ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

СЕМПРАВИЛ^®

(SEMPRAVYL^®)

<= /p>

Склад:<= /b>

діюча речовина: пароксетин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить пароксетину гідрохлориду напівгідрату в перерахуванні на пароксетин 20 мг;<= o:p>

допоміж= ні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, натрію крохмальгліколят, магнію стеара= т, покриття для нанесення оболонки «Opadry 13В58802 white»*.

* «Opadry 13В58802 white»: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, полісорбат 80.=

&nbs= p;

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-= language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми білого чи майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з одного боку та гладкі з іншого боку= .

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захвату серотоніну. Код АТХ N06A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-= language: UK'>

Механізм дії.

Пароксетин є потужним і селективним інгібітором захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотоніну), і вважається, що його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу, соціальних тривожних розладів / соціальних фобій, загаль= них тривожних розладів, посттравматичних стресових розладів і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуванням захоплення 5-НТ нейронами мозку.

За своєю хімічною структурою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепреса= нтів.

Пароксетин має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами і слабкі антихолінергічні властиво= сті.

Він, на відміну від трициклічних антидепресант= ів, має незначну спорідненість з альфа1-, альфа2- і бета-адренорецепторами, доп= аміновими (D2), 5-НТ1-подібними, 5-НТ2- та гістаміновими (Н1-) рецепторами. Відомо, що пароксетин не чинить депресивної і гіпотензивної дії щодо центральної нерво= вої системи, а також не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну= дію етанолу.

Як і інші селективні інгібітори захоплення 5-Н= Т, пароксетин викликає симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введе= нні тваринам, яким раніше вводили інгібітори моноаміноксидази (МАО) або триптоф= ан.

Дослідження поведінки та електроенцефалографія= (ЕЕГ) показують, що пароксетин слабко активується в дозах, які зазвичай перевищую= ть дози, необхідні для інгібування поглинання 5-НТ. Активувальні властивості н= е є «амфетаміноподібними» за своєю природою.

При застосуванні здоровим добровольцям пароксе= тин не впливав на діяльність серцево-судинної системи та не викликав клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень чи інших параметрів електорокардіографії (ЕКГ).

Пароксетин, на відміну від антидепресантів, які пригнічують поглинання норадреналіну, має значно знижену здатність до інгібування антигіпертензивних ефектів гуанетидину.

При лікуванні депресивних розладів пароксетин проявляє ефективність, порівнянну зі стандартними антидепресантами.

Є також деякі докази того, що пароксетин може = мати терапевтичне значення для пацієнтів, які не мають клінічної реакції на стандартну терапію.

Уранішній прийом пароксетину не впливає ні на якість, ні на тривалість сну. Крім того, пацієнти, швидше за все, відчувають покращення сну, оскільки вони реагують на терапію пароксетином.<= /span>

Фармакокінетика.

Абсорбція.<= /u>

Після перорального прийому швидко всмоктується= і зазнає перетворення у печінці. Завдяки розпаду препарату в печінці кількість пароксетину, що циркулює у крові, менша за кількість, яка всмокталась у шлу= нково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або при багаторазовому застосуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить= до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові та зміни фармакокінетичних параметрів із появою нелінійної залежності. Проте така нелінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у пацієнтів, у я= ких при застосуванні низьких доз досягається невелика концентрація препарату в плазмі крові.

Постійна концентрація у крові досягається через 7–14 діб після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється.

Розподіл.

Пароксетин широко розподіляється у тканинах організму, і значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на= те, що в плазмі крові залишається лише 1 % від застосованої дози.

При застосуванні в терапевтичних концентраціях приблизно 95 % пароксетину зв’язується з білками плазми крові.

Між концентрацією пароксетину в плазмі крові і клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було виявлено кореляції.

Метаболізм.=

Основними метаболітами пароксетину є полярні й кон’юговані продукти окиснення та метилювання, які швидко виводяться з організму. Зважаючи на їхню відносну недостатню фармакологічну активність, малоймовірно, що вони сприяють терапевтичній дії пароксетину.

Метаболізм не порушує селективну дію пароксети= ну на поглинання 5-НТ нейронами.

Виведення.<= /u>

Приблизно 64 % від застосованої дози пароксетину виводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2 %. Приблизно 36&nb= sp;% дози виводиться з фекаліями, ймовірно з жовчю, з яких незмінений пароксетин становить менше 1 % дози. Таким чином, пароксетин майже повністю виводиться шляхом метаболізму.

Метаболіти пароксетину виводяться за два етапи: спочатку шляхом метаболізму першого проходження через печінку, а потім — шл= яхом системного виведення пароксетину.

Період напіввиведення в середньому становить приблизно 1 добу.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку і хвор= і з нирковою/печінковою недостатністю.

У пацієнтів літнього віку та хворих із нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентра= ції у здорових дорослих добровольців.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування:

-      =    великого депресивного розладу;

-      =    обсесивно-компульсивного розладу;

-         панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї;

-         соціальних тривожних розладів / соціальних фобій;

-         генералізованого тривожного розладу;

-         посттравматичного стресового розладу.

<= /b>

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до пароксетину або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

-        Комбінація пароксетину з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО). У виняткових випадках лінезолід (антибіотик, який є оборотним неселективним інгібітором МАО) можна признача= ти у комбінації з пароксетином за умови наявності засобів для ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому та моніторингу артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування пароксетином можна розпочати:

-         через два тижні після припине= ння прийому необоротних інгібіторів МАО або

-         принаймні через 24 години піс= ля припинення прийому оборотних інгібіторів МАО, наприклад: моклобеміду, лінезоліду, метилтіонінію хлориду (метиленового синього).=

Між припиненням прийому пароксетину і початком терапії будь-яким ІМАО інтервал повинен становити щонайменше один тиждень.

-        Пароксетин протипоказаний у комбінації тіоридазином або пімозидом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Серотонінергічні лікарські засоби.

Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС), сумісне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту (серотонінового синдр= ому — див. розділ «Особливості застосування»). Застосовувати пароксетин із таки= ми серотонінергічними лікарськими засобами, як L-триптофан, триптан, трамадол, лінезолід, метилтіонінію хлорид (метиленовий синій), СІЗЗС, літій, петидин,= бупренорфін та трава звіробою (Hypericum perfor= atum), слід з обережністю та з обов’язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта. Також рекомендується бути обережними з фентанілом, який використовується під час загальної анестезії або для лікування хронічного б= олю. Одночасне застосування пароксетину й інгібіторів МАО протипоказано через ри= зик розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»).=

Пімозид.

Збільшення рівня пімозиду (в середньому в 2,5 разу) було продемонстрова= но під час дослідження сумісного застосування разової низької дози пімозиду (2= мг) і пароксетину (60 мг). Це було пояснено відомими інгібіторними властивостями пароксетину щодо CYP2D6. У зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал QT сумісне застосування пімозиду і пароксетину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад, <= i>Torsades de Pointes) може підвищуватися при одночасному застосуванні інших лікар= ських засобів, що подовжують інтервал QTc (наприклад, деякі антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування тіоридазину та п= ароксетину протипоказане, оскільки, як й інші препарати, які пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати рівень тіоридазину в плазмі крові, що може подовжувати інтервал QT (див. розділ «Протипоказання»).=

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.

Метаболізм і фармакокінетичні параметри пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібіції ферментів= , що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.

При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, що інгібують ферменти, слід призначати пароксетин у якомога ме= нших ефективних дозах.

При сумісному застосуванні з препаратами, що індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), немає потреби у зміні початкової дози пароксетину. Змінювати дозу пароксетину (після початку лікування або після припинення прийому індуктора ферменту) потрібно відпові= дно до клінічного ефекту (переносність та ефективність).

Міорелаксанти.

СІЗЗС можуть знижувати активність холінестерази плазми крові, що призво= дить до подовження нейром’язової блокадної дії мівакуріуму та суксаметоніуму.

Фосампренавір/ритонавір.=

Сумісне застосування здоровими добровольцями фосампренавіру/ритонавіру = (у дозі 700/100 мг двічі на добу) з пароксетином (20 мг на добу) протягом 10 д= нів значно (приблизно на 55 %) знижувало рівні пароксетину в плазмі крові. Рівні фосампренавіру/ритонавіру в плазмі крові під час одночасного застосув= ання пароксетину були подібними до контрольних значень інших досліджень, що вказ= ує на те, що пароксетин не мав значного впливу на метаболізм фосампренавіру/ритонавіру. Дані щодо ефекту тривалого (понад 10 днів) одночасного застосування пароксетину та фосампренавіру/ритонавіру відсутні.=

Проциклідин.

При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину в сироватці крові. У разі появи антихолінергічних ефектів дозу проциклідину потрібно зменшити.

Антиконвульсанти: карбамазепі= н, фенітоїн, вальпроат натрію.

При сумісному застосуванні з цими препаратами не спостерігається жодного впливу на фармакокінетику/фармакодинаміку препарату у хворих на епілепсію.<= o:p>

Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6.

Пароксетин, як і інші антидепресанти, що є інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, уповільнює активність фермен= ту CYP2D6 системи цитохрому P450. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільш= ення у плазмі крові концентрації одночасно введених препаратів, що метаболізують= ся цим ферментом. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, кломіпрамін, нортриптилін і дезипрамін), фенотіазинові нейролеп= тики (наприклад перфеназин і тіоридазин, див. інформац= ію вище та у розділі «Протипоказання»), рисперидон, атомоксетин, деякі протиаритмічні засоби типу 1с (наприклад пропафенон і флекаїнід) і метопролол. Не рекомендується застосовувати пароксетин у комбінації з метопрололом при серцевій недостатності через вузький терапевтичний індекс метопрололу за цим показанням.

У наукових публікаціях повідомлялося про фармакокінетичну взаємодію між інгібіторами CYP2D6 і тамоксифеном, що показує зниження рівня в плазмі кров= і на 65–75 % однієї з найбільш активних форм тамоксифену, тобто ендоксифену= . У деяких дослідженнях було виявлено зниження ефективності тамоксифену при одночасному застосуванні певних антидепресантів СІЗЗС. Оскільки не можна виключити зниження ефекту тамоксифену, по можливості слід уникати одночасно= го застосування з потужними інгібіторами CYP2D6 (включно з пароксетином) (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь.

Як і при застосуванні інших психотропних засобів, пацієнтам потрібно рекомендувати уникати вживання алкоголю під час прийому пароксетину.

Пероральні антикоагулянти.

Може виникнути фармакодинамічна взаємодія між пароксетином і пероральни= ми антикоагулянтами. Сумісне застосування пароксетину і пероральних антикоагулянтів може призвести до підвищення антикоагулянтної активності та ризику кровотеч. Тому пацієнтам, які лікуються пероральними антикоагулянтам= и, потрібно призначати пароксетин з обережністю (розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні зас= оби (НПЗЗ), ацетилсаліцилова кислота та антитромбоцитарні засоби.

При сумісному застосуванні НПЗЗ / ацетилсаліцилової кислоти і пароксетину може виникнути їхня фармакодинамічна взаємодія з підвищенням ризику кровотеч. З обережністю слід призначати пароксетин разом із препаратами, що впливають на функцію тромбоц= итів або збільшують ризик кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендується бути обережними у разі застосування СІЗЗС одночасно з пероральними антикоагулянтами, препаратами, які впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотечі (наприклад, атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2]) паціє= нтам із розладами з боку крові або станами, які можуть спричинити кровотечу.

Правастатин.

Взаємодія між пароксетином і правастатином, яка спостерігається в дослідженнях, свідчить, що одночасне застосування пароксе= тину і правастатину може призвести до збільшення рівня глюкози в крові. Хворим на цукровий діабет, які отримують як пароксетин, так і правастатин, може потребуватися корекція дозування пероральних гіпоглікемічних засобів та/або інсуліну (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Лікування пароксетином рекомендовано розпочинати з обережністю через два тижні після припинення лікування необоротним інгібітором МАО або через 24 години після припинення лікування оборотним інгібітором МАО. Дозування пароксетину потрібно збільшу= вати поступово до досягнення оптимальної відповіді (див. розділи «Протипоказання= » і «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти =

Пароксетин не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Поведін= ка, пов’язана з самогубством (спроба самогубства та суїцидальні думки), і ворож= ість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які отримували антидепреса= нти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо, виходячи з клінічної потреби, все-таки прийнято рішення про лікування, слід ретельно стежити за пацієнтом щодо появи суїцидальних симптомів.

Крім того, відсутні дані тривалих досліджень з безпеки для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.

Суїцид / суїцидальні думки або погіршення стану.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, заподіяння шкоди самому собі та суїциду (суїцидальність= ). Цей ризик зберігається до настання значної ремісії. Оскільки поліпшення мож= е не настати у перші декілька тижнів лікування або навіть пізніше, необхідно продовжувати ретельне спостереження, поки стан пацієнта не покращиться. Суд= ячи з наявного клінічного досвіду, ризик суїцидів зростає на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні захворювання, при яких призначає= ться пароксетин, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїциду. Крім того, ці стани можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Тому при лікуванні великого депресивного розладу необхідно дотримуватися таких самих заходів обережності, що й при лікуванні інших психічних розладів.

Оскільки ризик суїцидальних думок або суїцидал= ьних спроб вищий у пацієнтів із суїцидальністю в анамнезі або зі значною виражен= істю суїцидальних ідей до початку лікування, вони під час лікування повинні перебувати під ретельним наглядом. Метааналіз плацебоконтрольованих клінічн= их досліджень щодо застосування антидепресантів дорослими пацієнтами з психічн= ими розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком= до 25 років на тлі лікування антидепресантами порівняно з плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Необхідне ретельне спостереже= ння за пацієнтами, особливо з груп підвищеного ризику, на початку лікування пароксетином чи при зміні його дозування. Пацієнтів (та осіб, що доглядають= за ними) треба попередити про необхідність стежити за будь-якими ознаками, що свідчать про погіршення стану, суїцидальну поведінку/думки, а також незвича= йні зміни в поведінці. У разі появи таких симптомів потрібно негайно звернутися= до лікаря.

Акатизія / психомот= орний неспокій.

Застосування пароксетину асоціювалось із розвитком акатизії — станом, що характеризується відчуттям внутрішнього неспокою та психомоторним збудженням, таким як неможливість спокійно сидіти чи стояти у поєднанні з суб’єктивним відчуттям дискомфорту. Ймовірність виникнення такого стану найбільша протягом перших тижнів лікува= ння. Пацієнтам, у яких виникають такі симптоми, збільшення дози може нашкодити.<= o:p>

Серотоніновий синдром / нейролептичний злоякісний синдром.

У поодиноких випадках лікуван= ня пароксетином може асоціюватися з розвитком серотонінового синдрому або симптомів, характерних для нейролептичного злоякісного синдрому, особливо п= ри сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними та/або нейролептичними препаратами. Оскільки ці синдроми мож= уть спричиняти життєво небезпечні стани, лікування пароксетином слід припинити у разі появи таких явищ (що характеризуються сукупністю таких симптомі= в, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність із можлив= ими швидкими змінами основних показників функціонального стану організму, зміна психічного статусу, включно зі сплутаністю свідомості, дратівливістю, грани= чною ажитацією з прогресуванням до делірію та коми) і призначити підтримувальну симптоматичну терапію. Пароксетин не = слід застосовувати в комбінації з серотоніновими прекурсорами (такими як L-триптофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Манія.<= /p>
Як і інші антидепресанти, пароксетин потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих, які м= ають в анамнезі манію. Необхідно припинити застосування пароксетину, якщо у паці= єнта починається маніакальна фаза.

Порушення функції нирок/печін= ки.

Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок або печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Цукровий діабет.

У паціє= нтів із цукровим діабетом лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може змінювати глікемічний профіль, тому дозу інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів слід корегувати. Клінічні дослідження вказують на те, що підвищення рівня глюкози крові може спостерігатися при сумісному лікуванні пароксетином і правастатином (див. розділ «Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Епілепсія.<= /i>

Як і інші антидепресанти, пароксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією.

Судомні напади.

Серед пацієнтів, які застосов= ують пароксетин, судомні напади виникають із частотою менше 0,1 %. При виникненні судом лікування препаратом необхідно припинити.

Електроконвульсивна терапія (ЕКТ).

Досвід одночасного застосування пароксетину й = ЕКТ обмежений.

Глаукома.

Пароксетин, як і інші інгібіт= ори зворотного захоплення серотоніну, може спричинити мідріаз, тому його треба з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із наявною закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Захворювання серця.

При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця потрібно вживати звичайних запобіжних заході= в.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із обтяженим сімейним анамнезом щодо подовження інтервалу QT, при одночасному застосуванні антиаритмічних лікарс= ьких засобів або інших препаратів, які потенційно можуть подовжувати інтервал QT= , при наявності серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, блокади серця або шлуночкової аритмії, брадикардії, гіпокаліємії або гіпомагніємії (див. розд= іли «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /o:p>

Гіпонатріємія.

Інколи відзначалися випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у пацієнтів літнього віку. Потрібно з обережністю призначати препарат пацієнтам із ризиком розвитку гіпонатріємії, наприклад внаслідок застосування супутніх лікарських засобів або при наявно= сті цирозу. Після відміни пароксетину гіпонатріємія зазвичай проходить.

Кровотечі.<= /i>

Після лікування СІЗЗС спостерігалися крововили= ви у шкіру, такі як екхімози та пурпура. Повідомлялося про інші прояви крововили= ву, включно зі шлунково-кишковими та гінекологічними кровотечами. Пацієнти літн= ього віку можуть мати підвищений ризик кровотеч, які не пов’язані з менструацією= .

СІЗЗС/ІЗЗН збільшують ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груд= дю» та «Побічні реакції»).

Тому пароксетин слід застосовувати з обережніс= тю пацієнтам, які приймають одночасно пероральні антикоагулянти, препарати, що впливають на функцію тромбоцитів, або інші препарати, які підвищують ризик розвитку кровотеч (наприклад, атипові антипсихотичні лікарські засоби, такі= як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліци= лова кислота, НПЗЗ, інгібітори ЦОГ-2), а також пацієнтам із частими коагулопатія= ми в анамнезі або захворюваннями, що можуть призводити до кровотеч (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з тамоксифеном.

Пароксетин, потужний інгібітор CYP2D6, може спричинити зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. Тому під час лікування тамоксифеном потрібно уникати застосування пароксетину (див. розділ «Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Переломи кісток.

В епідеміологічних дослідженнях щодо ризику виникнення переломів кісток при застосуванні деяких антидепресантів, включа= ючи селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, було виявлено асоціативний зв’язок з переломами. Ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні хворих пароксетином слід зважати на можливість виникнення переломів кісток.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні застосування пароксетину

Симптоми відміни при припиненні лікування є частими, особливо якщо препарат відмінено раптово (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень, серед дорослих побічні реакції п= ри відміні лікування пароксетином виникали у 30 % хворих порівняно з 20 % хворих, які застосовували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність в= ід препарату при зловживанні ним.

Ризик розвитку симптомів відміни може залежати= від декількох факторів, включно з тривалістю терапії, дозою та швидкістю її зменшення.

Повідомлялося про такі симпто= ми, як запаморочення, розлади чутливості (включно з парестезіями, відчуттям електрошоку та шумом у вухах), порушення сну (включно з інтенсивними сновидіннями), ажитація або тривожність, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, головний біль, діарея, посилення серцебит= тя, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору. Загалом ці симптом= и є легкими або мають помірний характер, хоча в деяких пацієнтів вони можуть бу= ти дуже інтенсивними. Вони виникають зазвичай протягом перших кількох днів піс= ля відміни препарату, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча в деяких пацієнтів цей процес мо= же бути тривалішим (2–3 місяці й довше). Тому рекомендується при відміні пароксетину дозу зменшувати поступово протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Статева дисфункція.

СІЗЗС можуть викликати симптоми статевої дисфун= кції (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці симптоми продовжували= ся після припинення лікування СІЗЗС.

Натрій.=

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрі= ю.

<= /b>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Деякі епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик вроджених вад розвитку, зокрема серцево-судинних (наприкла= д, дефекти передсердної або міжшлуночкової перегородки), пов’язаний із застосуванням пароксетину протягом першого триместру вагітності. Механізм невідомий. Дані свідчать про те, що ризик народження дитини із серцево-суди= нним дефектом після прийому пароксетину вагітною становить менше 2/100 порівняно= з очікуваною частотою таких дефектів приблизно 1/100 у загальній популяції.

Пароксетин слід застосовувати під час вагітнос= ті лише за суворими показаннями. Лікар, який призначає препарат, повинен зважи= ти варіант альтернативного лікування для вагітних або жінок, які планують вагітність. Під час вагітності треба уникати різкого припинення прийому препарату (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози»).

За даними досліджень, підвищений ризик виникне= ння післяпологової кровотечі (менш, ніж у 2 рази) спостерігався у жінок, які приймали СІЗЗС/ІЗЗН за місяць до народження дитини (див. розділи «Особливос= ті застосування» та «Побічні реакції»).

Слід обстежувати новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати пароксетин на пізніх термінах вагітності, особливо в третьому триместрі.

До симптомів, що можуть виникнути у новонародж= ених після застосування пароксетину вагітною на пізніх термінах, належать: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, трудно= щі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексі= я, тремор, тремтіння, збудливість, летаргія, постійний плач, сонливість і труд= нощі зі сном. Ці симптоми можуть бути викликані серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неоната= льні прояви синдрому відміни. У більшості випадків вони виникають одразу або невдовзі (< 24 годин) після пологів.

За даними епідеміологічних досліджень, застосування СІЗЗС вагітними, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалося зі збільшеним ризиком розвитку персистувальної легеневої гіпертензії новонароджених. Спостережуваний ризик становив приблизно 5 випа= дків на 1 000 вагітностей. У загальній популяції трапляється від одного до = двох випадків персистувальної легеневої гіпертензії новонароджених на 1 000 вагітностей.

Дослідження на тваринах показ= али репродуктивну токсичність, але не вказали на прямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток.

Період годування груддю.

Невелика кількість пароксетину екскретується в грудне молоко. В опублікованих даних досліджень концентрації пароксетину в сироватці крові немовлят, що перебували на грудному вигодовув= анні жінок, які його застосовували, були нижче межі визначення (< 2 нг/мл) або дуже низькими (< 4 нг/мл), і жодн= их ознак дії препарату в цих немовлят не спостерігалося. Оскільки ефектів не очікується, можна розглянути питання про грудне вигодовування.

Фертильність.

Дані доклінічних досліджень та досліджень in vitro показали, що пароксетин м= оже впливати на якість сперми. Однак повідомлення щодо впливу деяких СІЗЗС (вкл= ючно з пароксетином) на якість сперми у чоловіків, які їх застосовували, свідчать про те, що їхній вплив є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

<= /b>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досвід застосування у клінічній практиці свідч= ить про те, що цей лікарський засіб не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів треба попередити про можливе порушення здатності керу= вати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.<= /o:p>

Пароксетин не підсилює порушення розумових та моторних реакцій, які спричинені алкоголем, проте сумісне застосування пароксетину й алкоголю не рекомендується.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Великий депресивний розлад.

Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Загалом покращення у пацієнтів починається через тиждень, але стати очевидним може = лише на другому тижні терапії.

Як і при застосуванні всіх інших антидепресант= ів, дозу пароксетину треба ретельно добирати індивідуально і відповідно коригув= ати протягом перших 3–4 тижнів терапії, а потім — залежно від клінічної необхідності.

Якщо клінічний ефект при застосуванні 20 мг недостатній, дозу можна поступово збільшувати (із кроком 10 мг) до максимальної — 50 мг на добу відповідно до реакції пацієнта.

Пацієнти з депресивним розладом повинні отриму= вати лікування протягом тривалого періоду (принаймні 6 місяців), щоб забезпечити усунення симптомів.

Обсесивно-компульсивний розлад.

Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 20 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її = на 10 мг на добу до досягнення рекомендованої дози. Якщо після кількох тижнів прийому рекомендованої дози спостерігається недостатній клінічний ефект, де= яким пацієнтам може потребуватися поступове підвищення дози до максимальної — 60= мг на добу.

Курс лікування пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами має бути достатнім для того, щоб забезпе= чити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців або навіть довше (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Панічний розлад.

Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 10 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її = на 10 мг, залежно від клінічної відповіді, до рекомендованої дози. Якщо після кількох тижнів прийому рекомендованої дози спостерігається недостатній клінічний ефект, деяким пацієнтам може потребуватися поступове підвищення д= ози до максимальної — 60 мг на добу.

Курс лікування пацієнтів із панічними розладами має бути достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців або навіть довше (див. розділ «Фармакодинаміка»= ).

Соціальні тривожні розлади / соціальні фобії.

Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Якщо піс= ля кількох тижнів прийому рекомендованої дози спостерігається недостатній клін= ічний ефект, деяким пацієнтам може потребуватися поступове підвищення дози на 10 = мг до максимальної — 50 мг/добу. Тривале застосування треба регулярно оцінювати (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Генералізований тривожний розлад.

Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяк= их хворих, для яких прийом 20 мг є недостатньо ефективним, дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50 мг на до= бу. Тривале застосування треба регулярно оцінювати (див. розділ «Фармакодинамік= а»).

Посттравматичний стресовий розлад.=

Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяк= их хворих, для яких прийом 20 мг є недостатньо ефективним, дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу, залежно від клінічної відповіді, до 50 мг на добу. Тривале застосування треба регулярно оцінювати (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Симптоми відміни, що спостерігаються після припинення прийому пароксетину.

Потрібно уникати раптового припинення прийому (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Під час клінічних досліджень використовувався режим поступового зменшення дози препарату, що включав зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом 1 тиждень. У разі появи виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно розглянути доцільність відновлення лікування у попередній дозі.

Згодом можна продовжити поступово зменшувати д= озу.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Підвищені концентрації пароксетину в плазмі кр= ові спостерігаються у пацієнтів літнього віку, але діапазон концентрацій частко= во збігається з тим, що спостерігається у молодих пацієнтів. Застосування треба починати з початкової дози для дорослих. Деяким пацієнтам може потребуватися збільшення дози, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Ниркова/печінкова недостатність.

У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну — менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому для них дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Спосіб застосування.

Рекомендується приймати пароксетин 1 раз на до= бу — вранці під час їди.

Таблетку слід ковтати не розжовуючи.

Діти.

Пароксетин не слід застосовувати для лікування дітей (віком до 18 років), оскільки контрольовані клінічні дослідження вияв= или зв’язок між застосуванням пароксетину і підвищеним ризиком суїцидальної поведінки та ворожості. Крім того, у цих дослідженнях ефективність не була адекватно продемонстрована. Безпека та ефективність препарату для дітей вік= ом до 7 років не досліджувалась.

<= /b>

Передозування.

Симптоми.

У разі передозування пароксетину, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла та мимовільне скорочення м’язів.

Всі ці ефекти у більшості пацієнтів проходять = без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Інколи спостерігал= ась кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначалися летальні наслідки, а= ле переважно в таких випадках пароксетин застосовували разом з іншими психотропними засобами або з алкоголем.

Лікування.<= /u>

Специфічний антидот невідомий.

Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні інших антидепресантів. Протягом декількох годин після передозування для зменшення абсорбції пароксетину може бути доцільним застосування 20–30 г активованого вугілля. Показано проведення підтримувальної терапії при контролі життєво важливих показників та ретельному спостереженні за станом хворого в умовах стаціонару. Лікування потрібно підбирати залежно від клінічного стану пацієнта.

<= /b>

Побічні реакції.

Деякі з перерахованих нижче побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою при продовженні лікування і зазвичай не вимагають припинення терапії.

Побічні реакції наведено за системами органів і частотою. Частота визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (не мож= на оцінити за наявними даними).

З боку крові й лімфатичної системи.

Нечасто: підвищена кровоточивість, переважно ш= кіри та слизових оболонок (включно з екхімозами та гінекологічними кровотечами),= лейкопенія.

Дуже рідко: тромбоцитопенія.=

З боку імунної системи.<= /o:p>

Дуже рідко: тяжкі та потенційно летальні алерг= ічні реакції (включно з анафілактоїдними реакціями й ангіоневротичним набряком).=

З боку ендокринної системи.

Дуже рідко: синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Порушення метаболізму і харчування.

Часто: збільшення рівня холестерину, зниження апетиту.

Нечасто: є повідомлення щодо зміненого глікемічного профілю в пацієнтів із цукровим діабетом (див. розділ «Особлив= ості застосування»);

Рідко: гіпонатріємія, яка головним чином спостерігається у пацієнтів літнього віку та інколи пов’язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

З боку психіки.

Часто: сонливість, безсоння, ажитація, аномаль= ні сни (включно з кошмарними сновидіннями).

Нечасто: сплутаність свідомості, галюцинації.<= o:p>

Рідко: маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка, агресія, бруксизм.

Повідомляли про випадки суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином або одразу після припин= ення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

У постмаркетинговий період спостерігалися випа= дки агресії.

Ці симптоми можуть бути також зумовлені основн= им захворюванням.

З боку нервової системи.=

Часто: запаморочення, тремор, головний біль, порушення концентрації.

Нечасто: екстрапірамідні розлади.

Рідко: судоми, синдром неспокійних ніг.

Дуже рідко: серотоніновий синдром (може включа= ти ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тремтіння, тахікардію і тремор)

Екстрапірамідні розлади, включно з орофаціальн= ою дистонією, спостерігаються у пацієнтів із руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.

З боку органів зору.

Часто: нечіткість зору.

Нечасто: мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: гостра глаукома.=

З боку органів слуху.

Частота невідома: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної систе= ми.

Нечасто: синусова тахікардія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія.

Рідко: брадикардія.

Повідомляли про тимчасове підвищення або зниже= ння артеріального тиску після лікування пароксетином, зазвичай у пацієнтів з уже наявною гіпертензією або тривогою.

З боку органів дихання, грудн= ої клітки та середостіння.

Часто: позіхання.

З боку шлунково-кишкового тра= кту.

Дуже часто: нудота;

Часто: запори, діарея, блювання, сухість у рот= і.

Дуже рідко: шлунково-кишкові кровотечі.

Частота невідома: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної систем= и.

Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів.<= o:p>

Дуже рідко: розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю).<= /span>

Є повідомлення про підвищення рівня печінкових ферментів. Також дуже рідко повідомляли про побічні реакції з боку печінки (такі як гепатити, іноді пов’язані з жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Необхідно розглянути можливість припинення прийому пароксет= ину, якщо підвищення печінкових проб зберігається.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто: посилене потовиділення;

Нечасто: шкірні висипи, свербіж;

Дуже рідко: тяжкі шкірні побічні реакції (вклю= чно з поліморфною еритемою, синдромом Стівенса — Джонсона та токсичним епідермальним некролізом), кропив’янка, реакції фоточутливості.<= /span>

З боку сечовидільної системи.=

Нечасто: затримка сечовиділення, нетримання се= чі.

З боку репродуктивної системи= та молочних залоз.

Дуже часто: статева дисфункція.

Рідко: гіперпролактинемія/галакторея, менструа= льні порушення (включно з менорагіями, метрорагіями, аменореями, відстроченими та нерегулярними менструаціями).

Дуже рідко: пріапізм.

Частота невідома: післяпологова кровотеча.<= o:p>

Повідомляли про ризик виникнення післяпологової кровотечі під час прийому препаратів класу СІЗЗС/ІЗЗН (див. розділи «Особливості застосування» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

З боку опорно-рухового апарат= у і сполучної тканини.

Рідко: артралгія, міалгія.
Епідеміологічні дослідження, переважно проведе= ні у пацієнтів віком від 50 років, свідчать про підвищений ризик переломів кісто= к у пацієнтів, які отримують СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що спричиняє ц= ей ризик, невідомий.

Загальні розлади та реакції у місці введення.

Часто: астенія, збільшення маси тіла.

Дуже рідко: периферич= ний набряк.

Симптоми, зумовлені відміною = пароксетину.

Часто: запаморочення, розлади чутливості, порушення сну, тривожність, головний біль.

Нечасто: збудження, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, емоційна нестабільність, порушення зору, прискорене серцебиття, діарея, дратівливість.

Припинення прийому пароксетину (особливо рапто= ве) зазвичай призводить до симптомів відміни. Повідомляли про запаморочення, розлади чутливості (включно з парестезіями, відчуттям електрошоку та дзвоно= м у вухах), порушення сну (включно з інтенсивними сновидіннями), ажитацію або тривожність, нудоту, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний б= іль, діарею, посилене серцебиття, емоційну лабільність, дратівливість і розлади зору.

Зазвичай ці явища мають легкий або помірний характер і проходять самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Тому, якщо лікування пароксетином більше не потрі= бне, слід відмінити його, поступово зменшуючи дозу (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»= ).

Побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень щодо застосування пароксетину дітям.

У клінічних дослідженнях щодо застосування пароксетину дітям спостерігалося збільшення частоти таких побічних ефектів: суїцидальна поведінка (включаючи спроби самогубства та суїцидальні думки), навмисне самоушкодження, ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезія, збудження, емоційна лабільність (включаючи плач і зміни настр= ою), кровотечі (переважно на шкірі та слизових оболонках).

Суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігали головним чином при лікуванні дітей із великими депресивними розладами; ворожість — у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особли= во віком до 12 років.

Після припинення прийому пароксетину чи зменше= ння дози виникали такі симптоми: емоційна лабільність (включаючи плач, зміни настрою, навмисне самоушкодження, суїцидальні думки та спроби самогубства), нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.=

Повідомлення про побічні реакції після реєстра= ції лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif= "; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:windowtext;background:white; mso-font-kerning:0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:UK; text-decoration:none;text-underline:none'>dec.gov.ua.= =

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання. =

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Упаковка. <= /b>

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Кусум Хелтхкер Пвт Лтд /

Kusum Healthcare Pvt Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот № М-3, Індор Спешел Ікономік Зоун, Фейз-ІІ, Пітампур, Діст. Дхар, Мадхья Прадеш, Пін 454774, Індія /

Plot No. M-= 3, Indore Special Economic Zone, Phase-II, Pithampur, Distt. Dhar, Madhya Prad= esh, Pin 454774, India.