ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

&nb= sp;

РОТАЛФЕН

(ROTALFEN)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: декскетопрофен;

1 ампула (2 мл розчину) містить декскетопрофену (у формі декскетопрофену трометамолу) 50 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, етанол 96 %, вода для ін’єкцій.

&nb= sp;

Лікарська форма. Розчин= для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. =

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакологічні властивості.<= /o:p>

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол – сіль пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії НПЗЗ базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюють= ся простагландини PGE₁, PGE₂, PGF₂a, PGD₂, а також простаци= клін PGI₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цьог= о, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запален= ня, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію декскетопрофену. Була виявлена його пригнічувальна дія на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічні дослідження при різних вид= ах болю продемонстрували, що декскетопрофен має виражену аналгетичну дію. Його знеболювальна дія при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різн= их видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операці= ї, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших= 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену, як правило, становить 8 годин. Застосування декскетопрофену дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Пацієнтам, яким застосовували з метою купірування післяопераційного болю морфій (за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтами) та декскетопрофен, було потрібно значно менше мор= фію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену його максимальна концентрація (C_max) досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25–50 мг площа під кривою «концентрація – час» (= AUC) пропорційна до дози. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосуван= ня довели, що AUC та C_max (середнє максимальне значення) після останнього внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення не відрізняють= ся від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції декскетопрофену.

Розподіл

Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години.

Метаболізм

Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та наступн= им виведенням нирками. Після введення декскетопрофену у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації лікарського засобу в оптичний ізомер R-(-) у людей.

Виведення

Період напіввиведення (Т_1/2=) декскетопрофену становить 1–2,7 години.

Пацієнти літнього віку

Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу декскетопрофену на здорових добровольцях літнього віку (від 65 років= ), які приймали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на моло= дих добровольцях, однак статистично значущої різниці у максимальній концентраці= ї та часі її досягнення не спостерігалося. Середній Т_1/2збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

Доклінічні дані з безпек= и

Станда= ртні доклінічні дослідження – дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичнос= ті та імунофармакології – не виявили особливої небезпеки для людини. Досліджен= ня хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу декскетопрофену, що не спричиняє побічних реакцій, яка є в 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз мавпам осно= вною побічною реакцією була кров у випорожненнях, зниження приросту маси тіла, а= при найбільш високій дозі – патології з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція декскетопрофе= ну була в

14–18 разів вища, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводили.

Як і в= сі НПЗЗ, декскетопрофен здатний призвести до загибелі ембріона або плода у тва= рин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток, або опосередковано – за рахунок пошкоджувального впливу на шлунково-кишковий тракт організму матері= .

&= nbsp;

Клінічні характеристики.<= /b>

Показання.=

Симптоматич= не лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування декскетопрофену недоцільне, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.

=

Протипоказання.

Під= вищена чутливість до декскетопрофену, до будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин лікарського засобу.

Нап= ади бронхіальної астми, бронхоспазму, гострий риніт, носові поліпи, кропив’янка або ангіоневротичний набряк, пов’язані з попереднім застосуванням речовин аналогічної дії, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.

Фот= оалергічні або фототоксичні реакції, пов’язані з попереднім застосуванням кетопро= фену або інших фібратів.

Шлу= нково-кишкова кровотеча або перфорації в анамнезі, пов’язані з попереднім застосуван= ням НПЗЗ.

Пеп= тична виразка в активній фазі/шлунково-кишкова кровотеча, або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій.

Хро= нічна диспепсія.

Хвороба Крона або неспецифічний виразковий ко= літ.

Шлу= нково-кишкова кровотеча, інші кровотечі в активній фазі або підвищена кровоточивість= .

Гем= орагічний діатез та інші порушення згортання крові.

Тяж= ка серцева недостатність.

Пор= ушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤59 мл/хв).

Пор= ушення функції печінки тяжкого ступеня (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю).

Вир= ажена дегідратація (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини).

ІІІ триместр вагітності.

Пер= іод годування груддю.

Ней= роаксіальне (інтратекальне або епідуральне) введення декскетопрофену (через вміст етанолу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.=

Одночасне застосування декскетопрофену з такими засобами не рекомендується.

Інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу): при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик виникн= ення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилювальної дії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-fareast-font-fam= ily: Symbol;mso-bidi-font-family:Symbol;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-we= ight: bold'>·        Антико= агулянти: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється дія антикоагулянтів, наприклад, варфарину (внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофен= у з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). У разі необхідності одночасного застосування цих засобів необхідний ретельний контроль лікаря та моніторинг відповідних лабораторних показників.

Гепарини: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з цими засобами підвищується ризик виникнення кровотеч (внаслідок пригнічення декскетопрофеном функції тромбоцитів та пошкодження слизов= ої оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). У разі необхідності одночасн= ого застосування цих засобів необхідний ретельний контроль лікаря та моніт= оринг відповідних лабораторних показників.

Кортикостероїдні засоби: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з цими засобами підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті = або шлунково-кишкової кровотечі.

Літій: при одночасному застосуванні з НПЗЗ (були повідомлення для кількох НПЗЗ) підвищуюється рівень літію у плазмі кро= ві, що може призвести до інтоксикації (понижується виведення літію нирками= ). На початку лікування декскетопрофеном, при корекції дози або припинення його застосування слід проконтролювати рівень літію у плазмі крові.

Метотрексат у висок= их дозах (не менше 15 мг на тиждень): = при одночасному застосуванні з декскетопрофеном зменшується нирковий кліренс метотрексату та у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові.

Похідні гідантоїну = та сульфонаміди: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється токсичність цих засобів.

Одночасне застосування декскетопрофену з такими засобами слід здійснювати з обережністю

Діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинпе= ретворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепто= рів ангіотензину ІІ: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном послаблюється дія діуретичних засобів = та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушенням фун= кції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосуван= ня засобів, що пригнічують циклооксигеназу (у тому числі декскетопрофен), одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ= або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, = як правило, є оборотним процесом. У разі одночасного застосування цих зас= обів слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.

Метотрексат у низьк= их дозах (менше 15 мг на тиждень): при одночасному застосуванні з декскетопрофеном зменшується нирковий кліренс метотрекс= ату та у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові. У перші тижні одночасного застосування цих засобів слід щотижня проводити анал= із крові. Пацієнтам з навіть незначним порушенням функції нирок, а також у пацієнтам літнього віку необхідний ретельний контроль лікаря.

Пентоксифілін: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з пентоксифіліном існує ризик кровотечі. У разі одночасного застосування= цих засобів слід посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі.

Зидовудин: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з зидовудином існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. У разі одночасного застосування цих засоб= ів протягом 1–2 тижнів слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів.

Лікарські засоби сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється гіпоглікемічна дія цих зас= обів за рахунок заміщення лікарських засобів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

При одночасному застосуванні декскетопрофену з такими засобами слід врахувати можливі взаємодії

Бета-блокатори: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе послаблення антигіпертензивної дії бета-блокаторів (за рахунок пригнічення синтезу простагландинів).

Циклоспорин, такролімус: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе посилення нефротоксичності цих засобів (за рахунок впливу декскетопрофену на ниркові простагландини).= У разі одночасного застосування цих засобів слід контролювати функцію ни= рок.

Тромболітичні засоб= и: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з цими засобами підвищується ризик кровотечі.

Антиагрегантні засо= би та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з цими засобами підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Пробенецид:<= /i> при одночасному застосуванні з пробенецидом можливе підвищення рівня декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням його ниркової канальцевої секреції та кон’югаці= ї з глюкуроновою кислотою. У разі одночасного застосування цих засобів слід провести коригування дози декскетопрофену.

Серцеві глікозиди: = при одночасному застосуванні з декскетопроф= еном можливе підвищення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон:= теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені = дані дають змогу припустити, що одночасне застосування НПЗЗ в один день із простагландином не здійснює небажаного впливу на ефективність міфеприс= тону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності.

Антибіотики хінолінового ряду: результати дослідж= ень на тваринах показали, що при одночасному застосуванні похідних хінолон= у у високих дозах з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом.

Тенофовір: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе підвищення рівня азоту сечовини та креатиніну= у плазмі крові. У разі одночасного застосування цих засобів слід проводи= ти контроль функції нирок.

Деферасирокс: при одночасному застосуванні декскетопрофе= ну з деферасироксом можливе підвищення ризику токсичного впливу на травний тракт. У разі одночасного застосування цих засобів необхідний ретельний нагляд за пацієнтом.

Пеметрексед:= при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе зниження виведення пеметрекседу. У разі одночасного застосування цих засобів (особливо при прийомі декскетопро= фену у високих дозах) слід виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирко= вою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатині= ну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати одночасного застосування пеметрекседу= з декскетопрофеном протягом 2 днів до і 2 днів після прийому пеметрексед= у.

Особливості застосування.

Лікарс= ький засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі.

Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗЗ, у тому ч= ислі селективними інгібіторами циклооксигенази-2.

Побічні реакції лікарського засобу можна мінімізувати за рахунок застосування найме= ншої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Ефекти з боку травного тракту

Шлунко= во-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках – з летал= ьним наслідком спостерігалися для усіх НПЗЗ на різних етапах лікування незалежно= від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патоло= гії з боку травного тракту.

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування лікарського засобу слід припинити.

Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищується зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літньо= го віку.

У паці= єнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій НПЗЗ, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози лікарського засобу.

Перед початком застосування лікарського засобу пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід упевнитися, що ці захворюв= ання знаходяться у фазі ремісії.

Під час застосування лікарського засобу пацієнтам із наявними симптомами патології = травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі слід контролювати ст= ан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосує= ться шлунково-кишкової кровотечі.

Лікарс= ький засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливі= сть комбінованої терапії з лікарськими засобами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієн= там, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, слід повідомляти лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з трав= ним трактом, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових ета= пах лікування.

Лікарс= ький засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме – пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) а= бо антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.<= /p>
Ефекти= з боку нирок

Лікарс= ький засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції ниро= к, оскільки на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають діуретики, а також пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемі= ї.

Під час застосування лікарського засобу пацієнт повинен отримувати достатню кількіс= ть рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичної= дії на нирки.

Як і в= сі НПЗЗ, декскетопрофен може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатин= іну у плазмі крові.

Подібн= о до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичн= ого синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Ефекти з боку печінки

Лікарс= ький засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції печі= нки. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може спричиняти тимчасове і незначне підвище= ння значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників застосування лікарського засобу слід припинити.

Найбіл= ьше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Ефекти з боку серцево-су= динної системи і мозкового кровообігу

Під час застосування лікарського засобу пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості повинні перебу= вати під ретельним наглядом лікаря.

Лікарс= ький засіб слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування декскетопрофену підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини у тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗЗ (особливо у висо= ких дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних д= ля виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо.

Лікарс= ький засіб можна застосовувати тільки після ретельної оцінки стану пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатніст= ю, ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і/або судин головного мозку. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого застосування лікарського засобу пацієнтам з факторами ри= зику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Повідо= млялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування декскетопрофеном. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною або гіперчутливою реакцією, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.=

Неселе= ктивні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчали у клінічних дослідженнях і впливу на показн= ики коагуляції не було виявлено.

Однак = під час застосування лікарського засобу пацієнтам, які приймають засоби, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші кумаринові лікарські засоби або гепарини, слід перебувати під ретельним наглядом лікаря.

Найбіл= ьше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку= .

Ефекти з боку шкіри=

На тлі застосування НПЗЗ були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком), у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припини= ти застосування лікарського засобу.

Маскування симптомів основних інфекцій

Декске= топрофен може маскувати симптоми інфекцій, що може завадити діагностуванню і своєчас= ному лікуванню і, тим самим погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостеріга= лися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Як= що лікарський засіб застосовують для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується проводити моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симп= томи зберігаються або погіршуються.

Інші застереження

Лікарс= ький засіб слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірі= ї), дегідратацією, безпосередньо після великих хірургічних втручань.У разі трив= алого застосування лікарського засобу слід регулярно контролювати функцію печінки, нирок та кількість клітин крові.

Під час застосування декскетопрофену у дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості застосування лікарського за= собу слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування повинно проводитися під наглядом лікаря.

Пацієн= ти, які страждають на астму у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може спричиняти напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.

Можлив= ий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ у посилен= ні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі застосування лікарського засобу не рекомендується.

Лікарс= ький засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням кровотворенн= я, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.<= o:p>

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час й= ого застосування. В ізольованих випадках під час застосування НПЗЗ були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізують= ся у м’яких тканинах. У разі розвитку або посилення симптомів бактеріальної інфе= кції слід негайно звернутися до лікаря.
Кожна ампула лікарського засобу містить 12,35 об.% етанолу, тобто до 200 мг у перерахуванні на одну дозу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 мл вина у перерахуванні на дозу. Невелика кількість алкоголю, що міститься в цьо= му лікарському засобі, не матиме помітного ефекту.

Лікарський засіб містить менше н= іж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.=

Лі= карський засіб протипоказано застосовувати у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітн= ість та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування лікарських засобів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з <1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням = дози декскетопрофену та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин спричиняло збільшення пре- та постімплантаційних в= трат і підвищення ембріофетальної летальності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Тим не менше, дослідження декскетопрофену тромета= молу на тваринах не виявили токсичності по відношенню до репродуктивних органів.=

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування декскетопрофену може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування.

Крім того, після прийому лікарсь= кого засобу вагітними у другому триместрі вагітності повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки у плода, більшість з яких минули після припин= ення лікування.

Протягом І та ІІ триместрів вагітності декскетопрофен не слід признач= ати, окрім випадків крайньої необхідності.

При застосуванні лікарського засобу жінкам, які планують вагітність, = або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.

Допологовий моніторинг щодо олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу декскетопрофену протягом декількох дні= в, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки у плода.

У ІІІ триместрі вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів спр= ичиняють:

ризики для плода:

·   &nb= sp;     кардіопульмо= нальний токсичний синдром (звуження/закупорка артеріальної протоки та легенева гіпертензія); =

·&nb= sp;        порушення функції нирок (див. вище);

для матер= і та дитини наприкінці вагітності:

·&nb= sp;        подовження ч= асу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за у= мови застосування низьких доз;

·&nb= sp;        затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Пе= ріод годування груддю

Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-style: italic'> Застосування лікарського засобу протипоказане у період годування груддю.

Фертил= ьність

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопр= офен може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовува= ти жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу.

&= nbsp;

Здатність впливати на швидкі= сть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування декскетопро= фену можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливість. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації, керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доросл= і<= /o:p>

Рекоме= ндована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин.

У разі необхідності повторну дозу вводити через 6 годин.

Максим= альна добова доза не має перевищувати 150 мг.

Лікарський засіб призначений для короткочасного застосув= ання, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб).

Пацієн= тів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо.

Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості лікарський засіб можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих доза= х у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього віку

Та= ким пацієнтам коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза лікарського засобу, а саме= – максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок= .

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Па= цієнтам із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну= <59 мл/хв) застосування лікарського засобу протипоказане. <= /span>

Пацієнти з порушеннями функції печінки=

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості

(5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролюв= ати функцію печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (10= –15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) застосування лікарського засобу протипоказане.

Спосіб застосування

Внутрішньом’язове введення

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) розвести у 30–1= 00 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактат= у.

Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим.

Інфузію слід проводити внутрішньовенно повільно = протягом 10–30 хвилин.

Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.

Лікарський засіб розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Лікарський засіб не можна змішувати у розчині для інфузі= й з прометазином та пентазоцином.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman"'>

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.

Лікарський засіб можна змішувати у малих об’ємах (наприк= лад, у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофілін= у.

Лікарський засіб не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петиди= ну та гідроксизину, тому що утворюється білий осад.

Лікарський засіб можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному болюсному застосуванні лікарський засіб слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.

При зберіганні розведених розчинів лікарського засобу у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Лікарський засіб призначений для одноразового застосуван= ня, тому залишки готового розчину слід вилити.

Перед введенням лікарського засобу слід упевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовув= ати не можна.

Діти.<= /p>
Лікарський засіб не слід застосовувати діт= ям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Передозування.

Симпто= матика передозування невідома. Аналогічні засоби спричиняють порушення з боку трав= ного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль).

При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофен видаляється з організму за допомогою діалізу.

Побічні реакції.

Нижче зазна= чені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофеном, за даними наявних клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомл= ення про які були отримані у постмаркетинговий період. Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: часто (≥ 1/100 < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 < 1/100); рідко (≥ 1/10000 <&= nbsp;1/1000); дуже рідко (<1/10000), невідомо (част= оту не можна визначити за наявними даними).

З боку крові/лімфатичної системи:=

не= часто – анемія; дуже рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

рідко – набряк гортані; дуже рідко – анафілактичні реакції, у тому ч= ислі анафілактичний шок.

З боку харчування та обміну речо= вин:

рідко – гіперглікемія, гіпогліке= мія, гіпертригліцеридемія, анорексія, відсутність апетиту.

З боку психіки:

нечасто – безсоння, занепокоєніс= ть.

З боку нервової системи:

нечасто – головний біль, запамор= очення, сонливість; рідко – парестезії, непритомність.

З боку органів зору:

нечасто – нечіткість зору.<= /o:p>

З боку органів слуху:

нечасто – вертиго; рідко – дзвін= у вухах.

З боку серця:

нечасто – пальпітація; рідко – екстрасистолія, тахікардія; невідомо – синдром Коуніса.

З боку судинної системи:

нечасто – артеріальна гіпотензія, припливи; рідко – артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння:

рі= дко – брадипное; дуже рідко – бронхоспазм, задишка.

З боку травного тракту:

часто – нудота, блювання; нечаст= о – біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухіст= ь у роті; рідко – виразкова хвороба, кровотеча або перфорація; дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: =

рідко – гепатоцелюлярна патологі= я.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

нечасто – дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення; рідко – кропив’янка, вугри; дуже рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлл= а), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація; невідомо – фіксований медикаментозний висип.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної ткан= ини:

рідко – ригідність м’язів, скуті= сть у суглобах, м’язові судоми, біль у спині.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідко – гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія; дуже рідко – нефрит, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

рідко – менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози.

З боку організму в цілому та реакції у місці введе= ння:

часто – біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча; нечасто – пропасниця, підвищена втомлюваніс= ть, болі, озноб, астенія, нездужання; рідко – тремтіння, периферичні набряки. <= o:p>

Дослідження:

рідко – відхилення у показниках печінкових проб.

Порушення з боку травного трак= ту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку.

За наявними даними, на тлі застосування декскетопрофену може виникати нудота, блювання, діарея, метеор= изм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігає= ться гастрит.

Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ.

Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовч= ак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпопл= азія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда та інсульту.

Повідо= млення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатності.

3 роки.=

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці та недоступному = для дітей місці.

Несумісність.

Лікарськ= ий засіб не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що утворюється білий осад.

Розведен= ий розчин для інфузій, отриманий, як зазначено в розділі «Спосіб застосування = та дози. Внутрішньовенна інфузія», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

&nb= sp;

Упаковка= .

По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 аб= о 2 контурні чарункові упаковки у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецеп= том.

&nb= sp;

Виробник= .

ФармаВіжн Сан. ве Тідж. А.Ш./

PharmaVision San. ve Tic. A.S.

&nb= sp;

Місцезна= ходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Давутпаша Джад. №145 Зейтінбурну Стамбул, Туреччина<= /span>/

= Davutpasa Ca= d. No:145 Zeytinburnu Istanbul, Turkey.

Заявник.=

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/
WORLD MEDICINE, LL= C, Ukraine<= /span>.