ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НЕОТРАНЕКС

Склад:<= /b>

діюча речовина: 5 мл розчину містить транексамової кислоти 500 мг;

допоміжна речовина: хлористоводнева кислота концентрована (для корекції рН до 6,5-7,5), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
<= /p>
Фармакотерапевтична група.

Антигеморагічні засоби. Інгібітори фібринолізу. Амінокислоти. Транексамова кислота.=

Код АТХ В02А А02.

<= /p>
Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазмін= у. Відбувається формування комплексу з участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетвор= енні з участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти і плазміну на активність фібрину нижча, ніж= дія тільки одного плазміну. Дані досліджень іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного компле= ксу.

Педіатрична популяція (діти віком від 1 року).

У науковій літературі описано 12 досліджень ефективності у дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Стан більшості з них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерог= енна щодо віку, т= ипу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про зниження втрати крові і зниження потреби застосування препаратів крові у педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу/ШК/(кардіопульмональний штучний кровообіг) під час опер= ацій з високим ризиком кровотечі, особливо в «ціанотичних» (із суттєвим порушенн= ям кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, яким проводять повторну операцію. Як б= уло встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

-     = перше введення (навантажувальна доза) – болюсна інфузія 10 мг/кг, вводиться у період після початкового нарк= озу і до розрізу шкіри;

-        = безперервне введення шляхом інфу= зії 10 мг/кг/годину або ін’єкційне введення в адаптер насоса штучного кровообігу у дозі, яка скоригована для процедури вказаного хірургічного втручання або у дозі, розрахованій відповідно до маси тіла пацієнтів – 10 мг/кг, або введення в адаптер насоса штучного кровообігу та заключна ін’єкція у дозі 10 мг/кг наприкінці хірургічного втручання із застосуванням ШК.

Деякі дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом операції. Не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза/ефект або фармакокінетичних досліджень з участю дітей.

Фармакокінетика. <= /span>

Абсорбція.

Максимальна<= /span> концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається п= ісля короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрац= ії у плазмі крові починають знижуватися мультиекспоненційно.
Розподіл.

За терапевтичних рівнів у пла= змі крові показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми крові становить приблизно 3 %; вважають що, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язуєть= ся із сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу становить приблизно від 9 до 12 л. Транексамова кислота проникає че= рез плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти у сироватці крові знаходиться в діапазоні 10–53 мкг/мл, тоді як концентрація у пуповинній крові – в діапазоні 4–31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації у суглобовій рідині були подібні до таких у сироватці крові. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин співвідносні з показниками, що спостерігаються в крові (у грудному молоці – сота частка, у спинномозковій рідині – одна десята, у водянистій волозі ока – одна десята). Транексамова кислота була виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але майже не впливає на міграцію (рухливі= сть) сперматозоїдів.

Виведення.

Лікарський засіб виділяється в основному із сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним шляхом елімінації. Нирковий кліренс майже еквівалентний плазмовому клірен= су (від 110 до 116 мл/хв). Приблизно 90 % транексамової кислоти виводиться протягом пе= рших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення транексамової кислоти становить приблизно 3 години.

Особливі групи пацієнтів.

Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. З участю дітей не було проведено ніяких специфічних фармакокінетичних досліджень.

&nb= sp;

Клінічні характеристики. <= /i>

Показання.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого, у дорослих і дітей віком= від 1 року.

Специфічні показання включають:<= /p>
- кровотечі, зумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як:

-  менорагія і метрорагія;

- шлунково-кишкові кровотечі;=

-  геморагічні розлади сечовивідного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій зал= озі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;

-  отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;

- гінекологічні операції або ускладнення в акушерськ= ій практиці;

- торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад серцево-судинна хірургія;=

- контроль крововиливів у зв’язку із введенням фібринолітичного лікарського засобу.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кислоти транексамової та компонентів, які входять до складу препарату. Гострий венозний або артеріал= ьний тромбоз. Фібринолітичні стани із гострою тяжкою кровотечею через введення к= оагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком препаратів, які переважно здійснюють активацію фібринолітичної системи. Тяжка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза= ємодій.

Дослідження взаємодії лікарсь= ких засобів не проводили. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повин= ен відбуватися під суворим наглядом лікаря, який має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські засоби, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. У таких випадках існує ризик тромбоутворення, наприклад при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату може б= ути антагонізована при застосуванні тромболітиків. При внутрішньовенному краплинному введенні можна додавати гепарини.<= /span>

Особливості застосування.

Слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

-=      внутрішньовенні ін’єкції слід робити дуже повільно;

-=      транексамову кислоту не можна вводити внутрішньом’язово.

Судоми. У пацієнтів були зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. Під час операцій аортокоронарного шунтування (АКШ) більшість із вказаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного введення транексамової кислоти у високих дозах. У разі застосування рекомен= дованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом була такою= ж, як у пацієнтів, які не застосовували цей лікарський засіб.

Порушення зору. Необхідно враховувати можливість виникнення офтальмологічних ускладнень, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення колірного зору. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору, колірного зору, очного дна, поля зору і т. д.). У разі наявн= ості та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повин= ен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового застосування транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.<= o:p>

Гематурія. У випадку гематурії із залученням верхніх сечов= их шляхів може виникнути небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічні ускладнення. Перед призначенням транексам= ової кислоти слід розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Пацієнт= ам з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань та хворим, у яких за дани= ми сімейного анамнезу є ризик тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) слід вводи= ти тільки у випадках, коли є прямі                       життєві показання,= при цьому лікування слід розпочинати після консультації фахівця, який має досві= д у гемостазіології, і проводити під суворим наглядом лікаря.=

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують пероральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК). Пацієнти із синдромом ДВК зазвичай не повинні одержувати лікування із застосуванням транексамової кислоти. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, вона має бути призначена винятково у разі наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою тяжкою кровотечею. Встановлено,= що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до такого: зменшується час формування еуглобулінового згустка; спостерігається подовже= ний протромбіновий час; наявні зниження рівня у плазмі фібриногену, факторів V і VIII,     плазміногену фібринолізин= у і α-2 макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р–комплексу; тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає= , що у разі наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінит= ися різні елементи в цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровот= ечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розгляд= ати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінкам репродуктивного віку п= ід час лікування слід застосовувати ефективні засоби контрацепції.<= /span>

Клінічних даних щодо застосув= ання транексамової кислоти вагітним жінкам недостатньо.

Протягом I триместру вагітнос= ті в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендуєть= ся.

Є тільки обмежені клінічні да= ні щодо застосування транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час II і III триместру вагітності, за якими неможливо ідентифіку= вати шкідливий вплив на плід. Транексамову кислоту застосовувати у період вагітн= ості можливо тільки у тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь виправдо= вує потенційний ризик.

Транексамова кислота проникає= у материнське молоко. Таким чином, грудне годування не рекомендується.

Відсутні клінічні дані про вп= лив транексамової кислоти на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.=

Дослідження з оцінки впливу на здатність керува= ти автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

                                                 =                                                                     =

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Неотранекс слід вводити внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Дорослі.=

При генералізованому фібринолізі транексамову кислоту вводити внутрішньовенно, повільно, у дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) аб= о 15 мг/кг маси тіла кожні 6–8 годин, швидкість введення – 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат, починаючи з дози             500 мг (1 ампула по 5 мл) до= 1 г (2 ампули по 5 мл) внутрішньовенно, повільно (приблизно    1 мл/хв) 2–3 рази на добу.=

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок.

У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатніс= тю. Для пацієнтів, які мають легку або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно зменшити відповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

Сироватко= вий креатинін

Доза (внутрішньовенно), мг/мл

Введення<= o:p>

мкмоль/л<= o:p>

мг/10 мл<= o:p>

120–249

1,35–2,82=

10 <= /o:p>

кожні 12 годин

250–500

2,82–5,65=

10 <= /o:p>

кожні 24 години

> 500<= o:p>

> 5,65=

5

кожні 24 години

Дозування д= ля пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Пацієнтам з порушеннями функц= ії печінки корекція дози не потрібна.

Застосування дітям.

Дітям віком від 1 року застосовувати за показаннями (див. розділ «Показання»), дозування – близько 20 мг/кг/добу. Однак дані з ефективності, безпеки, щодо особливостей дозування при застосув= анні дітям за вказаними показаннями обмежені.

Аспекти ефективності, особлив= ості дозування і безпеки застосування транексамової кислоти дітям, які перенесли операції на серці, не були досліджені в повному обсязі.
Застосування пацієнтам літнього віку.

Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Спосіб застосування.

Введення має суворо обмежений режим – повільне внутрішньовенне введення (ін’єкція/інфузія).

Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Внутрішньов= енна ін’єкція: транексамову кислоту потрібно вводити шляхом повільної болюсної ін’єкц= ії протягом щонайменше 5 хвилин.

Внутрішньов= енна інфузія: транексамову кислоту потрібно змішувати безпосередньо з такими розчина= ми для ін’єкцій/інфузій: натрію хлорид 0,9 %, розчин для ін’єкцій; розчин для ін’єкцій Рінгера; декстроза, розчин для ін’єкцій, 5 %; декстрин-40 у розчині декстрози для ін’єкцій (5 %) і декстрин-40 у розчині натрію хлориду 0,9 % д= ля ін’єкцій; амінокислотний розчин.

Діти.

Максимал= ьна разова доза для дітей віком від 1 року – 10 мг/кг маси тіла. Максимальна до= бова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

Передозування.

Випадки передозування не спостерігалися.

Симптоми передозування можуть включати запаморочення, головний біль, гіпотензію і судоми (конвульсії). Та= кож було показано, що судоми зазвичай= мають місце при більш високій частоті введення та характерні при збільшенні дози.

Лікування передозування симпт= оматичне.

Побічні реакції.

Нижче зазначені побічні реакції, систематизовані відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані за частотою. У ко= жній групі за частотою побічні реакції представлено у порядку зменшення проявів. Частоту було визначено таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (<= u>> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); частота невідо= ма (не можна оцінити за наявними даними).

Клас MedD= RA

(системи = та органи)

Частота

Небажані ефекти

З боку шкіри та підшкірної тканини

Нечасто

Алергічний дерматит.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто

Діарея, блювання, нудота.

З боку нервової системи

Частота невідома=

Судоми, зокрема у разі неправильного застосування.

З боку органів зору

Частота невідома=

Порушення зору, включаючи порушення колірного зору.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Частота невідома=

Нездужанн= я, спричинене гіпотонією, із втратою свідомості або без (зазвичай після зана= дто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, як виняток – після перорального прийом= у).

Артеріаль= на або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках.

З боку імунної системи

Частота невідома

Реакції гіперчутливості, включаючи реакції анафілактичного типу.

Термін придатності. 3 р= оки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при темпера= турі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступн= ому для дітей місці.

Несумісність.

Транексамову кислоту для ін’єкцій не можна додавати до крові для переливання або до ін’єкційних розчинів, що містять лікарські засоби групи пеніцилінів.

Упаковка.

По 5 ампул у контурній упаковці, по 1 упаковці в картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник.

БІОІНДАСТРІА ЛАБОРАТОРІО ІТАЛІАНО МЕДІЦІНАЛІ С.= П.А.

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Де Амбросііс 2/6 – 15067 м. Нові-Лігуре (АЛ), Італія.

Сироватко= вий креатинін	Доза (внутрішньовенно), мг/мл	Введення<= o:p>
мкмоль/л<= o:p>	мг/10 мл<= o:p>
120–249	1,35–2,82=	10 <= /o:p>	кожні 12 годин
250–500	2,82–5,65=	10 <= /o:p>	кожні 24 години
> 500<= o:p>	> 5,65=	5	кожні 24 години

Клас MedD= RA (системи = та органи)	Частота	Небажані ефекти
З боку шкіри та підшкірної тканини	Нечасто	Алергічний дерматит.
З боку шлунково-кишкового тракту	Часто	Діарея, блювання, нудота.
З боку нервової системи	Частота невідома=	Судоми, зокрема у разі неправильного застосування.
З боку органів зору	Частота невідома=	Порушення зору, включаючи порушення колірного зору.
З боку системи крові та лімфатичної системи	Частота невідома=	Нездужанн= я, спричинене гіпотонією, із втратою свідомості або без (зазвичай після зана= дто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, як виняток – після перорального прийом= у). Артеріаль= на або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках.
З боку імунної системи	Частота невідома	Реакції гіперчутливості, включаючи реакції анафілактичного типу.