І&#= 1053;СТРУКЦІЯ

д&#= 1083;я медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

К&#= 1054;РСАР^® Н

(CORSAR H= )

Склад:=

дію= 095;і речовини: валсартан, гідрохлороm= 0;іазид;

1 таблетка містить 80 мг валсартану = 10; 12,5 мг гідрохло= ;ротіазиду або 160 мг валсартану = 10; 12,5 мг гідрохло= ;ротіазиду, або 160 мг валсартану = 10; 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду, або 320 мг валсартану = 10; 12,5 мг гідрохлороm= 0;іазиду, або 320 мг валсартану = 10; 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду;

доп= 086;мiжнi речовини: цел= 102;лоза мікрокристk= 2;лічна, лактози мон = 86;гідрат, натрію кроскармелl= 6;за, повідон (К29-К32), тальк, магні= 102; стеарат, кремнію = діо= 082;сид колоїд&#= 1085;ий безводн&= #1080;й;

скл= 072;д оболонки таблетки:

80/12,5 мг= – = Opadry II 85G34642 Pink (спирт полівінілоk= 4;ий, тальк, титан= 091; діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза окси = 76; червоний (Е 172), заліза окси = 76; жовтий (Е 172), заліза окси = 76; чорний    (Е 172));

160/12,5мг= – Opadry II 85G25= 455 Red (спирт полівінілоk= 4;ий, тальк, титан= 091; діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза окси = 76; червоний (Е 172), жовтий захід FCF (Е 110));
160/25 мг – = Opadry II 85G23675 Orange (спирт полівінілоk= 4;ий, тальк, титан= 091; діоксид (Е 171), м= 072;крогол 3350, лецитин, заліза окси = 76; червоний (Е 172), = 079;аліза оксид жовти = 81; (Е 172), заліза оксид чорни = 81; (Е 172));

320/12,5 мг – = Opadry II 85G34643 Pink (спирт полівінілоk= 4;ий, тальк, титан= 091; діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза окси = 76; червоний (Е 172), заліза окси = 76; жовтий (Е 172));

320/25 мг – = Opadry II 85G32408 Yellow (спирт полівінілоk= 4;ий, тальк, титан= 091; діоксид (Е 171), макрогол 3350, лецитин, заліза окси = 76; жовтий (Е 172), заліза окси = 76; червоний (Е 172)).

Л&#= 1110;карська форма. Таблk= 7;тки, вкриті плівковою оболонкою.=

О&#= 1089;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

80/12,5 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору. На таблетці міститься маркування «V» з одного боку та «Н» з іншого;

160/12,5 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-ч = 77;рвоного кольору. На таблетці міститься маркування «V» з одного боку та «Н» з іншого;

160/25 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, світло-кори = 95;невого кольору. На таблетці міститься м = 72;ркування «V» з одного боку та «Н» з іншого;

320/12,5 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору. На таблетці міститься маркування «V» з одного боку та «Н» з іншого;

320/25 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з лінією розлому на о= 076;ному боці та боковими лініями розлому. На таблетці мі = 89;титься маркування «V» з одного боку та «Н» з іншого.

= Фар= макотерапеk= 4;тична група. Антагон&= #1110;сти ангіотензиl= 5;у II та діуретики. В= 072;лсартан та діуретик = 80;. Код ATX C09D АО3.=

=

Фармаколо= гічні властивостo= 0;.

= Фар= макодинаміl= 2;а.

= Акт= ивним гормоном ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС) є ангіо&= #1090;ензин II, утворений із ангіотензиl= 5;у І з участю ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ). Ангіотензиl= 5; II зв’язуєтьсn= 3; зі специфіч = 85;ими рецепторамl= 0;, розташованl= 0;ми на клітинни = 93; мембранах у різних тканинах. Ві= 085; має широкий спектр фізіологічl= 5;ої дії, включаю= 095;и як безпосередl= 5;ю, так і опосередкоk= 4;ану участь у регулюваннo= 0; артеріальнl= 6;го тиску. Як потужна судинозвужm= 1;вальна речовина, ан= 075;іотензин II чинить пряму вазопресорl= 5;у дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і сти= 084;улює секрецію альдостероl= 5;у.

= Вал= сартан є активним і специфічниl= 4; антагоністl= 6;м рецепторів ангіотензиl= 5;у II, що призначениl= 1; для внутріш = 85;ього застосуванl= 5;я. Він діє вибірково н = 72; рецептори підтипу AT₁ які є відповідалn= 0;ними за ефекти ангіотензиl= 5;у II. Збільшені рівні ангіотензиl= 5;у II внаслідок блокади АТ_{1-рецепторів
валсартаноl=
4;
можуть
стимулюватl=
0;
вільні АТ₂-l=
8;ецептори,
що
врівноважуn=
8;
ефект}AT₁-реце&#= 1087;торів. Валсартан н = 77; має жодної часткової активності агоніста відносно AT₁‑ре= цепторів і має набагато більшу (приблизно у 20= 000 разів) спорідненіl= 9;ть з АТ_1‑рецеп= ;торами, ніж із АТ₂-р = 77;цепторами.

= Вал= сартан не пригнічу= 08; АПФ, відомий також під назвою кіні = 85;аза II, який перетворює ангіотензиl= 5; І на ангіоте= 085;зин II і руйнує брадикінін. Не спостері = 75;ається ніяких побічних ефектів, зум= 086;влених брадикінінl= 6;м. У клінічних дослідженнn= 3;х, де валсарта = 85; порівнювавl= 9;я з інгібітороl= 4; АПФ, частота випадків сухого кашл= 02; була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися = 74;алсартаном, ніж у пацієнтів, які приймал = 80; інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9= % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітороl= 4; АПФ, розвивався сухий кашел= 00;, при лікуванні валсартаноl= 4; це ускладне = 85;ня було відзначено 19,5= % випадків, а при лікуван = 85;і тіазидним діуретиком R= 11; у 19 % випадків, = 91; той час як у групі хвори = 93;, які отримув = 72;ли лікування інгібітороl= 4; АПФ, кашель с&#= 1087;остерігавс= я у 68,5 % випадків (Р < 0,05).

= У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х частота кашлю у пацієнтів, які отримували комбінацію валсартану та гідрохлороm= 0;іазиду, становила 2,9 %.=

= Вал= сартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори і = 85;ших гормонів аб = 86; іонні канал = 80;, які відіграють важливу рол= 00; у регуляції функцій серцево-суд = 80;нної системи.

= При= значення препарату пацієнтам з гіпертензіn= 8;ю призводить до зниження артеріальнl= 6;го тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

= У більшості пацієнтів після призн = 72;чення пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я разової доз = 80; препарату початок антигіпертk= 7;нзивної активності відзначаєтn= 0;ся у межах 2 годин, а максимальнk= 7; зниження артеріальнl= 6;го тиску досягаєтьсn= 3; у межах 4–6 годин. Антигіпертk= 7;нзивний ефект зберігаєтьl= 9;я більше 24 годин після прийому разової доз = 80;. За умови регулярногl= 6; застосуванl= 5;я препарату максимальнl= 0;й терапевтичl= 5;ий ефект зазвичай досягаєтьсn= 3; протягом 2–4 тижнів і утримуєтьсn= 3; на досягнутомm= 1; рівні у ході тривалої терапії. Комбінація = 79; гідрохлороm= 0;іазидом ефективнішk= 7; знижує арте = 88;іальний тиск.

= Від= міна валсартану не призводить до відновле = 85;ня гіпертонії або інших побічних еф = 77;ктів. Валсартан н = 77; впливає на рівень зага = 83;ьного холестеролm= 1;, тригліцериk= 6;ів, глюкози в сироватці крові або сечової кислоти у па= 094;ієнтів з гіпертонієn= 2;.

= Точ= кою дії тіазидних діуретиків = 08; корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, д= 077; розташованo= 0; рецептори, щ= 086; мають висок = 91; чутливість до дії діуретиків, = 110; де відбуває = 90;ься пригніченнn= 3; транспортуk= 4;ання іонів Na і СІ= ;. Механізм ді= 11; тіазидів пов’язаний = 79; пригніченнn= 3;м насоса Na⁺Cl^-, що, очевидно, відбуваєтьl= 9;я за рахунок конкуренціo= 1; за місця тра= 085;спортуванн&= #1103; Cl^-. Як результат цього екскреція іонів натрі= 02; і хлору збільшуєтьl= 9;я приблизно однаковою мірою. Внаслідок діуретичноo= 1; дії спостер= 10;гається зменшення об’єму цирк = 91;люючої плазми, внаслідок чого підвищуєтьl= 9;я активність реніну, секреція альдостероl= 5;у, виведення з сечею калію і, отже, зниже&= #1085;ня концентрацo= 0;ї калію у сиро= 074;атці крові. Взаємозв’яk= 9;ок між реніном та альдостероl= 5;ом опосередкоk= 4;ується ангіотензиl= 5;ом II, тому призна= чення антагоністk= 2; рецепторів ангіотензиl= 5;у II зменшить втрату калі= 02;, пов’язану з = 079;астосуванн&= #1103;м тіазидного діуретика.=

= Фар= макокінетиl= 2;а.

= Вал= сартан. Після внутрішньоk= 5;о прийому лікарськогl= 6; засобу всмоктуванl= 5;я валсартану = 10; гідрохлороm= 0;іазиду відбуваєтьl= 9;я швидко, одна= 082; ступінь всмоктуванl= 5;я варіює у шир= 086;ких межах. Середня величина абсолютної біодоступнl= 6;сті Корсар^® Н становить 23 % (діапазон 23 ± 7). Фармакокінk= 7;тична крива валсартану має низхідний мультиекспl= 6;ненційний характер (t_1/2^= 5;< 1 = 75;одини та t_1/2β майже 9 годин).=

= У діапазоні вивчених до = 79; кінетика валсартану має лінійни = 81; характер. Пр= 080; повторному застосуванl= 5;і препарату змін кінетичних показників не відзначалоl= 9;я. При прийомі = 087;репарату один раз на день кумуляція незначна. Концентрацo= 0;ї препарату у плазмі кров= 10; у жінок і чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв’язуєтьсn= 3; з білками сироватки крові (94–97 %), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу в період рівноважноk= 5;о стану низький (приблизно 17 &#= 1083;). Порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год), плазмо&= #1074;ий кліренс валсартану відносно повільний (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться = 79; калом, становить 70 % (від величин= 080; прийнятої внутрішньо дози), а майже = 30 % виводиться = 79; сечею, переважно у незміненомm= 1; вигляді.

= При призначеннo= 0; валсартану = 79; їжею площа під кривою «концентраm= 4;ія - час» (AUC) = зме= ншується на 48 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату концентрацo= 0;я препарату у плазмі як у разі прийом = 91; його натще, так і у разі прийому з їжею однакові. Зм= 077;ншення площі під кривою «кон = 94;ентрація - час» не супроводжуn= 8;ться значним зниженням терапевтичl= 5;ого ефекту.

= Гід= рохлоротіаk= 9;ид. Всмоктуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду після прийо = 84;у внутрішньо відбуваєтьl= 9;я швидко (t_max – приблизно 2 години). Фармакокінk= 7;тика препарату у фазах розподілу і виведення описується загалом біекспоненm= 4;ійною низхідною кривою; період напіввиведk= 7;ння кінцевої фази становить 6–15 годин. У терапевтичl= 5;ому діапазоні доз середня площа під кривою «концентраm= 4;ія - час» (AUC) = зро= стає прямо пропорційнl= 6; до збільшення = 76;ози. При повторн = 86;му застосуванl= 5;і фармакокінk= 7;тика гідрохлороm= 0;іазиду не змінюється; при призначеннo= 0; один раз на добу кумуляція незначна.=

= Абс= олютна біодоступнo= 0;сть гідрохлороm= 0;іазиду при прийомі внутрішньо становить 70 %. h= 2;иведення відбуваєтьl= 9;я з сечею: понад 95 % дози m= 1; незміненомm= 1; вигляді і приблизно 4 % –= у вигляді гідролізатm= 1; – 2-аміно-4-хлоро= -m-бензенедис&#= 1091;льфонаміду= .

= При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і гідрохлороm= 0;іазиду з їжею відзначалоl= 9;я як підвищен = 85;я, так і зниження його системної біодоступнl= 6;сті порівняно з відповідниl= 4; показником при прийомі натще. Діапазон ци = 93; змін незнач = 85;ий і не має клінічної значущості.

= Вал= сартан/гідр = 86;хлоротіази&#= 1076;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з валсартан = 86;м системна біодоступнo= 0;сть гідрохлороm= 0;іазиду зменшуєтьсn= 3; приблизно н = 72; 30 %. Одночасне призначеннn= 3; гідрохлороm= 0;іазиду, зі свого боку, не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Проте ця вза= 108;модія не впливає н= 072; ефективнісm= 0;ь комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я валсартану = 10; гідрохлороm= 0;іазиду. У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х був виявлений чіткий анти = 75;іпертензив&#= 1085;ий ефект цієї комбінації, який перевищуваk= 4; ефект кожного із компонентіk= 4; окремо, а так&#= 1086;ж ефект плацебо.

= Фар= макокінетиl= 2;а в окремих груп пацієнтів<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext'>

= Пац= ієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку систем = 85;ий вплив валсартану був дещо більше вира = 78;ений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак він не був клінічно значущим. Деякі дані дають змогу припустити, = 097;о в осіб літнього ві = 82;у системний кліренс гідрохлороm= 0;іазиду нижчий, ніж у здорових молодих добровольцo= 0;в.

= Пац= ієнти з порушення = 84; функції нирок. Пацієнт= ам з кліренсом креатиніну 30–70 мл/хв корекція дози не потрібна. Не= 084;ає даних про застосуванl= 5;я Корсар^® Н пацієнтами із вираженими порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) і пацієнтами, які знаходятьсn= 3; на гемодіал= 10;зі. Валсартан має високий ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми і не виводиться при гемодіалізo= 0;; гідрохлороm= 0;іазид, навпаки, виводиться = 79; організму при гемодіа = 83;ізі.

= При наявності ниркової дисфункції середні пікові рівн= 10; у плазмі кров= 10; та значення AUC гідрохлоро&#= 1090;іазиду збільшуютьl= 9;я, а рівень екскреції в сечі знижується. = 059; пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатніl= 9;тю середній період напіввиведk= 7;ння майже подвоюєтьсn= 3; через суттєве зниження кл= 10;ренсу нирок.

= Вив= едення гідрохлороm= 0;іазиду нирками від = 73;увається шляхом пасивної фільтрації = 90;а активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функці= 11; нирок відіграє велику роль = 091; фармакокінk= 7;тиці гідрохлороm= 0;іазиду, оскільки це = 81; препарат виводиться лише ниркам = 80;.

= При наявності ниркової недостатноl= 9;ті середні пікові рівн= 10; у плаk= 9;мі крові та зна= 095;ення AUC гідрохло&= #1088;отіазиду підвищуютьl= 9;я, а рівень екскреції в сечі знижується. = 059; пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатніl= 9;тю спостерігаn= 8;ться трикратне збільшення AUC гідрохло&= #1088;отіазиду. У пацієнтів = 079; важкою нирк = 86;вою недостатніl= 9;тю відзначено = 74;осьмикратн&#= 1077; збільшення AUC. Гідрохло&= #1088;отіазид протипоказk= 2;ний пацієнтам з тяжкою нирковою не = 76;остатністю.<= o:p>

= Пор= ушення функції печінки. Системний вплив валсартану = 91; пацієнтів з= 10; слабко вираженими (n&n= bsp;=3D 6) і помірно вираженими (n = =3D 5) порушеннямl= 0; функції печінки був = 091; 2 рази більший, ніж у здорових добровольцo= 0;в. Даних щодо застосуванl= 5;я валсартану пацієнтам і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки немає.

= Зах= ворювання печінки істотно не впливають н = 72; фармакокінk= 7;тику гідрохлороm= 0;іазиду, і тому зниження його дози не потрібне.=

= Нем= еланомний рак шкіри (НМРШ)

= Ная= вні дані епідеміолоk= 5;ічних досліджень свідчать пр = 86; кумулятивнl= 0;й дозозалежнl= 0;й зв'язок між е&#= 1082;спозицією гідрохлороm= 0;іазиду та розвитко = 84; НМРШ. Одне дослідженнn= 3; включало 71 533 &= #1074;ипадки базальноклo= 0;тинної карциноми (з них 1 430 833 осіб = 79; контрольноo= 1; групи) і 8 629 ви= падків плоскоклітl= 0;нної карциноми (з них 172 462 особи = 79; контрольноo= 1; групи). Високе дозування гідрохлороm= 0;іазиду (> 50000 мг кумулятивнl= 6;) було повʼязk= 2;не зі скоригованl= 0;м співвідношk= 7;нням ризиків (OR) 1,29 (95 % СІ: 1,23= -1,35) дл&= #1103; базальноклo= 0;тинної карциноми т = 72; 3,98 (95 % СІ: 3,68= -4,31) дл&= #1103; плоскоклітl= 0;нної карциноми. Кумулятивнk= 2; залежність доза= -від= повідь спостерігаl= 3;ася як при базальноклo= 0;тинній карциномі, так і при плоскоклітl= 0;нній карциномі. Інше дослідженнn= 3; показало можливий зв'язок між раком губ і застосуванl= 5;ям гідрохлороm= 0;іазиду: 633 випадки раку губ бул= 080; зіставлені = 79; 63 <= /span>067 ос= 110;б, які перебували під контролем п = 88;и використанl= 5;і методу вибі = 88;ки з урахуванняl= 4; ризиків. Кумулятивнk= 2; залежність доза-відпов= 10;дь була продемонстl= 8;ована зі скоригов = 72;ним OR 2,1 (95 % СІ: 1,7-2,6), збільшуючиl= 9;ь до OR 3,9 (3,0-4,9) при застосуванl= 5;і високої доз = 80; (~ 25000 мг) і OR 7,7 (5,7-10,5) при застосуванl= 5;і найвищої дози (~ 100000 мг). Наприклад, сукупна доз = 72; 100000 мг відповідає щоденному застосуванl= 5;ю визначеної = 76;обової дози 25 мг протягом періоду більше 10 рокі&= #1074;.

=

= Клі= нічні характерисm= 0;ики.

= Пок= азання.

= Есе= нціальна артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3; у пацієнтів, тиск крові яких відповідно не регулюєт= 00;ся монотерапіn= 8;ю.

=

Протипока= зання.

•          Підвищен&= #1072; чутливість до будь-яког= 086; з компонент= 10;в Корсар^® Н або до інших похідних сульфонаміk= 6;ів.

•          Тяжкі порушення функції печінки, цироз печін = 82;и і холестаз.

•          Анурія.

•          Рефракте&= #1088;на гіпокаліємo= 0;я, гіпонатрієl= 4;ія, гіперкальцo= 0;ємія, симптоматиm= 5;на гіперурикеl= 4;ія.

•          Одночасн&= #1077; застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у (АРА), включаючи валсартан, або інгібіт = 86;рів ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ) з аліскіреноl= 4; пацієнтам з цукровим діабетом (І та II типу) або порушенням функції нирок (ШКФ < = 60 мл/хв/1,73 м²).

•          Вагітніс&= #1090;ь, планування вагітності (див. «Застос&#= 1091;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

•          Спадкови&= #1081; ангіоневроm= 0;ичний набряк або а= 085;гіоневроти&= #1095;ний набряк під час поперед = 85;ього застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ) чи антаг&= #1086;ністів рецепторів ангіотензиl= 5;у (АРА).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій.=

= Вза= ємодії, пов’язані я = 82; з валсартаноl= 4;, так і з гідрохлороm= 0;іазидом

= Одн= очасне застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься

= Літ= ій. Оборотне підвищення концентрацo= 0;ї літію у плазмі кров= 10; та прояви токсичностo= 0; були зареєстровk= 2;ні при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ та тіазидів, у тому числі гідрохлороm= 0;іазиду. У зв’язку з відсутністn= 2; досвіду одночасногl= 6; застосуванl= 5;я валсартану та літію так= 072; комбінація не рекоменд = 91;ється. Якщо застосуванl= 5;я такої комбі = 85;ації необхідне, рекомендуєm= 0;ься проводити ретельний моніторинг рівнів літі= 02; у плазмі крові.

= Одн= очасне застосуванl= 5;я вимагає обережностo= 0;

= Інш= і антигіпертk= 7;нзивні препарати<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext'>

= Кор= сар^® Н може посилювати дію інших препаратів = 79; антигіпертk= 7;нзивними властивостn= 3;ми (таких як: гуанетидин, метилдопа, вазодилатаm= 0;ори, інгібітори АПФ, антагоністl= 0; рецептора ангіотензиl= 5;у, бета-блокат = 86;ри, блокатори кальцієвих каналів, прямі інгібітори реніну та інгібітори зворотного захоплення дофаміну).

= Пре= сорні аміни (наприклад, норадреналo= 0;н, адреналін)=

= Мож= лива знижена реакція на пресорні аміни, такі як норадреналo= 0;н, яка не є достатньою, щоб виключити ї = 93; використанl= 5;я.

= Нес= тероїдні протизапалn= 0;ні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигk= 7;нази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліm= 4;илову кислоту > 3 г/добу та нес&#= 1077;лективні НПЗП

= НПЗ= П можуть послаблюваm= 0;и антигіпертk= 7;нзивний ефект як антагоністo= 0;в ангіотензиl= 5;у II, так і гідрохлороm= 0;іазиду при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і. Крім того, одночасний прийом Корс = 72;ру^® Н та НПЗП може призвести д = 86; погіршення функції нирок та під= 074;ищення рівня калію = 091; плазмі кров= 10;. Таким чином, рекомендуєm= 0;ься контроль функції нир = 86;к на початку лікування, а також адекватна гідратація пацієнта.=

= У хворих літнього віку, пацієнтів з= 10; зниженням об’єму циркулюючоo= 1; крові (у тому числі у тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцієn= 2; нирок одноч = 72;сне застосуванl= 5;я НПЗП (або інгібіторіk= 4; ЦОГ-2) з АРА II збільшує ризик погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову нед = 86;статність. Сумісне застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів вимагає обережностo= 0; та монітори = 85;гу функції нирок.

= Вза= ємодії, повʼязані з валсартаноl= 4;

= Под= війна блокада рен= 10;н-ангіотенз&= #1080;н-альдостеl= 8;онової системи (РАА= 057;) АРА, інгібітораl= 4;и АП= Ф або аліскіреноl= 4;

= У разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я АРА, включаю= 095;и валсартан, з іншими засобами, що блокують РААС, такими як інгібіто = 88;и АПФ або аліскірен, необхідна о = 73;ережність.

= Це пов’язано з підвищеною частотою гіпотензії, втратою свідомості, гіперкалієl= 4;ією та дисфункцієn= 2; нирок (включаючи гостру нирк = 86;ву недостатніl= 9;ть) порівняно з монотерапіn= 8;ю. Таким чином, не рекомендуєm= 0;ься подвійна блокада РАА = 57; шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, препара= 090;ів-блокатор= ів рецепторів ангіотензиl= 5;у або аліскір = 77;ном. Якщо подвійна блокада РАА = 57; вважається = 72;бсолютно необхідною, лікування повинно про = 93;одити лише під наглядом спеціалістo= 0;в і супроводж = 91;ватися моніторингl= 6;м функції нир = 86;к, рівня електролітo= 0;в та артеріальнl= 6;го тиску.

= Одн= очасне застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторіk= 4; ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ) з аліскіреноl= 4; пацієнтам з цукровим діабетом (І та II типу), діабетичноn= 2; нефропатію або порушенням функції нир = 86;к (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказk= 2;не.

= Одн= очасне застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься

= Кал= ійзберігаюm= 5;і діуретики, калійвміснo= 0; харчові добавки, сольові препарати д = 83;я замісної терапії, що містять калій, та інші речовини, що можуть підвищуватl= 0; рівень калі= 02;

= У разі необхі = 76;ності застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу, що впливає н= 072; рівень калі= 02;, у комбінаці= 11; з валсартаноl= 4; рекомендуєm= 0;ься моніторинг рівня калію = 091; плазмі кров= 10;.

= При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II з іншими лікарськимl= 0; засобами, здатними підвищуватl= 0; вміст калію = 074; сироватці крові (наприклад, калійзберіk= 5;аючі діуретики, лікарські засоби на основі калі= 02;, гепарин), збільшуєтьl= 9;я ризик розви = 90;ку гіперкалієl= 4;ії. У таких випадках Ко = 88;сар^® Н, який містить валсартан, слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; та проводит = 80; моніторинг = 88;івня калію.

Транспор = 90;ери

= Отр= имані in vitro = дані показують, щ= 086; валсартан є субстратом = 90;ранспортер&#= 1072; печінковогl= 6; поглинання ОАТР1В1/ОАТР1В<= /span>= 3 та ефлюксного печінковогl= 6; транспортеl= 8;а MRP2. Клінічн&= #1077; значення ци = 93; даних остаточно н = 77; з’ясоване. Одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; транспортеl= 8;а поглинання (наприклад рифампіну, циклоспориl= 5;у) або транспортеl= 8;ів ефлюксу (наприклад ритонавіру) може призво = 76;ити до підвищення системної експозиції валсартану. Починаючи або закінчуючи одночасне лікування такими лікарськимl= 0; засобами, рекомендуєm= 0;ься проявляти необхідну о = 73;ережність.

= Від= сутність взаємодії<= /span>

= У дослідженнn= 3;х лікарської взаємодії валсартану не було відзначено клінічно значущих взаємодій валсартану та таких препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометациl= 5;, гідрохлороm= 0;іазид, амлодипін, глібенкламo= 0;д. Дигоксин та індометациl= 5; можуть взає = 84;одіяти з гідрохлороm= 0;іазидним компонентоl= 4; Корсар^® Н (див. взаємодії, пов’язані з гідрохлороm= 0;іазидом).

Взаємоді= 11;, повʼязані з гідрохлороm= 0;іазидом

Одночасне застосуванl= 5;я вимагає обережностo= 0;

= Лік= арські препарати, застосуванl= 5;я яких пов’яз = 72;но з втратою калію та гіпокаліємo= 0;єю = 43;іпокаліємі&#= 1095;ний ефект гідрохлороm= 0;іазиду може посилюватиl= 9;я у разі одночасногl= 6; застосуван&#= 1085;я калійуретиm= 5;них діуретиків, кортикостеl= 8;оїдів, проносних засобів, адр= 077;нокортикот&= #1088;опних гормонів (АК= 058;Г), амфотерициl= 5;у, карбеноксоl= 3;ону, пеніциліну G, саліцило&= #1074;ої кислоти та похідних, антиаритміm= 5;них засобів.

Якщо є необхіднісm= 0;ь у призначеннo= 0; цих лікарсь = 82;их засобів з комбінацієn= 2; гідрохлороm= 0;іазиду та валсартану, рекомендуєm= 0;ься проводити моніторинг рівня калію = 091; плазмі кров= 10;.

Лікарські засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію типу «піруе = 90;»

= З огляду на ри= 079;ик гіпокаліємo= 0;ї гідрохлороm= 0;іазид слід з обере= 078;ністю застосовувk= 2;ти одночасно з = 083;ікарськими засобами, що можуть індукувати шлуночкову тахікардію типу «піруе = 90;», зокрема, з антиаритміm= 5;ними засобами Іа та III класу, а також з деякими антипсихотl= 0;чними засобами.=

Лікарські засоби, що впливають н = 72; рівень натр= 10;ю у сироватці крові

= Гіп= онатріємічl= 5;ий ефект діуретиків може посилю = 74;атися у разі одночасногl= 6; прийому так = 80;х лікарських засобів, як антидепресk= 2;нти, антипсихотl= 0;чні препарати, протиепілеl= 7;тичні препарати тощо. У разі т&= #1088;ивалого застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів рекомендуєm= 0;ься обережністn= 0;.

Лікарські препарати, які можуть с= 087;ричиняти двонаправлk= 7;ну тахікардію (torsades de poinles)

•         &n= bsp;      Деякі нейролептиl= 2;и (наприклад тіоридазин, хлорпромазl= 0;н, левомепромk= 2;зин, трифлуоперk= 2;зин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, = 072;місульприд, тіаприд, пімозид, галоперидоl= 3;, дроперидол)

•         &n= bsp;      Інші (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, е= 088;итроміцин внутрішньоk= 4;енно, галофантриl= 5;, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксаm= 4;ин, терфенадин, вінкамін внутрішньоk= 4;енно).

= У зв’язку з ризиком розвитку гіпокаліємo= 0;ї гідрохлороm= 0;іазид слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю одночасно з лікарськимl= 0; засобами, як= 110; можуть спричинити двонаправлk= 7;ну тахікардію (torsades de poinles).

= Глі= козиди наперстянкl= 0;

= Інд= укована тіазидами гіпокаліємo= 0;я або гіпомаг = 85;іємія може виникнути я = 82; небажаний ефект, що сприяє розвитку серцевої ар = 80;тмії, індукованоo= 1; препаратамl= 0; наперстянкl= 0;.

= Сол= і кальцію та вітамін D

= Зас= тосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, одночасно з вітаміном D або солями кальцію мож = 77; сприяти підвищенню рівня кальцію у плазмі кров= 10;. Одночасне з = 72;стосування тіазидних діуретиків = 79; солями кальцію мож = 77; спричиняти гіперкальцo= 0;ємію у пацієнтів, схильних до гіперкальцo= 0;ємії (наприклад пацієнтів з гіперпаратl= 0;реозом, злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями або опосередкоk= 4;аними вітаміном D станами), за рахунок посилення канальцевоo= 1; реабсорбціo= 1; кальцію.

= Ант= идіабетичнo= 0; засоби (пероральні препарати т = 72; інсулін)

= Лік= ування тіазидами може впливати на толерантніl= 9;ть до глюкози. Корекція дози антиді = 72;бетичного лікарськогl= 6; засобу може бути необхідною.

= Слі= д з обережністn= 2; використовm= 1;вати метформін ч = 77;рез ризик лактоацидоk= 9;у, індукованоk= 5;о можливою функціоналn= 0;ною нирковою недостатніl= 9;тю, пов’язаною = 79; гідрохлороm= 0;іазидом.

= Бет= а-блокатори та діазокси = 76;

= Одн= очасне використанl= 5;я тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, з бета‑блок = 72;торами підвищує ризик гіпер = 75;лікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, можуть поси = 83;ити гіперглікеl= 4;ічний ефект діазоксиду.

= Лік= арські препарати, щ= 086; застосовуюm= 0;ь у лікуванні подагри (пробенеци&= #1076;, сульфінпірk= 2;зон та алопурин = 86;л)

= Мож= е виникнути необхіднісm= 0;ь корекції до = 79;и лікарських засобів, що сприяють виведенню с = 77;чової кислоти, оскільки гідрохлороm= 0;іазид може підвищуватl= 0; рівень сечової кислоти у плазмі кров= 10;. Може виникнути потреба у збільшенні дози пробен = 77;циду або сульфінпірk= 2;зону. Одночасне застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, може збільш = 80;ти частоту реакцій гіперчутлиk= 4;ості до алопурин = 86;лу.

= Ант= ихолінергіm= 5;ні засоби (наприклад атропін, біпериден)=

= Біо= доступністn= 0; тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінеl= 8;гічними засобами, вірогідно, через зниже = 85;ня моторики шлунково-ки = 96;кового тракту та шв= 080;дкості випорожненl= 5;я шлунка. Навпаки, мож= 085;а очікувати, щ= 086; прокінетичl= 5;і лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати біодоступнo= 0;сть діуретиків тіазидного = 90;ипу.

= Ама= нтадин

= Тіа= зиди, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, збільшують ризик небажаних ефектів, спр= 080;чинених амантадиноl= 4;.

= Іон= ообмінні смоли

= Абс= орбція тіазидних діуретиків, = 091; тому числі гідрохлороm= 0;іазиду, знижується під впливом холестирамo= 0;ну або колестиполm= 1;. Це може зумовити субтерапевm= 0;ичні ефекти тіаз = 80;дних діуретиків. Однак зміщення у часі прийом = 91; гідрохлороm= 0;іазиду та смоли таким чином, щоб гідрохл = 86;ротіазид приймати не менше ніж за 4 години до аб= 086; через 4= -6 годин після прийому смоли, зводить до мінімуму ризик взаємодії.=

= Цит= отоксичні засоби (наприклад циклофосфаl= 4;ід, метотрексаm= 0;)

= Тіа= зиди, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичl= 5;их засобів та посилювати їхні мієлос = 91;пресивні ефекти.

= Нед= еполяризувk= 2;льні релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурариl= 5;)

= Тіа= зиди, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, посилюють дію таких релаксантіk= 4; скелетних м’язів, як похідні кураре.

= Цик= лоспорин

= Одн= очасне призначеннn= 3; з циклоспориl= 5;ом збільшує ризик гіперурикеl= 4;ії та ускладне = 85;ь, подібних до подагри.

= Алкоголь,= анест= 077;тики та седативн= 10; препарати

= У разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків = 79; препаратамl= 0;, що також можуть знижувати артеріальнl= 0;й тиск (наприклад, за рахунок зниження активності симпатичноo= 1; центральноo= 1; нервової системи або прямої судинорозшl= 0;рювальної дії), можливе потенціюваl= 5;ня ортостатичl= 5;ої гіпотензії.

= Мет= илдопа

= Отр= имані окремі повідомленl= 5;я про гемоліт = 80;чну анемію у пацієнтів, яким призначаютn= 0; одночасне лікування метилдопою та гідрохло = 88;отіазидом.

= Кар= бамазепін<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext'>

= У пацієнтів, які отримують гідрохлороm= 0;іазид одночасно з карбамазепo= 0;ном, може розвит = 80;ся гіпонатрієl= 4;ія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливі = 89;ть гіпонатрієl= 4;ічної реакції і сп= 086;стерігати належним чином за їхнім стано = 84;.

= Кон= трастні речовини, що містять йод

= У разі спричи = 85;еної діуретиком дегідратацo= 0;ї існує підвищений ризик розви = 90;ку гострої ниркової не = 76;остатності, особливо пр = 80; високих дозах препа = 88;ату, що містить йод. Слід провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванl= 5;ям.

=

Особливос= ті застосуванl= 5;я.

= Змі= ни електролітo= 0;в

= Кал= ій

= Тіа= зидні діуретики можуть спри = 95;иняти гіпокаліємo= 0;ю або ускладн= 02;вати вже наявну гіпокаліємo= 0;ю.

= Рек= омендуєтьсn= 3; корекція гіпокаліємo= 0;ї перед початком терапії тіазидами. Сумісна гіп = 86;магніємія може спричи = 85;ити гіпокаліємo= 0;ю, більш складну для корекції.=

= Оск= ільки Корсар^® Н містить антагоніст рецепторів ангіотензиl= 5;у II, слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при його сум= 110;сному застосуванl= 5;і із солями калію, калій= 079;берігаючим&= #1080; діуретикамl= 0;, замінникамl= 0; солі, що містять калій, або іншими лікарськимl= 0; засобами, як= 110; можуть підв = 80;щувати рівень калі= 02; (наприклад, гепарин). Пов&#= 1110;домляли про випадки гіпокаліємo= 0;ї під час лікування тіазидними діуретикамl= 0;. Рекомендуєm= 0;ься регулярно перевіряти вміст калію та магнію у сироватці крові у пацієнтів з= 10; станами, що в&#= 1082;лючають посилену втрату калі= 02;. У всіх паціє= 085;тів, які застосовуюm= 0;ь тіазидні діуретики, необхідно перевіряти баланс електролітo= 0;в.

= Пац= ієнти з дефіцитом = 074; організмі натрію та/аб= 086; об’єму циркулюючоo= 1; крові (ОЦК)

= Лік= ування тіазидними діуретикамl= 0; часто пов’язане з виникненняl= 4; гіпонатрієl= 4;ії або із загостреннn= 3;м вже наявної = 075;іпонатрієм&= #1110;ї і гіпохлоремo= 0;чного алкалозу. Це може супроводжуk= 4;атися неврологічl= 5;ими симптомами (блювання, сплутаністn= 0; свідомості, апатія). Тіазидні діуретики слід застосовувk= 2;ти лише після корекції гі = 87;онатріємії. Регулярно слід контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю натрію в сироватці крові.

= Тіа= зиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести д = 86; гіпомагнієl= 4;ії.

= У пацієнтів і = 79; тяжким ступенем дефіциту на = 90;рію та/або об’єм= 091; циркулюючоo= 1; крові в орга= 085;ізмі, як, наприклад, у тих, хто отримує вис = 86;кі дози діуретиків, = 074; окремих випадках пі = 89;ля початку терапії Кор = 89;аром^® Н може спостерігаm= 0;ися симптоматиm= 5;на гіпотензія. Тому перед початком терапії цим лікарським засобом слі = 76; провести корекцію вм= 10;сту в організмі натрію та/аб= 086; об’єму цирк = 91;люючої крові.

= У разі гіпотензії пацієнта слід перевести у положення лежачи і, якщо необхідно, провести вн = 91;трішньовен&#= 1085;у інфузію сольового розчину. Лік= 091;вання можна продовжуваm= 0;и одразу ж піс= 083;я стабілізацo= 0;ї артеріальнl= 6;го тиску.

= Кал= ьцій

= Тіа= зидні діуретики зменшують екскрецію к = 72;льцію з сечею та можуть спричинити підвищення = 74;місту кальцію в сироватці крові. Тіазидні діуретики слід застосовувk= 2;ти лише після корекції гіперкальцo= 0;ємії або лікуван = 85;я станів, що її спричиняютn= 0;. Регулярно слід контро = 83;ювати концентрацo= 0;ю кальцію в си= 088;оватці крові.

= Пац= ієнти з тяжкою хронічною серцевою не = 76;остатністю або іншими станами з підвищеною активністю ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС)

= У пацієнтів, функція нирок яких може залежа = 90;и від активно = 89;ті РААС (наприк= 083;ад у пацієнтів = 079; тяжкою застійною с = 77;рцевою недостатніl= 9;тю), лікування інгібітораl= 4;и ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АП= 060;) повʼязано з олігурією та/або прогресуючl= 6;ю азотемією, і рідко – з гострою нирковою недостатніl= 9;тю.

= Зас= тосування Корсару^® Н хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатніl= 9;тю не обґрунтоваl= 5;о.

= Оск= ільки не може бути виключено, щ= 086; через пригн= 10;чення РААС застос = 91;вання Корсару^® Н також може бути повʼязk= 2;но із порушенням функції нирок, його не слід застосовувk= 2;ти таким пацієнтам.=

= Сте= ноз ниркової артерії

= Кор= сар^® Н слід застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2; пацієнтам і = 79; однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирк = 80;, оскільки у таких пацієнтів можуть збіл= 00;шуватися рівні сечовини крові та креатиніну плазми.

= Пер= винний гіперальдоl= 9;теронізм

= Не слід застосовувk= 2;ти Корсар^® Н пацієнтам і = 79; первинним гіперальдоl= 9;теронізмом, оскільки їх = 85;я ренін-ангіо = 90;ензинова система не активована.

= Сте= ноз аортальногl= 6; та мітральногl= 6; клапана, гіпертрофіm= 5;на обструктивl= 5;а кардіоміопk= 2;тія = 71;к і при застосуванl= 5;і інших вазодилатаm= 0;орів, пацієнти зі стенозом аортальногl= 6; та мітральн = 86;го клапана або гіпертрофіm= 5;ною обструктивl= 5;ою кардіоміопk= 2;тією (ГОКМ) потребують особливої обережностo= 0;.

= Пор= ушення функції нирок

= Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннямl= 0; функції нирок (кліренс креатиніну X= 05; 30 мл/хв ) регулюванн= 103; дози не потрібне.=

= Пот= рібно з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти Корсар^® Н при тяжкій нирковій недостатноl= 9;ті (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокуватl= 0; азотемію у пацієнтів і = 79; хронічним п = 86;рушенням функції нирок. Вони неефективнo= 0; як монотерапіn= 3; при тяжкій н= 080;рковій недостатноl= 9;ті (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв), але їх можна застосовувk= 2;ти з належною обережністn= 2; у комбінаці= 11; з петльовим = 80; діуретикам&= #1080; навіть пацієнтам з кліренсом креатиніну <= 30 мл/хв.

= Пац= ієнтам з порушеннямl= 0; функції нирок (кліре= 085;с креатиніну <= 60 мл/хв) супутнє застосуванl= 5;я препаратів- = 73;локаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у, у тому числі &#= 1050;орсару^® Н або інгібі= 090;орів АПФ, з аліскіреноl= 4; протипоказk= 2;не. Немає досві = 76;у застосуванl= 5;я валсартану хворим з кін= 094;евою стадією ниркової недостатноl= 9;ті (кліренс креатиніну <= 10 мл/хв) або пац&= #1110;єнтам, які проходять діаліз.

= Тра= нсплантаціn= 3; нирок

= На д= ;аний час немає да= 085;их щодо безпек = 80; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантk= 2;цію нирки.

= Пор= ушення функції печінки

= Нео= бхідна обережністn= 0; при лікуван = 85;і пацієнтів з порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки. Для пацієнтів і = 79; незначними = 10; помірними порушеннямl= 0; функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Однак Корса = 88;^® Н слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2;. Захворюванl= 5;я печінки істотно не змінюють фармакокінk= 7;тичні параметри гідрохлороm= 0;іазиду.

= Тіа= зиди можуть спри = 95;иняти дисбаланс електролітo= 0;в, печінкову енцефалопаm= 0;ію та гепаторенаl= 3;ьний синдром. Так= 080;м чином, Корса= 088;^® Н слід призначати таким пацієнтам лише після вивчення співвідношk= 7;ння ризику і кор= 080;сті та монітори = 85;гу клінічних т = 72; лабораторнl= 0;х показників. = 050;орсар^® Н протипоказk= 2;ний пацієнтам з біліарним ц = 80;розом або холестазом.

= Сис= темний червоний вовчак

= Пов= ідомляли, що тіазидні діуретики посилюють або активую = 90;ь прояви системного червоного вовчака.

= Інш= і метаболічнo= 0; порушення<= /span>

= Тіа= зидні діуретики можуть змінювати толерантніl= 9;ть до глюкози і підвищуватl= 0; рівні холестеринm= 1;, тригліцериk= 6;ів і сечової ки= 089;лоти в сироватці крові, що мож&#= 1077; загострити гіперурикеl= 4;ію та призвест = 80; до подагри. Тому Корсар® Н не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам з гіперурикеl= 4;ією та/або подаг= 088;ою. Хворим на цукровий діабет може бути потріб = 85;а корекція дозування і = 85;суліну або перорал= 00;них гіпоглікемo= 0;чних препаратів. Тіазиди можуть зменшувати екскрецію кальцію з сечею та спр= 080;чиняти тимчасове незначне підвищення рівня сироватковl= 6;го кальцію при відсутностo= 0; порушень метаболізмm= 1; кальцію. Значна гіперкальцo= 0;ємія може свідчити пр = 86; наявність у пацієнта фонового гіперпаратl= 0;реозу. Слід припинити застосуванl= 5;я тіазидів перед проведенняl= 4; тестів для оцінки функ = 94;ії паращитовиk= 6;них залоз.

= Фот= очутливістn= 0;

= Пов= ідомляли про випадки виникнення реакції фоточутливl= 6;сті при застосуванl= 5;і тіазидних діуретиків. Якщо реакці= 03; фоточутливl= 6;сті виникає під час лікування, рекомендуєm= 0;ься припинити лікування. Якщо повторне застосуванl= 5;я сечогінногl= 6; засобу вважається необхідним, рекомендуєm= 0;ься захищати відкриті ділянки шкіри від со= 085;ячних променів аб = 86; штучного ультрафіолk= 7;тового випромінювk= 2;ння.

= Ваг= ітність

= У період вагітності не слід розпочинатl= 0; застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II. Якщо тільки продовженнn= 3; терапії антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II не вважається необхідним, пацієнток, які плануют= 00; вагітність, слід перевести н = 72; альтернатиk= 4;ні види антигі = 87;ертензивно&#= 1075;о лікування, щ= 086; мають встан = 86;влений профіль безпеки для = 074;икористанн&= #1103; у період ваг= 110;тності. При виявленні вагітності лікування антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II слід негайно припинити і, у разі необхідносm= 0;і розпочати альтернатиk= 4;ну терапію.

= Заг= альні застереженl= 5;я

= Слі= д дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при застосу = 74;анні лікарськогl= 6; засобу пацієнтам і = 79; підвищеною чутливістю до інших антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлороm= 0;іазиду більш імові = 88;ні у пацієнтів = 079; алергією та астмою. Ангі= оневротичнl= 0;й набряк

= Вин= икнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних ш = 83;яхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/аб= 086; язика) спостерігаl= 3;ося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванl= 5;і інших препаратів, = 091; тому числі і при застосу = 74;анні інших антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II, включаючи інгібітори = 40;ПФ. При розвитк = 91; набряку Квінке лікування антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II слід негайно припинити. Протипоказk= 2;не повторне за = 89;тосування препарату.=

= = Хоріоїда= льний випіт, гостр= 072; короткозорo= 0;сть та вторинна = 075;остра закритокутl= 6;ва глаукома

= Зас= тосування гідрохлороm= 0;іазиду, сульфонаміk= 6;у було пов’язане з виникненняl= 4; ідіосинкраm= 0;ичної реакції, яка може призвести д = 86; хоріоїдаль&= #1085;ого випоту з дефектом зорового поля, гостро= 111; перехідної короткозорl= 6;сті і гострої закритокутl= 6;вої глаукоми. Відзначаєтn= 0;ся гостре зниження гостроти зору або біл= 100; в очах. Ця симптоматиl= 2;а зазвичай триває прот= 03;гом кількох годин або тижнів при прийомі препарату. Нелікована = 75;лаукома може призвести д = 86; необоротноo= 1; втрати зору.

= Слі= д негайно припинити застосуванl= 5;я препарату. Може бути потрібне медикаментl= 6;зне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутl= 6;вої глаукоми є алергічна реакція на застосуванl= 5;я сульфонаміk= 6;у або пеніциліну.

= Пац= ієнти із серцевою недостатніl= 9;тю, попереднім інфарктом міокарда

= У пацієнтів, у яких функці= 03; нирок залежить ві = 76; активності ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС) (наприклад, пацієнти з серйозною серцевою недостатніl= 9;тю), лікування інгібітораl= 4;и АПФ або антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у може бути по= 074;’язано з олігурією та/або прогресуючl= 6;ю азотемією, а в окремих випадках – з гострою нирковою недостатніl= 9;тю та летальни = 84; наслідком. О= 094;інка стану хвори = 93; із серцевою недостатніl= 9;тю або після інфаркту міокарда повинна зав = 78;ди включати оцінку функції нирок.

= Нем= еланомний рак шкіри (НМРШ)

= Під= вищений ризик НМРШ (базальнокл= 10;тинна карцинома і плоскоклітl= 0;нна карцинома) з= 110; збільшенняl= 4; кумулятивнl= 6;ї дози гідрохлороm= 0;іазиду спостерігаk= 4;ся у двох епіде= 084;іологічних дослідженнn= 3;х, що базуютьс= 03; на датськом = 91; національнl= 6;му реєстрі рак = 91;. Фотосенсибo= 0;лізуюча дія гідрохлороm= 0;іазиду може бути потенційниl= 4; механізмом = 88;озвитку НМРШ.

= Пац= ієнти, які приймають гідрохлороm= 0;іазид, повинні бут = 80; поінформовk= 2;ні про ризик НМ= 056;Ш. Рекомендовk= 2;но регулярно перевіряти шкіру таких пацієнтів н = 72; наявність нових ураже = 85;ь і негайно повідомлятl= 0; про будь-які підозрілі зміни шкіри. Можливі профілактиm= 5;ні заходи з метою мінімізаціo= 1; ризику розв = 80;тку раку шкіри, такі як обмеження впливу соня = 95;них променів і ультрафіолk= 7;тових променів, пр= 080; впливі сонячного світла – використанl= 5;я адекватногl= 6; захисту. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вивчити, вкл= 102;чаючи проведення гістологічl= 5;их досліджень, біопсій. Застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду також має бути перегл= 03;нуте у пацієнтів, &#= 1103;кі перенесли НМРШ.<= /o:p>

Го= стра респіраторl= 5;а токсичністn= 0;

= Дуж= е рідкісні важкі випадки гострої рес = 87;іраторної токсичностo= 0;, включаючи гострий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром. Після прийо = 84;у гідрохлортo= 0;азиду повідомлялl= 6;ся про дуже рідкісні важкі випад = 82;и гострої респіраторl= 5;ої токсичностo= 0;, включаючи ГРДС. Набряк легень зазвичай ро = 79;вивається протягом декількох хвилин або г= 086;дин після прийому гідрохлороm= 0;іазиду. На початку захворюванl= 5;я симптоми включають задишку, лихоманку, погіршення стану леген= 00; та гіпотенз= 10;ю. Якщо є підозра на ГРДС, гідрохлортo= 0;азид слід припинити т = 72; провести відповідне = 83;ікування. Гідрохлороm= 0;іазид не слід приз= 085;ачати пацієнтам, які раніше перенсли ГР = 44;С після прийому гідрохлортo= 0;азиду.

= Фер= тильність<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext'>

= Нем= ає інформації про вплив валсартану на фертильн= 10;сть людини. Дослідженнn= 3; на щурах не п&#= 1086;казали будь-якого впливу валсартану на фертильн= 10;сть.

= Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.=

= Гід= рохлоротіаk= 9;ид може знижувати рівень зв’я = 79;аного з білками йоду у плазм= 110; крові. Гідро= 093;лоротіазид здатний підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю вільного бі = 83;ірубіну в сироватці крові.

Вміс= 090; допоміжних речовин

Препара&= #1090; містить лактозу. Якщ= 086; у пацієнта в= 089;тановлено непереносиl= 4;ість деяких цукр= 10;в, слід прокон = 89;ультуватис&#= 1103; з лікарем, перш ніж приймати це = 81; лікарський засіб.

= Лікарський засіб у дозуванн= 10; 160/12,5 мг містить азобарвник жовтий захі = 76; FCF (Е 110), що може спричиняти алергічні реакції.

=

= Зас= тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

= Ваг= ітність

= Вал= сартан

= Лік= арський засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти вагітним аб = 86; жінкам, які планують завагітнітl= 0;. Якщо під час лікування цим засобом = 087;ідтверджує&= #1090;ься вагітність, його застос = 91;вання необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, доз= 074;оленим для застосуванl= 5;я вагітним.=

= Від= омо, що застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II протягом II тk= 2; III триместрів = спричиняє у людей фетотоксичl= 5;ість (зниження функції нирок, малов= 086;ддя, уповільненl= 5;я окостеніннn= 3; черепа) та неонатальнm= 1; токсичністn= 0; (ниркова нед= 086;статність, гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія).

= Якщ= о антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у II застосовув&#= 1072;ли з II триместру вагітності, рекомендуєm= 0;ься проведення ультразвукl= 6;вого контролю нирок та черепа.

= Нем= овлята, матері яких приймали антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у II, потребують = ретельного спостережеl= 5;ня щодо гіпотензії.

= Гід= рохлоротіаk= 9;ид

= Дос= від застосуванl= 5;я гідрохлороm= 0;іазиду у період вагітності = 08; обмеженим, особливо пр = 86;тягом І триместру= ;. Дослідженнn= 3; на тваринах = 108; недостатніl= 4;и. Гідрохлороm= 0;іазид проникає че = 88;ез плаценту. На підставі фармакологo= 0;чних механізмів дії гідрохлороm= 0;іазиду передбачаєm= 0;ься що його застосуванl= 5;я протягом II та = III триместрів вагітності може призве = 89;ти до порушенн= 03; фетоплаценm= 0;арного кровообігу = 10; спричинити у плода та новонароджk= 7;ного такі ефекти, &#= 1103;к жовтяниця, порушення електролітl= 5;ого балансу та тромбоцитоl= 7;енія.

= Лік= ар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інф = 86;рмувати жінку про потенційні = 88;изики у період ваг= 110;тності.

= З огляду на механізм ді= 11; антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II ризик ембріональl= 5;их захворюванn= 0; та захворюванn= 0; плода не мож= 077; бути виключ = 77;ний. Згідно з ретроспектl= 0;вними даними, застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ у І триме&#= 1089;трі пов’язане з потенційниl= 4; ризиком вроджених дефектів. Крім того, були зареєстровk= 2;ні ураження у плода та лет= 072;льний наслідок у з= 074;’язку з застосуванl= 5;ям протягом ІІ = 090;а ІІІ тримест = 88;у препаратів, які безпосередl= 5;ьо впливають н = 72; РААС. У людей фетальна ниркова перфузія, як= 072; залежить ві = 76; розвитку РААС, починаєтьсn= 3; протягом ІІ = 090;риместру. Таким чином, ризик, пов’язаний = 10;з лікуванням валсартаноl= 4;, вищий протягом ІІ = 090;а ІІІ тримест = 88;у. Були повідо = 84;лення про спонтанні аборти, олігогідраl= 4;ніон та дисфункцію нирок у новонароджk= 7;них, коли вагітн= 10; жінки випадково приймали валсартан.=

= Нов= онароджениm= 3;, що піддавалисn= 3; впливу преп = 72;рату внутрішньоm= 1;тробно, слід ретель = 85;о обстежуватl= 0; щодо наявності достатньої = 82;ількості сечі, гіперкалієl= 4;ії та показників = 72;ртеріально&#= 1075;о тиску. Якщо необхідно, вжити відповідниm= 3; медичних заходів (наприклад провести регідратацo= 0;ю), щоб видалит = 80; препарат з кровообігу.

= Вну= трішньоматl= 2;ова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, може спричинити жовтяницю або тромбоцитоl= 7;енію у плода та новонароджk= 7;ного або інші побічні реакції, які спостерігаl= 3;ися у дорослих.

= Пер= іод годування груддю

= Якщ= о застосуванl= 5;я препарату вкрай необх= 10;дне, годування груддю слід припинити. Немає жодно= 11; інформації = 97;одо застосуванl= 5;я валсартану протягом го = 76;ування груддю. Гідрохлороm= 0;іазид проникає через плаценту та = 091; грудне молоко люди = 85;и у невеликих кількостях. Тіазиди у високих доз = 72;х викликають діурез, що може пригнічуваm= 0;и продукуванl= 5;я молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовm= 1;вати альтернатиk= 4;ні методи лікування з краще встановленl= 0;ми профілями безпеки, особливо у період годування новонароджk= 7;ного або недонош = 77;ної дитини.

=

= Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими м= 077;ханізмами.=

= На початку застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу (період визначаєтьl= 9;я індивідуалn= 0;но лікарем) забороняєтn= 0;ся керувати автомобілеl= 4; та виконувати роботу, що може призвести д = 86; нещасного випадку, з огляду на те, що іноді мож= 077; виникнути запаморочеl= 5;ня або втома. Пізніше ступінь заборони визначаєтьl= 9;я лікарем.

=

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

= Рек= омендована доза Корсар® Н – 1 таблетка = 80 мг/12,5 мг на доб = 91;. При недостатньl= 6;му зниженні ар = 90;еріального тиску через 3&#= 8211;4 тижні лікування рекомендуєm= 0;ься розглянути можливість продовженнn= 3; лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг= /12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг= /25 мг признача = 90;и пацієнтам, у яких не досягаєтьсn= 3; достатнє зн = 80;ження артеріальнl= 6;го тиску при застосуванl= 5;і таблеток 160 мг= /12,5 мг. Якщо і далі при застосуванl= 5;і таблеток 160 мг= /25 мг артеріальнl= 0;й тиск знижується недостатньl= 6;, рекомендуєm= 0;ься розглянути можливість продовженнn= 3; лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг= /25 мг признача = 90;и пацієнтам, у яких не досягаєтьсn= 3; достатнє зн = 80;ження артеріальнl= 6;го тиску при застосуванl= 5;і таблеток 320 мг= /12,5 мг.

= Мак= симальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

= У разі відсутностo= 0; ефекту від лікування л= 10;карським засобом Корсар^® Н після 8 тижнів необхідно розглянути застосуванl= 5;я додатковогl= 6; або альтернатиk= 4;ного лікарськогl= 6; засобу.

= Мак= симальний антигіпертk= 7;нзивний ефект досяг = 72;ється протягом 2–4 тижнів. Для деяких пацієнтів може бути не= 086;бхідно 4–8 тижнів лікування.=

= Лік= арський засіб Корса = 88;^® Н можна приймати незалежно від вживанн= 03; їжі. Таблетк= 080; слід запивати невеликою кількістю води.

= Зас= тосування пацієнтам літнього віку (понад 65 років)

= Кор= сар^® Н можна застосовувk= 2;ти пацієнтам будь-якого віку.

= Зас= тосування пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю

= Для пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю може бути необхідним зниження дози. У зв'язк&= #1091; з тим, що Корс&= #1072;р^® Н містить гідрохлороm= 0;іазид, він протипоказk= 2;ний пацієнтам з анурією, а у разі застосуванl= 5;я пацієнтам з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) потрібна особлива обережністn= 0;.

= Нем= ає даних щодо застосуванl= 5;я валсартану пацієнтам з кінцевою ст = 72;дією ниркової недостатноl= 9;ті (кліренс кре= 072;тиніну < 10 мл/хв) та пацієнтам, яким застос = 86;вують діаліз. Печі= нкова недостатніl= 9;ть

= Для пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю може бути необхідним зниження дози. У зв’яз&#= 1082;у з тим, що Корс&= #1072;р^® Н містить гідрохлороm= 0;іазид, його необхідно застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю пацієнтам з печінковою недостатніl= 9;тю. У зв’зку з тим, що Корса&#= 1088;^® Н містить валсартан, він протипоказk= 2;ний пацієнтам з біліарним цирозом або холестазом.

= Доз= а валсартану для пацієнт= 10;в з легкою та помірною печінковою недостатніl= 9;тю небіліарноk= 5;о походження = 10; без холестазу н = 77; повинна перевищуваm= 0;и 80 мг.

=

= Діт= и.

= Пре= парат Корсар^® Н не рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я дітям у зв'язку з відсутністn= 2; даних про безпеку та ефективнісm= 0;ь.

=

Передозув= ання.

= Пер= едозування валсартану може спричинити виражену гіпотензію, яка, у свою чергу, може призвести д = 86; пригніченнn= 3; свідомості, розвитку судинної недостатноl= 9;ті та/або шоку.

= При передозуваl= 5;ні гідрохлороm= 0;іазиду можуть виникнути такі симптоми: нудота, сонл= 080;вість, гіповолеміn= 3;, порушення балансу електролітo= 0;в і як наслідо= 082; – аритмія та м’язові спазми. Найхарактеl= 8;нішими ознаками передозуваl= 5;ня також є тахі= 082;ардія, артеріальнk= 2; гіпотензія, шок, слабкіс= 090;ь, сплутаністn= 0; свідомості, запаморочеl= 5;ня, спазми м’язів, парестезія, виснаження, = 088;озлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, ан= 091;рія, алкалоз, підвищений рівень азот = 91; сечовини в крові ( в основному ниркова недостатніl= 9;ть).

= У всіх випадках передозуваl= 5;ня потрібно вж = 80;ти загальних підтримуваl= 3;ьних заходів, зок= 088;ема проводити моніторинг стану паціє = 85;та та заходи дл= 103; стабілізацo= 0;ї серцево-суд = 80;нної функції. Терапевтичl= 5;і заходи зале = 78;ать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, а також від тяжкості си = 84;птомів; при цьому першочергоk= 4;им завданням є нормалізацo= 0;я гемоциркулn= 3;ції. Якщо препар = 72;т був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосуванl= 5;я препарату п = 88;ойшов тривалий ча = 89;, необхідно дати пацієн = 90;у достатню кількість активованоk= 5;о вугілля.

= При гіпотензії слід покласти пацієнта у г= 086;ризонтальн&= #1077; положення т = 72; невідкладнl= 6; забезпечитl= 0; відновленнn= 3; водно-сольо = 74;ого балансу шля = 93;ом внутрішньоk= 4;енного введення ізотонічноk= 5;о сольового розчину.

= Вал= сартан не можна вивести з організму з = 72; допомогою гемодіалізm= 1; через його зв’язуваннn= 3; з білками плазми, але для виведення з = 086;рганізму гідрохлороm= 0;іазиду гемодіаліз = 08; ефективним.

=

Побічні реакції.

= Неб= ажані реакції, про які найчастіше = 87;овідомляли у ході кліні= 095;них досліджень застосуванl= 5;я валсартану = 79; гідрохлороm= 0;іазидом порівняно з = 087;лацебо та у постм= аркетинговl= 0;й період, наведено нижче за системами органів.

= Час= тоту небажаних побічних реакцій виз = 85;ачено таким чином: дуже часто (1/10); часто (1/100, < 1/10); нечасто (1/1000, < 1/100); рідко (1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних д = 72;них). У межах кожної груп = 80; за частотою небажані реакції наведені у п= 086;рядку зменшення тяжкості.=

= Неб= ажані реакції валсартану/ = 75;ідрохлорот&#= 1110;азиду

= Інф= екції

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; вірусні інфекції, гарячка.

= Пор= ушення обміну речовин, метаболізмm= 1;

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; дегідрата= ;ція.

&#= 1053;евідомо:        гіпокалієм= 10;я, гіпонатрієl= 4;ія.

= Нев= рологічні розлади

&#= 1063;асто:        &= nbsp;     голов= 085;ий біль, втома, запаморочеl= 5;ня.

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; астенія, запаморочеl= 5;ня, безсоння, тр= 080;вожність, парестезія= .

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      депр = 77;сія.

&#= 1053;евідомо:        синкопе.

= З боку органі = 74; зору

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; нечіткіст= ;ь зору.

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      кон’= 02;нктивіт.

= З бо= ;ку органів слу = 93;у та вестибулярl= 5;ого апарату

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; середній отит, дзвін у вухах.

= Сер= цеві розлади

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; серцебитт= ;я, тахікардія.

= Суд= инні розлади

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; набряки, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіпергідроk= 9;.

= З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я

&#= 1063;асто:        &= nbsp;     кашел= 100;, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дих = 72;льних шляхів.

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; бронхіт, задишка, синусит, фаринголарl= 0;нгеальний біль, сухіст= 100; у роті.

Дуж= е рідко:    епі&#= 1090;аксис.

&#= 1053;евідомо:        некардіоге = 85;ний набряк легенів.

= Шлу= нково-кишко = 74;і розлади

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      діар = 77;я.

Нечасто:        &= nbsp; біль у животі, порушення   трав&= #1083;ення, нудота, гастроентеl= 8;ит.

= З бо= ;ку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної т = 82;анини

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      біль у спині, артралгія.=

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягненнn= 3; і деформаці= 11;,

судом= ;и м’язів, міалгія.

= З боку сечовидільl= 5;ої системи

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; часте сечовипускk= 2;ння, інфекції сечовивіднl= 0;х шляхів.

= Дуж= е рідко:     по= 088;ушення функції нирок.

= З бо= ;ку репродуктиk= 4;ної системи

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      ерек = 90;ильна дисфункція.

= Заг= альні розлади

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; підвищена втомлюваніl= 9;ть.

= Дос= лідження

&#= 1053;евідомо:        підвищення рівня сечової кислоти у пл= 072;змі крові, підви= 097;ення рівня білірубіну та

креа= 090;иніну у плазмі крові, гіпок= 072;ліємія, гіпонатрієl= 4;ія, підвищення = 88;івня азоту сечовини в крові, нейтропеніn= 3;.

= Зни= ження рівня калію = 074; сироватці крові більш = 77; ніж на 20 % спостерігаl= 3;ося у 3,7 % пацієнтіk= 4;, які отримув = 72;ли валсартан з гідрохлороm= 0;іазидом, та 3,1 % пацієнтів, які отримували плацебо.

= Під= вищення вмісту креатиніну та азоту сеч= 086;вини в крові спостерігаl= 3;ося відповідно = 91; 1,9 % та 14,7 % пацієнтів, які приймал = 80; валсартан з гідрохлороm= 0;іазидом, і 0,4 % та 6,3 % відповідно пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо в контрольовk= 2;них клінічних д = 86;слідженнях.<= o:p>

= Під час клінічних досліджень = 91; пацієнтів з гіпертензіn= 8;ю спостерігаl= 3;ися нижченаведk= 7;ні явища незалежно від причинн = 86;-наслідково&= #1075;о зв’язку із досліджуваl= 5;им лікарським засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягненнn= 3; зв’язок, розтягненнn= 3; м’язів, закладенісm= 0;ь носа, назофарингo= 0;т, біль у шиї, периферичнl= 0;й набряк, закладенісm= 0;ь пазух.

= Ниж= чеописані реакції бул = 80; пов’язані з монотерапіn= 8;ю валсартаноl= 4;, але не спостерігаl= 3;ися при застосу = 74;анні валсартану = 79; гідрохлороm= 0;іазидом.

= У рідкісних випадках терапія валсартаноl= 4; може бути пов’язана з= 10; зниженням рівня гемог = 83;обіну та гематокритm= 1;. У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х про значне (> 20 %= ) зниження гематокритm= 1; та рівня гемоглобінm= 1; спостерігаl= 3;ося відповідно = 91; 0,8 % та 0,4 % пацієнтів. У 0,= 1 % пацієнтіk= 4;, які отримували плацебо, спостерігаl= 3;ося зниження гематокритm= 1; або рівня ге= 084;оглобіну.

= Ней= тропенія спостерігаl= 3;ась у 1,9 % пацієнтіk= 4;, які отримували валсартан, т= 072; 1,6 % пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ.

= У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х значне підвищення рівня креатиніну, калію та загального білірубіну = 74; сироватці к = 88;ові спостерігаl= 3;ося відповідно = 91; 0,8 %, 4,4 % та 6 % паціn= 8;нтів, які отримували валсартан, т= 072; 1,6 %, 6,4 % та 12,9 % пацієнтів, які отримув = 72;ли інгібітори = 40;ПФ.

= У пацієнтів, які отримували валсартан, нечасто спостерігаl= 3;ося підвищення показників функції печінки.

= Нем= ає необхідносm= 0;і проводити спеціальниl= 1; моніторинг лабораторнl= 0;х показників = 91; пацієнтів з есенціальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, які отримують терапію валсартаноl= 4;.

= Ниж= ченаведені реакції спостерігаl= 3;ися під час клінічних випробуванn= 0; у хворих на г&#= 1110;пертонічну хворобу: абдомінальl= 5;ий біль у верхній частині живота, занепокоєнl= 5;я, артрит, біль у спині, бронхіт, гострий бронхіт, біл= 100; у грудях, зап&#= 1072;морочення, диспепсія, задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентеl= 8;ит, головний біль, підвищене потовиділеl= 5;ня, гіпестезія, грип, безсоння, розтягненнn= 3; зв’язок, судоми м’язів, розтягненнn= 3; м’язів, нудота, закладенісm= 0;ь носа, застій= 085;і явища у навколоносl= 6;вих пазухах, біл= 100; у шиї, набряк, периферичнl= 0;й набряк, середній от = 80;т, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарl= 0;нгеальний біль, полакіурія, = 087;ідвищення температурl= 0;, назофарингo= 0;т, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції ве = 88;хніх дихальних шляхів, інфекції сечовивіднl= 0;х шляхів, вертиго, вірусні інфекції, по= 088;ушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти прич = 80;нний зв'язок із терапією.=

= У постмаркетl= 0;нговий період були повідомленl= 5;я про синкопе = 110; про дуже рідкісні випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку, висипу, втра= 090;и свідомості та інших реакцій гіперчутлиk= 4;ості, таких як сироватковk= 2; недостатніl= 9;ть та васкуліт, а також про випадки дисфункції нирок. Повід= 086;мляли про бульозний дерматит, частота виникнення якого невідома.=

Додаткова інформація щодо окреми = 93; компонентіk= 4;

= Неб= ажані реакції, що виникали пр = 80; застосуванl= 5;і валсартану та гідрохлороm= 0;іазиду окремо, можуть бути потенційниl= 4;и небажаними ефектами також і при застосуванl= 5;і Корсару^® Н, навіть якщо вони не спостерігаl= 3;ися у клінічних випробуванl= 5;ях або протяго = 84; постмаркетl= 0;нгового періоду.

Небажані реакції при застосуванl= 5;і валсартану

З боку систем = 80; крові та лімфатичноo= 1; системи

&#= 1053;евідомо:        зниження рівня гемоглобінm= 1;, зниження ге = 84;атокриту, тромбоцитоl= 7;енія.

= З боку імунно= 11; системи

&#= 1053;евідомо:        інші реакції гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1095;ні реакції, включаючи сироватковm= 1;

хворобу.

= Пор= ушення обміну речовин, метаболізмm= 1;

&#= 1053;евідомо:        підвищення рівня калію = 091; плазмі, гіпонатрієl= 4;ія.

= З боку органі = 74; слуху та вестибулярl= 5;ого апарату

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; вестибуля= ;рне запаморочеl= 5;ня (вертиго).

= Суд= инні розлади

&#= 1053;евідомо:        васкуліт.

= Шлу= нково-кишко = 74;і розлади

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; біль у животі, гастроентеl= 8;ит.

= Роз= лади гепатобіліk= 2;рної системи

&#= 1053;евідомо:        підвищення показників функції печінки.

= З боку шкіри і підшкірної клітковини

&#= 1053;евідомо:        набряк, ангіоневроm= 0;ичний набряк, висип, сверб= 110;ж, бульозний дерматит.=

= З боку сечовидільl= 5;ої системи

&#= 1053;евідомо:        ниркова недостатніl= 9;ть, гостра ниркова нед = 86;статність.

= З бо= ;ку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної т = 82;анини

&#= 1063;асто:        &= nbsp;     артра= 083;гія.

= Нев= рологічні розлади

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; астенія, безсоння, запаморочеl= 5;ня.

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      невр = 72;лгія.

= З бо= ;ку репродуктиk= 4;ної системи

&#= 1053;ечасто:        &= nbsp; зниження лібідо.

= Сер= цеві розлади

= Дуж= е рідко: = =   серц= 077;ва аритмія

= Є повідомленl= 5;я про один випадок ангіоневроm= 0;ичного набряку.

= Реа= кції, що спостерігаl= 3;ися під час клін= 110;чних випробуванn= 0; у хворих на гіпертонічl= 5;у хворобу незалежно від їхнього причинного зв’язку із досліджуваl= 5;им препаратом: артралгія, астенія, біл= 100; у спині, діарея, запа= 084;орочення, головний біль, безсоння, зн= 080;ження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синус= 080;т, запалення верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.=

= Неб= ажані реакції при застосуванl= 5;і гідрохлороm= 0;іазиду

= Гід= рохлоротіаk= 9;ид широко використовm= 1;ється протягом багатьох років, часто у вищих доза= 093;, ніж ті, які містяться у = 050;орсарі^® Н. Нижчезазнаm= 5;ені небажані реакції бул = 80; зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, як монотерапіn= 2;:

= З боку обміну речовин, метаболізмm= 1;

&#= 1044;уже часто: =    при застосуванl= 5;і високих доз = 211; збільшення рівнів ліпідів крові, гіпокаліємo= 0;я.

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      гіпо = 85;атріємія, гіпомагнієl= 4;ія, гіперурикеl= 4;ія.

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      гіпе = 88;кальціємія, гіперглікеl= 4;ія, глюкозурія та погіршення метаболізмm= 1; у

хвор= 080;х на цукровий діабет.

= Дуж= е рідко:     гі= 087;охлоремічн&= #1080;й алкалоз.

= З боку систем = 80; крові та лімфатичноo= 1; системи

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      тром = 73;оцитопенія, іноді з пурпурою.=

Дуже рідко:     аг= 088;анулоцитоз, лейкопенія, гемолітичнk= 2; анемія, пригніченнn= 3; функцій кісткового мозку.

&#= 1053;евідомо:        апластична анемія.

= З боку імунно= 11; системи

= Дуж= е рідко: =   реак&= #1094;ії гіперчутлиk= 4;ості.

= Пси= хічні розлади

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      депр = 77;сія, порушення сну.

= Нев= рологічні розлади

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      голо = 74;ний біль, запаморочеl= 5;ня, парестезія.

= З боку органі = 74; зору

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      нечі = 90;кість зору у перші кілька тижнів післ= 03; початку лікування.=

&#= 1053;евідомо:        гостра міопія та гостра закритокутl= 6;ва глаукома, хоріоїдний випіт.

= Кар= діальні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;color:windowtext'>

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      арит = 84;ія.

= Суд= инні розлади

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      пост = 91;ральна гіпотензія, яка може пос= 080;люватися при застосуванl= 5;і алкоголю,=

анес= 090;етиків, седативних препаратів.

= З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я

Дуже рідко: дихал= ьна недостатніl= 9;ть, включаючи пневмонію т = 72; набряк легенів. Гос= 090;рий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (ГРДС) (див. роз= ;діл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»)

Шлунково-к= ;ишкові розлади

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      втра = 90;а апетиту, легка нудот = 72; і блювання.

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      запо = 88;, відчуття шлунково-ки = 96;кового дискомфортm= 1;, діарея.

= Дуж= е рідко: = = панкреа&= #1090;ит.

= З боку гепатобіліk= 2;рної системи

Рідко:        &= nbsp;      внут = 88;ішньопечін&#= 1082;овий холестаз аб = 86; жовтяниця.

= З боку шкіри і підшкірної клітковини

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      кроп = 80;в’янка та інші види висипу.

&#= 1056;ідко:        &= nbsp;      фото = 89;енсибіліза&#= 1094;ія.

Дуже рідко: &= nbsp;   некроти&= #1095;ний васкуліт та токсичний    епі&#= 1076;ермальний некроліз, шкірні реакції,

поді= 073;ні до червоног = 86; вовчака, реактиваціn= 3; червоного вовчака шкіри.

&#= 1053;евідомо:        мультиформ = 85;а еритема.

= З боку репродуктиk= 4;ної системи

&#= 1063;асто:        &= nbsp;      імпо = 90;енція.

= З боку сечовидільl= 5;ої системи

&#= 1053;евідомо:        гостра ниркова нед = 86;статність, ниркові розлади.

= Заг= альні розлади

&#= 1053;евідомо:        підвищення температурl= 0;, втома.

= З боку опорно-рухо = 74;ого апарату та сполучної тканини

&#= 1053;евідомо:        м’язові спазми.

= Доб= роякісні новоутвореl= 5;ня, злоякісні т = 72; неуточнені (в т.ч. кісти і поліпи)

Невідомо:        немеланомн = 80;й рак шкіри (базальнокл= 10;тинний= рак= і плоскоклітl= 0;нний рак).

&nb= sp;

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, зазначеногl= 6; на упаковці.

&nbs= p;

У&#= 1084;ови зберігання. Зберігати = 74; оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С.

Зберігk= 2;ти у недоступноl= 4;у для дітей місці.

У&#= 1087;аковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 або 6 блістерів у = 087;ачці (фасування т= 072; пакування з in bulk фірми-вирl= 6;бника Балканфармk= 2; Дупниця AТ, Болгарія<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";color:windowtext;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-languag= e: AR-SA'>).

Категорія відпуску. За рецептом.=

Виробник. АТ «Фармак&ra= quo;.

Місцезнахо= дження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Українk= 2;, 04080, м. Київ, вул. Кирилівськk= 2;, 74.