MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D33607.B1A61940" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D33607.B1A61940 Content-Location: file:///C:/681318E1/UA41780101_DDEA.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарсько=
го засобу
ДОНАâ=
(DONA=
â)
Склад:
діюча речовина: 2
мл розчину (ампула А) містить кристалічного глюкозаміну сульфату 502,5 мг; еквівалентного глюкозаміну сульфату 400 мг, та натрію хлориду
102,5 мг;
допоміжні речовини: лідо= каїну гідрохлорид, вода для ін'єкцій;
розчинник= (ампула В) містить
допоміжні речовини: діетаноламін, вода для ін'єкцій.
=
Лікарська
форма.Розчин для ін’єкцій.
=
Основні
фізико-хімічні властивості: ампула А з коричневого прозорого скла містить безбарвну
або світло-коричневого кольору прозору рідину без суспендованих часток;
ампула В (розчинник) з безкольорового прозорого скла
містить безбарвну прозору рідину без суспендованих часток;
ампула А+В (розчиндля iн’єкцій) – світло-коричневого к=
ольору
прозорий розчин, що не містить суспендованих часток.
Фармак=
отерапевтична
група. Нестероїдні протизапальні та протиревмати=
чні
засоби.
Код АТX М01= А Х05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоноса= хариду глюкозаміну, який за фізіологічних умов присутній в організмі людини і використовується разом з сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.
Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляц= ії синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін має протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобового хряща головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що= з одного боку впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгостроков= их клінічних досліджень.
За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фі= ксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.
Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує с= интез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А2. Означена = дія спричиняє помірний протизапальний ефект, який спостерігається в моделях на тваринах in vivo, в тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засобів(НПЗЗ).= span>
Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболічних і протизапальних ефектів можуть бути пов'язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокіні= в, залучених до патогенезу остеоартриту, з наступним пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат, за концентрацій в плазмі та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів в тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів в хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Можливий потенціальний вплив іонів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остат= очно не з’ясований.
Усі перераховані вище властивості мають сприятливий вплив на
дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту=
, а
також на клінічну картину захворювання.
Короткост=
рокові
дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність
глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявляється вже через=
2–3
тижні після початку його застосування.
З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміна сульфатом щодо
симптоматики, порівняно із звичайними анальгетиками і нестероїдними
протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування
протягом 6 місяців, або після курсу застосування протягом 3 місяців з очеви=
дним
ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.
Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протя=
гом
3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на
симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджуєт=
ься
за допомогою рентгену.
Глюкозаміну сульфат продемонстрував добру переносимість. Будь-якого
істотного впливу глюкоза міну сульфату на серцево-судинну, дихальну,
вегетативну або центральну нервову систему виявлено не було.
Фармакокінетика.
Дослідження, проведені у= людей та на тваринах, показали, що після прийому 14С-глюкозаміну перорально, радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуєть= ся на системному рівні. У людини всмоктується близько 90 % радіоактивно міченої дози препарату. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально склала 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідо= ма, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 % до 30 %.
У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату в дозі 1500 мг на добу, максимальна рівноважна концентрація в плазмі крові (Cmax,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 год (медіана: 3 год) піс= ля введення (tmax). У рівноважному стані показник AUC плазматичних концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нгхгод/мл. Дані параметри бу= ли отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатн= ий прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування препарату.
При пероральному застосуванні, після абсорбції глюкозамін в основ= ному розподіляється в позасудинному середовищі (у тому числі в синовіальній ріди= ні), з об'ємом розподілу приблизно в 37 разів вищим від загальної кількості води= в тілі людини. Зв'язування з білками глюкозаміну не виявлене.
Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджувався, оскільки даний лікарський засіб, будучи натуральною речовиною, яка присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хрящ= а.
Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини, виходячи з результатів дослідження рівнів глюкозаміну в плазмі, які були вимірюваними протягом 48 год після пероральн= ого прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 год. =
Після перорального застосування 14С-глюкозаміну, виділ= ення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини склало 10 ± 9 % від введеної дози, в той час як екскреція з фекаліями становила 11,3 ± 0 ,1 %. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування, в середньому, був низьким (приблизно 1 % від введеної дози). = Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюко= заміну та/або його метаболітів і/чи продуктів його розпаду.
При багаторазовому застосуванні в дозі 750–1500 мг один раз на до= бу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, той час як при застосуванні в до= зі 3000 мг рівні глюкозаміну в плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному с= тані не залежала від часу, без кумуляції або зниження біодоступності, в порівнян= ні з фармакокінетичним профілем, що спостерігається після одноразового введення.=
Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба не встановлено. У останніх середня концентрація в плазмі крові через 3 год після прийому останньої дози
1500 мг, при багаторазовому застосуванні один раз на добу, склала= 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, в той час як сере= дня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25 % нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика глюкозаміну не досліджувалася, оскільки, враховуючи профіль безпеки препарату, і у зв'язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози в даних групах хворих не передбачено.=
Рівноважні концентрації глюкозаміну в плазмі та в синовіальній рі= дині, після багаторазового застосування один раз на добу в дозі 1500 мг, знаходят= ься в діапазоні 10 mM і, отже, відповідають тим, для яки= х було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних мод= елях in vitro, що підтверджує механізм= дії і клінічний ефект лікарського засобу.
=
Клінічні
характеристики.
Показан= ня. Лікування симптомів остеоартриту: болю= і функціонального обмеження.
Протипоказання.
Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з
допоміжних речовин, схильність до кровотеч.
Препарат = Дона® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панцирів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомі= в їх захворювання.
До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідок=
аїн,
яка має наступні
протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріаль=
на
гіпотензія, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція
лівого шлуночка, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, тяжка брадикард=
ія,
розлади згортання крові, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, синдром Адамса-Стокса, судоми в анамнезі,
спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусового вузла, тяж=
кі
порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкці=
ї,
підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує під=
вищений
ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).
Взаємодія з іншими лік= арськими засобами та інші види взаємодій.Слід уникати використання сумішей вмісту ампул препарату з іншими ін’єкційними лікарськи= ми засобами.
Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводилось. Однак=
, з
огляду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфа=
ту,
можна припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що
глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення
активності основних ферментів CYP450 людини.
Фактично, препарат не конкурує за механізми абсорбції, після абсо= рбції він не зв’язується з білками плазми, а метаболізується шляхом включення в якості ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого навряд чи може вступати у взаєм= одію з іншими лікарськими засобами.
Однак, повідомлялося про посилений ефект від застосування кумарин= ових антикоагулянтів у пацієнтів при супутньому лікуванні глюкозаміном. У зв'язк= у з цим для таких пацієнтів доцільно проводити контроль параметрів коагуляції.<= /span>
Препарат сумісний з нестероїдними протизапальними засобами і
глюкокортикостероїдами.
Можливе посилення шлунково-кишкового всмоктування тетрацикліну. <=
/span>
До складу ін’єкційної форми препарату = входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові,зменш= уючи його печінковий метаболізм. Норадреналін має синергичний ефект при взаємоді= ї з лідокаїном.
Слід з об= ережністю застосовуватиінгібітори МАО, оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього. =
При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА кла= су (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) відбувається подовження інтервалу QT, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.
Послаблю= ється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.
При одноч= асному застосуванні з седативними засобами заспокійливі ефекти посилюються.
Фенітоїн = посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.
При одноч= асному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.
Лідокаїн = може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.
Особливості застосуван=
ня. Введення препарату можуть здій=
снювати
тільки медичні працівники.
Слід з о=
бережністю
призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим
діабетом доцільно проводити контроль рівня цукру в крові.
З обережн= істю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів, які страждають на бронхіаль= ну астму, оскількі такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням іх симптомів.
Одна доза лікарського препарату містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана строга безсольова дієта.
Оскільки до складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речов= ина лідокаїн, перед його застосуванням необхідно провести шкірну пробу на індивідуальну чутливість до препарату, про яку свідчить наб= ряк і почервоніння місця ін'єкції. Щоб уникнути випадкового інтравазального введення препарату рекомендується проводити аспіраційну пробу.
Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну= span> сумнівна у хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, тому їх застосування= в таких випадках слід уникати.
Перед зас= тосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаї= ну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.
Активність
креатинфосфокінази в сироватці крові може зрости після внутрішньом'язової
ін'єкції препарату, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу
гострого інфаркту міокарда.
У випадку= порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення або загострення аритмії доза має бути зменшена або препарат= має бути відмінений.
Слід дотр= имуватись особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями фун= кції печінки та/або нирок помірного ступеню. Внаслідок наявності в складі лідока= їну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані щодо застосування препарату у період вагітності або годування груддю відсутні, т= ому застосування препарату протипоказано цій категорії пацієнтів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуван= ні автотранспортом або іншими механізмами. Досл= ідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та користування інш= ими механізмами не проводилися. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та виконанні робіт, що потребують уваги. У випадку появи сонливост= і, втомлюваності, запаморочення або порушень зору керування автотранспортом та робота з іншими механізмами заборонена.
Спосіб застосування та=
дози.
Для внутрішньом'язового застосування! Препарат не призначений для внутрішньовен= ного введення.
Дорослі пацієнти та па= цієнти літнього віку.
Перед
застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин препарату
2 мл) в одному шприці=
.
Приготований
розчин препарату вводити внутрішньом'язово по 3 мл або 6 мл (розчин А+В)=
3
рази на тиждень, протягом 4-6 тижнів.
Наявність жовтуватого забарвлення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.
Ін'єкції препарату можна поєднувати з пероральним прийомом препарату у формі порошку= для приготування розчину.
Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.
Облегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) може відбуватися тільки п= ісля декількох тижнів лікування, а в деяких випадках навіть після більш тривалого часу. Пацієнтам із порушеннями функції нирок та/або печінки рекоменда= цій щодо корекції дози не надається, оскільки відповідних досліджень не проводилося.
Діти. Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність
препарату для таких пацієнтів не встановлені.
Передозування. Випад= ки передозування не відзначались. У випадках передозування варто провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.
До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідок= аїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлор= иду з боку центральної нервової системи можуть бутионіміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, = span>ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Так як зазначено в літературних джерелах, симптомами передозування, пов’язаними із лідокаїна гідрохлоридом, з боку серцево-судин= ної системи та дихальної функції можуть бути зниження артеріального тиску, кола= пс, AV- блокада та пригнічення дихаль= ної діяльності. Необхідно контролювати серсево-судину та дихальну функції паціє= нта.
Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.
Побічні реакції=
.
Критерії = оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу:
дуже част= о – >= ; 1/10, часто – від > 1/100 до <1/10, нечасто – від > 1/1000 до <1/100, рідко –від > 1/10000 до <1/1000, д= уже рідко – = <1/10000, невідомо - частота не може бути оцінена з доступних = даних.
=
З боку
травної системи: часто–біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, зап=
ор,
нудота блювання; невідомо – гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантн=
істю
до глюкози;
з боку нервової системи: часто –головни=
й біль,
сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення;
з боку імунної системи: невідомо– реакції
гіперчутливості, включаючи =
алергічні реакціі, загострення
бронхіальної астми;
з боку органів
зору: н=
евідомо–
розлади зору;
з боку шкіри та її структур:нечасто
–еритема, свербіж,=
висип;
невідомо – ангіоневротичний набряк, кропив’янка, випадання волосся, абсцес;=
місцеві реакції:
невідомо – реакції у місці введення.
Ін’єкційна форма препарату містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі побічні реакції, характерні для цього
компонента:
=
з боку
травної системи: нудота, дуже=
рідко
- блювання;
з боку нервової системи: оніміння язика і губ,
світлобоязнь, диплопія, головний біль,
спутаність свідомості, м’язові сіпання, при застосування у високих д=
озах– шум у
вухах, збуджений стан, занепокоєння, парестезії, судоми, втрата свідомості,
кома, гіперакузія;
=
з боку
органів=
зору: порушення зору,кон’юкт=
ивіт; при застосуван=
ня у
високих дозах – ністагм.
психічні розлади: невідомо – порушення сну<=
span
style=3D'mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK;mso-no-proof:yes'>;
з боку серцево-судинної системи:артеріальна гіпотензія, поперечна блока=
да
серця; невідомо– підвищення артеріального тиску; при застосування у висок=
их
дозах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серце=
вої
діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль в ділянці
сердця;
Термін придатності. 2 =
роки.=
Вказаний термін придатності дійсний =
при
цілісній упаковці та дотримуванні умов зберігання. Не застосовувати препарат
після закінчення терміну придатності.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей м= ісці при температурі не вище 25°С.
Упаков=
ка.
Ампула А:= з коричневого прозорого скла містить 2 мл діючої речовини.
Ампула В:= з безбарвного прозорого скла містить 1 мл розчинника.
6 ампул А= та 6 ампул В з розчинником упаковані у футляр із ПВХ і картонну коробку.<= /p>
Катего= рія відпуску. За рецептом.
Виробник. Біологічі Італ= ія Лабораторіз С.p.Л.
Місцез=
находження
виробника та адреса місця провадження його діяльності.
віа Філіппо =
Серперо - 20060
Масате (Мiлан), Італія.
Заявни=
к. МЕДА Фарма ГмбХ енд Ко. КГ.
Місцезнаходження заявника.= b> Бенцштрассе 1, 61352 Бад Хомбург, Німеччина.
Про всі випадки незвичайних реакцій потрібно інформувати на адресу підприємства-виробника, заявника, електронну
адресу представництва «Меда Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» в Україні (info.safety@=
meda-cis.com).