MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D243E9.75704A60" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D243E9.75704A60 Content-Location: file:///C:/6A13E276/UA63000102_F726.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУК=
ЦІЯ
для мед=
ичного
застосування лікарського засобу
ЗОКСОН® 2
(ZOXON® 2)
ЗОКСОН® 4
(ZOXON® 4)
Склад:
діюча речовина: доксазозин;
1 таблет=
ка
містить доксазозину мезилату 2,425 або 4,85 мг, що еквівалентно 2 або 4 мг
доксазозину відповідно;
допоміжні речовини=
: лактоза
безводна, целюлоза мікрокристалічна, целюлоза мікрокристалічна гранульована,
натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію
лаурилсульфат, магнію стеарат.
Основні фізико-хіміч=
ні
властивості:
Зоксон® 2: майже білі довгасті таблетки розміром приблизно 9=
х4,5
мм з розподільчою рискою і гравіюванням «ZX»
та «2» з одного боку=
.
Зоксон<=
sup>®
4: майже білі довгасті таблетки розміром приблизно 12х6 мм з розподільчою
рискою і гравіюванням «ZX» =
та «4» з одного боку.
Фармакологічні властивості.=
Фармакодинаміка.
Доксазозин
є потужним та селективним антагоністом постсинаптичних α1-а=
дренорецепторів.
Блокування цих рецепторів призводить до зниження системного артеріального
тиску. Препарати ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН® 4 призначені для перорального застосув=
ання
1 раз на добу пацієнтам, хворим на ессенціальну артеріальну гіпертензію.=
Було
продемонстровано, що препарати ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН® 4 не спричиняють небажан=
их
метаболічних ефектів і їх можна застосовувати пацієнтам із цукровим діабето=
м,
подагрою або інсулінорезистентністю.
Препарати
ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН® 4 також можна призначати пацієнтам із бронхіальною астм=
ою,
гіпертрофією лівого шлуночка та пацієнтам літнього віку. Застосування препа=
ратів
сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічує агрегацію тромбоцит=
ів
та посилює активність тканинного активатора плазміногена. Крім того, застосування препаратів ЗОКС=
ОН® 2
і ЗОКСОН® 4 підвищує чутливість до інсуліну у тих пацієнтів, у яких така
чутливість є порушеною.
Також
у довгострокових дослідженнях було продемонстровано, що на додаток до =
u>антигіпертензивної
дії застосування препаратів ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН® 4 спричиняє помірне зниження
концентрації загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності та
тригліцеридів у плазмі крові, а отже – даний препарат може бути особливо
корисний пацієнтам, хворим на артеріальну гіпертензію та гіперліпідемію.
Застосув=
ання
препаратів ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН® 4 пацієнтам, хворим на симптомну доброякісну
гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), призводить до значного покращення
уродинаміки та зменшення симптомів. Вважається, що ефект препарату при ДГПЗ
досягається за рахунок селективної блокади α1-адренорецепто=
рів,
розташованих у м’язовій стромі та капсулі передміхурової залози, а також у
шийці сечового міхура.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
При пероральному застосуванні у людини (чоловіки молодого віку або люди
літнього віку будь-якої статі) доксазозин швидко всмоктується з біодоступні=
стю
на рівні приблизно ⅔ дози.
Біотрансформація/вив=
едення.
Приблизно 98 % доксазозину зв’язується з білками плазми крові. Було
показано, що доксазозин екстенсивно метаболізується в організмі людини та у
досліджуваних експериментальних тварин, і виводиться з організму переважно з
калом.
Середній період напіввиведення препарату з плазми становить 22 години, =
що
дає можливість приймати препарат 1 раз на добу.
При пероральному застосуванні препаратів ЗОКСОН® 2 і ЗОКСОН=
® 4 концентрація метаболітів препараті=
в у
плазмі крові є низькою. Концентрація у плазмі крові найактивнішого метаболі=
ту 6’-гідроксідоксазозину
у людини в 40 разів нижча за плазмову концентрацію первинної сполуки, що
свідчить про те, що антигіпертензивна дія препарату зумовлена переважно
доксазозином.
На даний час існують лише обмежені дані щодо застосування препаратів
пацієнтам із порушеннями функції печінки та щодо впливу препаратів, здатних
змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидину). У клінічному
дослідженні з участю 12 пацієнтів із помірною печінковою дисфункцією
однократне застосування доксазозину
призвело до підвищення AUC на 43 % та зменшення видимого кліренсу при
пероральному застосуванні на
40 %. Як і при застосуванні інших препаратів, що повністю метаболізуються
печінкою, пацієнтам з ознаками порушень функції печінки препарати ЗОКСОН® =
2 і
ЗОКСОН® 4 слід застос=
овувати
з особливою обережністю.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертен=
зія.
Лікування артеріальної гіпертензії. Більшості пацієнтів препарат можна застосовувати для контролю артеріального тиску як монотерапію. У випадку, коли не вдається досягти належного контролю артеріального тиску при застосуванні препарату як монотерапія, цей препарат можна застосовувати у комбінації з такими антигіпертензивними засобами – ті= азидними діуретиками, блокаторами β-адренорецепторів, блокаторами кальцієвих каналів або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.
Доброякісна
гіперплазія передміхурової залози.
Лікування
обструкції сечовивідних шляхів, а також симптомів, пов’язаних з доброякісною
гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). Призначати пацієнтам з ДГПЗ як п=
ри
наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному рівні артеріально=
го
тиску.
Протипоказання.
–&nb=
sp;
Підвищена чутливість до похідних хіназоліну (наприкла=
д,
празозину, теразозину, доксазозину) або до будь-якої з допоміжних речовин
препарату;
–&nb=
sp;
випадки ортостатичної гіпотензії в анамнезі;
–&nb=
sp;
ДГПЗ та супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхі=
в,
хронічні інфекції сечовивідних шляхів та наявність каменів у сечовому міхур=
і;
–&nb=
sp;
годування груддю (тільки при показанні для лікування
артеріальної гіпертензії);
–&nb=
sp;
артеріальна гіпотензія у пацієнтів із ДГПЗ.
Доксазозин
як монотерапія протипоказаний пацієнтам із переповненням сечового міхура або
анурією із прогресуючою нирковою недостатністю або без неї.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інгібітори
фосфодіестерази-5 (наприклад, силденафіл, тадалафіл,
варденафіл)
Сумісне застосування доксазозину з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пацієнт=
ів
може спричинити симптоматичну гіпотензію. Дослідження доксазозину у лікарсь=
ких
формах із тривалим вивільненням діючої речовини не проводили.
Доксазозин значною мірою зв’язується з білками плазми (на 98 %). Результати дослідження
in vitro із використанням плазми крові людини с=
відчать,
що препарат не впливає на зв’язування досліджуваних препаратів (дигоксин,
фенітоїн, варфарин або індометацин) з білками.
Не відзначалося несприятливої взаємодії при одночасному застосуванні
доксазозину та тіа=
зидних
діуретиків, фуросеміду, блокаторів β-адренорецепторів, нестероїдних
протизапальних засобів, антибіотиків, пероральних цукрознижувальних засобів,
урикозуричних засобів та антикоагулянтів у клінічних умовах. Проте дані
формальних досліджень із вивчення лікарської взаємодії відсутні.
Доксазозин потенціює гіпотензивну дію інших α-адреноблокаторів, а
також інших антигіпертензивних за=
собів.
Відомо, що одноразове застосування доксазозину у дозі 1 мг в перший день
чотиридобового курсу перорального застосування циметидину (400 мг двічі на
добу) призводило до підвищення середнього рівня AUC доксазозину на 10 % і не
спричиняло жодних статистично значущих змін середньої Cmax та середнього
періоду напіввиведення доксазозину. Таке підвищення середнього рівня AUC
доксазозину на 10 % на тлі застосування циметидину знаходиться у межах
міжіндивідуальної варіабельності (27 %) середніх рівнів AUC доксазозину
порівняно з плацебо.
Особливості застосування.
Ортостатична
гіпотензія/синкопе.
Як і при застосуванні інших блокаторів α-адренорецепторів,
ортостатична гіпотензія при застосуванні цього препарату розвивалася у дуже
малого відсотка пацієнтів, проявляючись запамороченням та слабкістю або рід=
ше –
втратою свідомості (синкопе), особливо на початку терапії. У зв’язку з цим =
на
початку терапії необхідно контролювати рівень артеріального тиску, щоб
мінімізувати можливі постуральні ефекти.
Призначаючи терапію будь-яким ефективним блокатором
α-адренорецепторів, слід проінформувати пацієнта про те, як уникнути
симптомів ортостатичної гіпотензії та як слід поводитись при їх виникненні.
Пацієнта також слід попередити про необхідність уникнення ситуацій, в яких
існує ризик отримання травм, враховуючи можливість виникнення запаморочення=
або
слабкості на початку терапії доксазозином.
Застосування при гос=
трих
серцевих захворюваннях.
Як і з іншими вазодилатуючими антигіпертензивними засобами, слід з
обережністю застосовувати доксазозин пацієнтам із наступними гострими серце=
вими
захворюваннями:
- легеневий набряк,
спричинений аортальним або мітральним стенозом;
- гіперсистолічна серц=
ева
недостатність;
- правошлуночкова серц=
ева
недостатність, зумовлена тромбоемболією легеневої артерії або перикардіальн=
им
випотом;
- лівошлуночкова серце=
ва
недостатність з низьким тиском наповнення.
Застосування при пор=
ушенні
функції печінки.
Як і при застосуванні інших препаратів, що
повністю метаболізуються печінкою, пацієнтам із ознаками порушень
функції печінки доксазозин слід
призначати з особливою обережністю. Через відсутність клінічного дос=
віду
застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого сту=
пеня
призначення препарату цій групі пацієнтів не рекомендується.
Застосування разом з
інгібіторами ФДЕ-5.
Застосовувати доксазозин разом з інгібіторами фосфодіестерази-5 (напри=
клад,
силденафіл, тадалафіл та варденафіл) слід
з обережністю, оскільки ці лікарські засоби спричиняють вазодилатаці=
ю, а
отже, можуть спричинити у деяких пацієнтів симптоматичну гіпотензію.
Для зменшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії рекомендується
починати терапію препаратами групи інгібіторів фосфодіестерази-5 тільки за
умови, якщо на тлі застосу=
вання
α-блокаторів пацієнт має стабільну гемодинаміку. Крім того,
рекомендується починати терапію інгібіторами фосфодіестерази-5 з найменшої
можливої дози та витримувати
6-годинний інтервал між застосуванням доксазозину та інгібіторів
фосфодіестерази-5.
Застосування пацієнт=
ам під
час хірургічного видалення катарак=
ти.
У деяких пацієнтів, які приймали тамсулозин на час проведення хірургічн=
ого
видалення катаракти або до операції, під час втручання спостерігався розвит=
ок
інтраопераційного синдрому атонічної райдужної оболонки (IFIS, варіант синд=
рому
вузької зіниці). Повідомлялося про окремі випадки розвитку такого побічного
ефекту і при застосуванні інших α1-блокаторів, тому не можна
виключати можливість розвитку цього ефекту для інших препаратів даного класу
лікарських засобів. Через те, що IFIS може призводити до підвищення частоти
процедурних ускладнень при проведення операції, при підготовці до неї слід
повідомити хірургам-офтальмологам, чи застосовує або чи застосовував пацієнт
блокатори α1-адренорецепторів.
Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносим=
ість
галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози, =
не
слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю.
Пацієнти з артеріаль=
ною
гіпертензією.
Через відсутність на даний час належних та добре контрольованих дослідж=
ень
щодо вивчення застосування препарату вагітним безпечність застосування
доксазозину у період вагітності залишається невстановленою. Тому препарат с=
лід
застосовувати лише тоді, коли потенційні переваги лікування, з точки зору
лікаря, виправдовують потенційний ризик.
У дослідженнях на тваринах препарат не проявляв тератогенної дії, хоча =
його
застосування у дуже високих дозах призводило до зниження тривалості життя
плода.
Застосувати доксазозин у період годування груддю протипоказано. При
необхідності застосування доксазозину годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керув=
анні
автотранспортом або іншими механізмами.
Здатність керувати автотранспортом та працюва=
ти з
іншими механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування.
Спосіб застосування та дози.
Препарат можна приймати як вранці, так і вве=
чері.
Артеріальна
гіпертензія.
Лікування, як правило, слід розпочинати препаратом Зоксон® 2,
який містить меншу кількість діючої речовини. Препарат приймати 1 раз на до=
бу:
початкова доза становить 1 мг
(1/2 таблетки препарату Зоксон® 2) протягом
1-2 тижнів, щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної артеріальної
гіпотензії та/або синкопе (див. розділ «Особливості застосування»). Після 1=
-2
тижнів дозу можна підвищити до 2 мг (1 таблетка препарату Зоксон® 2)
на добу, якщо необхідно. При недостатній ефективності добову дозу можна
поступово збільшувати з урахуванням індивідуальної реакції пацієнта на
лікування, яке оцінюється залежно від досягнення бажаного рівня артеріально=
го
тиску.
У більшості випадків застосовувати дозу 2-4 =
мг на
добу (1 таблетка препарату Зоксон® 2 або
1 таблетка препарату Зоксон® 4), яку приймати 1 раз на добу. Якщо
необхідно, дозу препарату можна підвищити до 8 мг або до максимальної
рекомендованої дози – 16 мг.
Доброякісна гіперпла=
зія
передміхурової залози.
Лікування, як правило, слід розпочинати препаратом Зоксон® 2,
який містить меншу кількість діючої речовини. Рекомендована початкова доза
становить 1 мг (1/2 таблетки), яку приймати 1 раз на =
добу,
щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії=
та/або
синкопе.
Залежно від індивідуальних особливостей
уродинаміки пацієнта та симптомів ДГПЗ дозу у подальшому можна підвищити до=
2
мг (1 таблетка препарату Зоксон® 2), потім до 4 мг
(1 таблетка препарату Зоксон® 4) і до максимальної рекомендованої
дози – 8 мг. Рекомендований інтервал титрування дози становить 1-2 тижні.
Звичайна рекомендована доза препарату становить 2-4 мг на добу (1 таблетка
препарату Зоксон® 2 або 1 таблетка препарату Зоксон® =
4),
яку приймати 1 раз на добу.
Застосування пацієнт=
ам з порушенням
функції нирок.
Оскільки фармакокінетичні параметри доксазозину у пацієнтів із порушенн=
ями
функції нирок залишаються незмінними, таким пацієнтам коригування дози не
потрібне.
Препарат не виводиться з організму за допомогою
гемодіалізу.
Застосування пацієнт=
ам з
порушенням функції печінки.
На
даний час інформація щодо застосування препарату пацієнтам із порушеннями
функції печінки та щодо впливу препаратів, здатних змінювати печінковий
метаболізм (наприклад, циметидину), є обмеженою. Як і при застосуванні інших
препаратів, що повністю метаболізуються печінкою, пацієнтам із ознаками
порушень функції печінки препарат слід призначати з обережністю.
Пацієнти літнього ві=
ку.
Рекомендується застосовувати звичайні дози для дорослих.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи =
та
запиваючи водою або безалкогольними напоями.
Діти.
Безпека та ефективність застосування доксазо=
зину
дітям не досліджувалися.
Передозування.
Основним симптомом передозування доксазозину є артеріальна гіпотензія.
Пацієнта слід негайно покласти на спину, опустивши голову вниз. Лікування є
симптоматичним, спрямованим на стабілізацію показників гемодинаміки та житт=
єво
важливих функцій організму. Якщо
симптоматичних заходів недостатньо, для лікування шоку першочергово слід
застосувати плазмозамінники. Після цього при необхідності слід
застосувати судинозвужувальні засоби. Слід спостерігати за станом функції н=
ирок
та при необхідності
застосовувати підтримуючі заходи. Враховуючи високий ступінь зв’язування
доксазозину з білками плазми, гемодіаліз не показаний.
Побічні реакції.
У хворих на артеріальну гіпертензію найчасті=
ше
зустрічалися побічні реакції ортостатичного типу (які у рідкісних випадках
супроводжувалися втратою свідомості) або неспецифічні побічні реакції.
У пацієнтів із ДГПЗ спостерігався такий самий
профіль побічних реакцій, як і у хворих на артеріальну гіпертензію.
Для оцінки частоти виникнення побічних дій
використовується наступна класифікація: дуже часто (≥ 1/10), часто
(≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко
(≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невід=
ома
(неможливо оцінити на підставі існуючих даних).
Класифікація систем органів за MedDRA |
Частота |
Побічні реакції |
Інфек=
ції та
інвазії |
Часто=
|
Інфек=
ції
дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів |
З бок=
у системи
крові |
Дуже =
рідко |
Лейко=
пенія,
тромбоцитопенія |
З бок=
у імунної
системи |
Нечас=
то |
Алерг=
ічні
реакції |
Метаб=
олічні та
аліментарні розлади |
Нечас=
то |
Подаг=
ра,
підвищення апетиту, відсутність апетиту |
Психі=
чні
порушення |
Нечас=
то |
Збудж=
ення,
депресія, тривожність, безсоння, нервозність |
З бок=
у нервової
системи |
Часто=
|
Сонли=
вість,
запаморочення, головний біль |
Нечас=
то |
Інсул=
ьт,
гіпестезія, синкопе, тремор |
|
Дуже =
рідко |
Парес=
тезія,
ортостатичне запаморочення |
|
З бок=
у органів
зору |
Дуже =
рідко |
Нечіт=
кість зору |
Часто=
та
невідома |
Інтра=
операційний
синдром атонічної райдужної оболонки |
|
З бок=
у органів
слуху |
Часто=
|
Верти=
го |
Нечас=
то |
Шум у=
вухах |
|
З бок=
у серця |
Часто=
|
Посил=
ене
серцебиття, тахікардія |
Нечас=
то |
Стено=
кардія,
інфаркт міокарда |
|
Дуже =
рідко |
Бради=
кардія,
серцеві аритмії |
|
З бок=
у судин |
Часто=
|
Артер=
іальна
гіпотензія, ортостатична артеріальна гіпотензія |
Дуже =
рідко |
Припл=
иви |
|
З боку
дихальної системи, грудної клітки |
Часто=
|
Бронх=
іт,
кашель, задишка, риніт |
Нечас=
то |
Носова
кровотеча |
|
Дуже =
рідко |
Посил=
ення
існуючого бронхоспазму |
|
З боку
шлунково-кишкового тракту |
Часто=
|
Біль =
у животі,
диспепсія, сухість у роті, нудота |
Нечас=
то |
Запор,
метеоризм, блювання, гастроентерит, діарея |
|
Гепат=
обіліарні
розлади |
Нечас=
то |
Відхи=
лення від
норми з боку показників печінкової функції |
Дуже =
рідко |
Холес=
таз,
гепатит, жовтяниця |
|
З бок=
у шкіри |
Часто=
|
Сверб=
іж |
Нечас=
то |
Висип=
ання на
шкірі |
|
Дуже =
рідко |
Кропи=
в’янка,
пурпура, алопеція |
|
З боку
опорно-рухового апарату та сполучної тканини |
Часто=
|
Біль =
у спині,
міалгія |
Нечас=
то |
Артра=
лгія |
|
Рідко=
|
М’язо=
ві спазми,
м’язова слабкість |
|
З бок=
у нирок та
сечовивідного тракту |
Часто=
|
Цисти=
т,
нетримання сечі |
Нечас=
то |
Дизур=
ія, часте
сечовипускання, гематурія |
|
Рідко=
|
Поліу=
рія |
|
Дуже =
рідко |
Підви=
щений
діурез, розлади сечовипускання, ніктурія |
|
З боку
репродуктивної системи та молочних залоз |
Нечас=
то |
Імпот=
енція |
Дуже =
рідко |
Гінек=
омастія,
пріапізм |
|
Часто=
та
невідома |
Ретро=
градна
еякуляція |
|
Загал=
ьні
розлади |
Часто=
|
Астен=
ія, біль у
грудній клітці, грипоподібні симптоми, периферичні набряки |
Нечас=
то |
Біль,=
набряк
обличчя |
|
Дуже =
рідко |
Підви=
щена
втомлюваність, загальне нездужання |
|
Резул=
ьтати
досліджень |
Нечас=
то |
Збіль=
шення маси
тіла |
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для д=
ітей
місці.
Упаковка.=
Зоксон® 2: №10, №30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 1 =
або
3 блістери у картонній коробці.
Зоксон® 4: №30 (10х3): по 10 таблеток у блістері, по 3 бліст=
ери
у картонній коробці.
Місцезнаходження вир=
обника
та його адреса місця провадження діяльності.
У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.