ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засоб= у

вольтарен^®<=
/span>

(VOLTAREN^®)

Склад:

діюча речовина: диклофенак натрію;

1 таблетка гастрорезистентна містить диклофенаку натрію 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини (по 25 мг та 50 мг): кремнію діоксид колоїд= ний безводний; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; крохмаль кукурудзяний; повідон К 30; натрію крохмальгліколят (= тип А);

покриття таблеток (субпокриття та кольорове) по 25 мг:

гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); ол= ія рицинова поліетоксильована, гідрогенізована; суспензія жовтого пігменту: за= ліза оксид жовтий (Е 172), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк; сус= пензія білого пігменту: титану діоксид (Е 171), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза);

покриття кишковорозчинне:= метакрилатний сополімер (тип= А), поліетиленгліколь 8000/ макрогол 8000, силіконова протипінна емульсія, таль= к;

покриття таблеток (субпокриття та кольорове) по 50 мг:

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font= -family: "Times New Roman",serif;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US; font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:bold'>гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); олія рицинова поліетоксильована, гідрогенізована; заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (Е 172); тальк; титану діоксид (Е 171);

покриття кишковорозчинн= е: метакрилатний сополім= ер (тип А), поліетиленгліколь 8000/ макрогол 8000, силіконова протипінна емуль= сія SE 2, тальк.

Лікарська форма. Таблетки гастрорезистен= тні.

Основні фізико-хімічні властивості:

25 мг: жовті, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями, з одного = боку таблетки – тиснення «CG», з іншого – «BZ»;

50 мг: світло-коричневі, круглі, д= воопуклі таблетки зі скошеними краями, з одного боку таблетки – тиснення «CG», з інш= ого – «GT».

Фармакотерапевтична група. = Нестероїдні протизапальні та протиревматичні зас= оби.

Похідні = оцтової кислоти та споріднені сполуки. Диклофенак. Код АТХ М01А В05.

Фармакологічні властивості.<= /p>

Фармакодинаміка.

Вольтарен^® містить дикл= офенак натрію – речовину нестероїдної структури, що чинить виражену аналгетичну, протизапальну дію.

Він є інгібітором простагландинсин= тетази (циклооксигенази).

In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівален= тних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеог= ліканів хрящової тканини.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Хоча абсорбція відбувається повністю, почат= ок дії може бути сповільненим в результаті проходження через шлунок, на що може вплинути прийом їж= і, який уповільнює випорожнення шлунка. Середні пікові плазмові концентрації 1,= 48 ± 0,65 мкг/мл (1,5 мкг/мл &= #8801; 5 мкмоль/л) досягаються в середньому через 2 години після застосування таблет= ки у дозі 50 мг.

Біодоступність

Близько половини застосованого дик= лофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект першого пр= оходження); площа під кривою концентрації (AUC) після прийому препарату всередину стано= вить приблизно половину від значення, отриманого при застосуванні еквівалентної парентеральної дози.

Фармакокінетичні характеристики пр= епарату не змінюються при повторному застосуванні. Накопичення не відбувається за у= мови дотримання рекомендованого дозування.

Концентрації в плазмі крові у діте= й, які отримували еквівалентні дози (мг/кг маси тіла), подібні до концентрацій, що спостерігалися у дорослих (тільки для таблеток у дозі 25 мг).

Розподіл

Зв’язування диклофенаку з білками сироватки крові становить 99,7 %, з альбуміном – 99,4= %.

Диклофенак проникає в синовіальну = рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2–= 4 години пізніше, ніж у плазмі кро= ві. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3–= 6 годин. Через 2 години після дося= гнення максимальної концентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині залишається більш високою; це явище спостерігається протягом 12 годи= н.

Диклофенак був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці однієї жінки. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу.

Метаболізм.

Диклофенак метаболізується частков= о шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більша частина яких утворює кон’югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, = але значно менше, ніж диклофенак.

Виведення

Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми становить 263 ± 56 мл/хв (середнє
значення ± СВ). Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить 1–= 2 години. Період напіввиведення з плазми крові чотирьох метаболітів, зокрема двох фармаколог= ічно активних, також нетривалий і становить 1–= 3 години. Близько 60 % застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких та= кож перетворюється на глюкуронідні кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигля= ді метаболітів із калом.

Окремі групи пацієнтів

Літні пацієнти.<= /i> Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарат= у не спостерігався, окрім того факту, що у п’яти пацієнтів літнього віку 15-хвил= инна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації препарату у плазмі крові, ніж це очікувалося у молодих здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із порушен= ням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, можна не очікувати накопич= ення незміненої активної речовини, зважаючи на кінетику препарату після одноразо= вого застосування. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизн= о у 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців. Проте в кінцевому підсумку всі метаболіти виводилися із жовчю.

Пацієнти із захворюваннями печінки. У хворих з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофе= наку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Клінічні характеристики.

Показання.

·      Запальні і дегенеративні форми рев= матичних захворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити);

·      больові синдроми з боку хребта;

·      ревматичні захворювання позасуглоб= ових м’яких тканин;

·      гострі напади подагри;<= /span>

·      посттравматичні і післяопераційні = больові синдроми, що супроводжуються запаленням
і набряками, наприклад, після стоматологічних та ортопедичних втручань;

·      гінекологічні захворювання, які супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприклад первинна дисмено= рея або аднексит;

·      як допоміжний засіб при тяжких зап= альних захворюваннях ЛОР-органів, які супроводжуються відчуттям болю, наприклад при фаринготонзиліті, отиті.

Відповідно до загальних терапевтич= них принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Гарячка сама по собі не є показанням для застосування препарату.=

&nb= sp;

Протипоказання.

·      Гіперчутливість до діючої речовини= або до будь-якого іншого компонента препарату.

·      Гостра виразка шлунка або кишечник= у; гастроінтенстинальна кровотеча або перфорація.

·      Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, що пов’язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП).<= /p>
·      Активна = форма пептичної виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки/ кровотечі або рецидивуюча пептична виразка/ кровотеча в анамнезі (два або більше окремі епізоди встановленої виразки або кровотечі).

·      Останній триместр вагітності.=

·      Запальні<= /span> захворювання кишечнику (наприкл= ад хвороба Крона або виразковий коліт).=

·      Печінкова= недостатність.

·      Ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації <&nbs= p;15 мл/хв/1,73 м²).

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·      Застійна серцева недостатність (NY= HA ІI–IV).

·      Лікування періопераційного болю пр= и аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

·      Ішемічна хвороба серця у пацієнтів= , які мають стенокардію або перенесли інфаркт міокарда.<= /p>
·      Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних а= так.

·      Захворювання периферичних артерій.=

·      Вольтарен^®, як і інші нестероїдні протизапальні препарати, протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших Н= ПЗП виникають напади бронхіальної астми, ангіоневротичний набряк, кропив’янка а= бо гострий риніт, поліпи носа та інші алергічні симптоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Нижче зазначено взаємодії, що спостерігалися при застосуванні диклофенаку у вигляді гастрорезистентних таблеток та/або в інших лікарських формах.

Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при одночас= ному призначенні диклофенаку з індукторами СYP2C9 (наприклад рифампіцином). Це м= оже призвести до значного зменшення концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку.

Інгібітори CYP2C9. Необхідна обережність при одночас= ному призначенні диклофенаку з інгібіторами CYP2C9 (наприклад вориконазолом). Це може призвести до значного збільшення максимальних концентрацій у плазмі кр= ові та експозиції диклофенаку.

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літ= ію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.=

Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і щодо інших НПЗП, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) може призвести до зниження їхнього антигіпертензивного ефек= ту внаслідок інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо рівня артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг нирк= ової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв’язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

Циклоспорин і такролімус. Вплив диклофенаку, як і інших НПЗП, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину та такролімусу. У зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж ті, що призначаються паці= єнтам, які не застосовують циклоспорин та такролімус.

Препарати, що спричиняють гіперкаліємію.<= /i> Одночасне лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівня калію у сироватці кр= ові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити більш часто.

Антибактеріальні хінолони. Можливий розвиток судом у пацієнт= ів, які одночасно застосовували похідні хінолону та НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією і судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід проявляти обережність при вирішенні питання про застосування хінолону пацієнтам, які вже отримують НПЗП.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди= . Одночасне застосування диклофенаку та інших НПЗП або системних кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Одночасне застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити заст= ережних заходів. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які застосовують одночасно диклофенак та антикоагулянти. Тому для впевненості, що ніякі зміни в дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендований ретельний моніторинг стану таких пацієнтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може тимчас= ово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).<= /span>

Одночасне застосування НПЗП та СІЗ= ЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак може застосовуватися разом з пероральними антидіабетичними засоб= ами і не змінювати їхній терапевтичний ефект. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлю= вало необхідність зміни дози антидіабетичних засобів під час застосування диклофенаку. З цієї причини як застережний захід рекомендовано під час комбінованої терапії контролювати рівень глюкози в крові.=

Також наявні окремі повідомлення п= ро випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.<= /span>

Метотрексат. Ди= клофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить = до підвищення рівнів метотрексату. Слід дотримуватись обережності при призначе= нні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до або після застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату= і НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкова= на накопиченням метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗП.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується монітори= нг концентрацій фенітоїну в плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням вп= ливу фенітоїну.

Холестипол та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити за= тримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується признач= ати диклофенак принаймні за одну годину до або через 4–= 6 годин після застосування колести= полу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити ШКФ і підвищ= ити рівні глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити ефект міфепристону.

Особливості застосування.

- Загальні

Щоб мінімізувати небажані ефекти, л= ікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.
Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу Вольтарен^® із системними НПЗП, такими як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких док= азів синергічного ефекту і у зв’язку з потенційними адитивними п= обічними ефектами.

Плацебо-= контрольовані дослідження виявили підвищений ризик розвитку тромботичних серцево-судинних= і цереброваскулярних ускладнень при застосуванні певних селективних інгібітор= ів ЦОГ-2. Оскільки наразі немає порівняльних даних клінічних досліджень щодо тривалого застосування диклофенаку у максимальних дозах, подібний ризик не можна виключати. Безпосередня кореляція цього ризику із селективністю окрем= их НПЗП до ЦОГ-1/ЦОГ-2 наразі не встановлена. За відсутності таких даних перед= призначенням диклофенаку слід проводити ретельну оцінку ризику та користі для пацієнтів з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розлад= ами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризи= ку (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління). Зваж= аючи на цей ризик, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого можливого терміну лікування.

Вплив НП= ЗП на нирки включає затримку рідини із набряками та/або артеріальною гіпертензією= . Пацієнтам із порушеннями серцевої діяльності або іншими станами, що сприяють затримці рідини, диклофенак слід застосовувати з обережністю. Це також рекомендується пацієнтам, які одночасно приймають діуретики або інгібітори АПФ або схильні= до підвищення ризику розвитку гіповолемії.

Наслідки, як правило, є більш серй= озними у пацієнтів літнього віку. Слід бути обережними при призначенні препарату осо= бам літнього віку. Необхідна обережність щодо застосування пацієнтам віком понад 65 років= . Зокрема, рекомендується застосо= вувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього ві= ку або з низькою масою тіла.

Якщо у пацієнтів, які приймають Вольтарен^®, виникають кровотечі або виразки шлунково-кишкового тракту, застосування цього препарату слід припин= ити.

Як= і при застосуванні інших НПЗП, можуть спостерігатися алергічні реакції, в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку.=

Завдяки своїм фармакодинамічним властиво= стям, Вольтарен^®, як і інші НПЗП, мо= же маскувати симптоми інфекції.<= /p>
Вольтарен^®, гастрорезистентні таблетки, містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тяжким дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні застосовувати Вольтарен^®, гастрорезистентні таблетки.

Реакції гіперчутливості можуть так= ож прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може спричинити інфаркт міокарда. Симптоми таких реакцій можуть включати біль у = грудях, що виникає в поєднанні з алергічною реакцією на диклофенак.

- Вплив на травн= ий тракт

При застосуванні всіх НПЗП, як ЦОГ= -2-селективних, так і ні, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (випадки блювання кров’ю, мелени), утворення виразки або перфораці= ї, які можуть бути летальними і статися в будь-який час у процесі лікування з = або без попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, спостерігаються явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

Як і при застосуванні інших НПЗП, дл= я пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травн= ого тракту (ТТ), у разі призначення диклофенаку обов’я= зковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ТТ збільшується з підвищенням дози НПЗП, зокрема диклофенаку.=

Пацієнти літнього віку мають підви= щену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗП, особливо щодо шлунково-кишк= ової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Щоб знизити ризи= к такого токсичного впливу на ТТ, лікування починають та підтримують найнижчими ефективними дозами. Для таких паціє= нтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилов= ої кислоти (АСК/аспірин або інші лікарські засоби, які здатні підвищувати ризик небажаної дії на ТТ), слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього = віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Застосування НПЗП, включаючи дикло= фенак, може бути пов’язане з підвищеним ризиком виникнення шлунково-кишкової неспроможності анастомозу. Рекомендуєть= ся ретельне медичне спостереження та обережність при застосуванні лікарського засобу Во= льтарен^® після операції на шлунково-кишковому тракті.

- Вплив на печін= ку

Ретельний медичн= ий нагляд потрібен у разі, коли Во= льтарен^®призначається пацієнтам з<= /span> порушенням функції печінки, оскільки їхній стан може = погіршитись.

Як і при застосуванні інших НПЗП, рівень одного або декількох ферментів печінки може = підвищуватися при прийомі диклофенаку. Підвищення рівня ферментів було, як правило, оборотним після припинення застосування препара= ту.

Таке підвищення дуже часто спостерігалося при застосуванні диклофенаку в клінічн= их дослідженнях (приблизно у 15 % пацієнтів), але дуже рідко супроводжувалося клінічними симптомами. Більшість із цих випадків пов’язані з підвищеннями на межі норми. Часто (у 2,5 % випадків) спостерігалося помірне підвищення (від ≥ 3 до < 8 разів вище верхньої межі норми), тоді як частота виражених збільшень (≥ 8 разів вище верхньої межі норми) залишалася приблизно на рівні 1 %. Підвищений рівень печінкових ферментів супроводжува= вся клінічно вираженим ураженням печінки у 0,5 % випадків у вищезазначених клінічних дослідженнях.

Під час довготривалого лікування препаратом Вольтарен^® призначається регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферменті= в як застережний захід. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршую= ться та якщо клінічні симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюванн= ями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання), застосування препарату Вольтарен^® слід припинити.

Окрім підвищення рівня печінкових ферментів, були рідкісні повідомлення про тяжкі реакції з боку печінки, включаючи жовтяницю та фульмінантний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, які в окремих випадках призводили до смерті.

Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.= Застереження необхідні у разі, якщо Вольтарен^® застосовується пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.

- Вплив на нирки

НПЗП, включаючи диклофенак, знижують рівень простагландинів, які є важливими для підтримки ниркового кровотоку.<= /span>

Оскільки при лікуванні НПЗП, зокрема диклофенаком, часто (1−10 %) були зареєстровані випадки затримки рідини, набряків та гіпертензії, особливу увагу слід приділити пацієнтам з п= орушеннями функції серця або нирок, артеріа= льною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують = супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на = функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зни= женням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад<= /span> до або після = серйозного хірургічного втручання. У таких = випадках як застережний захід рекомендується моніторинг нир= кової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, я= кий передував лікуванню.

- Вплив на шкіру

У зв’язку із застосуванням НПЗП, в= тому числі препарату Вольтарен^®, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайєлла, а також синдром гіперчутливості до препарату з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапі= ї: поява реакції відзначається в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Вольтарен^® необхідно припинити= при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

- СЧВ і змішані захворювання сполу= чної тканини

У пацієнтів із системним червоним = вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини можливий підвищений ризи= к розвитку асептичного менінгіту.

- Серцево-судинні та цереброваскул= ярні ефекти

Лікування препаратом Вольтарен^®, як правило, не рекомендується пац= ієнтам із діагностованими серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій) або неконтрольов= аною артеріальною гіпертензією.

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки і тільки у дозах до 100 мг на добу при курсі лікування більше 4 тижнів. Оскільки кардіоваскулярні ризики, пов’язані із застосуванням диклофенаку, можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найниж= чій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію, особливо якщо лікування триває більше 4 тижнів.

Для пацієнтів з наявністю в анамне= зі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу= та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Вольтарен^Ò необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають супутні діуретики або інгібітори АПФ або у яких підвищений ризик гіповолемії.<= /o:p>

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у висо= ких дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов’язано з незнач= ним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфа= ркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою артер= іальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хвороб= ою призначати диклофенак не рекомендовано. У разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику/користі і тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу протягом не більше 4 тижнів.=

Пацієнти повинні бути проінформова= ні щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення) у будь-який час протягом лікування. У цьому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

- Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні диклофенаку, як і інших НПЗП, рекомендується монітор= инг аналізу крові з лейкоцитарною формулою.

Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостеріга= ти за станом пацієнтів з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гемат= ологічними порушеннями.

- Астма в анамне= зі

У пацієнтів з астмою, сез= онним алергічним ринітом, набря= ком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хроні= чними обструктивними захворюваннями легень або хр= онічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов’язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на застосування НПЗП, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/ аналгетична астма), набря= к Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціа= льні застережні заходи (готовність до надання невідклад= ної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свер= біж або кропив’янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою або її наявністю в анамнезі.

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність=

Інгібування синтезу простагландині= в може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або р= изик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу = простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що цей ризик пропорційний введен= ій дозі та тривалості лікування. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищи= вся з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %.

Було показано, що у тварин застосування інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційної втрати та смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.

Перший/другий триместр

У І і ІІ триместрах вагітності пре= парат Вольтарен^® можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Якщо Вольтарен^® застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або вагітна жінка у першому чи др= угому триместрі вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалі= сть лікування – якомога коротшою.

Олігогідрамніон/порушення функції нирок у новонароджених/звуження артеріальної протоки

Застосування НПЗП з 20-го тижня вагітності може призвести до порушення функції нирок у плода, що може викликати олігогідрамніон, а у деяких випадках – ниркову недостатність у новонародженого. Ці п= обічні ефекти спостерігаються в середньому через кілька днів або тижнів лікування, хоча у рідкісних випадках олігогідрамніон розвивався вже через 48 годин піс= ля початку застосування НПЗП. Олігогідрамніон часто, але не завжди минає після припинення лікування НПЗП. Ускладнення тривалого олігогідрамніону можуть включати, наприклад, контрактури кінцівок та затримку розвитку легенів. У деяких постмаркетингових клінічних спостереженнях неонат= альна ниркова недостатність вимагала провед= ення інвазивних процедур, таких як обмінне переливання крові або діаліз.

Крім того, повідомлялося про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі, яке зникає в більшості випадків після припинення лікування.=

Якщо лікування препаратом Вольтарен^® триває більше ніж 48 годин, слід розг= лянути доцільність ультразвукового моніторингу навколоплідної рідини та серця плод= а. У разі виникнення олігогідрамніону або звуження артеріальної протоки необхідно відмінити Вольтарен^® та провести відповідне лікування згідно з клінічною практикою.

Третій триместр

Під час третього триместру вагітності застосування препарату Вольтарен^® протипоказане.

Всі інгібітори синтезу простагландинів можуть:

·      = піддавати плід таким ризикам:

o     серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);=

o     порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном;

·      = піддавати матір і дитину таким ризикам:

o     можливе подовження часу кровотечі = – ефект інгібування агрегації тромбоцитів, який може спостерігатися навіть при застосуванні дуже низьких доз; інгібування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування груддю

Як і інші НПЗП, диклофенак у незна= чній кількості виділяється у грудне молоко. У зв’язку з цим Вольтарен^{® протипоказано
жінкам у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля=
.}

Якщо лікування є необхідним, годув= ання груддю слід припинити.

Фертильність у жінок

Як і інші НПЗП, Вольтарен^{® може
негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати
препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із
зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розглянути доцільніс=
ть
відміни препарату Вольтарен^®.}

На підставі відповідних даних досл= іджень на тваринах неможливо виключити порушення репродуктивної функції у самців. Релевантність цих даних для людини не встановлена.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких під ч= ас терапії препаратом Вольтарен^®= виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, поруше= ння з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.=

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Лікарський засіб слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи мету лікування у кожного окремого пацієнта. <= /o:p>

Дорослі

Таблетки бажано приймати перед вживанням їжі= , запиваючи рідиною, їх не можна ділити або розжо= вувати.

Початкова доза зазвичай становить 100–150 мг на добу. При невиражених симптомах, а та= кож при тривалій терапії достатньо дози 75–100 мг/добу. Добову дозу розподіляют= ь на 2–3 прийоми. Для уникнення нічного болю або ранкової скутості лікування гастрорезистентними таблетками Вольтарен^Òможна доповнити призначенням ректа= льних супозиторіїв Вольтарен^Ò перед сном. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 150 м= г.

При первинній дисменореї добову до= зу підбирають індивідуально, зазвичай вона становить
50–150 мг. Початкова доза може бути 50–100 мг, але за необхідності її можна збільшити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що станови= ть 150 мг на добу.

Рекомендована максимальна добова д= оза препарату Вольтарен^® становить 150 мг.<= /p>
Діти віком 1–14 років

Вольтарен^Ò, гастрорезистентні таблетки у дозі 50 мг, не застосовують = дітям через високий вміст у них активної речовини. Табле= тки у дозі 25 мг можна застосовувати дітям у віці від
1 року за призначенням лікаря у добовій дозі 0,5–2 мг/кг маси тіла зал= ежно від тяжкості симптомів; цю дозу розподіляють на 2–3 прийоми.

При неможливості досягти призначен= ої дози дітям застосовують інші лікарські форми диклофенаку з відповідним дозування= м.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика препарату Вольтарен^® не погіршується до будь-яко= го клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з особливою обережністю таким пацієнтам, які, як правило, біл= ьш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів літнього віку або для пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендуєть= ся застосовувати найнижчі ефективні дози; також пацієнтів необхідно обстежити = щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.

Наявні кардіоваскулярні захворюван= ня або значні фактори ризику

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, курінн= я) можна лише після ретельної клінічної оцінки та, якщо його застосовують біль= ше 4 тижнів, у максимальних добових дозах до 100 мг (див. «Особливості застосува= ння»). Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.

Пацієнти з порушенням функції ниро= к

Вольтарен^Ò протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 15 мл/хв/1,73 м²).=

Спеціальних досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилось, рекомендацій щодо корекції дози немає. Необхідно з обережністю призначати Вольтарен^® пацієнтам із порушення функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печі= нки

Вольтарен^Ò протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю.

Спеціальних досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилось, рекомендацій щодо корекції дози немає. Необхідно з обережністю призначати Вольтарен^® пацієнтам із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки.

Діти. <= /span>

Вольтарен^®, гастрорезис= тентні таблетки у дозі 50 мг, не застосовують дітям через високий вміст у них діюч= ої речовини.

Передозування.

Симптоми

Типової клінічної картини, характе= рної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. Гостра <= span class=3Dhps>ниркова недостатність і ураження печінки можливі у разі тяжкої інтоксикації.

Лікування

Лікування гострого отруєння НПЗП, включаючи диклофенак, полягає в проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення диханн= я. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗП, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуют= ься з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Пі= сля прийому потенційно токсичних доз може бути застосоване активоване вугілля,= а після прийо= му потенційно небезпечних для життя доз – проведене очищення шлунка (наприклад індукція блювання, промивання шл= унка).

Побічні реакції.

Категорія частоти небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не мож= на оцінити за наявними даними).

Нижчезазначені небажані ефекти вкл= ючають явища, про які повідомлялося за умов короткострокового або довготривалого застосування препарату.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію та апласт= ичну анемію, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: <= /i>рідко – гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артер= іальну гіпотензію і шок); дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні порушення: дуже рідко – дезорієнтація, депре= сія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запамороче= ння; рідко – сонливість, втомлюваність; дуже рідко – парестезії, порушення пам’я= ті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт; частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливост= і, загальне нездужання.

З боку органів зору: дуже рідко – зорові порушення, затуманення зору, диплопія; частота невідома – неврит зорового нерва.<= /o:p>

З боку органів слуху та лабіринту: часто – верт= иго; дуже рідко – дзвін у вухах, розлади слуху.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – відчуття серцебиття,= біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія; частота невідома – синдром Коуніса.

Судинні розлади: часто – артеріальна гіпертензія; дуже рідко – васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:<= /span> рідко – астма (включаючи задишк= у); дуже рідко – пневмоніт.<= /i>

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудо= та, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, гематемезис, мелена, геморагічна діаре= я, виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею, гастроінтестинальним стенозом чи перфорацією (іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту; ду= же рідко – коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хворобу Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.

Вольтарен^® може спричин= ити хронічні запальні стани з псевдомембранами та стриктурами в дистальному від= ділі кишечнику (тонка кишка та товста кишка).

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансамі= наз; рідко – гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко – блискавичний гепа= тит, некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – виси= пання; рідко – кропив’янка; дуже рідко – висипання у вигляді пухирів, екзема, ерит= ема, мультиформна еритема, синдром Стівенса –Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж; частота нев= ідома – синдром гіперчутливості до препарату з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку нирок та сечовидільної системи: часто – затр= имка рідини в організмі, набряки; дуже рідко – гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефр= ит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення: <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk174616479'>рідко – набряк.

Порушення з боку репродуктивної системи та молоч= них залоз: дуже рідко – ім= потенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень = (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Зорові порушення.

Такі зорові порушення, як порушенн= я зору, погіршення зору і диплопія, є ефектами класу НПЗП і, як правило, оборотні п= ісля відміни препарату. Найбільш імовірний механізм порушень зору – це інгібуван= ня синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, що внаслідок порушення регуляції ретинального кровотоку може змінити регуляцію артеріального тиску= в сітківці ока та спричинити зміни гостроти зору. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.

Повідомлення = про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: <= /span>https://aisf.dec.gov.ua.<= /span>

Термін придатності. = 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^оС, запобігати дії вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 25 мг: По = 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в коробці з картону.
Таблетки по 50 мг: По = 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в коробці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Новартіс Саглік, Гіда ве Тарім Урунлері Сан. Ве Тік. А.С.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Йенісехір Махаллесі, Іхлара Вадісі Сокак № 2, Пендік, Стамбул, TR 34912, Туреччина.