ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

ГІКАМТИН™

(HYCAMTIN™)

Склад:=

діюча речовина: топотекан;

1 капсула містить 0,25 мг або= 1 мг топотекану у формі топотекану гідрохлориду;

допоміжні речовини: олія рослин= на гідрогенізована, гліцеролу моностеарат; склад капсули: титану діоксид (Е 17= 1), желатин, чорнило чорне для напису, що містить заліза оксид чорний (Е 172); шелак, етанол безводний, пропіленгліколь, 2-бутанол, розчин аміаку концентрований, калію гідроксид. Капсула 1 мг містить також заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Капсули тве= рді.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули 0,25 мг – непрозорі, білого або жовтувато-білого кольору тверді желатинові капсули розміром 2 з написом HYCAMTIN та 0,25 mg; капсули 1 мг – непрозорі, рожевого кольору тверді желатинові капсули розміром 2 з написом HYCAMTIN та= 1 mg.

Фармакотерапевтична група. Антинеоплас= тичні засоби. Топотекан.

Код АТХ L01X X17.<= /span>

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Протипухлинна активність топотекану полягає в пригніченні активності топоізомерази-І – ферменту, що = бере безпосередню участь у реплікації ДНК. Топотекан пригнічує топоізомеразу-І шляхом стабілізації ковалентного комплексу ферменту і розщепленої нитки ДНК= , що є проміжною ланкою каталітичного механізму. Клітинними наслідками пригнічен= ня топоізомерази-І топотеканом є індукція протеїнасоційованих поодиноких розри= вів ланцюга ДНК.

Фармакокінетика.

Фармакокіне= тику топотекану при пероральному застосуванні у дозі 1,2−3,1 мг/м²та
4 мг/дозу на добу протягом 5 днів вивчали із залученням хворих на рак.=

Біодосту= пність перорального топотекану (загаль= ного і лактону) у людини становить приблизно 40%.

Топотекан швидко адсорбується з піком концентрації у плазмі крові через 1−2 години після перорального прийому. Концентрація у плазмі крові зменшується біекспоненціально, фармакокінетика є дозозалежною. При повторно= му добовому застосуванні кумуляція незначна або повністю відсутня, немає ознак зміни фармакокінетичних параметрів при багаторазовому дозуванні. Зв’язування топотекану з білками плазми крові низьке (35 %) і препарат рівномірно розподіляється між клітинами крові та плазмою.

Метаболізм<= /i>

Головним шл= яхом метаболізму топотекану є рН-залежний гідроліз лактонового кільця з утворенн= ям неактивної карбоксильної форми. Топотекан виводиться переважно нирками, перетворюєт= ься на N-десметил метаболіт (SB-209780), який виявляється у плазмі, сечі та фекаліях.

Виведення

Загальне виведення пов’язаної з топотеканом речовини, прийнятої перорал= ьно у п’яти добових дозах, становило 49–72% (в середньому – 57%) дози. Приблизно 20% виводилися у формі загального топотекану, а 2% – у формі N-деметильован= ого топотекану із сечею. З калом виводиться 33% загального топотекану та 1,5% N-деметильованого топотекану. Загалом на N-деметильований метаболіт у середньому припадає менш ніж 6% (у діапазоні 4–8%) загальної пов’язаної з топотеканом речовини, що виводиться із сечею та калом.
O-глюкуроніди як топотекану, так і N-деметильованого топотекану, були виявлені у сечі. Середнє співвідношення = між AUC метаболіту і початкової речовини становило менше ніж 10 % для загального топотекану і топотекану лактону.

In vitro топотекан не інгібував ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E, CYP3A, CYP4A, а також не інгібував цитозольні ферменти дигідропіримідиндегідрогеназу або ксантиноксидазу.=

Після одночасного застосування інгібітору ABCB1 (P-gp) та ABCG2 (BCR= P) (GF120918) елакридару в дозі 100–1000 мг та перорального топотекану значення AUC_0‑=
734; топотекану лактону та загального топотекану збільшилося приблизно у 2,5 раза (див. розділ «Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування перорального циклоспо= рину A (15 мг/кг), інгібіт= ору транспортерів ABCB1 (P-gp) та ABCC1 (MRP-1), а також метаболізуючого фермен= ту CYP3A4 через 4 години після перорального топотекану збільшило показник= AUC_0‑24h топотекану лактону та загального топотекану, нормалізований відносно дози, приблизно у 2,0 та 2,5 раза, відповідно (див. розділ «Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ступінь експозиції був схожим у разі застосування після прийому їжі з високим вмістом жирів та натще, тоді як t_max уповільнювалось і становило 3 години замість 1,5 (топотекану лактон) та 4 години замість 3 (загальний топотекан).

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції печінки

Фармакокінетика перорально= го топотекану не вивчалась у пацієнтів з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості затосування»).

Порушення функції нирок

Результати аналізу даних перехресних досліджень свідчать про те, що експозиція топотекану лактону, активної форми, після прийому топотекану збільшує ризик розвитку порушень функції нирок. Сер= едні геометричні значення AUC_(0‑_¥₎₌ топотекану лактону, нормалізовані відносно дози, становили 9,4, 11,1 та 12,0 нг*г/мл у пацієнті= в з кліренсом креатиніну більше 80 мл/хв, 50–80 мл/хв та 30= –49 мл/хв відповідно. Під час ць= ого аналізу кліренс креатиніну був розрахований за формулою Кокрофта – Голта. Аналогіч= ні результати були отримані, якщо швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв) обчислена за формулою MDRD (Оптимізація дієти при захворюваннях нирок), що скоригована за масою тіла. Пацієнти з кліренсом креатиніну >60 мл/хв були включені у дослідження ефективності/безпеки застосування топотекану. Отже, прийом стандартної початкової дози пацієнтами з незначним порушенням функції нирок вважається встановленим (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»).=

Хворі корейської національності з порушенням функції нирок загалом мали значно більшу експозицію, ніж пацієнти інших рас з тим самим ступенем порушення функції нирок. Клінічна значущість цих результатів невідома. Середні геометричні значення AUC_=
(0‑_¥₎₌ топотекану лактону, нормалізовані відносно дози, становили 7,9, 12,9 та 19,7 нг*г/мл у хворих корейської національності з кліренсом креатиніну понад 80 мл/хв, 50−80 мл/хв та 30−49 мл/хв відповідно (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Окрім хворих корейської національності, даних щодо пацієнтів монголоїдної раси з порушенням функції нирок немає.

Стать

Результати аналізу даних перехресних досліджень за участю 217 пацієнтів з прогресу= ючими солідними пухлинами свідчили про відсутність <= /span>клінічно значущого впливу статі на фармакокінетичні параметри капсул Гікамтину.

Доклінічні дані з безпеки.<= /u>

Канцерогенний потенціал топотекану не вивчали. Як і інші цитотоксичні препарати, з огляду на механі= зм дії топотекану, він чинить генотоксичну дію на клітини ссавців (клітини лім= фоми мишей та лімфоцити людини) in vitro= та на клітини кісткового мозку у мишей in vivo. Як і інші цитотоксичні препар= ати, топотекан чинив ембріотоксичну дію у клінічних дослідженнях на тваринах.

У досліджен= нях репродуктивної токсичності топотекану на щурах не було виявлено впливу на фертильність самців або самок; однак у самок спостерігалась суперовуляція та незначне збільшення передімплантаційних втрат.

<= /p>
Клінічні характеристики.

Показання.<= o:p>

Монотерапія у дорослих пацієн= тів з рецидивним дрібноклітинним раком легенів, яким не показане повторне лікув= ання препаратами першої лінії.

Протипоказа= ння.

Тяжкі реакц= ії гіперчутливості до топотекану та/або його компонентів в анамнезі.

Період вагітності або годування груддю.

Тяжка супре= сія кісткового мозку перед початком першого курсу лікування (початковий рівень нейтрофілів <1,5 × 10⁹/л, рівень тромбоцитів = < 100 × 10⁹/л).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Жодних досліджень фармакокінетичної взаємодії = in vivo в людини не проводилося.

Топотекан не інгібує ферменти цитохрому Р450 людини. При одночасному застосуванні топотекану та гранісетр= ону, ондансетрону, морфіну або кортикостероїдів не спостерігалося істотного впли= ву на фармакокінетику топотекану.

Топотекан є субстратом для обох інгібіторів ABCB1 (P-глікопротеїн) та ABCG2 (BCRP). Інгібітори ABCB1 та ABCG2 при сумісному застосуванні з пероральним топотека= ном збільшують вплив топотекану.

Циклоспорин А (інгібітор АВСВ= 1, АВСС1[MRP-1] та CYP3A4) при сумісному застосуванні з топотеканом збільшує AUC топотекану приблизно в 2−2,5 раза.

У хворих, які лікуються перор= альним топотеканом разом із препаратами, що інгібують ABCB1 та ABCG2, слід ретельно контролювати рівень побічних ефектів.

При комбінуванні топотекану з іншими хіміотерапевтичними препаратами для покращення переносимості може бу= ти потрібне зменшення доз кожного з лікарських засобів. Однак при застосуванні= з препаратами платини (наприклад, цисплатин або карбоплатин) взаємодія цих препаратів залежить від послідовності їхнього введення, від того, на який д= ень курсу лікування (1-й чи 5-й) призначають препарати платини. Якщо цисплатин = або карбоплатин буде вводитися в 1-й день курсу лікування топотеканом, дози препаратів будуть зменшені порівняно з дозами препаратів, які призначають на 5-й день курсу лікування.<= /span>

Фармакокінетика ранітидину не змінюється при одночасному застосуванні з топотеканом.

Особливості застосування.

Гематологіч= на токсичність є дозозалежною, тому слід регулярно контролювати параметри кров= і, включаючи кількість тромбоцитів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)= .

Як і інші цитотоксичні засоби, топотекан може спричинювати тяжку мієлосупресію. У пацієнтів, які лікувались топотеканом, повідомлялося про випадки мієлосупре= сії, що призводила до сепсису та летальних випадків у результаті сепсису (див. розділ «Побічні реакції»).

Індукована топотеканом нейтропенія може спричиняти нейтропенічний коліт. У клінічних дослідженнях із застосуванням топотекану повідомлялось про летальні випадки через нейтропенічний коліт. У хворих із симптомами гарячки, нейтропенії та одночасно з абдомінальним болем сл= ід розглянути ймовірність виникнення нейтропенічного коліту.=

При застосуванні топотекану повідомлялося про випадки інтерстиціальних захворюв= ань легень, у деяких випадках з летальним наслідком. Факторами ризику, що лежат= ь в основі цього, є інтерстиціальні захворювання легень в анамнезі, легеневий фіброз, рак легень, вплив радіації на легені та застосування пневмотоксичних препаратів та/або колонієстимулюючих факторів. За пацієнтами слід ретельно спостерігати для виявлення симптомів, що можуть бути ознаками інтерстиціаль= них захворювань легень (наприклад, кашель, гарячка, задишка та/або гіпоксія). У разі виявлення у пацієнта інтерстиціального захворювання легень, застосуван= ня топотекану слід припинити.

Монотерапія топотеканом та топотекан у комбінації з цисплатином часто асоціюються з клінічно значущою тромбоцитопенією. Це слід брати до уваги під час призначе= ння Гікамтину, наприклад, для лікування пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч= і з пухлини.

Як очікувал= ося, пацієнти з тяжким соматичним статусом гірше відповідають на лікування та у = них збільшується частота виникнення таких ускладнень, як гарячка, інфекції та сепсис (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливим є точне визначення соматичного статусу пацієнта під час терапії для запобігання його погіршенню.=

Топотекан частково виводиться нирками, тому ниркова недостатність може спричинити збільшення його концентрації. Застосування перорального топотекану не рекомендується пацієн= там з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв.

У невеликої групи пацієнтів з печінковою недостатністю (рівень сироваткового білірубіну 1,5–10 мг/дл), що лікувалися внутрішньовенним топотеканом у дозі 1,5 мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів кожні 3 тижні, спостерігалося зниження клірен= су топотекану. Однак даних для дозових рекомендацій препарату цій групі пацієн= тів недостатньо (рівень білірубіну у сироватці крові ≥ 10 мг/дл). Топотек= ан не рекомендується для лікування цієї групи пацієнтів.

При застосуванні перорального Гікамтину повідомлялося про випадки діареї, включ= аючи тяжкі, що потребували госпіталізації.

Діарея, пов’язана із застосуванням перорального топотекану, може виникати одночасно із = індукованою топотеканом нейтропенією та її наслідками. Важливо повідомляти пацієнтів перед застосуванням препарату про можливість виникнення цих побічних реакцій та активно лікувати всі ознаки та симптоми діареї. Індукована протираковим лікуванням діарея пов’язана зі значною захворюваністю та може становити загрозу для життя. Якщо на фоні лікування пероральним топотеканом виникає діарея, лікарям слід проводити інтенсивне лікування діареї. Методичні рекомендації щодо інтенсивного лікування індукованої протираковим лікуванням діареї містять особливі рекомендації що= до повідомлення та обізнаності пацієнтів, виявлення ранніх попереджувальних оз= нак, застосування протидіарейних лікарських засобів та антибіотиків, зміни спожив= ання рідини та дієти, а також щодо необхідності госпіталізації (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

Застосування внутрішньовенного топотекану слід враховувати при таких станах: неконтрольо= ване блювання, труднощі з ковтанням, неконтрольована діарея, клінічні стани та лікарські засоби, які можуть змінити моторику шлунково-кишкового тракту та всмоктування препарату.

Цей лікарський засіб містить гліцеролу моностеарат, що може спричиняти головний біль, подразнення шлунково-кишкового тракту та діарею.

=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку / Контрацепція у чоловіків та жінок

Під час доклінічних досліджень виявлено, що топотекан спричиняє ембріо-фетальну летальність та вади розвит= ку (див. розділ «Доклінічіні дані з безпеки»). Як і інші цитотоксичні засоби, топотекан може мати шкідливий вплив на плід, тому його призначення вагітним протипоказане. Жінку потрібно попередити про необхідність запобігання вагітності= під час лікування топотеканом.

Як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів для хіміотерапії, необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції, якщо один із партнерів прохо= дить курс лікування топотеканом.

Вагітність

Якщо топоте= кан застосовується під час вагітності або якщо жінка завагітніла під час терапії топотеканом, пацієнтку слід попередити про можливу потенційну небезпеку для плода.

Годування груддю

Топотекан протипоказаний в період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»). Хо= ча невідомо, чи проникає топотекан в грудне молоко, годування груддю слід припинити на початку терапії.

Фертильність

Жодного впл= иву на фертильність чоловіків та жінок не спостерігалось під час проведення досліджень репродуктивної токсичності на щурах (див. розділ «Доклінічні дан= і з безпеки»). Однак топотекан є генотоксичним і вплив на фертильність, як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів включаючи чоловічу фертильність, виключати не слід.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

При лікуван= ні топотеканом необхідно дотримуватись особливої обережності при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами, якщо присутня втомлюваність= та астенія.

Спосіб застосування та дози.

Гікамтин слід застосовувати п= ід наглядом лікаря, який має досвід лікування цитостатичними препаратами.=

Доза

Перед початком першого курсу лікування Гікамтином рівень нейтрофілів у пацієнтів має бути = ³ 1,5 × 10⁹/л, тромбоцитів = ³ 100 × 10⁹/л та рівень гемоглобіну = ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо необхідно).

Початкова доза

Рекомендованою дозою капсул Гікамтину є 2,3 мг/м² поверхні тіла пацієнта кожного дня протяго= м 5 днів поспіль кожен 21-й день. Капсули слід ковтати цілими, не розжовувати, = не ділити або роздавлювати. Приймати препарат можна незалежно від прийому їжі.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Наступні до= зи

При проведенні наступних курс= ів лікування не можна починати прийом Гікамтину, доки кількість нейтрофілів не буде ³ 1 × 10⁹/л, тромбоцитів = ³ 100 × 10⁹/л і рівень гемоглобіну ³<= /span> 9 г/дл (після трансфузії, якщо необхідно).

При лікуванні нейтропенії в онкологічних хворих з метою підтримання кількості нейтрофілів зазвичай призначають разом з Гікамтином інші препарати (наприклад колонієстимулюючий фактор) або зменшують дози топотекану.

Якщо для лікування пацієнтів з тяжкою нейтропенією (кількість нейтрофілів = ³ 0,5 × 10⁹/л) протягом 7 і більше днів або тяжкою нейтропенією, що супроводжується пропасницею чи проявами інфекції, або для пацієнтів, лікування яких було відкладено через нейтропенію, обрано зменшен= ня дози Гікамтину, дозу слід зменшити на 0,4 мг/м²/добу до 1,9 мг/м= ²/добу (або при необхідності послідовно зменшувати дозу до 1,5 мг/м²/до= бу).

Якщо рівень тромбоцитів у про= цесі лікування буде нижче 25 × 10⁹/л, дозу топотекану слід зменшувати аналогічно. Якщо при застосуванні у дозі 1,5 мг/м² необхідно і далі зменшувати дозу з метою запобігання побічних реакцій, застосування Гікамтину відмінялося (за даними клінічних досліджень).

При лікуванні пацієнтів, у як= их розвинулась діарея III або IV ступеня, дозу Гікамтину слід зменшити на 0,4 мг/м² поверхні тіла/добу для наступних курсів (див. розділ «Особливості застосування»). Для лікування хворих з діареєю II ступеня може бути потрібне таке ж зменшення дози.

Окремі популяції

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам з кліренсом креатиніну від 30 до 49 мл/хв рекомендується доза= 1,9 мг/м²/добу. У разі задовільної переносимості дозу можна збільшит= и до 2,3 мг/м²/добу у наступних циклах.

Наявні обмежені дані, що при лікуванні хворих корейської національності= з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв може бути потрібне подальше зменшення д= ози.

Дозових рекомендацій для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну <= ; 30 мл/хв не встановлено.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетичні параметри ка= псул Гікамтину при його застосуванні для лікування хворих із печінковою недостатністю не вивчалися.

Пацієнти літнього віку

Загалом немає різниці в ефективності застосування топотекану для лікування хворих віком від 65 рокі= в та молодших. Однак повідомляється, що у хворих віком від 65 років, які лікують= ся пероральним топотеканом, частіше виникає діарея внаслідок застосування препарату порівняно з молодшими пацієнтами (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Діти. <= /p>
Призначення топотекану дітям = не рекомендується, оскільки досвіду застосування препарату дітьми недостатньо.=

Передозуван= ня.

Повідомляло= ся про передозування (дозою, у 5 разів вищою за рекомендовану) при лікуванні пацієнтів пероральним топотеканом та внутрішньовенним топотеканом (дозою, у 10 разів вищою за рекомендовану). Симптоми передозування знаходяться у межах побічних реакцій, асоційованих топотеканом (див. розділ «Побічні реакції»). Передбачається, що первинною ознакою передозування були супресія кісткового мозку та мукозит. Крім цього, повідомлялося про підвищені фермен= ти печінки при передозуванні внутрішньовенним топотеканом. <= /p>
Антидот при передозуванні невідо= мий. Подальше лікування слід проводити відповідно до клінічних показань або відповідно до рекомендацій національного токсикологічного центру, у разі наявності такого.

Побічні реакції.

За даними клінічних досліджен= ь з залученням пацієнтів з дрібноклітинним раком легень дозозалежною була гемат= ологічна токсичність, що була передбачувана та оборотна. Ознак кумуляції гематологіч= ної та негематологічної токсичності виявлено не було.

Побічні дії, які спостерігали= ся при застосуванні препарату, класифіковані за органами і системами організму= та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення розділені на такі категор= ії: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 та <1/10), непоширені (≥1/1000 та <1/100), рідко поширені (≥1/10 000 та <1/1000= ), дуже рідко поширені (<1/10 000) та невідомо (не можна оцінити з ная= вних даних).

Інфекції та інвазії:

дуже поширені: інфекції;=

поширені: сепсис¹.=

З боку крові та лімфатичної системи:

дуже поширені: фебрильна нейтропенія, нейтропенія (див. підрозділ «З боку шлунково-кишкового тракту»= ), тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія;

поширені: панцитопенія;<= /o:p>

невідомо: тяжка кровотеча (асоційована з тромбоцитопенією).

З боку імунної системи:

поширені: реакції гіперчутливості, включаючи висипання;

рідко поширені: анафілактоїдні реакції, ангіоедема, кропив’янка.

З боку системи травлення та метаболізму:

дуже поширені: анорексія (яка може мати тяжкою).

З боку дихальної системи:

рідко поширені: інтерстиціаль= ні захворювання легенів (у деяких випадках закінчилися летально).

З боку шлунково-кишкового тракту:

дуже поширені: нудота, блюван= ня та діарея (що можуть бути тяжкими), які можуть призводити до дегідратації;<= o:p>

поширені: абдомінальний біль<= sup>2, запор, мукозит, диспепсія;

невідомо: гастроінтестинальна перфорація.

З боку гепатобіліарної системи:

поширені: гіпербілірубінемія.=

З боку шкіри та підшкірних тканин:

дуже поширені: алопеція;=

поширені: свербіж.=

Загальні розлади та реакції в місці введення:

дуже поширені: нездужання;

поширені: астенія, пірексія, втомлюваність;

невідомо: запалення м<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"Times New = Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>’= язів.

¹У пацієн= тів, які отримували топотекан, було повідомлено про летальний випадок у зв`язку з сепсису.

²Нейтропе= нічний коліт, включаючи летальний випадок нейтропенічного коліту, як повідомляєтьс= я, виникає в наслідок ускладнення нейтропенії, викликаної топотеканом.

Частота побічних реакцій, наведених вище, більш характерна для пацієнтів з тяжким соматичним статусом= .

Дані з безп= еки представлені на підставі сукупності інтегрованих даних щодо 682 пацієн= тів з рецидивуючим раком легень, які пройшли 2536 курсів монотерапії пероральним топотеканом (275 пацієнтів з рецидивуючим дрібноклітинним раком легень та 407 пацієнтів з рецидивуючим недрібноклітинним раком легень= ).

Гематологічні.

Нейтропенія: тяжка (рівень IV: кількість нейтрофілів < 0,5 × 10⁹/л) спостерігалась у 32 % пацієнтів у 13 % курсів лікування. У середньому час появи тяжкої нейтропенії становив 12 дні= в із середньою тривалістю 7 днів. У 34 % курсів з тяжкою нейтропенією тривалість перевищувала 7 днів. Під час I= курсу частота становила 20 %, у 4 курс – 8 %. Інфекційні ускладнення, сепсис та фебрильна нейтропенія виникли у 17 %, 2 % та 4 % відповідно. У 1 % пацієнтів сепсис мав летальний насл= ідок. Повідомлялося про випадки панцитопенії. Фактор росту застосовували у 19 % пацієнтів під час 8 % курсів.

Тромбоцитопенія: тяжка (рівен= ь IV: кількість тромбоцитів менше= 10 × 10⁹/л) спостерігалась у 6 % пацієнтів у 2 % курсах лікування. У середньому час появи тяжкої тромбоцитопенії становив 15 днів із середньою тривалістю 2,5 дні. У 18 % курсів з тяжкою тромбоцитопенією тривалість перевищувала 7 днів. Помірна тромбоцитопенія (рівень III: кількість тромбоцитів між 1= 0 та 50 × 10⁹/л) спостерігалась у 29 % пацієнтів у 14 % курсів лікування. 10 % пацієнтам у 4 % курсів проводили трансфузію тромбоцитів. Бу= ли окремі повідомлення про значні ускладнення, асоційовані з тромбоцитопенією, включаючи летальні випадки через кровотечі з пухлини.

Анемія: від помірної до тяжкої анемії (рівень III−IV – Hb ≤ 8,0 г/дл) спостерігалась у 25 % пацієнтів (12 % курсів). У середньому час появи від помірної до тяжкої анемії станов 12 днів із середн= ьою тривалістю 7 днів. У 46 % курсів з помірною до тяжкої анемії тривалість перевищувала 7 днів. 30 % пацієнтам у 13 % курсів проводилась трансфузія еритроцитів. 10 % пацієнтів у 8 % курсів призначався еритропоетин.

Негематологічні.

Найчастішими негематологічними побічними реакціями були нудота (37 %), діарея (29 %), втомлюваність (26 %), блювання (24 %), алопеція (21 %) та анорексія (18 %). Частота більш тяжких проявів, пов’язаних/ можливо пов’язаних із застосуванням топотекану становила: діарея – 5 %, підвищена втомлюваність –= 4 %, блювання – 3 %, нудота – 3 % та анорексія – 2 %.

Загальна частота виникнення діареї становила 22 %, включаючи 4 % з рівнем III, а 0,4 % з рівнем = IV. Діарея в результаті лікуван= ня виникала частіше у пацієнтів віком понад 65 років (28 %) порівняно з молодш= ими (19 %).

Тотальна алопеція, пов’язана/ можливо пов’язана із застосуванням топотекану, спостерігалась у 9 % пацієнтів, часткова алопеція, пов’язана/ можливо пов’я= зана із застосуванням топотекану, – у 11 % пацієнтів.

Терапевтичні заходи, необхідні при виникненні негематологічних побічних реакцій, включали призначення протиблювотних засобів (47 % пацієнтів у 38 % курсів ) та протидіарейних засобів (15 % пацієнтів у 6 % курсів). Антагоністи 5НТЗ рецепторів призначали 30 % пацієнтів у 24 % курсів. Лоперамід призначали 13= % пацієнтів у 5 % курсів. У середньому час появи діареї ІІ рівня або вище становив 9 днів.

=

Термін придатності.

3 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати у холодильнику (при температурі від 2 до 8 °С) в оригінальній картонній упаковці для захисту від світла. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул у термоформованих блістерах з білого непрозорого ПВХ/ПХТФЕ (полівініл/поліхлотрифторетилену) = та запечатані алюміній/ПЕТ (поліетилентерефталат) фольгою на паперовій основі = із захистом від відкриття дітьми, по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник. ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А. (Італія)/

GlaxoSmithK= line Manufacturing S.p.A., (Italy).

Місцезнаходження виробник та його адреса місця провадження діяльності. =

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., Страда Провінсіаль Асолана 90, (район Сан Поло) – 43056 Торріле (Парма), Італія/

GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., Strada Provinciale Aslolana 90, (loc. San Polo) – 43056 Torrile (Parma), Italy.