ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

КЛАЦИД^®

(KLACID^®)

Склад:

діюча речовина: кларитроміцин;

5 мл готової суспензії містять кларитроміцину 125 або 250 мг;

допоміжні речовини: карбомери (карбопол 974P), повідон К-90, гіпромелози фтала= т, олія рицинова, кремнію діоксид, мальтодекстрин, сахароза, титану діоксид (Е 171), ксантанова камедь, ароматизатор фруктовий комбінований, калію сорбат, кислота лимонна безводна.

Лікарська форма. Гранули для оральної суспензії.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: гранули – легкосипучі гранули від білого до майже білого кольору з фруктовим ароматом; готова суспензія – непрозора суспензія від білого до майже білого кольору з фруктовим аромат= ом.

Фармакотерапевтична = група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A09.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів.

Мікробіологія

Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50= S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат в= иявляє високу активність in vitro щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай у два рази нижчі,= ніж МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro має високу активн= ість відносно Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно проти H. Pylori, активність кларитроміцину вища при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vit= ro та in vivo дані свідчать про високу активність кларитроміцину проти клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали= , що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і інші грамнегативні бактерії, що не продукують лактозу, нечутливі до кларитроміци= ну.

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмі= в.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:= Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocyto= genes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:= Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kans= asii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, <= i>Mycobacter= ium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміц= ину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів нечут= ливі до кларитроміцину.

Helicobacter: H. = Pylori.

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна ефективніс= ть та безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:= Streptococcus agalactiae, = Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:= Bordetella pertussis, P= asteurella multocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Pepto= coccus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.<= /u>

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> в організмі людини є мікробіо= логічно активний 14-гідроксик= ларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабша вихідної речовини, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo вихідна речовина і її осно= вний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі – Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.

При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливість» вказує на= те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливі= сть говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно брати до уваги специфічні для країни або регіону відомості що= до абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.=

Фармакокінетика. <= /span>

Кларитроміцин швидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікробіологічно активний 14-ОН-кларитроміцин утворюється п= ри першому проходженні через печінку. При прийомі препарату з їжею початок всмоктування та утворення 14-ОН-кларитроміцину дещо затримується, але загал= ьна біодоступність не змінюється. Хоча фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів прийому препарату.

Фармакокінетичні параметри після прийому п'ятої дози (суспензії кларитроміцину 250 мг) становили: С_max – 1,98 мкг/мл, АUС – 11,5 мкг·год/мл, Т_max – 2,8 годин і = Т _½ – 3,2 години для кларитроміцину і 0,67 мкг/мл, = 5,33 мкг·год/мл, 2,9 години і 4,9 години – для 14-ОН-кларитроміцину відповідно.<= o:p>

Концентрації кларитроміцину в тканинах організм= у у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. В тонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються підвищені концентрації кла= ритроміцину. Концентрації кларитроміцину в рідині середнього вуха перевищують концентрац= ії в сироватці крові. Згідно з даними in= vitro кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові людини в середньому прибли= зно на 70 % при клінічно відповідних концентраціях від 0,45 до 4,5 мкг/мл. 14-ОН-кларитроміцин є основним метаболітом, що виділяється нирками, і стано= вить приблизно 10–15 % прийнятої дози. Більша частина залишку дози виділяється = з фекаліями, в основному із жовчю. 5–= 10 % вихідної речовини виділяється з фекаліями.

Рівноважні концентрації кларитроміцину у пацієн= тів з порушенням функції печінки та у здорових добровольців не відрізняються, к= рім більш низьких концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.<= o:p>

У пацієнтів з порушеною функцією нирок, = які приймали<= span class=3DFontStyle23> 500 мг кларитроміцину, значення фармакокінетичних параметрів зростали відповідно до ступеня тяжкос= ті ниркової недостатності.

Вік пацієнтів не впливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.

У ВІЛ-інфікованих дітей при прийомі кларитроміц= ину у дозах 15–30 мг/кг/день (доза поділена на два прийоми) були більш високі концентрації кларитроміцину в плазмі крові і довший період напіввиведення.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

= Інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад бронхіт, гостра крупозна пневмонія, первинна атипова пневмонія) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
= Інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки (тонзиліт, фарингіт), та інфекції придаткових пазух носа.
= Гострий середній отит.
= Інфекції шкіри та м’яких тканин (такі як імпетиго, бешиха, фолікуліт, фурункуль= оз, інфіковані рани) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні в= ластивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
= Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекц= ії, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або<= i> Mycobacterium kansasii.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та до інших компонентів препарату.

Одночасне застосування астемізолу, цизаприду, пімозиду, терфенадину (ос= кільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointe= s), алкалоїдів ріжків, наприклад ерготаміну, дигідроерготаміну (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатину або симвастатину), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= /p>

Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія), через ризик подовження інтервалу QT.

Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP= 3A4) з колхіцином (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.

Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Застосування нижчезазначених препаратів суво= ро протипоказане через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин

Про підвищення рівнів цизаприду в сироватці крові повідомлялося у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, в тому числі шлуночко= вої тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (д= ив. «Протипоказання»). Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метабол= ізм терфенадину, призводячи до підвищення рівнів терфенадину в сироватці крові, що іноді асо= ціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і torsades de pointes (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців при одноч= асному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2–3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело ні до якого клінічно видимого ефекту. Подібні ефекти відмічалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою оз= нак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом і ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).<= o:p>

Пероральний мідазола= м

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази = на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказанн= я»).

Інгібітори Гмг= -КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміц= ину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини з= начною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що, своєю чергою, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз.= Повідомлялося про розвиток рабдом= іолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію л= овастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинам= и. У разі коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (напри= клад флувастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптом= ів міопатії.

Ломітапід

Одночасний прийом кларитроміцину з ломітапідом протипоказаний через можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобів на кларитромі= цин.

Дані спостережень вказують на те, що одночасний прийом азитроміцину та гідроксихлорохіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом пов’язаний зі збільше= нням ризику розвитку серцево-судинних подій та серцево-судинної смертності. Через можливість виникнення подібного ризику при прийомі інших макролідів у комбінації з гідроксихлорохіном або хлорохіном, слід ретельно зважувати співвідношення користь/ ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, = які приймають гідроксихлорохін або хлорохін.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітої= н, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболі= зм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину= та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібуван= ня CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеї= ту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може бу= ти потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.=

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин.

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапі= н, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину р= ізна відносно різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів фермен= тів цитохрому Р450.

Етравірин=

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації актив= ного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин= має понижену активність проти Mycobacte= rium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути доцільність застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на до= бу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило = до підвищення рівноважної C_min кларитроміцину на 33 % та AUC – на 1= 8 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.<= /o:p>

Ритонавір

Фармакокінетичне дослідження показало, що одноч= асне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні = 12 годин спричиняло значне пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитроміцину підвищувалося на 31 %, C_min – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте= для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози: для пацієнтів з= CL_CR
30–60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. Для пацієнтів з = CL_CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом із ритонавіром.=

Такі ж коригування дози слід проводити пацієнтам із погіршеною функцією= нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).

Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоб= и.

Антиаритмічні засоби

Були постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервал= у QT у разі одночасного застосування кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпогліке= мію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосуванні з пев= ними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

CYP3A-пов’язані взаємодії |

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітора ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може спричинити підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід бути обережним при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або значною мірою= метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, якщо можливо, ретельний моніт= оринг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином метаболізує= ться CYP3A, у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, ривароксабан, апіксабан), ат= ипові антипсихотичні засоби (наприклад кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосув= анні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.

Пероральні антикоагу= лянти прямої дії (ПАПД)

ПАПД дабігатран є субстратом ефлюксного переносника P-gp (P-глікопротеї= ну). Ривароксабан та апіксабан метаболізуються з участю CYP3A4 і також є субстра= тами P-gp. Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з цими препаратами, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Особлив= ості застосування»).

Омепразол

Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовув= али у комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. = Рівноважні концентрації омепразолу в плазмі підвищувалися (C_max, AUC_0-=
24 і t_1/2підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно). При застосуванні тільки омепразо= лу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин стано= вило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7. =

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Кожен з цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафіл= ом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафілу.

Теофілін, карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміци= ном.

Толтеродин

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450<= sub> (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбуваєт= ься через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підви= щення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним у разі його застосування з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази = на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введен= ня мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасної корекції дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зр= азок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить в= ід CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємо= дії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побі= чних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за станом пацієнта, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємод= ій

Колхіцин.= Колхіцин є субстратом CYP3A і ефл= юксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Відомо, що кларитроміцин і інші макро= ліди можуть пригнічувати CYP3A і P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміци= ну і колхіцину пригнічення P-gp і/або CYP3A кларитроміцином може спричинити підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»= ).

Дигоксин.= Дигоксин вважається субстратом еф= люксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину = пригнічення P-gp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. При постмаркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироват= ці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигокс= ину в сироватці крові пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин.

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину = у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнті= в може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, але цього великою мірою можна уникнути шляхом дотриман= ня 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидео= ксіінозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроа= т

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові п= ри одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення = їх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямова= ні лікарські взаємодії

Атазанавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) з атазанав= іром (400 мг один раз на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призвод= ило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскіль= ки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижув= ати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну
30–60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. До= зи кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на день, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих= каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації у плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацид= оз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв’= язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу в плазмі крові та навпаки. У разі застосування ітраконазолу одночасно з кларитроміцином паціє= нти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) і саквінав= іру (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на день), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і С_max саквінавіру на 177 % і 187 % порівняно= з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру.= При цьому AUC та С_maxкларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протяг= ом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквіна= віру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаєм= одії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Особливості застосування.<= /i>

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцін= ки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.=

Тривале застосування кларитроміцин= у, як і інших антибіотиків, може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактер= ій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.

Кларитроміцин виводиться головним чином печінкою. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнт= ам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосовувати препа= рат пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок.=

З обережні= стю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень пе= чінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею= або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвич= ай оборотним. Іноді повідомлялося про печінкову недостатність з летальним насл= ідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосуван= ня кларитроміцину при виникненні таких симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.=

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосув= анні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> difficile= (CDAD), в= ід легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком повідомля= лося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile= . Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostr= idium difficile= , у всіх пац= ієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile= , повідомл= ялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. Тому лікува= ння кларитроміцином слід припинити незалежно від терапевтичного показання. Необхідно провести мікробіологічний тест та почати відповідне лікування. Необхідно уникати введення антиперистальтичних засобів.
Колхіцин

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасно= му застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числ= і на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій»).

Серцево-судинні ускладнення

Подовження серцевої реполяризації та інтерва= лу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалося при ліку= ванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). З огляду на = те, що нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночков= их аритмій (включаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати= нижчез= азначеним групам пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Пацієнт= и з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провід= ності або клінічно значущою брадикардією.

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Пацієнт= и, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу = QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Кларитр= оміцин протипоказаний пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»).<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Одночасне застосування кларитроміц= ину з астемізолом, цизапридом, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»).<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Кларитр= оміцин протипоказаний пацієнтам із вродженим чи встановленим набутим подовженням інтервалу QT або= зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Слід ретельно зважувати співвідношення корис= ть/ ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін= або хлорохін, через можливість збільшення ризику розвитку серцево-судинних подій або серцево-судинної смертності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій»).

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застос= уванні макролідів, показали мінливі результати. В ході деяких спостережних дослідж= ень виявлено рідкий короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда = та смертності від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Врахування цих результатів слід зістав= ляти з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Пневмонія

З огляду на те, що розвивається резистентність Streptococcus pneumo= niae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентн= им до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад у разі алергії),= як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. На сьогодні макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених Coryneb= acterium minutissimum, acne vulgar= is, бешихового запалення; та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенлейна – Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відпов= ідне лікування.

Кларитр= оміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індуктор= ами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= o:p>

Слід звернути увагу на можливу перехресну резистентність між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином= .

Інгібітори Гмг= -КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміц= ину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. = Повідомлялося про розвиток рабдомі= олізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптомів міопатії. У разі коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взає= модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Одночасне застосування кларитроміц= ину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретел= ьний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти<= /i>

При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик серйозної кровотечі, значного підв= ищення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянт= и, потрібно часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксаба= н та апіксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взаємодій»= ).

Допоміжні речовини

Препарат містить сахарозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або з недостатністю цукрази-ізомальтази не повинні застосовувати цей препарат. Необхідно також брати до уваги вміст сахарози, призначаючи цей препарат пацієнтам з цукровим діабетом.

Клацид^®, гранули для оральної суспензії, також містять олію рицинову,= яка може викликати порушення з боку шлунка та діарею.

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцин= у у період вагітності не встановлена. На основі різних результатів, отриманих в ході досліджень на тваринах, та з досвіду застосування людині не можна виключати можливість побічного впливу на ембріофетальний розвиток. В ході деяких спостережних досліджень, які оцінювали вплив кларитроміцину протягом першого та другого триместрів, повідомлялося про підвищений ризик викидня порівняно з незастосуванням антибіотиків або застосуванням інших антибіотик= ів протягом цього ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження ризику значних вроджених вад розвитку через застосування макролідів, включаючи кларитроміц= ин, під час вагітності дають суперечливі результати. В зв’язку з цим при настан= ні вагітності кларитроміцин не слід застосовувати без ретельної оцінки співвідношення користь/= ризик.

Годування груддю

Кларитроміцин виділяється у грудне молоко людини у малих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке перебув= ає виключно на грудному вигодовуванні, отримує близько 1,7 % материнської дози кларитроміцину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.

Безпека застосування кларитроміцин= у у період годування груддю не була встановлена.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак слід брати до уваги можливе виникнен= ня побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо, що можуть вплинути на швидкість психомоторних реакцій. =

Спосіб застосування та дози.

Для лікування немікобактеріальних інфекцій рекомендована доза Клациду^® у формі суспензії для не= мовлят та дітей віком від 6 місяців до 12 років становить по 7,5 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, максим= альна доза – по 500 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування зазвичай становить 5–10 днів залежно від виду збуд= ника та тяжкості перебігу захворювання. Суспензію застосовують незалежно від прийому ї= жі (можна приймати з молоком).

Таблиця 1

Дозування препарату залежно від маси тіла дитини (прийом 2 рази на добу)

Маса тіла* дитини (к= г)

125 мг/5 мл

250 мг/5 мл

доза суспензії (мл) = на 1 прийом

відповідає кларитроміцину (мг)

доза суспензії (мл) = на 1 прийом

відповідає кларитроміцину (мг)

8 – 11

2,5 мл

62,5 мг

1,25 мл

62,5 мг

12 – 19

5,0 мл

125 мг

2,5 мл

125 мг

20 – 29

7,5 мл

187,5 мг<= /span>

3,75 мл

187,5 мг<= /span>

30 – 40

10,0 мл

250 мг

5,0 мл

250 мг

* Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла (7,5 мг/кг 2 рази на добу).

Мікобактеріальні інфекції

Для лікування мікобактеріальних інфекцій= у дітей рекомендована доза Клацид= у^® у формі суспензії станов= ить від 7,5 до 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, залежно від індивідуальної клін= ічної оцінки лікарем стану пацієнта та тяжкості захворювання; при цьому не слід перевищувати максимальну дозу – по 500 мг 2 рази на добу.=

Лікування продовжують доти, доки спостерігається клінічна ефективність від застосування препарату (може бути потрібним додав= ання інших антимікобактеріальних препаратів).

Таблиця 2

Дозування, що рекомендується для дітей з мікобактеріальною інфекцією, залежно від маси ті= ла

Маса тіла* дитини (к= г)

кількість суспензії Клацид^® 125 мг/5 мл (2 рази <= span class=3DFontStyle23>на добу)

кількість суспензії Клацид^® 250 мг/5 мл (2 рази <= span class=3DFontStyle23>на добу)

7,5 мг/кг 2 рази = на добу

15 мг/кг 2 рази = на добу

7,5 мг/кг 2 рази = на добу

15 мг/кг 2 рази = на добу

8 – 11

2,5 мл

5 мл

1,25 мл <= o:p>

2,5 мл

12 – 19

5 мл

10 мл<= span class=3DFontStyle23>

2,5 мл

5 мл

20 – 29

7,5 мл

15 мл

3,75 мл <= o:p>

7,5 мл

30 – 40

10 мл

20 мл

5 мл

10 мл

* Дітям з масою тіла до 8 кг дозу необхідно розраховувати на кілограм маси тіла
(7,5 – 15 мг/к= г 2 рази на добу).

Дозування при нирковій недостатності=

Дітям з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв/1,7= 3 м² дозу Клациду^® потрібно зменшити на 50 %, тобто до 250 мг 1 р= аз на добу або до 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів лікування повинно тривати не більше 14 днів.

Спосіб приготуван= ня суспензії.

Для приготування суспензії необхідно додати вод= у у флакон з гранулами до відмітки на ньому і струшувати до переходу всіх тверд= их часток у форму суспензії. За необхідності додати воду до вищевказаної відмі= тки. Уникати інтенсивного та/або тривалого струшування. Перед кожним застосуванням препарату слід струшувати флакон для відновлення суспензії.

Діти.

Клінічні дослідження застосування кларитроміцин= у у формі суспензії проводилися за участю дітей віком від 6 місяців до 12 років, тому кларитроміцин у формі суспензії призначають дітям віком від 6 місяців = до 12 років.

Передозування.

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів захворювання шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамне= зі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозуванн= я, слід лікувати шляхом негайного промивання шлунка та застосування симптомати= чної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Побічні реакції.
Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні клари= троміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із від= омим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не = було виявлено суттєвої різниці у частоті побічних реакцій з боку травної системи= між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекці= ї.

Нижче представлено побічні реакції, що виникли під час клінічних дослід= жень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі суспензії. Побічні реакції, що принаймні можли= во пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100) та з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з н= аявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшен= ня тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції і інвазії: нечаст= і – целюліт¹, кандидоз, гастроентерит², інфекція³, вагінальна інфек= ція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія^{3,
еозинофілія⁴; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопе=
нія.}

Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку метаболізму і харчування: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: ч= асті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність³; з невідомою часто= тою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтаці= я, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

Порушення з боку центральної нервової системи: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечас= ті – втрата свідомості¹, дискінезія¹, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

Порушення з боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.

Кардіальні порушення: нечаст= і – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу = QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; з невідомою частотою – torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Судинні порушення: часті – вазодилатація¹; з невідомою частотою – крововилив.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – астма¹, нос= ова кровотеча², емболія судин легенів¹.=

Порушення з боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофа= гіт¹, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба², гастрит, прокталгія²⁼, стоматит, глосит, здуття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижк= а, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз⁴, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.<= o:p>

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит^{1, свербіж,
кропив'янка, макуло-папульозний висип³; з невідомою частотою – <=
/span>тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гост=
рий
генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується
еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна – Генох=
а.}

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгія²; з невідомою частотою – рабдоміоліз^2**, міопатія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові¹, підвищення сечовини крові¹; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення^{1<=
/sup>;
часті – біль у місці введення¹, запалення у місці введення¹⁼;
нечасті – нездужання⁴, лихоманка³, астенія, біль у гр=
удях⁴,
озноб⁴, стомленість⁴.}

Лабораторні дослідження: неча= сті – зміна співвідношення альбумін-глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфа= тази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові^{4;
з невідомою частотою – підвищення міжнародного нормалізованого співвідношен=
ня,
збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.}

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з попул= яції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів. <= o:p>

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одноча= сно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

^1,2,3,4Про дані побічні реакції повідомля= лося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.<= /o:p>

У хвори= х на СНІД та інших пацієнт= ів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину пр= отягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симпто= ми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників з аналізом тих, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або ни= жньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм у 2–3 % пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитро= міцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та ан= омальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка па= цієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини в крові.

Термін придатності. 2 роки; готова суспензія у флаконі – 14 днів з моменту приготування.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. Фла= кон, що містить гранули для приготування 60 мл або 100 мл суспензії, з мірною ложеч= кою або мірним шприцом у картонній коробці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник. Аббві С.р.л., Італ= ія / AbbVie S.r.l., Italy.

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності. C.Р. 148 Понтіна KМ 52, СНС - Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) - 04011 Апріліа (ЛТ), Італія / S.R. 148 Pontina KM 5= 2, SNC - Campoverde di Aprilia (loc. Aprilia) - 04011 Aprilia (LT), Italy.<= o:p>

Маса тіла* дитини (к= г)	125 мг/5 мл	250 мг/5 мл
доза суспензії (мл) = на 1 прийом	відповідає кларитроміцину (мг)	доза суспензії (мл) = на 1 прийом	відповідає кларитроміцину (мг)
8 – 11	2,5 мл	62,5 мг	1,25 мл	62,5 мг
12 – 19	5,0 мл	125 мг	2,5 мл	125 мг
20 – 29	7,5 мл	187,5 мг<= /span>	3,75 мл	187,5 мг<= /span>
30 – 40	10,0 мл	250 мг	5,0 мл	250 мг

Маса тіла* дитини (к= г)	кількість суспензії Клацид^® 125 мг/5 мл (2 рази <= span class=3DFontStyle23>на добу)	кількість суспензії Клацид^® 250 мг/5 мл (2 рази <= span class=3DFontStyle23>на добу)
7,5 мг/кг 2 рази = на добу	15 мг/кг 2 рази = на добу	7,5 мг/кг 2 рази = на добу	15 мг/кг 2 рази = на добу
8 – 11	2,5 мл	5 мл	1,25 мл <= o:p>	2,5 мл
12 – 19	5 мл	10 мл<= span class=3DFontStyle23>	2,5 мл	5 мл
20 – 29	7,5 мл	15 мл	3,75 мл <= o:p>	7,5 мл
30 – 40	10 мл	20 мл	5 мл	10 мл