MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01DB49AF.7F001D60" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Скачайте браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

 

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

 

ЕКСФОРЖ

  (EXFORGE®)=

 

Склад:

діючі речовини: амлодип= іну бесилат та валсартан;

1 таблетка містить амлодипіну бесилату 6,94 мг у перерахуванні на амлодипін основу 5 мг та
80 мг валсартану або амлодипіну бесилату 6,94 мг у перерахуванні на амлодип= ін основу 5 мг та 160 мг валсартану, або амлодипіну бесилату 13,87 мг у перерахуванні на амлодипін основу 10 мг та 160 мг валсартану<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk171435752'>;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кроспов= ідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172) – лише для таблеток
10 мг/160 мг.

 

Лікарська форма.= Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг/80 мг: темно-жовті, округлої форми, вкри= ті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з написом «NVR» з одного боку та = «NV» – з іншого; =

таблетки 5 мг/160 мг: <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>темно-жовті, овальні, вкриті плівк= овою оболонкою, зі скошеними краями, з написом «NVR» з одного боку та «ЕСЕ» – з іншого;

таблетки 10 мг/160 мг:<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> світло-жовті, овальні, вкриті плі= вковою оболонкою, зі скошеними краями, з написом «NVR» з одного боку та «UIC» – з іншого.

 

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин= у ІІ.

Код АТХ С09D B01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ексфорж містить два антигіпертензи= вні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнт= ів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію= , а валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієн= тів має адитивний антигіпертензивний ефект та знижує артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м’язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і призводить до зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв’язується в дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв’язку. Процеси скорочення серцевого м’яза і гла= дких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в клітини цих органів через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз п= ацієнтам з артеріальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводит= ь до зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості с= ерцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями в п= лазмі у молодих і літніх пацієнтів.

У пацієнтів з артеріальною гіперте= нзією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до знижен= ня ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а т= акож ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Як і у разі застосування інших бло= каторів кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні (або при ходьбі)= у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, загалом показали невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt або на кінцевий діастолічний тиск, або на об’єм лівого шлуночка. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не виявляв негативного інотропного еф= екту при застосуванні в терапевтичних дозах в інтактних тварин та людей, навіть = при сумісному введенні з бета-блокаторами людям.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здоро= вих тварин або людини. У клінічних дослідженнях, в яких амлодипін застосовували= в комбінації з бета-блокаторами, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Застосування пацієнтам з артеріальною гіпертен= зією

Рандоміз= оване подвійно сліпе дослідження захворюваності і смертності – Дослідження антигіпертензивної та гіполіпідемічної терапії попередження серцевого нападу [Antihypertensive and Lipid-Lowering treatment to prevent Heart Attack Tria= l] (ALLHAT) – проведено з метою порівняння нових методів терапії: застосування амлодипіну у дозі 2,5–10 мг на добу (блокатора кальцієвих каналів) або лізиноприлу у дозі 10–40 мг на добу (інгібітору АПФ) як першої лінії терапі= ї у порівнянні із застосуванням тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–2= 5 мг на добу при легкій та помірній артеріальній гіпертензії.<= /span>

Було ран= домізовано загалом 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком від 55 років з подальшим спостереженням в середньому протягом 4,9 року. У кожного пацієнта= був хоча б один додатковий фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда чи інсульт в анамнезі (> 6 місяців до включен= ня у дослідження) або документально підтверджене інше захворювання серцево-судин= ної системи з ознаками атеросклерозу (загалом 51,5 %), цукровий діабет ІІ типу (36,1 %), концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності < 35 мг/дл, або < 0,906 ммоль/л (11,6 %), гіпертрофія лівого шлуночка, діагностована за допомогою електрокардіографії чи ехокардіографії (20,9 %), куріння на момент включення у дослідження (21,9 %).

Первинною кінцевою точкою були ішемічна хвороба серця з летальним наслідком або нелет= альний інфаркт міокарда. Значущих відмінностей у первинній кінцевій точці при порівнянні терапії амлодипіном та хлорталідоном не спостерігалося: відношен= ня ризиків (ВР) становило 0,98, 95 % ДІ (0,90–1,07), p =3D 0,65. Серед вторинн= их кінцевих точок кількість випадків розвитку серцевої недостатності (компонент композитної кінцевої точки впливу на серцево-судинну систему) була значущо більшою в групі застосування амлодипіну у порівнянні з групою застосування хлорталідону (10,2 % у порівнянні з 7,7 %, ВР =3D 1,38, 95% ДІ (1,25–1,52),= p < 0,001). Однак не було відмічено значущих відмінностей за показником смертності з усіх причин між групами застосування амлодипіну та хлорталідон= у, ВР =3D 0,96, 95 % ДІ (0,89–1,02), p =3D 0,20.

 

Валсартан

Валсартан є активним, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, <= /sub>які є рідко поширеними і відповідають за ефекти ангіотензину ІІ. = Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блока= ди АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Валсартан не пригнічує АПФ, відоми= й також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і ру= йнує брадикінін. З огляду на відсутність впливу на АПФ та потенціювання активнос= ті брадикініну чи субстанції Р, застосування антагоністів рецепторів ангіотенз= ину ІІ зазвичай не супроводжується кашлем. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель. При лікуванні валсарта= ном це ускладнення було відзначено у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випадків, тоді як у групі хворих, які отримували лікува= ння інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р < 0,05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функц= ій серцево-судинної системи.

Призначення препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призна= чення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4–6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігаєт= ься більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосуван= ня препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2<= /span>–4 тижнів і утримується на досягнут= ому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.<= o:p>

Встановлено, що валсартан значно з= нижує рівень госпіталізації пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (NYHA кл= асу II–IY). Більш значущий ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АП= Ф або бета-блокатори. Також встановлено, що валсартан знижував серцево-судинну смертність у клінічно стабільних пацієнтів з патологією лівого шлуночка або лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.

Інші дослідження: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РА= АС)

У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET – Глобальне дослідження, що триває, зі встановлення кінцевих точок при застосуванні телмісартану як монотерапії та у комбінації= з раміприлом [ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial]) та (VA NEPHRON-D – Дослідження нефропатії при цукровому діабеті, спонсовано Міністерством зі справ ветеранів [The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes]) вивчали застосування комбінації інгібітору АПФ та АРА.

Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням або цукр= овим діабетом ІІ типу з підтвердженим ураженням органів-мішеней в анамнезі. Дослідження VA NEPHRON-<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-farea= st-language: DE;mso-bidi-font-weight:bold'>D проводилося за участю пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та діабетичною нефропатією.

У даних дослідженнях при порівнянні з монотерапією не було виявлено значущих позитивних відмінностей щодо впливу = на нирки та/або серцево-судинну систему та смертність, тоді як був встановлений підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії. З огляду на подібність фармакокінетичних властивостей, дані результати також релевантні для інших інгібіторів АПФ та АРА.

Таким чином, не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам із діабетичною нефропатією.

ALTITUDE (Дослідження зі встановленням кінцев= их точок серцево-судинних захворювань та хвороби нирок при застосуванні аліскі= рену у хворих на цукровий діабет ІІ типу [Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Usi= ng Cardiovascular and Renal Disease Endpoints]) – дослідження, метою якого було виявлення користі додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором А= ПФ чи АРА у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та хронічною хворобою нирок, серцево-судинним захворюванням чи поєднанням останніх. Дослідження було припинено на ранній стадії через підвищений ризик виникнення ускладнень терапії. Смерть з причини серцево-судинної патології та інсульти чисельно б= ули більш частими у групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо, при цьо= му у групі застосування аліскірену порівняно з групою плацебо також більш часто повідомлялося про розвиток небажаних явищ та серйозних небажаних явищ особливого значення (гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок).=

Валсартан/амлодипін

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у всьому інтер= валі терапевтичних доз. Гіпотензивна дія після прийому разової дози комбінації зберігається протягом 24 годин.

Більше ніж 1400 пацієнтів з артері= альною гіпертензією застосовували Ексфорж 1 раз на добу
у двох плацебо-контрольованих дослідженнях.

Ексфорж вивчався у ході двох плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів
з неускладненою есенціальною гіпертензією легкого або помірного ступеня (середній діастолічний тиск в сидячому положенні ≥ 95 та < 110 мм = рт. ст.).

Виключалися пацієнти з високим риз= иком серцево-судинних порушень: серцевою недостатністю, цукровим діабетом I типу= і слабо контрольованим цукровим діабетом II типу, наявністю в анамнезі інфарк= ту міокарда або інсульту протягом одного року.

У мультицентровому рандомізованому подвійно сліпому активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлено нормалізацію артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст. у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний ти= ск яких не контролювався належним чином монотерапією валсартаном у дозі 160 мг. Артеріальний тиск нормалізувався у 75 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/= 160 мг амлодипіну/валсартану, у 62 % пацієнтів, які застосовували 5 мг/160 мг амлодипіну/валсартану, порівняно з 53 % пацієнтів, які застосовували 160 мг валсартану. Додавання 10 мг та 5 мг амлодипіну обумовлювало додаткове зниже= ння систолічного/діастолічного тиску на 6/4,8 мм рт. ст. і 3,9/2,9 мм рт. ст. відповідно порівняно з такими при застосовуванні тільки 160 мг валсартану.<= o:p>

У мультицентровому рандомізованому подвійно сліпому активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлено нормалізацію артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст. у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний ти= ск яких не контролювався належним чином монотерапією амлодипіном у дозі 10 мг. Артеріальний тиск нормалізувався у 78 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/= 160 мг амлодипіну/валсартану, порівняно з 67 % пацієнтів, які продовжували застосовувати тільки 10 мг амлодипіну. Додавання 160 мг валсартану зумовлюв= ало додаткове зниження систолічного/діастолічного тиску на 2,9/2,1 мм рт. ст. порівняно з такими при застосовуванні тільки 10 мг амлодипіну.

Ексфорж вивчався в активно контрол= ьованому дослідженні за участю 130 пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, з середнім діастолічним тиском у положенні сидячи ≥ 110 мм рт. ст.
і < 120 мм рт. ст. У цьому дослідженні (початковий артеріальний тиск 171= /113 мм рт. ст.) застосування Ексфоржу у дозі від 5 мг/160 мг до 10 мг/160 мг знижувало сталий артеріальний тиск на 36/29 мм рт. ст. порівняно з 32/28 мм= рт. ст. при застосуванні лізиноприлу/гідрохлоротіазиду у дозі 10 мг/12,5 мг до = 20 мг/12,5 мг.

У двох довготривалих дослідженнях = було доведено, що ефект Ексфоржу зберігався більше одного року. Раптова відміна препарату не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску.

У пацієнтів, у яких артеріальний т= иск адекватно контролюється амлодипіном, при неприйнятних набряках комбінована терапія мо= же забезпечити аналогічний контроль артеріального тиску зі зменшенням набряків= .

Вік, ста= ть, расова приналежність та індекс маси тіла (≥ 30 кг/м2, < 30 кг/м2) пацієнта не впливали на клінічну відповідь п= ри застосуванні Ексфоржу.

Дослідже= ння Ексфоржу за участю пацієнтів інших популяцій, крім хворих на артеріальну гіпертензію, не проводилися. Існують дослідження валсартану за участю паціє= нтів із серцевою недостатністю та у постінфарктному періоді. Проведено досліджен= ня амлодипіну за участю пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженою ішемічною хвороб= ою серця.

Фармакокінетика.

Лінійність.

Валсартан і амлодипін проявляють лінійність фармакокінетики.

Амлодипін.

Всмоктування. Після застосування всередину терапевтичних доз амлодипіну окремо максимальна концентрація (Сmax) в плазмі крові досягається протягом 6= –12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Вживання їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що в пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату = зв’язується з білками плазми.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивн= их метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну з плазми двофазне, з періодом напіввиведення приблизно=
30–50 годин. Рівноважні рівні в плазмі досягаються після постійного застосування протягом 7–8 днів.= 10 % початкового амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату всередину Сmax валсартану в плазмі досягається протя= гом 2–4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа зн= ижує експозицію валсартану, як показує AUC (концентрація в плазмі = – час), приблизно на
40 %, а Сmax – на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі однакова у пацієнтів, які приймали препарат натще, і пацієнтів, які приймали препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканинах неінтенсивно. Валсартан добре зв’язується з білками плазми (94–97 %), головним чином із сироватко= вим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить в метаболіти. У плазмі в низьких концентраціях (менше 10 % AUC валсартану) ідентифіковано гідроксиметаболіт, який є фармакологічно неактив= ним.

Виведення. Для валсартану характерна багатоекспоненціальна кінетика виведення (час напіввиведення Т1/2a < 1 години і Т1/2b прибли= зно 9 годин). Валсартан виводиться головним чином в незмін= еному стані з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (близько 13 % дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс – приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Валсартан/амлодипін

Після перорального застосування Ек= сфоржу Сmax валсартану і амлодипіну в плазмі крові досягається за 3 і 6–8 годин відповідно. Швидкість і ст= упінь всмоктування Ексфоржу еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну = при їх призначенні як монопрепаратів.

Особливі популяції

Діти =

Дані про фармакокінетику препарату= у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від = 65 років)

Час досягнення Сmax амл= одипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведенн= я. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підв= ищенні дози.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося для сполуки, нирк= овий кліренс якої становить лише 30 % загального плазмового кліренсу, кореляції = між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з печінковою недостатн= істю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на= 40–60 %. У середньому у пацієнтів із легкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція (визначена= за значеннями AUC) валсартану в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія у <= /span>дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном = або валсартаном.

 

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропірид= ину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
  • Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холес= таз.
  • Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферм= енту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
  • Вагітність та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
  • Тяжка гіпотензія.
  • Шок (включаючи кардіогенний шок).
  • Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктив= на кардіоміопатія і стеноз аорти тяжкого ступеня= ).
  • Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Міжлікарські взаємодії

Дослідження міжлікарських взаємодій препарату Ексфорж з іншими лікарськими засобами не проводились.<= /span>

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні п= репарати (наприклад альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісн= ої гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.
Взаємодії, пов’язані з амлодипін= ом

Супутнє застосування не рекомендоване<= /p>

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосування амл= одипіну із грейпфрутовим соком або із грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інгібітори CYP3A4

Супутнє застосування амлодипіну з = більш чи менш потужними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протиг= рибковими, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіаз= ем) може призвести до значного посилення системного впливу амлодипіну<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>. Клінічні прояви таких фармакокін= етичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів літнього віку. Можуть бути необхідн= ими клінічний моніторинг та корекція доз.

Індуктори CYP3A4 (протисудомні пре= парати (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum))

При суп= утньому застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Отже, слід контролювати артеріальний тиск і регулювати дозування під час і після супутнього застосування, особливо у разі потужних індукторів CYP3A4 (наприк= лад рифампіцину, Hypericum perforatum).

Симвастатин

Багаторазове застосування 10 мг ам= лодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77= % порівняно із застосуванням тільки симвастатину. Рекомендовано знижувати доб= ову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, що застосовують амлодипін.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися летальні в= ипадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій.=

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші

У ході клінічних досліджень амлоди= пін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Супутнє застосування не рекомендов= ане

Літій=

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами= АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включаючи валсартан, відзначалося оборотне підвищення = сироваткових концентрацій літію і його токсичності. Супутнє застосування валсартану і лі= тію не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні з Ексфоржем та діуретиками.

Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію <= /span>

Якщо лікарські засоби, що впливают= ь на калієві канали, призначають у комбінації з валсартаном, слід передбачити ча= стий контроль вмісту калію у плазмі.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/день) і неселективні НПЗП

При супутньому застосуванні антаго= ністів ангіотензину II і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. Також супутнє застосування антагоністів ангіотензину II і НПЗП може підвищувати ризик погіршення ниркових функцій та підвищення рівня калію в сироватці крові. То= му на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) = або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.

Подвійна блокада РААС з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном<= /span>

Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА чи аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру нирко= ву недостатність), у порівнянні з лікуванням одним лікарським засобом, що впли= ває на РААС. Тому супутнє застосування АРА – включа= ючи валсартан – або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

 

Інші

При монотерапії валсартаном не вст= ановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфа= рин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

 

Особливості застосування.

Безпека та ефективність застосування амлодипін= у при лікуванні гіпертензивного кризу не встановлені.

Пацієнти з дефіцитом натрію і/або об’єму циркулюючої крові

У пацієнтів з неускладненою артері= альною гіпертензією (0,4 %) спостерігалася надмірна гіпотензія при лікуванні Ексфоржем у рамках плацебо-контрольованих досліджень. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію і/або об’ємом ци= ркулюючої крові та у разі одержання високих доз діуретиків), які приймають блокатори = рецепторів ангіотензину, може виникати симптоматична гіпотензія. Рекомендована корекція цього стану перед застосуванням Ексфоржу або ретельне медичне спостереження= на початку терапії.

У разі виникнення артеріальної гіп= отензії при застосуванні Ексфоржу пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.

Гіперкаліємія

Слід з обережністю проводити одноч= асне лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, сольовими замінниками, = що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.), а також необхідний частий контроль вмісту калію.

Стеноз ниркової артерії

Ексфорж слід застосовувати з обере= жністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки рівні сечовини= та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.=

Трансплантація нирки

Досвід безпечного застосування Екс= форжу пацієнтам з недавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.=

Порушення функції печінки

Валсартан виводиться головним чино= м в незміненому стані з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в пла= змі – час) підвищується у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щ= одо дозувань не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосув= анні Ексфоржу пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступе= ня або з обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушеннями функції ни= рок легкого або помірного ступеня
(ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози не потрібна. При помір= них порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам= з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їхня ренін-ангіотензинова система порушена внаслідок основного захворювання.

Ангіоневротичний набряк

Набряк Квінке, у тому числі набряк= гортані та голосової щілини, що може призвести до обструкції дихальних шляхів і/або набряку обличчя, губ, глотки і/або язика, спостерігався у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування Ексфоржу слід нег= айно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.

Серцева недостатність/стан після перенесеного інфаркту міокарда

Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у чутливих пацієнтів можливі порушення функцій нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок можуть залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостероно= вої системи, застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АП= Ф) і антагоністів рецепторів ангіотензину спричиняло розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гострої ниркової недостатності та/або смерті. Подібні результати відзначалися при застосуван= ні валсартану. Пацієнтам із серцевою недостатністю або після перенесеного інфа= ркту міокарда слід оцінювати функцію нирок.

У довгостроковому плацебо-контроль= ованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну в пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розв= итку набряку легень була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо, однак= не було значної різниці у появі чи погіршенні серцевої недостатності. Пацієнта= м із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищува= ти ризик серцево-судинних подій та летальних випадків.

Стеноз аорти і мітрального клапана

Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатований стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисок= ого ступеня.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)<= /i>

Існують = дані, що сумісне застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гос= тру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду Р= ААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити виключно під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функ= ції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Не вивчалось застосування препарату Ексфорж пацієнтам з іншими захворюваннями, крім артеріальної гіпертензії.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхід= но негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застос= ування вагітним.

Дані епідеміологічних досліджень р= изику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати= не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАII) відсутні, подібний ризик може виникати п= ри застосуванні препаратів цього класу.

Експозиція АРАII в другому і треть= ому триместрах, як відомо, чинить токсичну дію на плід (зниження ниркової функц= ії, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (нир= кова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо АРАII застосовували з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової фун= кції та кісток черепа плода.

Немовлята, матері яких приймали АР= АII, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю=

Амлодипін виводиться в грудне моло= ко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінюється з інтерквартильним діапазоном 3–7 %, максимум 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.

Оскільки інформація про застосуван= ня препарату Ексфорж у період годування груддю відсутня, препарат не рекомендується застосовувати в період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годува= ння груддю новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність=

Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.

Валсартан

Валсартан не спричиняв небажаних реакцій з боку репродуктивної системи у самців та са= мок щурів при пероральному застосуванні у дозах до 200 мг/кг на добу. Зазначена доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м2 (у розрахунках використовувалася доза 320 м= г на добу для перорального прийому пацієнтом з масою тіла 60 кг).

Амлодипін

У деяких пацієнтів= , які проходили лікування блокаторами кальцієвих каналів, повідомлялося про випад= ки оборотних біохімічних змін у голівках сперматозоїдів. Клінічних даних з при= воду впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному з досліджень на щур= ах були виявлені небажані реакції з боку фертильності самців.

 <= /span>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У пацієнтів, що застосовують Ексфо= рж, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому = вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенц= ійно небезпечними механізмами.

Амлодипін може слабко або помірно = впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту= , їхня реакція може порушуватися.

 

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Пацієнти, у яких артеріальний тиск неадекватно регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можуть б= ути переведені на комбіновану терапію препаратом Ексфорж. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Таблетки Ексф= орж можна приймати незалежно від прийому їжі. Рекомендується приймати Ексфорж, запиваючи його невеликою кількістю води.

Пацієнтів, які застосовують валсар= тан і амлодипін окремо, можна перевести на Ексфорж, який містить ті ж самі дози компонентів.

Перед переходом на комбінацію фікс= ованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози компонентів (тобто амлодипіну= і валсартану). У разі клінічної необхідності слід розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію з фіксованими дозами.<= /o:p>

Максимальна добова доза – 1 таблетка Ексфоржу 5 мг/80 мг або 1 таблетка Ексфоржу 5 = ;мг/160 мг, або 1 таблетка Ексфоржу 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату –= 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

Дозування для окремих груп пацієнт= ів

Порушення функції нирок

Немає доступних клінічних даних що= до застосування пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції ни= рок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнт= ів з порушеннями функції нирок помірного ступеня рекомендується контролювати рів= ні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування Ексфоржу з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Цукровий діабет

Супутнє застосування Ексфоржу з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.<= /span>

Порушення функції печінки

Препарат Ексфорж протипоказаний па= цієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

З обережністю слід застосовувати Е= ксфорж пацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80= мг валсартану.

Рекомендації щодо дозування амлодипіну для пацієнтів з легким чи помі= рним порушенням функції печінки не розроблені. При переведен= ні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією (див. розділ «Показання») і порушенням функції печінки на амлодипін або Ексфорж необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терап= ії.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Для літніх пацієнтів рекомендовані звичайні дозові схеми.

Слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату пацієнтам літнього віку.=

При переведенні таких пацієнтів з = артеріальною гіпертензією (див. розділ «Показання»)
і порушенням функції печінки на амлодипін або Ексфорж необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність застосуван= ня Ексфоржу дітям (віком до 18 років) не досліджені. Дані відсутні.=

 

Діти.

Дослідження лікування цим препарат= ом дітей (віком до 18 років) не проводилося. Тому до отримання більш повної інформац= ії Ексфорж не рекомендується застосовувати для лікування дітей.

 

Передозування.

Симптоми

Дотепер відсутній досвід передозув= ання Ексфоржу. Основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. Повідомляли про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, включаюч= и шок з летальним наслідком, при застосуванні амлодипіну.<= /p>

Рідко повідомлялося про некардіогенний набряк легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може проявлятися з відстроченим початком (через 24–48 годин після прийому) і потребувати штучн= ої вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження ріди= ною) для підтримки перфузії та серцевого викиду можуть бути провокуючими фактора= ми.

Лікування

Якщо препарат прийнято нещодавно, = слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля відразу ж або впродовж двох годин після прийому амлодипіну.

Клінічно значуща артеріальна гіпот= ензія, спричинена передозуванням Ексфоржу, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, уваги до об’єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Виведення валсартану і амлодипіну = за допомогою гемодіалізу малоймовірне.

 

Побічні реакції.

Безпека = застосування Ексфоржу була оцінена у ході 5 контроль= ованих клінічних досліджень за участю 5175 пацієнтів, = 2613 з яких отримували валсартан у комбінації з амлодипіном. Побічні реакції, що спостерігалися найбільш часто або були значними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензі= я, набряки, набряки <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, а= стенія та припливи.

При оцінюванні частоти виникнення = побічних реакцій використано такі критерії: дуже часто
(≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, <&= nbsp;1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту не можна оцінити за наяв= ними даними).

 =

Клас системи органів MedDRA

Побічна реакція

Частота

Ексфорж=

Амлодипін

Валсартан

Інфекції та інвазії

Назофарингіт

Часто

--

--

Грип

Часто

--

--

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Зниження рівня гемоглобіну і гематокриту <= o:p>

--

--

Невідомо

Лейкопенія

--

Дуже рідко

--

Нейтропенія

--

--

Невідомо

Тромбоцитопенія, інколи з пурпурою

--

Дуже рідко

Невідомо

Порушення з боку імунної системи

Гіперчутливість

Рідко

Дуже рідко

Не відомо

Порушення харчування та метаболізму

Анорексія

Нечасто

--

--

Гіперкальціємія <= /p>

Нечасто

--

--

Гіперглікемія

--

Дуже рідко

--

Гіперліпідемія

Нечасто

--

--

Гіперурикемія

Нечасто

--

--

Гіпокаліємія

Часто

--

--

Гіпонатріємія

Нечасто

--

--

Порушення з боку психіки

Депресія

--

Нечасто

--

Тривога

Рідко

--

--

Безсоння / розлади сну

--

Нечасто

--

Перепади настрою<= /p>

--

Нечасто

--

Сплутаність свідомості

--

Рідко

--

Порушення з боку нервової системи

Порушення коорди= нації

Нечасто

--

--

Запаморочення

Нечасто

Часто

--

Постуральне запаморочення

Нечасто

--

--

Дисгевзія

--

Нечасто

--

Екстрапірамідний синдром=

--

Невідомо

--

Головний біль

Часто

Часто

--

Гіпертензія

--

Дуже рідко

--

Парестезія

Нечасто

Нечасто

--

Периферична невропатія, невропатія

--

Дуже рідко

--

Сонливість

Нечасто

Часто

--

Непритомність

--

Нечасто

--

Тремор

--

Нечасто

--

Гіпестезія

--

Нечасто

--

Порушення з боку органів зору

Порушення зору

Рідко

Нечасто

--

Ослаблення зору

Нечасто

Нечасто

--

Порушення з боку органів слуху і лабіринту

Шум у вухах

Рідко

Нечасто

--

Запаморочення

Нечасто

--

Нечасто

Порушення з боку серця

Відчуття серцебиття

Нечасто

Часто

--

Непритомність

Рідко

--

--

Тахікардія

Нечасто

--

--

Аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночк= ова тахікардія, фібриляція передсердь)

--

Дуже рідко

--

Інфаркт міокарда<= /p>

--

Дуже рідко

--

Порушення з боку судин

Гіперемія

--

Часто

--

Гіпотонія

Рідко

Нечасто

--

Ортостатична гіпотензія<= /span>

Нечасто

--

--

Васкуліт

--

Дуже рідко

Невідомо

Порушення з боку дихальної системи

Кашель

Нечасто

Дуже рідко

Дуже рідко

Задишка

--

Нечасто

--

Фаринголарингеальний біль

Нечасто

--

--

Риніт

--

Нечасто

--

Гастроінтестинальні порушення

Абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота

Нечасто

Часто

Нечасто

Зміна ритму дефекації

--

Нечасто

--

Запор

Нечасто

--

--

Діарея

Нечасто

Нечасто

--

Сухість у роті

Нечасто

Нечасто

--

Диспепсія

--

Нечасто

--

Гастрит

--

Дуже рідко

--

Гіперплазія ясен =

--

Дуже рідко

--

Нудота

Нечасто

Часто

--

Панкреатит

--

Дуже рідко

--

Блювання

--

Нечасто

--

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Атипові проби функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в крові

--

Дуже рідко*

Невідомо

Гепатит

--

Дуже рідко

--

Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця

--

Дуже рідко

--

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин

 

Алопеція

--

Нечасто

--

Ангіоневротичний набряк<= /span>

--

Дуже рідко

Невідомо

Бульозний дерматит

--

--

Невідомо

Еритема

Нечасто

--

--

Мультиформна еритема

--

Дуже рідко

--

Екзантема

Рідко

Нечасто

--

Гіпергідроз

Рідко

Нечасто

--

Світлочутливість<= /p>

--

Нечасто

--

Свербіж

Рідко

Нечасто

Невідомо

Пурпура

--

Нечасто

--

Висип

Нечасто

Нечасто

Невідомо

Знебарвлення шкіри

--

Нечасто

--

Кропив’янка та інші форми висипу

--

Дуже рідко

--

Ексфоліативний дерматит<= /span>

--

Дуже рідко

--

Синдром Стівенса –Джонсона

--

Дуже рідко

--

Набряк Квінке

--

Дуже рідко

--

Токсичний епідермальний некроліз

--

Невідомо

--

Порушення з боку кістково-м’язової системи

Артралгія

Нечасто

Нечасто

--

Біль у спині

Нечасто

Нечасто

--

Припухлість суглоба

Нечасто

--

--

М’язові судоми

Рідко

Нечасто

--

Біль у м’язах

--

Нечасто

Невідомо

Припухлість гомілковостопного суглоба=

--

Часто

--

Відчуття тяжкості=

Рідко

--

--

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи

 

Збільшення рівня креатиніну в крові <= /o:p>

--

--

Невідомо

Розлад сечовипускання

--

Нечасто

--

Ніктурія

--

Нечасто

--

Поліакіурія

Рідко

Нечасто

--

Поліурія

Рідко

--

--

Ниркова недостатність і порушення функції = нирок

--

--

Невідомо

Порушення репродуктивної системи

 

Імпотенція

--

Нечасто

--

Еректильна дисфункція

Рідко

--

--

Гінекомастія

--

Нечасто

--

Загальні порушення

 

Астенія

Часто

Нечасто

--

Дискомфорт, нездужання

--

Нечасто

--

Підвищена втомлюваність<= /span>

Часто

Часто

Нечасто

Набряк обличчя

Часто

--

--

Гіперемія, припливи

Часто

--

--

Біль у грудях, не пов’язаний із серцем

--

Нечасто

--

Набряки

Часто

Часто

--

Периферичні набряки

Часто

--

--

Біль

--

Нечасто

--

Набряк м’яких тканин

Часто

--

--

Дослідження

Збільшення рівня калію в крові<= /span>

--

--

Невідомо

Збільшення маси тіла

--

Нечасто

--

Зменшення маси тіла

--

Нечасто

--

* В основному пов’язано з холестазом.

 

Додаткова інформація щодо комбінації

Периферичний набряк, відомий побіч= ний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амлодипін/валсартан, загалом відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. У ході проведення подвійно сліпих контрольованих клінічних досліджень середня частота периферичного набряку, рівномірно розподілена в усьому інтервалі доз, становила 5,1 % для комбінац= ії амлодипіну/валсартану.

Додаткова інформація щодо компонентів препарату

Небажані реакції, що раніше відзна= чалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні препарату Ексфорж, навіть якщо вон= и не були відмічені у ході проведення клінічних досліджень або в постмаркетингов= ий період.

Амлодипін

Часто

Сонливість, запаморочення, відчуття серцеб= иття, абдомінальний біль, нудота, припухлість в ділянці щиколотки.

Нечасто

Безсоння, зміни настрою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, гіпотензія, диспное, ри= ніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергід= роз, свербіж, екзантема, міалгія, м’язові судоми, біль, сечові порушення, збіл= ьшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.

Рідко

Сплутаність свідомості.<= /span>

Дуже рідко

Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, гіпертонія, периферична невропатія, інфаркт міока= рда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки, зазвичай пов’язане з холестазом, ангіоневротичний набряк, = мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, на= бряк Квінке, фоточутливість. <= /o:p>

Невідомо

Токсичний епідермальний некроліз.

Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

 

Валсартан

Нижчезазначені додаткові побічні я= вища відзначали в ході клінічних випробувань при монотерапії валсартаном незалеж= но від причинно-наслідкового зв’язку з препаратом, що вивчається.

Невідомо

Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сиров= атці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у тому числі сироватк= ова хвороба.

Повідомлення = про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засоб= у через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.<= /span>

 

Термін придатності. 3 роки.<= /span>

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище = 30 °C, в оригінальній упаковці, в захищеному від вологи, недоступному для дітей місц= і.

 

Упаковка. = По 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери в коробці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Новартіс Фарма С.п.А.

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.=

вул. Провінчіалє Скіто 131, 80058 м. Торре Аннунциата (провінції Неаполь), Італія.

 

------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/item0001.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/props002.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/themedata.thmx Content-Transfer-Encoding: base64 Content-Type: application/vnd.ms-officetheme UEsDBBQABgAIAAAAIQDp3g+//wAAABwCAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbKyRy07DMBBF 90j8g+UtSpyyQAgl6YLHjseifMDImSQWydiyp1X790zSVEKoIBZsLNkz954743K9Hwe1w5icp0qv 8kIrJOsbR12l3zdP2a1WiYEaGDxhpQ+Y9Lq+vCg3h4BJiZpSpXvmcGdMsj2OkHIfkKTS+jgCyzV2 JoD9gA7NdVHcGOuJkTjjyUPX5QO2sB1YPe7l+Zgk4pC0uj82TqxKQwiDs8CS1Oyo+UbJFkIuyrkn 9S6kK4mhzVnCVPkZsOheZTXRNajeIPILjBLDsAyJX89nIBkt5r87nons29ZZbLzdjrKOfDZezE7B /xRg9T/oE9PMf1t/AgAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEApdan58AAAAA2AQAACwAAAF9yZWxzLy5y ZWxzhI/PasMwDIfvhb2D0X1R0sMYJXYvpZBDL6N9AOEof2giG9sb69tPxwYKuwiEpO/3qT3+rov5 4ZTnIBaaqgbD4kM/y2jhdj2/f4LJhaSnJQhbeHCGo3vbtV+8UNGjPM0xG6VItjCVEg+I2U+8Uq5C ZNHJENJKRds0YiR/p5FxX9cfmJ4Z4DZM0/UWUtc3YK6PqMn/s8MwzJ5PwX+vLOVFBG43lExp5GKh qC/jU72QqGWq1B7Qtbj51v0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAAdGhl bWUvdGhlbWUvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbAzMTQrDIBBA4X2hd5DZN2O7KEVissuuu/YAQ5waQceg 0p/b1+XjgzfO3xTVm0sNWSycBw2KZc0uiLfwfCynG6jaSBzFLGzhxxXm6XgYybSNE99JyHNRfSPV kIWttd0g1rUr1SHvLN1euSRqPYtHV+jT9yniResrJgoCOP0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBU tmO79QYAAMIaAAAWAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvdGhlbWUxLnhtbOxZ3Y4TNxS+r9R3GM19yN9MflYE lEwSaGEBkUDFpTdxMmY942js7BIhJARXvWlViVa9KFLbm15UVVcqVVFV1FdYngEJ1NKH6LFnMrET LywrKqGKXWl34nzn+PM5Z77jGZ8+eyuizh5OOGFxyy2fKrkOjkdsTOJpy7027BcarsMFiseIshi3 3AXm7tkzH35wGm2JEEfYAfuYb6GWGwox2yoW+QiGET/FZjiG7yYsiZCAj8m0OE7QPviNaLFSKtWK ESKx68QoAreH3x/+evjH4YFzeTIhI+yeWfrvUZgkFlwOjGgykN7x0ui7p/cODw6fHD46PHh6F66f wP/Ple14tywt+IIHNHH2EG25MPWY7Q/xLeE6FHEBX7Tckvpxi2dOF9FWZkTFEbaaXV/9ZHaZwXi3 ouZMpjv5pJ7ne7V27l8BqNjE9eq9Wq+W+1MANBrBylMuuk+/0+x0/QyrgdJLi+9uvVstG3jNf3WD c9uXvwZegVL/3ga+3w8gigZegVK8v4H3vHol8Ay8AqX42ga+Xmp3vbqBV6CQknh3A13ya9Vgudoc MmH0vBXe9L1+vZI5X6GgGvJqk1NMWCyOW3sRusmSPhhIQ4oEiR2xmOEJGkGhB4iSnYQ4F8k0hEKc oZhxGC5VSv1SFf7KX09dqQihLYw0a8kTmPGNIcnP4aOEzETL/Ri8uhrk+ePHz+49enbvt2f37z+7 93M2t3Jl2J1H8VS3e/nDF/88vOv8/cu3Lx98mU69juc6/sVPn774/c9XuYcVr0Lx/KuDF48Onn/9 2V8/PrB4bydoR4cPSYS5cwnvO1dZBAu08Mc7yZtZDENEdIt2POUoRnIWi/+eCA30pQWiyILrYDOO 1xOQHhvw3PymQXgQJnNBLB4vhJEB3GaMdlhijcIFOZcW5uE8ntonT+Y67ipCe7a5AxQbWe7NZ6DB xOYyCLFB8wpFsUBTHGPhyO/YLsaW1d0gxIjrNhkljLOJcG4Qp4OINSRDsmNU08roPIkgLwsbQci3 EZvt606HUduqu3jPRMK9gaiF/BBTI4zn0FygyOZyiCKqB/wiEqGN5GCRjHRcjwvI9BRT5vTGmHOb zeUE1qsl/QLIjD3t23QRmchEkF2bz4uIMR3ZZbtBiKKZDTsgcahjP+K7UKLIucKEDb7NzDtEfoY8 oPjIdF8n2Ej369XgGiisTmlVIPKbeWLJ5TnMjPodLOgEYSU10BAMXY9I/FqRX5N3/7+TdxDR5988 tKzo7Ui63bGRjzcU83ZCrHfT+TUJPwq3LtwBS8bk3dftLprHVzDcKpvN671sv5dt938v20fdz29f rFf6DNItt63p9l1t5qNj7+UnhNKBWFB8kavtPIcuNe7DoPSjHnVx/qw3C+FS3tkwoYGbJkjZOAkT nxARDkI0gz1/2ZVOpjxzPeXOjHF4FFDDVt8ST+fRNhunj7Tlsnx8TcWEI7EaL/n5ODx+iBRdq68e 03L3iu1UPV4vCUjbNyGhTWaSqFpI1JeDMkjqYR6CZiGhVvZWWDQtLBrS/TJVGyyAWp4V2EY5sPlq ub4HJmAET1mI4rHMU5rqZXZVMt9mpo8KplEBsKdYVsAq003J9cjlydWlpXaMTBsktHIzSajIqJ7G QzTGWXXK0ePQeNNcN1cpNejJUKj5oLRWNOqNV7E4aa7Bbl0baKwrBY2d/ZZbq/pQMiM0a7kTeBUA l9EMaofL7S+iU3jlNhJJesOfRFlmCRddxMM04Ep0UjWIiMCJQ0nUcuXy8zTQWGmI4laugCC8s+Sa ICvvGjlIuplkPJngkdDTro3ISKcfQeFTrbB+q8xPDpaWbA7pHoTjfWeHzpOrCErMr5dlAMeEwxuh chrNMYFXnrmQrepvrTFlsqu/c1Q1lI4jOgtR1lF0MU/hSspzOupTHgPtU7ZmCKgWkqwR7kxlg9WD anTTvGukHI7suq83kpHTRHPVMw1VkV3TrmLGDMs2sBbLkzV5jdUyxKBpeodPpXtdcptLrVvbJ+Rd AgKex8/SdY/REDRqq8kMapLxpgxLzc5Gzd6xXOBrqB2nSWiqX1u6XYtb3iOs08HgiTo/2K1XLQxN lvtMFWl1XKIfZ7CdmyAeXXgxPKeCq1TC4USCYEM0UHuSVDbgFrklslsDrpx5Qlru7ZLf9oKKHxRK Db9X8KpeqdDw29VC2/er5Z5fLnU7lTvQWEQYlf30qKYPr6XoIjuwUeMbhzbR8s3bqRGLikydxRQV cXVoU64YhzbpWY0zlEcyrkNAdG7XKv1mtdmpFZrVdr/gdTuNQjOodQrdWlDv9ruB32j277jOngJ7 7Wrg1XqNQq0cBAWvVpL0G81C3atU2l693eh57TvZNgZWnspHFgsIr+J15l8AAAD//wMAUEsDBBQA BgAIAAAAIQAN0ZCftgAAABsBAAAnAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3JlbHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnht bC5yZWxzhI9NCsIwFIT3gncIb2/TuhCRJt2I0K3UA4TkNQ02PyRR7O0NriwILodhvplpu5edyRNj Mt4xaKoaCDrplXGawW247I5AUhZOidk7ZLBggo5vN+0VZ5FLKE0mJFIoLjGYcg4nSpOc0IpU+YCu OKOPVuQio6ZByLvQSPd1faDxmwF8xSS9YhB71QAZllCa/7P9OBqJZy8fFl3+UUFz2YUFKKLGzOAj m6pMBMpburrE3wAAAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEA6d4Pv/8AAAAcAgAAEwAAAAAAAAAAAAAA AAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQCl1qfnwAAAADYBAAALAAAA AAAAAAAAAAAAADABAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAA AAAAAAAAAAAAABkCAAB0aGVtZS90aGVtZS90aGVtZU1hbmFnZXIueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAh AFS2Y7v1BgAAwhoAABYAAAAAAAAAAAAAAAAA1gIAAHRoZW1lL3RoZW1lL3RoZW1lMS54bWxQSwEC LQAUAAYACAAAACEADdGQn7YAAAAbAQAAJwAAAAAAAAAAAAAAAAD/CQAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3Jl bHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbC5yZWxzUEsFBgAAAAAFAAUAXQEAAPoKAAAAAA== ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/colorschememapping.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

1

------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60 Content-Location: file:///C:/680992E6/UA81020101_1C5F.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01DB49AF.7F001D60--