ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕВАСЕПТ

(LEVASEPT)

Скл= ад:

діюча = речовина: levofloxacin;<= /span>

100 мл розчину містять левофлоксацину гемігідрату= у пере= рахуванні на левофлоксацин 500 м= г;

допомі= жні речовини: = глюкоза безводна, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

&nbs= p;

Лікарс= ька форма. Розчин= для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору.

&nbs= p;

<= span lang=3DUK>Фармакотерапевтична група.&n= bsp;

Антибакте= ріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. = Код АТХ J01M A12.

&nbs= p;

Фар= макологічні властивості.

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.=

Мех= анізм дії=

Антибакте= ріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Спі= ввідношення фармакокінетика/фармакодинаміка<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Calibri",sans-serif'>=

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежит= ь від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою «концент= рація – час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).=

Мех= анізм резистентності

Стійкість= до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мута= ції сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК= -гірази і топоізомерази IV= . Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, також мож= уть впливати на чутливість до левофлоксацину.=

Спостеріг= ається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії= не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Меж= ові значення

Рекомендо= вані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, предста= влено у нижченаведеній таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні = межові значення MІК EUCAST для левофлоксацину (версія = 2.0, 01.01.2012):

&nbs= p;

Таблиця 1

Мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriacae

≤= 0,5 мг/л

> 1 = мг/л

Pseudomonas spp.

≤= 0,001 мг/л

> 1 = мг/л

Acinetobacter spp.

≤= 0,5 мг/л

> 1 = мг/л

Staphylococcus aureus

Staphylocoques à coagulase négative

≤= 0,001 мг/л

> 1 = мг/л

Enterococcus spp.¹

≤= 4 мг/л

> 4 = мг/л

Streptococcus pneumoniae

≤= 0,001 мг/л

> 2 = мг/л

Streptococcus A, B, C, G

≤= 0,001 мг/л

> 2 = мг/л

Haemophilus influenzae

≤= 0,6 мг/л

> 0,= 06 мг/л

Moraxella catarrhalis

≤= 0,125 мг/л

> 0,= 125 мг/л

Helicobacter pylori

≤= 1 мг/л

> 1 = мг/л

Aerococcus sanguinicola and urinae²<= /p>

> 2 = мг/л

> 2 = мг/л

Aeromonas spp.

≤= 0,5 мг/л

> 1 = мг/л

Межові = значення, не пов’язані з видами

≤= 0,5 мг/л

> 1 = мг/л

¹ Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.

² Резистентність може бути визначена на основі чутливості до ципрофлоксацину.

&nbs= p;

Поширеніс= ть набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості й ча= су, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуван= ні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, = що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

Зазвич= ай чутливі види бактерій

Аеробні грампозитивні бактерії

<= span lang=3DUK>Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus^*, Staphylococcus saprophytic= us, Streptococci, групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus<= /span> pneumonia, Streptococcus = pyogenes.

Аеробн= і грамнегативні бактерії

<= span lang=3DUK>Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.=

Анаеро= бні бактерії

<= span lang=3DUK>Peptostreptococcus.=

Інші=

<= span lang=3DUK>Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, <= span class=3DSpellE>Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.=

Види, = для яких можливий розвиток резистентності (набута резистентність > 10 %)

Аеробні грампозитивні бактерії

<= span lang=3DUK>Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus^*, Staphylococcus coagulase spp.

Аеробн= і грамнегативні бактерії

<= span lang=3DUK>Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, <= span class=3DSpellE>Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, <= span class=3DSpellE>Serratia marcescens.=

Анаеро= бні бактерії

<= span lang=3DUK>Bacteroides fragilis.=

Природ= но резистентні штами

Грампо= зитивні аероби:

<= span lang=3DUK>Enterococcus faecium.=

^* Стійкі до метициліну S. аureus можуть мати резистентність до фторхінолонів, у тому чи= слі до левофлоксацину.

&= nbsp;

Фармак= окінетика.

Абсорб= ція

Прийнятий= перорально, левофлоксацин= швидко та майже повністю всмоктується, пік концентрації у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступніс= ть становить 99–100 %. Прийом їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування 500 мг 1–2 рази = на добу.

Розпод= іл

Приблизно= 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки кров= і. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близьк= о 100 л після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.

Проник= нення у тканини та рідини організму

Було пока= зано, що левофлоксацин проникає у слизову оболонку бронхів, бронхоальвеолярну рідину, альвеолярні макрофаги, ткан= ини легенів, шкіру (вміст пухирів), тканини простати та с= ечу. Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну ріди= ну.

<= span lang=3DUK>Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше= 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлок= сацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інвер= сії хоральної структури.

Виведе= ння

Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50–1000 мг.

Осо= бливі популяції

Пацієн= ти з нирковою недостатністю

На фармак= окінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зни= женні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці.

Фармакокі= нетика при нирковій недостатності після одноразового прийому перо= рально    500 мг препарату. Після перорального = та внутрішньовенного застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період на= піввиведення становить 6–8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

Загальний= кліренс левофлоксацину після одноразового введення 500 мг ста= новив                  175 ± 29,2 мл/хв.

Немає сут= тєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину піс= ля перорального та внутрішньовенного застосування, що свідчить про те, що ці шляхи (перорал= ьний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Таблиця 2

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20–49

50–80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввив= едення (години)

35

27

9

Пацієн= ти літнього віку

Немає зна= чних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних= із кліренсом креатиніну.

Гендер= ні відмінності

Окремий а= наліз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від стат= і. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.= =

&= nbsp;

Клініч= ні характеристики.

Пок= азання.

Бактеріал= ьні запальні процеси, спричинені чутливими до препарату бактеріями:

1) негосп= італьна пневмонія^*;

2) гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

3) усклад= нені інфекції шкіри і м’яких тканин^*;

4) хроніч= ний бактеріальний простатит;=

5) легене= ва форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та радикальне лікування.

^=
* Стосовно вищевказаних інфекційних захворювань = левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які переважно застосовують для початк= ового лікування даних інфекцій.

Слід врах= овувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препара= тів.

=

Про= типоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату. Епілепсія. Хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожилля після попереднього застосування хінолонів. Дитячий ві= к (до 18 років). Період вагітності або годування груддю.

=

Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофіл= ін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препар= ати (НПЗП)

Левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій із теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порога може спостерігатися при застосуванні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗП або іншими препаратами, які знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену приблизно на 13 % вища,= ніж при прийомі лише левофлоксацину.

<= span lang=3DUK>Пробенецид і циметидин мають статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса= цину; нирковий кліренс препарату знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). Це пояснюється тим, що обидва препарати можуть блокувати ниркову канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при= дозах, протестованих у дослідженні, статистично значущі відмінності в кінетичних параметрах, ймовірно, не є клінічно значущими. З обережністю= слід застосовувати левофлоксацин одночасно з препара= тами, що впливають на секрецію ниркових канальців (пробенеци= д і циметидин), особливо пацієнтам із порушеннями функції нирок.

<= span lang=3DUK>Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину зростає на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофл= оксацином.

Антаго= ністи вітаміну К

Внаслідок= можливого підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)) та/або виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), показник= и коагуляційних проб повинні контролюватися, якщо ці препарати застосовують одночасно.

Лікарс= ькі засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обер= ежністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інте= рвал QT (у т. ч. антиаритмічні засоби класів ІА і ІІ= І, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофіл= ін

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується за допомогою CYP1A2, тому можна вважа= ти, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.
Інше

Не відзна= чається ніякого клінічно значущого впливу на фармакокінетику л= евофлоксацину при застосуванні його разом з такими лікарськими засобами: карбонатом кальц= ію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

&nb= sp;

Осо= бливості застосування.

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів<= /span> або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції= »). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід по= чинати тільки при відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику (див. також розділ «Протипоказання»).

Тривал= і, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побіч= ні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (прот= ягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи організ= му, а іноді на декілька систем відразу (опорно-рухову, нервову, психічну та орг= ани чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших оз= нак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Тривал= ість введення

Рекомендо= вана тривалість введення лікарського засобу становить щонайменше 60 хвилин для 500 мг розчи= ну для інфузій. Стосовно офло= ксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення артеріального тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок, раптове зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (S-ізомеру офлокс= ацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення слід негайно припинити.

Ризик резистентності

Для метицилінрезистентного S. aur= eus (MRSA) існує дуже висока імовірність виникнення супутньої резистентності до= фторхінолонів, у тому числі до л= евофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований= для лікування відомих або підозрюваних інфекцій, спричинених MRSA, за винятком випадків, коли лабораторні результати підтвердили чутливість мікроорганізму= до левофлоксацину (антибактеріальні засоби, зазвичай рекомендовані для лікування інфекцій, спричинених MRSA, не можуть бути застосовані).

Інфекц= ії, спричинені кишковою паличкою (Escherichia coli)

Резистент= ність E. coli – найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів – до фторхінолонів варіює у різних країнах Європейського Союзу. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів= .

Легене= ва форма сибірської виразки

Рекоменда= ції щодо застосування людям грунтуються на даних чутливо= сті Bacillus anthracis = in vitro, на експериментальних даних, отриманих під час досліджень на тваринах та на обм= ежених даних щодо людей. Лікарям слід звертатись до національних і/або міжнародних узгоджених документів щодо лікування сибірської виразки.

<= span lang=3DUK>Тендиніт і розрив сухожилля<= /span>

Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахіллови= м сухожиллям), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і навіть впродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів,= які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. = Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшу= ється у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнті= в із трансплантацією цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перши= х ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) ліку= вання препаратом слід припинити, також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену(і) кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення озн= ак тендинопатії.

<= span lang=3DUK>Міоклонус

Повідомля= лося про випадки міоклонусу у пацієнтів, які застосовува= ли левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу підвищується у пацієнтів лі= тнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до кліренсу креатин= іну. При першій появі міоклонусу левофлоксацин слід негайно відмінити та розпочати відповідне лікування.

Розлад= и з боку крові

Під час л= ікування левофлоксацином може розвинутися= порушення функції кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результатів слід розглянути питання щодо припинення лікування левофлокс= ацином.

Діарея= , пов’язана з Clostridium difficile

Діарея, о= собливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під= час або після лікування препаратом (у тому числі через декілька тижнів після лікування), може бути ознакою діареї, асоційованої з <= i>Clostridium difficile. Ступінь тяжкості захворювань, асоційованих з Clostridium difficile, варіює від легкого стану до стану, що загрожує життю, найтяжчою формою є псевдомембранозний<= /span> коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо розглянути цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається тяжка форма діареї під час або після лікуван= ня левофлоксацином. Якщо є підозра на псевдоме= мбранозний коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікань розпочати симптоматичне та специфічне лікування. У цій клінічній ситуації протипоказа= ні препарати, що пригнічують перистальтику.

Пацієн= ти зі схильністю до судом

Хінолони можуть знижувати поріг судомної активності та провокувати виникн= ення судом. Левофлоксацин протипоказаний для застосу= вання пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші хінолони, його слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному лікуванні діюч= ими речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад теофіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо виникають напади судом, левофлоксацин потрібно відмінити.

Пацієн= ти, які отримують антагоністи вітаміну К

Через мож= ливе підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)) і/або кровотечу у пацієнтів, які отримують фторхінолони, в тому числі левоф= локсацин, у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином), у випадку одночасного застосування цих двох груп лікарських засобів слід здійснювати моніторинг результатів коагуляційних проб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Недост= атність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідроге= нази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. У таких випадках левофлоксацин слід застосовувати з обережністю, контролюючи потенційну появу гемолізу.

Профіл= актика реакції фоточутливості

Зафіксовано випадки фоточутливості на тлі застосування левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Паціє= нтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати впливу інтенсивного сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому лікарського засобу для запобіган= ня фоточутливості.

<= span lang=3DUK>Психотичні реакції

У пацієнт= ів, які отримували хіноліни, включаючи левофлоксацин, спостерігалося виникнення психотичних реакцій. = Дуже рідко вони призводили до суїцида= льних думок та самодеструктивної поведінки, іноді нав= іть після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. = розділ «Побічні реакції»).

У випадку= розвитку психотичних реакцій препарат слід негайно припинити п= ри перших ознаках або симптомах цих реакцій, а пацієнтам слід порадити звернут= ися до свого лікаря, який його призначив, за консультацією. Потрібно розглянути альтернативне антибактеріальне лікування без фторхінол= ону та вжити відповідних заходів. З обережністю необхідно призначати левофлоксацин пацієнтам із психічними порушеннями, у = тому числі в анамнезі.

Ниркова недостатність

Левофлоксацин = виводиться в основному нирками, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин = може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (у т= ому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний ш= ок), навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно припинити прийом левофлоксацину, звер= нутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі реакції з боку шкіри

При застосуванні левофлоксацину повід= омлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, в тому числі токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса – Джонсона та реакції лікарськ= ого засобу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз= (AGEP), які можуть бути небезпечними для життя чи летальними. При призначенні препа= рату пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно їх відстежувати. У разі виникнення ознак та симптомів, які вказуют= ь на такі реакції, слід негайно припинити лікування левофло= ксацином і розглянути альтернативне лікування. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта виникли такі реакції, як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS або AGE= P, то такому пацієнту ні в якому разі не слід повторно призначати лікування левофлоксацином.

Зміна рівня глюкози у крові

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам із цукровим діабетом та пацієнтам літнього віку, які одночасно приймали пероральні гіпоглікемічні засоби (у т.= ч. глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози у крові (гіперглікемію і гіпоглікемію). Спостерігалися випадки гіпоглікемічної коми. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно проводити контроль рівня цукру в крові. Лікування препаратом слід негайно припинити, якщо пацієнт повідомляє про порушення рівня цукру в кров= і, та розглянути альтернативну антибактеріальну терапію, не пов’язану з фторхінолонами.

Подовження інтервалу QT

При прийомі фторхінолонів повідомляло= ся про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT:

- синдром вродженого подовженого інтервалу QT;

- одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічних засобів класів ІА і ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролі= дів, антипсихотичних лікарських засобів);

- порушення балансу електролітів (у т. ч. гіпокаліємія, гіпомагніємія);

- захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокар= да, брадикардія).

Пацієнти = літнього віку і жінки можуть бути більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, цій групі пацієнтів сл= ід з обережністю (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші = види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» та «Побічні реак= ції»).

Аневризма і розшарування аорти та регургітац= ія/недостатність клапана серця

Епідеміол= огічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального й мітрального клапанів після прийом= у фторхінолонів. У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки),= та регургітацією/недостатністю будь-якого з клапанів сер= ця (див. розділ «Побічні реакції»).

Таким чин= ом, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів= із позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризмою або вродженої хвороби серцевих клапанів, або у пацієнтів з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти або захворювання серцевих клапанів, або при наявності факторів ризику або умов, що спричиняють:

- як анев= ризму аорти, так і розшарування та регургітацію/недос= татність серцевих клапанів (наприклад, порушення з боку сполучної тканини, такі як синдром Марфана, або синдром Елерса-Данло, синдром Тернера, хвороба Б= ехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) а= бо додатково:

- при ане= вризмі та разшаруванні аорти (наприклад, судинні розлади, такі = як артеріїт Такаясу або гіган= токлітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрен= а) або додатково:

- при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприкл= ад, інфекційний ендокардит).

Ризик вин= икнення аневризми та розшарування аорти та їх розриву також може підвищуватися у пацієнтів, які одночасно застосовують системні кортикостероїди.

У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях аб= о у спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря у разі виникнення гострої задишки, нового нападу прискореного серцебиття або розви= тку набряку живота або нижніх кінцівок.

Гострий панкреатит

Гострий панкреатит може виникнути у пацієнтів, які приймають левофлоксацин. Пацієнтів слід поінформувати про харак= терні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнтів, які відчувають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання, лікар повинен нега= йно обстежити. Якщо є підозра на гострий панкреатит, прийом левофлоксацину слід припинити; якщо це підтверджується, прийом левофл= оксацину не слід відновлювати. Потрібно бути обережними пацієнтам із панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони = та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної аб= о сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або м’язової слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або м’язова слабкість, пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на лабораторні дослідження

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позит= ивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на = опіати за допомогою більш специфічних методів.=

Левофлоксацин = може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis, тому може давати хибно негативні результати при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Гепатобіліарні розлади

При застосуванні левофлоксацину повід= омляли про випадки некрозу печінки, аж до печінкової недостатності, що загрожувала життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви хво= роби печінки як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або біль у ділянці жив= ота.

Загост= рення міастенії гравіс

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнт= ів з myasthenia gravi= s.                                              У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані се= рйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заході= в із підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендова= но застосовувати пацієнтам із myasthenia gravis в анамнезі.

Поруше= ння зору

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернут= ися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).&nb= sp;

<= span lang=3DUK>Суперінфекція

Застосува= ння левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмірного зростання нечутливих до дії лікарського засобу мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається супе= рінфекція, необхідно застосовувати належні заходи.

Допомі= жні речовини

Препарат = містить 5 г глюкози на дозу (флакон 100 мл), тому його необхідно з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу (флакон 100 = мл) натрію, тобто практично вільний від натрію.

=

Застос= ування у період вагітності або годування груддю.

Вагітн= ість. Обсяг дани= х щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обм= ежений. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму репродуктивну токсичність. Однак за відсутності даних щодо застосування левофлоксацину людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодже= ння хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолоні= в, препарат протипоказаний вагітним (див. розділ «Протипоказання»).

Період= годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю. Існує недостатньо інформації про потрапляння левофлоксацину у грудне молоко. Одн= ак інші фторхінолони потрапляють до материнського молока. За відсутності даних щодо застосування левофло= ксацину людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодже= ння хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолоні= в, левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертил= ьність. Левофлоксацин не викликає порушення фертильності або репродуктивної функції у тварин.

=

Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат = має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або інши= ми механізмами.

Деякі поб= ічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концент= рації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик= у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або іншими механізмами).

=

Спо= сіб застосування та дози.

Перед = застосуванням необхідно провести шкірну пробу на чутливість

Розчин левофлоксацину необхідно вводити шляхом повільної внутрішньове= нної інфузії <= span style=3D'mso-spacerun:yes'>     1–2 рази на д= обу. Доза залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Зазв= ичай після кількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести = його з початкового внутрішньовенного введення на пероральний прийом (таблетки левофлоксацину 250 мг або 500 мг). Тривалість лікуван= ня залежить від перебігу хвороби. Введення препарату необхідно продовжувати не менше 48–72 годин після зникнення клінічних ознак захворювання. Левофлоксацин, розчин для інфузі= й, призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення, його слід застосовувати 1–2 рази на добу. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для дози 500 мг. =

Дозува= ння  пацієнтам із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну (CL_CR) ≥50 мл/хв)

Показання

Добова = дозова схема, тривалість лікування*

Негоспі= тальна пневмонія

500 мг = 1–2 рази на добу, 7–14 діб

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг 1 раз на добу, 7–14 діб

Гострий пієлонефрит

500 мг 1 раз на добу, 7–10 діб

Хронічн= ий бактеріальний простатит

500 мг = 1 раз на добу, 28 діб

Ускладн= ені інфекції шкіри та м’яких тканин

500 мг = 1–2 рази на добу, 7–14 діб

Легенева форма сибірської ви= разки

500 мг 1 раз на добу, 8 тижнів

^* Відпов= ідно до кл= інічного стану пацієнта через кільк= а днів (зазвичай чере= з 2–4 дні) можливий перехід від початкового внутрішньо= венного до перорального прийому з = тим самим дозуванням.

Оскільки = левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хвори= х зі зниженою функцією нирок дозу слід зменшити.

=

Дозування пацієнтам із порушеннями функції нирок (CL_CR < 50 мл/хв)=

CL_CR

Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції)

50-20 мл/хв

перша доза: 25= 0 мг,

наступні:

125 мг/24 = год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

250 мг/24 = год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

250 мг/12 = год

19-10 мл/хв

перша доза: 25= 0 мг,

наступні:

125 мг/48 = год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

125 мг/24 = год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

125 мг/12 = год

<10 мл/хв (у тому числі при гемодіал= ізі та ХАПД<= sup>1)

перша доза: 25= 0 мг,

наступні:

125 мг/48 = год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

125 мг/24 год

перша доза: 50= 0 мг,

наступні:

125 мг/24 = год

¹ Додаткових доз після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу = не потрібно.

Пацієнтам= із порушеннями функції печінки коригування дози препарату не потрібне, оскільк= и левофлоксацин метаболізується печінкою незначною мірою та екскретується в осн= овному нирками.

Пацієнтам= літнього віку з нормальною функцією нирок коригування дози препарату не потрібне.

При послі= довних інфузіях левофлоксацину т= а інших лікарських засобів не можна вводити їх в одну вену.

Після роз= криття флакона залишки препарату слід утилізувати.

Левофлоксацин вводиться = повільно внутрішньовенно, шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення одного флакона препарату (100 мл розчину для в/в введен= ня із 500 мг левофлоксацину) має становити не менш= е 60 хвилин для дози 500 мг, рекомендована швидкість введення розчину для інфузій для дози 250 мг – 30 хвилин.

Залежно в= ід клінічного стану пацієнта за кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому аналогічної дози.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Змішув= ання з іншими розчинами для інфузій

Левофлоксацин сумісний з такими розчинами для інфузій:

0,9 % роз= чин хлориду натрію;

5 % моног= ідрат глюкози;

2,5 % глю= коза у розчині Рінгера;

- багаток= омпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліт= и).

Діти.

Лікарськи= й засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

&nb= sp;

Пер= едозування.

Симпто= ми: сплут= аність свідомості, запаморочення, тремор, порушення свідомості та судомні напади, = міоклонус, пролонгація інтервалу QT або посилення про= явів інших побічних реакцій. У постмаркетинговий пер= іод застосування левофлоксацину спостерігалися ефек= ти з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі сплутаність свідомост= і, судоми, галюцинації і тремор.

Лікува= ння: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. = Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу або= непреривного амбулаторного перитонеального діалізу (Н= АПД); специфічного антидоту не існує.

=

Поб= ічні реакції.

Нижче нав= едена інформація, що базується на даних клінічних досліджень та на постм= аркетинговому досвіді.

Частота в= иникнення класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 –          < 1/10= ), нечасто(≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/1= 0000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

У кожній = групі побічні реакції подано у порядку зменшення їхньої тяжкості.

Інфекц= ії та інвазії: нечасто – грибкові інфекції, включаючи = гриби роду Candida, розмноження інших резистен= тних мікроорганізмів.

З боку= системи крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія; частота невідома – порушення функції кісткового мозку, включаючи апластичну анемію, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцит= опенія.

З боку= імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, гіперчу= тливість (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – анафілактичний= шок^***, анафілактоїдний шок^*** (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи: рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного= гормону (SIADH).

З боку= травного тракту та метаболізму: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий д= іабет, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку= психіки^*: часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідко – психот= ичні реакції (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, патологічні сновидіння, кошмари, марення; частота невідома – психо= тичні розлади зі самодеструктивною поведінкою, включа= ючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), манія, панічні атаки.

З боку= ЦНС^*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – = сонливість, тремор, дисгевзія; рідко – судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія, = проблеми з памʼяттю; частота невідома – периферична сенсорна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), периферична сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), = паросмія, включаючи аносмію, дис= кінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, міоклонус та невралгія.

З боку= органів зору^*: рідко – зорові порушення, такі як затуманен= ня зору (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – тимчасова втра= та зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату^*: нечаст= о – вертиго; рідко –= шум у вуха= х; частота не= відома – порушення = слуху, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи^**<= span lang=3DUK>: часто – флебіт; рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома – = шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуно= чкова аритмія та аритмія типу torsade de pointes (переважно= в пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), артеріальна гіпотензія, пролонгація QT-інтервалу (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).

З боку= дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишк= а; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блюва= ння, нудота; нечасто – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невід= ома – діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).=

З боку= гепатобіліарної системи: ч= асто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ); нечасто – підвищення білірубіну в крові; частота невідома – жовтяниця та тяжкі уражен= ня печінки, включаючи летальні випадки розвитку гострої печінкової недостатнос= ті, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини^****:<= span lang=3DUK> нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко – реакції лікарського засобу з еозинофілією та системними синдромами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), локальний медикаментозний висип; частота невідома – токсичний епідермальний= некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування= »), лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит, гіперпігментація шкіри, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини^*: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль= (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»),         у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слаб= кість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – рабдоміоліз,= розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля) (ди= в. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), розрив зв’язок, ро= зрив м’язів, артрит.

З боку= нирок та сечовидільної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; рідко – гостра ниркова недоста= тність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту= ).

Загаль= ні розлади та реакції у місці введення^*: часто – реакція у місці введення, включаючи почервоніння та біль; нечасто – астенія= ; рідко – підвищення температури тіла; частота невідома= , біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках); як і при застосуванні інших = фторхінолонів, можливі напади по= рфірії у пацієнтів із порфірією.

&nbs= p;

^* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували = хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побіч= ні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи органі= зму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендині= т, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

^** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, зафік= совано випадки виникнення аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розрив= ом (включаючи летальні випадки), та регургітації/н= едостатності будь-якого із клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).=

^***Анафілактичні та анафілакто= їдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози.

^****Реакції з боку шкіри та слизової оболо= нки іноді можливі навіть після застосування першої дози.

&nbs= p;

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомле= ння про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз= ик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом= ляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл= ень.

&nbs= p;

Тер= мін придатності.

3 роки.

&nbs= p;

Умови зберігання.

Зберігати= в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ⁰<= span lang=3DUK>С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Невикористаний лікар= ський засіб, що залишається, необхідно знищити.

&nbs= p;

Нес= умісність.

Левофлоксацин не можна змішувати з гепарином або розчинами, що мають лужну реа= кцію (наприклад, із розчином натрію бікарбонату), з іншими лікарськими засобами, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

&nbs= p;

Упаков= ка. По 100 мл = препарату в контейнерах. По 1 контейнеру в полівінілхлоридній плівці разом з інструкцією для медичного застосування в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Уттаракханд, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Enterobacteriacae	≤= 0,5 мг/л	> 1 = мг/л
Pseudomonas spp.	≤= 0,001 мг/л	> 1 = мг/л
Acinetobacter spp.	≤= 0,5 мг/л	> 1 = мг/л
Staphylococcus aureus Staphylocoques à coagulase négative	≤= 0,001 мг/л	> 1 = мг/л
Enterococcus spp.¹	≤= 4 мг/л	> 4 = мг/л
Streptococcus pneumoniae	≤= 0,001 мг/л	> 2 = мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤= 0,001 мг/л	> 2 = мг/л
Haemophilus influenzae	≤= 0,6 мг/л	> 0,= 06 мг/л
Moraxella catarrhalis	≤= 0,125 мг/л	> 0,= 125 мг/л
Helicobacter pylori	≤= 1 мг/л	> 1 = мг/л
Aerococcus sanguinicola and urinae²<= /p>	> 2 = мг/л	> 2 = мг/л
Aeromonas spp.	≤= 0,5 мг/л	> 1 = мг/л
Межові = значення, не пов’язані з видами	≤= 0,5 мг/л	> 1 = мг/л

Кліренс креатиніну (мл/хв)	< 20	20–49	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввив= едення (години)	35	27	9

Показання	Добова = дозова схема, тривалість лікування*
Негоспі= тальна пневмонія	500 мг = 1–2 рази на добу, 7–14 діб
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг 1 раз на добу, 7–14 діб
Гострий пієлонефрит	500 мг 1 раз на добу, 7–10 діб
Хронічн= ий бактеріальний простатит	500 мг = 1 раз на добу, 28 діб
Ускладн= ені інфекції шкіри та м’яких тканин	500 мг = 1–2 рази на добу, 7–14 діб
Легенева форма сибірської ви= разки	500 мг 1 раз на добу, 8 тижнів