ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

&n= bsp;

ЦЕФЕПІМ АНА= НТА

(CEFEPIME ANANTA)

Склад:=

діюча речовина: = цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид= y у перерахуванні на цефепім 1 г або 2 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.<= o:p>

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого<= /span> до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики.= Цефалоспорини= четвертого покоління. Код АТХ J01D E01.

=

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних<= /span> бактерій. Цефепім високост= ійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість щодо b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами= , і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні кл= ітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують         = b-лактамазу); інші штами стафілококів, включ= аючи S. hominis, S. saprophyticus= ; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); = Streptococcus pneumoniae (включаючи штами зі середньою стійкістю до пеніциліну, мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) становить від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи гру= пи Viridans.= Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім;

грамнегативні аероби:

Pseudomonas= spp., включаючи P. a= eruginosa, P. putida= , P. stutzeri; Escherichia coli,= Klebsiella spp., вкл= ючаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae,        E. aerogenes<= /span>, E. sakazakii; Proteus spp., вкл= ючаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); = Aeromonas hydrophila;= Capnocytophaga spp= .; Citrobacter spp., вкл= ючаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; <= span class=3DSpellE>Gardnerella vaginalis= ; Haemophilus ducreyi; = H. influenzae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.;= Morganella morganii<= /i>; Moraxella= catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans= (відомий як Enterobacte= r agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. = rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.= ; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

Цефепім неактивний щодо багатьох шта= мів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia;

анаероби:

Bacteroides= spp., включаюч= и B. melaninogenicu= s та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fuso= bacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Середні концентрації цефепіму в плазмі кров= і у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введен= ня наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Середні концентрації цефепіму в плазмі кров= і (мкг/мл)

Доза ц= ефепіму

0,5 годин= и

1 година

2 години

4 години

8 годин

12 годин

Внутрішньовенно

1 г

78,7

44,5

24,3

10,5

2,4

0,6

2 г

163,1

85,8=

44,8=

19,2=

3,9<= /o:p>

1,1<= /o:p>

Внутрішньом’язово

1 г

14,8

25,9

26,3

16,0

4,5

1,4

2 г

36,1=

49,9=

51,3=

31,5=

8,7<= /o:p>

2,3<= /o:p>

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчн= ому міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цеф= епіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить приблизно 2 години.         У здорових добровольців, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інте= рвалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метабол= ізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид                  N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить= 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за ра= хунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом г= ломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незміненого цеф= епіму, 1 % N-метилпіролідину, приблизно 6,8 % оксиду N= -метилпіролідину та приблизно 2,5 % епімеру цефепіму. Зв’язування цефепім= у з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Цефепім Ананта, незважаюч= и на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими пацієнтами.

Дослідження, проведені за уча= стю пацієнтів із різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення пері= оду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у пацієнтів із тяжкими порушеннями фун= кції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин – при перитонеальному діалізі.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів із порушеннями функції печінки а= бо муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких= пацієнтів не потрібне.

Доза препарату – 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом від 5 до 20 хв кожні 8 годин.<= o:p>

Діти=

У дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс та об’єм розподілу в стаціонарному стані становить 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та                      0,3 (± 0,1) л/кг відповідно.

Приблизно 60,4 (± 30,4) % від дози цефепіму, яку ввели, виділяється у незміненому вигляд= і із сечею, нирковий кліренс дорівнює 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація= цефепіму в плазмі крові у рівноважному стані становит= ь у середньому 68 мкг/мл через 0,75 години. Через 8= годин після внутрішньом’язового введення концентрація= цефепіму в плазмі крові становить 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність після внутрішньом’язової ін’єкції цефепіму становить у середньому 82 %. = Вік та стать пацієнтів не впливають на кліренс препарату.

Таблиця 2
Концентр= ації препарату в спинномозковій рідині (СМР) та<= /i> в плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

Час пі<= span class=3DSpellE>сля введе= ння (г)=

Концентрація у плазм= і крові (мкг/м= л)*

Концентрація у СМР (мкг/= мл)*

Відношення концентр= ації у= СМР<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>/плазмі<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> крові<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> *

0,5

67,7 ± 51,2

5,7 ± 0,14

0,12 ± 0,14

1

44,1 ± 7,8

4,3 ± 1,5

0,10 ± 0,04

2

23,9 ± 12,9

3,6 ± 2,0

0,17 ± 0,09

4

11,7 ± 15,7

4,2 ± 1,1

0,87 ± 0,56

8

4,9 ± 5,9

3,3 ± 2,8

1,02 ± 0,64

* Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартн<= /span>им відхиленням у віці ± 3 роки.

Доза препарату 50 мг/кг м= аси тіла при внутрішньовенному введенні впродовж= 5-20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначались у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= o:p>

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– інфекції дихальних шляхів, у тому числі пневмонія;

– неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– ускладнені інтраабдоміна= льні інфекції (застосовується у комбінації з метронідазолом= );

– неускладнені та ускладнені інфекції сечовивід= них шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;=

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

= Гіперчутливість= до цефепіму або аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилін= ів або інших β-лактамних антибіотиків.=

=

Особливі за= ходи безпеки.

Надходження лікарського засоб= у у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи.=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні високих доз аміноглікозидів одночасно з цефепімом слід уважно стежити за фу= нкцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних<= /span> антибіотиків. Нефротоксичність спостерігалася п= ісля одночасного застосування інших цефалоспоринів з= діуретиками, такими як фуросемід= .

Цефепім у концентр= ації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін’= єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з ін= шими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості і= нших = b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчин= ами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину = сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на гл= юкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовува= ти тести на глюкозу на основі ферментної реакції окиснення глюкози.=

Особливості застосування.

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, = які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активност= і, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресую= чою нейтропенією) монотерапія= може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи спостерігалися раніше у пацієнта реакції = гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім= пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату необхідно припинити. Серйозні реа= кції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та використання інших форм терапії.

Даний лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травної системи (зокрема в анамнезі), особливо з колітом.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

При застосуванні практично вс= іх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування цефепімом. Можливий псевдомембранозний коліт від легкої ді= ареї до коліту з летальним наслідком. Дослідження вказують на те, що токс= ин, який продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного колі= ту необхідно вживати терапевтичних заходів. Випадки псевд= омембранозного коліту помірного ступеня тяжкості можуть зникнути після припинення застосув= ання препарату. У випадку помірного або тяжкого ступеня тяжкості необхідно розглянути необхідність застосування рідин і електролітів, поповнення білкі= в і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostrid= ium difficil= e.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 60 мл/хв) дозу цефепіму необхідно відкоригувати з = метою компенсації повільної швидкості ниркового виведення. Через те, що при застосуванні звичайних дозувань цефепіму у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршу= вати функцію нирок, можуть мати місце пролонговані концентрації антибіотика в сироватці крові, підтримуюча доза цефепіму таким пацієнтам повинна бути зменшена. При визначенні наступної дози цефепіму слід враховувати ступінь порушення функції н= ирок, тяжкість інфекції і ступінь чутливості мікроорганізму до антибіотика. У про= цесі постмаркетингового нагляду препаратів цефепіму були зареєстровані тяжкі побічні реакції, які становили загрозу для життя, або летальні випадки: енц= ефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступо= р і кому), міоклонія і судоми. Більшість випадків зафіксовано у пацієнтів із порушеннями функції нирок, які застосовували доз= и цефепіму, що перевищують рекомендовані. Деякі випадки виникали у пацієнтів, які отримували дози, скориговані з урахуванням функції нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності<= /span> були зворотними і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеннями функції печінки не змінюється. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Застереження

Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілакт= ичне застосування буде корисним, при цьому таке призначення може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків)= може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У випадку розвитку суперінфекції потрібно вжити відповідних заходів.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромб= іну. До групи ризику входять пацієнти з порушеннями функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які застосовували тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і у разі необхідності призначити вітамін К.

Оскільки препарат містить у своєму вкладі L-аргінін, він також протипоказаний пацієнтам з гіп= ерчутливістю до L-аргініну та пацієнтам з ацидозом. Тому препарат слід застосовувати з обережністю при гіперкаліємії.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться = антиглобуліновий тест або у процесі тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, сл= ід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збіл= ьшує рівень калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищу= ють максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш н= изьких дозах дотепер невідомі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому цефепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості, тому на період лікування препарат= ом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Оскільки під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової систе= ми, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, = яке слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервал= ом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок пацієнта.

Рекомендації щодо дозування препарату для дорослих наведені у таблиці 3= .

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

Таблиця 3

Ступінь тяжкості інфекції

Доза та спосіб введення

Частота

Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості

500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>язово

кожні 12 годин

Інші інфе= кції легкої та середньої тяжкості

1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово

кожні 12 годин

Тяжкі інфекції

2 г внутрішньовенно

кожні 12 годин

Дуже тяжк= і та загрозливі для життя інфекції

2 г внутрішньовенно

кожні 8 годин

Профілактика розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань<= /span>. За 60 хвил= ин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньове= нно протягом 30 хвилин. Після цього додатково вводять 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одноч= асно з цефепімом. Систему для інф= узії перед введенням метронідазолу потрібно промити.=

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату з наступним введенням метронідаз= олу.

Порушення функції нирок. Пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше          30 мл/хв) дозу препарату необхі= дно відкоригувати.

Таблиця 4 <= /p>
Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Кліренс креатиніну (мл/хв)<= o:p>

Рекомендовані дози

> 50

Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. таблицю 3), коригування дози не потрібне

2 г кожні

8 годин

2 г кожні

12 годин

1 г кожні

12 годин

500 мг кожні

12 годин

30-50

Коригування дози відповідно= до кліренсу креатиніну

2 г кожні

12 годин

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

11-29

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

≤10=

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години<= /p>

250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години<= /p>

500 мг кожні

24 години

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

маса тіла (кг) × (140 - вік)=

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D ---------------------------------------------------;

72 × креатинін сирова= тки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D вищенаведене значення × 0,85.=

При гемодіалізі за 3 години виділяється з орган= ізму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперерв= ному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початк= ових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям віком 1-2 місяці препарат призначають тіл= ьки за життєвими показаннями. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які застосовуют= ь цефепім, слід постійно контролювати.

Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуєть= ся зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями= .

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у діт= ей:

                            0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ---------------------------------------------

= ;    сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                 0,52 × зріст (см)=

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ------------------------------------------ - 3,6
                 сироватковий креатинін (мг/дл)

Діти віком = від 1 до 2 місяців. Цефепім призначають тільки за життєвими показаннями у дозі             30 мг/кг маси тіла кожні 12 = або 8 годин залежно від тяжкості інфекції.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладне= них або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікуван= ня фебрильної нейтропенії ст= ановить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин= ). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначати як дорослим.

Введення препарату. Препарат мо= жна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внут= рішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньов= енний шлях введення кращий для пацієнтів із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному введенні цефепім розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у таблиці 5. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом= ’язове введення. = Препарат мо= жна розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’є= кцій з парабеном або бензиловим= спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, що вказані у таблиці 5.=

Таблиця 5

Шлях введення

Об’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>єм розчину для розведення (мл)

Приблизний об’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>єм отриманого розчину (мл)

В= нутрішньовенне введення:

1 г/флакон

10

11,4<= /o:p>

Внутрішньом’язове введення:
1 г/флакон

3

4,4

Як і інші лікарські засоби, що застосовуються <= span class=3DSpellE>парентерально, приготовлені розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму= слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак = цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробної/анаеробної (включаючи Bacteroides= fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця= .

<= /b>

Передозуван= ня.

Симптоми. <= /span>У разі знач= ного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушеннями свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейро= м’язовою збудливістю.

Лікування. = Слід припин= ити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції= .

Інфекції та інвазії: <= /o:p>

нечасті: кандидоз ротової порожнини, вагі= нальні інфекції;

рідкі: кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи:

дуже часті: позитивний тест Кумбса; =

часті: збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (= ПТЧ), анемія, еозинофілія;

нечасті: тромбоцмитопенія, лейкопенія, нейтропенія;

частота невідома: апластична анемія^{1,
гемолітична анемія¹, агранулоцитоз.}

З боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості, включаючи анафіл= аксію, ангіоневротичний набряк;

частота невідома: анафілактичний шок.

З боку метаболізму та харчува= ння:

частота невідома: псевдопозитивний результа= т при визначення глюкози в сечі.

З боку психіки:

частота невідома: сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: =

нечас= то: головний біль; =

рідко: судоми, парестезії, дисгевзія, запаморочення;

часто= та невідома: безсоння, неспокій, епілептиморфні на= пади, енцефалопатія (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома), міоклонія, змінений стан свідомості.

З боку серцево-судинної= системи:

рідко: вазодилатація;

частота невідома: тахікардія, кровотеча¹.<= /p>
З боку дихальної системи:

рідко: розлади дихання;=

частота невідома: кашель, біль у горлі, задишка.

З боку травної системи:

часто: діарея;

нечас= то: коліт, псевдомембранозний коліт, нудота, блюван= ня;

рідко: біль у животі, запор;<= /o:p>

часто= та невідома: диспепсія, шлунково-кишкові розлади.

З боку гепатобіліарної системи:

часто= : збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, загального білірубіну= ;

часто= та невідома: гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто= : висипання;

нечас= то: свербіж, кропив’янка, еритема;

часто= та невідома: синдром Стівенса-Джонсона¹, мульт= иформна еритема¹, токсичний епідермальний некроліз¹.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечас= то: збільшення рівня сечовини крові, збільшення рівня креатиніну у крові;<= /o:p>

часто= та невідома: ниркова недостатність, нефропатична токсичність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз= :

рідко: геніта= льний зуд.

Загальні розлади та розлади у місці введення: <= o:p>

часто: реакції у місці інфузії, біль у місці ін’єкцій, запалення у місці ін’єкцій;

нечас= то: гарячка, запалення у місці інфузії;<= /span>

рідко: озноб;

часто= та невідома: флебіт.

Лабораторні показники:

часто= та невідома: збільшення рівня лужної фосфатази, тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові, тран= зиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, транзиторна тромбоцитопенія.

Інші:

часто= та невідома: астенія, підвищена пітливість, вагініт, біль у грудях, біль у спи= ні, периферичні набряки.

Можли= ві побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цеф= алоспоринів: апластична анемія, гемолітична анемія, кровотеч= і, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.

¹ Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні інших препаратів цього класу.

Педіатричні пацієнти

Профі= ль безпеки цефепіму при застосуванні дітям подібни= й до профілю безпеки при застосуванні дорослим.

Побіч= ною реакцією, про яку найчастіше повідомляли у клінічних дослідженнях, є висипа= ння.

=

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатності.=

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Готові розчини препарату стабільні впродовж 7 д= нів при температурі зберігання 2–8 °С.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськи= ми засобами. Використовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосува= ння та дози».

Упаковка.

Порошок у скляному флаконі, що закривається гумовою пробк= ою та алюмінієвим ковпачком із компонентом «фліп-о= ф», по 1 або 10 флаконів з порошком у коробці з маркуванням українською мовою.

<= /p>
Категорія відпуску.=

За рецептом.

=

Виробник.

Ананта= Медікеар Лімітед.

<= /o:p>

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Чак 17 МЛ, А= гро фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганага= р-335002 (Раджастан), Індія.

<= /o:p>

Заявник.

Ана= нта Медікеар Лтд= .<= /o:p>

=

Місцезнаход= ження заявника та/або представника заявника= .=

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

=

Доза ц= ефепіму	0,5 годин= и	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
Внутрішньовенно
1 г	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
2 г	163,1	85,8=	44,8=	19,2=	3,9<= /o:p>	1,1<= /o:p>
Внутрішньом’язово
1 г	14,8	25,9	26,3	16,0	4,5	1,4
2 г	36,1=	49,9=	51,3=	31,5=	8,7<= /o:p>	2,3<= /o:p>

Час пі<= span class=3DSpellE>сля введе= ння (г)=	Концентрація у плазм= і крові (мкг/м= л)*	Концентрація у СМР (мкг/= мл)*	Відношення концентр= ації у= СМР<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>/плазмі<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> крові<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> *
0,5	67,7 ± 51,2	5,7 ± 0,14	0,12 ± 0,14
1	44,1 ± 7,8	4,3 ± 1,5	0,10 ± 0,04
2	23,9 ± 12,9	3,6 ± 2,0	0,17 ± 0,09
4	11,7 ± 15,7	4,2 ± 1,1	0,87 ± 0,56
8	4,9 ± 5,9	3,3 ± 2,8	1,02 ± 0,64

Ступінь тяжкості інфекції	Доза та спосіб введення	Частота
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості	500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>язово	кожні 12 годин
Інші інфе= кції легкої та середньої тяжкості	1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 12 годин
Дуже тяжк= і та загрозливі для життя інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 8 годин