ІНСТ= РУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕСОМ

(ESOM)<= /p>

Склад:<= /b>

діюча речовина: езомепраз= ол;

1 флакон містить езомепразолу натрію, що еквівалентно езомепразолу 40 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідроксид.

<= /p>
Лікарська форма. Порошок д= ля розчину для ін’єкцій та інфузій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: порошок або пориста грудка білого= або майже білого кольору.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовуються при розладах кислотності. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи (ІПП).= Код АТХ A02B C05.<= /span>

Фармакологі= чні властивості.<= /p>
Фармакодинаміка.

Езомепразол є S-ізомером омепразолу, що пригніч= ує секрецію кислоти шлункового соку завдяки специфічному, направленому механіз= му дії. Він є специфічним інгібітором кислотної помпи парієтальних клітин. І R= -, і S-ізомери омепразолу мають подібну фармакологічну активність.

Місце та механізм дії<= /i>=

Езомепразол являє собою слабку основу, що концентрується та перетворюється на активну форму у сильно кислому середови= щі секреторних канальців парієтальних клітин, де інгібує фермент Н⁺= К⁺-АТФ-азу – кислотну помпу та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кисл= оти.

Вплив на секрецію шлункового = соку=

Через 5 днів перорального прийому по 20 мг та 4= 0 мг езомепразолу рівень рН шлунка вище 4 зберігався відповідно в середньому 13 годин та 17 годин протягом 24-годинного інтервалу у пацієнтів зі симптомати= чною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Ефект подібний незалежно від того, застосовується езомепразол перорально чи внутрішньовенно.<= /span>

За допомогою площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) як опосередкованого параметра концентрації препара= ту у плазмі крові було продемонстровано залежність між пригніченням секреції кис= лоти та експозицією після перорального застосування езомепразолу.

При внутрішньовенному введенні езомепразолу здоровим добровольцям у дозі 80 мг у вигляді болюсної інфузії тривалістю 30 хвилин із подальшим застосуванням препарату у вигляді тривалої внутрішньове= нної інфузії зі швидкістю 8 мг/годину тривалістю 23,5 години рівень рН шлун= ка вище 4 та вище 6 зберігався відповідно в середньому 21 годину та 11 – = 13 годин протягом 24-годинного інтервалу.

Терапевтичний ефект пригнічен= ня секреції кислоти

При пероральному застосуванні езомепразолу в до= зі 40 мг приблизно 78 % пацієнтів із рефлюксним езофагітом одужують через 4 тижні, 93 % – через 8 тиж= нів лікування.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні пацієнтів з ендоскопічно доведеною пептичною виразкою класу Іа, Іб, ІІа або ІІб (9 %, 43 %, 38 % та 10 % відповідно) за Форестом рандомізували до груп езомепразолу, розчину для інфуз= ій (n =3D 375), або плацебо (n =3D 389). Після ендоскопічного гемостазу пацієнтам= вводили або езомепразол у дозі 80 мг у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю = 30 хвилин із подальшою тривалою інфузією зі швидкістю 8 мг/годину або плацебо протягом 72 годин. Після початкового 72-годинного періоду всіх пацієнтів переводили на відкритий пероральний прийом езомепразолу в дозі 40 мг протяг= ом 27 днів для пригнічення кислотної секреції. Частота повторної кровотечі протягом 3 діб становила 5,9 % у групі прийому езомепразолу та 10,3 % у гру= пі плацебо. Через 30 днів після терапії частота повторних кровотеч у групі при= йому езомепразолу та плацебо становила відповідно 7,7 % та 13,6 %.

Інші ефекти, пов’язані з пригніченням секреції кислоти

У період лікування антисек= реторними препаратами рівень гастрину у сироватці крові з= ростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Рівень хромо= граніну А (CgA) також зростає внаслідок зменшення кисло= тності шлункового соку. Через підвищення рівня CgA можливий вплив на результати лаборато= рних досліджень із виявлення нейроендокринних пухлин. Опубліковані дані свідчать= про те, що лікування інгібіторами протонної помпи (ІПП) слід припинити протягом періоду від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA= для того, щоб рівень CgA нормалізувався, оскіль= ки цей показник може бути підвищений після лікування ІПП.=

Підвищення кількості ентер= охромафіноподібних клітин, можливо пов’язане зі збільшенням рівня гастрин= у, спостерігалося у деяких пацієнтів у період довготривалого лікування перорал= ьним езомепразолом.

На тлі довготривалого лікування пероральними антисекреторними препаратами відзначалося деяке зрост= ання частоти утворення шлункових гландулярних кіст. = Ці зміни є фізіологічним наслідком вираженого пригнічення секреції шлункового соку, мають доброякісну та оборотну природу.

Зменшення кислотності шлункового соку із будь-я= ких причин, у тому числі внаслідок застосування ІПП, призводить до збільшення у шлунку кількості бактерій, я= кі зазвичай наявні у шлунково-кишковому тракті. Лікування ІПП може дещо збільшувати ризик шлунково-кишкових інфекцій, зумовлених, наприклад, Salmonella та Campylobacter, і в госпіталізованих пацієнтів, зумовлених, можливо, також Clostridium difficile.<= /p>
Діти

У плацебо-контрольованому дослідженні (98 хворих віком від 1 до 11 місяців) оцінювались ефективність та безпека застосування препарату в пацієнтів із ознаками та симптомами ГЕРХ. Езомепразол 1 мг/кг 1 раз на добу застосовували перорально протягом 2 тижнів (відкрита фаза), а 80 пацієнтів було включено протягом 4 додаткових тижнів (подвійна сліпа, фаза відміни лікування). Не спостерігалося суттєвої різниці між езомепразолом та плацебо щодо досягнення первинної кінцевої точки та припинення лікування че= рез погіршення симптомів.

У плацебо-контрольов= аному дослідженні (52 пацієнти віком < 1 місяця) оцінювали ефективність та без= пеку застосування препарату в пацієнтів із ГЕРХ. Езомепразол 0,5 мг/кг 1 ра= з на добу вводили перорально протягом мінімум 10 днів. Не було суттєвої різниці = між езомепразолом та плацебо щодо первинної кінцевої точки зміни кількості випадків симптомів ГЕРХ порівняно з вихідним рівнем.

Результати, отримані= в процесі досліджень за участю пацієнтів дитячого віку, показують, що дози езомепразолу 0,5 мг/кг і 1,0 мг/кг у немовлят віком < 1 місяця і 1 – 11 місяців відповідно знижують середній відсоток часу внутрішньостравохідного рН < 4,0. Профіль безпеки застосування препарату виявився подібним до такого у дорослих.

У дослідженні, проведеному за участю педіатричних пацієнтів з ГЕРХ (віком від < 1 до 17= років), які отримували тривале лікування ІПП, у 61 % дітей спостерігалася гіперплаз= ія ECL-клітин незначного ступеня, щодо якої клінічна значимість була невідомою; розвитку атрофічного гастриту або карциноїдних = пухлин не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Розподіл=

Уявний об’єм розподілу у стаціонарному стані у здорових добровольців становить приблизно 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол = на 97 % зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм та виведення=

Езомепразол повністю метаболізується системою ц= итохрому Р450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфн= ого CYP2C19, що відповідає за утворення гідрокси- т= а десметилметаболітів езомепразолу= . Решта метаболізму забезпечується іншою специфічною ізоформою, CYP3A4, що відповідає за утворення езомепразолу сульфону, основного метаболіту у плазмі крові.

Нижченаведені параметри відображають переважно фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP2C19, тобто швидких метаболізаторів.

Загальний плазмовий кліренс становить приблизно= 17 л/годину після застосування одноразової дози та приблизно 9 л/годину після повторного застосування. Період напіввиведення (t_1/2)_{препарату
з плазми крові становить приблизно 1,3 години при повторному його застосува=
нні
1 раз на добу.}

Езомепразол повністю виводиться із плазми крові= між прийомами, тенденції до його накопичення в організмі при застосуванні 1 раз= на добу не спостерігається.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку. Майже 80 % пероральної дози езомепразолу вив= одиться у вигляді метаболітів зі сечею, решта – з калом. Менше 1 % вихідної сполуки виводиться зі сечею.

Загальна AUC зростає при повторному застосуванні езомепразолу. Це зростання залежить від дози та призводить до утворення нелінійної залежності між дозою та AUC після повторного застосування. Така залежність від часу та дози зумовлена зниженням пресистемного метаболізму та системного кліренсу, спричиненого, вірогідно, пригніченням ферменту CYP2C19= езомепразолом та/або його сульфо= новим метаболітом. При повторному застосуванні препарату в дозах 40 мг у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій середня максимальна концентрація його у плазмі кр= ові становить приблизно 13,6 мкмоль/л. Середня максимальна плазмова концентрація після відповідних пероральних доз становить приблизно 4,6 мкмоль/л. Менше зростання (приблизно на 30 %) загальної експозиції відзначається при внутрішньовенному застосуванні порівняно з пероральним прийомом. Зафіксовано лінійне дозозалежне зростання експозиції при введенні езомепразолу у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 30 хвилин (у доз= і 40 мг, 80 мг або 120 мг) із подальшим його введенням у вигляді тривалої інфузії (з= і швидкістю 4 мг/год або 8 мг/год) протягом 23,5 години.

Пацієнти особливих груп<= /o:p>

Повільні метаболізатори

Приблизно 2,9 ± 1,5 % населення не має функціонального ферменту CYP2C19 і називається повільними метаболізаторами. У цих осіб метаболізм езомепразолу, ймовірно, <= span class=3DSpellE>каталізується переважно CYP3A4. Після багаторазового перорального прийому езомепразолу в дозі 40 мг 1 раз на добу середня загаль= на експозиція була приблизно на 100 % вищою у повільних метаболізаторів, ніж у осіб із функціональним ферментом CYP2C19 (швидких метаболізаторів). Середня максимальна концентрація у плазмі крові була підвищена приблизно на 60 %. Подібні відмінності спостерігалися і при внутрішньовенному введенні езомепразолу. Ці дані не вимагають змін у дозуванні езомепразолу.

Стать<= /o:p>

Після одноразового перорального прийому езомепразолу в дозі 40 мг середня загальна експозиція у жінок приблизно на = 30 % вища, ніж у чоловіків. Залежної від статі різниці не відзначається при повторному застосуванні препарату 1 раз на добу. Подібні відмінності спостерігалися при внутрішньовенному застосуванні езомепразолу. Ці дані не впливають на дозування езомепразолу.

Порушення ф= ункції печінки

Метаболізм езомепразолу у пацієнтів із легкими = або помірними порушеннями функції печінки може бути порушеним. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки швидкість метаболізму знижується, внасл= ідок чого загальна експозиція езомепразолу зростає вдвічі. Тому пацієнтам із ГЕР= Х та тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати максимальну дозу 20 мг. У разі виразки, що кровоточить, та тяжких порушень функції печінки після введення початкової болюсної дози 80 мг введення препарату у вигляді тривал= ої внутрішньовенної інфузії зі швидкістю максимум 4 мг/годину протягом 71= ,5 години може бути достатнім. Езомепразол або його основні метаболіти не виявляють тенденції до накопичення при застосуванні 1 раз на добу.

Порушення функції нирок

Не проводилося досліджень за участю пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Оскільки нирки відповідають за виведення метаболіт= ів езомепразолу, але не за виведення основної сполуки, не очікується змін метаболізму у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Пацієнти літнього віку

Метаболізм езомепраз= олу незначним чином змінюється в пацієнтів літнього віку (71‑80 років).

Діти

У рандомізованому відкритому міжнародному дослідженні багаторазових доз езомепразол застосову= вали шляхом 3-хвилинної ін’єкції 1 раз на добу протягом 4 днів. Всього в дослідж= ення було залучено 59 дітей віком від 0 до 18 років, 50 із яких (7 дітей віком в= ід 1 до 5 років) завершили дослідження та за результатами яких було оцінено фармакокінетику езомепразолу.

У таблиці 1 представ= лено результати системного впливу езомепразолу після внутрішньовенного застосува= ння шляхом ін’єкції тривалістю 3 хвилини у педіатричних пацієнтів та дорослих здорових добровольців. Значення в таблиці 1 представлено у вигляді геометри= чних середніх (діапазону). Дозу 20 мг для дорослих застосовували шляхом інфузії тривалістю 30 хвилин. Максимальну рівноважну концентрацію препарату в плазмі крові (С_ss_{, max}) оцінювали через 5 хвилин після введення дози у дітей у всіх вікових групах, а у дорослих пацієнтів — через 7 хвилин після введення дози 40 мг і по закінченню інфузії у дозі 20 мг.

Та= блиця 1

Вікова група

Дозова група

AUC (мкмоль*г/л)

С_ss_=
, max(мкмоль/л)

0–1 місяць*

0,5 мг/кг (n =3D 6)

7,5 (4,5–= 20,5)

3,7 (2,7–= 5,8)

1–= 11 місяців*

1,0 мг/кг (n =3D 6)

10,5 (4,5–= 22,5)

8,7 (4,5–= 14,0)

1–5 років

10 мг (n =3D 7)

7,9 (2,9–= 16,6)

9,4 (4,4–= 17,2)

6–= 11 років

10 мг (n =3D 8)

6,9 (3,5–= 10,9)

5,6 (3,1–= 13,2)

20 мг (n =3D 8)

14,4 (7,2–= 42,3)

8,8 (3,4–= 29,4)

20 мг (n =3D 6)**

10,1 (7,2–= 13,7)

8,1 (3,4–= 29,4)

12–= 17 років

20 мг (n =3D 6)

8,1 (4,7–= 15,9)

7,1 (4,8–= 9,0)

40 мг (n =3D 8)

17,6 (13,1–= 19,8)

10,5 (7,8–= 14,2)

Дорослі

20 мг (n =3D 22)

5,1 (1,5–= 11,8)

3,9 (1,5–= 6,7)

40 мг (n =3D 41)

12,6 (4,8–= 21,7)

8,5 (5,4–= 17,9)

* Вікова група від 0= до 1 місяця включала пацієнтів зі скоригованими віком (сума внутрішньоутробног= о віку та віку після народження у повних тижнях) ≥ 32 повних тижнів та < = 44 повних тижнів. Вікова група від 1 до 11 місяців включала пацієнтів зі скоригованим віком ≥ 44 повних тижнів.

** Два пацієнти були виключені: один, ймовірно, у зв’язку зі зниженою активністю ізоферменту CYP2C19, другий – у зв’язку зі супутнім застосуванням інгібітора ізоферменту CYP3A4.

Згідно з побудованою моделлю С_ss_, maxпісля внутрішньовенного введення езомепразолу шляхом 10-хвилинної, 20-хвилинної та 30-хвилинної інфузії зменшиться в середньому на 37–49 %, 54= –66 % та 61–72 % відповідно у всіх вікових групах та групах дозування порівняно= зі значенням С_ss_, max після 3-хвилинної ін'єкції.

<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.<= /span>=

Дорослі

Антисе= креторна терапія у разі, коли неможливо використовувати пероральний шлях застосування, наприклад:

-&nb= sp;         гастроезофа= геальна рефлюкс= на хвороба у пацієнтів з езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу;

-&nb= sp;         лікування виразок шлунка, пов’язаних з терапією нестероїдними протизапальними засобами = (НПЗЗ);

-&nb= sp;         попередження виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаних із терапією НПЗЗ, у пацієнтів, які входят= ь до групи ризику.

Короткотривале підтриман= ня гемостазу та профілактика повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічного лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцятипалої кишки.

Діти віком = від 1 до 18 років

Антисе= креторна терапія у разі, коли неможливо використовувати пероральний шлях введення, наприклад:=

гастроезофа= геальна рефлюкс= на хвороба (ГЕРХ) у пацієнтів з ерозивним рефлюксним езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу.

<= i> =

<= i>Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до діючої речовини езомепразолу, інш= их заміщених бензимідазолів або до будь-якої з допоміжних речовин цього лікарського засобу.

Езомепразол= не слід застосовувати одночасно з атазанавіром, нелфінавіром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

=

<= i>Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів<= /i>

Інгібітори протеази

Відзначена взаємодія омепразолу з деякими інгібіторами протеази. Клінічна значущість та механізми цих взаємодій не завжди відомі. Підвищення рівня рН шлункового со= ку в період терапії омепразолом може змінювати всмоктування інгібіторів протеази. Інші механізми взаємодії можливі через пригнічення CYP2C19. Зниження сироваткового рівня атаз= анавіру та нелфінавіру відзначалося при одночасному застосуванні омепразолу, тому супутньо застосовувати ці препарати не рекомендується. Супутнє застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) з атазанавіром 300 мг/ритонавіром 100 мг у здорових добровольців спричиняло значне зниження експозиції атазанавіру (зниження AUC, C_max та C<= sub>min приблизно на 75 %). Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало впливу омепразолу на експозицію атазанавіру. Супутнє застосування омепразолу (20 мг на добу) з атазанавіром 400 мг/ритонавіром 100 мг у здорових добровольців знижувало експозицію атазанавіру приблизно на 30 % порівняно з експозицією, зафіксованою при застосуванні атазанавіру 300 мг/ритонавіру 10= 0 мг 1 раз на добу без застосування омепразолу в дозі 20 мг на добу. Супутнє застосування омепразолу (40 мг на добу) зменшувало середні значення AUC, C_max та C_min нелфінавіру на 36–39 %, а середні значення AUC, C_max та C_{min<=
/sub>
фармакологічно активного метаболіту М8 – на 75–92 %.}

Підвищення концентрації саквінавіру (що застосовувався одночасно з ритонавіром) у сироватці крові (80–100 %) спостерігалося при супутньому застосуванні омепразолу (в дозі 40 мг на добу). Омепразол у дозі 20 мг на добу не впливав на експозицію дарунавіру (= що застосовувався одночасно з ритонавіром) та ампренавіру (у поєднанні з ритонавіром). Езомепразол = у дозі 20 мг на добу не впливав на експозицію ампренавіру (у поєнанні з ритонавіром або окремо). Застосування омепразолу в дозі 40 мг на добу не змінювало експозиц= ію лопінавіру (у поєднанні з ритонавіром). Через подібність фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних властивостей омепразолу та езомепразолу супутн= ьо застосовувати езомепразол та атазанавір не рекомендується, а супутнє застосування езомепразолу та нелфінавіру протипоказане.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Метотрексат=

При застосуванні метотрексату разом із ІПП його рівень підвищувався у деяких пацієнтів. Може бути потрібне тимчасове припинення прийому езомепразолу при застосуванні метотрексату у великих дозах.

Такролімус<= o:p>

При одночасному застосуванні езомепразолу повідомлялося про підвищення рівня такролімусу в сироватці крові. Потрібно проводити посилений моніторинг концентрації такролімусу, а також функції нирок (кліренс креатиніну), при необхідності слід відкоригувати дозування такролімусу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Лікарські засоби, всмоктування яких залежить від рН

Пригнічення шлункової секреції на тлі терапії езомепразолом= та іншими ІПП може призводити до послаблення або посилення всмоктування лікарс= ьких засобів, абсорбція яких залежить від рівня рН шлункового соку. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що зменшують кислотність шлункового соку, всмоктування таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол та ерлотиніб,= може послаблюватися, а всмоктування дигоксину – посилюватися в період застосуван= ня езомепразолу. При супутньому застосуванні омепразолу (20 мг на добу) та дигоксину у здорових добровольців, біодоступність дигоксину зростала на 10 % (до 30 % у двох із десяти учасників). Токсичні ефекти дигоксину відзначалися зрідка. Однак слід дотримуватися обережності при застосуванні високих доз езомепразолу пацієнтам літнього віку. Слід посилити моніторинг концентрації дигоксину у крові пацієнта.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2C19

Езомепразол пригнічує CYP2C19 – основний фермент, що метаболізує езомепразол. Тому при поєднанні езомепразолу з лікарс= ькими засобами, що метаболізуються CYP2C19, такими як діазеп= ам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн, концентрація цих препаратів у плазмі крові може зростати і може бути потріб= ним зменшення їх доз. Дослідження взаємодії in vivo зі застосуванням фор= ми препарату для внутрішньовенного введення у великих дозах (80 мг + 8 мг/годи= ну) не проводилися. Вплив езомепразолу на лікарські засоби, що метаболізуються CYP2C19, на тлі такого режиму лікування може бути більш вираженим, і за пацієнтами протягом 3-денного періоду внутрішньовенного введення препарату = слід пильно стежити щодо розвитку побічних реакцій.

Діазепам

Супутній пероральний прийом 30 мг езомепразолу призводив до зниження кліренсу субстр= ату CYP2C19 діазепаму на 45 %.

Фенітоїн

При супутнь= ому пероральному застосуванні 40 мг езомепразолу та фенітоїну мінімальна концентрація фенітоїну у плазмі крові хворих на епілепсію зростала на 13 %. Рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові на початку терапії езомепразолом та при її припиненні.

Вориконазол=

Застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) спричиняло зростання = C_max та AUC_τ во= риконазолу (субстрату CYP2C19) на 15 % та 41 % відповідно.

Цилостазол<= /span>=

Омепразол, = як і езомепразол, є інгібітором CYP2C19. У здорових добровольців у процесі перехресного дослідження застосування омепразолу в дозі 40 мг призводило до зростання C_max та AUC цилостазолу на 18 % та 26 % відповідно, а одного з його активних метаболітів – на 29 % = та 69 % відповідно.

Цизаприд

Супутній пероральний прийом 40 мг езомепразолу та цизаприду у здорових добровольців призводив до збільшення AUC на 32 %, а t_1/2 – на 31 %, але значн= ого підвищення C_max цизаприду у плазмі крові зафіксовано не було. Невелике подовження інтервалу QТc, що відзначал= ося при застосуванні цизаприду окремо, не збільшувалося при застосуванні цизапр= иду у комбінації з езомепразолом.=

Варфарин

При супутнь= ому пероральному застосуванні 40 мг езомепразолу пацієнтами, які приймали варфа= рин у рамках клінічного дослідження, час зсідання крові залишався у межах інтер= валу припустимих значень. Однак у постмаркетинговий період на тлі застосування перорального езомепразолу були відзначені кілька окремих випадків клінічно = значущого підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при супутньому застосуванні цих препаратів. Рекомендується проводити моніторинг на початку= та наприкінці супутнього застосування езомепразолу= та варфарину або інших кумаринових<= /span> похідних.

Клопідогрель

Результати оцінки фармакокінетичної (ФК)/фармакодинамічної (ФД) взаємодії між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/підтримуюча доза 7= 5 мг на добу) і езомепразолом (= перорально 40 мг на добу), отримані під час проведення досліджень за участю здоро= вих добровольців, показали зниження експозиції активного метаболіту клопідогрел= ю в середньому на 40 % і зниження максимального показника інгібування (індукованої АДФ) агрегації тромбоцитів в середньому на 14 %.

Під час проведення дослідження за участю здорових добровольців, коли клопідогрель застосовувався разом з езомепразолом і ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у фіксованій комбінації доз (20 мг + 81 мг відповідно) порівняно зі застосуванням клопідогрелю як монотерапії, відзначалося зниження експозиції активного метаболіту клопідогрелю майже на= 40 %. Однак максимальні рівні інгібування (індукованої АДФ) агрегації тромбоци= тів у цих осіб були однаковими у групі застосування клопідогрелю як монотерапії= і в групі застосування клопідогрелю разом з езомепразолом і АСК. У спостережних і клінічних дослідженнях отримано суперечливі дані щодо клінічних аспектів ФК/ФД взаємо= дії езомепразолу щодо основних серцево-судинних явищ. Як запобіжний захід одночасного застосування езомепразолу та клопідогрелю необхідно уникати.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-style: italic'>Досліджувані лікарські засоби без клінічно значущої взаємодії<= /o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Амоксицилін= або хінідин

Доведено, що езомепразол клінічно значуще не впливав на фармакокінетику амоксициліну або хінідину.

Напроксен або рофекоксиб

Протягом короткочасних досліджень супутнього застосування езомепразолу з напроксеном або рофекоксибом жодної фармакокінет= ичної взаємодії помічено не було.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу

Езомепразол метаболізується CYP2C19 та CYP3А4. Супутнє пероральне застосування езомепра= золу та інгібітора CYP3А4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) призводило до подвоєння AUC езомепразолу. Супутнє застосування езомепразолу та комбінован= ого інгібітора CYP2C19 і CYP3А4 може призводити до зростання експозиції езомепразолу більше ніж удвічі. Інгібітор CYP2C19 та CYP3А4 вориконазол збільшував AUCτ омепр= азолу на 280 %. Корекція дози езомепразолу не завжди потрібна в таких ситуаціях. Однак вона може бути необхідною для пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки та у випадках, коли показане довготривале лікування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Лікарські засоби, які індукують активність CYP2C19 та/або CYP3A4

Препарати, = такі як рифампіцин та звіробій, здатні стимулювати CYP2C19 чи CYP3А4 або обидва = ці ферменти, можуть знижувати концентрацію езомепразолу в сироватці крові шлях= ом посилення його метаболізму.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Діти

Дослідження лікарської взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.

=

Особливості застосування.

У разі будь-яких тривожних симптомів (таких як, наприклад, значне непередбачуване зниження маси тіла, періодичне блювання, дисфагія, гематемезис або мелена) = та при підозрі на виразку шлунка чи при її наявності слід виключити злоякісне захворювання, оскільки езомепразол може приховувати симптоми та затримувати встановлення діагнозу.

<= u>Шлунково-ки= шкові інфекції

Терапія ІПП може дещо збільшувати ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, зумовлені Salmonella та Cаmpylobacter (див. розділ «Фармакодинаміка»).

<= u>Всмоктування вітаміну В₁₂

Езомепразол= , як і всі препарати, що блокують секрецію кислоти, може пригнічувати всмоктуван= ня вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) внасл= ідок гіпо- або ахлоргідрії. Це= слід мати на увазі щодо пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну в організмі або факторами ризику погіршеного всмоктування вітаміну В₁₂ при довготривалій терапії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Гіпомагнієм= ія

Випадки тяж= кої гіпомагніємії відзначалися у пацієнтів, які приймали = ІПП, такі як езомепразол, протягом щонайменше трьох місяців, а у більшості випад= ків – протягом року. Гіпомагніємія може мати серйозні прояви, такі як втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, але їх розви= ток може бути поступовим та лишатися непоміченим. У більшості пацієнтів із гіпомагніємією стан покращувався після замісної терапії магнієм та припинен= ня застосування ІПП.

Пацієнтам, = для яких передбачається тривалий курс лікування або які приймають ІПП із дигокс= ином або препаратами, здатними спричиняти гіпомагніємію (наприклад, з діуретикам= и), доцільним може бути вимірювання рівня магнію перед початком терапії ІПП та періодично протягом лікування.

Ризик виникнення переломів

ІПП, особли= во при застосуванні у високих дозах та протягом тривалого періоду (> 1 року= ), можуть дещо підвищувати ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, переважн= о у пацієнтів літнього віку чи з іншими факторами ризику. Результати оглядових досліджень свідчать, що ІПП можуть підвищувати загальний ризик переломів на= 10–40 %. Деякою мірою це підвищен= ня може бути зумовлено іншими факторами ризику. Пацієнтів, яким загрожує ризик остеопорозу, слід лікувати відповідно до діючих клінічних рекомендацій, так= ож їм слід отримувати належну кількість вітаміну D та кальцію.

Підгострий шкірний червоний вовчак

Застосування ІПП пов’язують із дуже рідкісними випадками розвитку <= span class=3DSpellE>підгострого шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування препарату. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів пі= д час попередньої терапії ІПП може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших ІПП.

Тяжкі шкірні побічні реакції<= o:p>

Внаслідок застосування езомепразолу дуже рідко повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), такі як мультиформна еритема (МЕ), синдром Стівенса – Джонс= она (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індукована лікарськими засоб= ами еозинофілія із системними симптомами (DRESS-синдром), що можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку.

Пацієнтів с= лід поінформувати про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій, таких як МЕ/СС= Д/ТЕН/DRESS-синдром, і про необхідність негайного звернення за медичною допомогою до свого лікар= я у разі появи будь-яких їхніх ознак або симптомів. Застосування езомепразолу с= лід негайно припинити при появі ознак та симптомів тяжких шкірних реакцій, а за необхідності – забезпечити додаткову медичну допомогу та ретельне спостереження. Не слід повторно призначати езомепразол пацієнтам з МЕ/ССД/ТЕН/DRESS-синдромом.

<= u>Комбінація з іншими лікарськими засобами

Не рекомендується застосовувати езомепразол одночасно з атазанавіром (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо застосування комбінації атазанавіру з ІПП вважається обов’язковим, рекомендується пильно спостерігати за пацієнтом та підвищити дозу атазанаві= ру до 400 мг у поєднанні зі 100 мг ритонавіру; дозу езомепразолу 20 мг перевищувати не слід.

Езомепразол= – інгібітор CYP2C19. На початку та наприкінці терапії ез= омепразолом слід враховувати можливість взаємодії з препаратами, що метаболізуються CYP2C19. Відзначено взаємодію між клопідогрелем= та омепразолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Клінічна значущість цієї взаємодії точно не визначена. Як запобіжний захід не рекомендується одночасно застосовувати езомепразол та к= лопідогрель.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Вплив на результати лабораторних аналізів

Підвищений рівень CgA може заважати діагностиці нейроендок= ринних пухлин. Щоб цього уникнути, слід тимчасово припинити застосування езомепраз= олу щонайменше за п’ять днів до вимірювання рівня CgA. Якщо рівень CgA та гастрину не нормалізувався після початкового вимірювання, потрібно провести повторні вимірювання через 14 днів після від= міни лікування ІПП.

1 флакон з препаратом містить менше 1 ммоль натрію, тобто езомепразол практично вільний від натрію.

=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування езомепразолу в період вагітності обмежені. Дещо більша кількість даних епідеміологічних досліджень застосування рацемічної суміші омепразолу в період вагітності свідчить про відсутність ризику вроджених вад та фетотоксичного впливу. = Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на ембріофетальний розвиток.

Дані дослід= жень рацемічної суміші у тварин не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на вагітність, пологи чи післяпологовий розвиток. Призначати езомепразол вагітним жінкам слід з обережністю.

Помірна кількість даних щодо вагітних жінок (від 300 до 1000 випадк= ів вагітності) вказує на відсутність мальформативних ефектів або токсичного вп= ливу езомепразолу на стан плода/здоров’я новонародженої дитини.

Результати досліджень на тваринах свідчать про відсутність прямої а= бо опосередкованої шкідливої дії препарату на репродуктивну функцію за рахунок його токсичного впливу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-style: italic'>Період годування груддю

Невідомо, чи проникає езомепразол у грудне молоко. Досліджень за участю жінок, які годую= ть груддю, не проводилося. Езомепразол не слід застосовувати в період годування груддю.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-style: italic'>Фертильність

Результати досліджень рацемічної суміші омепразолу на тваринах вказ= ують на відсутність впливу омепразолу на фертильність у разі перорального застосування препарату.

=

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Езомепразол виявляє мінімальний вплив на здатність керувати транспо= ртними засобами або працювати з іншими механізмами. Зафіксовано такі побічні реакц= ії, як запаморочення (нечасто) і нечіткість зору (нечасто) (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо такі розлади спостерігаються, пацієнтам не слід керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.=

<= i> =

<= i>Спосіб застосування та дози.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Дозування

<= u>Дорослі

Антисекреторна терапія у разі, коли неможливий пероральний шлях застосування

Пацієнтам, = які не можуть приймати лікарський засіб перорально, можна вводити препарат паре= нтерально у дозі 20–40 мг 1 раз на = добу. Доза для пацієнтів із рефлюксним езофагітом становить 40 мг 1 раз на добу. Доза для пацієнтів, які одержують симптомати= чне лікування рефлюксної хвороби, становить 20 мг 1= раз на добу.

При лікуван= ні виразок шлунка, зумовлених застосуванням НПЗЗ, звичайна доза становить 20 м= г 1 раз на добу. Для запобігання виразкам шлунка та дванадцятипалої кишки, зумовленим терапією НПЗЗ, пацієнтам групи ризику призначають лікарський зас= іб у дозі 20 мг 1 раз на добу.

Зазвичай лікування за допомогою лікарського засобу для внутрішньовенного введення є короткотривалим, пацієнтів слід переводити на пероральне застосування лікарського засобу якомога швидше.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Короткотрив= але підтримання гемостазу та профілактика повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічного лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцятипалої кишки

Після терапевтичної ендоскопії гострої кровотечі виразок шлунка або дванадцятипал= ої кишки вводять 80 мг лікарського засобу у вигляді болюсної інфузії триваліст= ю 30 хвилин, після чого продовжують введення препарату у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 8 мг/годину впродовж 3 днів (72 годин= ).

Після парентерального лікування терапію слід продовжити за допомогою пероральних засобів, що пригнічують кислотну секрецію.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Спосіб застосування=

Інструкції = із приготування відновленого розчину наведені у даному розділі нижче («Інструк= ції із застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках)»).

Ін’єкції=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 40 мг<= /span>

5 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводять у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 20 мг<= /span>

2,5 мл, або половину відновленого розчину (8 мг/мл), вводять у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізують.=

Інфузії<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 40 мг<= /span>

Відновлений розчин вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 10–30 хвилин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 20 мг<= /span>

Половину відновленого розчину вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю = 10–30 хвилин. Невикористаний розч= ин утилізують.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Болюсна доз= а 80 мг=

Відновлений розчин вводять у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 30 = ;хвилин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 8 мг/г= од

Відновлений розчин вводять у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 71,5&nb= sp;години (розрахована швидкість інфузії становить 8 мг/годину; термін придатності відновленого розчину вказаний у розділі «Термін придатності»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Пацієнти особливих груп

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Порушення функції нирок<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

Для пацієнт= ів із порушеннями функції нирок корекція дози не є необхідною. Оскільки досвід застосування препарату пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю обмежений, таких пацієнтів слід лікувати з обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»)= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Порушення функції печінки=

ГЕРХ: паціє= нтам із легкими або помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрі= бна. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати максимальну дозу препарату 20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).

Виразки, що кровоточать: пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна; пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки після введення початкової болюсної дози езомепразолу для інфузій 80 мг пода= льше введення препарату у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії зі швидкістю= 4 мг/годину протягом 71,5 години може бути достатнім (див. розділ «Фармакокінетика»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Пацієнти літнього віку<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

Корекція до= зи не потрібна.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Діти= =

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Дозування

<= u>Діти віком = 1–<= i>18 років=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Як засіб для пригнічення шлункової секреції у разі, коли пероральний прийом препарату неможливий=

Пацієнтам, = які не можуть приймати препарат перорально, в рамках періоду повного лікування = ГЕРХ можна вводити препарат парентерально 1 раз на добу (дози вказано у таблиці = 2).

Зазвичай лікування за допомогою препарату для внутрішньовенного введення триває недо= вго, пацієнтів слід переводити на пероральний прийом лікарського засобу якомога швидше.

Таблиця 2

Рекомендова= ні дози езомепразолу для внутрішньовенного введення

В= ікова група

Л= ікування ерозивного рефлюксного е= зофагіту

С= имптоматичне лікування ГЕРХ

1= –11 років

М= аса тіла < 20 кг: 10 мг 1 раз на добу

М= аса тіла ≥ <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"WenQuanYi Micro Hei";mso-font-kerning:1.0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN'>20 кг: 10 або 20 мг 1 ра= з на добу

1= 0 мг 1 раз на добу

1= 2–18 років

4= 0 мг 1 раз на добу

2= 0 мг 1 раз на добу

=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Спосіб застосування=

Інструкції з приготування відновленого розчину наведені у даному розділі нижче («Інструк= ції із застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках)»).

Ін’єкції=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 40 мг<= /span>

5 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводять у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 20 мг<= /span>

2,5 мл або половину відновленого розчину (8 мг/мл) вводять у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізують.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 10 мг<= o:p>

1,25 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводять у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізують.

Інфузії<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 40 мг<= /span>

Відновлений розчин вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 10–30 хвилин.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 20 мг<= /span>

Половину відновленого розчину вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю = 10–30 хвилин. Невикористаний розч= ин утилізують.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Доза 10 мг<= /span>

Чверть відновленого розчину вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю = 10–30 хвилин. Невикористаний розч= ин утилізують.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Інструкції = із застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках)

Перед застосуванням відновлений розчин слід візуально оглянути на наявність часто= к та зміни забарвлення. Потрібно використовувати лише прозорий розчин. Розчин призначений лише для одноразового застосування.

Якщо весь відновлений вміст флакона не потрібен, невикористаний розчин слід утилізува= ти відповідно до місцевих вимог.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Розчин для ін’єкцій по 40 мг=

Готують роз= чин для ін’єкції (8 мг/мл), додаючи 5 мл 0,9 % натрію хлориду для внутрішньовен= ного застосування до флакона езомепразолу 40 мг.

Відновлений розчин для ін’єкцій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватого кольору.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Розчин для інфузій по 40 мг=

Готують роз= чин для інфузій, розчиняючи вміст одного флакона езомепразолу 40 мг у 100 = мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньовенного застосування.<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Розчин для інфузій по 80 мг=

Готують роз= чин для інфузій, розчиняючи вміст двох флаконів езомепразолу по 40 мг у 100&nbs= p;мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньовенного застосування.<= /span>

Відновлений розчин для інфузій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватого кольору.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> =

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>Діти.

Застосовують дітям віком від 1 року як засіб для антисекреторної терапії у разі, коли пероральний прийом препарату неможливий.

=

<= i>Передозуван= ня.=

Досвід навмисного передозування дотепер дуже обмежений. Симптомами, що виникали внаслідок пероральному прийому дози 280 мг, були прояви з боку шлунково-киш= кового тракту та слабкість. Одноразовий пероральний прийом 80 мг езомепразолу та внутрішньовенне введення 308 мг езомепразолу протягом 24 годин наслідків не спричиняли. Специфічний антидот невідомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з білками плазми крові, тому погано виводиться за допомогою діалізу. Як і у разі будь-якого передозування, слід надати симптоматичне лікування та вжити загальних підтримуючих заходів.=

=

<= i>Побічні реакції.

<= u>Резюме проф= ілю безпеки

На основі наявних літературних даних відомо, що під час проведення клінічних досліджень (а також у період післяреєстраційного застосування препарату) найчастіше спостерігаються такі побічні реакції: головний біль, = біль у животі, діарея та нудота. Окрім того, профіль безпеки застосування препар= ату є однаковим для різних лікарських форм препарату, показань для призначення лікування, вікових груп та популяцій пацієнтів. Дозозалежних побічних реакц= ій виявлено не було.

Нижченаведе= ні побічні реакції на препарат (див. таблицю 3) були виявлені або підозрювалис= я у програмі клінічних досліджень езомепразолу при його пероральному чи внутрішньовенному застосуванні, а також під час постмаркетингового спостереження за пероральним застосуванням препарату. Реакції розподілено за частотою: дуже часто (≥1/10); ча= сто (≥1/100 - <1/10); нечасто (≥1/1000 - <1/100); рідко (≥1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).

Таблиця 3

Клас систем органів

Частота

Побічна реакція

З боку крові та лімфатичної системи=

Рідко

Лейкопені= я, тромбоцитопенія

Дуже рідк= о

Агранулоц= итоз, панцитопенія

З боку імунної системи<= /o:p>

Рідко

Реакції гіперчутливості, наприклад гарячка, ангіоневротичний набряк та анафілакти= чні реакції/шок

З боку метаболізму та харчув= ання

Нечасто

Периферич= ний набряк

Рідко

Гіпонатрі= ємія

Частота невідома=

Гіпомагні= ємія (див. розділ «Особливості застосування»); тяжка форма гіпомагніємії може корелювати з гіпокальціємією. Гіпомагніємія також може бути пов’язан= а з гіпокаліємією.=

Психічні розлади

Нечасто

Безсоння<= o:p>

Рідко

Збудження, сплутаність свідомості, депресія=

Дуже рідк= о

Агресія, галюцинації=

З боку нервової системи=

Часто

Головний = біль

Нечасто

Запамороч= ення, парестезія, сонливість=

Рідко

Порушення смаку=

З боку органів зору

Нечасто

Нечіткий = зір

З боку органів слуху та рівн= оваги

Нечасто

Вертиго

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Рідко

Бронхоспа= зм

З боку травної системи<= /o:p>

Часто

Біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блювання, залозисті поліпи дна шлунка (доброякісні= )

Нечасто

Сухість у= роті

Рідко

Стоматит, шлунково-кишковий кандидоз=

Частота невідома=

Мікроскоп= ічний коліт=

З боку гепатобіліа= рної системи

Нечасто

Підвищення рівня печінкових ферментів

Рідко

Гепатит, = із жовтяницею або без неї

Дуже рідк= о

Печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з попередньо наявною хворобою печінки

З боку шкіри та підшкірної клітковини=

Часто

Реакції у місці введення*

Нечасто

Дерматит, свербіж, висип, кропив’янка

Рідко

Алопеція, фоточутливість=

Дуже рідк= о

Еритема <= span class=3DSpellE>багатоформна (EM), синдром Сті= венса – Джонсона (SJS), токси= чний епідермальний некроліз (TEN), індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптомами (DRES= S-синдром)

Частота невідома

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>= Підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку ск= елетної мускулатури та сполучної тканини

Нечасто

Перелом стегна, зап’ястя або хребта (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко

Артралгія, міалгія=

Дуже рідк= о

М’язова слабкість=

З боку ни= рок та сечовидільної системи

Дуже рідк= о

Інтерстиц= іальний нефрит (у деяких пацієнтів одночасно повідомлялося про ниркову недостатні= сть)

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже рідк= о

Гінекомас= тія

Загальні розлади та реакції у місці введення

Рідко

Нездужанн= я, посилене потовиділення

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> =

*Реакції у місці введення спостерігалися переважно у дослідженні зі застосуванням висо= ких доз протягом 3 діб (72 годин).

=

Необоротні порушення зору відзначалися у поодиноких випадках у критично хворих пацієнт= ів, які отримували омепразол (рацемат) у вигляді внутрішньовенної ін’єкції, особливо у високих дозах, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлени= й.

Педіатрична популяція

Рандомізоване відкрите міжнародне дослідження б= уло проведено з метою оцінки фармакокінетики багаторазового внутрішньовенного застосування езомепразолу протягом 4 днів при введенні 1 раз на добу у дітей віком від 0 до 18 років (див. розділ «Фармакокінетика»). Всього до оцінки безпеки лікарського засобу було залучено 57 пацієнтів (8 дітей віком 1–5 років). Дані з безпеки препа= рату узгоджуються із відомим профілем безпеки езомепразолу, і нових загроз безпе= ці пацієнтів виявлено не було.

Повідомлення про побічні реак= ції=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

Термін придатності. 2 роки.

Після відновлення зберігати протягом 12 годин п= ри температурі 25 °C.

Умови зберігання.

Зберігати п= ри температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /b>

Несумісність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>

Даний лікарський засіб не слід застосовувати з іншими лікарськими засобами, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосуванн= я та дози».

<= /p>
Упаковка. По 1 флако= ну в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецепто= м.

Виробник. <= /b>

Ноб= ел Ілач Санаї <= span class=3DSpellE>Ве Тіджарет А.Ш.

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Квартал = Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа,= №299, 81100 м. Дюздже, Туреччина.

Вікова група	Дозова група	AUC (мкмоль*г/л)	С_ss_= , max(мкмоль/л)
0–1 місяць*	0,5 мг/кг (n =3D 6)	7,5 (4,5–= 20,5)	3,7 (2,7–= 5,8)
1–= 11 місяців*	1,0 мг/кг (n =3D 6)	10,5 (4,5–= 22,5)	8,7 (4,5–= 14,0)
1–5 років	10 мг (n =3D 7)	7,9 (2,9–= 16,6)	9,4 (4,4–= 17,2)
6–= 11 років	10 мг (n =3D 8)	6,9 (3,5–= 10,9)	5,6 (3,1–= 13,2)
20 мг (n =3D 8)	14,4 (7,2–= 42,3)	8,8 (3,4–= 29,4)
20 мг (n =3D 6)**	10,1 (7,2–= 13,7)	8,1 (3,4–= 29,4)
12–= 17 років	20 мг (n =3D 6)	8,1 (4,7–= 15,9)	7,1 (4,8–= 9,0)
40 мг (n =3D 8)	17,6 (13,1–= 19,8)	10,5 (7,8–= 14,2)
Дорослі	20 мг (n =3D 22)	5,1 (1,5–= 11,8)	3,9 (1,5–= 6,7)
40 мг (n =3D 41)	12,6 (4,8–= 21,7)	8,5 (5,4–= 17,9)

Клас систем органів	Частота	Побічна реакція
З боку крові та лімфатичної системи=	Рідко	Лейкопені= я, тромбоцитопенія
Дуже рідк= о	Агранулоц= итоз, панцитопенія
З боку імунної системи<= /o:p>	Рідко	Реакції гіперчутливості, наприклад гарячка, ангіоневротичний набряк та анафілакти= чні реакції/шок
З боку метаболізму та харчув= ання	Нечасто	Периферич= ний набряк
Рідко	Гіпонатрі= ємія
Частота невідома=	Гіпомагні= ємія (див. розділ «Особливості застосування»); тяжка форма гіпомагніємії може корелювати з гіпокальціємією. Гіпомагніємія також може бути пов’язан= а з гіпокаліємією.=
Психічні розлади	Нечасто	Безсоння<= o:p>
Рідко	Збудження, сплутаність свідомості, депресія=
Дуже рідк= о	Агресія, галюцинації=
З боку нервової системи=	Часто	Головний = біль
Нечасто	Запамороч= ення, парестезія, сонливість=
Рідко	Порушення смаку=
З боку органів зору	Нечасто	Нечіткий = зір
З боку органів слуху та рівн= оваги	Нечасто	Вертиго
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Рідко	Бронхоспа= зм
З боку травної системи<= /o:p>	Часто	Біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блювання, залозисті поліпи дна шлунка (доброякісні= )
Нечасто	Сухість у= роті
Рідко	Стоматит, шлунково-кишковий кандидоз=
Частота невідома=	Мікроскоп= ічний коліт=
З боку гепатобіліа= рної системи	Нечасто	Підвищення рівня печінкових ферментів
Рідко	Гепатит, = із жовтяницею або без неї
Дуже рідк= о	Печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з попередньо наявною хворобою печінки
З боку шкіри та підшкірної клітковини=	Часто	Реакції у місці введення*
Нечасто	Дерматит, свербіж, висип, кропив’янка
Рідко	Алопеція, фоточутливість=
Дуже рідк= о	Еритема <= span class=3DSpellE>багатоформна (EM), синдром Сті= венса – Джонсона (SJS), токси= чний епідермальний некроліз (TEN), індукована лікарськими засобами еозинофілія із системними симптомами (DRES= S-синдром)
Частота невідома	<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>= Підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку ск= елетної мускулатури та сполучної тканини	Нечасто	Перелом стегна, зап’ястя або хребта (див. розділ «Особливості застосування»).
Рідко	Артралгія, міалгія=
Дуже рідк= о	М’язова слабкість=
З боку ни= рок та сечовидільної системи	Дуже рідк= о	Інтерстиц= іальний нефрит (у деяких пацієнтів одночасно повідомлялося про ниркову недостатні= сть)
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Дуже рідк= о	Гінекомас= тія
Загальні розлади та реакції у місці введення	Рідко	Нездужанн= я, посилене потовиділення