ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

КО-ІРБЕСАН^®

(CO-IRBESAN)

Склад:
діюча речовина: irbesartan; hydrochlorothiazide;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ірбесартану 150 мг і гідрохлоротіазиду 12,5 мг або ірбесартану 300 мг і гідрохлоротіазиду 12,5 м= г;

допоміжні речовини:<= /span> лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття *Opadry Pink OY – 34948.

*Склад покриття Opadry Pink OY<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> – 34948: гідроксипропілметилцелюл= оза (2910), поліетиленгліколь 400, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червони= й (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті   оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 150 мг/1= 2,5 мг: овальні двоопуклі таблетки рожево= го кольору, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку;

таблетки 3= 00 мг/12,5 мг: продовгуваті таблетки рожевого кольору, вкриті оболонко= ю, з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II. Код АТХ C09D A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. <= /p>
Ко-Ірбесан= ^® являє собою поєднання антагоніста рецепторів ангіотензину-ІІ, ірбесартану і тіазидового діуретика гідрохлоротіази= ду. Поєднання цих складових має додатковий антигіпертензивний ефект, при якому = артеріальний тиск зменшується значно більше, ніж при застосуванні будь-якої складової окремо.

Ірбесартан — це сильнодіючий, перорально активний селективної дії антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ (підтипу АТ₁). Він може блокувати всі дії ангіотензину-ІІ, які забезпечуються рецептором АТ_{1,
незалежно від джерела або способу синтезу ангіотензину-ІІ. Селективний
антагонізм рецепторів ангіотензину-ІІ (АТ₁) стає причиною підвищ=
ення
рівнів реніну і рівнів ангіотензину-ІІ у плазмі крові, а також зменшення
концентрації альдостерону у плазмі крові. Окремо ірбесартан при його
застосуванні у рекомендованих дозах пацієнтами без ризику виникнення
електролітного дисбалансу істотно не впливає на рівні калію у сироватці кро=
ві.
Ірбесартан не пригнічує АПФ (кініназу-ІІ), фермент, який генерує
ангіотензин-ІІ, а також розкладає брадикінін на неактивні метаболіти.
Ірбесартан не потребує метаболічної активації.}

Гідрохлоротіазид — це тіазидовий діуретик. Механізм антигіпертензивного ефекту тіазидових діуретиків на цей час у повному обсязі не з’ясований. Тіа= зиди чинять вплив на механізми повторного всмоктування електролітів у ниркових каналах, безпосередньо посилюючи виведення натрію і хлориду приблиз= но в однакових кількостях. За рахунок діуретичної дії гідрохлоротіазиду зменшуєт= ься об’єм плазми крові, збільшується активність реніну плазми, секреція альдостерону, внаслідок чого збільшується втрата калію і бікарбонату з сече= ю і зменшується концентрація калію в сироватці крові. Імовірно, через блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при одночасному застосуванні ірбесартану існує тенденція до компенсації втрати калію. При застосуванні гідрохлоротіазиду діурез розпочинається через 2 години, а піковий ефект нас= тає приблизно на 4-й годині, тоді як його дія триває приблизно 6-12 годин.=

Поєднання гідрохлоротіазиду і ірбесартану зумовлюють дозозалежне додатк= ове зменшення артеріального тиску у межах діапазону терапевтичних доз. Додавання 12,5 мг гідрохлоротіазиду до 300 мг ірбесартану 1 раз на добу для пацієнтів, які не можуть належним чином контролюватися 300 мг окремо взятим ірбесартан= ом, призводило до коригованого плацебо зменшення діастолічного тиску крові до мінімального значення (через 24 години після застосування дози) в 6,1 мм рт. ст. Поєдн= ання 300 мг ірбесартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду призводило до загального зменшен= ня систолічного/ діастолічного тиску до 13,6/11,5 мм рт. ст. без урахування даних, отриманих внаслідок застосування плацебо.

За обмеженими клінічними даними (7 пацієнтів з 22) припускається, що пацієнти, які не контролюються поєднанням 300 мг/12,5 мг, можуть = давати відповідь при титруванні до 300 мг= /25 мг. У таких пацієнтів спостерігалося поступове зменшення артеріально= го тиску як у межах сист= олічного артеріального тиску (САТ), так і в межах діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (відповідно 13,3 і 8,3 мм. рт. ст.).

При застосуванні 1 раз на добу 150 мг ірбесартану і 12,5 мг гідрохлорот= іазиду спостерігалося зменшення середнього систолічного/діастолічного артеріального тиску з коригуванням даних за результатами прийому плацебо на 12,9/6,9 мм р= т. ст. (через 24 години після застосування) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією від легкої до помірної форми. Піковий ефект спостерігався через 3-6 годин. При оцінці артеріального тиску шляхом амбулаторного моніторингу одночасне застосування 150 мг ірбесартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду 1 раз= на добу спостерігалося послідовне зменшення артеріального тиску протягом 24 го= дин при середньому значенні зменшення систолічного/діастолічного артеріального тиску протягом 24 годин на 15,8/10 мм рт. ст. без урахування даних, отриман= их внаслідок застосування плацебо. При визначенні шляхом амбулаторного монітор= ингу артеріального тиску перехід ефекту препарату 150 мг/12,5 мг від мінімальног= о до максимального значень становив 100 %. Ефекти від мінімального до пікового значень, які визначалися при вимірюванні артеріального тиску під час відвідувань лікаря, становили 68= % і 76 % відповідно. Ці ефекти протягом 24 годин спостерігаються без надмірного зниження артеріального тиску відносно максимального значення і становлять безпечне та ефективне зменшення артеріального тиску протягом часу застосува= ння однієї добової дози.

У пацієнтів, стан яких належним чином не контролюється застосуванням 25= мг окремо гідрохлоротіазиду, додавання ірбесартану давало додаткове середнє зменшення систолічного/діастолічного тиску без урахування даних, отриманих у результа= ті застосування плацебо, на рівні 11,1/7,2 мм рт. ст.

Ефект зменшення артеріального тиску ірбесартаном у поєднанні з гідрохлоротіазидом проявляється після прийому першої дози і триває протягом= 1-2 тижнів, причому максимальний ефект настає через 6-8 тижнів. Під час довгост= рокових супроводжуючих досліджень ефект ірбесартану/гідрохлоротіазиду тривав протяг= ом періоду, довшого за один рік. Хоча про це і не зазначено спеціально стосовно препарату Ко-Ірбесан^®= , відновлення артеріальної гіпертензії при застосуванні як ірбесартану, так і гідрохлоротіазиду не спостерігалося.

Вплив застосування ірбесартану разом із гідрохлоротіазидом на рівень захворюваності і смертності не вивчався. Дані досліджень показали, що при довготривалому лікуванні із застосуванням гідрохлоротіазиду зменшується риз= ик летальності внаслідок серцево-судинних захворювань.

Різниці у відповіді на застосування препарату Ко-Ірбесан^® залежно від віку або статі немає. Як = і у разі застосування інших лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією відповідь на монотерапію із застосуванням ірбесартану значно менша. Коли ірбесартан застосовується одночасно з малою дозою гідрохлоротіазиду (наприк= лад, 12,5 мг на добу), протигіпертензивна відповідь у таких пацієнтів наближаєть= ся до відповіді пацієнтів – представників інших рас.

Ефективність і безпека препарату Ко-Ірбесан^® як початкової терапії при тяжкій формі артеріальної гіпертензії (визначаєть= ся як ТДАТ ≥ 110 м= м рт. ст.) оцінювалася в рамках багатоцентрового, рандомізованого, подвійного сліпого, активно контрольованого, 8-тижневого дослідження за декількома напрямами.

47 % пацієнтів, які приймали комбінований засіб, досягли мінімального значен= ня ТДАТ < 90 мм. рт. ст. порівняно з 33,2 % пацієнтів, які приймали ірбесартан (р=3D0,0005). Середній початковий артеріальний тиск становив приблизно 172/113 мм рт. ст.= в кожній групі учасників і зменшення ТСАТ/ТДАТ на п’ятий тиждень становило 30,8/24,0 мм рт. ст. і 21,1/ 19,3 мм рт. ст. відповідно для ірбесартану / гідрохлоротіазиду і ірбесартану (Р < 0,0001= ).

За даними досліджень типи і кількість випадків побічних дій у пацієнтів, які проходили лікування із застосування комбінованого засобу, про які повідомлялося, були подібними до профілю побічних дій у пацієнтів, які отримували монотерапію. Протягом досліджень не бу= ло повідомлено про жоден випадок втрати свідомості. У 0,6 % і 0 % пацієнтів спостерігалося зменшення артеріального тиску, і у 2,8 % і 3,1 % пацієнтів – запаморочення як побічні реакції, про які повідомлялося відповідно в групі,= яка приймала комбінований засіб, і в групі, яка застосовувала монотерапію.=

Фармакокінетика.

Одночасне застосування гідрохлорот= іазиду і ірбесартану не чинить впливу на фармакокінетику будь-якого з компонентів лікарського засобу.

Ірбесартан і гідрохлоротіазид – це перорально активні препарати і при с= воїй активності не потребують біологічного перетворення. Після перорального застосування препарату Ко-Ірбеса= н^® абсолютна пероральна біодоступність становить 60-80 % і 50-80 % відповідно = для ірбесартану і гідрохлоротіазиду. На біодоступність препарату Ко-Ірбесан^® прийом ї= жі не впливає. Пікове значення концентрації у плазмі крові досягається через 1,5-2 години після перорального застосування для ірбесартану і через 1-2,5 години= для гідрохлоротіазиду.

Зв’язування ірбесартану з білками плазми крові становить приблизно 96 %, причому зв’язування з клітинними складовими крові надзвичайно низьке настіл= ьки, що ним можна знехтувати. Об’єм розподілу ірбесартану становить 53-93 л. Гідрохлоротіазид зв’язується з білк= ами плазми = крові на 68 %, = і його підтверджений об’єм розподілу становить 0,83-1,14 л/кг.=

Ірбесартан показує лінійну і пропорційну дозуванню фармакокінетику в ра= мках діапазону доз від 10 до 600 мг. Спостерігалося збільшення всмоктування при дозах, менших від 600 мг; механізм цього не з’ясований. Загальне виведення з організму нирками становить відповідно 157-176 і 3-3,5 мл/хв. Кінцевий пері= од напіввиведення ірбесартану становить 11-15 годин. Стабільні рівні концентра= ції у плазмі крові досягаються протягом 3 днів після початку режиму прийому одн= ієї дози на добу. Обмежене накопичення ірбесартану (< 20 %) спостерігається в плазмі крові після повторного прийому добової дози. В рамках дослідження де= що вищі рівні концентрації ірбесартану в плазмі крові спостерігалися у пацієнт= ів жіночої статі з артеріальною гіпертензією. Однак різниці між періодом напіввиведення і накопиченням ірбесартану виявлено не було. Для пацієнтів жіночої статі коригування дозування не потрібне. Значення площі під кривою = «концентрація-час» і максимальної концентрації для ірбесартану також були дещо вищими у пацієн= тів літнього віку (≥ 65 років), ніж у молодих пацієнтів (18-40 років). Од= нак кінцеве значення періоду напіввиведення істотно не відрізнялося. Для пацієн= тів літнього віку коригувати дозування не потрібно. Середнє значення періоду напіввиведення гідрохлоротіазиду з плазми крові згідно з повідомленими дани= ми становить 5-15 годин.

Після перорального або внутрішньовенного застосування ¹⁴С ірбесартану 80-85% радіоактивності плазми крові, що циркулює, належить незміненому ірбесартану. Ірбесартан метаболізується печінкою завдяки сполуч= енню з глюкуронідами і окисненню. Основний метаболіт, який перебуває в циркуляції, – ірбесартану глюкуронід (приблизно 6 %). Дослідження in vitro показують, що ірбесартан перш за все окислюється цитохромним ферментом Р450 CYP2C9; ізофермент CYP3А4 має незначний вплив, я= ким можна знехтувати. Ірбесартан і його метаболіти виводяться як через печінку,= так і нирками. Або після перорального,= або після внутрішньовенного застосування ¹⁴С ірбесартану приблизно 2= 0 % радіоактивності виводиться з сечею, а решта – з фекаліями. Менше 2 % дози виводиться з сечею у формі незміненого ірбесартану. Гідрохлоротіазид не метаболізується, проте швидко виводиться нирками. Принаймні 61 % перорально застосовуваної дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проходить крізь плацентарний бар’єр, проте не долає гематоенцефалічного бар’єра, і потрапляє у грудне молоко.

Ниркова недостатніст= ь. У пацієнтів з нирковою недостатні= стю або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, параметри фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються.

Ірбесартан за допомогою гемодіалізу не виводиться. Повідомлялося, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 20 мл/хв період напіввиведення гідрохлоротіазиду зростав до 21 години.

Печінкова недостатні= сть. У пацієнтів з цирозом печінки від= легкого до помірного ступеня тяжкості параметри фармакокінетики ірбесартану істотно= не змінюються. Дослідження із залученням пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності не проводилися.

Клінічні характеристики.

= Показання.

Лікування есенціальної гіперте= нзії.

Ця комбінація із фіксованою дозою показана дорослим пацієнтам, артеріал= ьний тиск яких не можна належним чином контролювати тільки ірбесартаном або гідрохлоротіазидом.

Протипоказання.<= /i>

Підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, або до будь-яких речовин, які є похідними сульфонамідів (гідрохлоротіазид − речовина, похідна сульфонамідів).

Тяжка ф= орма ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Стійка = форма гіпокаліємії, гіперкальціємія.

Тяжка ф= орма печінкової недостатності, цироз печінки і холестаз.

Одночасне застосування препарату Ко-Ірбесан^® з препаратами, що містять аліскерін, пацієнтам, хворим на діабет, та пацієнтам з помірним та тяжким ураже= нням нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²).<= o:p>

Одночасне застосування препарату Ко-Ірбесан^® з інгібіторами ангіотензин- перетворювального ферменту (АПФ) пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Резистентна= до лікування гіпокаліємія чи гіперкальціємія.

Рефрактерна гіпонатріємія.

Симптоматич= на гіперурикемія (подагра).

Анурія.

Період вагітності та годування груддю.

Дитячий вік= .

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Інші агтигіпертензив= ні препарати. Антигі= пертензивний ефект препарату Ко-Ірбесан^®= може посилюватися за ра= хунок одночасного застосування інших антигіпертензивних препаратів. Ірбесартан і гідрохлоротіазид (у дозах до 300 мг ірбесартану/25 мг гідрохлоротіазиду) безпечно застосовували з іншими протигіпертензивними препаратами, включаючи блокатори кальцієвих каналів і β-адреноблокаторів. Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призводити до зменшення об’єму крові і риз= ику зменшення артеріального тиску з початком застосування ірбесартану з тіазидо= вими діуретиками, якщо тільки попередньо не було усунено зменшення об’єму крові.=

Препарати, що містять аліскерін. Одноча= сне застосування препарату Ко-Ірбеса= н^® з препаратами, що містять аліскерін, протипоказане пацієнтам, хворим на цук= ровий діабет та пацієнтам з помірним та тяжким ураженням нирок (швидкість клубочк= ової фільтрації
< 60 мл/хв/1,73 м²) та не рекомендований усім іншим пацієнтам= .

Препарати літію. Повідомлялося про тимчасові підви= щення рівнів концентрації літію у сироватці крові і токсичності під час одночасно= го застосування літію з інгібіторами ангіотензин-перетворювального ферменту. На цей час повідомлялося про дуже рідкісні випадки подібних ефектів при застосуванні ірбесартану. Крім того, тіазиди зменшують виведення літію нирк= ами, тому при застосуванні препарату = Ко-Ірбесан^® ризик токсичної дії літію може підвищуватися. Таким чином, поєднувати літій= і Ко-Ірбесан^® не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо таке поєднання виявиться потрібним, то рекомендується здійснювати ретельний моніторинг рів= нів літію у сироватці крові.

Лікарські засоби, які виводять калій. Е= фект виведення калію за рахунок гідрохлоротіазиду пом’якшується ефектом збережен= ня калію за рахунок ірбесартану. Однак вважається, що цей вплив гідрохлоротіаз= иду на рівні калію у сироватці крові може відбуватися за рахунок інших лікарськ= их засобів, пов’язаних із втратою калію і гіпокаліємією (наприклад, інших діуретиків, які виводять калій, послаблювальних засобів, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G натрію). І навпаки, виходячи з досвіду застосування інших лікарських засобів, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, одночасне застосування діуретиків, які не виводять калій, додатков= их засобів, які містять калій, замінниками солей, які містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівні калію у сироватці крові (наприклад, гепарину натрі= ю), можуть призводити до підвищення рівнів калію у сироватці крові. Рекомендуєт= ься здійснювати належний моніторинг рівнів калію у сироватці крові у пацієнтів = із таким ризиком.

Лікарські засоби, які зазнають впливу з боку порушення вмісту калію в сироватці крові.= Рекомендується здійснювати період= ичний моніторинг вмісту калію в сироватці крові, якщо Ко-Ірбесан^® застосовувати одночасно з лікарськими засобами, токсичність яких підвищується при порушенні вмісту калію в сирова= тці крові (наприклад, глікозиди наперстянки, антиаритмічні засоби).<= /span>

Інгібітори АПФ. Одночасне застосування препарату <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>Ко-Ірбесан^® з інгібі= торами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендоване усім іншим пацієнтам.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ).= Якщо антагоністи ангіотензину-ІІ застосовувати одночасно з НПЗЗ (то= бто селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу)= і неселективними нестероїдними протизапальними засобами), може спостерігатися послаблення протигіпертензивного ефекту.

Як і у разі застосування інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливе виникнення гострої ниркової недостатності і підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієн= тів із попередньо існуючим несприятливим станом функції нирок. Поєднання слід застосовувати із пересторогою, особливо для пацієнтів літнього віку. Пацієн= ти мають у належній кількості отримувати рідину, увагу слід звертати на моніто= ринг функції нирок після початку такої комбінованої терапії, а також періодично і пізніше.

Додаткова інформа= ція про взаємодію ірбесартану. За даними досліджень фармакокінетика ірбесартану гідрохлоротіазидом не порушується. Ірбесартан головним чином виводиться CYP2С9 і меншою мірою за рахунок глюкуронідації. Істотної фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося, коли ірбесартан застосовували разом із варфарином, лікарським засобом, який метаболізується CYP2С9. Вплив таких індукторів CYP2С9, як рифампіцин, на фармакокінетику ірбесартану не визначений. Внаслідок паралельного застосування ірбесартану фармакокінетика дигоксину не змінювалася.

Калієві харчові д= обавки і калійзберігаючі діуретики. Виходячи з досвіду застосування інших лікарських засобів, які впливают= ь на ренін-ангіотензинову систему, одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, калієвих харчових добавок, калієвмісних замінників солі або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівні калію в сироватці крові (наприклад гепарину), може призводити до підвищення рівнів калію в сироватці крові і т= ому не рекомендується.

Додаткова інформа= ція про взаємодію гідрохлоротіазиду. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можлива взаємодія із нижчезазначеними лікарськими засобами.=

Алкоголь. Може спричинити ортостатичну гіпотензію.

Протидіабетичні лікарські засоби (пероральні засоби і інсуліни). Може бути потрібне коригування дозування протидіабетичного лікарського засобу. <= /p>
Метформін слід застосовувати з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої обумовленої гідрохлоротіазидом функціональної ниркової недостатності.

Холестирамінові і холестиполові смоли. В присутності аніонних обмінних с= мол порушується всмоктування гідрохлоротіазиду. Препарат Ко-Ірбесан^® слід приймати не менше ніж за 1 годин= у до або через 4 години після прийому цих лікарських засобів.<= /p>
Кортикостероїди, АКТГ. Зменшення об’єму електролітів, особливо може посилюватися гіпокаліємія.

Глікозиди наперстянки. Тіазидіндукована гіпокаліємія або гіпомагн= іємія сприяє розвитку серцевих аритмій, індукованих глікозидами наперстянки.=

Нестероїдні протизапальні засоби. Застосування НПЗЗ може у деяких пацієнтів зменшувати діуретичний, натрійуретичний і протигіпертензивний ефект тіазидн= их діуретиків.

Пресорні аміни (наприклад норадреналін). Дія пресорних амінів може послабл= юватися, але не настільки, щоб виключати їхнє застосування.

Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин): дія недеполяризуючих міорелаксантів мо= же підсилюватися гідрохлоротіазидом.

Лікарські засоби від подагри. Може бути потрібне коригування до= зування лікарських засобів від подагри, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути потреба у підвищен= ні дозування пробенециду або сульфінпіразону. При спільному застосуванні тіази= дних діуретиків може збільшуватися кількість випадків реакцій підвищеної чутливо= сті до алопуринолу.

Солі кальцію. Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію у сироватці крові через зменшення виведення. Якщо необхідно признач= ати додаткові засоби, що містять кальцій, або лікарські засоби, які не виводять кальцію (наприклад вітаміну D), то слід контролювати рівень кальцію у сиров= атці крові і відповідним чином коригувати дозування кальцію.
Карбамазепін.= Одночасне застосування карбамазеп= іну та гідрохлоротіазиду було асоційоване з ризиком виникнення симптоматичної гіпонатріємії. У разі одночасного застосування цих препаратів необхідно контролювати рівні електролітів. Якщо можливо, слід застосовувати діуретики іншого класу.

Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові:<= /o:p>

Рекомендується періодичний монітори= нг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймають одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня кал= ію в сироватці (такими як глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоб= и), та нижчезазначених препаратів, які спричиняють поліморфну тахікардію пірует= ного типу (шлуночкову тахікардію) (в тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:<= o:p>

– антиаритм= ічні засоби класу Іа (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);<= /span>

– антиаритм= ічні засоби класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);<= /o:p>

– деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторпе= разин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галопери= дол, дроперидол);

– інші лікарські засоби (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).

Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемоліти= чної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Саліцилати. При застосуванні в= исоких доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурікемія та зростати ризик ускладнень за типом подагри.

Алкоголь, барбітурати, наркотики чи антидепресан= ти. Можуть п= осилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.

β-блокатори та діаксозид. Одн= очасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з β-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Амантадин. Тіазиди, в тому ч= ислі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Вплив лікарських засобів на результати лаборатор= них аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оц= інки функції паращитовидної залози.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що та= кий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.
Йодовмісні контрастн= і засоби. У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні зас= оби. Гідрохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.

Інші форми взаємодії. Гіперглікемічний ефект β-блокаторів і діазоксиду може посилюватися тіазид= ами.

Антихолінергічні зас= оби (наприклад атропін, бипериден) мо= жуть підвищувати біодоступність діуретиків тіазидного типу шляхом зменшення тону= су шлунково-кишкового тракту і швидкості випорожнення шлунка.

Тіазиди можуть підвищувати ризик несприят= ливих ефектів, спричинених амантадином. Тіазиди можуть зменшувати ниркове виведен= ня цитотоксичних лікарських засобів (наприклад циклофосфаміду, метотрексану) і посилювати їхні ефекти пригнічення функції кісткового мозку.

Особливості застосування.

Знижений артеріальни= й тиск – пацієнти з низьким об’ємом крові. Ко-Ірбесан^® рідко асоціюється із симптоматичним зменшенням артеріального тиску у пацієн= тів із гіпертензією без присутності інших факторів ризику виникнення зменшеного артеріального тиску. Симптоматичне зниження артеріального тиску може виника= ти у пацієнтів, у яких внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеженого споживання солі з їжею, діареї або блювання зменшено об’єм крові та/або вмі= ст натрію. Такі стани потрібно коригувати до початку лікування препаратом Ко-Ірбесан^®.<= /i>

Пацієнти з артеріаль= ною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок. Вплив ірбесартану на ниркову і серцево-судинну функцію не був однаковим в усіх підгрупах, які брали участь= в аналізі, що проводився в рамках дослідження, де брали участь пацієнти з хронічним захворюванням нирок на пізніх стадіях. Зокрема, його переваги виявилися менш вираженими у жінок і у осіб, що не належали до європеоїдної раси.

Стеноз ниркових арте= рій – реноваскулярна гіпертензія: існує підвищений ризик виникнення тяжкої форми зменшення артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності, коли пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки лікують інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Коли при застосуванні препарату Ко-Ірбеса= н^® це не спостерігається, то слід очі= кувати подібний ефект.

Ниркова недостатніст= ь і трансплантація нирок. Якщо Ко-Ірбесан^® застосовують пацієнтам з порушенням функції нирок, рекомендується періодичний моніторинг вмісту кальцію, креатиніну і сечової кислоти в сироватці крові. Немає досві= ду застосування препарату Ко-Ірбеса= н^® пацієнтам, яким нещодавно було здійснено трансплантацію нирок. Ко-Ірбесан^® не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). У пацієнтів із порушенням функції нирок може виникати азотемія, асоційована з тіазидними діуретиками. Коригування дозува= ння не потрібно для пацієнтів із нирковою недостатністю, кліренс креатиніну в я= ких ≥ 30 мл/хв. Однак пацієнтам із нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня   (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв, але
< 60 мл/хв) цю комбінацію із фіксованою дозою слід застосовувати з пересторогою.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Подвійна блокада РААС при поєднанні препарат= у Ко-Ірбесан^® з аліскі= реном не рекомендована до застосування через підвищений ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліемії та змін у функції нирок. Одночасне застосування препарату Ко-Ірбесан^® з препар= атами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам, хворим на діабет, та пацієнт= ам з помірним та тяжким ураженням нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²).

Печінкова недостатні= сть. З пересторогою тіазиди слід засто= совувати пацієнтам із порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печі= нки, оскільки незначні зміни балансу рідини та електролітного балансу можуть прискорити настання печінкової коми. Немає клінічного досвіду застосування препарату Ко-Ірбесан^®= пацієнтам із печінковою недостатністю.

При печінко= вих розладах та прогресуючих захворюваннях печінки тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровоку= вати розвиток печінкової коми. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Стеноз аортального і мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, спеціальних заходів перестороги необхідно вжити щодо пацієнтів, які страждають на стеноз аортального або мітрального= клапана або на обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.

Первинний альдостеро= нізм. У пацієнтів із первинним альдостеронізмом, як правило, не виникає гіпотензивного ефекту при застосуванні засобів, які діють шл= яхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи, тому застосування препарату Ко-Ірбесан^® не рекомендується.

Вплив на обмін речов= ин та ендокринну систему. При терапії тіазидними діуретиками може порушуватися толерантність до глюкози. Виникає потреба у коригуванні дозування інсуліну або перо= рально застосовуваних гіпоглікемічних препаратів для пацієнтів, хворих на діабет. Під час терапії тіазидними діуретиками можуть проявлятися ознаки цукрового діабету, який перебував у латентній стадії.

Підвищення рівнів холестерину і тригліцериду пов’язують із терапією із застосуванням тіазидних діуретиків; однак при дозі 12,5 мг, яка міститься у препараті Ко-Ірбесан^®= , повідомлялося про мінімальний ефект або про відсутність будь-якого ефекту.<= o:p>

У деяких пацієнтів, які мають отримувати терапію тіазидними діуретиками, може виникати гіперурикемія або мають проявлятися ознаки подагри.

Порушення електроліт= ного балансу. Як і у б= удь-яких пацієнтів, які приймають діуретики, через відповідні проміжки часу слід періодично перевіряти рівень електролітів у сироватці крові.

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричиняти порушення балансу рідини або електролітів (гіпокаліємія, гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Характерні ознаки порушення балансу рідини або електролітів, на я= кі слід звернути увагу, − сухість у роті, спрага, слабкість, кволість, сонливість, занепокоєння, біль або судоми м’язів, м’язова слабкість, зменше= ння артеріального тиску, олігурія, тахікардія і такі шлунково-кишкові розлади, = як нудота або блювання.

Хоча гіпокаліємія і може розвиватися при застосуванні тіазидних діуретиків, паралельна терапія із застосуванням ірбесартану може послаблювати гіпокаліємію, яка виникає при застосуванні діуретиків. Найвищий ризик розвитку гіпокаліємії у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів із інтенсивним діурезом, у пацієнтів, які перорально приймають неналежні кількості електролітів, і у пацієнтів, які паралельно проходять лікування із застосуванням кортикостероїдів або АКТГ. І навпаки, гіперкаліємія може виникати через присутність ірбесартану в складі препарату Ко-Ірбесан^®, особливо при наявності ниркової недостатності та/або серцевої недостатності, а також цукрового діабету. Рекомендується належний моніторинг вмісту калію у сироватці крові у пацієнт= ів, щодо яких існує такий ризик. З препаратом Ко-Ірбесан^® із пересторогою слід застосовувати діуретики, які не виводять калій, додаткові препарати калію або замінники солей, які містять калій.

Свідчень про те, що ірбесартан може послаблювати або запобігати виникне= нню гіпонатріємії внаслідок застосування діуретиків, немає. Дефіцит хлориду заг= алом трапляється у легкій формі і, як правило, лікування не потребує.

Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею і спричиняти тимча= сове та незначне підвищення вмісту кальцію у сироватці крові при відсутності відомих розладів кальцієвого обміну. Виражена форма гіперкальціємії може свідчити про латентну стадію гіперпаратиреозу. Перед проведенням аналізів функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід припинити.

Було показано, що тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призводити до виникнення гіпомагніємії.

Препарати літію.   = Не   рекомендується   одночасно застосовувати препарати літію = та   Ко-Ірбесан^®.

Антидопінговий контроль. Гідрохлоротіазид, який міститься у цьому лікарському засобі, може дати позитивний аналітичний результат при проведен= ні антидопінгового контролю.

Загальні застереженн= я. У пацієнтів, у яких судинний тону= с і функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів із тяжкою формою застійної серцевої недостатності або початковим захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування із застосуванням інгібіторів = АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, які чинять вплив на цю систему= , пов’язується з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко − з гострою нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного засобу, надмірне зменшення артеріального тиску у пацієнтів із ішемічною кардіопатією або ішемічним серцево-судинним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду можуть виникати у пацієнтів, у яких в анамнезі є або відсутні алергія або бронхіальна астма, проте вони з більшою вірогідністю можуть виникати у пацієнтів із наявністю такої патології в анамнезі. Повідомлялося про загострення або активацію системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.<= /p>
Повідомлялося про реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо під час лікування виникає реакція фоточутливості, то рекомендується припинити лікування. Якщо повторне застосування таких діурет= иків вважається потрібним, то рекомендується захищати відкриті ділянки тіла від потрапляння сонячного проміння або штучного випромінювання у спектрі УФА.

Гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома. Ліка= рські засоби, що містять сульфаніламід або його похідні, можуть спричиняти ідіосинкразію, яка призводить до транзиторної міопії та гострої закритокуто= вої глаукоми. Гідрохлоротіазид є похідним сульфаніламіду, однак до цього часу повідомлялося лише про окремі випадки виникнення гострої закритокутової глаукоми на тлі застосування гідрохлоротіазиду. До симптомів цього захворюв= ання належать гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Як правило, ці симп= томи розвиваються через декілька годин або декілька тижнів після початку терапії= цим препаратом. Якщо залишити гостру закритокутову глаукому без лікування, це м= оже призвести до необоротної втрати зору у пацієнта. При виявленні такого симпт= ому перш за все слід якомога швидше відмінити терапію цим препаратом. Якщо після цього внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можна розглянути доцільність медикаментозного або хірургічного лікування. Фактори ризику роз= витку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергі= ї на сульфаніламід або пеніцилін.

Вплив г<= /span>ідрохлоротіазиду на результа= ти лабораторних аналізів:

– препарат може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду в плазмі крові;

– лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторно= го обстеження з метою оцінки функції паращитовидної залози;<= /p>
– препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Лактоза. Пацієнта= м з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, деф= іцит лактази Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не можна приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності а= бо годування груддю.=

Вагітність.

Годування груддю.

АРА ІІ. Оскіль= ки інформація щодо застосування препарату Ко-Ірбесан^® жінкам у період годування груддю відсутня, його прийом для таких пацієнток протипоказаний, і перевагу слід надавати альтернативним лікарським засобам з краще вивченими профілями безпеки у пер= іод годування груддю, особливо при годуванні новонароджених або недоношених діт= ей.

Гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид екскретується в грудне молоко людини у невеликих кількостя= х. Тіазиди у великих дозах спричиняють інтенсивний діурез і тому можуть пригнічувати продукування грудного молока, тому застосування препарату Ко-Ірбесан^® у пері= од годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість ре= акції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Досліджень про вплив на здатність керувати автот= ранспортом або іншими механізмами не проводилося. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарату Ко-Ірбесан^® його вплив на цю здатність малоймовірний. При керуванні автотранспортом або іншими механізмами слід враховувати, що під час лікування гіпертензії може виникати сонливість, запаморочення або підвищена втомлюваність.

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Ко-Ірбесан^® застосовують 1 раз на добу нез= алежно від прийому їжі.

Можна рекомендувати титрування дози окремими складовими (тобто ірбесарт= аном і гідрохлоротіазидом).

При клінічній доцільності можна розглядати можливість безпосереднього переходу від монотерапії до фіксованих комбінацій:

Ко-Ірбесан^® 150 мг/12,5 мг можна застосовувати пацієнтам, артеріальний тиск яких неможливо належним чином контролювати одним гідрохлоротіазидом або ірбесартаном у дозі 150 мг;

Ко-Ірбесан^® 300 мг/12,5 мг можна застосовувати пацієнтам, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється   ірбесартаном у   дозі 300 мг або препаратом Ко-Ірбесан^® 150 мг/12,5 мг.

Дози понад 300 мг ірбесартану/25 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу не рекомендуються.

При потребі Ко-Ірбесан^®=можна застосовувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.

Ниркова недостатність. Че= рез присутність у складі препарату Ко-Ірбесан^® гідрохлоротіазиду він не рекомендується пацієнтам із тяжкою формою порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). У таких пацієнтів перевага надається застосуванню петльових діуретиків, а не тіазидів. Для пацієнтів із нирковою недостатніст= ю, кліренс креатиніну у яких ≥ 30 мл/хв, коригування дозування не потріб= не.

Печінкова недостатні= сть. Ко-Ірб= есан^® не рекомендується пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності. Пацієнтам із печінковою недостатністю тіазиди слід застосовувати з пересторогою. Для пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю коригування дозування препарату Ко-Ірбесан^® <= /i>не потрібне.

Пацієнти літнього ві= ку: для пацієнтів літнього віку кориг= ування дозування препарату не потрібне.

Діти.

Препарат не застосовують дітям (віком до 18 років) че= рез недостатність даних про безпеку та ефективність.

Передозування.

Немає спеціальної інформації про лікування передозування препаратом Ко-Ірбесан^®. <= /o:p>

Пацієнт повинен проходити ретельний моніторинг, а лікування має бути симптоматичним і підтримувальним. Лікування залежить від часу, який минув з моменту застосування засобу, і тяжкості симптомів. Заходи, що передбачаютьс= я, включають: викликати блювання та/або промити шлунок. При лікуванні передозування можна застосовувати активоване вугілля. Потрібно часто контролювати рівні електролітів і креатиніну в сироватці крові. При виникне= нні артеріальної гіпотензії пацієнта потрібно покласти в горизонтальне положенн= я і швидко застосувати сольові розчини та провести поповнення об’єму рідини.

Найімовірнішими проявами передозування ірбесартаном вважаються артеріал= ьна гіпотензія і тахікардія; також може виникати брадикардія.=

Передозування гідрохлоротіазиду мо= же призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприкла= д, у разі гіперплазії передміхурової залози), до тахікардії, слабкості, запаморочення, спазмів м’язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокалємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівня азоту сечовини в кр= ові (в основному ниркова недостатність). Найбільш звичні симптоми передозування − нудота і сонливість. Також ознаками передозування є сплутаність свідомості, шок, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага.

Гіпокаліємія може призводити до м’язових спазмів та/або посилювати серцеву аритмію через паралельне застосу= вання глікозидів наперстянки або деяких протиаритмічних лікарських засобів.<= /o:p>

Ірбесартан за допомогою гемодіалізу не виводиться. Об’єм, в якому гідрохлоротіазид виводиться за допомогою гемодіалізу, не встановлений.

=
= Побічні реакції.=

У таблиці 1 зазначені небажані реа= кції, інформація про які отримана шляхом спонтанних повідомлень і в ході плацебо-контрольованих досліджень.

Частота виникнення побічних реакцій визначається шляхом = таким чином: дуже часто (≥ 1/10);   часто = (≥ 1/100,   але < 1/10); нечасто (≥ 1/1000= , але < 1/100); рідко (≥ 1/10000, але   < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000). Побічні реакції зазначені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

                                                =                                                                                       =

Таблиця 1. По= бічні реакції за даними плацебо-контрольованих досліджень та спонтанних повідом= лень

Ре= зультати лабораторних досліджень

Часто=

=

Нечас= то

Підви= щення вмісту азоту сечовини крові (АСК), креатиніну і креатинкінази.=

Зменш= ення вмісту калію і натрію в сироватці крові.

З = боку серця

Нечас= то

Втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, тахікардія, набряки. Зміни на ЕКГ.

З = боку нервової системи

Часто=

Нечас= то

Часто= та невідома

Запам= орочення.

Ортос= татичне запаморочення.

Голов= ний біль.

З = боку органів слуху і лабіринту

Часто= та невідома

Відчу= ття шуму/дзвону у вухах.

Верти= го.

З = боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння

Часто= та невідома

Кашел= ь.

З = боку шлунково-кишкового тракту

Часто=

Нечас= то

Часто= та невідома

Нудот= а/блювання.

Діаре= я. Печія. Абдомінальний біль.

Диспе= псія, дисгевзія.

З = боку нирок і сечовивідної системи

Часто=

Часто= та невідома

Поруш= ення сечовиділення.

Поруш= ення функції нирок, включаючи окремі випадки ниркової недостатності у пацієнті= в, щодо яких існує такий ризик (див. розділ «Особливості застосування»).

З = боку м’язово-скелетної і сполучної тканини

Нечас= то

Невід= омо

Набряк кінцівок.

Артра= лгія, міалгія.

З = боку обміну речовин і харчування

Часто= та невідома

Гіпер= каліємія.

З = боку судин

Часто=

Нечас= то

Ортос= татична гіпотензія

Гіпер= емія.

За= гальні розлади

Часто=

Нечас= то

Часто= та невідома

Підви= щена втомлюваність.

Сухіс= ть у роті.

Астен= ія.

З = боку імунної системи

Часто= та невідома

Реакц= ії гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янк= у.

З = боку гепатобіліарної системи

Нечас= то

Часто= та невідома

Жовтяниця.

Гепат= ит, порушення функції печінки.

З = боку репродуктивної системи і молочних залоз

Нечас= то

Поруш= ення статевої функції, зміни лібідо.

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Часто=

Часто= та невідома

Свербі= ж.

Лейкоц= итокластичний васкуліт.

Додаткова інформація про окремі компоненти: окрім побічних реакцій, наведени= х у переліку вищезазначених для комбінованого лікарського засобу та інших побічних реакцій, про які попередньо повідомлялося стосовно одного з окремих компонентів, можуть вини= кати потенційні побічні реакції на ірбесартан та гідрохлортіазид. У наведених ни= жче таблицях 2 і 3 зазначені побічні реакції, які, як повідомлялося, пов’язують= із окремими компонентами препарату Ко-Ірбесан^®.
                                                      =                                                                            =

Таблиця 2. По= бічні реакції, про які повідомлялося на тлі застосування лише ірбесартану<= /o:p>

За= гальні розлади і стан місця введення

Нечас= то

Біль = у грудній клітці.

У 1,7 % = пацієнтів з артеріальною гіпертензією та діабетичною нефропатією пізніх стадій, які лікувалися ірбесартаном, спостерігалося зменшення рівнів гемоглобіну*, яке не було клінічно значущим= .

&n= bsp;

&n= bsp;

&n= bsp;

&n= bsp;

Таблиця 3: По= бічні реакції, про які повідомлялося на фоні застосування лише гідрохлоротіазиду

Ре= зультати клінічних досліджень

Часто= та невідома

Поруш= ення електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію і гіпонатріємію (див. розд= іл «Особливості застосування»)), гіперурикемія, що може провокувати подагрич= ні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, глюкозурія, гіперглікемія, підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів. Зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету. Гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопа= тію або печінкову кому.

З = боку серця

Часто= та невідома

Серце= ві аритмії.

Ортос= татична артеріальна гіпотензія

З = боку системи кровообігу і лімфатичної системи

Дуже = рідко

Часто= та невідома

Аплас= тична анемія.

=

Пригн= ічення функції кісткового мозку, нейтропенія/агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З = боку нервової системи

Часто= та невідома

Верті= го, парестезія, невиважені дії, занепокоєння, головний біль, судоми, сплутані= сть свідомості.

З = боку органів зору

Часто= та невідома

Тимча= сове помутніння зору, ксантопсія, гостра міопія та вторинна гостра закритокуто= ва глаукома.

З = боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння

Часто= та невідома

Респі= раторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень).

З = боку шлунково-кишкового тракту

Часто= та невідома

Панкр= еатит, анорексія, діарея, запори, подразнення слизової оболонки шлунка, сіалоден= іт, втрата апетиту, сухість у роті, відчуття спраги, нудота, блювання, холецистит.

З = боку нирок і сечовивідної системи

Часто= та невідома

Інтер= стиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.=

З = боку шкірної і підшкірної тканини

Часто= та невідома

Анафі= лактичні реакції, у тому числі шок, токсичний епідермальний некроліз, некротичний = ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт); шкірні реакції, подібні до захворювання на червоний вовчак; рецидив шкірного червоного вовчака, реакції фоточутливос= ті, висипання, кропив’янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона.

З = боку м’язово-скелетної і сполучної тканини

Часто= та невідома

Слабк= ість, м’язові спазми та біль.

З = боку судин

Часто= та невідома

Посту= ральна гіпотензія.

Некро= тизуючий ангіїт

За= гальні розлади

Часто= та невідома

Пропа= сниця.

Висна= ження. Статеві розлади.

З = боку гепатобіліарної системи

Часто= та невідома

Жовтя= ниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).

З = боку психіки

Часто= та невідома

Депре= сія, порушення сну, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.

Дозозалежні побічні ефекти гідрохлоротіазиду (зокрема порушення електролітного балансу) можуть посилюватися при титруванні дози гідрохлоротіазиду.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. =

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

&n= bsp;

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері= , по 2 блістери в картонній упаковці.

По 15 таблеток у блістері, по 6 блістерів в картонній упаков= ці.

Категорія відпуску. За рецеп= том.

Виробник.

НОБЕЛ І= ЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.

Місцезнаходження вироб= ника та його адреса місця провадження діяльності.          Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299, 81100 м. Дюздже, Туреччи= на.

Таблиця 1. По= бічні реакції за даними плацебо-контрольованих досліджень та спонтанних повідом= лень
Ре= зультати лабораторних досліджень	Часто= = Нечас= то	Підви= щення вмісту азоту сечовини крові (АСК), креатиніну і креатинкінази.= Зменш= ення вмісту калію і натрію в сироватці крові.
З = боку серця	Нечас= то	Втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, тахікардія, набряки. Зміни на ЕКГ.
З = боку нервової системи	Часто= Нечас= то Часто= та невідома	Запам= орочення. Ортос= татичне запаморочення. Голов= ний біль.
З = боку органів слуху і лабіринту	Часто= та невідома	Відчу= ття шуму/дзвону у вухах. Верти= го.
З = боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння	Часто= та невідома	Кашел= ь.
З = боку шлунково-кишкового тракту	Часто= Нечас= то Часто= та невідома	Нудот= а/блювання. Діаре= я. Печія. Абдомінальний біль. Диспе= псія, дисгевзія.
З = боку нирок і сечовивідної системи	Часто= Часто= та невідома	Поруш= ення сечовиділення. Поруш= ення функції нирок, включаючи окремі випадки ниркової недостатності у пацієнті= в, щодо яких існує такий ризик (див. розділ «Особливості застосування»).
З = боку м’язово-скелетної і сполучної тканини	Нечас= то Невід= омо	Набряк кінцівок. Артра= лгія, міалгія.
З = боку обміну речовин і харчування	Часто= та невідома	Гіпер= каліємія.
З = боку судин	Часто= Нечас= то	Ортос= татична гіпотензія Гіпер= емія.
За= гальні розлади	Часто= Нечас= то Часто= та невідома	Підви= щена втомлюваність. Сухіс= ть у роті. Астен= ія.
З = боку імунної системи	Часто= та невідома	Реакц= ії гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янк= у.
З = боку гепатобіліарної системи	Нечас= то Часто= та невідома	Жовтяниця. Гепат= ит, порушення функції печінки.
З = боку репродуктивної системи і молочних залоз	Нечас= то	Поруш= ення статевої функції, зміни лібідо.
З боку шкіри і підшкірної клітковини.	Часто= Часто= та невідома	Свербі= ж. Лейкоц= итокластичний васкуліт.

Таблиця 2. По= бічні реакції, про які повідомлялося на тлі застосування лише ірбесартану<= /o:p>
За= гальні розлади і стан місця введення	Нечас= то	Біль = у грудній клітці.

Таблиця 3: По= бічні реакції, про які повідомлялося на фоні застосування лише гідрохлоротіазиду
Ре= зультати клінічних досліджень	Часто= та невідома	Поруш= ення електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію і гіпонатріємію (див. розд= іл «Особливості застосування»)), гіперурикемія, що може провокувати подагрич= ні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, глюкозурія, гіперглікемія, підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів. Зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету. Гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопа= тію або печінкову кому.
З = боку серця	Часто= та невідома	Серце= ві аритмії. Ортос= татична артеріальна гіпотензія
З = боку системи кровообігу і лімфатичної системи	Дуже = рідко Часто= та невідома	Аплас= тична анемія. = Пригн= ічення функції кісткового мозку, нейтропенія/агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З = боку нервової системи	Часто= та невідома	Верті= го, парестезія, невиважені дії, занепокоєння, головний біль, судоми, сплутані= сть свідомості.
З = боку органів зору	Часто= та невідома	Тимча= сове помутніння зору, ксантопсія, гостра міопія та вторинна гостра закритокуто= ва глаукома.
З = боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння	Часто= та невідома	Респі= раторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень).
З = боку шлунково-кишкового тракту	Часто= та невідома	Панкр= еатит, анорексія, діарея, запори, подразнення слизової оболонки шлунка, сіалоден= іт, втрата апетиту, сухість у роті, відчуття спраги, нудота, блювання, холецистит.
З = боку нирок і сечовивідної системи	Часто= та невідома	Інтер= стиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.=
З = боку шкірної і підшкірної тканини	Часто= та невідома	Анафі= лактичні реакції, у тому числі шок, токсичний епідермальний некроліз, некротичний = ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт); шкірні реакції, подібні до захворювання на червоний вовчак; рецидив шкірного червоного вовчака, реакції фоточутливос= ті, висипання, кропив’янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона.
З = боку м’язово-скелетної і сполучної тканини	Часто= та невідома	Слабк= ість, м’язові спазми та біль.
З = боку судин	Часто= та невідома	Посту= ральна гіпотензія. Некро= тизуючий ангіїт
За= гальні розлади	Часто= та невідома	Пропа= сниця. Висна= ження. Статеві розлади.
З = боку гепатобіліарної системи	Часто= та невідома	Жовтя= ниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).
З = боку психіки	Часто= та невідома	Депре= сія, порушення сну, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.