ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікар= ського засобу

ЄВРОКСИМ

(EUROXIME)=

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить цефуроксиму натрію (еквівалентно цефуроксиму)

750 мг або 1,5 г.

Лікарська форма. Порошок= для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок.

&nb= sp;

Фармакот= ерапевтична група. Антибакт= еріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другої генерації. Код АТХ J01D С02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефуроксим пригнічує синтез клітинної оболонки мікроорганізмів шляхом прикріплення до пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ). Це зупиняє біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису та загибелі бактеріальних клітин.

Механізм резистентності=

Бакте= ріальна резистентність до цефуроксиму може бути пов’язана з одним або декількома з таких механізмів:

- = гідроліз бета-лактамазами, включаючи (але не обмежуючись) бета-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) і AmpC ферменти,= які можуть бути індукованими або стабільно активованими у певних аеробних грамн= егативних видів бактерій;

- = зниження спорідненості ПЗБ для цефуроксиму;

- = зовнішня мембранна непроникність, яка обмежує доступ цефуроксиму до ПЗБ у грамнегати= вних бактерій;=

- = бактеріал= ьні ефлюксні насосні системи.

Очікується, що органі= зми, які набули резистентність до інших ін’єкційних форм цефалоспоринів, є стійк= ими до цефуроксиму. Залежно від механізму резистентності, організми з набутою резистентністю до пеніцилінів можуть демонструвати зниження чутливості або резистентність до цефуроксиму.

Граничні концентрації цефуроксиму натрію

-&nb= sp; Граничні мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) цефуроксиму, встановлені Європейськ= им комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST) надано нижче:

Мік= роорганізм	Гра= ничні концентрації (мг/л)
	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae¹	≤8²	>8
Sta= phylococcus sp= p.	Примітка³	Примітка³
Str= eptococcus A, = B, C і G	Примітка⁴	Примітка⁴
Str= eptococcus pneumoniae<= /p>	£0,5=	>1
Streptococcus (ін= ший)	£0,5=	>0,5
Hae= mophilus influenzae	£1	>2
Mor= axella catarrhalis	£4	>8
Гра= ничні концентрації, не пов'язані з видами мікроорганізмів¹	£45	>8⁵
¹Граничні концентрації для визначення активності цефалоспоринів відносно En= terobacteriaceae виявляють усі клінічно важливі механізми резистентності (включаючи БЛРС і AmpC= , що кодуються плазмідами). Деякі штами, які продукують бета-лактамази, є чутливими або мають помірну резистентність до цефалоспоринів 3-го або 4-го покоління за цими граничними концентраціями й мають бути представлені, як визначені, тобто наявність або відсутність БЛРС сама по собі не впливає на категоризацію чутливості. У багатьох регіонах виявлення та характеристика БЛРС рекомендується або є обов’язковою з метою боротьби з інфекцією. ² Граничні концентрації стосуються тільки дози= 1,5 г × 3 і штамів E. coli, P. mirabilis та Klebsiella spp.<= /i> ³ Чутливість стафілококів до цефалоспоринів витікає з чутливості до метициліну за винятком цефтазидиму, цефіксиму й цефтибутену, які не мають граничних концентрацій і не повинні використовуватися для лікування стафілококових інфекцій. ⁴ Чутливість стрептококів групи А, В, С і G до цефалоспоринів витікає з чутливості до бензилпеніциліну. ⁵ Граничні концентрації стосуються добової внутрішньовенної дози 750 мг × 3 та великої дози принаймні 1,5 г × 3.

Мікробіол= огічна чутливість

= Набута резистентність до антибіотика відрізняєт= ься в різних регіонах та з часом для окремих мікроорганізмів. Бажано звернутися= до місцевих даних з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися до спеціаліста, якщо відомо про = набуту резистентність до антибіотика й користь застосування лікарського засобу принаймні в лікуванні деяких видів інфекцій є сумнівною.<= /p>

= Цефуроксим зазвичай має активність щодо таких мікроорганізмів in vitro.<= /o:p>

Чу= тливі штами

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну)$, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae <= /i>

Грамнегативні аероби:

Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrh= alis

Мікроорганізми, для яких набута резистентність може становити проблему

Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Stre= ptococcus mitis (група віріданс)

Грамнегативні аер= оби:

Citrobacter spp. не включаючи C. Freundii, Enterobacter spp., не включаючи E. aerogen= es та E. Cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus spp., не включаючи P. penneri та P. Vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp.

Грампозитивні анаероби: Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp., Bacteroides spp.

Мікроорганізми зі спадковою резистентністю

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Enterococc= us faecium

Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa,

Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia

Грампозитивні анаероби<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times N= ew Roman","serif"'>: Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times N= ew Roman","serif"'>: Bacteroides fragilis

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

$Усі стійкі до метициліну S. аureus є стійкими до цефуроксиму.

In vitro Євроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками чинить щонайменше адитивну дію, інколи з ознаками синергізму.

Фарма= кокінетика

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Абсор= бція

Після внутрішньом’язового (ВМ) введення цефуроксиму у здорових добровольців серед= ні пікові концентрації в сироватці крові становили від 27 до 35 мкг/мл для дози 750 мг і від 33 до 40 мкг/мл для дози 1000 мг, і досягалися протягом 30–60 хвилин після введення. Через 15 хвилин після внутрішньовенної (ВВ) інфузії = доз 750 мг та 1500 мг, концентрації у сироватці крові становили приблизно 50 і = 100 мкг/мл відповідно.

Після= ВМ та ВВ застосування показники AUC та C_max збільшуються лінійно зі збільшенням дози в межах одноразової дози в інтервалі від 250 мг до 1000 мг= . Не було виявлено жодних доказів накопичення цефуроксиму в сироватці крові в здорових добровольців після повторної внутрішньовенної інфузії доз 1500 мг кожні 8 годин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Розпо= діл

Рівень зв’язування з білками становить 33–50 % залежно від методики визначення. Середній об’єм розподілу становить від 9,3 до 15,8 л/1,73 м² піс= ля ВМ або ВВ застосування в діапазоні доз від 250 мг до 1000 мг. Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається в тканинах мигдаликів, носових пазух, слизовій оболонці бронхів, кістках, плевральній рідині, суглобовій рідині, синовіаль= ній рідині, міжклітинній рідині, жовчі, мокротинні й внутрішньоочній рідині. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Біотр= ансформація

Цефур= оксим не метаболізується.

Виведення

Цефур= оксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Період напіввиведення із сироватки крові після внутрішньом’язової або внутрішньове= нної ін’єкції становить приблизно 70 хвилин. Протягом 24 годин від моменту введе= ння препарат практично повністю (85–90 %) виділяється в незміненому стані із се= чею. Більша частина препарату виводиться протягом перших 6 годин. Середній нирко= вий кліренс становить від 114 до 170 мл/хв/1,73 м² після ВМ або ВВ ін’єкції в межах дози від 250 до 1000 мг.

Особливі групи пацієнтів=

Стать

Не бу= ло виявлено відмінностей у фармакокінетиці цефуроксиму в чоловіків і жінок піс= ля одноразової внутрішньовенної болюсної ін’єкції в дозі 1000 мг цефуроксиму у формі цефуроксиму натрію.

Паціє= нти літнього віку

Після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення абсорбція, розподіл та екскреція цефуроксиму у пацієнтів літнього віку є подібними до результатів = цих показників у молодих пацієнтів з еквівалентною функцією нирок. Оскільки пацієнти літнього віку, більш імовірно, мають знижену функцію нирок, слід з обережністю підбирати дозу цефуроксиму цій популяції, і контролювати функцію нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Період напіввиведення цефуроксиму із сироватки крові суттєво подовжується у новонароджених відповідно до гестаційного віку. Проте у немовлят віком >= 3 тижнів та дітей період напіввиведення препарату із сироватки крові протягом 60–90 хвилин схожий до того, що спостерігається у дорослих.

Поруш= ення функції нирок

Цефур= оксим здебільшого виводиться нирками. Як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (наприклад, кліренс креатиніну <20 мл/хв) рекомендується зменшувати дозу цефуроксиму= для компенсації більш повільної екскреції препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Цефуроксим ефективно виводиться шляхом гемодіалізу = та перитонеального діалізу.

Поруш= ення функції печінки

Оскіл= ьки цефуроксим переважно виводиться нирками, наявність порушення функції печінк= и, як очікується, не впливає на фармакокінетику цефуроксиму.=

Фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія

Для цефалоспоринів найбільш важливий фармакокінетичний-фармакодинамічний індекс, корелюючий з in vivo ефективністю, це відсоток інтервалу дозування (% Т) протягом якого концентрація вільної фракції препа= рата є вищою за рівень МІК цефуроксиму для окремих цільових штамів (тобто % Т> МІК).

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Євроксим приз= начений для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених (від народження) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

- Негоспітальна пневмонія.

- Загострення хронічного бронхіту.

- Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит.

- Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції.

- Інфекції черевної порожнини (див. розділ «Особливості застосування»)

- Профілактика виникнення інфекційних ускладнень після операцій на шлунково-кишковому тракті включаючи стравохід, після ортопедичних, гінекологічних операцій (у т.ч. кесарів розтин) та операцій на серцево-судинній системі.

При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричин= ених анаеробними мікроорганізмами, цефуроксим слід застосовувати у поєднанні з відповідними додатковими антибактеріальними засобами.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату.=

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Цефуроксим може вплив= ати на флору кишечника, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниж= ення ефективності комбінованих пероральних контрацептив= них засобів.

Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтра= ції та канальцевої секреції. Одночасне застосування пробеніциду не рекомендован= о. Одночасне введення пробеніциду сповільнює виведення антибіотика та спричинює підвищення його концентрації в сироватці крові.

Потенційні нефротоксичні препарати та петльові діуретики.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід= з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками (такими як фуросемід) або потенційними нефротоксичними препарат= ами (такими як аміноглікозидні антибіотики), оскільки випадки порушення функції нирок не можна виключити при такому поєднанні ліків.

Інші види взаємодій.

Стосовно визначення рівнів глюкози в плазмі кров= і: див. розділ «Особливості застосування».

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може призвести до підвищення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Особливо= сті застосування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times New= Roman","serif"'>Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливо= сті. Повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Куніса – гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда (див. роз= діл «Побічні реакції»). У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування слід визначити в паціє= нта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, інших цефалоспоринів або бета-лактамних лікарських засобів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких в анамнезі були реакції гіперчутливос= ті на інші бета-лактамні антибіотики.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)

Тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи: синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичн= ий епідермальний некроліз (ТЕН) та DRESS-сидром, які можуть бути небезпечними = для життя або мати летальний наслідок, були зареєстровані у зв’язку з лікуванням цефуроксимом (див. розділ «Побічні реакції»).

Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями. Якщо з’являються оз= наки та симптоми, що вказують на ці реакції, цефуроксим слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта при застосуванні цефуро= ксиму розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS-синдром, лікування цефуроксимом не можна поновлювати у цього пацієнта в жодному разі.

= Одночасне лікування сильнодіючими діуретиками а= бо аміноглікозидами

Цефалоспоринові антибіотик= и у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які одночасно отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозиди повідомлялося про випадки порушення функції нирок при такому поєднанні лікі= в. Функцію нирок необхідно моніторувати в цих хворих так само, як у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосуання та дози»).<= /p>

Надмірний ріст резистентних мікроорганізмів

Застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту грибка роду Candid= a. Тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту резистентних мікроорганізмів (таких як Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, загрожує життю. Тому важливо зважити на визначення цього діагнозу в пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути необхідність припинення терапії цефуроксимом та застосування специфічного лікування проти збудника = Clostridium difficile. Не рекоменд= ується застосовувати лікарські препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.<= o:p>

Інтракамеральне застосування та очні побічні реакції.

Євроксим не призначений для інтракамерального застосуванн= я. Індивідуальні випадки та ряд серйозних очних побічних реакцій були зареєстровані після інтракамерального застосування цефуроксиму натрію, призначеного для внутрішньовенного/внутрішньом'язового застосування. Ці реа= кції включали макулярний набряк, набряк сітківки, відшарування сітківки, токсичн= ість сітківки, порушення зору, зниження гостроти зору, розмивання зору, помутнін= ня рогівки і набряк рогівки.

Інфекції черевної порожнини

Через свій спектр активності цефуроксим не підходить для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними неферментуючи= ми бактеріями (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вплив на діагностичні тести

При лікуванні цефуроксимом були повідомлення про позитивний результат тесту Кумбса. Цей феномен може впливати на перехресну пробу на сумісність крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Може спостерігатися незначна інтерференція з методами редукції міді (Benedict’s, Fehling’s, Clinitest). Проте це не пови= нно призводити до хибнопозитивних результатів, як це може спостерігатися при застосуванні деяких інших цефалоспоринів.

Оскільки при фероціанідному тесті може спостерігатися хибнонегативний результат, для визначення рівня глюкози в крові/плазмі пацієнтам, які лікуються цефуроксимом натрію, рекомендується використовувати глюкозооксидазну або гексокіназну методики.

Важлива інформація п= ро допоміжні речовини

Лікарський засіб Євроксим (флакон по 750 мг) містить 42 мг натрію на флакон, що відповідає 2,1% рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого.

Лікарський засіб Євроксим (флакон по 1.5 г) містить 83 мг натрію на флакон, що відповідає 4,15% рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Існують обмежені дані щодо застосування цефурок= симу у вагітних. У дослідженнях на тваринах не виявлено репродуктивної токсичнос= ті. Євроксим слід призначати вагітним тільки у випадках, коли користь від застосування лікарського засобу переважає можливі ризики.=

Цефур= оксим проникає крізь плаценту й досягає терапевтичних рівнів у амніотичній рідині= та пуповинній крові після внутрішньом’язової або внутрішньовенної дози для мат= ері.

Годув= ання груддю=

Цефуроксим проникає в грудне молоко в незначній кількості. При застосуванні терапевтичних доз лікарського засобу не очікуєт= ься розвиток побічних реакцій, але не можна виключити ризик появи діареї чи грибкової інфекції слизових оболонок у дитини. Тому у зв’язку із цими реакц= іями необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення/утримання від терапії цефуроксимом, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки.

Фертильність

Відсу= тні дані щодо впливу цефуроксиму натрію на фертильність у людей. У дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не зафіксовано впливу цього лікарського засобу на фертильність.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося жодних досліджень щодо впливу цефуроксиму на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Проте, з урахува= нням відомих побічних реакцій, можна зробити висновок, що цефуроксим навряд чи б= уде впливати на швидкість реакції при керуван= ні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.=

Дозування

Таблиця 1. Дорослі та діти з масою тіла ³<= /span> 40 к= г

Пок= азання	Доз= ування
Негоспітальна пневмонія та загострення хроніч= ного бронхіту	750= мг кожні 8 годин (внутрішньовенно або внутрішньом’язово)<= /o:p>
Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції
Інф= екції черевної порожнини
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит	1,5= г кожні 8 годин (вн= утрішньовенно або внутрішньом’язово)
Тяж= кі інфекції	750= мг кожні 6 годин (внутрішньовенно) 1,5= г кожні 8 годин (внутрішньовенно)
Профілактика виникнення інфекцій після операц= ій на шлунково-кишковому тракті, після ортопедичих, гінекологічних операцій = (у т.ч. кесарів розтин)	1,5= г під час введення анестезії. Можна доповнити двома дозами по 750 мг (внутрішньом’язово) через 8 годин і 16 годин
Профілактика виникнення інфекцій після серцево-судинних операцій та операцій на стравоході	1,5 г під час введення анестезії, а потім 750= мг (внутрішньом’язово) кожні 8 годин протягом ще 24 годин<= /p>

Таблиця 2. Діти з масою тіла < 40 кг

Показання	Немовлята та діти віком >= ; 3 тижнів та діти з масою тіла < 40 кг	Немовлята (від народження д= о 3 тижнів)
Нег= оспітальна пневмонія	від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно) розділ= ених на 3 або 4 дози; <= /span>для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг/добу	від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно) розділ= ених на 2 або 3 дози
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит
Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції
Інф= екції черевної порожнини

&= nbsp;

Поруш= ення функції нирок

Цефуроксим здебільшого виводиться нирками. Тому= , як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок рекомендується зменшувати дозу Євроксиму для компенсації більш повільної екскреції препарату.

&= nbsp;

Таблиця 3. Рекомендовані дози препарату Євроксим при порушенні функц= ії нирок

Клі= ренс креатиніну	T&f= rac12; (години)	Доз= ування (мг)
> 20 мл/хв/1,73 м²	1,7–2,6	Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг - 1,5 г три рази на добу).
10–20 мл/хв/1,73 м²	4,3–6,5	750 мг двічі на добу
< 10 мл/хв/1,73 м²	14,8–22,3	750 мг один раз на добу
Пацієнти, які проходять гемодіаліз=	3,75	При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим натрію можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 літри діалізн= ої рідини).
Пацієнти з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному артеріовенозному гемодіалізі (БАВГ) або високопоточній гемофільтрації (ВПГ) у відділеннях інтенсивної терапії	7,9–12,6 (БАВГ) 1,6 (ВПГ)	750 мг двічі на добу. Пацієнтам, які перебува= ють на низькопоточній гемофільтрації, потрібно дотримуватись схеми дозування = як для лікування при порушенні функції нирок.

Поруш= ення функції печінки

Цефур= оксим переважно виводиться нирками. У пацієнтів з дисфункцією печінки не виявлено впливу на фармакокінетику цефуроксиму.

Спосіб застосування

Євроксим слід вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції протягом 3–5 хвилин безпосередньо у вену або через крапельну трубку або інфузію протягом 30–60 хвилин або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.

Місцем для внутрішньом’язової ін’єкції є великий сідничний м’яз і в = одне місце слід вводити не більше 750 мг. Дози понад 1,5 г слід вводити внутрішньовенно.

Інструкції щодо розведення лікарського засобу п= еред введенням

	Дод= аткові об’єми та концентрації, які можуть бути корисними, коли необхідні фракціновані дози
Об’єм флакона	Способи застосування	Фізичний стан	Кількість води, що додається (мл)<= /span>	При= близна концентрація цефуроксиму (мг/мл)**=
	750 мг порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії
750 мг	внутрішньом’язово внутрішньовенно болюсно внутрішньовенна інфузія	суспензія розчин розчин	3 мл щонайменше 6 мл щонайменше 6 мл	216 116 116
	1,5 г порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії
1,5 г	внутрішньом’язово внутрішньовенно болюсно внутрішньовенна інфузія	сус= пензія роз= чин роз= чин	6 м= л щонайменше 15 мл 15 мл*	216= 94 94

* Відновлений розчин для додавання до 50 або 10= 0 мл сумісної інфузійної рідини (див. інформацію про сумісність нижче).

** Отриманий об’єм розчину цефуроксиму у відновленому середовищі підвищується через коефіцієнт переміщення лікарської речовини, що призводить до перерахованих концентрацій в мг/мл.

Сумісність=

1,5 г Євроксиму, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом= з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.<= /o:p>

1,5 г Євроксиму сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температур= і 4 °С та 6 г= один при температурі до 25 °С.<= /o:p>

Євроксим (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 год= ин при температурі 25 °С у 5 % = або 10 % розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Євроксим сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідрохлориду.

Євроксим сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протя= гом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах: 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози для ін’єкцій; 0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,9 % розч= ином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію д= ля ін’єкцій; 10 % розчин глюкози для ін’єкцій; 10 % розчин інвертованої глюкоз= и у воді для ін’єкцій; розчин Рінгера; розчин Рінгера-лактату; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана.

Стабільність Євроксиму в 0,9 % розчині хлориду нат= рію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється при наявності гідрокортиз= ону натрію фосфату.

Євроксим також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

- з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчи= ні хлориду натрію для ін’єкцій;

- з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,= 9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Діти.

Застосовується дітям з перших днів життя. Профіль безпеки застосування цефуроксиму в дітей відповідає аналогічному профілю в дорослих пацієнтів.

Передозування.

При передозуванні можливі неврологічні ускладне= ння, включаючи енцефалопатію, судоми та кому. Симптоми передозування можуть виникати, якщо доза лікарського засобу не була відповідним чином скоригован= а для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Рівень цефуроксиму в сироватці крові можна змен= шити шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Побічні реакції.

На= йбільш поширеними побічними реакціями є нейтропенія, еозинофілія, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну, особливо в пацієнтів з існуючим захворюванням печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку та реакції в місці введення немає.

Ча= стота виникнення побічних реакцій, наведена нижче, є приблизною, оскільки для більшості реакцій немає достатніх даних для такого підрахунку. Крім того, частота випадків побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням цефуроксиму, варіюється залежно від показань.

Дл= я класифікації побічних ефектів від дуже частих до поодиноких було використано дані клініч= них досліджень. Частота інших побічних ефектів (наприклад < 1 на 10 000) наведена, головним чином, за даними післяреєстраційного застосування й відображає частоту надходження даних про побічну дію більше, ніж частоту їх виникнення.

Усі побічні реакції, пов’язані з лікуванням, наведено нижче за класами систем органів, частотою виникнення й ступенем тяжкості згідно з класифікацією Med= DRA. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³<= /span> 1/10; часто = ³ 1/100 до < 1/10; нечасто ³ 1/1000 до < 1/100; рідко = ³ 1/10 000 до < 1/1 000; дуже рідко < 1/10= 000 і частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

Клас си= стем органів

Часто

Нечасто

Невідомо

Інфекції та інвазії=

&nb= sp;

Надмірний ріст Candida або Clostridi= um difficile

З боку системи кров= і та лімфатичної системи

Нейтропенія, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну

Лейкопенія, позитивний тест Кумбса

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія

З боку імунної сист= еми

&nb= sp;

Медикаментозна лихоманка, інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт

З бо= ку серця

&nb= sp;

Синдром Куніса

З боку шлунково-кишкового тракту

Дискомфорт у травному тракті

Псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку печінки й жовчовивідних шляхів

Транзиторне підвище= ння рівня печінкових ферментів

Транзиторне підвищення рівня білірубіну

З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /span>

Шкірний висип, кропив’янка й свербіж

Мультиформна еритем= а, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневроти= чний набряк, індукова= на лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром)<= /span>

З боку нирок і сечовивідних шляхів

&nb= sp;

Збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну (див. розділ «Особливості застосування»)

Загальні розлади та реакції в місці введення

Реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт

&nb= sp;

&nb= sp;

Опис окремих побічних реакцій

Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани еритроцитів та взаємодіяти з антитілами, що може призвести до позитивного результату тесту Кумбса (який може впливати на перехресну про= бу на сумісність крові) та дуже рідко до гемолітичної анемії.

Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну в сироватці крові було оборотним за своїм характером.

Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення є більшою при застосуванні великих доз. Однак це навряд чи може бути причин= ою припинення лікування.

Термін придатності. 3 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання. Зберіг= ати при температурі не вище 25 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Євроксим не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на ко= лір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення Євроксиму. Однак у разі необхідності, якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, Євроксим можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Упаковка. Порошок у флаконах з прозорого с= кла. По 1 або по 10 флаконів в коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник= . ЕйСіЕс Добфар С.П.А.

Місцезна= ходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віа Алессандро Флемінг, 2, Верона (ВР), 37135, Італія.

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

ЄВРОКСИМ
(EUROXIME)=

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить цефуроксиму натрію (еквівалентно цефуроксиму)

750 мг або 1,5 г.

Лікарська форма. Порошок= для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок.

&nb= sp;

Фармакот= ерапевтична група. Антибакт= еріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другої генерації. Код АТХ J01D С02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефуроксим пригнічує синтез клітинної оболонки мікроорганізмів шляхом прикріплення до пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ). Це зупиняє біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису та загибелі бакт= еріальних клітин.

Механізм резистентності=

Бакте= ріальна резистентність до цефуроксиму може бути пов’язана з одним або декількома з таких механізмів:

-      =    гідроліз бета-лактамазами, включаючи (але не обмежуючись) бета-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) і AmpC ферменти,= які можуть бути індукованими або стабільно активованими у певних аеробних грамнегативних видів бактерій;

-      =    зниження спорідненості ПЗБ для цефуроксиму;

-      =    зовнішня мембранна непроникність, яка обмежує доступ цефуроксиму до ПЗБ у грамнегати= вних бактерій;=

-      =    бактеріал= ьні ефлюксні насосні системи.

Очікується, що органі= зми, які набули резистентність до інших ін’єкційних форм цефалоспоринів, є стійк= ими до цефуроксиму. Залежно від механізму резистентності, організми з набутою резистентністю до пеніцилінів можуть демонструвати зниження чутливості або резистентність до цефуроксиму.

Граничні концентрації цефуроксиму натрію

-&nb= sp;        Граничні мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) цефуроксиму, встановлені Європейськ= им комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST) надано нижче:

Мік= роорганізм

Гра= ничні концентрації (мг/л)

Чутливі

Резистентні

Enterobacteriaceae¹

≤8²

>8

Sta= phylococcus sp= p.

Примітка³

Примітка³

Str= eptococcus A, = B, C і G

Примітка⁴

Примітка⁴

Str= eptococcus pneumoniae<= /p>

£0,5=

>1

Streptococcus (ін= ший)

£0,5=

>0,5

Hae= mophilus influenzae

£1

>2

Mor= axella catarrhalis

£4

>8

Гра= ничні концентрації, не пов'язані з видами мікроорганізмів¹

£45

>8⁵

¹Граничні концентрації для визначення активності цефалоспоринів відносно En= terobacteriaceae виявляють усі клінічно важливі механізми резистентності (включаючи БЛРС і AmpC= , що кодуються плазмідами). Деякі штами, які продукують бета-лактамази, є чутливими або мають помірну резистентність до цефалоспоринів 3-го або 4-го покоління за цими граничними концентраціями й мають бути представлені, як визначені, тобто наявність або відсутність БЛРС сама по собі не впливає на категоризацію чутливості. У багатьох регіонах виявлення та характеристика БЛРС рекомендується або є обов’язковою з метою боротьби з інфекцією.

² Граничні концентрації стосуються тільки дози= 1,5 г × 3 і штамів E. coli, P. mirabilis та Klebsiella spp.<= /i>

³ Чутливість стафілококів до цефалоспоринів витікає з чутливості до метициліну за винятком цефтазидиму, цефіксиму й цефтибутену, які не мають граничних концентрацій і не повинні використовуватися для лікування стафілококових інфекцій.

⁴ Чутливість стрептококів групи А, В, С і G до цефалоспоринів витікає з чутливості до бензилпеніциліну.

⁵ Граничні концентрації стосуються добової внутрішньовенної дози 750 мг × 3 та великої дози принаймні 1,5 г × 3.

Мікробіол= огічна чутливість

= Набута резистентність до антибіотика відрізняєт= ься в різних регіонах та з часом для окремих мікроорганізмів. Бажано звернутися= до місцевих даних з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися до спеціаліста, якщо відомо про набуту резистентність до антибіотика й користь застосування лікарського зас= обу принаймні в лікуванні деяких видів інфекцій є сумнівною.<= /p>
= Цефуроксим зазвичай має активність щодо таких мікроорганізмів in vitro.<= /o:p>

Чу= тливі штами

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну)$, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae <= /i>

Грамнегативні аероби:

Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrh= alis

Мікроорганізми, для яких набута резистентність може становити проблему

Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Stre= ptococcus mitis (група віріданс)

Грамнегативні аер= оби:

Citrobacter spp. не включаючи C. Freundii, Enterobacter spp., не включаючи E. aerogen= es та E. Cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus spp., не включаючи P. penneri та P. Vulgaris, Providencia spp., Salmonella spp.

Грампозитивні анаероби: Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.

Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp., Bacteroides spp.

Мікроорганізми зі спадковою резистентністю

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Enterococc= us faecium

Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa,

Serratia marcescens, Stenotrophomonas maltophilia

Грампозитивні анаероби<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times N= ew Roman","serif"'>: Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times N= ew Roman","serif"'>: Bacteroides fragilis

Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.

$Усі стійкі до метициліну S. аureus є стійкими до цефуроксиму.

In vitro Євроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками чинить щонайменше адитивну дію, інколи з ознаками синергізму.

Фарма= кокінетика

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Абсор= бція

Після внутрішньом’язового (ВМ) введення цефуроксиму у здорових добровольців серед= ні пікові концентрації в сироватці крові становили від 27 до 35 мкг/мл для дози 750 мг і від 33 до 40 мкг/мл для дози 1000 мг, і досягалися протягом 30–60 хвилин після введення. Через 15 хвилин після внутрішньовенної (ВВ) інфузії = доз 750 мг та 1500 мг, концентрації у сироватці крові становили приблизно 50 і = 100 мкг/мл відповідно.

Після= ВМ та ВВ застосування показники AUC та C_max збільшуються лінійно зі збільшенням дози в межах одноразової дози в інтервалі від 250 мг до 1000 мг= . Не було виявлено жодних доказів накопичення цефуроксиму в сироватці крові в здорових добровольців після повторної внутрішньовенної інфузії доз 1500 мг кожні 8 годин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Розпо= діл

Рівень зв’язування з білками становить 33–50 % залежно від методики визначення. Середній об’єм розподілу становить від 9,3 до 15,8 л/1,73 м² піс= ля ВМ або ВВ застосування в діапазоні доз від 250 мг до 1000 мг. Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається в тканинах мигдаликів, носових пазух, слизовій оболонці бронхів, кістках, плевральній рідині, суглобовій рідині, синовіаль= ній рідині, міжклітинній рідині, жовчі, мокротинні й внутрішньоочній рідині. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:EN-GB'>Біотр= ансформація

Цефур= оксим не метаболізується.

Виведення

Цефур= оксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Період напіввиведення із сироватки крові після внутрішньом’язової або внутрішньове= нної ін’єкції становить приблизно 70 хвилин. Протягом 24 годин від моменту введе= ння препарат практично повністю (85–90 %) виділяється в незміненому стані із се= чею. Більша частина препарату виводиться протягом перших 6 годин. Середній нирко= вий кліренс становить від 114 до 170 мл/хв/1,73 м² після ВМ або ВВ ін’єкції в межах дози від 250 до 1000 мг.

Особливі групи пацієнтів=

Стать

Не бу= ло виявлено відмінностей у фармакокінетиці цефуроксиму в чоловіків і жінок піс= ля одноразової внутрішньовенної болюсної ін’єкції в дозі 1000 мг цефуроксиму у формі цефуроксиму натрію.

Паціє= нти літнього віку

Після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення абсорбція, розподіл та екскреція цефуроксиму у пацієнтів літнього віку є подібними до результатів = цих показників у молодих пацієнтів з еквівалентною функцією нирок. Оскільки пацієнти літнього віку, більш імовірно, мають знижену функцію нирок, слід з обережністю підбирати дозу цефуроксиму цій популяції, і контролювати функцію нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

=

Діти

Період напіввиведення цефуроксиму із сироватки крові суттєво подовжується у новонароджених відповідно до гестаційного віку. Проте у немовлят віком >= 3 тижнів та дітей період напіввиведення препарату із сироватки крові протягом 60–90 хвилин схожий до того, що спостерігається у дорослих.

Поруш= ення функції нирок

Цефур= оксим здебільшого виводиться нирками. Як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (наприклад, кліренс креатиніну <20 мл/хв) рекомендується зменшувати дозу цефуроксиму= для компенсації більш повільної екскреції препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Цефуроксим ефективно виводиться шляхом гемодіалізу = та перитонеального діалізу.

Поруш= ення функції печінки

Оскіл= ьки цефуроксим переважно виводиться нирками, наявність порушення функції печінк= и, як очікується, не впливає на фармакокінетику цефуроксиму.=

Фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія

Для цефалоспоринів найбільш важливий фармакокінетичний-фармакодинамічний індекс, корелюючий з in vivo ефективністю, це відсоток інтервалу дозування (% Т) протягом якого концентрація вільної фракції препа= рата є вищою за рівень МІК цефуроксиму для окремих цільових штамів (тобто % Т> МІК).

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Євроксим призначений для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених (від народження) (див. розділи «Особливості застосування» та «Ф= армакологічні властивості»).

- Негоспітальна пневмонія.

- Загострення хронічного бронхіту.

- Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит.

- Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції.

- Інфекції черевної порожнини (див. розділ «Особливості застосування»)

- Профілактика виникнення інфекційних ускладнень після операцій на шлунково-кишковому тракті включаючи стравохід, після ортопедичних, гінекологічних операцій (у т.ч. кесарів розтин) та операцій на серцево-судинній системі.

При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричин= ених анаеробними мікроорганізмами, цефуроксим слід застосовувати у поєднанні з відповідними додатковими антибактеріальними засобами.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату.=

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Цефуроксим може вплив= ати на флору кишечника, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниж= ення ефективності комбінованих пероральних контрацептив= них засобів.

Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтра= ції та канальцевої секреції. Одночасне застосування пробеніциду не рекомендован= о. Одночасне введення пробеніциду сповільнює виведення антибіотика та спричинює підвищення його концентрації в сироватці крові.

Потенційні нефротоксичні препарати та петльові діуретики.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід= з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками (такими як фуросемід) або потенційними нефротоксичними препарат= ами (такими як аміноглікозидні антибіотики), оскільки випадки порушення функції нирок не можна виключити при такому поєднанні ліків.

Інші види взаємодій.

Стосовно визначення рівнів глюкози в плазмі кров= і: див. розділ «Особливості застосування».

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може призвести до підвищення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Особливо= сті застосування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:106%;font-family:"Times New= Roman","serif"'>Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливо= сті. Повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Куніса – гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда (див. роз= діл «Побічні реакції»). У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування слід визначити в паціє= нта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, інших цефалоспоринів або бета-лактамних лікарських засобів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких в анамнезі були реакції гіперчутливос= ті на інші бета-лактамні антибіотики.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)

Тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи: синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичн= ий епідермальний некроліз (ТЕН) та DRESS-сидром, які можуть бути небезпечними = для життя або мати летальний наслідок, були зареєстровані у зв’язку з лікуванням цефуроксимом (див. розділ «Побічні реакції»).

Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями. Якщо з’являються оз= наки та симптоми, що вказують на ці реакції, цефуроксим слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта при застосуванні цефуроксиму розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS-синдро= м, лікування цефуроксимом не можна поновлювати у цього пацієнта в жодному разі= .

= Одночасне лікування сильнодіючими діуретиками а= бо аміноглікозидами

Цефалоспоринові антибіотик= и у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які одночасно отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозиди повідомлялося про випадки порушення функції нирок при такому поєднанні лікі= в. Функцію нирок необхідно моніторувати в цих хворих так само, як у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосуання та дози»).<= /p>
Надмірний ріст резистентних мікроорганізмів

Застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту грибка роду Candid= a. Тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту резистентних мікроорганізмів (таких як Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, загрожує життю. Тому важливо зважити на визначення цього діагнозу в пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути необхідність припинення терапії цефуроксимом та застосування специфічного лікування проти збудника = Clostridium difficile. Не рекоменд= ується застосовувати лікарські препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.<= o:p>

Інтракамеральне застосування та очні побічні реакції.

Євроксим не призначений для інтракамерального застосування. Індивідуальні випадки та= ряд серйозних очних побічних реакцій були зареєстровані після інтракамерального застосування цефуроксиму натрію, призначеного для внутрішньовенного/внутрішньом'язового застосування. Ці реакції включали макулярний набряк, набряк сітківки, відшарування сітківки, токсичність сітківки, порушення зору, зниження гостроти зору, розмивання зору, помутнін= ня рогівки і набряк рогівки.

Інфекції черевної порожнини

Через свій спектр активності цефуроксим не підходить для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними неферментуючи= ми бактеріями (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вплив на діагностичні тести

При лікуванні цефуроксимом були повідомлення про позитивний результат тесту Кумбса. Цей феномен може впливати на перехресну пробу на сумісність крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Може спостерігатися незначна інтерференція з методами редукції міді (Benedict’s, Fehling’s, Clinitest). Проте це не пови= нно призводити до хибнопозитивних результатів, як це може спостерігатися при застосуванні деяких інших цефалоспоринів.

Оскільки при фероціанідному тесті може спостерігатися хибнонегативний результат, для визначення рівня глюкози в крові/плазмі пацієнтам, які лікуються цефуроксимом натрію, рекомендується використовувати глюкозооксидазну або гексокіназну методики.

Важлива інформація п= ро допоміжні речовини

Лікарський засіб Євроксим (флакон по 750 мг) містить 42 мг натрію на флакон, що відповідає 2,1% рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого.

Лікарський засіб Євроксим (флакон по 1.5 г) містить 83 мг натрію на флакон, що відповідає 4,15% рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Існують обмежені дані щодо застосування цефурок= симу у вагітних. У дослідженнях на тваринах не виявлено репродуктивної токсичнос= ті. Євроксим слід призначати вагітним тільки у випадках, коли користь від застосування лікарського засобу переважає можливі ризики.=

Цефур= оксим проникає крізь плаценту й досягає терапевтичних рівнів у амніотичній рідині= та пуповинній крові після внутрішньом’язової або внутрішньовенної дози для матері. <= /o:p>

Годув= ання груддю=

Цефуроксим проникає в грудне молоко в незначній кількості. При застосуванні терапевтичних доз лікарського засобу не очікуєт= ься розвиток побічних реакцій, але не можна виключити ризик появи діареї чи грибкової інфекції слизових оболонок у дитини. Тому у зв’язку із цими реакц= іями необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення/утримання від терапії цефуроксимом, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від терапії для жінки.

Фертильність

Відсу= тні дані щодо впливу цефуроксиму натрію на фертильність у людей. У дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не зафіксовано впливу цього лікарського засобу на фертильність.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося жодних досліджень щодо впливу цефуроксиму на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Проте, з урахува= нням відомих побічних реакцій, можна зробити висновок, що цефуроксим навряд чи б= уде впливати на швидкість реакції при керуван= ні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.=

Дозування

Таблиця 1. Дорослі та діти з масою тіла ³<= /span> 40 к= г

Пок= азання

Доз= ування

Негоспітальна пневмонія та загострення хроніч= ного бронхіту

750= мг кожні 8 годин

(внутрішньовенно або внутрішньом’язово)<= /o:p>

Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції

Інф= екції черевної порожнини

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит

1,5= г кожні 8 годин

(вн= утрішньовенно або внутрішньом’язово)

Тяж= кі інфекції

750= мг кожні 6 годин (внутрішньовенно)

1,5= г кожні 8 годин (внутрішньовенно)

Профілактика виникнення інфекцій після операц= ій на шлунково-кишковому тракті, після ортопедичих, гінекологічних операцій = (у т.ч. кесарів розтин)

1,5= г під час введення анестезії.

Можна доповнити двома дозами по 750 мг (внутрішньом’язово) через 8 годин і 16 годин

Профілактика виникнення інфекцій після серцев= о-судинних операцій та операцій на стравоході

1,5 г під час введення анестезії, а потім 750= мг (внутрішньом’язово) кожні 8 годин протягом ще 24 годин<= /p>

Таблиця 2. Діти з масою тіла < 40 кг

Показання

Немовлята та діти віком >= ; 3 тижнів та діти з масою тіла < 40 кг

Немовлята (від народження д= о 3 тижнів)

Нег= оспітальна пневмонія

від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно) розділ= ених на 3 або 4 дози; <= /span>для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг/добу

від 30 до 100 мг/кг/добу (внутрішньовенно) розділ= ених на 2 або 3 дози

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.= ч. пієлонефрит

Інфекції м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, раневі інфекції

Інф= екції черевної порожнини

&= nbsp;

Поруш= ення функції нирок

Цефуроксим здебільшого виводиться нирками. Тому= , як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок рекомендується зменшувати дозу Євроксиму для компенсації більш повільної екскреції препарату.
&= nbsp;

Таблиця 3. Рекомендовані дози препарату Євроксим при порушенні функц= ії нирок

Клі= ренс креатиніну

T&f= rac12; (години)

Доз= ування (мг)

> 20 мл/хв/1,73 м²

1,7–2,6

Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг - 1,5 г три рази на добу).

10–20 мл/хв/1,73 м²

4,3–6,5

750 мг двічі на добу

< 10 мл/хв/1,73 м²

14,8–22,3

750 мг один раз на добу

Пацієнти, які проходять гемодіаліз=

3,75

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим натрію можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 літри діалізн= ої рідини).

Пацієнти з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному артеріовенозному гемодіалізі (БАВГ) або високопоточній гемофільтрації (ВПГ) у відділеннях інтенсивної терапії

7,9–12,6 (БАВГ)

1,6 (ВПГ)

750 мг двічі на добу. Пацієнтам, які перебува= ють на низькопоточній гемофільтрації, потрібно дотримуватись схеми дозування = як для лікування при порушенні функції нирок.

Поруш= ення функції печінки

Цефур= оксим переважно виводиться нирками. У пацієнтів з дисфункцією печінки не виявлено впливу на фармакокінетику цефуроксиму.

Спосіб застосування

Євроксим слід вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції протягом 3–5 хвилин безпосередньо у вену або через крапельну трубку або інфузію протягом 30–60 хвилин або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції.

Місцем для внутрішньом’язової ін’єкції є великий сідничний м’яз і в = одне місце слід вводити не більше 750 мг. Дози понад 1,5 г слід вводити внутрішньовенно.

Інструкції щодо розведення лікарського засобу п= еред введенням

Дод= аткові об’єми та концентрації, які можуть бути корисними, коли необхідні фракціновані дози

Об’єм флакона

Способи застосування

Фізичний стан

Кількість води, що додається (мл)<= /span>

При= близна концентрація цефуроксиму

(мг/мл)**=

750 мг порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії

750 мг

внутрішньом’язово

внутрішньовенно болюсно

внутрішньовенна інфузія

суспензія

розчин

розчин

3 мл

щонайменше 6 мл

щонайменше 6 мл

216

116

116

1,5 г порошку для приготування розчину для ін’єкції або інфузії

1,5 г

внутрішньом’язово

внутрішньовенно болюсно

внутрішньовенна інфузія

сус= пензія

роз= чин

роз= чин

6 м= л

щонайменше 15 мл

15 мл*

216=

94

94

* Відновлений розчин для додавання до 50 або 10= 0 мл сумісної інфузійної рідини (див. інформацію про сумісність нижче).

** Отриманий об’єм розчину цефуроксиму у відновленому середовищі підвищується через коефіцієнт переміщення лікарської речовини, що призводить до перерахованих концентрацій в мг/мл.

=

Сумісність=

1,5 г Євроксиму, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом= з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С.<= /o:p>

1,5 г Євроксиму сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температур= і 4 °С та 6 г= один при температурі до 25 °С.<= /o:p>

Євроксим (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 год= ин при температурі 25 °С у 5 % = або 10 % розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Євроксим сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідрохлориду.

Євроксим сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протя= гом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах: 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози для ін’єкцій; 0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,9 % розч= ином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію д= ля ін’єкцій; 10 % розчин глюкози для ін’єкцій; 10 % розчин інвертованої глюкоз= и у воді для ін’єкцій; розчин Рінгера; розчин Рінгера-лактату; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана.

Стабільність Євроксиму в 0,9 % розчині хлориду нат= рію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється при наявності гідрокортиз= ону натрію фосфату.

Євроксим також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

- з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчи= ні хлориду натрію для ін’єкцій;

- з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,= 9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

=

Діти.

Застосовується дітям з перших днів життя. Профіль безпеки застосування цефуроксиму в дітей відповідає аналогічному профілю в дорослих пацієнтів.

Передозування.

При передозуванні можливі неврологічні ускладне= ння, включаючи енцефалопатію, судоми та кому. Симптоми передозування можуть виникати, якщо доза лікарського засобу не була відповідним чином скоригована для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Рівень цефуроксиму в сироватці крові можна змен= шити шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Побічні реакції.

На= йбільш поширеними побічними реакціями є нейтропенія, еозинофілія, транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну, особливо в пацієнтів з існуючим захворюванням печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку та реакції в місці введення немає.

Ча= стота виникнення побічних реакцій, наведена нижче, є приблизною, оскільки для більшості реакцій немає достатніх даних для такого підрахунку. Крім того, частота випадків побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням цефуроксиму, варіюється залежно від показань.

Для класифікації побічних ефектів від дуже частих до поодиноких було використано дані клінічних досліджень. Частота інших побічних ефектів (наприклад < 1= на 10 000) наведена, головним чином, за даними післяреєстраційного застосуванн= я й відображає частоту надходження даних про побічну дію більше, ніж частоту їх виникнення.

Усі побічні реакції, пов’язані з лікуванням, наведено нижче за класами систем органів, частотою виникнення й ступенем тяжкості згідно з класифікацією Med= DRA. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³<= /span> 1/10; часто = ³ 1/100 до < 1/10; нечасто ³ 1/1000 до < 1/100; рідко = ³ 1/10 000 до < 1/1 000; дуже рідко < 1/10= 000 і частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

Клас си= стем органів

Часто

Нечасто

Невідомо

Інфекції та інвазії=

&nb= sp;

Надмірний ріст Candida або Clostridi= um difficile

З боку системи кров= і та лімфатичної системи

Нейтропенія, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну

Лейкопенія, позитивний тест Кумбса

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія

З боку імунної сист= еми

&nb= sp;

Медикаментозна лихоманка, інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт

З бо= ку серця

&nb= sp;

Синдром Куніса

З боку шлунково-кишкового тракту

Дискомфорт у травному тракті

Псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку печінки й жовчовивідних шляхів

Транзиторне підвище= ння рівня печінкових ферментів

Транзиторне підвищення рівня білірубіну

З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /span>

Шкірний висип, кропив’янка й свербіж

Мультиформна еритем= а, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневроти= чний набряк, індукова= на лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром)<= /span>

З боку нирок і сечо= вивідних шляхів

&nb= sp;

Збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну (див. розділ «Особливості застосування»)

Загальні розлади та реакції в місці введення

Реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт

&nb= sp;

&nb= sp;

Опис окремих побічних реакцій

Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани еритроцитів та взаємодіяти з антитілами, що може призвести до позитивного результату тесту Кумбса (який може впливати на перехресну про= бу на сумісність крові) та дуже рідко до гемолітичної анемії.

Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну в сироватці крові було оборотним за своїм характером.

Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення є більшою при застосуванні великих доз. Однак це навряд чи може бути причин= ою припинення лікування.

Термін придатності. 3 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання. Зберіг= ати при температурі не вище 25 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Євроксим не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на ко= лір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення Євроксиму. Однак у разі необхідності, якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, Євроксим можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Упаковка. Порошок у флаконах з прозорого с= кла. По 1 або по 10 флаконів в коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник= . ЕйСіЕс Добфар С.П.А.

Місцезна= ходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Нуклео Індустріале С. Атто (лок. С. Ніколо' А Тордіно), - 64100, Терамо (ТЕ), Італія.

Клас си= стем органів	Часто	Нечасто	Невідомо
Інфекції та інвазії=		&nb= sp;	Надмірний ріст Candida або Clostridi= um difficile
З боку системи кров= і та лімфатичної системи	Нейтропенія, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну	Лейкопенія, позитивний тест Кумбса	Тромбоцитопенія, гемолітична анемія
З боку імунної сист= еми		&nb= sp;	Медикаментозна лихоманка, інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт
З бо= ку серця		&nb= sp;	Синдром Куніса
З боку шлунково-кишкового тракту		Дискомфорт у травному тракті	Псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку печінки й жовчовивідних шляхів	Транзиторне підвище= ння рівня печінкових ферментів	Транзиторне підвищення рівня білірубіну
З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /span>		Шкірний висип, кропив’янка й свербіж	Мультиформна еритем= а, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневроти= чний набряк, індукова= на лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS-синдром)<= /span>
З боку нирок і сечовивідних шляхів		&nb= sp;	Збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну (див. розділ «Особливості застосування»)
Загальні розлади та реакції в місці введення	Реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт	&nb= sp;	&nb= sp;
Опис окремих побічних реакцій Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани еритроцитів та взаємодіяти з антитілами, що може призвести до позитивного результату тесту Кумбса (який може впливати на перехресну про= бу на сумісність крові) та дуже рідко до гемолітичної анемії. Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну в сироватці крові було оборотним за своїм характером. Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення є більшою при застосуванні великих доз. Однак це навряд чи може бути причин= ою припинення лікування.