10 до 15 годин. Стан рівноваги досягається після перших кількох доз, а після 14 діб багаторазового застосування подальшої кумуляції не спостерігається. Нирковий кліренс становив приблизно 0,5–0,7 л/годину незалежно від дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Лікарський засіб Колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти

Спільний прийом 40 мг олмесартану медоксомілу і 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводив до зниження C_max на 28 % і до зниження пл= ощі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) на 39 % для олмесарта= ну. Менший вплив, зниження C_max і AUC на 4 % і 15 % відповідно спостерігалося, коли олмесартану медоксоміл застосовували за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду. Час напіввиведення олмесартану знижувавс= я на 50–52 % незалежно від того, призначалися препарати спільно чи прийом олмесартану відбувався за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду (ди= в. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Амлодипін

Всмоктування та розподіл

Після перорального застосування терапевтичних доз амлоди= пін добре всмоктується, C_maxу= крові досягається через 6–12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність оцінюється в межах 64–80 %. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, = що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.

Всмоктування амлодипіну не залежить від супутнього вжива= ння їжі.

Метаболізм та виведення

Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–50 годин та відповідає одній добовій дозі.

Амлодипін швидко метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, 10 % вихідної сполуки та 60 % метаболітів виводяться зі сечею.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Гідрохлоротіазид

Всмоктування та розподіл

Після перорального застосування олмесартану медоксомілу = та гідрохлоротіазиду в комбінації середній час досягнення C_max гідрохлоротіазиду становить 1,5−2 години. Гідрохлоротіазид – це 68 % білка, зв’язаного в плазмі к= рові, а його уявний об’єм розподілу становить 0,83–1,14 л/кг.

Метаболізм та виведення

Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується та майже повністю виводиться в незміненому стані зі сечею. Після застосування внутрішньо приблизно 60 % дози виводиться в незміненому стані впродовж 48 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 250–300 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення – приблизно 10–15 годин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";background:white;mso-fareast-language:UK'>Фармакокінетика= в окремих груп пацієнтів

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";background:white;mso-fareast-language:UK'>Пацієнти літньо= го віку (віком від 65 років)

Доведено, що при артеріальній гіпертензії AUC олмесартану у стадії рівноваги у пацієнтів літнього віку (6= 5 – 75 років) та старечого віку (віком від 75 років) збільшується приблизно на = 35 % та на 44 % відповідно порівняно з пацієнтами молодшого віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Частково це можна пояснити серед= нім зниженням функції нирок, залежним від віку в даній групі пацієнтів. Однак д= ля пацієнтів літнього віку рекомендується той самий режим дозування, що й для інших пацієнтів, але при цьому слід з обережністю підвищувати дозу препарат= у.

Час досягнення C_max амлодипіну у плазмі крові у хворих літнього віку та у молодих пацієнтів однаковий. У хворих літнього віку спостерігається тенденція до зменшення кліренсу амлодипіну, що призводить до підвищення AUC та тривалості періоду напіввиведення. Підвищення AUC та тривалість періоду напіввиведення у хвори= х на застійну серцеву недостатність відповідали прогнозам щодо хворих цієї віков= ої групи (див. розділ «Особливості застосування»).

Обмежені дані дають змогу припустити, що системний кліре= нс гідрохлоротіазиду знижується у пацієнтів літнього віку (у тому числі з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими здоровими добровольцями.

Діти

Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося в= ід зобов’язання представити результати досліджень із препаратом Олместад Тріо у всіх підгрупах педіатричного населення з есенціальною гіпертензією.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня AUC олмесартану в стаціонарному стані була відповідно на 62 %, 82 % та 179 % вищою, ніж у здорових добровольців. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду у пацієнтів з порушеннями функції нирок збільшений.<= /p>
Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, не вивчена.

Амлодипін значною мірою метаболізується до неактивних метаболітів. 10 % препарату виводиться із сеч= ею у незміненому стані. Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюєт= ься зі ступенем порушення функції нирок. Таким хворим амлодипін можна призначат= и у звичайних дозах. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Період напіввиведення гідрохлоротіазиду збільшується у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Порушення функції печінки

Після одноразового перорального застосування значення AUC олмесартану були відповідно на 6 % та на 65 % вищ= ими у хворих із порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня тяжко= сті порівняно зі здоровими добровольцями. Незв’язана фракція олмесартану через 2 години п= ісля застосування у здорових добровольців, у хворих з порушеннями функції печінк= и легкого або помірного ступеня становила 0,26 %, 0,34 % та 0,41 % відповідно.

Після повторного застосування лі= карського засобу середня AUC олмесартану у хворих з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості була на 65 % вищою, ніж у здорових добровольців. Середні значення С_max олмесартану у хворих з порушеннями функції печінки та здорових добровольців були подібні (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Клінічні дані щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки дуже обмежені. У хворих= із порушеннями функції печінки спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження періоду напіввиведення, що призводить до збільшення AUC приблизн= о на 40–60 % (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та= дози»).

Печінкова недостатність суттєво не впливає на фармакокінетику гідрохлоротіазиду.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Доклінічні дані з безпеки

Повторне дослідження токсичності доз на щурах показало, = що комбіноване введення олмесартану медоксомілу, амлодипіну та гідрохлоротіази= ду не посилює ніяких раніше зареєстрованих та існуючих токсичних явищ окремих компонентів, а також не викликає будь-якої нової токсичності. Також не спостерігалося жодних токсикологічних синергічних ефектів.

Жодних додаткових досліджень щодо мутагенності, канцерогенності та токсичності щодо репродуктивної активності для препарату= Олместад Тріо не проводилося з огляду на зрозумілий профіль безпеки окремих активних елементів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Олмесартану медоксоміл

У дослідженнях хронічної токсичн= ості на щурах і собаках ефекти олмесартану медоксомілу були схожі з такими інших антагоністів рецепторів AT₁ та інгібіторів АПФ: підвищення рівня сечовини (BUN) і креатиніну в крові, зниження маси серця, зниження еритроци= тарних параметрів (концентрація еритроцитів і гемоглобіну, гематокрит), гістологіч= ні ознаки ураження нирок (регенеративні ушкодження ниркового епітелію, потовще= ння базальної мембрани, розширення канальців). Ці побічні дії, викликані фармакологічною дією олмесартану медоксомілу, спостерігалися також у доклінічних дослідженнях з іншими антагоністами рецептора AT₁ та інгібіторами АПФ і можуть бути зменшені шляхом додавання натрію хлориду вну= трішньо.

Подібно до інших антагоністів рецептора AT₁, олмесартану медоксоміл збільшує частоту хромосомн= их розривів у культурі клітин in vitro= . Відповідний ефект не спостерігався у декількох дослідженнях in vivo, де олмесартану медоксоміл застосовували в дуже високих дозах, аж до 2000 мг/кг, внутрішньо. У цілому = дані всебічного дослідження на генотоксичність говорять про те, що генотоксична = дія олмесартану при клінічному застосуванні малоймовірна.

Не було виявлено канцерогенного впливу олмесартану медоксомілу у щурів та трансгенних мишей.

У дослідженнях репродуктивної токсичності у щурів олмесартану медоксоміл не впливав на фертильність і не чинив тератогенної дії. Як у разі застосування інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, після експозиції олмесартану медоксомілу виживання потомст= ва було знижено, а у самок, які отримували препарат на пізніх термінах вагітно= сті і під час лактації, відзначалася дилатація ниркових мисок. Не було виявлено фетотоксичного впливу у кролів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Амлодипін<= /span>

Репродуктивна токсичність

Дослідження репродуктивної функц= ії на щурах і мишах виявили затримку настання пологів, збільшення часу переймі= в і зменшення виживання потомства при прийомі доз, приблизно в 50 разів більших, ніж максимальна рекомендована доза для людини, яка ґрунтується на розрахунк= у на 1 кг маси тіла (мг/кг).

Порушення фертильності

Впливу на фертильність у щурів, = які отримували амлодипін (самці протягом 64 днів, самки за 14 днів до спарюванн= я) у дозах до 10 мг/кг/добу (що у 8 разів (маса тіла пацієнта дорівнює 50 к= г) перевищує максимально рекомендовану дозу для людини, що становить 10 м= г у перерахуванні на мг/м²), виявлено не було. У процесі іншого дослідження, в яко= му самці щурів отримували амлодипіну бесилат протягом 30 днів у дозах, порівня= нних з дозою для людини в перерахуванні на мг/кг, було відзначено зниження концентрації фолікулостимулюючого гормону і тестостерону в плазмі крові, а також зниження щільності сперми, зменшення кількості зрілих сперматид і клі= тин Сертолі.

Канцерогенез, мутагенез

Випробування на щурах і мишах, я= кі отримували лікування амлодипіном з їжею протягом двох років у концентраціях, розрахованих для відтворення добових дозувань 0,5 мг/кг/добу, 1,25 мг/кг/до= бу і 2,5 мг/кг/добу, не виявили ознак канцерогенності. Найвища доза (для мишей еквівалентна максимальній рекомендованій дозі 10 мг у перерахуванні на= мг/м², а для щурів – у два рази вище максимальної рекомендованої дози) була близьк= а до максимальної переносимої дози для мишей, але не для щурів.

Дослідження мутагенності не вияв= или пов’язаних із препаратом ефектів на рівні генів або хромосом.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Гідрохлоротіазид

Немеланомний рак шкіри

За доступними даними епідеміологічних досліджень, існує кумулятивний дозозалежний взаємозв’язок = між застосуванням гідрохлоротіазиду та розвитком немеланомного раку шкіри. Зафіксовано 71533 випадки базальноклітинного раку шкіри та 8629 випадків плоскоклітинного раку шкіри у дослідженні за участю 1430833 та 172462 осіб відповідно. Застосування високих доз гідрохлоротіазиду (≥ 50000 = мг кумулятивно) було пов’язано зі скоригованим коефіцієнтом ризику 1,29 (95 % = ДІ: 1,23–1,35) для базальноклітинного раку шкіри та 3,98 (95 % ДІ: 3,68–4,31) д= ля плоскоклітинного раку шкіри. Спостерігався чіткий вплив кумулятивної дози як при базальноклітинному раку шкіри, так і при плоскоклітинному раку шкіри. І= нше дослідження показало можливий зв’язок між виникненням раку губ (плоскокліти= нний рак шкіри) та експозицією гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ у дослідж= енні за участю 63067 осіб, з використанням стратегії вибірки ризику. Вплив кумулятивної дози було продемонстровано зі скоригованим коефіцієнтом ризику= 2,1 (95 % ДІ: 1,7–2,6), з підвищенням даного коефіцієнта до 3,9 (3,0–4,9) при застосуванні високої дози (~25000 мг) та до 7,7 (5,7–10,5) при застосуванні найбільшої кумулятивної дози (~100 000 мг) (див. розділ «Особливості застосування»).

<= /p>
Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної гіпертенз= ії.

Додаткова терапія

Препарат Олместад Тріо призначаю= ть дорослим пацієнтам, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється застосуванням комбінації олмесартану медоксомілу та амлодипіну як двокомпонентного лікарського засобу.

Замісна терапія

Препарат Олместад Тріо призначаю= ть як альтернативну терапію дорослим пацієнтам, у яких артеріальний тиск норма= льно контролюється застосуванням комбінації олмесартану медоксомілу, амлодипіну = та гідрохлоротіазиду як двокомпонентних лікарських засобів (олмесартану медокс= оміл і амлодипін або олмесартану медоксоміл і гідрохлоротіазид) та однокомпонент= них лікарських засобів (гідрохлоротіазид або амлодипін).

Протипоказання.
- Підвищена чутливість до активн= их речовин, до похідних дигідропіридину або до сульфаніламідних речовин (оскіл= ьки гідрохлоротіазид є сульфаніламідним препаратом), або до будь-якої з допоміж= них речовин лікарського засобу.

- Тяжкі порушення функції нирок (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).<= o:p>

- Стійка гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія та клінічно виражена гіперурикемія.

- Тяжкі порушення функції печінк= и, холестаз та обструктивні захворювання жовчних проток (ди= в. розділ «Фармакологічні властивості»).

- Вагітність або планування вагітності. Як= що під час застосування цього лікарського засобу підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобо= м, дозволеним до застосування вагітним (див. розділи «Особливості застосування= » та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Сумісне застосування препарату Олместад Тріо і препаратів, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок      (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м^{2) (див.
розділи «Фармакологічні властивості» та «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).}

Через вміст у препараті амлодипі= ну як діючої речовини лікарський засіб Олместад Тріо протипоказаний    пацієнтам з:=

- шоком (у тому числі кардіогенн= им шоком);

- тяжкою артеріальною гіпотензіє= ю;

- порушенням відтоку крові з лів= ого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);

- гемодинамічно нестабільною серцевою недостатністю після гострого інфаркту міокарда.

<= /p>
<= i>Взаємодія з іншими лікарськими з= асобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування не рекомендується

Препарати літію

При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та іноді з блокаторами рецепторів ангіотензину II спостерігалося оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та його токсичної дії. Крім того, за наявності тіазидів нирковий кліренс літію знижується, тому ризик його токсичної дії на тлі застосування гідрохлоротіазиду може збільшуватися. У зв’язку з цим застосув= ання препарату Олместад Тріо у поєднанні з літієм не рекомендується. У пацієнтів, яким ці препарати необхідно призначати одночасно, під час лікування рекомендується ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці крові.<= o:p>

Спільне застосування з нижчезазначеними лікарськими засобами вимагає обережності

Баклофен

Можливе посилення антигіпертензивного ефекту.=

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г на д= обу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть послабляти антигіпертензивну = дію тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, зневоднені пацієнти або особи літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів циклооксигенази може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти пов= инні бути достатньо гідратовані. Необхідно контролювати функцію нирок після поча= тку спільної терапії та періодично під час курсу лікування.

Слід брати до уваги при одночасному застосуванні

Аміфостин

Може посилюватися антигіпертензивна дія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";background:white;mso-fareast-language:RU'>Інші гіпотензив= ні засоби

Антигіпертензивний ефект препара= ту Олместад Тріо може посилюватися у разі його застосування одночасно з іншими препаратами, які знижують артеріальний тиск.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Етиловий спирт, барбітурати, наркотичні аналгетики та антидепресанти

Можуть посилитися прояви ортостатичної гіпотензії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Потенційно можливі взаємодії з олмесартану медоксомілом

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Одночасне застосування не рекомендується

Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину = ІІ або аліскірен

Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада = РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепто= рів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більш високою частотою несприятл= ивих наслідків, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функц= ії нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно зі застосуванн= ям одного РААС-діючого засобу.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, калі= євих добавок, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, я= кі можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ), може призвести до збільшення вмісту калію в крові (див. ро= зділ «Особливості застосування»). Рекомендується стежити за рівнем калію у сиров= атці крові, якщо лікарські засоби, які впливають на рівень калію, призначають у комбінації з препаратом Олместад Тріо.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>Додаткова інформація

Лікарський засіб Колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти

Спільне застосування колесевеламу гідрохлориду, що зв’язує жовчні кислоти, зменшує системну експозицію і С_max олмесартану в плазмі крові, а також знижує період напіввиведення. Прийом олмесартану медоксомілу як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду знижував ефект лікарської взаємодії. Слід розглянути можливість прийому олмесартану медоксомілу як мінімум за 4 годин= и до прийому колесевеламу гідрохлориду (див. розділ «Фармакологічні властивості»= ).

Після лікування антацидом (алюміній гідроксид, магній гідроксид) спостерігалося помірне зниження біодоступності олмесартану.=

Олмесартану медоксоміл не має суттєвого впливу на фармакокінетику або фармакодинаміку варфарину або на фармакокінетику дигокс= ину.

Одночасне застосування олмесартану медоксомілу та правастатину не має клінічно значимого впливу на фармакокінетику будь-якого= з компонентів у здорових добровольців.

У дослідженнях in vitro клінічно значущого пригнічення олмесартаном активності ізоферментів 1A1/2, 2A6, 2C8/9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3= A4 цитохрому Р450 у людини виявлено не було; відносно ізоферментів цитохрому Р= 450 у тварин олмесартан або чинив незначну індукуючу дію, або не чинив жодної. Таким чином, клінічно значущих взає= модій між олмесартаном та лікарськими засобами, які метаболізуються за участю зазначених ізоферментів цитохрому P450, не очікується.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Потенційно можливі взаємодії з амлодипіном

Одночасне застосування препаратів, що вимагає обережності

Вплив інших лікарських засобів на дію амлодипіну

Інгібітори CYP3A4

При одночасному застосуванні амлодипіну зі сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами прот= еаз, азольними фунгіцидами, макролідами типу еритроміцину або кларитроміцину, верапамілу або дилтіазему) можуть призвести до значного збільшення експозиц= ії амлодипіну. Клінічний прояв цих фармакокінетичних варіацій може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Таким чином, можуть бути потрібні клінічний моніторинг та коригування дози.

Індуктори CYP3A4

Одночасний прийом з індукторами CYP3A4 може знижувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові. Тому під час = та після одночасного застосування амлодипіну з індукторами CYP3A4 (рифампіцин, звіробій звичайний) необхідний ретельний нагляд за пацієнтом та корекція до= зи.

Прийом амлодипіну разом із грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може підвищуватися біодоступність препарату, що проявляється в посиленні його гіпотонічної дії.

Дантролен (інфузія)

Під час досліджень на лабораторн= их тваринах після прийому верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися фібриляція шлуночків і серцево-судинна недостатність з летал= ьним наслідком у зв’язку з розвитком гіперкаліємії. У зв’язку з ризиком розвитку гіперкаліємії у пацієнтів, схильних до виникнення злоякісної гіпертермії, а також на тлі терапії злоякісної гіпертермії рекомендується уникати одночасн= ого прийому блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну додається до гіпотензивного ефекту інших препаратів, що знижують артеріальн= ий тиск.

У процесі клінічних досліджень л= ікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину = або варфарину.

Симвастатин

Одночасний прийом багаторазових = доз амлодипіну (10 мг) і симвастатину (80 мг) призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з прийомом тільки симвастатину. Д= оза симвастатину для пацієнтів, які приймають амлодипін, не повинна перевищуват= и 20 мг на добу.

Такролімус

Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові та у разі необхідності – корекція дозування.

Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину)

Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін – слабкий інгібі= тор CYP3A. При одночасному застосуванні інгібіторів mTOR амлодипін може підвищу= вати їхній вплив.

Циклоспорин

У проспективному дослідженні у пацієнтів з трансплантова= ною ниркою спостерігалося в середньому на 40 % підвищення рівня циклоспорину при застосуванні одночасно з амлодипіном. Одночасне застосування препарату Олме= стад Тріо та циклоспорину підвищує системну дію останнього. Під час такого лікув= ання необхідно забезпечувати контроль рівня циклоспорину та у разі необхідності – корекцію його дози.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Потенційно можливі взаємодії з гідрохлоротіазидом

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Одночасне застосування не рекомендується=

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію кал= ію в крові

Гіпокаліємічна дія гідрохлоротіа= зиду може посилюватися при його одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що спричинюють втрату калію та гіпокаліємію (наприклад, з калійуретичними діуретиками, проносними засобами, кортикостероїдами, АКТГ, = амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію та похідними саліцилової кислоти). То= му застосовувати гідрохлоротіазид одночасно з цими препаратами не рекомендуєть= ся.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Одночасне застосування, що вимаг= ає особливої уваги

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Cолі кальцію

За рахунок уповільнення екскреції кальцію тіазидні діуретики можуть збільшувати його концентрацію в сироватці крові. Якщо необхідно застосовувати препарати кальцію, рівень його концентр= ації в сироватці крові потрібно контролювати, а відповідну дозу кальцію – коригувати.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Холестирамінові та холестиполові смоли

У разі наявності аніонообмінних = смол погіршується всмоктування гідрохлоротіазиду з травного тракту.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Серцеві глікозиди

Застосування серцевих глікозидів призводить до того, що гіпокаліємія та гіпомагніємія, які спричинюються тіа= зидами, збільшують ризик аритмій.

Препарати, що спричиняють зміни рівня калію в сироватці крові

Гіпокаліємія є сприятливим фактором для розвитку шлуночк= ової тахікардії типу пірует (шлуночкової тахікардії). Періодичний контроль калію= в сироватці крові та ЕКГ рекомендується проводити, коли препарат Олместад Тріо застосовують з лікарськими засобами, що спричиняють порушення рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди та антиаритмічні засоби), та лікарськ= ими засобами, що спричиняють розвиток шлуночкової тахікардії типу пірует (torsades de pointes) (включаючи де= які антиаритмічні засоби):

- антиаритмічні препарати класу Iа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодаро= н, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі антипсихотики (наприклад, тіоридазин, хлорпромаз= ин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамазин, сульпірид, султоприд, амісульпід, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

- інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин IV, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксац= ин, терфенадин, вінхамін IV).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Недеполяризуючі релаксанти скеле= тних м’язів (наприклад, тубокурарин)

Гідрохлоротіазид може посилювати ефективність недеполяризуючих релаксантів скелетних м’язів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін та біпериден)<= /o:p>

Знижуючи моторику травного тракт= у та швидкість спорожнення шлунка, антихолінергічні засоби можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Антидіабетичні лікарські засоби = (пероральні препарати та інсулін)

Терапія тіазидом може впливати на толерантність до глюкози. Може бути необхідна корекція дози цукрознижувальн= их засобів (див. розділ «Особливості застосування»).<= /p>
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Метформін<= /span>

Метформін слід з обережністю зас= тосовувати через ризик розвитку лактоацидозу, спричиненого функціональною нирковою недостатністю, яка іноді виникає внаслідок застосування гідрохлоротіазиду.<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Бета-блокатори та діазоксид=

Гіперглікемічна дія бета-адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Пресорні аміни (наприклад, норадреналін)

Ефективність пресорних амінів мо= же знижуватися.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Лікарські засоби, які застосовую= ться для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)=

Оскільки гідрохлоротіазид іноді викликає збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, може бу= ти необхідна корекція дози урикозуричних препаратів для лікування подагри. Крім того, іноді необхідно збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. У разі застосування алопуринолу одночасно з тіазидом частота алергічних реакцій на алопуринол може збільшуватися.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Амантадин<= /span>

Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть знижувати виведен= ня нирками протипухлинних препаратів та посилювати їхню пригнічувальну дію на кістковий мозок.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Саліцилати
У разі прийому саліцилатів у вис= оких дозах гідрохлоротіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нерв= ову систему.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Метилдопа<= /span>

У публікаціях описано окремі вип= адки гемолітичної анемії в результаті застосування гідрохлоротіазиду в комбінаці= ї з метилдопою.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Циклоспорин

Одночасне застосування тіазидів з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, аналогічн= их подагрі.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>Тетрациклін

Застосування тіазидів одночасно з тетрацикліном збільшує ризик уремії, що спричинюється тетрацикліном. Доксицикліну цей ефект, ймовірно, не стосується.
<= /p>
Особливості застосування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Пацієнти з гіповолемією або дефіцитом натрію

У пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові та (або) низьким рівн= ем натрію, обумовленими інтенсивною терапією діуретиками, низькосольовою дієто= ю, діареєю або блюванням, може виникати клінічно виражена артеріальна гіпотенз= ія, особливо після першого прийому препарату. До початку застосування препарату= Олместад Тріо зазначені вище явища слід усунути.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Інші явища, що супроводжуються стимуляцією РААС <= /span>

Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок значною мірою залежать= від активності РААС (наприклад, у разі тяжкої застійної серцевої недостатності = або патології нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), можуть реагувати на ін= ші препарати, що впливають на цю систему, появою гострої артеріальної гіпотенз= ії, азотемії, олігурії, в окремих випадках – гострої ниркової недостатності.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Реноваскулярна гіпертензія

Застосування препаратів, що впливають на РААС, пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки пов’язано з підвищеним ризиком розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Порушення функції нирок та трансплантація нирки

При застосуванні препарату Олместад Тріо пацієнтам із порушеннями функц= ії нирок рекомендується періодичний контроль рівня калію та креатиніну в сиров= атці крові. Застосування препарату Олместад Тріо не рекомендовано пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання» та «Спосіб застосува= ння та дози»).

У пацієнтів з порушеннями функції нирок може розвинутися азотемія, спричинена діуретиком.

Якщо наявні ознаки загострення порушення функції нирок, необхідно переглянути терапію та розглянути можливість припинення застосування діуретиків.

Досвід застосування препарату Олместад Тріо пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки або з термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну       < 12 м= л/хв), відсутній.

Подвійна блока= да РААС

Одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА = або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС на тлі одночасного застосування інгібіторів АПФ, БРА = або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакологічні властивості» та = «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо терапія з подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то вона повинна проводитися тільки під наглядом фахівця, а тако= ж на тлі ретельного спостереження за функцією нирок, рівнем електролітів і артеріальним тиском.

Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід= одночасно застосовувати інгібітори АПФ та БРА.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки збільшується рівень олмесарт= ану медоксомілу та амлодипіну (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Крім того, у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюван= ням печінки незначні порушення водно-електролітного балансу на тлі терапії тіазидами можуть спричинити печінкову кому. З цієї причини пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості препарат слід застосовувати з обережністю. Для хворих із порушеннями функції печінки= середнього ступеня доза олмесартану медоксомілу не повинна перевищувати 20 мг (ди= в. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Під час лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування амлодипіну слід починати з найнижчої дози та приділяти особливу увагу як на початку лікування, так і під час підвищення дози.<= /p>
Застосування препарату Олместад Тріо пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, холестазом чи непрохідністю жовчних проток протипоказане (ди= в. розділ «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Стеноз устя аорти та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і у разі застосування інших вазодилататорів, олмесартану медоксоміл з обережністю призначають при стенозі устя аорти або мітральному стенозі, а т= акож при обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії.
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні засоби, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему. Тому= лікарський засіб Олместад Трі= о таким пацієнта= м не рекомендований.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Метаболічні та ендокринні ефекти

Препарати групи тіазидів можуть спричинювати порушення толерантності до глюкози. Пацієнтам із цукровим діабетом потрібно коригувати дозу інсуліну а= бо пероральних цукрознижувальних засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Застосування тіазидів може с= причинити розвиток прихованого цукрового діабету.

На тлі прийому тіазидних діуретиків можуть виникати такі побічні реакці= ї, як підвищення рівня холестерину та тригліцеридів. У низці випадків застосув= ання тіазидів може спричинити розвиток гіперурикемії або подагри.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Електролітні порушення

Як і у разі застосування будь-яких діуретиків, при застосуванні гідрохлоротіазиду слід з певним інтервалом контролювати сироваткову концент= рацію електролітів. Препарати групи тіазидів, у тому числі гідрохлоротіазид, можу= ть спричиняти порушення водно-електролітного балансу (у тому числі гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, тривалий = сон, сонливість, занепокоєння, м’язовий біль або судоми, м’язова стомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та порушення з боку травного тракту, зокрема нудота та блювання (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку гіпокаліємії найвищий при цирозі печінки, раптовому збільшенні діурезу, недостатньому прийомі електролітів внутрішньо, а також при застосуванні кортикостероїдів та АКТГ як супутніх препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). З іншого боку, внаслідок блокади рецепторів ангіотензину II (AT₁) олмесар= тану медоксомілом, що входить до складу препарату Олместад Тріо, можлива гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або із серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із цукровим діабетом. Пацієнтам цієї групи концентрацію калію в сироватці крові слід контролювати належним чином. Препарат Ол= местад Тріо слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими препаратами, які можуть підвищувати концентрацію калію в крові (наприклад, гепарин). Даних про те, що олмесартану медоксоміл може послаблю= вати або запобігати гіпонатріємії, що спричинюється діуретиками, немає. Дефіцит хлоридів зазвичай характеризується низьким ступенем тяжкості та не вимагає спеціального лікування. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію зі сечею= та спричиняти легке та скороминуще підвищення його концентрації в сироватці кр= ові за відсутності будь-яких порушень метаболізму кальцію. Гіперкальціємія може свідчити про прихований паратиреотоксикоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди потрібно відмінити. Тіазиди посилюють виведенн= я із сечею магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів з набряками = може в жарку погоду виникати гіпонатріємія розбавлення.=

Гіпонатріємія та синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ)

СНАДГ = та подальша гіпонатріємія спостерігалися у деяких пацієнтів, які застосовували квінапри= л та інші інгібітори АПФ. Рекомендується регулярний контроль рівня натрію в сироватці крові у пацієнтів літнього віку та інших пацієнтів із ризиком гіпонатріємії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Препарати літію

Як і інші лікарські засоби, що містять блокатори рецепторів ангіотензин= у II у комбінації з тіазидом, препарат Ол= местад Тріо не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами літію (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцева недостатність

Через пригнічення РААС можлива зміна функції нирок у схильних до цього пацієнтів.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких можлива залежність функції нирок від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоніст= ами рецепторів ангіотензину може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, рідко – гострою нирковою недостатністю з можливим летальним наслідком.

Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю потребує особливої уваги.= У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (NYHA III і IV) кількість повідомлень про розвиток набряку легень у групі амлодипіну була більшою порівняно з групою плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки ці препарати можуть підвищувати ризик виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи в майбутньому і смертність.

Спру-подібна ентеропатія

У дуже рідкісн= их випадках повідомляли про тяжку хронічну діарею зі значною втратою маси тіла= , що розвинулася через кілька місяців або років після початку лікування у пацієн= тів, які приймали олмесартан; причиною її виникнення є, імовірно, місцева відстрочена реакція гіперчутливості. Результати біопсії слизової кишечнику у таких пацієнтів часто демонстрували атрофію кишкових ворсинок. Якщо дані симптоми виникнуть у пацієнта під час лікування олмесартаном і якщо можна в= иключити іншу ймовірну етіологію, терапію олмесартаном слід негайно відмінити та не відновлювати у майбутньому. Якщо діарея не зникне впродовж одного тижня піс= ля закінчення прийому лікарського засобу, слід звернутися до спеціаліста (наприклад, до гастроентеролога).

Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефек= том зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симпт= оми включають гострий початок зниження гостроти зору або появи болю в очах та зазвичай виникають протягом проміжку часу від декількох годин до декількох тижнів після початку лікування. Нелікований напад гострої закритокутової глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед слід якнайшвидше відмінити прийом препарату. Якщо внутрішньоочний тиск не піддається контрол= ю, може виникнути необхідність прийняття рішення про негайне терапевтичне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку закритокутової глаукоми може бути наявність в анамнезі алергії на сульфонаміди або пеніцилін (див. розділ «Побічні реакції»).

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ протипоказані під час вагітності. Якщо терапію антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ необхідно продовжити, а пацієнтка планує вагітність, необхі= дно застосувати альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають визначений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Якщо вагітність підтве= рджується під час лікування антагоністами ангіотензину ІІ, лікування слід негайно припинити і в разі потреби лікарський засіб необхідно замінити іншим лікарс= ьким засобом (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності= або годування груддю»).

Діти

Препарат Олместад Тріо не призначають дітям та підліткам (віком до = 18 років).

Пацієнти літнь= ого віку

Підвищувати дозу лікарського засобу хворим літнього віку потрібно з обережністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Фотосенсибіліз= ація

Повідомлялося про випадки фоточутливості під час застосування тіази= дних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо така реакція проявляється = під час терапії препаратом Олместад Тріо, його застосування необхідно припинити= . У разі повторного прийому діуретиків рекомендується уникати прямого сонячного= та штучного УФ-випромінювання.

Немеланомний р= ак шкіри

Результати двох фармакоепідеміологічних досліджень населення Данії показали підвищений ризик немеланомного раку шкіри та раку губи (базальноклітинна карцинома, плоскоклітинна карцинома), пов’язаний із сукуп= ною дозою гідрохлоротіазиду. Фотосенсибілізація під час застосування гідрохлоротіазиду може стати причиною розвитку немеланомного раку шкіри.

Пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид, слід повідомити про ризик немеланомного раку шкіри або раку губи та порекомендувати регулярно перевір= яти шкіру щодо появи нових утворень або про будь-які підозрілі ураження шкіри. Пацієнтам слід порекомендувати обмежити вплив сонячних та ультрафіолетових променів, користуватися належним захистом під час перебування під дією соня= чних або УФ-променів, щоб мінімізувати ризик раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри слід перевіряти, можливо, за допомогою гістологічного дослідження біопсійно= го матеріалу. Крім того, слід з обережністю призначати застосування препаратів= , що містять гідрохлоротіазид, пацієнтам із немеланомним раком шкіри в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Гостра респіраторна токсичність

Після прийому гідрохлоротіазиду були дуже рідкісні тяжкі випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Набряк легень зазвичай розвивається протягом декількох хвилин або годин після прий= ому гідрохлоротіазиду. На початку симптоми включають задишку, гарячку, легеневі погіршення стану і гіпотонію. Якщо є підозра на ГРДС, необхідно відмінити застосування лікарського засобу Олместад Т= ріо та провести відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не слід призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС пі= сля прийому гідрохлоротіазиду.

Інші запобіжні заходи

Надмірне зниже= ння артеріального тиску у пацієнтів з генералізованим атеросклерозом, ішемічною хворобою серця або ішемічним ураженням головного мозку може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Ризик алергічн= их реакцій на гідрохлоротіазид вищий у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі, проте такі реакції можуть виникати і в пацієнтів без так= их захворювань в анамнезі.

За даними наук= ової літератури, діуретики тіазидового ряду можуть викликати загострення або активацію системного червоного вовчака.

Як і у разі застосування інших антагоністів ангіотензину ІІ, антигіпертензивна дія препарату Олместад Тріо у хворих негроїдної раси може бути дещо меншою, ніж= у інших хворих, проте цей ефект не спостерігався у процесі трьох досліджень, серед учасників яких були пацієнти негроїдної раси (30 %) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, вкриту плівковою оболонкою, тобто є безнатрієвим.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або з порушеннями всмоктування глюкози і галактози.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Застосування у період вагітності= або годування груддю.<= /o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK;mso-bidi-font-style:italic'>Вагітність

Лікарський засіб Олмест= ад Тріо не застосовувати вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час застосування цього лікарського засобу підтверджує= ться вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Олмесартану медоксоміл

За= стосування антагоністів рецептора ангіотензину II не рекомендується у I триместрі вагітності. Застосування антагоністів ангіотензину II протипоказане у II та= III триместрах вагітності.

Епідеміологічні дані про ризик тератогенності, викликано= ї експозицією інгібіторів АПФ протягом I триместру вагітності, не були вирі= шальними, однак невелике збільшення ризику не може бути виключено. Хоча нем= ає епідеміологічної інформації про ризик застосування антагоністів рецептор= ів ангіотензину II, подібні ризики не можна виключити. Якщо необхідно продо= вжувати терапію антагоністами ангіотензинових рецепторів пацієнтам, які пла= нують вагітність, потрібно перевести на альтернативні антигіпертензивні пре= парати, що мають встановлений профіль безпеки для застосування під час вагі= тності. Коли вже діагностована вагітність, лікування антагоністами ангіотен= зину II необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернати= вну терапію.

У = II та III триместрах вагітності антагоністи рецепторів ангіотензину II чинять токсичну дію на плід (пригнічення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II розпо= чався з ІІ триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ф= ункції нирок і черепа.
Сл= ід уважно обстежити на гіпотонію немовлят, матері яких приймали антагоністи= рецепторів ангіотензину II (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості = застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Результатів експериментальних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр. З огляду на механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування в ІІ і ІІІ триместрах вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровотоку та шкідливо діяти на плід і новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення і тромбоцитопенію.<= /span>

Гідрохлоротіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки він може викликати зменшення об’єму плазми і гіпоперфузію плаценти= та при цьому не бути ефективним для лікування захворювання.<= /span>

Гідрохлоротіазид також не рекомендується застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих окремих випадків, коли не можна призначати інші препарати.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: UK'>Амлодипін

Дані, отримані у процесі спостережень за обмеженою кількістю вагітних жінок, не показали, що амлодипін або інші антагоністи кальцієвих рецепторів чинять шкідливий вплив на здоров’я плода. Однак при цьому є ризик подовження тривалості пологів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;bac= kground: white;mso-fareast-language:UK'>Період годування груддю

Оскільки відсутня інформація щодо застосування препарату= Олместад Тріо у період годування груддю, = препарат Олместад Тріо не рекомендується призначати жінкам, які годують гру= ддю. Рекомендується використовувати інші альтернативні методи лікування з к= раще встановленим профілем безпеки під час годування груддю, особливо під ч= ас годування новонароджених або недоношених дітей.=
Ол= месартан проникає в молоко лактуючих щурів. Однак невідомо, чи проникає олм= есартан у грудне молоко людини. Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне мо= локо.
Амлодипін проникає у грудне молоко людини. Частка материнської дози,= яку отримує немовля, оцінюється з інтерквартильним діапазоном 3–7 % з= максимальним значенням 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. =
Ан= алогічні блокатори кальцієвих каналів типу дигідропіридину секретуються в г= рудне молоко. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко у невеликих кількос= тях. Застосування тіазидів у високих дозах, що викликають сильний діурез, м= оже перешкоджати виробленню грудного молока. Застосування препарат= у Олместад Тріо під час годування груддю не рекомендується. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk108209804'>Якщо препарат Олместад Тріо застосовує= ться під час годування груддю, його доза повинна бути максимально низькою.<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Фе= ртильність

По= відомлялося про випадки, коли у деяких пацієнтів, які приймали блокатори кальцієвих каналів, виникали оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїда. Клініч= них даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. У дослідженні на щурах було виявлено побічну дію на фертильність самців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

<= /p>
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося жодних досліджень впливу на швидкість реа= кції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Однак слід мати = на увазі, що пацієнти, які проходять антигіпертензивну терапію, можуть інод= і мати запаморочення, головний біль, нудоту або втому, що може погіршити їх= ню реакцію. Рекомендується бути обережним, особливо на початку лікування.

<= /p>
Спосіб застосування та дози.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Дорослі

Таблетки препарату Олместад Тріо приймають 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

Таблетку слід запивати достатньою кількістю рідини (наприклад, стаканом води). Таблетку не слід розжовувати. Препарат потрібно приймати кожного дня в один і той самий час.

Додаткова терапія

Препарат Олместад Тріо 20 м= г/5 мг/12,5 мг можна застосовувати пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється при застосуванні олмесартану медоксомілу 20 мг і амлодип= іну 5 мг як двокомпонентної комбінації.

Препарат Олместад Тріо 40 м= г/10 мг/12,5 мг можна застосовувати пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється при застосуванні олмесартану медоксомілу 40 мг і амлодип= іну 10 мг як двокомпонентної комбінації.

Перед тим як перейти на трикомпонентну комбінацію, рекомендується поступове титрування дозування окремих компонентів. Якщо клінічно доречно, можна розглянути пряму заміну двокомпонентної комбінації на трикомпонетну комбінацію.

Замісна терапія

Пацієнти, які застосовують одноч= асно стабільні дози олмесартану медоксомілу, амлодипіну і гідрохлоротіазиду як двокомпонентний лікарський засіб (олмесартану медоксоміл і амлодипін або олмесартану медоксоміл і гідрохлоротіазид) і однокомпонентного лікарського засобу (гідрохлоротіазид або амлодипін), можуть перейти на лікарський засіб= Олместад Тріо, що містить ті ж дози компонентів.

Максимальна доза лікарського зас= обу Олместад Тріо становить 40 мг/10 мг/25 мг на добу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";background:white;mso-fareast-language:UK'>Пацієнти літньо= го віку (віком від 65 років)

Пацієнтам літнього віку рекомендується застосовувати препарат з обережністю, частіше контролюючи артеріальний = тиск, особливо при прийомі максимальної дози Олмес= тад Тріо 40 мг/10 мг/12,5 мг на добу.

Потрібно з обережністю підвищува= ти дозу пацієнтам літнього віку (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Інформація щодо застосування лік= арського засобу Олместад Тріо пацієнтам віком від 75 років дуже обмежена. Необхідна надзвичайна обережність, включаючи частіший моніторинг артеріального тиску.=

Порушення функції нирок

Максимальна доза для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня (кліренс креатиніну= 30–60 мл/хв) становить 20 мг/5 мг/12,5 мг на добу через обмежений досвід прийому 40 мг олмесартану медоксомілу пацієнтам цієї групи.

Пацієнтам із помірними порушення= ми функції нирок рекомендується контроль концентрації калію та креатиніну в сироватці крові.

Лікарський засіб Олместад Тріо п= ротипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

Лікарський засіб Олместад Тріо с= лід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Для пацієнтів із порушеннями фун= кції печінки помірного ступеня максимальна доза не повинна перевищувати 20 = мг/5 мг/12,5 мг 1 раз на добу. Рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок у пацієнтів з порушеннями функції печінки.<= /span>

Як і щодо всіх антагоністів кальцію, у пацієнтів з дисфункцією печінки подовжується час напіввиведення амлодипіну; рекомендаці= ї з дозування не встановлені. Тому таким пацієнтам препарат Олместад Тріо слід призначати з обережністю. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з порушенн= ями функції печінки тяжкого ступеня не вивчена. Прийом амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня слід починати з найнижчої дози і повільно її підвищувати.

Застосування препарату Олместад = Тріо протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, холестазом а= бо біліарною обструкцією (див. розділ «Протипоказання»).

Діти.<= /i>

Лікарський засіб Олместад Тріо не рекомендується застосовувати дітям та підліткам (віком до 18 років) через недостатність даних про безпеку застосування та ефективність.

<= /p>
Передозування.

Симптоми

Максимальна доза препарату Олместад Тріо становить 40 мг/10 мг/= 25 мг 1 раз на добу. Немає інформації про передозування лікарського засобу Олместад Тріо у людей. Найбільш вірогідним ефе= ктом передозування є артеріальна гіпотензія.

Найбільш вірогідним ефектом передозування олмесартану медоксомілу є артеріальна гіпотензія та тахікарді= я; брадикардія може бути виявлена, якщо відбувається парасимпатична (вагальна) стимуляція.

Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з вираженою артеріальною = гіпотензією та, можливо, рефлекторною тахікардією. Повідомлялося про виражену та потенц= ійно тривалу системну артеріальну гіпотензію, що включає в себе шок зі смертельн= им результатом.

Рідко повідомляється про некардіогенний набряк легень як наслідок передозування амлодипіну, що може проявлятися з відстроченим початком (24–48 годин після прийому) та потребує штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (= включаючи перевантаження рідиною) для підтримання перфузії та серцевий викид можуть розглядатися як провокуючі фактори.

Передозування гідрохлоротіазидом пов’язане з порушенням електролітного балансу (гіпокаліємією, гіпохлоремією= ) та зневодненням внаслідок надмірного діурезу.

Найпоширенішими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму м’язів та/або вираженої серцевої аритмії, пов’язаної з одночасним прийомом глікозидів або деяких антиаритмічних лікарських засобів.<= /span>

Лікування

У разі передозування лікарського засобу Олместаду Тріо лікування симптоматичне та підтримуюче і залежить від часу, що пройшов після прийому, та тяжкості симптомів.

Якщо прийом відбувався недавно, = може бути розглянуто промивання шлунка. У здорових добровольців введення активованого вугілля одразу або до 2 годин після прийому амлодипіну істотно зменшує всмоктування амлодипіну.

Клінічно значуща артеріальна гіп= отензія, викликана передозуванням лікарського засобу Олместад Тріо, вимагає активної підтримки сер= цево-судинної системи: ретельний контроль функції серця та легенів, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Вазоконстриктор може бути корисним для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску за умови, що немає прот= ипоказань до його застосування. Внутрішньовенний глюконат кальцію може бути корисним = при поверненні ефекту блокади кальцієвих каналів.

Сироваткові електроліти та креат= инін слід часто контролювати. Якщо виникає артеріальна гіпотензія, пацієнт повин= ен бути у лежачому положенні та отримувати замісну терапію сольовими розчинами= .

Оскільки амлодипін сильно зв’язується з білками, діаліз не може бути корисним.

Ступінь виведення олмесартану та гідрохлоротіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.

&= nbsp;

Побічні реакції.

Безпека застосування препарату Олместа= д Тріо була досліджена у клінічних випробуваннях за участю 7826 пацієнтів, = які застосовували олмесартану медоксоміл у комбінації з амлодипіном і гідро= хлоротіазидом.

Побічні реакції, що спостерігалися під= час клінічних досліджень та протягом післяреєстраційних досліджень з безпеки, а також побічні реакції, про які були спонтанні повідомлення, представлено у нижченаведеній таблиці 1 для лікарського засобу Олместад Тріо, а також для = його окремих компонентів – олмесартану медоксомілу, амлодипіну і гідрохлоротіази= ду – на основі відомої характеристики безпеки окремих компонентів.

Під час ліку= вання препаратом Олместад Тріо найчастіше повідомляється про такі побічні р= еакції: периферичний набряк, головний біль і запаморочення.

Для позначення частоти виникнення = побічних реакцій використовувалася така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

Таблиця 1
Опис побічних реакцій= для препарату <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk108210025'>Олместад Тріо та його окремих компонентів <= /p>

MedDRA

Органи та системи

Побічна дія

Частота

Олместад Тріо

олмесартан

амлодипін

гідрохлоротіазид=

Інфекц= ії та інвазії
інфекції верхніх дихальних шля= хів
часто=

назофарингіт
часто=

інфекції сечовивідних шляхів <= o:p>
часто=
часто=

сіалоаденіт =

рідко=

Новоут= во-рення злоякісні, доброякісні та неуточнені (а також кісти та поліпи)
немеланомний рак шкіри

(базальноклітинна карцинома та=

плоскоклітинна карцинома)

частота невідома

З боку крові та лімфатичної системи
лейкопенія <= /span>

дуже рідко
рідко=

тромбоцитопенія

нечасто
дуже рідко
рідко=

супресія кісткового мозку

рідко=

нейтропенія/=

агранулоцитоз

рідко=

гемолітична анемія =

рідко=

апластична анемія <= /span>

рідко=

З боку імунної системи
анафілактична реакція

нечасто

гіперчутливість до препарату <= o:p>

дуже рідко

Поруше= ння харчування та обміну речовин
гіперкаліємія
нечасто
рідко=

гіпокаліємія
нечасто

часто=

анорексія

нечасто

глюкозурія <= /span>

часто=

гіперкальціємія

часто=

гіперглікемія

дуже рідко
часто=

гіпомагніємія

часто=

гіпонатріємія

часто=

гіпохлоремія

часто=

гіпертригліцеридемія

часто=

дуже часто

гіперхолестеринемія

дуже часто

гіперурикемія

часто=

дуже часто

гіпохлоремічний алкалоз <= /o:p>

дуже рідко

гіперамілаземія

часто=

Поруше= ння з боку ендокринної системи
синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ)

частота невідома

З боку психіки
сплутаність свідомості

рідко<= /p>   часто

депресія

нечасто
  рідко

апатія=

  рідко

дратівливість=

нечасто

збуджений стан

  рідко

зміна настрою (у тому числі тривога)

нечасто

порушення сну (у тому    числі безсоння)

нечасто
  рідко

Неврол= огічні розлади
запаморочення=
часто<= /p> часто<= /p> часто<= /p>   часто

головний біль=
часто<= /p> часто<= /p> часто<= /p>   рідко

постуральне запаморочення=
нечасто

втрата свідомості
нечасто

дисгевзія

нечасто

гіпертонус

дуже рідко

гіпоестезія

нечасто

парестезія

нечасто
  рідко

периферична нейропатія

дуже рідко

сонливість

часто<= /p>

втрата свідомості

нечасто

судоми=

  рідко

втрата апетиту

  нечасто

тремор=

нечасто

екстрапірамідальні розлади

частота    невідома

З боку органів зору
порушення зору (у тому числі диплопія, розмитість зору)

часто<= /p> рідко<= /p>

зниження сльозовиділення

рідко<= /p>

загострення міопії

нечасто

ксантопсія

рідко<= /p>

гостра міопія, гостра закритокутова гл= аукома (див. розділ «Особливості застосування») =

частота невідома

хоріоїдний випіт

частота невідома

З боку органів слуху і рівноваги
запаморочення=
нечасто
нечасто

рідко<= /p>

шум у вухах

нечасто

З боку серцево-судинної системи
часте серцебиття
часто<= /p>

часто<= /p>

тахікардія
нечасто

інфаркт міокарда

дуже рідко

аритмія (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія)=

нечасто
рідко<= /p>

стенокардія

нечасто
нечасто,

у тому числі загострен-ня стен= окар-дії

З боку судин

артеріальна гіпотензія

часто=

рідко=

нечасто

припливи

нечасто

часто=

ортостатична артеріальна гіпотензія

нечасто

васкуліт (у тому числі некротизуючий)

дуже рідко

рідко=

тромбоз

рідко=

емболія

рідко=

З боку= дихальної системи, органів грудної клітки та середостін-ня

кашель

нечасто

часто=

нечасто

бронхіт

часто=

диспное

часто=

рідко=

фарингіт

часто=

риніт

часто=

нечасто

гостра інтерстиціальна пневмон= ія

рідко=

респіраторний дистрес

нечасто

набряк легень

рідко=

гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС)

дуже рідко

З боку травної системи

діарея

часто=

часто=

часто=

нудота

часто=

часто=

часто=

часто=

запор

часто=

часто=

сухість у роті

нечасто

нечасто

біль у животі

часто=

часто=

часто=

порушення функції кишечнику (у тому числі запор та діарея)

часто=

метеоризм

часто=

розлади травлення <= /span>

часто=

часто=

гастрит

дуже рідко

подразнення шлунка =

часто=

гастроентерит

часто=

гіперплазія ясен

дуже рідко

паралітична непрохідність кишечнику

дуже рідко

панкреатит <= /span>

дуже рідко

рідко=

блювання

нечасто

нечасто

часто=

спру-подібна ентеропатія (див. розділ «Особливості застосування»)

дуже рідко

З боку печінки та жовчо-вивідних шляхів

гепатит

дуже рідко

жовтяниця (холестатична жовтян= иця)

дуже рідко

рідко=

гострий холецистит =

рідко=

аутоімунний гепатит*

частота невідома

З боку шкіри та підшкірної клітковини
алопеція

нечасто

ангіоневротичний набряк <= /o:p>

рідко=
дуже рідко

алергічний дерматит

нечасто

мультиформна еритема

дуже рідко

еритема

нечасто

реакції типу шкірних проявів системного червоного вовчака

рідко=

екзантема

нечасто
нечасто

ексфоліативний дерматит <= /o:p>

дуже рідко

підвищене потовиділення <= /o:p>

нечасто

фоточутливість

дуже рідко
нечасто

свербіж

нечасто
нечасто
нечасто

пурпура

нечасто
нечасто

набряк Квінке

дуже рідко

висипання

нечасто
нечасто
нечасто

загострення шкірної форми сист= емного червоного вовчака

рідко=

токсичний епідермальний некрол= із

частота невідома
рідко=

зміна кольору шкіри

нечасто

синдром Стівенса – Джонсона

дуже рідко

кропив’янка =

нечасто
нечасто
нечасто

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
спазм м’язів
часто=
рідко=
часто=

набряк суглобів
часто=

слабкість у м’язах =
нечасто

рідко=

набряк гомілок

часто=

артралгія

нечасто

артрит

часто=

біль у спині

часто=
нечасто

парез

рідко=

міалгія

нечасто
нечасто

біль у кістках

часто=

З боку нирок та сечовивідних шляхів
полакіурія <= /span>
часто=

підвищена частота сечовипускан= ня

нечасто

гостра ниркова недостатність <= o:p>

рідко=

гематурія

часто=

порушення сечовиділення <= /o:p>

нечасто

ніктурія

нечасто

інтерстиціальний нефрит <= /o:p>

рідко=

ниркова недостатність

рідко=

рідко=

З боку репродук-тивної системи та грудних залоз
порушення ерекції <= /span>
нечасто

нечасто
нечасто

гінекомастія

нечасто

Загаль= ні порушення
астенія
часто=
нечасто
часто=

периферичний набряк
часто=
часто=

втома
часто=
часто=
часто=

біль у грудях

часто=
нечасто

гарячка

рідко=

грипоподібні симптоми

часто=

сонливість <= /span>

рідко=

тривожність =

нечасто
нечасто

набряк

дуже часто

біль =

часто=
нечасто

набряк обличчя

нечасто

Лабора= тор-ні та інструмен-тальні дані
підвищення рівня креатиніну у крові
часто=
рідко=

часто=

підвищення рівня сечовини у кр= ові
часто=
часто=

часто=

підвищення рівня сечової кисло= ти у крові
часто=

зниження рівня калію у крові <= o:p>
нечасто

підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази у крові
нечасто

підвищення активності аланінамінотрасферази
нечасто

підвищення активності аспартатамінотрасфе-рази
нечасто

підвищення рівня печінкових ферментів

часто=
дуже рідко

(у більшості на тлі холеста-зу)

підвищення рівня креатинінфосфокінази у крові

часто=

зменшення маси тіла

нечасто

збільшенням маси тіла

нечасто

*У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки виникнення аутоімунно= го гепатиту з латентним періодом від кількох місяців до років, що були оборотн= ими після відміни застосування олмесартану (olmesartan).

&nb= sp;

Повідомлялося про декілька випадків рабдоміолізу, = який за часом розвитку був пов’язаний з прийомом блокаторів рецепторів ангіотенз= ину II. У пацієнтів, які приймали амлодипін, повідомлялося про декілька випадків розвитку екстрапірамідального синдрому.

Немеланомний рак шкіри

Результати фармакоепідеміологічних досліджень показали підвищений ризик немеланомного = раку шкіри, пов’язаний зі сукупною дозою гідрохлоротіазиду (див. розділи «Фармак= ологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Побічні реакції, про які повідомляли в клінічних дослідженнях або про які відомо з постмаркетингового досвіду застосування фіксованої комбінації олмесартану медоксомілу та амлодипіну, але про які не повідомляли при застосуванні лікарського засобу Олместад Тріо, монотерапії олмесартану медоксомілом або монотерапії амлодипіном або повідомляли частіше при подвійній комбінації, представлено в таблиці 2.

Опис окремих побічних реакцій

Повідомлялося про випадки хоріоїдального випоту з дефектом зорового поля після застосування тіазиду і тіазидоподібних діурети= ків.

<= /p>
Таблиця 2

Комбінація олмесартану медоксомі= лу та амлодипіну

Органи= та системи

Частот= а

Побічні реакції

З боку імунної системи= <= /o:p>

рідко<= o:p>

гіперчутливість до лікарського засобу

З боку травної системи= <= /o:p>

нечаст= о

біль у верхній ділянці живота<= /o:p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

нечаст= о

зниження лібідо<= /o:p>

Загальні порушення<= /o:p>

часто<= o:p>

набряк м’яких тканин

нечаст= о

сонлив= ість

З боку кістково-м’язов= ої системи та сполучної тканини

нечаст= о

біль у кінцівках

Наступні побічні реакції стосуют= ься клінічних досліджень та постмаркетингового застосування фіксованих доз олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду та не стосуються застосування = препарату Олместад Тріо, монотерапії олмесартаном медоксомілом чи гідрохлоротіазидом = або свідчать про вищу частоту побічних реакцій при застосуванні комбінації двох компонентів (див. таблицю 3).

<= /p>
Таблиця 3

Комбінація олмесартану медоксомі= лу та гідрохлоротіазиду

Органи= та системи

Частот= а

Побічні реакції

Неврол= огічні розлади

рідко

порушення свідомості (втрата свідомості)

З боку шкіри та підшкірної клітковини

нечасто

екзема

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

нечасто

біль у кінцівках

Лабора= торні та інструментальні дані

рідко

незначне зниження середніх показників гемоглобіну та гематокриту

<= i>

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побі= чні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюва= них побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

<= i>

<= i>Те= рмін придатн= ості. 3 роки.

Умови зберігання.

Лі= карський засіб не вимагає особливих умов зберігання. Зберігати в недоступному для ді= тей місці. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.

Упаковка.

10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Ка= тегорія відпуску. За рецептом.

Виробник.<= /span>

СТАДА Арцнайміттель АГ (випуск серій).

Місцезнаходження виробника та адреса м= ісця провадження його діяльності.

Стадаштрассе 2-18, 61118 Бад Фільбель, Німеччина.

<= /p>

MedDRA Органи та системи	Побічна дія	Частота
Олместад Тріо	олмесартан	амлодипін	гідрохлоротіазид=
Інфекц= ії та інвазії	інфекції верхніх дихальних шля= хів	часто=
назофарингіт	часто=
інфекції сечовивідних шляхів <= o:p>	часто=	часто=
сіалоаденіт =				рідко=
Новоут= во-рення злоякісні, доброякісні та неуточнені (а також кісти та поліпи)	немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та= плоскоклітинна карцинома)				частота невідома
З боку крові та лімфатичної системи	лейкопенія <= /span>			дуже рідко	рідко=
тромбоцитопенія		нечасто	дуже рідко	рідко=
супресія кісткового мозку				рідко=
нейтропенія/= агранулоцитоз				рідко=
гемолітична анемія =				рідко=
апластична анемія <= /span>				рідко=
З боку імунної системи	анафілактична реакція		нечасто
гіперчутливість до препарату <= o:p>			дуже рідко
Поруше= ння харчування та обміну речовин	гіперкаліємія	нечасто	рідко=
гіпокаліємія	нечасто			часто=
анорексія				нечасто
глюкозурія <= /span>				часто=
гіперкальціємія				часто=
гіперглікемія			дуже рідко	часто=
гіпомагніємія				часто=
гіпонатріємія				часто=
гіпохлоремія				часто=
гіпертригліцеридемія		часто=		дуже часто
гіперхолестеринемія				дуже часто
гіперурикемія		часто=		дуже часто
гіпохлоремічний алкалоз <= /o:p>				дуже рідко
гіперамілаземія				часто=
Поруше= ння з боку ендокринної системи	синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ)				частота невідома
З боку психіки	сплутаність свідомості			рідко<= /p>	часто
депресія			нечасто	рідко
апатія=				рідко
дратівливість=			нечасто
збуджений стан				рідко
зміна настрою (у тому числі тривога)			нечасто
порушення сну (у тому числі безсоння)			нечасто	рідко
Неврол= огічні розлади	запаморочення=	часто<= /p>	часто<= /p>	часто<= /p>	часто
головний біль=	часто<= /p>	часто<= /p>	часто<= /p>	рідко
постуральне запаморочення=	нечасто
втрата свідомості	нечасто
дисгевзія			нечасто
гіпертонус			дуже рідко
гіпоестезія			нечасто
парестезія			нечасто	рідко
периферична нейропатія			дуже рідко
сонливість			часто<= /p>
втрата свідомості			нечасто
судоми=				рідко
втрата апетиту				нечасто
тремор=			нечасто
екстрапірамідальні розлади			частота невідома
З боку органів зору	порушення зору (у тому числі диплопія, розмитість зору)			часто<= /p>	рідко<= /p>
зниження сльозовиділення				рідко<= /p>
загострення міопії				нечасто
ксантопсія				рідко<= /p>
гостра міопія, гостра закритокутова гл= аукома (див. розділ «Особливості застосування») =				частота невідома
хоріоїдний випіт				частота невідома
З боку органів слуху і рівноваги	запаморочення=	нечасто	нечасто		рідко<= /p>
шум у вухах			нечасто
З боку серцево-судинної системи	часте серцебиття	часто<= /p>		часто<= /p>
тахікардія	нечасто
інфаркт міокарда			дуже рідко
аритмія (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія)=			нечасто	рідко<= /p>
стенокардія		нечасто	нечасто, у тому числі загострен-ня стен= окар-дії
З боку судин	артеріальна гіпотензія	часто=	рідко=	нечасто
припливи	нечасто		часто=
ортостатична артеріальна гіпотензія				нечасто
васкуліт (у тому числі некротизуючий)			дуже рідко	рідко=
тромбоз				рідко=
емболія				рідко=
З боку= дихальної системи, органів грудної клітки та середостін-ня	кашель	нечасто	часто=	нечасто
бронхіт		часто=
диспное			часто=	рідко=
фарингіт		часто=
риніт		часто=	нечасто
гостра інтерстиціальна пневмон= ія				рідко=
респіраторний дистрес				нечасто
набряк легень				рідко=
гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС)				дуже рідко
З боку травної системи	діарея	часто=	часто=		часто=
нудота	часто=	часто=	часто=	часто=
запор	часто=			часто=
сухість у роті	нечасто		нечасто
біль у животі		часто=	часто=	часто=
порушення функції кишечнику (у тому числі запор та діарея)			часто=
метеоризм				часто=
розлади травлення <= /span>		часто=	часто=
гастрит			дуже рідко
подразнення шлунка =				часто=
гастроентерит		часто=
гіперплазія ясен			дуже рідко
паралітична непрохідність кишечнику				дуже рідко
панкреатит <= /span>			дуже рідко	рідко=
блювання		нечасто	нечасто	часто=
спру-подібна ентеропатія (див. розділ «Особливості застосування»)		дуже рідко
З боку печінки та жовчо-вивідних шляхів	гепатит			дуже рідко
жовтяниця (холестатична жовтян= иця)			дуже рідко	рідко=
гострий холецистит =				рідко=
аутоімунний гепатит*		частота невідома
З боку шкіри та підшкірної клітковини	алопеція			нечасто
ангіоневротичний набряк <= /o:p>		рідко=	дуже рідко
алергічний дерматит		нечасто
мультиформна еритема			дуже рідко
еритема				нечасто
реакції типу шкірних проявів системного червоного вовчака				рідко=
екзантема		нечасто	нечасто
ексфоліативний дерматит <= /o:p>			дуже рідко
підвищене потовиділення <= /o:p>			нечасто
фоточутливість			дуже рідко	нечасто
свербіж		нечасто	нечасто	нечасто
пурпура			нечасто	нечасто
набряк Квінке			дуже рідко
висипання		нечасто	нечасто	нечасто
загострення шкірної форми сист= емного червоного вовчака				рідко=
токсичний епідермальний некрол= із			частота невідома	рідко=
зміна кольору шкіри			нечасто
синдром Стівенса – Джонсона			дуже рідко
кропив’янка =		нечасто	нечасто	нечасто
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	спазм м’язів	часто=	рідко=	часто=
набряк суглобів	часто=
слабкість у м’язах =	нечасто			рідко=
набряк гомілок			часто=
артралгія			нечасто
артрит		часто=
біль у спині		часто=	нечасто
парез				рідко=
міалгія		нечасто	нечасто
біль у кістках		часто=
З боку нирок та сечовивідних шляхів	полакіурія <= /span>	часто=
підвищена частота сечовипускан= ня			нечасто
гостра ниркова недостатність <= o:p>		рідко=
гематурія		часто=
порушення сечовиділення <= /o:p>			нечасто
ніктурія			нечасто
інтерстиціальний нефрит <= /o:p>				рідко=
ниркова недостатність		рідко=		рідко=
З боку репродук-тивної системи та грудних залоз	порушення ерекції <= /span>	нечасто		нечасто	нечасто
гінекомастія			нечасто
Загаль= ні порушення	астенія	часто=	нечасто	часто=
периферичний набряк	часто=	часто=
втома	часто=	часто=	часто=
біль у грудях		часто=	нечасто
гарячка				рідко=
грипоподібні симптоми		часто=
сонливість <= /span>		рідко=
тривожність =		нечасто	нечасто
набряк			дуже часто
біль =		часто=	нечасто
набряк обличчя		нечасто
Лабора= тор-ні та інструмен-тальні дані	підвищення рівня креатиніну у крові	часто=	рідко=		часто=
підвищення рівня сечовини у кр= ові	часто=	часто=		часто=
підвищення рівня сечової кисло= ти у крові	часто=
зниження рівня калію у крові <= o:p>	нечасто
підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази у крові	нечасто
підвищення активності аланінамінотрасферази	нечасто
підвищення активності аспартатамінотрасфе-рази	нечасто
	підвищення рівня печінкових ферментів		часто=	дуже рідко (у більшості на тлі холеста-зу)
підвищення рівня креатинінфосфокінази у крові		часто=
зменшення маси тіла			нечасто
збільшенням маси тіла			нечасто

Органи= та системи	Частот= а	Побічні реакції
З боку імунної системи= <= /o:p>	рідко<= o:p>	гіперчутливість до лікарського засобу
З боку травної системи= <= /o:p>	нечаст= о	біль у верхній ділянці живота<= /o:p>
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	нечаст= о	зниження лібідо<= /o:p>
Загальні порушення<= /o:p>	часто<= o:p>	набряк м’яких тканин
нечаст= о	сонлив= ість
З боку кістково-м’язов= ої системи та сполучної тканини	нечаст= о	біль у кінцівках