g= 0;НСТРУКЦІЯ

длn= 3; медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЄВРОФ= ЕБ

(EUROFEB)

Скла&= #1076;:=

діюча речовина: фебу = 82;состат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболо = 85;кою, містить фебуксостаm= 0;у 80 мг або 120 мг;

допо&= #1084;іжні речовини: целюлоза мікрокристk= 2;лічна; лактоз= а, моногідрат; натрію кроскармелl= 6;за; гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;; натрію лаурилсульm= 2;ат; лактоза безводна; кр= 077;мнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

п = 83;івкова оболонка: полівінілоk= 4;ий спирт (Е 1203), титану діоксид (Е 171), п= 086;ліетиленгл&= #1110;коль (макрогол 3350) (E 1521), тальк (Е 553b), зал&#= 1110;за оксид жовти = 81; (Е 172).

Лікарська форма. Т = 72;блетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основн= 110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: т = 72;блетки, вкриті плівковою оболонкою, довгастої форми, двоопуклі, від блідо-жовто = 75;о до жовтого кольору, з гравіюваннn= 3;м «80» або «120» на одному боці та з гладкою поверхнею н = 72; іншому боці.=

Фарl= 4;акотерапев= 090;ична група.= Засоб= и для лікування подагри. Засоби, які п&#= 1088;игнічують утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

Фарм&= #1072;кологічні властивостo= 0;.

Ф = 72;рмакодинам&#= 1110;ка.

М = 77;ханізм дії.

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини й утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Ксантиноксl= 0;даза є каталізат = 86;ром обох етапів цієї реакці= 11;. Фебуксостаm= 0; є похідним 2-арилтіазол= 091;, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; – це потужни= 081; і селективниl= 1; непуринови&#= 1081; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його Кі (константа пригніченнn= 3;) in vitro становить менше 1 наномоля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує а = 82;тивність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; інші ферменти, що беруть участь у метаболізмo= 0; пуринів або піримідиніk= 4;, таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;гуанінфосф= 086;рибозилтра&= #1085;сфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфераза, оротидинмоl= 5;офосфатдек= 072;рбоксилаза або пуринну = 82;леозидфосф&#= 1086;рилаза.

К = 83;інічна ефективнісm= 0;ь та безпека.=

П = 86;дагра=

Ефектиk= 4;ність фебуксостаm= 0;у була підтве = 88;джена у фазі 3 трьох основних досліджень (два основні дослідженнn= 3; APEX і FACT і додаткове дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які включали 4101 пацієнта із гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних досліджень фази 3 фебуксостаm= 0; більш ефективно знижував си = 88;оваткову концентрацo= 0;ю сечової кислоти і підтримуваk= 4; її на належному р= 10;вні порівнянно = 79; алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і в досліджен = 85;ях APEX і FACT була частка пацієнтів, у яких протяг = 86;м останніх трьох місяців концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці крові не пер= 077;вищувала 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази 3, результати якого стали доступні після першо= 11; реєстрації фебуксостаm= 0;у, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка пацієнтів, у яких концен = 90;рація сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали = 087;ацієнтів, які перенесли трансплантk= 2;цію органів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Д = 86;слідження APEX. Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та а= 083;опуринолу фази 3 (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всього було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: плацебо (n=3D134), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на до = 73;у (n=3D267), фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу (n=3D269), фебуксостаm= 0; 240 мг 1 раз на добу (n=3D134) або алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n=3D258) для пацієнтів і = 79; вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну X= 04; 1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз на добу (n=3D10) для пацієнт= 10;в із вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 рази вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Дослідk= 8;ення APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; лікування препаратом фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу і фебуксостаm= 0; 120 мг 1 раз на добу порівн= 03;но з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n =3D 258)/100 м = 75; (n=3D10) у зменшенн&#= 1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л) (див. табл. 1 і рис. 1).

Д = 86;слідження FACT. Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопуринол- = 82;онтролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фази 3 було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандом= 10;зовано 760 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n =3D 256), фебуl= 2;состат 120 мг 1 раз на добу (n =3D 251) та алопуринол 300 мг 1 раз на добу (n =3D 253).

Дослідk= 8;ення FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; – фебуксост = 72;т 80 мг 1 раз на добу і фебук= 089;остат 120 мг 1 раз на добу – порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

У таблиці 1 представлеl= 5;о результати оцінки первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і.

Т = 72;блиця 1

Част&= #1082;а пацієнтів і = 79; концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під час трьох останніх щомісячних візитів

Досл= ;ідження

Фебу= ;ксостат80 мг 1 раз на добу

Фебу= ;ксостат 120 мг 1 раз на добу

Алоп= ;уринол

300/100 мг 1 раз на добу^1<=
/sup>

APEX

(28 тижнів)

48 %^*

(n=3D262)=

65 %^{*, #} (n=3D2= 69)

22 %

(n=3D268)=

FACT

(52 тижні)

53 %^*=

(n=3D255)=

62 %^*=

(n=3D250)=

21 %

(n=3D251)=

Об’є= ;днані результати

51 %^*=

(n=3D517)=

63 %^{*, #}

(n=3D519)=

22 %

(n=3D519)=

¹Результати у пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на доk= 3;у (n =3D 10: пацієнти k= 9; вихідною сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатиніну &g= t; 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл) або
300 мг 1 раз на добу (n=3D509), у процесі аналізу були об’єдн&#= 1072;ні.

* p < 0,001 порівняно з алопуринол= 086;м, ^# p < 0,001 порівняно з дозою 80 мг.

При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у зменшення сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти бул = 86; швидким та утримувалоl= 9;ь довго. Зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці д = 86;

< 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалоl= 9;я вже на друго= 084;у тижні дослідженнn= 3; і зберігалосn= 3; надалі прот= 03;гом лікування. Н= 072; рис. 1 показано середні концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові залежно від часу для кожної терапевтичl= 5;ої групи лікування в обох основних до = 89;лідженнях фази 3.

Р = 80;сунок 1.

Сере&= #1076;ні концентрацo= 0;ї сечової кислоти в си= 088;оватці за даними об’єднаних опорних досліджень (фаза 3)

=

=

П = 88;имітка: 509 пацієнтів отримували алопуринол = 91; дозі 300 мг 1 раз на добу; 10 пацієнтів і = 79; сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і < 2,0 мг/дл= ; отримували алопуринол = 91; дозі 100 мг 1 раз на добу (10 із 268 пацієнтів у дослідженнo= 0; APEX). Фебуксостаm= 0; у дозі 240 мг призначали для оцінки безпеки при дозі, що у 2 рази перевищуваl= 3;а максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну.

Д = 86;слідження CONFIRMS. Дослідженнn= 3; CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази 3 тривал&#= 1110;стю 26 тижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопуринолl= 6;м в дозах 300 мг і 200 мг для пацієнтів і = 79; подагрою і г= 110;перурикемі&= #1108;ю. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу (n=3D757), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на до = 73;у (n=3D756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на добу (n=3D756). Щонайменше 65 % пацієнтів мали порушення функції нир = 86;к від легкого до помірног = 86; ступеня (із кліренсом креатиніну 30–89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язковl= 6;ю протягом 26 тижнів.

Частка пацієнтів і = 79; концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в ос&= #1090;анній візит становила 45 % для фебуксостаm= 0;у 40 мг, 67 % – для фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % – для алопуринолm= 1; 300/200 мг відповідно.

П = 77;рвинна кінцева точка в підгрупі пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок

У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату з = 72; участю 40 пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок (тобто з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, р= 072;ндомізован&= #1080;м у групу алопуринолm= 1;, дозу препар = 72;ту зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первин= 085;а кінцева точка ефективносm= 0;і була досягн = 91;та у групі з фебуксостаm= 0;ом у 44 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), 45 % (120 мг 1 ра= 079; на добу) і 60 % (240 мk= 5; 1 раз на добу) порівняно з 0 % у групах алопуринолm= 1; 100 мг 1 раз на добу і плаце= 073;о.

При цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у відсотках у здорових до = 73;ровольців відзначено не було незалежно від функціо = 85;ального стану нирок (58= % у групі з нормальною функцією нирок і 55 % у групі з тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок).

Проспеl= 2;тивний аналіз, проведений за участю пацієнтів і = 79; подагрою і порушеннямl= 0; функції нирок за доп= 086;могою дослідженнn= 3; CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечо = 74;ої кислоти в сироватці знижувався до рівня < 6,0 мг/дл порівняно з таким при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; 300 мг/200 мг у пацієнтів і = 79; подагрою і порушеннямl= 0; функції нир = 86;к від легкого до середнього ступеня тяжкості (65 % випробовувk= 2;них).

П = 77;рвинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів і = 79; сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл= =

Вихідна сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥ 10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у 40&= nbsp;% пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти <= 6,0 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута в підгрупі із фебуксостаm= 0;ом у 41 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), у 48 % пацієнтів (120 мг 1 раз на добу) і у 66 % пац= 110;єнтів (240 мг 1 раз на добу) порівняно з 9 % у групі алоп= 091;ринолу 300 мг/100 мг 1 раз на добу і 0 % у групі плаце = 73;о.=

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, я= 082;і досягли первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останній ві = 79;ит), у групі пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг= /дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на до = 73;у, становила відповідно 27 %= (66/249), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу 49 % (125/254) і алопуринол 300 мг/200 мг 1 раз на добу

31 % (72/230).

К = 83;інічні результати: відсоток пацієнтів, я= 082;і потребують терапії нападів подагри=

Д = 86;слідження APEX. Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пац= 10;єнти з терапевтичl= 5;ої групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів под = 72;гри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80;, які застосо = 74;ували фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопуринол 300&= nbsp;мг (23 %) та плацебо (20= %). Частота нападів бул = 72; вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом поступово знижуваласn= 3;. Від 46 до 55 % пацієнтів проводили лікування нападів подагри з 8 тижня і з 28 тижня. Напад= 080; подагри, що виникли протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (24–28 тижні), спостерігаl= 3;ися у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80, 120 мг), 14 % пацієнтів (алопуринол 300 мг) і 20 % пацієн = 90;ів (плацебо).

Д = 86;слідження FACT. Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нап = 72;дів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80; обох терапевтичl= 5;их груп, де заст&#= 1086;совували фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) та алопуринол 300 мг (21 %). Після 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду частота нападів збільшиласn= 3; і з часом поступово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримували лікування з приводу нападів подагри з 8–52 тижня). Напад&#= 1080; подагри протягом останніх 4-х тижнів випр = 86;бувань (49–52 тижні) спостерігаl= 3;ися у 6–8 % пацієнті= ;в (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг) і у 11 % пацієнтів (а= 083;опуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою у групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці після лікув = 72;ння зменшувалаl= 9;я до < 6,0 мг/дл, < 5,0 мг/дл або < 4,0 мг= /дл, порівняно з групами, у яких середній рі = 74;ень сечової кислоти становив ≥ 6,0 мг/дл в останні 32 тижні лікування (з 20= –24 тижня по 49–52 тиждень).

Під час дослідженнn= 3; CONFIRMS частка пацієнтів, я= 082;і потребувалl= 0; лікування нападів подагри (1 ден&= #1100; кожні 6 місяців), становила 31 % і= ; 25 % у групах, які отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопуринол. Відмінностk= 7;й у співвідношk= 7;нні пацієнтів, які потребу = 74;али лікування нападів подагри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Д = 86;вгостроков&#= 1110; розширені відкриті дослідженнn= 3;=

Д = 86;слідження EXCEL (C02-021). Дослідженнn= 3; EXCEL було трирічним, відкритим, м= 091;льтицентро&= #1074;им, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 3, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки за участю пацієнтів, які пройшли основні дослідженнn= 3; фази 3 (APEX або FACT). Всього в дослідженнn= 3; було включено 1086 па= ;цієнтів: фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n=3D649), фебук= состат 120 мг 1 раз на добу (n=3D292) та алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на добу (n=3D14= 5). Приблизно для 69 % пацієнтів к = 86;рекція терапії для досягнення = 86;статочного стабільногl= 6; лікування н = 77; була потрібна. Пацієнти, рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у яких при три= 088;азовому послідовноl= 4;у вимірюваннo= 0; становили > 6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

Рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у 9= 1 % і 93 % пацієнтів= ;, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відповідно 80 мг і 120 мг, рівн= 10; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти становили < 6,0 мг/дл на 36-му місяці).

За даними трирічного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребу = 74;али лікування нападів, відмічено зменшення частоти нападів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів необхіднісm= 0;ь у лікуванні нападів відсутня).

У 46 % і 38 % пацієнтів, які отримув = 72;ли остаточне стабільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникнення первинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

Дослідk= 8;ення FOCUS (TMX-01-005) було п’ятирічниl= 4;, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 2, що проводилосn= 3; за участю пацієнтів, які закінчили 4-тижневий прийом фебу = 82;состату з подвійним сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Дослідженнn= 3; включало 116 пацієнтів, які отримували спочатку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу. Для 62 % пацієнтів для підтрим = 82;и рівня сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл корекція до = 79;и не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для досягнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

Частка пацієнтів і = 79; рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) на момент останнього візиту становила більше 80 % (81–100 %) для кожної з груп за дозо= 102; фебуксостаm= 0;у.

У фазі 3 клінічних досліджень = 91; пацієнтів, я= 082;і отримували = 92;ебуксостат, спостерігаl= 3;ися незначні зм= 10;ни печінкових показників (5,0= %). Частота даних змін була схожа з такою при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У довгострокl= 6;вих відкритих р = 86;зширених дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; (5,5 %) або алопуринол (5,8= %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я»).

П= 10;сляреєстра&#= 1094;ійні довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3;

Дослідk= 8;ення CARES являло собою багатоцентl= 8;ове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе дослі = 76;ження відсутностo= 0; меншої ефективносm= 0;і, під час яког= 086; порівнювалl= 0; результати = 89;ерцево-суди&= #1085;них захворюванn= 0; при застосу = 74;анні фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1; у пацієнтів = 079; подагрою та основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, госпіталізk= 2;цію з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедуру коронарної або церебральнl= 6;ї реваскулярl= 0;зації, інсульт, госпіталізk= 2;цію з приводу транзиторнl= 6;ї ішемічної атаки, захво= 088;ювання периферичнl= 0;х судин або цукровий діабет із ознаками мікроангіоl= 7;атії чи макроангіоl= 7;атії. Для досягнення рівня sUA менше= 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з 40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком 100 мг з 300 до 600 мг для пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок та нирковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня та з 200 до 400 мг для паm= 4;ієнтів із нирковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня тяжкості.=

Первинl= 5;ою кінцевою точкою в дослідженнo= 0; CARES був час першої появ = 80; MACE (важливі побічні сер = 94;ево-судинні явища), складової нелетальноk= 5;о інфаркту мі = 86;карда, нелетальноk= 5;о інсульту, смерті від серцево-суд = 80;нних патологій т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідкладнl= 6;ю коронарною реваскулярl= 0;зацією.

Кінцевo= 0; показники (первинні та вторинні) ан= 072;лізували відповідно до аналізу націлення н = 72; лікування (ІТТ), включаючи в = 89;іх суб'єктів, які були рандомізовk= 2;ні та отримали принаймні одну дозу препарату у = 093;оді подвійного сліпого дослідженнn= 3;.

Загалоl= 4; 56,6% пацієнтів припинили пробне ліку = 74;ання передчасно, = 072; 45% пацієнтів завершили н = 77; всі візити дослідженнn= 3;.

Загалоl= 4;, 6190 пацієнтів знаходилисn= 0; під спостер = 77;женням протягом 32 місяців, середня три = 74;алість впливу становила 728 днів для пацієнтів групи фебуксостаm= 0;у (n=3D3098) та 719 днів дл&#= 1103; пацієнтів групи алопуринолm= 1; (n=3D3092).

Первинl= 5;а кінцева точка MACE спостерігаl= 3;ася з аналогічниl= 4;и показникамl= 0; у групах лікування фебуксостаm= 0;ом та алопуринолl= 6;м (10,8% проти 10,4% пацієнтів в= 10;дповідно; співвідношk= 7;ння ризику [HR] 1,03; двостороннo= 0;й повторний 95% довірчий інтервал [CI] 0,89–1,= 21).

При аналізі окр = 77;мих компонентіk= 4; MACE частота сме= ;ртності від серцево-суд = 80;нних патологій була вищою у групі фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (4,3% проти 3,2% пацієнтів; ЧСС 1,34; 95% ДІ 1,03–1,73). Частота інших подій MACE була схожа у групах фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1;, тобто нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда (3,6% проти 3,8% паціє= ;нтів; ЧСС 0,93; 95% ДІ 0,72–1,21), нелетальноk= 5;о інсульту (2,3% проти 2,3% пацієнтів; ЧСС 1,01; 95% ДІ 0,73–1,41) т = 72; термінової реваскулярl= 0;зації через нестабільнm= 1; стенокардіn= 2; (1,6% проти 1,8% пацієнтів; Ч= 057;С 0,86; 95% ДІ 0,59–1,26).

Частотk= 2; смертності = 79; усіх причин також була вищою у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж алопури = 85;олу (7,8% проти 6,4% пацієнтів; ЧСС 1,22; 95% ДІ 1,01–1,47), щ= 086; в основному обумовлюваl= 3;ося більш високим рів = 85;ем смертності від серцево-суд = 80;нних патологій у цій групі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Темпи прийнятої госпіталізk= 2;ції з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції з приводу аритмії, що не пов’язан = 72; із ішемією, венозними тромбоембоl= 3;ічними подіями, і госпіталізk= 2;ції з приводу пе= 088;ехідних ішемічних нападів бул = 80; порівнянниl= 4;и для фебуксостаm= 0;у та алопуринолm= 1;.

С = 80;ндром лізису пухлини (СЛП)=

Ефектиk= 4;ність та безпеку застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у для профілактиl= 2;и і лікування = 087;ри СЛП оцінювали в дослідженнo= 0; FLORENCE (FLO-01). Фебуксос= тат продемонстl= 8;ував найкращу і швидшу дію щодо знижен = 85;я рівня ураті = 74; порівняно з алопуринолl= 6;м.

FLORENCE являл= 086; собою рандомізовk= 2;не (1:1), подвійне с = 83;іпе, опорне дослідженнn= 3; фази III, проведене д = 83;я порівняння фебуксостаm= 0; у дозуванні 120 мг 1 раз на добу і алопуринолm= 1; в дозуванні 200–600 мг на добу (середня добова доза алопуринолm= 1;) [± стандартне відхилення]: 34= 9,7 ± 112,90 мг) в умовах контролю концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці крові. Вибрані пац= 10;єнти повинні бул = 80; бути кандидатамl= 0; для лікуван = 85;я алопуринолl= 6;м або не мати доступу до расбуриказl= 0;. Первинні кі = 85;цеві точки являл = 80; собою площу під кривою концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці (AUC sUA1-8) і зміну рівн= 103; креатиніну = 74; сироватці (sC), k= 9; першого по восьмий ден= 00; кожна.

До дослідженнn= 3; було включено 346 пацієнтів і = 79; гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь ризику розв = 80;тку СЛП. Середнє значення AUC sUA_{1-8 (мг
× ч/дл) було
значно
нижчим при
прийомі феб
=
91;ксостату
(514,0 ± 225,71
порівняно і
=
79;
708,0 ± 234,42; середнє
найменших
квадратів
для різниці:
-196,794 [95 % довірчог
=
86;
інтервалу: -238,600;
-154,988]; p < 0,0001). Крім
того, середн=
110;й
сироватковl=
0;й
рівень
сечової кис
=
83;оти
був значно
нижчий при
застосуванl=
5;і
фебуксостаm=
0;у,
починаючи з
перших 24
годин лікув
=
72;ння
і в будь-який
наступний
момент часу.
Статистичнl=
6;
значимих
відмінностk=
7;й
за середнім
вмістом
сироватковl=
6;го
креатиніну (%)
між фебуксо
=
89;татом
і
алопуринолl=
6;м
не було (-0,83 ± 26,98 п&#=
1086;рівняно
з -4,92 ± 16,70
відповідно;
середнє
найменших
квадратів
для різниці: 4,=
0970
[95 % довірчого
інтервалу: -0,6467;
8,8406]; p=3D0,0903). З
урахуванняl=
4;
вторинних
кінцевих
точок,
статистичнl=
6;
значимих
відмінностk=
7;й
за частотою
розвитку
лабораторнl=
6;
підтверджеl=
5;ого
СЛП не було (8,1 %
і 9,2 % для
фебуксостаm=
0;у
і
алопуринолm=
1;
відповідно;
відносний
ризик: 0,875 [95 %
довірчого
інтервалу: 0,4408; 1,=
7369];
p=3D0,8488) і клініки
синдрому
розпаду
пухлини не б=
091;ло
(1,7 % і 1,2 % для
фебуксостаm=
0;у
й
алопуринолm=
1;
відповідно;
відносний
ризик: 0,994 [95 %
довірчого і
=
85;тервалу:
0,9691; 1,0199]; p=3D1,0000). Частот=
072;
всіх ознак і
симптомів, щ=
086;
виникли під
час
лікування, а
також
побічних
реакцій
становила 67,6 %
порівняно з 64,=
7 %
і 6,4 % порівнянl=
6;
з 6,4 % для
фебуксостаm=
0;у
і
алопуринолm=
1;
відповідно. =
059;
дослідженнo=
0;
FLORENCE
фебуксостаm=
0;
продемонстl=
8;ував
найкращу і ш=
074;идшу
дію щодо
зниження
рівня
сечової кис
=
83;оти
в сироватці
крові
порівняно з
алопуринолl=
6;м.
Дані щодо
порівняння
фебуксостаm=
0;у
і
расбуриказl=
0;
на даний час
відсутні.
Ефективнісm=
0;ь
та безпека
застосуванl=
5;я
фебуксостаm=
0;у
не були
встановленo=
0;
для
пацієнтів і
=
79;
гострим тяж
=
82;им
СЛП,
наприклад
пацієнтів, у
яких інші
види терапі=
11;
для зниженн=
03;
уратів не
діють.}

Ф = 72;рмакокінет&#= 1080;ка.

У здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові (С_max) та площk= 2; під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після одноразовоk= 5;о та багатора = 79;ового застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 до 120 мг. При дозах від 120 до 300 мг збільшен= ня AUC було більшим, ніж пропорційнl= 6; дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кожні 24 годин&= #1080; накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічал = 86;ся. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фарм = 72;кокінетики/&= #1092;армакодина= ;міки за даними, от&#= 1088;иманими за участю 211 пацієнтів і = 79; гіперурикеl= 4;ією і подагрою, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах 40–240 мг= ; 1 раз на добу. В цілому отри = 84;ані значення фармакокінk= 7;тичних параметрів відповідаюm= 0;ь таким у здорових добровольцo= 0;в, які, отже, є хорошою моделлю для оцінки фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки препарату у пацієнтів і = 79; подагрою.=

В = 89;моктування.<= /span> Фебуксостаm= 0; швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізув = 72;ли. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або при одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC – на= 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у сироватці крові (при багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Отже фебуксостаm= 0; можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Р = 86;зподіл. Передбачувk= 2;ний об’єм розподілу в рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) для фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л післ&#= 1103; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. Ступінь зв’язуваннn= 3; фебу = 82;состату з білками плазми кров= 10; (головним чином з альбуміном) становить 99,2 % = 10; не змінюється = 87;ри підвищенні дози з 80 до 120 мг. Для активни = 93; метаболітіk= 4; фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

М = 77;таболізм. Фебуксоста&= #1090; активно метаболізуn= 8;ться шляхом кон’югації за участю уридиндифоl= 9;фатглюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи (УДФ-глюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи) та окисненн= 03; за участю ферментів системи цит = 86;хрому Р 450 (CYP). Усього ідентифікоk= 4;ано 4 фармаколог= 110;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у, 3 з них були виявлені у плазмі людини. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 або CYP2С9, тодo= 0; як фебуксос = 90;ату глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи 1А1, 1А8 та 1А9.

В = 80;ведення. Фебуксостаm= 0; виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речо = 74;ини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (13 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % дози виводилося = 79; калом у вигляді нез = 84;іненого фебуксостаm= 0;у (12 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’юг= 072;тів (25 %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

Н = 80;ркова недостатніl= 9;ть.=

При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у в дозі 80 мг не було відмічено змін С_max фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; легкою, помірною аб = 86; тяжкою нирк = 86;вою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок. Середня заг = 72;льна AUC фебуксостаm= 0;у збільшувалk= 2;ся приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкk= 5; × година/мл у пацієнтів з тяжкою нирк = 86;вою недостатніl= 9;тю. C_max та AUC активних метаболітіk= 4; підвищувалl= 0;ся у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарськогl= 6; засобу не потрібна.=

П = 77;чінкова недостатніl= 9;ть.

При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відмічено суттєвих змін С_max та AUC фебуксостаm= 0;у та його метаболітіk= 4; у пацієнтів = 079; легкою (клас А за шкалою Чайлда–П’ю) та помірною (клас В за шкалою Чайлда–П’ю) печінковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. Дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу у пацієнтів з тяжкою печі = 85;ковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) не проводилосn= 3;.

В= 10;к.

При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у не було відмічено с = 91;ттєвих змін AUC фебуксостаm= 0;у та його метаболітіk= 4; у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцn= 3;ми.

С = 90;ать.

При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у С_max та AUC фебуксостаm= 0;у у жінок були на 24 % та 12 % вищим= и відповідно, ніж у чоловіків. Однак С_max та AU= C, скоригованo= 0; за масою тіла, були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостаm= 0;у залежно від статі не потрібна.=

К = 83;інічні характерисm= 0;ики.=

Пока&= #1079;ання.=

ЄВРОФЕh= 1; у дозі 80 мг та 120 мг:

Лікуваl= 5;ня хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявнос = 90;і тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

ЄВРОФЕh= 1; у дозі 120 мг:<= /p>
Лікуваl= 5;ня та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

ЄВРОФЕh= 1; показаний дорослим пацієнтам.=

Прот&= #1080;показання.=

Гіперчm= 1;тливість до активної речовини аб = 86; до будь-якої іншої допоміжної речовини пр = 77;парату, зазначеної = 91; розділі «Склад».<= /span>

Взає&= #1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.= =

М = 77;ркаптопури&#= 1085;/азатіоприн= ;.=

Відповo= 0;дно до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує ксантиноксl= 0;дазу, тому супутн= 08; застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призво = 76;ити до підвищення концентрацo= 0;ї обох препар = 72;тів у плазмі, що може викликати токсичну реакцію. Дос= 083;ідження взаємодії фебуксостаm= 0;у з препарата = 84;и (крім теофіліну), що метаболізуn= 2;ться ксантиноксl= 0;дазою, не проводил = 80;ся з = 72; участю люде = 81;.

Моделюn= 2;чий та імітаційниl= 1; аналіз дани = 93; доклінічноk= 5;о дослідженнn= 3; на щурах вказує на те, що у разі одночасногl= 6; введення фебуксостаm= 0;у дози меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20% або менше ві= 076; раніше приз = 85;аченої дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослідk= 8;ення взаємодії фебуксостаm= 0;у під час цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї не проводил = 80;ся. У процесі опорного дослідженнn= 3; пацієнтам і = 79; СЛП з декількома режимами хі = 84;іотерапії призначавсn= 3; фебуксостаm= 0; у дозі 120 мг, включаючи моноклоналn= 0;ні антитіла. Однак під ча= 089; цього дослідженнn= 3; взаємодії лікарський препарат–лo= 0;карський препарат і лікарський препарат–зk= 2;хворювання не досліджуваl= 3;ися. Тому можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичl= 5;ими препаратамl= 0;, що сумісно призначаютn= 0;ся, виключати н = 77; можна.

Р = 86;зиглітазон/&= #1089;убстрати CYP2C8.

Фебуксl= 6;стат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. У процесі дослідженнn= 3; у здорових добровольцo= 0;в паралельне застосуванl= 5;я 120 мг фебуксос= тату 1 раз на добу та одноразовоo= 1; перорально прийнятої дози розиглітазl= 6;ну 4 мг не впливало на = 092;армакокіне&= #1090;ику розиглітазl= 6;ну і його метаб= 086;літу N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонстр = 91;є, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; фермент CYP2C8 in vivo. Таким чином, одночасне введення фе = 73;уксостату і розиглітазl= 6;ну або інших су= 073;стратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Т = 77;офілін.=

Проведk= 7;но дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у за участю здорових добровольцo= 0;в для оцінки впливу пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази на збільшення рівня теофі = 83;іну в циркулюючіl= 1; крові, що спостерігаl= 3;ося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Результати дослідженнn= 3; показали, що при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну в дозі 400 мг не бm= 1;ло жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій а = 73;о впливу на безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном без особливих застереженn= 0;. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Н = 72;проксен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції.=

Метабоl= 3;ізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюкуронізk= 2;ції, наприклад нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) та пробенец = 80;д, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксе = 85;у по 250 мг 2 рази н= 072; добу спостерігаl= 3;ося посилення дії фебуксостаm= 0;у (C_maxстанови = 90;ь 28 %, AUC– 41 %, t_1/2– 26 %). У процесі клінічних досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗЗ/інгібі = 90;орів ЦОГ-2 не супро&= #1074;оджувалося клінічно значущим збільшенняl= 4; побічних реакцій.

Фебуксl= 6;стат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

І = 85;дуктори глюкуронізk= 2;ції.=

Потужнo= 0; індуктори ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть посилювати метаболізм та зменшува = 90;и ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, &#= 1103;кі застосовуюm= 0;ь потужні індуктори глюкуронізk= 2;ції, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечової кислоти у плазмі чере = 79; 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні інд = 91;ктора глюкуронізk= 2;ції можливе підвищення рівня фебук = 89;остату у плазмі.

К = 86;лхіцин/індо&= #1084;етацин/гідl= 8;охлоротіаз= 080;д/варфарин.=

Фебуксl= 6;стат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препаратів.

Також н = 77; потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом.

Одночаl= 9;не застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. Застосуванl= 5;я у здорових добровольцo= 0;в фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксост = 72;том також не впливало на МНО та актив= 085;ість фактора VІІ.

Д = 77;зипрамін/су&= #1073;страти CYP2D6.

За даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У процесі досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримували 120 мг фебуксостаm= 0;у 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося збільшення AUC дезипрамінm= 1; (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить пр = 86; слабку пригнічуваl= 3;ьну дію фебуксостаm= 0;у на фермент CYP2D6 in vivo.

Таким чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстратів CYP2= D6 немає необх= 10;дності змінювати ї = 93; дози.

А = 85;тацидні засоби.=

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відмічаєтьl= 9;я затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостаm= 0;у суттєво не змінюється, тому фебуксостаm= 0; можна застосовувk= 2;ти з антациднимl= 0; засобами.=

<= /b>

Особ&= #1083;ивості застосуванl= 5;я.=

С = 77;рцево-судин&= #1085;і захворюванl= 5;я.=

Ліку&= #1074;ання хронічної гіперурикеl= 4;ії=

Пацієнm= 0;ам із попередньо наявними основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями (наприклад інфарктом міокарда, інсультом або нестабі = 83;ьною стенокардіn= 8;ю) слід уникат = 80; лікування фебуксостаm= 0;ом, за виключенняl= 4; випадків, коли немає інших належних варіантів терапії.

У дослідженнn= 3;х APEX та FACT у загальній групі фебук = 89;остату порівняно з групою алоп = 91;ринолу повідомлялl= 6;ся про збільшення = 82;ількості порушень з боку серцево-суд = 80;нної системи (Anti-Platelet Trialists’ Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих то = 95;ок у групі сумісного аналізу антитромбоm= 4;итарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у зв’язку з серцево-суд = 80;нним захворюванl= 5;ям, інфаркту міокарда бе = 79; летального наслідку, інсульту бе = 79; летального наслідку) (1,3 пl= 6;рівняно із 0,3 випадків на 100 пацієнто-ро = 82;ів), на відміну від дослідженнn= 3; CONFIRMS (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» для детального опису дослідженнn= 3;). Частота порушень з б= 086;ку серцево-суд = 80;нної системи (APTC), пр= 086; які повідом = 83;ялося у комбінованl= 0;х дослідженнn= 3;х фази 3 (дослідженн= 03; APEX, FACT та CONFIRMS), становила 0,7 порівняно з 0,6 випадків на 100 пацієнто-ро = 82;ів. У рамках довгострокl= 6;вих широкомасшm= 0;абних досліджень частота серцево-суд = 80;нних порушень, пр= 086; які повідом = 83;ялося, становила 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто= -років для фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу відповідно. Відмінностo= 0; не були статистичнl= 6; достовірні, причинно-на = 89;лідковий зв’язок між вказаними порушеннямl= 0; та застосув = 72;нням фебуксостаm= 0;у був відсутній. Факторами ідентифікоk= 4;аного ризику у таких паціє = 85;тів були виявлені захворюванl= 5;я, що виникли в результаті атеросклерl= 6;зу та/або інфар= 082;ту міокарда аб = 86; застійної серцевої не = 76;остатності (в анамнезі).

У післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; CARES (детальну характерисm= 0;ику дослідженнn= 3; див. у розділ&#= 1110; «Фармакодиl= 5;аміка») частота яви = 97; MACE була схожа m= 1; групах фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу (HR 1,03; 95% ДІ 0,89–1,21), але спостерігаk= 4;ся вищий рівен= 00; частоти смертей від серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; (4,3% проти 3,2% пацієнтів; ЧСС 1,34; 95% ДІ 1,03–1,73).=

П = 88;офілактика і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;=

Пацієнm= 0;и, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосов = 91;ють фебуксостаm= 0;, при наявності к = 83;інічних показань знаходятьсn= 3; під наглядо = 84; кардіолога.

А = 83;ергія/гіпер&= #1095;утливість на лікарськ= 10; засоби.=

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції/реа = 82;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі загрозливоk= 5;о для життя си= 085;дрому Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичного = 77;підермальн&#= 1086;го некролізу т = 72; гострих ана = 92;ілактичних реакцій/шок = 91;. У більшості випадків такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом першого міс= 03;ця застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. У кількох, ал&#= 1077; не у всіх пацієнтів спостерігаl= 3;ися порушення ниркової функції та/або гіперчутлиk= 4;ість до алопуринолm= 1; в анамнезі. Тяжкі реакц= 10;ї гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі реакції, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю і системним = 80; симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках бу = 83;и пов’язані з гарячкою, гематологіm= 5;ною, нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю.

Пацієнm= 0;и повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ними слід спостерігаm= 0;и щодо розвит = 82;у таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реа = 82;цій гіперчутлиk= 4;ості, синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона в тому числі, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негай = 85;о припинити, оскільки раннє припинення = 79;астосуванн&#= 1103; покращує прогноз. Якщ= 086; у пацієнта розвинуласn= 3; алергічна реакція/реа = 82;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

З = 72;гострення (напад) подагри.=

Лікуваl= 5;ня фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у пер= 110;од після загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подагри на п= 086;чатку лікування з = 72; рахунок зміни рівня = 089;ечової кислоти у сироватці через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити НПЗЗ або колхіцин на термін не менше 6 місяців для профілактиl= 2;и нападів подагри.

При розвитку нападу подагри на тлі застосу = 74;ання фебуксостаm= 0;у лікування продовжуютn= 0;. Одночасно проводять відповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів подагри зме = 85;шуються.

В= 10;дкладення ксантинів.= =

У пацієнтів і = 79; прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікування або при синдромі Ле = 96;а-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках супроводжуn= 8;ться їх відкладеннn= 3;м у сечовивід = 85;их шляхах. Цьог= 086; не спостерігаl= 3;ося в опорному клінічному дослідженнo= 0; фебуксостаm= 0;у при СЛП. Через обмеженістn= 0; досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0; не показани = 81; пацієнтам при синдром= 10; Леша–Ніханk= 2;.

М = 77;ркаптопури&#= 1085;/азатіоприн= ;.=

Фебуксl= 6;стат не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам, які одночасно отримують м = 77;ркаптопури&#= 1085;/азатіоприн= ;, оскільки інгібуваннn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може спричинити підвищення концентрацo= 0;ї меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину в плазмі крові, що мож&#= 1077; призвести д = 86; сильної токсичностo= 0;. Ніяких досліджень взаємодії у людей не проводилосn= 3;.

Якщо комбінації не уникнути, рекомендуєm= 0;ься зменшити дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину. На основі моделюваннn= 3; та імітацій = 85;ого аналізу даних доклінічноk= 5;о дослідженнn= 3; на щурах при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20% або менше попередньо призначеноo= 1; дози, щоб уникнути можливих ге = 84;атологічни&#= 1093; впливів (див. розділ «Вза= 08;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину потрібно згодом коригувати на основі оцінки терапевтичl= 5;ої відповіді т = 72; настання мо = 78;ливих токсичних ефектів.

П = 72;цієнти, які перенесли т = 88;ансплантац&#= 1110;ю органів.=

Досвідm= 1; застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; показано.=

Т = 77;офілін.=

Однораk= 9;ове одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг мож= ;на застосовувk= 2;ти одночасно з теофіліном без ризику підвищення концентрацo= 0;ї теофіліну у плазмі кров= 10;. Даних щодо дози фебукс = 86;стату 120 мг немає.
З = 72;хворювання печінки.=

У процесі комбінованl= 6;ї фази 3 клінічних д = 86;сліджень у 5,0 % пацієнтіk= 4;, які отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печін = 82;ових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові показники д = 86; призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лікування при наявності показань.=

З = 72;хворювання щитовидної залози.=

У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спостерігаl= 3;ося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довгострокl= 6;вих відкритих розширених = 76;осліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції щитовидної залози.

Л = 72;ктоза.=

Лікарсn= 0;кий засіб містить лактозу. Пацієнтам і = 79; рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з непереносиl= 4;істю галактози, недостатніl= 9;тю лактази Лаппа або по= 088;ушенням всмоктуванl= 5;я глюкози/гал = 72;ктози, препарат не показаний.=

З = 72;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.=

В = 72;гітність

Обмежеl= 5;ий досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час вагітності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У процесі досліджень на тваринах = 085;е було помічено його прямог = 86; або непрямо = 75;о побічного впливу на перебіг вагітності, = 088;озвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Потенційниl= 1; ризик для людини невідомий. Фебуксостаm= 0; не слід застосовувk= 2;ти під час вагі= 090;ності.

П = 77;ріод годування груддю

Невідоl= 4;о, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у грудне моло = 82;о та виявляє негативний вплив на роз= 074;иток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потра = 87;ляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати у період годування груддю.

Ф = 77;ртильність=

Дослідk= 8;ення фертильносm= 0;і на тваринах при застосуванl= 5;і у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостаm= 0;у на репродуктиk= 4;ну функцію людини невідома.=

=

З = 76;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.=

Були повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій та порушенн= 03; чіткості зору на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. Тому пацієн = 90;ам, які застосовуюm= 0;ь фебуксостаm= 0;, рекомендуєm= 0;ься бути обережними при керуванні а = 74;тотранспор&#= 1090;ними засобами та роботі з інш= 080;ми механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутностo= 0; вищезазначk= 7;них побічних реакцій.

Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози.=

Д = 86;зування<= /i>

П = 86;дагра.

Рекомеl= 5;дована доза ЄВРОФЕБУ становить 80 м&= #1075; 1 раз на добу перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі. Якщо концентрацo= 0;я сечової кис = 83;оти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмол= ь/л) після 2–4 тижн&= #1110;в лікування, слід розглянути підвищення = 76;ози ЄВРОФЕБУ до 120= м = 75; 1 раз на добу. Ефект лікарськогl= 6; засобу вияв = 83;яється досить швидко, що робить можл = 80;вим повторне визначення концентрацo= 0;ї сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти у сироватці т = 72; підтримка ї= 11; на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

Тривалo= 0;сть профілактиl= 2;и нападів подагри рекомендовk= 2;на не менше 6 місяців.

С = 80;ндром лізису пухлини (СЛП).<= /span>=

Рекомеl= 5;дована доза ЄВРОФЕБУ становить 120 м= г 1= раз на добу перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі.

Застосm= 1;вання ЄВРОФЕБУ слід розпочинатl= 0; за два дні до початку цитотоксичl= 5;ої терапії і продовжуваm= 0;и щонайменше 7 діб, однак тр&#= 1080;валість терапії можна подовжити д = 86; 9 діб відпові&#= 1076;но до тривалості хіміотерапo= 0;ї та клінічно= 11; оцінки.

П = 72;цієнти літнього віку.

Для ціє= 11; категорії пацієнтів корекція до = 79;и не потрібна.

Н = 80;ркова недостатніl= 9;ть.=

У пацієнтів і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) ефек = 90;ивність та безпеку застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу вивчено недостатньl= 6;. Пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок легко = 75;о або помірного ступеня тяжкості ко = 88;екція дози не потрібна.=

П = 77;чінкова недостатніl= 9;ть.=

Дослідk= 8;ення ефективносm= 0;і та безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С за шка&= #1083;ою Чайлда–П’ю) не проводилосn= 3;.

Пода&= #1075;ра. При порушенні функції печінки легкого сту = 87;еня рекомендовk= 2;на доза становить =

80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.=

С = 51;П. І= 079; опорного дослідженнn= 3; фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб’єкти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідженнn= 3;, корекція дози у зв’язку із станом функ = 94;ій печінки не потрібна.=

С = 87;осіб застосуванl= 5;я=

Для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

ЄВРОФЕh= 1; застосовуєm= 0;ься перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі.

Д= 10;ти.=

Безпекk= 2; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у дітям віком до 18 років не встановленo= 0;. Дані щодо застосуванl= 5;я відсутні.=

Пере&= #1076;озування.<= /b>=

У разі передозуваl= 5;ня показана симптоматиm= 5;на та підтриму= 02;ча терапія.

Побі&= #1095;ні реакції.

Р = 77;зюме профілю безпеки.

= Найча= ;стішими побічними реакціями у клінічних дослідженнn= 3;х (4072 пацієнти, щ = 86; застосовувk= 2;ли дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі пос = 90;маркетинго&#= 1074;ого нагляду у пацієнтів з подагрою були загостреннn= 3; (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання т = 72; набряки. Ці побічні реакції мал = 80; у більшості випадків легкий або середній ступінь тяжкості. Пі= 076; час постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки сер = 81;озних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, деякі з них супроводжуk= 4;алися системними реакціями, т= 072; про рідкісн= 10; явища рапто = 74;ої серцевої смерті.

У нижченаведk= 7;ній таблиці зазначено побічні реакції, які виникають при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у пацієнтами = 90;а класифіков&#= 1072;ні таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) т= 072; рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґрунтуєтьсn= 3; на дослідже = 85;нях та постмаркетl= 0;нговому досвіді щод = 86; пацієнтів із подагрою.=

У кожні = 81; групі за час= 090;отою розвитку побічні реакції представлеl= 5;о у порядку зменшення ступеня тяжкості.=

Т = 72;блиця 2.

Побі&= #1095;ні реакції, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 079; подагрою.=

З боку крові та лімфатично= 111; системи

Рідк= ;о

Панцит= 086;пенія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*

З боку імунної системи

Рідк= ;о

Анафіл= 072;ктичні реакції*, гіперчутли= 074;ість до препарату*

З боку ендокринно= 111; системи

Неча= ;сто

Підвищ= 077;ння рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові

З боку органів зору

Рідк= ;о

Затума= 085;ений зір

З боку харчування та обміну речовин

Част= ;о***

Загост= 088;ення (напади) подагри

Неча= ;сто

Цукров= 080;й діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла

Рідк= ;о

Знижен= 085;я маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія

З боку психіки

Неча= ;сто

Знижен= 085;я лібідо, безсоння

Рідк= ;о

Нервоз= 085;ість

З боку нервової системи

Част= ;о

Головн= 080;й біль

Неча= ;сто

Запамо= 088;очення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху

З боку органів слуху та лабіринту

Рідк= ;о

Шум у вухах

З боку серцевої системи

Неча= ;сто

Фібрил= 103;ція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини») <= /u>

Рідк= ;о

Раптов= 072; серцева смерть*

З боку судинної системи
Неча= ;сто

Артері= 072;льна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару,

кровот= 077;чі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)

З боку дихальної системи

Неча= ;сто

Задишк= 072;, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель

З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

Част= ;о

Діарея**, нудота

Неча= ;сто

Біль у животі, здут&= #1090;я живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику

Рідк= ;о

Панкре= 072;тит, виразки в ділянці рота

З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

Част= ;о

Поруше= 085;ня функції печінки**

Неча= ;сто

Жовчно= 082;ам’яна хвороба

Рідк= ;о

Гепати= 090;, жовтяниця*, печінкова недостатні= 089;ть*

З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини

Част= ;о

Висипа= 085;ня (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче)

Неча= ;сто

Дермат= 080;т, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забарвленн= 103; шкіри, пошко&= #1076;ження шкіри, петехії, п’ятнисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання

Рідк= ;о

Токсич= 085;ий епідермаль= 085;ий некроліз*, синдром Стівенса–Д= 078;онсона*, ангіонабря= 082;*, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системними симптомами*, генералізо= 074;ані висипання (серйозні)*, еритема, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, п&= #1091;стульозні висипання, сверблячі висипання*, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, алопеція, підвищена пітливість

З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини

Неча= ;сто

Біль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судо&= #1084;и м’язів, скутість м’язів, бурсит

Рідк= ;о

Рабдом= 110;оліз*, скутість суглобів, ск&= #1077;летно-м’язl= 6;ва скутість

З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів

Неча= ;сто

Нирков= 072; недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;

Рідк= ;о

Тубуло= 110;нтерстиціа&= #1083;ьний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Неча= ;сто

Еректи= 083;ьна дисфункція

З боку організму загалом

Част= ;о

Набряк= 080;

Неча= ;сто

Підвищ= 077;на втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях

Рідк= ;о

Спрага

Додатк= 086;ві методи досліджень

Неча= ;сто

Підвищ= 077;ння рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення рівня сечовини в крові, підви&= #1097;ення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підвищення &#= 1088;івня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію &= #1091; крові

Рідк= ;о

Підвищ= 077;ння рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;нфосфокіна= зи у крові*

* Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися в межах постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня.

** Діарея та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, які вимагал = 80; терапії, що спостерігаl= 3;ися в дослідженнn= 3;х фази 3, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримували супутню тер = 72;пію колхіцином.

*** Див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» щодо частот = 80; загострень (нападів) под&#= 1072;гри, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 індивідуалn= 0;них рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень.

О = 87;ис окремих побічних реакцій.=

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичний е = 87;ідермальни&#= 1081; некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз ха = 88;актеризуєт&#= 1100;ся прогресуючl= 0;м шкірним вис = 80;панням з бульозним ураженням шкіри або сл= 080;зових оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проявлятисn= 3; такими симптомами: шкірними реакціями, щ= 086; характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфоліатиk= 4;ними висипаннямl= 0;, а також ураженнями шкіри, набряком обличчя, гар= 103;чкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураженням окремих органів або кількох орг = 72;нів (печінка та нирки, у тому числі тубул = 86;інтерстиці&#= 1072;льний нефрит).

Загостl= 8;ення (напади) подагри зазвичай спостерігаl= 3;ися невдовзі після початку лікування т = 72; протягом пе = 88;ших місяців лікування. Частота нападів под = 72;гри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нападів подагри.

Синд&= #1088;ом лізису пухлин (СЛП)

Р = 77;зюме профілю безпеки=

В процесі рандомізовk= 2;ного, подвійного сліпого опорного дослідженнn= 3; фази 3 FLORENCE (FLO-01), у як= 086;му порівнювалl= 0; фебуксостаm= 0; та алопурин = 86;л (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Більшість побічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілом = 91; в процесі дослідженнn= 3; FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у пацієнтам і = 79; подагрою не було, за винятком нижчезазнаm= 5;ених трьох побічних реакцій (див. табл. 2).

Порушеl= 5;ня з боку серцевої системи.

Нечастl= 6;: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова та = 93;ікардія.

Порушеl= 5;ня з боку судинної системи.

Нечастl= 6;: кровотечі<= /span>

Пові&= #1076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідоl= 4;лення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу відіграють важливу рол= 00;. Це дає змогу продовжуваm= 0;и спостережеl= 5;ня за співвідношk= 7;нням користь/риз = 80;к щодо даного лікарськогl= 6; засобу. Працівникіk= 4; охорони здоров’я просять повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Умови зберігання. Спеці= альні умови зберігання не вимагают= 00;ся. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

&nb= sp;

Упаковl= 2;а. П = 86; 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по= ; 4, або по 6, або по= ; 7 блістерів у картонній коробці.

=

Кате&= #1075;орія відпуску. З= 072; рецептом.=

Ви= робник.

Ген= ефарм СА.

Мі= сцезнаходжk= 7;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

18-й км Марафонос Авеню, Палліні Аттікі, 15351, Гре= 094;ія.

&n= bsp;

З боку крові та лімфатично= 111; системи	Рідк= ;о Панцит= 086;пенія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*
З боку імунної системи	Рідк= ;о Анафіл= 072;ктичні реакції, гіперчутли= 074;ість до препарату
З боку ендокринно= 111; системи	Неча= ;сто Підвищ= 077;ння рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові
З боку органів зору	Рідк= ;о Затума= 085;ений зір
З боку харчування та обміну речовин	Част= ;о*** Загост= 088;ення (напади) подагри Неча= ;сто Цукров= 080;й діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Рідк= ;о Знижен= 085;я маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія
З боку психіки	Неча= ;сто Знижен= 085;я лібідо, безсоння Рідк= ;о Нервоз= 085;ість
З боку нервової системи	Част= ;о Головн= 080;й біль Неча= ;сто Запамо= 088;очення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху
З боку органів слуху та лабіринту	Рідк= ;о Шум у вухах
З боку серцевої системи	Неча= ;сто Фібрил= 103;ція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини») <= /u> Рідк= ;о Раптов= 072; серцева смерть*
З боку судинної системи	Неча= ;сто Артері= 072;льна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот= 077;чі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)
З боку дихальної системи	Неча= ;сто Задишк= 072;, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель
З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	Част= ;о Діарея**, нудота Неча= ;сто Біль у животі, здут&= #1090;я живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику Рідк= ;о Панкре= 072;тит, виразки в ділянці рота
З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів	Част= ;о Поруше= 085;ня функції печінки** Неча= ;сто Жовчно= 082;ам’яна хвороба Рідк= ;о Гепати= 090;, жовтяниця, печінкова недостатні= 089;ть
З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини	Част= ;о Висипа= 085;ня (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче) Неча= ;сто Дермат= 080;т, кропив’янк= 072;, свербіж, зміна забарвленн= 103; шкіри, пошко&= #1076;ження шкіри, петехії, п’ятнисті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання Рідк= ;о Токсич= 085;ий епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса–Д= 078;онсона, ангіонабря= 082;, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системними симптомами, генералізо= 074;ані висипання (серйозні), еритема, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, п&= #1091;стульозні висипання, сверблячі висипання, еритематоз= 085;і висипання, кореподібн= 110; висипання, алопеція, підвищена пітливість
З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини	Неча= ;сто Біль у суглобах, артрит, біль у м’язах, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судо&= #1084;и м’язів, скутість м’язів, бурсит Рідк= ;о Рабдом= 110;оліз*, скутість суглобів, ск&= #1077;летно-м’язl= 6;ва скутість
З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів	Неча= ;сто Нирков= 072; недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103; Рідк= ;о Тубуло= 110;нтерстиціа&= #1083;ьний нефрит*, наполеглив= 110; позиви до сечовипуск= 072;ння
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз	Неча= ;сто Еректи= 083;ьна дисфункція
З боку організму загалом	Част= ;о Набряк= 080; Неча= ;сто Підвищ= 077;на втомлювані= 089;ть, біль у грудях, відч&= #1091;ття дискомфорт= 091; у грудях Рідк= ;о Спрага
Додатк= 086;ві методи досліджень	Неча= ;сто Підвищ= 077;ння рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення рівня сечовини в крові, підви&= #1097;ення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підвищення &#= 1088;івня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію &= #1091; крові Рідк= ;о Підвищ= 077;ння рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;нфосфокіна= зи у крові*