ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

&nb= sp;

ЕДАРБІ^тм<= o:p>

(EDARBI<= /b>^®)

Склад:

діюч= а речовина: azilsartan medoxomil;

1 таблетка Едарбі^тм по 20 мг містить 21,34 мг азилсартану медоксомілу калію= , що еквівалентно 20 мг азилсартану медоксомілу;

1 таблетка Едарбі^тм по 40 мг містить 42,68 мг азилсартану медоксомілу калію, що еквівалент= но 40 мг азилсартану медоксомілу;

1 таблетка Едарбі^тм по 80 мг містить 85,36 мг азилсартану медоксо= мілу калію, що еквівалентно 80 мг азилсартану медоксомілу;

допоміжні речовини:<= /span> маніт (Е 421); кислота фумарова; натрію гідроксид; гідроксипропілцелюлоза; натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; вода очищена.

&n= bsp;

Лікарська форма. = Таблетк= и.

Основні фізико-хім= ічні властивості:

таблетки по 20 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з = однієї сторони і «20» з іншої сторони;

таблетки по 40 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з = однієї сторони і «40» з іншої сторони;

таблетки по 80 мг: білі або майже білі таблетки, з гравіюванням «ASL» з = однієї сторони і «80» з іншої сторони.

=

Фармакотерапевтична група. Препарат= и, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, антагоністи рецепторів ангіотензину II, прості.

Код АТХ С09С А09.

&n= bsp;

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка. Азилсартан медоксоміл є активним попередником лікарсь= кої речовини, призначеним для перорального застосування. Попередник швидко перетворюється на активну молекулу азилсартану, яка за рахунок блокування процесів зв’язування ангіотензину ІІ з рецепторами АТ₁ у багатьох тканинах виступає селективним антагоністом ефектів ангіотензину ІІ (див. ро= зділ «Фармакок= інетика»). Ангіотензин ІІ – основний блокуючий агент ренін-ангіотензинової системи; до ефектів ангіотензину ІІ належать звуження судин, стимуляція синтезу та вивільнення альдостерону, стимуляція роботи серця та стимуляція реабсорбції натрію у нирках.

Блокування рецепторів АТ₁ призводить до пригнічення негативного зворотного впливу ангіотензину ІІ на секрецію реніну, але підвищення активності реніну= у плазмі крові та зростання рівнів ангіотензину ІІ у системному кровотоці, які виникають внаслідок блокування рецепторів, не перешкоджають розвитку антигі= пертензивної дії азилсартану.

Фармакокінетика. Після перорального застосування азилсартан медоксоміл швидко гідролізується у травному тракті та/або під час абсорбції до активної речовини (азилсартан).

Дослідження in vitro показують, що у процесах гідролізу в кишково= му тракті та печінці бере участь фермент карбоксиметиленбутенолідаза. Також у гідролізі азилсартану медоксомілу до азилсартану беруть участь плазматичні естерази.

Абсорбція. Виходячи з концентрацій азилсартану у плазмі крові, розрахункова абсолютна пероральна біодоступність азилсартану медоксомілу становить приблизно 60 %. Після перорального прийому азилсартану медоксомілу максимальна концентрація азилсартану у плазмі (C_max) досягається через 1,5–3 години (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Їжа не впли= ває на біодоступність азилсартану.

Розподіл. Об’єм розподілу азилсартану становить приблизно 16 літрів. Азилсартан інтенсивно (>99 %) зв’язується з білками плазми, переважно з сироватковим альбуміном. Зв’язування з білками = плазми не змінюється у діапазоні концентрацій, значно вищих за ті, яких досягають = при застосуванні рекомендованих доз.

Біотрансформація. Метаболічне розщеплення азилсартану призводить до утворення двох основних метаболітів. Основний метаболіт у плазмі утворюється шляхом О-деалкілювання, він позначається як метаболіт М-ІІ. Другорядний метаболіт, який утворюється у результаті декарбоксилювання, позначається як метаболіт М-І. Рівні системної експозиції основного та другорядного метабол= ітів у людини становили приблизно 50 % та менш ніж 1 % від рівня експозиції азилсартану відповідно. M-І та M-ІІ не чинять додаткового впливу на фармакологічну дію азилсартану медоксомілу. Метаболізм азилсартану переважно відбувається за рахунок ферменту CYP2C9.

Виведення. Після перорального прийому азилсартану медоксомілу, міченого радіоактив= ним ізотопом ¹⁴С, приблизно 55 % радіоактивності виводилося з органі= зму з калом та приблизно 42 % – із сечею. Приблизно 15 % препарату виводилось із сечею у вигляді незміненого азилсартану. Період напіввиведення азилсартану = із плазми крові становить близько 11 годин, а нирковий кліренс дорівнює прибли= зно 2,3 мл/хв. Рівноважна концентрація азилсартану розвивається у межах 5 днів,= та під час багатократного прийому препарату у режимі один раз на день акумуляц= ії у плазмі не відбувається.<= /i>

Лінійність/нелінійність. У діапазоні доз азилсартану медоксомілу від 20 до 320= мг після прийому разових або багаторазових доз була встановлена залежність експозиції азилсартану від прийнятої дози.

Характеристики у особливих підгрупах пацієнтів.

Діти. Фармакокінетику азилсартану у дітей (віком до 18 рок= ів) не досліджували.

Пацієнти літнього віку. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у молодих осіб (віком 18-45 рокі= в) та пацієнтів літнього віку (65–85 років) виявлено не було.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок загальна експозиція азилсартану (AUC) зростала на 30 %, 25 % та 95 % відповідно. У пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю на діалізі зростання експозиції не спостерігали (+5 %). Водночас клінічний досвід застосування препарату для лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок або термінальною стадією недостатності нирок відсутній. Азилсартан не виводиться з системного кровообігу при гемодіалізі.

Порушення функції печінки. Лікування пре= паратом Едарбі^тм пацієнтів із легким (клас А за Чайлдом–Пʼю) або помірним (клас В за Чайлдом–Пʼю) порушенням функції печінки протягом не більше 5 днів призводило до незначного зростання експозиції азилсартану (зростання AUC у 1,3-1,6 рази). Застосування препарату Едарбі^тм = для лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не досліджували.=

Стать. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у чоловіків та жінок виявлено не було. Необхідність у корекції дози залежно в= ід статі пацієнта відсутня.

Расова приналежність. Значних відмінностей у фармакокінетиці азилсартану у білих та чорношкірих пацієнтів виявлено не було. Необхідність у корекції дози залежно від расової приналежності пацієнта відсутня.

Клін= ічні характеристики.

Показання.

Лікування ессенціальної гіпертензії у дорослих.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < = 60 мл/хв/1,73 м²) не застосовувати Едарбі^тм з препаратам= и, що містять аліскірен.

Взаємодія з іншими л= ікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендовані комбінації.

Літій. Під час одночасного застосування препаратів літію та інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) спостерігали оборотне зростання концентрації літію у сироватці крові та оборотне збільшення проявів токсичності. З блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ може спостерігатись аналогічний ефект. У звʼязку з відсутністю досвіду одночасного застосування азилсартану медоксомілу та препаратів літію таке поєднання препаратів не рекомендоване. За необхідності одночасного застосування цих препаратів рекомендовано ретельно контролювати рівень літію у сироватці кро= ві.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)= , включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту у дозах >3 г/добу та неселективні НПЗП.

При одночасному застосуванні НПЗП (тобто селективних інгібіторів ЦОГ-2, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти у дозах >3 г/добу та неселективних НПЗП) та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ можл= иве послаблення гіпотензивної дії останніх. Крім того, одночасне застосування блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та НПЗП може призвести до зростання ризиків погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці кров= і. Таким чином, на початку рекомендовано лікування забезпечувати адекватну гід= ратацію пацієнта та контроль функції нирок.

Калійзберігаючі сечогінні препарати, калійвмісні добавки, замісники солі з вмістом калію та інші речовини, які здатні підвищ= увати рівень калію у крові.

Калійзберігаючі сечогінні препарати, калійвмісні добавки, замісники солі з вмістом калію та інші препарати (наприклад, гепарин) при одночасному застосуванні можуть підвищувати рівень калію у крові. За необхідності слід контролювати рівень калію у сироватці крові.

Додаткова інформація.

Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, підвищує ризик розвитку гіпотенз= ії, гіперкаліємії, погіршення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією активним агентом РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

У дослідженнях = при застосуванні азилсартану медоксомілу або азилсартану у комбінації з амлодипіном, антацидними препаратами, хлорталідоном, дигоксином, флуконазолом, глібуридом, кетоконазолом, метформіном та варфарином не було зареєстровано клінічно значущих взаємодій лікарських препаратів.

Азилсартан медоксоміл швидко гідролізується естеразами у травному тракті та/або під час абсорбції до активної речовини азилсартану. Дослідження in vitro вказують на малу ймовірність взаємодій, основаних на пригніченні естераз.

Особливості застосування. =

Активована РААС. У пацієнтів, судинний тонус та функція нирок яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою нирковою недостатністю або стенозом ниркової артерії), лікування препаратами, які впливають на РААС (наприклад, інгібіто= рами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ), повʼязували з виникнен= ням гострої гіпотензії, азотемії, олігурії або, у рідкісних випадках, гострої ниркової недостатності. Неможливо виключити виникнення подібних явищ під час використання застосування препарату Едарбі^тм.

Слід з обережні= стю застосовувати Едарбі^тм для лікування пацієнтів із гіпертензією та тяжкими порушеннями функції нирок, застійною серцевою недостатністю або стенозом ниркової артерії, оскільки досвід застосування препарату для лікув= ання таких пацієнтів відсутній (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).

Дуже сильне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або порушеннями мозкового кровообігу ішемічного характеру може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту.

Подвійна блокада РААС. Сумісне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензин= у II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та погірше= ння функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС внаслідок сумісного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «= Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі необхідності терапії подвійною блокадою, її слід проводити під ретельним наглядом лікаря та контролем функції нирок, рівнів електролітів та артеріального тиску. Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід застосову= вати інгібітори АПФ разом із блокаторами рецепторів ангіотензину II.<= /span>

Трансплантація нирок. Дотепер досвід застосування препарату Едарбі^{тм
для лікування пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки,
відсутній.}

Порушення функції печінки. Застосування Едарбі^тм для лікування паціє= нтів із тяжкими порушеннями функції печінки не досліджували, тому цей препарат не рекомендовано призначати пацієнтам цієї групи (див. розділи «Фармакокінетик= а» та «Спосіб застосування та дози»).

Гіпотензія у пацієнтів із дефіцитом циркулюючого = обʼєму та/або сольовим виснаженням. У пацієнтів із вираженим дефіцитом циркулюючого обʼєму та/або сольовим виснаженням (наприклад, пацієнтів з діареєю, блюванням або у пацієнтів, які отримують великі дози сечогінних препаратів) після початку лікування препар= атом Едарбі^тм може виникати симптоматична гіпотензія. До початку лікування необхідно вжити заходів для компенсації гіповолемії або розпочина= ти лікування під ретельним медичним наглядом. Також слід розглянути можливість призначення початкової дози 20 мг.

Первинний гіперальдостеронізм. У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом зазвич= ай відсутня відповідь на лікування антигіпертензивними лікарськими препаратами, механізм дії яких полягає у пригніченні РААС. Таким чином, застосування Еда= рбі^тм таким пацієнтам не рекомендоване.

Гіперкаліємія. Виходячи з досв= іду застосування інших лікарських препаратів, що впливають на РААС, одночасне застосування препарату Едарбі^тм сумісно з калійзберігаючими сечогінними препаратами, калійвмісними добавками, замісниками солі з вмістом калію або іншими медичними препаратами, які здатні підвищувати рівня калію у крові (наприклад, гепарин), може призводити до підвищення рівнів калію у кр= ові пацієнтів із гіпертонією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій»). У пацієнтів літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів з діабетом та/або пацієнтів з іншими супутніми захворюваннями ризик гіперкаліємії (що може бути летальною) зростає. За нео= бхідності слід контролювати рівень калію.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Лікування паціє= нтів зі стенозом аортального або мітрального клапана чи з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією потребує особливої обережності.

Літій. Як і для інших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ, Едарбі^тм не рекомендовано призначати одночасно з препаратами літію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. <= /i>Лікарський засіб не слід застосову= вати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Дані щодо застосування азилсартану медоксомілу вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність.

Епідеміологічні дані не свідчать про ризик тератогенності внаслідок експозиції інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності, однак незначне збільшення ризику не можна виключити. У зв’язку з відсутністю контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику, пов’язаного з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключити цей ризик для препаратів даного класу. У разі, якщо тривала терапія блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ не є обов’язковою, пацієнткам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативну антигіпертензи= вну терапію, що має більш досліджений профіль безпеки для застосування вагітним= .

Терапія блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у жінок у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призвести до фетотоксичності (зниження ниркової функції, олігогідрамніону, затримки осифікації кісток черепа) та неонатальн= ої токсичності (ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії). =

При необхідності застосування блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ у ІІ триместрі вагітності рекомендується проведення ультразвукового дослідження = для визначення функції нирок та осифікації кісток черепа у плода.

Слід ретельно спостерігати за немовлятами, матері яких застосовували блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, на предмет розвитку гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).<= /p>
Період годування гру= ддю. Азилсартан медоксоміл не рекомен= довано застосовувати у період годування груддю у зв’язку з відсутністю відповідних даних. Під час годування груддю бажано розпочати альтернативне лікування з більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонароджен= ого або недоношеного немовляти.

Фертильність<= /i>. Дані щодо впливу азилсартану мед= оксомілу на репродуктивну функцію людини відсутні. За результатами доклінічних досліджень, азилсартан не впливав на репродуктивну функцію самок і самців щурів.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Азилсартан медоксоміл не чинить або може чинити незначний впли= в на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Проте необхідно знати про можливе виникнення запаморочення або стомлюваності.

Спосіб застосування та дози.

Едарбі^=
тм призначений для перорального застосування, таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі (див. розділ «Особливості застосування»).=

Рекомендована початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу.

Для пацієнтів, у я= ких ця доза адекватно не контролює артеріальний тиск, дозу можна збільшити до м= аксимальної рекомендованої дози 80 мг 1 раз на добу.

Стійкий антигіперт= ензивний ефект досягається протягом 2 тижнів лікування. Максимальний ефект досягаєть= ся через 4 тижні терапії препаратом.

Якщо під час монотерапії препаратом Едарбі^тм не вдається досягти адекватного контролю рівня артеріального тиску, додаткового зниження артеріального тиску можна досягти за рахунок комбінованого лікування з інши= ми антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками (наприклад, хлорталідон і гідрохлортіази= д) та блокаторами кальцієвих каналів.

Пацієнти літнього ві= ку (віком від 65 років) не потребують корекції початкової дози препарату Едарбі^тм. Однак для пацієнтів віком від 75 років із ризиком виникнення гіпотензії слід розгляну= ти можливість застосування препарату у дозі 20 мг (див. розділ «Фармакокінетик= а»).

Порушення функції ни= рок. Слід з обережністю застосовувати п= репарат Едарбі^тм пацієнтам з артеріальною гіпертензією та тяжкими порушеннями функції нирок = або термінальною стадією недостатності нирок, оскільки досвід застосування препарату таким пацієнтам відсутній. Азилсартан не виводиться з системного кровообігу при гемодіалізі. Пацієнти з легкою або помірною нирковою недостатністю не потребують коригування дози. =

Порушення функції пе= чінки. Дослідження щодо застосування преп= арату Едарбі^тм пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не проводились, тому препар= ат не рекомендується застосовувати цій групі пацієнтів.

Оскільки досвід застосування препарату Едарбі^тм пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки обмежений, рекомендовано ретельно контролювати стан таких пацієнтів та розглянути можливість застосування препарату у початковій дозі 20 мг.

Дефіцит внутрішньосу= динного об’єму. Пацієнтам= з можливим дефіцитом внутрішньосудинного об’єму або сольовим виснаженням (наприклад, пацієнтам з блюванням, діареєю або пацієнтам, які отримують вел= икі дози діуретиків) препарат Едарбі^тм призначають під ретельним контролем лікаря, також слід розглянути можливість його застосування у початковій дозі 20 мг.

Пацієнти негроїдної = раси. Необхідності коригування дози не= має, хоча у цих пацієнтів спостерігається менш виражене зниження артеріального т= иску порівняно з пацієнтами, які належать до інших рас. Зазвичай це стосується і= нших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та інгібіторів АПФ. Для цієї популяці= ї може знадобитися більш часте підвищення дози препарату Едарбі^тм та препаратів супутньої терапії.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям та підліткам (вік= ом до 18 років) не встановлені. Даних щодо застосування препарату немає.

Передозування. =

Симптоми. Виходячи з фармакологічних властивостей, можна очікув= ати, що основні прояви передозування будуть мати вигляд симптоматичної гіпотензі= ї та запаморочення. Під час контрольованих клінічних досліджень за участю здоров= их добровольців учасники отримували препарат Едарбі^тм у дозах до 320 мг 1 раз на добу протягом 7 днів. Ці дози добре переносились учасниками дослідження.<= /p>
Лікування. У випадках розвитку симптоматичної гіпотензії слід розпочинати замісну терапію та контролювати основні показники життєдіяльності. Азилсартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категорія= ми: дуже часто (≥ 1/10), часто (= > 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи по= одинокі випадки. У кожному системно-органному класі побічні реакції зазначені у пор= ядку зниження їх клінічного значення.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення.

З боку судинної системи.

Нечасто: гіпотензія.

З боку травного тракту.

Часто: діарея.

Нечасто: нудота.

З боку шкіри та підш= кірних тканин.

Нечасто: висипання, свербіж.

Рідко: ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м’яз= ової системи та сполучної тканини.

Нечасто: спазми м’язів.

Загальні порушення.

Нечасто: стомлюваність, периферичні набряки.<= o:p>

Лабораторні дослідження.

Часто: підвищення рівня креатинфосфокінази в крові.

Нечасто: підвищення рівня креатиніну в крові,= підвищення рівня сечової кислоти в крові/ гіперурикемія.

Опис окремих небажаних реакцій. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;text-decoration:none;text-underline:none'><= /span>

Під час сумісного застосування препарату Едарбі^тм та хлорталідону частота підвищення рівня креатиніну в крові та гіпотензії зростала від нечастої до частої.

Під час сумісного застосування препарату Едарбі^тм та амлодипіну частота розвитку= периферійних набряків зростала від нечастої до частої, але була нижчою, ніж характерна для амлодипіну у монотерапії.

Лабораторні дослідження.

Рівень креатиніну у сироватці крові. У рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії препаратом частота підвищення рівня креатиніну сироватки після лікування препаратом Едарбі^тм= не відрізнялася від частоти у групі плацебо. Одночасне застосування препарату<= /span> Едарбі^тм та сечогінних препаратів, наприклад, хлорталідону, призводило до більш високої частоти підвищення рів= ня креатиніну. Це спостереження узгоджується з відомими фактами для інших блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та інгібіторів АПФ. Підвищення рівня креатиніну під час сумісного застосування препарату Едарбі^тм та сечогінних препаратів було повʼязане з бі= льш вираженим зниженням артеріального тиску порівняно із застосуванням одного з= цих препаратів. Більшість епізодів підвищення рівня креатиніну носили тимчасовий характер або не прогресували при продовженні лікування. Після припинення лікування рівень креатиніну у більшості випадків приходив до нормальних або= майже нормальних значень самостійно.

Сечова кислота. <= /i>При застосуванні препарату Едарбі^тм= спостерігалося невелике середнє підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові порівняно з плацебо (10,8 мкмоль/л проти 4,3 мкмоль/л).

Гемоглобін та гематокрит. У плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії препаратом спостерігалося невелике зниження рівня гемоглобіну та гематокриту (приблизно 3 г/л та 1 об’ємний відсоток відповідно). Цей ефект також спостерігали під час застосування інших інгібіторів РААС.=

Термін придатності.<= /span> 3 роки.

Умови зберігання. Не потребує особли= вих умов зберігання. Зберігати= в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!=

Несумісність.= Не описана.

Упаковка. = По 14 та= блеток у блістері. По 1 або 2, або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> За рецептом.

Виробник. Такеда Ірландія Лт= д, Ірландія/Takeda Ireland Ltd, Ireland.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Брей Бізнес Парк, Кілруддері, Ко. Уіклоу, Ірландія/Bray Business Park, <= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>Kilruddery, Co. Wicklow, Ireland.