UA

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуван= ня лікарського засобу

САРОТЕН

(SAROTEN^®)<= /p>

Склад:

діюча речовина: амітриптилі= н;

1 таблетка містить амітриптиліну гідрохлориду відповідно 25 мг амітриптиліну;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; лактоза, моногідрат; крем= нію діоксид колоїдний безводний; целюлоза мікрокристалічна; коповідон; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; макрогол 400; OPADRY OY-S-9470 червоно-коричневий.

Лікарська форма. = Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.<= o:p>

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червоно-коричневого кольору= .

Фармакотерапевтична груп= а. Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного захоплення моноамінів.

Код АТХ N06А А09.

Фармакологічні властивос= ті.

Фармакодинаміка.

Амітриптилін являє собою трициклічний антидепресант та анальгетик. =

Його антихолінергічні властивості запобігають повторному засвоєнню = і, отже, інактивації норадреналіну та серотоніну на нервових рецепторах, що потенціює дію норадреналіну та серотоніну у мозку. В цьому полягає дія амітриптиліну.

Механізм дії також включає блокування іонних каналів натрію, калію = та N-метил-D-аспартату (NMDA) на рівні центрального та спинного мозку. Дія норадреналіну, блокуван= ня каналів натрію та NMDA – це механізми, які беруть участь у пригніченні невропатичного болю, профілактиці хронічного головного болю напруги та профілактиці мігрені. Знеболювальний ефект амітриптиліну не пов'язаний з йо= го антидепресивними властивостями.

Трициклічні антидепресанти мають різного ступеня спорідненість з мускариновими і гістаміновими H₁-рецепторами.

Антидепресивний та аналгетичний ефекти зазвичай проявляються через = 2–4 тижні терапії, седативний ефект при цьому не знижується.<= /p>
=

=

=

Фармакокінетика.

Абсорбція<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;text-decoration:none;text-underline:none'>.

Пероральний прийом препарату в таблетках зумовлює досягнення максимального рівня у сироватці крові приблизно через 4 години (= t_max=3D 3,89 ± 1,87 години; діапазон 1,93–7,98 години). Після перорального прийому 50 мг середня величина C_max=3D 30,95 ± 9,61 нг/мл, діап= азон 10,85–45,70 нг/мл (111,57 ± 34,64 нмоль/л; діапазон 39,06–164,52 нмоль/л). Середня величина абсолютної пероральної біодоступності становить 53 % (Fabs =3D 0,527 ± 0,123; діапазон 0,219–0,756).

Розподіл.

Уявний обʼєм розподілу (= Vd) β, оцінений після внутрішньовенного введення, становить 1221 л ± 280 л; діапазон 769–1702 л (16 ± 3 л / кг).<= /o:p>

Зв’язування з протеїнами плаз= ми крові становить приблизно 95 %. Амітриптилін і його основний метаболіт – нортриптилін – проникають крізь плацентарний бар’єр.

У жінок, які годують груддю, амітриптилін і нортриптилін проникають= у невеликих кількостях у грудне молоко. Співвідношення концентрації у грудному молоці і сироватці крові у жінок становить 1:1. Розрахункова добова кількіс= ть (амітриптилін + нортриптилін), яку отримує немовля, становить приблизно 2 % материнської дози амітриптиліну, перерахованої на масу тіла дитини (у мг/кг= ).

Біотрансформація.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-weight:normal;mso-bidi-font-weight= :bold; font-style:normal;mso-bidi-font-style:italic'> In = vitro метаболізм амітриптиліну відбувається переважно шляхом деметилювання (CYP2C19, CYP3A) та гідроксилюв= ання (CYP2D6) з подальшою кон’югацією з глюкуроновою кислотою. При цьому метабол= ізм характеризується генетично зумовленим поліморфізмом. Основним активним метаболітом є вторинний амін нортриптилін. Нортриптилін являє собою більш потужний інгібітор захоплення норадреналіну, ніж серотоніну, тоді як амітриптилін однаковою мірою успішно пригнічує захоплення обох нейромедіато= рів. Інші метаболіти (цис- і транс-10-гідроксіамітриптилін, а також цис- і транс-10-гідроксинортриптилін) характеризуються профілем, ідентичним такому= у нортриптиліну, при значно меншій силі дії. Деметилнортриптилін та амітриптилін-N-оксид присутні у плазмі крові лише в незначних кількостях, причому останній з них цілком позбавлений активності. Усі метаболіти мають меншу антихолінергічну активність порівняно з амітриптиліном і нортриптилін= ом. У плазмі домінує в кількісному відношенні загальний вміст 10-гідроксинортриптиліну, однак більшість метаболітів містяться у кон’югова= ному стані.

Елімінація.

Час напіввиведення (t_&fr=
ac12;β) для амітриптиліну після перорального прийому становить приблизно 25 годин (24,65 ± 6,31 години, діапазон 16,49–40,36 години). Середня величи= на системного кліренсу (Cl_s) становить 39,24 ± 10,18 Л/г, діапазон 24,53–53,73 Л/г. =

Екскреція відбувається переважно із сечею. Виведення амітриптиліну у незміненому стані нирками є незначним (приблизно 2 %).

Стабільні сумарні рівні вмісту амітриптиліну та нортриптиліну у пла= змі крові досягаються у більшості пацієнтів протягом 1 тижня. У такому стані рі= вень у плазмі крові представлений протягом доби приблизно рівною мірою амітриптиліном і нортриптиліном під час лікування з використанням звичайних таблеток препарату 3 рази на добу.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку встановлений триваліший період напіввивед= ення та зниження орального (Clo) кліренсу внаслідок менш інтенсивного метаболізм= у.

Зниження функції печінки.<= /p>
Порушення функції печінки може зменшити печінкову екстракцію, що зумовлює більш високий вміст препарату у плазмі крові. Слід з обережністю призначати препарати пацієнтам з печінковою недостатністю.

Зниження функції нирок.

Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату. =

Поліморфізм.

Метаболізм препарату залежить= від генетичного поліморфізму (ізоензимів CYP2D6 і CYP2C19). <= /h5>
Фар= макокінетичний/фармакодинамічний зв’язок. Терапевтична концентрація у плазмі крові при великих депресивних розладах становить 80–200 нг/мл (≈280–= 700 нмоль/л) (разом для амітриптиліну і нортриптиліну). Рівні понад 300<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>–400 нг/мл пов’язані з підвище= ним ризиком порушення провідності серця у вигляді подовження комплексу QRS або ж AV-блокади.

Клінічні характеристики.=

Показання. =

Великий депресивний розлад.

Нейропатичний біль.

Профілактика хронічного головного болю напруги.
Профілактика мігрені.

Нічний енурез у дітей віком від 11 років за умови відсутності органічної патології (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої із допоміжних речовин препарату.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатність коронарних артерій.

Одночасне лікування із застосуванням ІМАО (інгібіторів моноаміноксидази) протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне призначення амітриптиліну та ІМАО може зумовити розвиток серотонінового синдрому (поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус і гіпертермію).

Лікування із застосуванням амітриптиліну можна починати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менш ніж через 1 добу після припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду.

Лікування із застосуванням ІМАО можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому амітриптиліну.

Тяжкі захворювання печінки.

Дитячий вік до 11 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші форми взаємодій.<= /span>

Фармакодинамічні взаємодії=

Протипоказані комбінаці= ї

Інгібітори МАО (неселект= ивні, а також селективні А [моклобемід] і В [селегілін]) – ризик серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»).

Небажані комбінації

Симпатоміметичні засоби:= амітриптилін здатний потенціювати кардіоваскулярні ефекти адреналіну, ефедрину, ізопреналіну, норадреналіну, фенілефрину і фенілпропаноламіну (які, містяться, наприклад, у складі анестетиків місцевої та загальної дії та назальних деконгестантів).

Блокатори адренергічних нейронів: трициклічні антидепресанти можуть перешкоджати антигіпертензивним ефектам антигіпертензивних засобів центральної дії, таких як гуанетидин, бетанідин, резерпін, клонідин і метилдопа. Рекомендується переглянути усю схему антигіпертензивної терапії під час лікування з використанням трициклічних антидепресантів.

Антихолінергічні засоби:= трициклічні антидепресанти здатні потенціювати ефекти таких лікарських засобів стосовно ока, центральної нерв= ової системи, кишечнику і сечового міхура; слід уникати одночасного з ними застосування через підвищений ризик паралітичної кишкової непрохідності, гіперпірексії тощо.

Лікарські засоби, що спр= ичиняють подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, в тому числі протиаритмічні препарати, такі як хінідин, антигістамінні – астемізол та терфенадин, деякі антипсихотичні лік= и (зокрема пімозид та сертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол, можуть збільшувати імовірність шлуночкових аритмій у разі прийому разом з трициклічними антидепресантами. Потребує обережності одночасне застосування амітриптиліну= та метадону через можливу додаткову дію на інтервал QT та підвищений ризик виникнення серйозних серцево-су= динних подій.

Обережність також рекомендується при одночасному застосуванні амітриптиліну та діуретиків, що спричиняють гіпокаліємію (наприклад, фуросемід).

Тіоридазин: слід уникати одночасного застосування амітриптиліну та тіоридазину (субстрат CYP2D6) через інгібування метаболізму тіоридазину і, як наслідок, підвищений ризик серцевих побічних ефектів.

Трамадол: одночасне застосування трамадолу (суб= страт CYP2D6) та трициклічних антидепресантів (TCAs), таких як амітриптилін, збіл= ьшує ризик судомних нападів та серотонінового синдрому. Крім того, ця комбінація може пригнічувати метаболізм трамадолу до активного метаболіту.<= /span>

Протигрибкові засоби, такі як флуконазол (інгібітор CYP2C9)= і тербінафін (інгібітор CYP2D6), зумовлюють збільшення рівнів амітриптиліну та нортриптиліну в сироватці крові та вираженість супутньої токсичності. Траплялися випадки непритомності та аритмії типу torsade de pointes.

Комбінації, що вимагають особливої обережності

Серотонінергічні лікарські засоби, такі = як бупренорфін, підвищують ризик серотонінового синдрому, який є потенційно небезпечним для життя станом (див. розділ «Особливості застосування»).

Депресанти ЦНС: амітриптилін може посилювати седативні ефекти алког= олю, барбітуратів та інших засобів пригнічення ЦНС.

Фармакокінетичні взаємодії=

Вплив інших медикаментоз= них засобів на фармакокінетику амітриптиліну

Трициклічні антидепресанти (ТСА), включаючи амітриптилін, спершу метаболізуються ізоензимами CYP2D6 та CYP2C19 цитохрому Р450 печінки, які характеризуються поліморфізмом у популяції. CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9 — інші ізоензими, залучені у метаболізм амітриптиліну.

Інгібітори CYP2D6: ізоензим CYP2D6 може пригнічуватися ба= гатьма лікарськими засобами, наприклад нейролептиками, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, блокаторами β-адренорецепторів, а також протиаритмічними засобами. Прикладами сильних інгібіторів CYP2D6 є бупропіо= н, флуоксетин, пароксетин і хінідин. Ці препарати можуть призвести до істотного зменшення обміну речовин та значного підвищення концентрації ТСА в плазмі. = Слід контролювати рівень концентрації ТСА в плазмі у разі введення TCA спільно з іншим препаратом, який, як відомо, є сильним інгібітором CYP2D6. Необхідно встановити дозу амітриптиліну. Рекомендується бути обережними у разі одночасного застосування амітриптиліну з дулоксетином, помірним інгібітором CYP2D6.

Інші інгібітори цитохром= у P450: циметидин і метилфенідат, а також преп= арати блокаторів кальцієвих каналів (наприклад дилтіазем та верапаміл) можуть підвищувати рівні трициклічних антидепресантів у плазмі крові і відповідну токсичність.

Ізоферменти CYP3A4 та CY= P1A2 метаболізують амітриптилін в меншій м= ірі. Проте флувоксамін (сильний інгібітор CYP1A2) збільшує концентрацію амітрипт= иліну в плазмі, і такої комбінації слід уникати. Клінічно значимі взаємодії можна очікувати при одночасному застосуванні амітриптиліну та сильних інгібіторів CYP3A4, таких як кетоконазол, ітраконазол та ритонавір.
Трициклічні антидепресан= ти і нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного; це може призвести до зниження судомного порога і появи судом. Може бути необхідною корекція доз зазначених лікарськ= их засобів.

Індуктори цитохрому P450= : рифампіцин, фенітоїн, барбітурати, карбамазепін та препарати звіробою (Hypericum pe= rforatum) можуть посилювати метаболізм і тим с= амим зумовлювати зниження вмісту трициклічних антидепресантів у плазмі крові і зменшення антидепресантного ефекту.

У присутності етанолу вільні плазмові концентрації амітрипт= иліну і концентрації нортриптиліну були збільшені.

Концентрацію амітриптиліну у плазмі можна збільшити за допомогою вальпроату натрію і вальпроміду. Тому рекомендується клінічний моніторинг.<= o:p>

<= /o:p>

Особливості застосування.

При застосуванні високих доз препарату зростає імовірність розвитку порушень ритму серця і тяжкої артеріальної гіпотензії. Розвиток таких станів можливий також при застосуванні звичайних доз у хворих з уже наявними захворюваннями серця.

Подовження інтервалу QT.

Повідомляють про випадки подовження інтервалу QT та аритмії в післяопераційний період. З обережністю застосовувати пацієнтам зі значною брадикардією, пацієнтам з декомпенсованою серцевою недостатністю або пацієн= там, які одночасно приймають препарати, що продовжують QT. Електролітичні розлад= и (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія), як відомо, є факторами, що підвищують проаритмічний ризик.

Застосування анестетиків на тлі терапії три-/тетрациклічними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій та артеріальної гіпотензії.= По можливості необхідно припинити застосування амітриптиліну за декілька діб до хірургічного втручання. У разі невідкладного оперативного втручання обов’язковим є інформування анестезіолога про лікування амітриптиліном.

Особлива увага потрібна у разі призначення амітриптиліну хворим на гіпертиреоз або ж тим, хто приймає препарати тиреоїдних гормонів, оскільки можливий розвиток аритмій серця.

Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральної гіпотензії під час лікування амітриптиліном.

Лікарський засіб слід призначати з обережністю хворим із судомними розладами, затримкою сечі, гіпертрофією передміхурової залози, гіпертиреозо= м, при наявності параноїдних симптомів, а також тяжких захворювань печінки або серцево-судинної системи, pylorus sten= osis та paralytic il= eus.

У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини і вузького кута передн= ьої камери ока можливе провокування нападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіниці.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком появи суїцидальних думок, самопошкодження, суїциду (та пов’язаних з ним подій). Такий ризик може існу= вати аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки поліпшення може не відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути п= ід пильним контролем, поки таке поліпшення не відбудеться. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик самогубства може посилюватися на початк= ових етапах одужання. Пацієнти з анамнезом суїцидальних подій або значним ступен= ем суїцидальних думок до початку лікування, як відомо, схильні до більшого риз= ику суїциду або спроб суїциду і повинні перебувати під ретельним наглядом під ч= ас лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Уважний нагляд за пацієн= тами і, зокрема за тими, хто має високий ризик суїцидальної поведінки, повинен супроводжувати терапію препаратом, особливо на початку лікування та після з= міни дози. Пацієнти (і піклувальники) повинні бути попереджені про необхідність моніторингу щодо будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок і незвичайних змін у поведінці та звернення за медичною допомогою, як= що ці симптоми присутні.

У хворих, які страждають на маніакально-депресивні розлади, можливий перехід захворювання до маніакальної фази; з моменту початку маніакальної ф= ази захворювання необхідно припинити терапію амітриптиліном. =

Серотоніновий синдром=

Одночасний прийом трициклічних антидепресантів, включаючи амітриптилін та інші серотонінергічні засоби, та= кі як інгібітори МАО (див. розділ «Протипоказання»), трамадол або бупренорфін, може призвести до розвитку серотонінового синдрому, який є потенційно небезпечним для життя станом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»). <= /span>

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними засобами, за винят= ком інгібіторів МАО (див. розділ «Протипоказання»), є клінічно обґрунтованим, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на почат= ку лікування та під час підвищення дози.

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути доцільність зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів.

<= u>Тяжкі шкірні ре= акції

При застосуванні амітриптиліну повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, зокрема про медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку. Більшість цих реакцій виникали протягом 2–6 тижнів від початку лікування амітриптиліном.

Під час признач= ення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями.

Якщо з’являються симптоми тяжких шкірних реакцій, застосування лікарського засобу Саротен тр= еба негайно припинити. Лікування амітриптиліном= не можна поновлювати у ц= ього пацієнта в жодному разі — слід розглянути можливість альтернативного лікува= ння (у разі потреби).=

Як і інші психотропні засоби, амітриптилін здатний змінювати чутлив= ість організму до інсуліну і глюкози, що потребує корекції протидіабетичної тера= пії у хворих на цукровий діабет; крім того, депресивне захворювання, власне, мо= же проявлятися змінами балансу глюкози в організмі пацієнта.

Повідомляється про випадки гіперпірексії на тлі застосування трициклічних антидепресантів у разі призначення одночасно з антихолінергічн= ими або нейролептичними лікарськими засобами, особливо при спекотній погоді.

Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричин= ити симптоми відміни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння і дратівлив= ості. Такі симптоми не є ознаками медикаментозної залежності. <= /p>
Амітриптилін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які прийма= ють СІЗЗС.

Нічний енурез

ЕКГ потрібно провести до початку терапії амітриптиліном, щоб виключ= ити синдром подовження інтервалу QT.

Амітриптилін, що застосовується при енурезі, не повинен поєднуватис= я з антихолінергічним препаратом.

Суїцидальні думки та поведінка також можуть розвиватися під час раннього лікування антидепресантами інших розладів, крім депресії. Тому слід дотримуватися тих самих заходів обережності при лікуванні як хворих на депресію, так і при лікуванні хворих на енурез.

Діти

Довгострокові дані з безпеки стосовно росту, статевого дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку дітей та підлітків відсутні.

Допоміжні речовини: таблетки препарату міс= тять у своєму складі моногідрат лактози. Хворим на рідкісні спадкові порушення у вигляді чутливості до галактози, недостатності лактази або ж мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.<= /h1>

Застосування у період вагітності або годування груддю.<= /span>

Вагітність=

Існують обмежені клінічні дані щодо застосування амітриптиліну під = час вагітності.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Амітриптилін не рекомендується призначати у період вагітності, якщо= це не є вкрай необхідним. Застосування можливе лише після ретельного вивчення співвідношення ризику/користі.

Під час тривалого прийому та після застосування на останніх тижнях вагітності можуть виникати симптоми абстиненції новонароджених, що може супроводжуватись дратівливістю, гіпертонією, тремором, нерегулярним дихання= м, розладом пиття і гучним плачем та, можливо, антихолінергічними симптоми (утримання сечі, запор).

Годування груддю

Амітриптилін та його метаболіти виділяються в грудне молоко ( 0,6–1% дози матері).

Ризик для немовлят не може бути виключений. Рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування даним лікарським засобом має бути прийняте з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та переваги лікування для жінки.

Фертильність

Амітриптилін знижував частоту настання вагітності у щурів.

Немає даних про вплив амітриптиліну на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспорт= ом або іншими механізмами.

Амітриптилін є седативним лікарським засобом. У пацієнта, який отри= мує психотропний препарат, можна очікувати порушення загальної уваги і здатност= і до зосередження, що обумовлює небезпеку та заборону керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами. Ці побічні ефекти можуть бути посилені при одночасному вживанні алкоголю.

Спосіб застосування та д= ози.<= /span>

Великий депресивний р= озлад

Лікування слід починати із застосування низьких доз з поступовим їх підвищенням при ретельному спостереженні клінічного ефекту та ознак чутливо= сті до лікарського засобу.

Дорослі

Спочатку 25 мг 2 рази на добу (50 мг на добу). При необхідності дозу можна підвищити на 25 мг кожного другого дня до 150 мг на добу, розділяючи = на два прийоми.

Підтримуюча доза відповідає найнижчій ефективній дозі. <= /span>

Пацієнти віком від 65 ро= ків та пацієнти з хворобою серцево-судинної системи

Спочатку 25 мг на добу.

Добову дозу можна підвищити до 100–150 мг на добу, розділивши на два прийоми залежно від індивідуальної реакції пацієнта та переносимості.<= /o:p>

Дози вище 100 мг слід застосовувати з обережністю.

Підтримуюча доза відповідає найнижчій ефективній дозі. <= /span>

Діти

Не слід застосовувати амітриптилін для лікування великого депресивного розладу у дітей та підлітків (віком до 18 р= оків), оскільки безпечність та ефективність застосування препарату у цій віковій категорії пацієнтів не встановлені.

Тривалість терапії

Антидепресантний ефект зазвичай розвивається протягом 2–4 тижнів. Лікування антидепресантами має симптоматичний характер і тому повинно проводитися протягом відповідного проміжку часу, зазвичай до 6 місяців після одужання з метою профілактики рецидиву. У хворих на рецидивуючу (уніполярну) депресію підтримуюча терапія може бути необхідною протягом декількох років = для запобігання новим епізодам.

Нейропатичні болі, профілактичне лікування хронічного головного болю напруги та профілактичне лікування мігрені у дорослих

Дозу титрують індивідуально для кожного пацієнта, щоб забезпечити адекватну аналгезію та переносимість побічних реакцій на препарат. Зазвичай найме= ншу ефективну дозу слід застосовувати протягом найкоротшого терміну, необхідного для лікування симптомів.

Дорослі

Рекомендовані дози – 25–75 мг на добу, увечері. Дози вище 100 мг сл= ід застосовувати з обережністю.

Початкова доза становить 25 мг, яку приймають ввечері. Дозу можна збільшувати на      25 мг кожні 3–7= днів, за умови нормальної переносимості.

Дозу можна приймати один раз на день або розділити на два прийоми. Разова доза вище 75 мг не рекомендується.

Хворі літнього віку (пон= ад 65 років) та пацієнти з кардіоваскулярними захворюваннями

Рекомендована початкова доза – 25 мг увечері.

Дози вище 75 мг слід застосовувати з обережністю.=

Дозу можна збільшити залежно від індивідуальної реакції пацієнта та переносимості.

Діти

Не слід застосовувати амітриптилін для лікування нейропатичних болів, профілактичного лікування хронічного головно= го болю напруги та мігрені д= ітям та підліткам (віком до 18 років), оскільки безпечність та ефективність застосування препарату у цій віковій категорії пацієнтів не встановлені.

Тривалість лікування<= o:p>

Нейропатичний біль

Лікування симптоматичне, тому його слід продовжувати протягом відповідного періоду часу. У багатьох хворих терапія може тривати кілька ро= ків. Рекомендується регулярний контроль необхідності продовження лікування.=

Профілактичне лікуван= ня хронічного головного болю напруги та профілактичне лікування мігрені у доро= слих

Лікування слід продовжувати протягом певного періоду часу. Рекомендується регулярний контроль необхідності продовження лікування.=

Нічний енурез

Діти

Рекомендовані дози

Діти віком від 11 років: 25–50 мг на добу.

Дозу слід збільшувати поступово.

Лікарський засіб приймають за 1–1,5 години до сну.

До початку терапії амітриптиліном для виключення синдрому подовження інтервалу QT потрібно зробити ЕКГ.

Тривалість лікування<= o:p>

Максимальний період курсу лікування не повинен перевищувати 3 місяц= і.

Якщо необхідний повторний курс лікування амітриптиліном, медичний о= гляд слід проводити кожні 3 місяці.

При припиненні лікування дозу амітриптиліну слід знижувати поступов= о.

Порушення функцій нирок<= /span>

Пацієнтам із порушенням функцій нирок лікарський засіб можна призна= чати у звичайних дозах.

Порушення функцій печінк= и

Рекомендується обережний підбір дози і, якщо можливо, визначення вм= істу препарату у сироватці крові.

Інгібітори цитохрому P45= 0 CYP2D6

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта можна розглянути питання про зниження дози амітриптиліну у разі одночасного застосування сильного інгібітора CYP2D6 (наприклад бупропіну, кінідину, флуоксетину, пароксетину)= .

Відомі повільні метаболі= затори CYP2D6 або CYP2C19

Пацієнти з відомим повіл= ьним метаболізмом CYP2D6 або CYP2C19 можуть мати підвищену концентрацію в п= лазмі крові амітриптиліну та його активного метаболіту нортриптиліну. Можливе зниження на 50% рекомендованої початкової дози.

Метод застосування<= /o:p>

Саротен приймають перорально.

Таблетки слід ковтати, запиваючи водою.

Припинення лікування

У разі припинення лікування слід протягом кількох тижнів поступово зменшувати дозу препарату.

= Діти.

Лікування нічного енурезу у дітей віко= м від 11 років можливе за умови відсутності органічної патології, включаючи <= /span>spina bifida= , та супутніх захворювань, та у разі відсутності відповіді на немедикаментозне і медикаментозне лікування, зокрема, спазмолітичними препаратами та препарата= ми вазопресину.

Цей лікарський засіб повинен призначати лише лікар, який має досвід лікування стійкого енурезу.

Передозування.

Симптоми

Антихолінергічні симпто= ми: мідріазис, тахікардія, затримка сечі, сухість слизових оболонок та пригнічення моторики кишечнику. Можливі судоми, пропасниця, раптовий розвиток пригнічення ЦНС. Зниження свідомості прогресу= є у кому з пригніченням дихальної функції.

Кардіальні симптоми: аритмії (вентрикулярні тахіаритмії, тріпотіння-мерехтіння, фібриляція шлуночків). На ЕКГ типово виявляється подовжений інтервал PR, розширення комплексу QRS, подовження QT, розширення= або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST, а також різного ступеня серцеві бло= кади аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай чітко корелює з тяжк= істю токсичності після гострого перевищення дози. Розвивається серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок. Наростає метаболіч= ний ацидоз, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Постмаркетингові дослідження та літера= тура містять дані про випадки демаскування синдрому Бругада та ЕКГ- картини Бруг= ада при передозуванні амітриптиліном.

Прийом дорослим дози 750 мг і більше може призвести до серйозної токсичності. Ефекти при передозуванні посилюються при одночасному прийомі з алкоголем та іншими психотропними речовинами. Існує значна індивідуальна мінливість у відповіді на передозування. Передозування амітриптиліном у діт= ей може мати серйозні наслідки. Діти особливо схильні до коми, кардіотоксичнос= ті, пригнічення дихання, судом, гіпонатріємії, млявості, синусової тахікардії, сонливості, нудоти, блювання та гіперглікемії.

Після пробудження знову можливі сплутаність свідомості, тривожне збудження, галюцинації та атаксія.

Лікування =

Пацієнтів слід госпіталізувати (у відділення інтенсивної терапії= ) та проводити ретельний моніторинг = стану навіть за умов очевидно нетяжкого випадку. Лікування має бути симптоматичним і підтримуючим.<= /span><= /span>

Комплекс заход= ів щодо оцінки та відновлення у найкоротші терміни функцій дихальної та <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font= -style: italic'>серцево-судинної систем, які слід виконувати та лікувати у випадках, які того потребують. Прохідність дихальних шляхів забезпечувати при необхідності шляхом інтубації. Рекомендується проведення лікування із застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливої зупинки дихання.

Провести перевірку сечовини, електролітів та вмісту CO₂ = та O₂в артеріальній крові та ЕКГ. Безперервний ЕКГ-моніт= оринг слід проводити протягом 3–5 діб. Промити шлунок, якщо протягом однієї години пацієнт отримав потенційно смертельну д= озу. Призначити 50 г активованого вугілля протягом однієї години після передозування. Лікування таких ситуацій вирішуватиметься в кожному конкретному випадку:

-      =     розширення інтервалу QRS, серцева недостатність та шлуночкові аритм= ії;

-      =     циркуляторна недостатність;

-      =     гіпотензія;

-      =     гіпертермія;

-      =     судоми;

-      =     метаболічний ацидоз.

Неспокій та судоми можна лікувати діазепамом.

Оскільки передозування часто навмисне, під час періоду ремісії пацієнти можуть спробувати вчинити самогубство в інший спосіб. Спостерігалися випадки смерті від навмисного або випадкового передозування, які відбулись при застосуванні лікарських засобів цього клас= у.

=

Побічні реакції.

Амітриптилін здатний спричинити побічні ефекти, аналогічні тим, що виникають при прийомі інших трициклічних антидепресантів. Деякі з побічних ефектів, що наведені нижче (наприклад головний біль, тремор, порушення концентрації уваги, запор і зниження лібідо), можуть також бути симптомами депресії і зазвичай слабшають у міру поліпшення депресивного стану.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.5pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Arial",sans-serif; mso-bidi-font-family:"Times New Roman";background:white'>

При застосуванні амітриптиліну повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, = зокрема про медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS) (= див. розділ «Особливості застосування»).

Перелік побічних реакцій, наведений нижче згідно з класами систем органів за класифікацією MedDRA, а саме: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/100= 00, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Класи систем органів за MedDRA

Частота=

Прояви<= /p>

З боку системи крові та лімфатичної системи

Рідкісні

Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

З боку метаболізму

Рідкісні

Знижений апетит.

Невідомо

Анорексія, підвищення або зниження рівня цукру= в крові.

З боку психіки

Дуже часто

Агресивність.

Часто

Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо, ажитація.

Нечасто

Гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, ст= рашні сновидіння.

Рідкісні

Делірій (у хворих літнього віку), галюцинації, суїцидальні думки або поведінка*.

Невідомо

Параноя.

З боку нервової системи

Дуже часто

Сонливість, тремор, запаморочення, головний бі= ль, в’ялість, розлади мовлення (дизартрія).

Часто

Розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія.=

Нечасто

Судоми.

Дуже рідкісні

Акатизія, полінейропатія.

Невідомо

Екстрапірамідний розлад,

серотоніновий синдром**.

З боку органів зору

Дуже часто

Розлади акомодації.

Часто

Мідріаз.

Дуже рідкісні

Гострий напад глаукоми.

Невідомо

Сухість очей.

З боку органів слуху= і вестибулярного апарату

Нечасто

Шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk15919955'>

Дуже часто

Посилене серцебиття, тахікардія.

Часто

Атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок пучка Гіса.

Нечасто

Стан колапсу, посилення серцевої недостатності= .

Рідкісні

Аритмія.

Дуже рідкісні

Кардіоміопатія, torsades de pointes.

Невідомо

Міокардит, спричинений гіперчутливістю до ліка= рських засобів.

З боку судин

Дуже часто

Ортостатична гіпотензія.

Нечасто

Артеріальна гіпертензія.

Невідомо

Гіпертермія.

З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння

Дуже часто

Закладеність носа.

Дуже рідкісні

Алергічні запалення легеневих альвеол і легене= вої тканини (альвеоліт, синдром Леффлера).

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто

Сухість у роті, запор, нудота.

Нечасто

Діарея, блювання, набряк язика.

Рідкісні

Збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Рідкісні

Жовтяниця.

Нечасто

Печінкова недостатність (наприклад холестатична хвороба печінки).

Невідомо

Гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже часто

Гіпергідроз.

Нечасто

Висипання, уртикарії, набряк обличчя.

Рідкісні

Алопеція, реакції фотосенсибілізації.

Невідомо

Медикаментозна реакція з <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk15919955'>еозинофі= лією і системними симптомами (DRESS).

З боку нирок та сечовивідних шляхів=

Часто

Порушення сечовипускання.

Нечасто

Затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних зало= з

Часто

Еректильна дисфункція.

Нечасто

Галакторея.

Рідкісні

Гінекомастія.

Загальні розлади

Часто

Втома, відчуття спраги.

Рідкісні

Пірексія.

Інші прояви

Дуже часто

Збільшення маси тіла.=

Часто

Аномальна кардіограма,

інтервал QT на кардіограмі подовжений,

комплекс QRS на кардіограмі подовжений, гіпонатріємія.

Нечасто

Збільшення інтраокулярного тиску.

Рідкісні

Зменшення маси тіла.<= /p>
Дисфункція печінки, підвищення лужної фосфатаз= и в крові, підвищення рівня трансаміназ.

* Про випадки суїцидальних думок а= бо поведінки повідомлялося протягом лікування або одразу піс= ля припинення лікування амітриптиліном (див. <= span class=3Dhps>розділ «Особливості застосування»).
** Про такі випадки повідомлялося при застосуван= ні серотонінергічних лікарських засобів, таких як трициклічні антидепресанти (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені за участю пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують<= /span> СІЗЗС і TCAs. Механізм розвитку цього ризику н= евідомий.

Звітування про підозрювану побічну реакцію

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після державної реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити постійний моніторинг користі та ризику застосування лікарського засобу.

Термін придатності. 5 років.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальн= ій упаковці у недоступному для дітей місці. Лікарський засіб не потребує особл= ивих умов зберігання.

Упаковка. 100 таблеток у пластиковому контейнері у картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

=

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Oттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія (Ottiliavej 9, 2500 Valby, Denmark).=

Класи систем органів за MedDRA	Частота=	Прояви<= /p>
З боку системи крові та лімфатичної системи	Рідкісні	Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку метаболізму	Рідкісні	Знижений апетит.
Невідомо	Анорексія, підвищення або зниження рівня цукру= в крові.
З боку психіки	Дуже часто	Агресивність.
Часто	Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо, ажитація.
Нечасто	Гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, ст= рашні сновидіння.
Рідкісні	Делірій (у хворих літнього віку), галюцинації, суїцидальні думки або поведінка*.
Невідомо	Параноя.
З боку нервової системи	Дуже часто	Сонливість, тремор, запаморочення, головний бі= ль, в’ялість, розлади мовлення (дизартрія).
Часто	Розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія.=
Нечасто	Судоми.
Дуже рідкісні	Акатизія, полінейропатія.
Невідомо	Екстрапірамідний розлад, серотоніновий синдром**.
З боку органів зору	Дуже часто	Розлади акомодації.
Часто	Мідріаз.
Дуже рідкісні	Гострий напад глаукоми.
Невідомо	Сухість очей.
З боку органів слуху= і вестибулярного апарату	Нечасто	Шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk15919955'>	Дуже часто	Посилене серцебиття, тахікардія.
Часто	Атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок пучка Гіса.
Нечасто	Стан колапсу, посилення серцевої недостатності= .
Рідкісні	Аритмія.
Дуже рідкісні	Кардіоміопатія, torsades de pointes.
Невідомо	Міокардит, спричинений гіперчутливістю до ліка= рських засобів.
З боку судин	Дуже часто	Ортостатична гіпотензія.
Нечасто	Артеріальна гіпертензія.
Невідомо	Гіпертермія.
З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння	Дуже часто	Закладеність носа.
Дуже рідкісні	Алергічні запалення легеневих альвеол і легене= вої тканини (альвеоліт, синдром Леффлера).
З боку шлунково-кишкового тракту	Дуже часто	Сухість у роті, запор, нудота.
Нечасто	Діарея, блювання, набряк язика.
Рідкісні	Збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Рідкісні	Жовтяниця.
Нечасто	Печінкова недостатність (наприклад холестатична хвороба печінки).
Невідомо	Гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Дуже часто	Гіпергідроз.
Нечасто	Висипання, уртикарії, набряк обличчя.
Рідкісні	Алопеція, реакції фотосенсибілізації.
Невідомо	Медикаментозна реакція з <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk15919955'>еозинофі= лією і системними симптомами (DRESS).
З боку нирок та сечовивідних шляхів=	Часто	Порушення сечовипускання.
Нечасто	Затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочних зало= з	Часто	Еректильна дисфункція.
Нечасто	Галакторея.
Рідкісні	Гінекомастія.
Загальні розлади	Часто	Втома, відчуття спраги.
Рідкісні	Пірексія.
Інші прояви	Дуже часто	Збільшення маси тіла.=
Часто	Аномальна кардіограма, інтервал QT на кардіограмі подовжений, комплекс QRS на кардіограмі подовжений, гіпонатріємія.
Нечасто	Збільшення інтраокулярного тиску.
Рідкісні	Зменшення маси тіла.<= /p> Дисфункція печінки, підвищення лужної фосфатаз= и в крові, підвищення рівня трансаміназ.