ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

ДЕПІОФЕН

(DEPIOFEN)

Склад: =

діюча речовина: декскето= профену трометамол;

1 мл розчину містить декскетопрофену трометамол= у еквівалентно декскетопрофену 25 мг (1 ампула по 2 мл містить декскетопрофену трометамолу еквівалентно декскетопрофену 50 мг);

допоміжні речовини: етанол 96 = %, натрію хлорид, натрію гідроксид та/або кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, що не містить нерозчинних твердих і сторонніх часток.

=

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код А= ТХ M01A E17.

<= /p>
=

Фармакологічні властивості.

Декскетопрофену тромета= мол – трометамінова сіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти, що чин= ить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм= дії

Механізм дії НПЗЗ базує= ться на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності цикл= ооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендоперокс= иди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE₂, PGF₂_=
a, PGD₂, а також простациклін PGI₂ та тромбоксани = ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату.

Фармакод= инаміка.

Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигеназ= и-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічна ефективність та безпека

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить ви= ражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середн= ьої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та при ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичн= ий ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопроф= ену трометамолу, як правило, становить 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування препарату Депіофен дозволяє значно скорот= ити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболення, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30-45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.=

Всмоктування

Після внутрішньом’язового введення декскетопроф= ену трометамолу максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10-45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг препарату площа під кривою AUC («концентрація – час») пропорційна дозі.

Розподіл

Аналогічно до інших лікарських засобів із висок= им ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1–2,7 години.

Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що C_max і AUC = після останнього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізняют= ься від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотранс= формація та виведення

Метаболізм декскетопрофену в основному відбуває= ться шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичн= ий ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-) у людей.

Пацієнти літнього віку

Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 рок= ів), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у максимальній концентраці= ї та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

Доклінічні = дані з безпеки

Стандартні доклінічні дослідження – дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичності та імунофармакології – не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є= в 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих = доз лікарського засобу мавпам основною побічною реакцією була кров у випорожнен= нях, зниження приросту маси тіла, а при найбільш високій дозі – патології з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при доза= х, при яких експозиція лікарського засобу була в 14–18 раз вищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій люди= ні. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.

Як і всі НПЗЗ, декскетопрофен здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток або опосередковано – за рахунок ураження шлунково-кишкового тракту організму матері.

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>

Симптоматичне лікування гострого болю середньої= та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату не= доцільне, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку.=

Протипоказа= ння.

- Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапальн= ого засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

- пацієнтам у яких застосування речовин аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилової кисл= оти або інших НПЗЗ, провокує розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

- якщо під час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

- шлунково-ки= шкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані із терапією НПЗЗ;=

- пептична виразка в активній фазі/ шлунково-кишкова кровотеча, або наявність в анамне= зі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

- хронічна диспепсія;

- кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;

- хвороба Кро= на або неспецифічний виразковий коліт;

- тяжка серце= ва недостатність;

- порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤59&= nbsp;мл/хв);

- тяжке поруш= ення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда-П’ю);

- геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;

- при виражен= ій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);=

- ІІІ триместр вагітності та період годування груддю;

Через вміст у лікарському засобі етанолу Депіоф= ен, розчин для ін’єкцій, протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального а= бо епідурального) введення.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одн= очасне застосування нижчезазчених засобів з НПЗЗ не рекомендується:

- інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилювальної ді= ї;

- антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфари= ну, через високий ступінь зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним наглядом лікаря з контролем відповідних лабораторних показників;

- гепарини: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишк= и). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лік= аря та з ретельним контролем відповідних лабораторних показників;

- кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвитку виразки у травно= му тракті або шлунково-кишкової кровотечі;

- літій (були повідомлення щодо кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень л= ітію у крові, що може призвести до інтоксикації (зменшується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози а= бо відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові;

- метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;

- похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одн= очасне застосування нижчезазначених засобів з НПЗЗ вимагає обережності:=

- діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (= АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів,= що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосув= анні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок;

- метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюєт= ься його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;

- пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі;

- зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

- препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію = цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білк= ами плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

- бета-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх антигіпертензивну дію за рах= унок пригнічення синтезу простагландинів;

- циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за раху= нок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок;

- тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі;=

- антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

- пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, імовірно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену;

- серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у пл= азмі крові;

- міфепристон: теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону п= ід впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день із простагландином не здій= снює небажаного впливу на ефективність міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності;

- антибіотики хінолінового ряду: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах у комбінаці= ї з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом;

- тенофовір: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу сумісного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок;

- деферасірокс: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися ри= зик токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт. При застосуванні даного лікарського засобу спільно з деферасіроксом необхідний ретельний нагляд за пацієнтом;

- пеметрексед: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може знижуватися вивед= ення пеметрекседу, тому при застосуванні НПЗЗ у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнь= ого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати застосування НПЗЗ протягом двох днів до і двох днів після прийому пеметрекс= еду.

=

Особливості застосування.
З обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Уникати застосува= ння препарату Депіофен у комбінації з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіто= рами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна зменшити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.=

Без= пека стосовно шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальн= им наслідком, спостерігалися при застосуванні усіх НПЗЗ на різних етапах лікув= ання, незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування препарату слід припинити. Ризик виникнен= ня шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорації підвищуєть= ся зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускла= дненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти літнього вік= у: у пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій на застосування = НПЗЗ, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких хворих слід розпочинати з найменшої можливої дози. Як і у разі застосування усіх НПЗЗ, пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення.

Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тра= кту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.=

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно повідомити лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових ет= апах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селек= тивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі= як ацетилсаліцилова кислота.

Без= пека стосовно нирок

Пацієнтам із порушенн= ям функції нирок лікарський засіб слід призначати з обережністю, оскільки на т= лі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в орган= ізмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки. Так само, як і інші НПЗЗ, лікарський засіб може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некр= озу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Без= пека стосовно печінки

Пацієнтам із порушенн= ям функції печінки лікарський засіб слід призначати з обережністю. Аналогічно іншим НПЗЗ, препарат може викликати тимчасове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і = АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Без= пека стосовно серцево-судинної системи і мозкового кровообігу<= /u>

Пацієнтам із артеріал= ьною гіпертензією і/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамне= зі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини в тканинах і утворення набряк= ів. Клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на т= лі застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуван= ні декскетопрофену недостатньо. Отже, у разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застійної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних артерій і/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (таким= и як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Повідомлялося про вип= адки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування декскетопрофеном. Синдром Коуніса проявляється серцево-судинними симптомами, пов’язаними зі звуженням коронарних артерій унаслідок алергічної реакції або реакції гіперчутливості, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Неселективні НПЗЗ зда= тні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях і впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемоста= з, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.

Шкі= рні реакції

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідн= о, найбільший ризик їх виникнення спостерігається на початку лікування, у більшості паціє= нтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, озн= ак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат Депіофен слід відмінити.

Інша інформація

Особливу обережність = слід приділяти у разі призначення лікарського засобу пацієнтам:

- зі спадковим поруше= нням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірії);

- з дегідратацією;

- безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.

У дуже рідкісних випа= дках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичн= ий шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прий= ому препарату Депіофен лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря= .

Пацієнти, які стражда= ють на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або Н= ПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми= або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту аб= о НПЗЗ.

Можливий розвиток тяж= ких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ в посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати Депіофен.

Депіофен слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним черв= оним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. В окремих випадках під ч= ас застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до ліка= ря.

Кожна ампула препарат= у Депіофен мі= стить 12,35 об.% етанолу, тобто до 200 мг у перерахунку на одну дозу, що дорівнює= 5 мл пива або 2,08 вина у перерахунку на дозу. Препарат може негативно вплива= ти на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад, при захворюваннях печінки, а також пацієнтам з епілепсією. Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на до= зу, тому практично не містить вільного натрію.

Маскування симптомів основних інфекцій: препарат може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмоні= ї та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли препарат застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекоменду= ється проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Застосування препарату Депіофен протипоказано у= ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препарат= ів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільш= ує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевн= ої стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збі= льшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких яв= ищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібітор= ів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної летальності. Крім тог= о, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникнення вад розвитку плода, у тому ч= ислі аномалій серцево-судинної системи. Тим не менше, дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили репродуктивної токсичності.

Поч= инаючи з 20-го тижня вагітності, застосування дек= скетопрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися незабаром після початку лікування та зазвичай є оборотним після припинення лікування. Протягом першого та другого триместру вагітності декскетопрофен не слід призначати, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо дек= скетопрофену застосовують жінк= и, які намагаються завагітніти, або протягом першого та другого триместру вагі= тності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим= . Допологовий моніторинг олігогідрамніону= слід розглянути після впливу дек= скетопрофену протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. Застосування дек= скетопрофену слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніо= н.

Під час ІІІ триместру= усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють ризики для плода:

- кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної про= токи та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатно= сті з розвитком маловоддя (див. вище).

Ризик для матері та дитини наприкінці вагітності:

- подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), = що можливе навіть за умови застосування низьких доз;

- затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Отже,= декскетопрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Го= дування груддю

Даних про проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Пр= епарат Депіофен протипоказаний в період годування груддю.

Фертильність

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату.

=

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування препарату Депіофен можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дор= ослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного засто= сування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2 діб)= . Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, коли це можливо. Побічні реакції можна зменшити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат мо= жна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінац= ії з опіоїдними аналгетиками.

Пац= ієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, а саме: максимальна добова доза станов= ить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Пор= ушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайл= да–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу = до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печін= ки (10-15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) препарат протипоказаний.

Пор= ушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60-89 мл/хв) максимальну добову дозу сл= ід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжко= го ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) препарат протипоказаний.

Діти та підлітки.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Спо= сіб застосування

Внутрішньом’язове введення. Вміст одні= єї ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія.=

Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюк= ози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити внутрішньовенно повільно протягом 10-30 хвилин.

Депіофен, розведений у 100 мл 0,9 % розчину нат= рію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Внутрішньовенна ін’єкція (бол= юсне введення).

При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розч= ину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно повільно протягом не менше 15 секунд.= Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами для ін’єкц= ій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Депіофен не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидин= у та гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузій не можна змішуват= и з прометазином або пентазоцином.

Препарат мо= жна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.=

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному б= олюсному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Препарат Депіофен призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід утилізувати. Перед введенн= ям необхідно візуально перевірити, чи розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Найменша ефективна доза повинна застосовуватись протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Діти.

Препарат не слід застосовувати дітям та підлітк= ам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

=

Передозуван= ня.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової систе= ми (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допом= огою діалізу.

=

Побічні реакції.

У нижченаведеній табл= иці зазначено розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отрима= ні після виведення препарату на ринок.

Органи і системи органів

Часто

(≥ 1/100 – 1/10)=

Іноді

(≥ 1/1000 –<1/100)=

Рідко

(≥ 1/10000 –

< 1/1000)

Дуже рідко

(< 1/10000)

Невідомо

З боку крові/ лімфатичної системи

_

Анемія.

_

Нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

_

_

Набряк гортані

Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок.

Порушення харчування та обміну речовин

_

_

Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертри-гліце= ридемія, ано-рексія, відсутність апетиту.

_

Психічні порушення

_

Безсоння, занепокоєність.=

_

_

З боку нервової системи

_

Головний біль, запаморочення, сонливість.

Парестезії, непритомність.

_

З боку органів зору

_

Нечіткість зору.

_

_

З боку органів слуху

_

Вертиго.

Дзвін у вухах.

_

З боку серця

_

Пальпітація.

Екстрасистолія, тахікардія.

_

Синдром Коуніса

З боку судинної системи

_

Артеріальна гіпотензія, припливи.

Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен.

_

З боку дихальних шляхів, органів грудної кл= ітки та середостіння

_

_

Брадипное.

Бронхоспазм, задишка.

З боку травного тракту

Нудота, блювання.

Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті.

Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація= .

Панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

_

_

Гепатоцелюлярна патологія.

_

З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>

_

Дерматити, свербіж, висип, підвищене потовиділення.

Кропив’янка, вугри.

Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фото-cенсибілізація.

Фіксова-ний медика-ментозний висип

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

_

_

Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’я= зові судоми, біль у спині.

_

З боку нирок та сечовивідних шляхів

_

_

Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія.

Нефрит, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи

_

_

Порушення мен-струального циклу, порушення функції передміхурової залози.

_

Загальні та місцеві порушення

Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча.<= /p>

Пропасниця, підвищена втом-люваність, болі, озноб, астенія, нездужання.

Тремтіння, периферичні набряки.<= /span>

_

Дослідження

_

_

Відхилення у показниках печінкових проб.

_

Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку.= За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блюван= ня, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блюванн= я з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванн= ям НПЗЗ. Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцито= з та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних да= них, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого ча= су, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побі= чні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

=

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання. Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. П= ісля розведення розчин зберігати протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С= у захищеному від дії світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.<= o:p>

Несумісність.

Депіофен не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петиди= ну та гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані, як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози» не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

=

Упаковка. По 5 ампул= з темного скла у касеті та у картонній пачці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Лабораторіос Нормон С.А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця впровадження його діяльності= .

Ронда де Вальдекаррісо, 6, = Трес Кантос, 28760 Мадрид, Іспанія.

Органи і системи органів	Часто (≥ 1/100 – 1/10)=	Іноді (≥ 1/1000 –<1/100)=	Рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000)	Дуже рідко (< 1/10000)	Невідомо
З боку крові/ лімфатичної системи	_	Анемія.	_	Нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи	_	_	Набряк гортані	Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок.
Порушення харчування та обміну речовин	_	_	Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертри-гліце= ридемія, ано-рексія, відсутність апетиту.	_
Психічні порушення	_	Безсоння, занепокоєність.=	_	_
З боку нервової системи	_	Головний біль, запаморочення, сонливість.	Парестезії, непритомність.	_
З боку органів зору	_	Нечіткість зору.	_	_
З боку органів слуху	_	Вертиго.	Дзвін у вухах.	_
З боку серця	_	Пальпітація.	Екстрасистолія, тахікардія.	_	Синдром Коуніса
З боку судинної системи	_	Артеріальна гіпотензія, припливи.	Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен.	_
З боку дихальних шляхів, органів грудної кл= ітки та середостіння	_	_	Брадипное.	Бронхоспазм, задишка.
З боку травного тракту	Нудота, блювання.	Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті.	Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація= .	Панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи	_	_	Гепатоцелюлярна патологія.	_
З боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>	_	Дерматити, свербіж, висип, підвищене потовиділення.	Кропив’янка, вугри.	Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фото-cенсибілізація.	Фіксова-ний медика-ментозний висип
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	_	_	Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’я= зові судоми, біль у спині.	_
З боку нирок та сечовивідних шляхів	_	_	Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія.	Нефрит, нефротичний синдром.
З боку репродуктивної системи	_	_	Порушення мен-струального циклу, порушення функції передміхурової залози.	_
Загальні та місцеві порушення	Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча.<= /p>	Пропасниця, підвищена втом-люваність, болі, озноб, астенія, нездужання.	Тремтіння, периферичні набряки.<= /span>	_
Дослідження	_	_	Відхилення у показниках печінкових проб.	_