MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D189E4.18762600" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D189E4.18762600 Content-Location: file:///C:/6808D478/UA144140101_03B8.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ПРЕСАРТАН ® Н-50
(РRЕSАRТАN® Н-50)
Склад:
діючі речовини: losartan potassium, hydrochlorothiazide<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Arial Unicode MS","sans-se=
rif";
mso-ansi-language:UK'>;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лозар=
тану
калію 50 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза
мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, кремн=
ію
діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
плівкова оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, тита=
ну
діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь 6000, хіноліновий жовтий (Е 104).=
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболон=
кою.
Фармакотерапевтична група.
Комбінований антигіпертензивний засіб (антагоніст
рецепторів ангіотензину ІІ типу АТı та діуретик).
Код АТХ С09D
A01.
Клінічні характеристики
Показання.
-
Лікування артеріальної гіпертензії у тих хворих, яким
показана комбінована терапія.
-
Зниження ризику серцево-судинних ускладнень і смертно=
сті
у пацієнтів з артеріальною гіпертензією й гіпертрофією лівого шлуночка.
Протипоказання.
-
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів
препарату.
-
Підвищена чутливість до інших препаратів, що є похідн=
ими
сульфонамідів.
-
Анурія.
-
Виражене порушення функції нирок (кліренс креатиніну =
< 30 мл/хв.).
-
Виражене порушення функції печінки.
Спосіб застосування та дози.
Пресартан ® Н-50 можна призначати у поєднанні з іншими
антигіпертензивними препаратами. Пресартан ® Н-50 можна застосовувати незалежно від прийо=
му
їжі.
Артеріальна гіпертензія
Звичайна початкова підтримувальна доза препарату – 1
таблетка Пресартану ® Н-50 1 ра=
з на
добу. Пацієнтам без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки
Пресартану ® Н-50 (50 мг лозартану/12,5 мг гідрохлоротіазиду) протягом 2-4
тижнів дозу препарату можна збільшити до 2 таблеток Пресартану ® Н-50 50/12=
,5
мг 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки Пресартану ® Н-50 50/12,5 м=
г 1
раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 ти=
жнів
після початку терапії.
Підбір початкової дози Пресартану ® Н-50 для літніх пацієнтів не потрібний. Пресартан ® Н-50 у дозі 2 таблетки
50/12,5 мг не слід застосовувати як початкову терапію літніх пацієнтів.
Зниження ризику серцево-судинних ускладнень та смертн=
ості
у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.
Стандартна початкова доза лозартану становить 50 мг 1=
раз
на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня
артеріального тиску на тлі прийому лозартану 50 мг на добу, потрібно підбирати=
терапію
із застосуванням комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлоротіазиду (=
12,5
мг) і надалі збільшити дозу до 2 таблеток Пресартану ® Н-50 50 мг/1=
2,5 мг
(усього 100 мг лозартану й 25 мг гідрохлоротіазиду на добу однократно).
Побічні реакції.
Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомляло=
ся
раніше при застосуванні лозартану та/або гідрохлоротіазиду окремо. У більшо=
сті
випадків небажані явища були легкими, мали минущий характер і не вимагали
припинення терапії.
У контрольованих клінічних дослідженнях запаморочення
було єдиним пов’язаним із прийомом препарату небажаним явищем, частота якого
перевищувала таку при прийомі плацебо на один або більше відсотків.
Лозартан калію у комбінації з гідрохлоротіазидом зага=
лом
добре переноситься пацієнтами з артеріальною гіпертензією й гіпертрофією лі=
вого
шлуночка. Найбільш частими пов’язаними із прийомом препарату побічними ефек=
тами
були запаморочення, загальна слабкість та втомленість.
У процесі постмаркетингового застосування препарату
повідомлялося про такі додаткові небажані реакції.
Гіперчутливість: анафілактичні реакції,
ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані й голосової щілини з
розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ або язика;=
у
деяких із цих пацієнтів було зазначено розвиток ангіоневротичного набряку в
анамнезі при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Є
окремі повідомлення про розвиток васкулітів, включаючи хворобу Шенляйн-Гено=
ха,
на тлі прийому лозартану.
Травний тракт: є поодинокі повідомлення про розвиток гепатиту, а та=
кож
діареї у пацієнтів, що лікувалися лозартаном.
Дихальна система: повідомлялося про випадки виникне=
ння
кашлю на тлі лікування лозартаном.
Шкірні покриви: кропив’янка.
Додаткові побічні ефекти, які спостерігалися при
застосуванні кожного з компонентів препарату і можуть бути потенційними
побічними ефектами Пресартану ® Н-50.
Лозартан
Висипи, дозозалежні ортостатичні ефекти, біль у живот=
і,
астенія/втома, біль у грудній клітці, набряки/набряклість, серцебиття,
тахікардія, диспепсія, нудота, біль у спині, м’язові судоми, головний біль,
безсоння, кашель, закладеність носа, фарингіт, синусові розлади, інфекції
верхніх дихальних шляхів, мігрень, порушення функції печінки, анемія, міалг=
ія,
прутирус.
Гідрохлоротіазид
Інфекції та інвазії: сіаладеніт.
Порушення кровотворної системи: лейкопенія,
нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична
анемія, пригнічення кісткового мозку.
Порушення обміну речовин: анорексія, гіперглікемія, глюкозу=
рія,
гіперурикемія, порушення електролітного балансу, підвищений рівень холестер=
ину
та тригліцеридів, подагра.
Психічні порушення: занепокоєння, депресія, порушення
сну.
Порушення з боку нервової системи: головний
біль, втрата апетиту, парестезія, запаморочення.
Порушення зору: ксантопсія, минуща нечіткість зору=
.
Порушення з боку серця: постуральна артеріальна гіпотензі=
я,
аритмія.
Судинні порушення: некротичний васкуліт (васкуліт,
шкірний васкуліт).
Респіраторні та медіастинальні порушення:<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK'> порушення
дихання (включаючи пневмоніт і набряк легенів).
Порушення з боку травного тракту: діарея,
запор, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: жовтяниця (внутрішньопечінкова
холестатична жовтяниця), холецистит.
Порушення з боку шкіри та м’яких тканин: <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK'>реакції
фоточутливості, висипи, еритематозні реакції, схожі на туберкульоз шкіри,
реактивація еритематозного червоного вовчака, кропив’янка, анафілактичні
реакції, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, пурпу=
ра.
Порушення з боку кістково-м’язової системи, сполучної
тканини: м’язовий
спазм, м’язова слабкість.
Ниркові порушення та порушення сечовипускання:=
порушення
ниркової функції, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення: гарячка, сексуальні розлади,
слабкість.
Передозування.
Немає даних про специфічне лікування передозування
Пресартаном ® Н-50. Лікування симптоматичне і підтримувальне. При передозув=
анні
терапію Пресартаном ® Н-50 потрібно припинити, а пацієнт потребує
спостереження. Можливі лікувальні заходи включають викликання блювання у
випадку, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також корекцію дегідратації,
електролітних порушень, печінкової коми та артеріальної гіпотензії за допом=
огою
симптоматичної терапії.
Лозартан
Дані про передозування препарату людей обмежені. Найб=
ільш
імовірними проявами передозування є артеріальна гіпотензія й тахікардія;
брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У
випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримувальна тера=
пія.
Лозартан і його активний метаболіт не можна усунути гемодіалізом.
Гідрохлоротіазид
Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту
електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації
внаслідок надмірного сечовиділення. При одночасному прийомі серцевих глікоз=
идів
гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій. Гідрохлоротіазид видаляється
шляхом гемодіалізу, проте ступінь виділення не було встановлено.
Застосування у період вагітності або годування груддю=
.
Застосування у період вагітності
Застосування засобів, що чинять безпосередній вплив на
ренін-ангіотензинову систему, протягом другого й третього триместрів вагітн=
ості
може заподіяти шкоду плоду, що розвивається, або навіть спричинити його
загибель. При виявленні вагітності препарат Пресартан ® Н-50 слід відмінити
якомога швидше.
Хоча немає досвіду застосування Пресартану ® Н-50
вагітним жінкам, дослідження на тваринах продемонстрували, що застосування
лозартану може заподіяти шкоду й призвести до загибелі плода й немовляти, щ=
о,
імовірно, пов’язано із впливом препарату на ренін-ангіотензинову систему. У
плода людини перфузія нирок, що залежить від розвитку ренін-ангіотензинової
системи, починається у другому триместрі; таким чином, ризик порушення розв=
итку
й загибелі плода зростає при застосуванні препарату Пресартан ® Н-50 під час
другого або третього триместрів вагітності.
Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар’=
єр і
з’являються в крові пуповини. Регулярне застосування діуретиків вагітним жі=
нкам
без іншої патології (окрім артеріальної гіпертензії) не рекомендується, том=
у що
це створює ризик розвитку в матері й плода таких несприятливих явищ, як
ембріональна жовтяниця й жовтяниця немовлят, тромбоцитопенія й, можливо, ін=
ших
побічних реакцій, які спостерігаються у дорослих. Діуретики не запобігають
розвиткові токсикозу вагітності, і немає задовільних доказів того, що вони
корисні при його лікуванні. Протипоказаний у період вагітності.
У випадку планування або встановлення вагітності преп=
арат
треба негайно відмінити.
Застосування у період годування груддю
Невідомо, чи виводиться лозартан з грудним молоком.
Тіазидні діуретики виявляються в грудному молоці. Рішення про припинення
прийому ліків слід приймати з урахуванням важливості препарату для матері. =
При
необхідності прийому препарату для матері годування груддю слід припинити,
зважаючи на потенційно можливі побічні ефекти у дитини.
Діти.
Ефективність і безпека застосування препарату для
лікування дітей не встановлені.
Особливості застосування.
Слід з обережністю призначати таким категорія пацієнт=
ів:
-
з порушенням водно-електролітного балансу (зневодненн=
я,
гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія), яке м=
оже
розвиватися на тлі інтеркурентної діареї або блювання;
-
із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом
артерії єдиної нирки; цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією
та/або подагрою; з обтяженим алергологічним анамнезом і бронхіальною астмою=
; а
також при системних захворюваннях сполучної тканини ( у тому числі системно=
му
червоному вовчаку); гіповолемії (у тому числі на тлі високих доз діуретиків=
); а
також при одночасному призначенні з нестероїдними протизапальними препарата=
ми
(НПЗП), у тому числі інгібіторами циклооксигенази-ІІ.
Лозартан
Порушення функції нирок
Є повідомлення про те, що у деяких хворих, які прийма=
ли
препарат, у зв’язку з пригніченням функції ренін-ангіотензинової системи
спостерігалися зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; ці змі=
ни
можуть мати оборотний характер і зникати після припинення терапії.
Інші засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову
систему, можуть призводити до підвищення вмісту сечовини й креатиніну в кро=
ві
пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії й стенозом єдиної нирки.
Побічні ефекти відзначалися на тлі прийому лозартану; дані зміни функції ни=
рок
можуть бути оборотними й зникати після припинення терапії.
Гідрохлоротіазид
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітн=
ого
балансу
Як і при прийомі будь-яких антигіпертензивних засобів=
, у
частини пацієнтів може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія.
Пацієнти повинні бути під наглядом з метою своєчасного виявлення клінічних
ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад зневоднення,
гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, я=
кі
можуть розвиватися на тлі інтеркурентної діареї або блювання. Таким пацієнт=
ам
необхідний контроль рівня електролітів сироватки крові.
Метаболічні й ендокринні ефекти
Терапія тіазидами може порушувати толерантність до
глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоклікемічних
засобів, у тому числі інсуліну.
Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею й
спричинити епізодичне й незначне підвищення рівня кальцію сироватки крові.
Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Треба
припиняти прийом тіазидного діуретика перед дослідженням функцій при щитови=
дних
залоз.
Підвищення рівня холестерину й тригліцеридів крові мо=
же
бути пов’язане з терапією тіазидни=
ми
діуретиками.
У таких пацієнтів застосування діазидних діуретинів м=
оже
призвести до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменш=
ує
рівень сечової кислоти, його комбінація з гідрохлоротіазидом зменшує
вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком.
Інші ефекти
У пацієнтів, які одержують тіазидні діуретики, реакції
гіперчутливості можуть спостерігатися навіть у разі відсутності вказівок на
наявність алергії або бронхіальної астми в анамнезі. Є повідомлення про
розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчака на тлі
прийому тіазидних діуретиків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керування
автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
З огляду на можливість розвитку таких побічних реакці=
й,
як запаморочення, артеріальна гіпотензія, м’язові спазми, слабкість, минуща
втрата гостроти зору, препарат слід застосовувати з обережністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій.
Лозартан
У клінічних дослідженнях фармакокінетики не було вияв=
лено
клінічно значущих взаємодій препарату з гідрохлоротіазидом, дигоксином,
варфарином, циметидином, фенобарбіталом (див. розділ Гідрохлоротіазид),
кетоконазолом та еритроміцином. За наявними повідомленнями, рифампін і
флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічні наслідки даних
взаємодій не вивчені.
Поєднання лозартану, як і інших засобів, що блокують
ангіотензин ІІ або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад
спіронолактоном, триамтереном, амілоридом), калієвмісними добавками або сол=
ями
калію можу призводити до збільшення рівня калію сироватки крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому чи=
слі
селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори) можуть знижувати
ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Тому гіпотензивний ефект
антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ може послаблятися нестероїдними
протизапальними препаратами, у тому числі ЦОГ-2 інгібіторами.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які од=
ержували
терапію НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ- 2), лікування антагоністами рецепто=
рів
ангіотензину ІІ може спричинити подальше погіршення функції нирок. Дані ефекти звичайно оборотні.
Гідрохлортіазид з:
-
алкоголем, барбітуратами та наркотичними засобами: мо=
жлива
ортостатична гіпотензія;
-
протидіабетичними засобами (пероральні гіпоглікемічні
засоби та інсулін): може виникнути необхідність корекції дози протидіабетич=
ного
засобу;
-
іншими гіпотензивними засобами: посилення гіпотензивн=
ого
ефекту;
-
холестираміном і колестипольними смолами: зменшення
всмоктування гідрохлоротіазиду;
-
глюкокортикостероїдами, кортикотропіном, карбеноксоло=
ном,
амфотерицином В: порушення балансу електролітів, особливо калію;
-
недеполяризуючими міорелаксантами: можливе посилення =
дії
міорелаксанту;
-
літієм: протипоказаний одночасний прийом із препарата=
ми
літію через зменшення швидкості виведення літію та підвищення розвитку літі=
євої
інтоксикації;
-
нестероїдними протизапальними препаратами: послаблення
гіпотензивної дії тіазидних діуретиків;
-
серцевими глікозидами: підвищення ризику дигіталісної
інтоксикації;
-
атенололом: при одночасному прийомі підвищується ризик
розвитку аритмії;
-
триметопримом: одночасний прийом з інгібіторами АПФ і
тіазидними діуретиками підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Лозартан. Ангіотензин ІІ – потужний вазоконстриктор –=
є
активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним із найважливіших
факторів патофізіології гіпертензії. Ангіотензин ІІ зв’язується з АТ=
1-рецепторо=
м,
який виявляється у багатьох тканинах (наприклад у гладких м’язах судин,
надниркових залозах, нирках, серці) і бере участь у низці біологічно важлив=
их
процесів, у тому числі вазоконстрикції і вивільненні альдостерону. Ангіотен=
зин
ІІ також стимулює проліферацію і гладком’язових клітин. Лозартан селективно
зв’язується з АТ1-рецепторо=
м. В
умовах in =
i>vitro та лозартан =
та
його фармакологічно активний метаболіт – карбоксильна кислота (Е-3174)-
блокують усі фізіологічно значущі впливи ангіотензину ІІ незалежно від джер=
ела
або шляху синтезу. Діюча речовина препарату селективно зв’язується з АТ1in <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif=
";
mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:EN-US'>vivo-рецепторо=
м,
не зв’язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали. Лозарт=
ан
не пригнічує АПФ (кініназу ІІ) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну.
Внаслідок цього ефекти, безпосередньо не пов’язані з блокадою АТ1-рецептора,
такі як посилення впливів, медіатором яких є брадикінін, не асоційовані із
застосуванням лозартану.
Застосування лозартану дозволяє зменшити ризик леталь=
ного
наслідку у результаті інсульту, інфаркту міокарда чи серцево-судинних
захворювань у хворих на артеріальну гіпертензію з гіпертрофією лівого шлуно=
чка;
а також забезпечує захист нирок у хворих на цукровий діабет ІІ типу з
протеїнурією.
Гідрохлоротіазид – тіазидний діуретик. Механізм дії п=
ов’язаний
із впливом на епітелій ниркових канальців, де препарат гальмує реабсорбцію
іонів хлору і натрію. Препарат спричиняє екскрецію натрію, хлору, води, а т=
акож
іонів калію та магнію. Реабсорбція кальцію підвищується. Внаслідок посилення
діурезу зменшується об’єм циркулюючої крові та артеріальний тиск. Комбінація
гідрохлоротіазиду і лізиноприлу характеризується більш сильною гіпотензивною
дією, ніж кожний її компонент окремо; при цьому втрата калію, спричинена ді=
єю
діуретиків, зменшується. Тривалість антигіпертензивної дії препарату після
одноразового прийому становить 36 годин. Максимальний терапевтичний ефект
розвивається через 3-4 тижні лікування.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального прийому лозартан добре всмоктуєтьс=
я і
зазнає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту
карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність
таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні пікові концентрації
лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годин=
у і
3-4 години. Коли препарат застосовували разом із їжею, клінічно значущого
впливу на профіль концентрації в плазмі лозартану не спостерігали.
Розподіл
Лозартан і його активний метаболіт на > 99 % зв’язується з протеїнами плазми, передусім з
альбуміном. Об’єм розподілу лозартану становить 34 л. Відповідно до результ=
атів
досліджень, лозартан може незначною мірою проникати крізь гематоенцефалічний
бар’єр або взагалі не проходити крізь нього.
Елімінація
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метабол=
іту
становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та йо=
го
активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. При
пероральному застосуванні лозартану із сечею у незміненому вигляді виділяєт=
ься
приблизно 4 % прийнятої дози і близько 6 % - у вигляді активного метаболіту.
Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні=
при
пероральному прийомі лозартану у дозах до 200 мг.
Після перорального застосування концентрації в плазмі
лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з
термінальним часом напіввиведення приблизно 2 години і 6 -9 годин відповідн=
о.
Після перорального прийому С14- маркованого лозартану приблизно 35 % радіоактивності
знаходять у сечі, а 58 % - у фекаліях.
Гідрохлоротіазид після прийому внутрішньо всмоктуєтьс=
я на
60-75 %. Діуретичний ефект виявляється через 2 години, досягає максимуму че=
рез
4 години і триває 12 годин. Час досягнення максимальної концентрації у плаз=
мі
крові – 1,5-3 години, з білками зв’язується 40-70 %. У пацієнтів з нормальн=
ою
функцією нирок виведення здійснюється майже повністю нирками. Після прийому
внутрішньо практично повністю виводиться із сечею у незміненому стані. У лі=
тніх
пацієнтів та у хворих із порушенням функції нирок кліренс гідрохлоротіазиду
суттєво знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації у
плазмі крові. У хворих на цироз печінки змін у фармакокінетиці
гідрохлоротіазиду не відмічається.
Гідрохлоротіазид та лізиноприл не впливають на кінети=
ку
один одного.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці=
при
температурі не вище 25 ºС, у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері; =
по 2
блістери в картонній упаковці.
По 10 таблеток у блістері; =
по 3
блістери в картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Іпка Лабораторіз Лімітед, Індія
Ipca Laboratories, Limited, India
Місцезнаходження
Плот № 255/1, віладж – Атал, Ю.Т. Дадра та Нагар Хаве=
лі,
396 230 – Сильвасса, Індія.