ІНСТРУК= ЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

БУПРЕН^® ІС

(BUPREN ІС)

Склад:

діюча речовина: buprenorphine;

1 таблетка містить бупрено= рфіну гідрохлориду (у перерахунку на бупренорфін) 0,2 мг (0,0002 <= /span>г) або 0,4 мг (0,0004 г);

допоміжні речовини:= лактози моногідрат, маніт (Е 4= 21), крохмаль картопляний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитр= ат, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), поліетиленгліколь (макрогол), тал�= �к, кальцію стеарат; барвник понсо 4R (Е 124) – для дозування 0,2 мг.

<= o:p>

Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.=

Основні фізико-хімічні в= ластивості: таблетки блідо-рожевог�= � (дозування 0,2 мг) або білого (дозування 0,4 мг) кольору, плоскоци= ліндричної форми, з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний зн�= �к підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

<= /span>

Фармакотерапевтична гр�= �па.

Аналгетики. Опіоїди. Пох= ідні орипавіну. Бупренорфін.

Код АТХ <= /b>N02A Е01.

<= o:p>

Фармакологічні властив�= �сті.=

Фармакодинаміка.

Бупренорфін – опіоїдний ан= алгетик центральної дії. За механізмом дії належить до групи <= span style=3D'letter-spacing:.6pt'>часткових агоністів/антагоністів опіоїдних рецепт= орів (μ- та κ-рецепторів). Зв’язок з μ-рецепторами настільки м= іцний, що бупренорфін пригнічує дію інших агоністів. Водночас �= �ласна активність бупренорфіну щодо μ-рецепторів дуже низька, а для κ-рецепто�= �ів – не виявляється. Активує антиноциц= ептивну систему і таким чином порушує міжнейронну передачу больових і�= �пульсів на різних рівнях центральної нервової системи (ЦНС), змінює емоційне з�= �барвлення болю. Тривалість аналгезуючої дії більша, ніж у морфіну. Б�= �пренорфін меншою мірою, ніж морфін, пригнічує дихальний центр. При тривалому= застосуванні бупренорфіну ризик виникнення лікарської залежності значно= менший, ніж при застосуванні морфіну. Часткова агоністична дія бупренорфіну з�= �еншує його пригнічувальний вплив на с= ерцеву та дихальну діяльність, що підвищує безп�= �ку його застосування.

Фармакокінетика.

При пероральному застос= уванні у тонкому кишечнику та печінці відбувається пресистемний ме�= �аболізм бупренорфіну з N-деалкілуванням та глюкурокон’югацією. Тому пероральне �= �астосування лікарського засобу є недоцільним. При сублінгвальному застос�= �ванні всмоктування відбувається дуже повільно, біодоступність становить від 35= до 55 %; бупренорфін рівномірно розподіляєть= ся у тканинах організму, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Почато= к дії після сублінгвального застосування відзначається через 30 хвилин, максимальн= а концентрація у плазмі крові – через 90 хвилин; зв’язок з білками плазми крові = досягає 96 %. Залежність «максимальна доза – концентрація» залишаєт�= �ся лінійною в інтервалі доз від 2 мг до 16 мг. Післ�= � всмоктування бупренорфіну настає фаза швидкого розпо�= �ілу, період напіврозпаду становить в�= �д 2 до 5 годин.

Бупренорфін �= �етаболізується переважно у печінці шляхом 14-N-деалкілува= ння до 14-N-дезалкілбупр= енорфіну (норбупренорфіну) за участю CYP3A4, а також шляхом глюкуро�= �он’югації вихідної молекули та деалкілованого метаболіту. Н= орбупренорфін є μ-агоністом зі слабкою вл�= �сною активністю.

Елімінація б= упренорфіну має бі- або триекспоненціальний характер; тр�= �валість фази елімінації – від 20 до 25 годин – зумовлен�= � реабсорбцією бупренорфіну в кишечнику після гідроліз�= � кон’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпофільності молекули б�= �пренорфіну. Елімінація бупренорфіну (близько 80 %) відбувається переважн= о з калом внаслідок біліарної екскреції глюкурокон’юговани= х метаболітів, решта лікарського засобу виводиться із сечею.

<= /span>

Клінічні характеристик�= �.

Показання.

Гострий та хронічний бол�= �овий синдром високої інтенсивності (в онкологічних хворих, пі�= �ля оперативних втручань, при інфаркті міокарда, опіках, нирковій коліці).

<= /span>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до бупренорфіну �= �а до інших компонентів лікарського засобу, порушення функції дихання, серце�= �а недостатність, печінкова та ниркова недостатність, черепно-мозкові травми, г�= �стра алкогольна інтоксикація, опіоїдна зале= жність.

Взаємодія з іншими ліка�= �ськими засобами та інші види взаємодій.

= Алкоголь

Етанол посилює седативн= у дію бупренорфіну. Бупрен= орфін не слід приймати разом з алкогольними на�= �оями або лікарськими засобами, які містять етанол.

Супутнє застосування лікарських зас= обів, що необхідно враховувати

Бензодіа�= �епінові транквілізатори

Одн�= �часне застосування бупренорфіну з бензодіазеп= інами пов’язане з ризиком летального наслідку через дихальну недостатність, а= соційовану з порушеннями функціонування ЦНС. Необхідно інд= ивідуально титрувати дозу і ретельно контролювати стан пацієн= та. Слід враховувати ризик зловживання лікарським засобом.

= Інші депресанти ЦНС

Інші похідні опіоїдів (аналгетики, пр�= �тикашльові засоби), деякі антидепресанти, антигістамінні засоби (блока= тори Н₁-рецепторів), барбітурати, неб= ензодіазепінові анксіолітичні засоб�= �, нейролептики, клонідин і подібні лікарські засоби при одночасному застосуванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії ЦНС. Одно= часне застосування бупренорфіну з габапентиноїдами (габапентином і прегаб�= �ліном) може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибок= ої седації, коми або летального наслідку.

Серотонінергічні лікарсь�= �і засоби

Бупренорфін слід обережно застосовувати у комбінаці�= � з серотонінергічними лікарськими засобами, такими як інгібітори моноаміноксидази (MAO), селективні інгібітори зворотного за�= �оплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серото= ніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти, оскільки підвищується ризик розвитк= у серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану = (див. розділ «Особливості застосування»).

Антихолін= ергічні засоби

Одночасне застосування бупренорфіну з антихолінер= гічними засобами або лікарськими засобами з антихолінергічною активністю= (наприклад, трициклічними антидепресантами, антигістамінними засо= бами, антипсихотичними засобами, міорелаксантами, протипаркінсонічними з= асобами) може призвести до посилення антихолінергічних побічних ефектів.

= Інгібітори моноаміноксидази (МАО)

З досвіду застосування м= орфіну відомо про можливе посилення ефекту опіоїдів при застосува�= �ні у комбінації з інгібіторами МАО.

= Дотепер ще не в= иявлено значущої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.<= /span>

Бупренорфін метаболізується CYP3A4.

= Інгібітори СYР3А4

Дослідження взаємодії між бупренорфіном та кетокона�= �олом (потужний інгібітор CYP3A4) показало збільшення показників С_max= та AUC (площа під кривою «концентрація – час») бупрен�= �рфіну (приблизно на 70 та 50= % відповідно) і меншою мі= рою – норбупренорфіну. У разі супутнього = застосування бупренорфіну та кетоконазолу стан паціє�= �та слід ретельно контролювати і на початку лікування кетоконазолом наполов= ину зменшувати дозу бупренорфіну. Подальше титрування дози бупренорфіну с�= �ід проводити за клінічними показаннями. Таким чином, застосування бупренорфі= ну у комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4 [такими як гестоден, тролеандоміцин, �= �зольні протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, �= �ндинавір, саквінавір)] може призвести до підвищення плазмових кон= центрацій бупренорфіну та норбупренорфіну. Тому на початку лікування інгібіторами СYР3А4 слід розглянути необхідність зниження дози бупренорфіну= .

= Індуктори СYР3А4

Взаємодію між бупренорфіном та індукторами CYP3A4 не �= �осліджували, тому рекомендується ретельн�= �й нагляд за пацієнтами, які в комбінації з бупренорфіном приймають і= ндуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн або рифампіцин). Застосування цих лікарських засобів може посилити мет= аболізм бупренорфіну, тому пацієнтам, які скаржаться на зменшення ефективност�= � бупренорфіну, дозу бупренорфіну слід підвищити.

Особливості застосуван�= �я.

Лікар, яки= й призначає лікування, повинен проінформувати паціє�= �тів про належне застосування лікарського засобу.

Витік

Під витоком ро= зуміють потрапляння бупренорфіну на нелегальний ринок як від= пацієнтів, так і від осіб, які отримують цей лікарський засіб шляхом кр= адіжки у пацієнтів або в аптеці. Витік може призвести до появи нових залежних о�= �іб, які застосовують бупренорфін як первинний лікарський засіб, що спричиняє= звикання, з ризиком передозування, розповсюдження вірусних інфекцій, що пер= едаються через кров, пригнічення дихання і ураження печінки.=

Пригнічення дихання<= /u>=

Повідомляли про кілька л= етальних випадків у результаті розвитку пригнічення дихання= при неналежному застосуванні бупренорфіну або застосуванні бупренорф= іну у комбінації з депресантами ЦНС (інші опіоїди, бензодіазепіни, етанол).

Порушення дихання, пов’�= �зані зі сном

Опіоїди можуть спричиня�= �и порушення дихання, пов’язані зі сном, включаючи центральне = апное уві сні, та гіпоксемію під час сну. Ризик розвитку центрального апное у�= �і сні є дозозалежним. Слід розглянути необхідність зниження загальної дози оп�= �оїдів для пацієнтів з центральною формою апное уві сні.

Гепатити, печінкові реак= ції=

Як під час клінічних дос�= �іджень, так і у післяреєстраційному періоді повідомлял�= � про випадки гострого ураження печінки. Виявлено ряд порушень від транзиторного = асимптоматичного зростання рівнів печінкових трансаміназ до печінкової не�= �остатності. У багатьох випадках причиною або додатковим фактором цього м= огла бути наявність ферментативних порушень печінки, зараження вірусом гепа= титу В або С, одночасне застосування інших потенційно гепатотоксичних лікарс= ьких засобів. Ці основні фактори слід враховувати перед призначенням бупренор= фіну і протягом лікування. При підозрі на печінкову реакцію з невідомих причин �= �лід оцінити, чи є бупренорфін причиною некрозу печінки або жовтяниці, і відміни�= �и лікування, якщо це дозволить клінічний стан пацієнта. В усіх пацієнті�= � слід регулярно проводити контроль функції печінки.

Серотонін= овий синдром

Одночасне застосування бупренорфіну т= а інших серотонінергічних засобів, таких як інгібітори MAO, селективні інгібі= тори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоп�= �ення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти, може призве�= �ти до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для �= �иття стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодії»).

Якщо супутнє лікування іншими серотон�= �нергічними засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне сп�= �стереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування та під час збільшен�= �я дози.

Симптоми серотонінового синдрому можу= ть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’я= зові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром с= лід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії залежно від �= �ираженості симптомів.

Бупренорфін може спричи�= �яти сонливість, що посилюється іншими засобами центральної= дії, такими як алкоголь, транквілізатори, седативні та снодійні лікарс= ькі засоби.=

Бупренорфін може спричи�= �яти ортостатичну гіпотензію.

Дослідження на тваринах= , як і клінічний досвід, довели, що постійне застосування бупрено= рфіну може спричинити розвиток опіоїдної залежності, але меншою мірою, ніж морфін. Відміна = лікарського засобу може призвести до абстинентного синдрому, іно= ді – віддаленого = у часі. Отже, під час лікув= ання дуже важливо враховувати всі навколишні умови, вести �= �онтроль і дотримуватися призначених доз.

Спортсмен= ів слід попередити, що застосування бупренорфін�= � призводить до позитивної реакції в антидопінгових тестах.

Заходи = безпеки при застосуванні

Застосування бупренорфіну= потребує особливої обережності у разі наявності пригнічення ЦНС, а також при за�= �тосуванні пацієнтам, які мають такі супутні захвор�= �вання як:

– бронхіальна астма (при застосува�= �ні бупренорфіну відзначалися випадки пригнічення диханн= я, спричиненого бупренорфіном);

– підвищений внутрішньочерепний тиск;<= span style=3D'mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:ZH-CN'>

– артеріальна гіпотензія;

– гіпертрофія п= ередміхурової залози;

– стеноз/стрикт= ура уретри;

– гіпотиреоз, мікседема;=

– недостатність кори надни�= �кових залоз;=

– токсичний психоз;

– алкоголізм.

Пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам із поруш= енням функції печінки та нирок, у яких уповільнене виведення бупренорфіну може= призводити до накопичення його в організмі та посилення седативного ефек�= �у, слід призначати лікарський засіб у менших дозах.

З особливою обережністю призначати на = тлі застосування інгібіторів моноаміноксидази та інших лікарських за�= �обів, що пригнічують ЦНС, пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам пр= и одночасному призначенні засобів, що пригнічують дихання. Необхідно уважніше підби�= �ати режим дозування бупренорфіну пацієнтам, які приймають ін= гібітори СYР3А4. Оскільки інгібітори СYР3А4 підвищують концентрацію бупренорф�= �ну у плазмі крові, може виявитися необхідним зменшення дози бупренорфіну.<= o:p>

Стомато�= �огічні проблеми

Надходили повідом= лення про виникнення стоматологічних проблем, у тому числі се�= �йозних, у пацієнтів, які застосовують трансмукоз= альні лікарські форми бупренорфіну. Зокрема повідомляли про ви= падки карієсу (у тому числі вираженого), руйнування зубів, про дентальні абсцеси/інфекцію, ерозію зубів, випадіння зубних пломб, пер= еломи зубів та випадіння зубів (див. розділ «Побічні реакції»). Багато таких в= ипадків реєстрували у пацієнтів, які не мали в анамнезі стоматологічних п�= �облем. Для лікування пошкоджень зубів, що виникли, найчастіше вдавалися д= о видалення зубів. Слід проінформувати пацієнтів, які застосовують бупренорфін<= /span> у формі таблеток сублін�= �вальних, що для зниження ризику пошкодження зубів після повного р= озчинення таблетки у ротовій порожнині необхідно зробити великий ковток води, о�= �ережно прополоскати зуби та ясна і проковтнути воду; після цього не можна чи= стити зуби протягом принаймні 1 години для уникнення механічних пошкоджень зуб�= �в, які можуть виникнути внаслідок чищення. Також слід проінформувати паціє= нтів про необхідність регулярно проходити стоматологічні огляди протяго= м всього періоду лікування бупренорфіном, у тому числі на початково�= �у етапі лікування. У разі виникнення будь-яких стоматологічних проблем під ча= с сублінгвального застосування бупренорфіну слід якомога швидше зверну�= �ися до стоматолога.

Подовження інтерва�= �у QTc

= Ретельні дослідження впливу бупренорфіну на функ�= �ію серця продемонстрували подовшення інтервалу QT на = ≤ 15 мс на електрок= ардіограмі (ЕКГ). Найімовірніше= цей ефект <= span style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext;letter-spacin= g: .2pt;mso-ansi-language:UK'>не опосередковується hERG-каналами. Виходя= чи з наявних даних, малоймовірно, що бупренорфін чинит= ь проаритмогенну дію при застосуванні як монотерапії пацієнтам б�= �з факторів ризику. Невідомий ризик, пов’язаний з супутнім застосуванням буп= ренорфіну та інших лікарських засобів, які подовжують інтервал QT. Цю інформацію слід брати до уваги при оцінці співвідношення користь/ризик застосування бупренорфіну= перед його призначенням пацієнтам із такими факторами ризику, як гіпокаліє�= �ія, тяжка гіпомагніємія, брадикардія, нещодавно перенесена фібриляція передсе= рдь, застосування препаратів наперстянк�= �, виявлене подовження інтервалу QT, синдром= подовженого інтервалу QT без клінічних проявів.

Толерантність та розла= ди, пов’язані з вживанням опіоїдів (зловживання та залеж= ність)

Повторюва�= �ий прийом опіоїдів, таких як бупренорфін, може приз= вести до розвитку толерантності, а також може спричинити розлади, пов�= ��язані із вживанням опіоїдів (РВО), фізичну та психологічну залежність<= /span>. Повторюваний прийом лікарського зас�= �бу Бупрен^® ІС може = призвести до розвитку РВО. Ризик розвитку РВО підв�= �щується зі збільшенням дози опіоїдів та тривалості лікування. Зловживанн= я лікарським засобом або навмисне неправильне його за= стосування може призвести до передозування та/або летального наслідку. Ризик розвитку РВО �= �ідвищений у пацієнтів із наявністю в особистому або сімейному анамнезі (б�= �тьків або братів і сестер) розладів, пов’язаних із вживанням психо�= �ктивних речовин (включаючи розлади, пов’язані із вживанням = алкоголю), у пацієнтів, які вживають тютюнові вироби, та у пацієнтів = з іншими психічними розладами в анамнезі (наприклад, великий депресивний= розлад, тривожні розлади та розлади особистості).

Перед поча�= �ком і під час лікування препаратом Бупрен^® ІС слід обгов�= �рити з пацієнтом цілі лікування та схему припин= ення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Також потрібно пр= оінформувати пацієнта про ризики й ознаки РВО і порекомендувати йому зверну= тися до лікаря у разі появи таких ознак.

Пацієнти п�= �винні перебувати під належним наглядом для вия= влення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, передчасне звернення пацієнт= а до лікаря щодо отримання повторного рецепта на лікарський засіб). Цей нагляд �= �ключає перегляд супутнього лікування опіоїдами і психоакт= ивними лікарськими засобами (наприклад, бензодіазепінами). П= ацієнтів з ознаками та симптомами РВО слід направити на консуль= тацію до нарколога.

Через вміст лактози лікарський засіб не слід приймати пацієнтам з рідкісно= ю спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдром= ом мальабсорбції глюкози-галактози.=

Лікарський засіб дозуванням 0,2 мг міст�= �ть барвник, який може спричиняти алергічні реакції.

Застосува= ння у період вагітності або годування груддю.

На даний час немає дост= атніх клінічних даних для оцінки безпеки застосування бупрено�= �фіну у період вагітності, тому його застосування у цей період не рекоменду= ється.

Бупренорфін проникає у= грудне молоко, а у високих дозах – пригнічує лактацію. Жінкам, які приймають �= �упренорфін, годувати груддю не рекомендується.

<= /span>

Здатність= впливати на швидкість реакції при керуванні автотра�= �спортом або іншими механізмами.

Особливу ув�= �гу водіїв автотранспорту та операторів механізмів= слід звернути на ризик розвитку сонливості, пов’язаний з прийомом лікар�= �ького засобу. Цей ризик підвищується у разі одночас= ного застосування лікарського засобу з алкоголем або лі�= �арськими засобами, які пригнічують ЦНС.

Спосіб застосування та �= �ози.

Лік�= �рський засіб призначати дорослим та дітям віком= від 16 років.

Зас�= �осовувати сублінгвально. Таблетку не слі�= � ковтати або розжовувати. Таблетку н= еобхідно тримати під язиком до повного розсмоктування.<= span style=3D'mso-ansi-language: UK'>

Для лікування больового= синдрому лікарський засіб застосовувати у дозі 0,2–0,4 мг з інтервалом 6–8 годин. Дози бупренорфі= ну встановлювати індивідуально залежно від інтенсивності= болю та індивідуальної чутливості пацієнта. У разі необхідності дозу мо= жна збільшити. Максимальна добова доза – 1,6 мг. Термін лікування залежить в�= �д стану пацієнта, характеру та тривалості больового синдрому.=

Цілі ліку= вання та його припинення=

Перед початком лікування препаратом = Бупрен^® ІС потрібно узгодити з пацієнтом страт�= �гію лікування, зокрема тривалість лікува�= �ня, цілі терапії та план припинення лікування, відповідно до протоколу л�= �кування болю. Під час терапії лікарю слід постійно контролювати стан пацієнта, щоб оцінювати потребу у продов�= �енні лікування, коригувати дозу за необхідності, а також для прийняття р= ішення про припинення лікування. Якщо пацієнт більше не потребує терапії �= �ікарським засобом Бупрен^�=
� ІС, може бути доцільним поступове зниже= ння дози, щоб запобігти виникненню симптомів відміни. Якщо біль адекватно н�= � контролюється, слід враховувати можливість розвитку гіпералгезії, толер�= �нтності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості з�= �стосування»).

Тривалість лікування

Лікарський засіб не слід застосовува= ти довше, ніж це потрібно.

�= �іти.

Через обмежен�= �сть даних щодо застосування бупренорфіну дітям віком д�= � 16 років застосування лікарського засобу в цій популяції пацієнтів не реко�= �ендовано.

<= /span>

Передозування.

При сублінгвальному застосуванні пере= дозування малоймовірне. У разі передозування можуть з’являтися нудота,= блювання, сонливість, запаморочення, галюцинації, пригнічення дихання (можлив= е лише у разі значного перевищення терапевтичних доз), кропив’янка.

Лікування. <= /i>У разі передозування с�= �ід застосувати загальні підтримуючі заходи, включаючи ретельний = моніторинг дихальної та серцевої діяльності пацієнта. Основним симптомом,= який потребує інтенсивної терапії, є пригнічення дихання, яке може призвести �= �о зупинки дихання та летального наслідку. Необхідно забезпечити п�= �охідність та допоміжну або контрольовану вентиляцію дихальних �= �ляхів пацієнта. Пацієнта слід перевести до реанімаційного відділення. Рекомендується застосування опіоїдного = антагоніста (зокрема налоксону), незважаючи на те, що його ефективність що= до усунення пригнічення дихання, спричиненого бупренорфіном, може бути не= значною порівняно з ефективністю його дії на ефекти повних агоністів. При визначенні = тривалості лікування пе= редозування необхідно враховувати, що бупренорфін чинить трива= лу дію.

Побічні реакції.

Поява небажаних реакцій залежить від величини = порога толерантності пацієнта, рівень якого вищий у наркозалежних пацієнтів, н�= �ж у пацієнтів, які не мають наркотичної залежності.

З боку імунної системи: =

Психічні розлади: почу= ття тривоги, нервозність, галюцинації, сплут�= �ність свідомості.=

З боку нервової системи: непритомніс�= �ь.<= span style=3D'mso-fareast-font-family:SimSun;background:white;mso-ansi-language:= UK; mso-bidi-font-style:italic'>

З боку органу зору: сльозотеча.

З боку серцево-судинної системи: = зміни в ЕКГ (подовження інтервалу QT= ), синкопе, артеріальна г= іпотензія (у тому числі ортостатична гіпотензія), брадикардія, т�= �хікардія.=

З боку дихальної системи:

З боку шлунково-кишкового тракту: сухіс�= �ь у роті, запор, діарея, н= удота, блювання, абдомінальний біль.

З боку гепатобіліарної системи: <= span style=3D'mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:ZH-CN;mso-bidi-language:AR'>при правильн= их умовах застосування у поодиноких випадках – підвищення рів�= �ів печінкових трансаміназ та жовтяниця, зазви�= �ай з доброякісним клінічним перебігом, некроз печінки, �= �епатит.

З боку сечовидільної си�= �теми: затримка = сечі, порушення функції нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена = пітливість.=

Місцеві реакції: руйн�= �вання зубів [у тому числі карієс (частота невід�= �ма), переломи зубів, випадіння зубів].
Загальні розлади: блід�= �сть шкіри, астенія, абстинентний синдром,= біль у спині, підвищена чутливість до холоду, озноб.

Медикаментозна залежність=

Повторюваний прийом лікарського з�= �собу Бупрен^�=
� ІС може п�= �извести до розвитку медикаментозної залежності, на�= �іть при застосуванні у терапевтичних дозах. Ризик розвитку медикаментозної за= лежності варіює залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта= , застосовуваних доз та тривалості лікув�= �ння опіоїдами (див. розділ «Особливості заст�= �сування»).

&nbs= p;
Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Проха= ння до медичних та фармацевтичних праців�= �иків, а також до пацієнтів або їх законних представників повідомляти про всі випад�= �и підозрюваних небажаних реакцій та відсу�= �ності ефекту лікарського засобу через <= /span>Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду з�= � посиланням https://aisf.dec.gov.ua для контр= олю спів�= �ідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу.=

Термін придатності.<= /b> 4 роки.
<= /span>

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригінальні= й упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступном= у для дітей місці.

<= /span>

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері= ; по 1 блістеру у пачці з картону.

<= /span>

Категорія відпуску.<= /b> За рецептом.

<= /span>

Виробник.

Товариство з додатковою= відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

<= /span>

Місцезнаходження вироб�= �ика та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.

ІНСТРУК= ЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

БУПРЕН^® ІС

(BUPREN ІС)

Склад:

діюча речовина: buprenorphine;=

1 таблетка мі= стить бупренорфіну гідрохлориду (у= перерахунку на бупренорфін) 0,4 мг (0,0004 г), 2 мг (0,002 г) або 8 мг (0,008 г);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопляний, кислоти лимо�= �ної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію к�= �охмальгліколят (тип А), поліетиленгліколь= (макрогол), тальк, кальцію стеарат.=

<= o:p>

Лікарська форма. Таблетки суб= лінгвальні.

Основні фіз= ико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, п�= �оскоциліндричної форми, з фаскою; н= а одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підпри�= �мства, на другій поверхні таблетки – риска.

<= /span>

Фармакотер= апевтична група.

Засоби, що застосовують�= �я при адиктивних розладах. Засоби, що застосовуют�= �ся при опіоїдній залежності. Бупренорфін.

Код АТХ N07B С01.

<= o:p>

Фармакологічні властив�= �сті.=

Фармакодинаміка.

Б= упренорфін – опіоїдний аналгетик центральної ді�= �. За механізмом дії належить до групи часткових агоністів/антагоніст�= �в опіоїдних рецепторів (μ- та κ-рецепторів). Зв’язок з= μ-рецепторами настільки міцний, що бупренорфін пригнічує дію інших агоністів. Водночас �= �ласна активність бупренорфі�= �у щодо μ-рецепторів дуже низька, а для κ-рец= епторів – не виявляється. Властивість бупренорфіну<= /span> як замісника опіоїдів зумовлена повільни�= � зворотнім зв’язуванням з μ-рецепторами, що дає змогу протягом трив= алого часу мінімізувати потребу в наркотиках у залежних пацієнтів. Акт�= �вує антиноцицептивну систему і таким чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях цент= ральної нервової системи (ЦНС), змінює емо�= �ійне забарвлення болю. Тривалість аналгезуючої �= �ії більша, ніж у морфіну. Бу= пренорфін меншою мірою, ніж морфін, пригнічує дихал= ьний центр. При тривалому застосуван�= �і бупренорфіну ризик виник�= �ення лікарської залежності значно менший, ніж при застосуванні морфіну. Ч�= �сткова агоністична дія бупренорфіну зменшує = його пригнічувальний вплив на серцеву та дихальну діяльність, = що підвищує безпеку його застосування.

Фармакокінетика.

При пероральному застос= уванні у тонкому кишечнику та печінці відбувається прес�= �стемний метаболізм бупренорфіну з N-д= еалкілуванням та глюкурокон’югацією. Т�= �му пероральне застосування лікарського засобу є недоцільним. При сублінгвальному застосуванні всмоктування відбувається = дуже повільно, біодоступніст�= � становить від 35 до 55 %; бупр�= �норфін рівномірно розподіляється у тканинах організму, про= никає через гематоенцефалічн= ий бар’єр. Початок дії після суб= лінгвального застосування відзначається через 30 хвил�= �н, максимальна концентрація у плазмі крові – через 90 хвилин; зв’язок з білкам�= � плазми крові досягає 96 %. Залежність «максимальна доза – концентрація» залиш�= �ється лінійною в інтервалі доз від 2 мг до 16 мг. Після всмоктування бупренорфіну настає фаза швидкого розподілу, період напіврозпаду становить від 2 до 5 годин.

Б= упренорфін �= �етаболізується переважно у печінці шляхом 14-N-деалкілування до 14-N-дезалкілбупренорфіну (норб= упренорфіну) за участю CYP3A4, а також шляхом глюкурокон’югації вихідної молекули та деалкілованого метаболіту. Норбупренорфін є μ-агоністом зі слабкою власною а�= �тивністю.

Елімінація бупренорфіну має бі- або три= експоненціальний характер; тривалість фази елімінації – в= ід 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією = бупренорфіну у кишечнику після гідролізу к= он’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпофі= льності молекули бупренорфіну. Елімінація бупренорфіну (близько 80 %) відбувається переважно з �= �алом внаслідок біліарної екскреції глюкурокон’югованих метаболітів, решта лікарського засобу ви= водиться із сечею.

<= /span>

Клінічні характеристик�= �.
Показання.

Замісна терапія опіоїдної залежності у рамках медичної, соціальної= та психологічної допомоги.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до= бупренорфіну та до інших компонентів лікарського засо= бу, тяжка дихальна недостатність, тяжка печінкова недостатність, гостра алкогол�= �на інтоксикація, делірій.

Взаємодія з іншими ліка�= �ськими засобами та інші види взаємодій.

= Алкоголь

Етанол посилює седативн= у дію бупренорфіну. Бупренорфін не слід приймати разом з&n= bsp;алкогольними напоями або лікарськими засобами, які містять ет�= �нол.

Супутнє з= астосування лікарських засобів, що необхідно врахову= вати

= Бензодіазепінові транкв= ілізатори

= Одночасне заст= осування бупренорфіну з бе= нзодіазепінами пов’язане з ризиком летального наслідку= через дихальну недостатність, асоційовану з порушеннями функціонуванн= я ЦНС. Необхідно індивідуально титрувати доз= у і ретельно контролювати стан пацієнта. Слід враховувати ризик зловжив= ання лікарським засобом.

= Інші депресанти ЦНС

Інші похідні опіоїдів (аналгет= ики, протикашльові засоби), деякі = антидепресанти, ант= игістамінні засоби (блокат= ори Н₁-рецепторів), барбітурати, небензодіазепінові анксіолітичні засоби, нейролептики, клонідин і подібні лікарські засоби при одночасному застос�= �ванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії ЦНС. Одночасне застосуван= ня бупренорфіну з габапентиноїдами (габапентином і прегабаліном) може приз�= �ести до пригнічення дихання, артеріальної гіпоте�= �зії, глибокої седації, коми або летального = наслідку.<= /span>

Серотонінергічні лікарські засоби

Бупренорфін слід обер= ежно застосовувати у комбінації з = серотонінергічними лікарськими засобами, такими як інгібітори моноаміноксидази (MAO), сел�= �ктивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)= , інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти, оскільки підвищується ризик розвитк= у серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для жи= ття стану (див. розділ «Особливості застосування»).

Антихолінергічні засоби=

Одночасне застосування бупренорфіну з антихолінергічними засобами або лікарськими засобами з антихолінергічною активністю (наприклад, трициклічними ант= идепресантами, антигістамінн= ими засобами, антипсихотичними засобами, міорелаксантами, = протипаркінсонічними засобами) може призвести до посилення антихолінергічних побічних ефектів.

= Інгібітори моноаміноксида�= �и (МАО)

З досвіду застосування морфіну відомо про = можливе посилення ефекту опіоїдів при застосуванні у комбінації з інгібіто�= �ами МАО.

= Дотепер ще не в= иявлено значущої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.<= /o:p>

= Б�= �пренорфін м= етаболізується CYP3A4.

= Інгібітори СYР3А4

= Дослідження взаємодії мі�= � бупренорфіном та кетоконазолом (потужни= й інгібітор CYP3A4) показало збільшення показників С_max та AUC (площа під кривою «концентрація – час»)= бупренорфіну (приблизно на 70 = і 50 % відповідно) і меншою мірою – норбупренорфіну. У разі супутнього застосування бупренорфіну та кетоконазолу стан пацієнта с= лід ретельно контролювати і на = �= �очатку лікування кетоконазолом �= �аполовину знижувати дозу бупренорфіну. Подальше титру= вання дози бупренорфіну слід проводити за клінічними показанням�= �. Таким чином, застосування бупренорфіну у комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4 [такими як = гестоден, тролеандоміцин, азольні протигрибкові засоби (кетоко�= �азол, ітраконазол), інгібітори ВІЛ-протеази (= ритонавір, індинавір, не�= �фінавір, саквінавір)] може = призвести до підвищення плазмових концентрацій бупренорфіну та норбупренорфіну. Слід встано= вити постійний контроль за пацієнтами, які приймають такі комбінаці= ї. Тому на початку лікування інгібіт= орами СYР3А4 слід розгл�= �нути необхідність зниження дози б�= �пренорфіну.

= Індуктори СYР3А4

= Взаємодію між = бупренорфіном та індукторами CYP3A4 не досліджували, тому = рекомендується ретельний на�= �ляд за пацієнтами, які в комбінації з бупренорфіном приймають індуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн або рифампіцин). Застосування цих лікарських засобів �= �оже посилити метаболізм бупренорфіну, тому пацієнтам= , які скаржаться на зменшення ефективності = бупренорфіну або збільшення потягу до наркотиків, дозу бупренорфіну слід підвищити.

=

Особливості застосуван�= �я.

Цей лікарський засіб признач= ений для лікування опіоїдної залежності. Лікува= ння повинен призначати лікар, який має забезпечити належне застосуван�= �я лікарського засобу пацієнтам із залежністю. Лікар, який при= значає лікування, повинен проінформувати паціє�= �тів про належне застосув�= �ння лікарського засобу. Лікарю слід враховув= ати ризик неправильного застосування лікарського засобу (у тому числі внутрішньовенного введення), особливо на= початку лікування. Через ризик помилкового застосування та для пі= дбору дози необхідно на початковому етапі терапії призначати лікарський зас�= �б на короткі терміни та, якщо це можливо, контролювати прийом, що також сп= рияє дотриманню лікувального режиму.=

Витік

Під= витоком розуміють потрапляння бупрен= орфіну на нелегальний ринок як від пацієнтів, так і від осіб, які отримують ц= ей лікарський засіб шляхом крадіжки у пацієнтів або в аптеці. Витік може призве= сти до появи нових залежних осіб, які застосовують бупренорфін= як первинний лікарський засіб, що спричиняє звикання, з ризиком п�= �редозування, розповсюдження вірусних інфекцій, що передаються через кров, приг= нічення дихання і ураження печінки.

Прискорення абстиненці�= �

На початк�= � лікування бупренорфіном лікарю слід вр= аховувати частковий агоністичний профіль бупренорфіну, який може зумовлювати прискорення п= ояви абстинентного синдрому у залежних від о�= �іоїдів пацієнтів, особливо при застосуванні бупренорфін= у менш ніж через 6 годин після останнього введення героїну або ін= ших опіоїдів короткої дії, або при застосуванні менш н= іж через 24 години після прийому останньої дози метадону. �= �имптоми а�= �стиненції можуть бути пов’язані з застосуванням субоптимальних доз.

Ризик пер�= �дозування або зриву лікування є вищим у пацієнтів, які �= �ід час лікування бупренорфін= ом продовжують самостійне лікування абстинентного синдрому опіоїдами, алкоголем або іншим�= � седативними та снодійними лікарськими засобами, особли�= �о бензодіазепінами.

Толерантність та розлади, пов’язані �= �з вживанням опіоїдів (зловживання та залежність)

Повторюв�= �ний прийом опіоїдів, таких як бупренорфін, може призвести до розвитку толерантност�= �, а також може спричинити= розлади, пов’язані із вживанням опіоїдів (РВО), фізичну та психологічну залежність. Зловживан= ня або навмисне неправильне застосування лікарського за= собу Бупрен^® ІС може призвести до пер= едозування та/або летального наслі�= �ку. Ризик розвитку РВО підвищений у пацієнтів із наявністю в ос�= �бистому або сімейному анамнезі (батьків або братів і сестер) розладів, по= в’язаних із вживанням психоактивних реч= овин (включаючи розлади, пов’язані із вживанн= ям алкоголю), у пацієнтів, які вживають тютюнові вироби, та у пацієнтів з іншими �= �сихічними розладами в анамнезі (наприклад, великий депресивний розлад, т= ривожні стани та розлади особистості).=

Перед поч�= �тком і під час лікування препаратом Бупрен^® ІС слід обговорити з пацієнтом цілі лікування та= схему припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Пацієнти �= �овинні перебувати під належним наглядом для вия= влення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, передчасне звернення пацієнт= а до лікаря щодо отримання повторного рецепта на лікарський засіб). Цей нагляд �= �ключає перегляд супутнього лікування опіоїдами і психоактивними лікарськими засобами (наприклад, бензодіазепінами). Пацієнтів з ознаками та симптомами Р�= �О слід направити на консультацію до нарколога.

Бупренорфін є частковим агоністом опіоїдних рецепторів, постійне= застосування якого спричиняє залежність опіоїдн= ого типу. Припинення лікування може призвести до абстинентного синдрому, іноді віддаленого у часі.=

Пригнічен= ня дихання

Повідомля= ли про кілька летальних випадків у результаті розвитк�= � пригнічення дихання при неналежному застосуванні бупренорфіну або застосуванні бупренорфіну у комбінації з&n= bsp;депресантами ЦНС (інші опіоїди, бензодіа= зепіни, етанол).

Порушення дихання, пов’�= �зані зі сном

Опіоїди можуть спричиняти порушення дихання,= пов’язані зі сном, включаючи центральне апное уві сні, та г= іпоксемію під час сну. Ризик розвитку центрального апное уві сн= і є дозозалежним. Слід розглянути необхідність зниження з�= �гальної дози опіоїдів для пацієнтів з центральною формою ап�= �ое уві сні.=

Гепатити, = печінкові реакції

Як під час= клінічних досліджень, так і у післяреєс�= �раційному періоді повідомляли про випадки гострого уражен�= �я печінки. Виявлено ряд порушень від транзиторного ас�= �мптоматичного зростання рівнів печінкових трансаміназ= до печінкової недостатності. У багатьох випадках причиною або додатковим фактор�= �м цього могла бути наявність ферментативних порушень печінки, зараже�= �ня вірусом гепатиту В або С, одночасне застосування інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів і постійне внутрішнь�= �венне введення наркотиків. Ці основні фактори слід враховувати перед призначе�= �ням бупренорфіну і протягом лікування. При підозрі на печі= нкову реакцію з невідомих причин слід оцінити, чи є бупренорфін = причиною некрозу печінки або жовтяниці, і відмінити лікування, як �= �ільки це дозволить клінічний стан пацієнта. В усіх пацієнтів слід регулярн�= � проводити контроль функції печінки.

Серотоніновий синдром

Одночасне застосування бупренорфіну та інших серотонінергічних засобів, таких як інгібітори MAO, селективні інгібітори зво�= �отного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серото= ніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти, може призве�= �ти до серотонінового<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> синдрому – потенційно �= �ебезпечного для життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лі�= �арськими засобами та інші види взаємодії»).

Якщо супутнє лікування іншим= и серотонінергічними засобами є клінічно виправданим, рекомен= дується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування �= �а під час збільшення дози. <= /span>

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану, вегетативну нест= абільність, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотонінов�= �й синдром слід розглянути можливість зменшення дози аб�= � припинення терапії залежно від вираженості симптомів.

Бупренорфін може спри= чиняти сонливість, що посилюється іншими засоба= ми центральної дії, такими як алкоголь, транквілізатори, седативні та снодійні лікарські засоби.

Бу�= �ренорфін може маскуват= и біль, який є симптомом захворювання.

Бупренорфін може спри= чиняти ортостатичну гіпотензію.<= o:p>

Дослідження на тваринах= , як і клінічний досвід, довели, що постійне застосування бупренорфіну може спричинити розвиток опіоїдно= ї залежності, але меншою мірою, ніж= морфін. Отже, під час лікування дуже важливо враховува= ти всі супутні умови, вести контроль і дотримуватися призначених доз.

Спортсмен= ів слід попередити, що застосування б= упренорфіну призводить до позитивної реакції в антидопінгових т= естах.

Заходи безпе= ки при застосуванні

Застосування бупренорфіну потребує ос�= �бливої обережності у разі наявності пригнічення = ЦНС, а також при застосуванні пацієнтам, які �= �ають такі супутні захворювання як:

– бронхіаль= на астма або дихальна н�= �достатність (при застосуванні бупренорфіну відзначалися випадки пригнічення дихання, спричиненого бупренорфіном) (див. розділ «Протипоказання»);<= /span>

– ниркова недос= татність (20 % прийнятої дози виводиться нирками, тому �= � разі ниркової недостатності ренальна елімінація бупренорфіну може сповільнюватися);

– печінкова нед= остатність (у цьому випадку печінковий метаболізм бупренорфіну може змінюватися) (див. розділ «Протипоказання»);

– черепно-мозкові травми;

– підвищений внутрішньочереп�= �ий тиск;

– артеріальна гіпо= тензія;

– гіпертрофія передміхурової залози;

– стеноз/стриктура уретри;

– гіпотиреоз, мікседема;

– недостатність кори надниркових залоз;<= /span>

– токсичний психоз;

– алкоголізм.

З особли= вою обережністю бупренорфін �= �ризначати на тлі застосування інгібіторів мон= оаміноксидази та інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС, п= ацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам при одночасному призначенні з�= �собів, що пригнічують дихання. Необхідно ув= ажніше підбирати режим дозування бупренорфіну= пацієнтам, які приймають інгібітори СYР3А4. Оскільки інгібітори СYР= 3А4 підвищують концентрацію бупренорфіну у плазмі кро�= �і, може виявитися необхідним зменшення дози бупренорфіну.

Стоматологі�= �ні проблеми

Надходили повідомлення пр= о виникнення стоматологічних проблем, у тому числі се�= �йозних, у пацієнтів, які застосовують трансмукозальні лікарські форми бупренорфіну= . Зокрема повідомляли про випадки карієсу (у тому числі вираженого)= , руйнування зубів, про дентальні абсцеси/інфекцію, ер�= �зію зубів, випадіння зубних пломб, переломи зубів та випадінн�= � зубів (див. розділ «Побічні реакції»). Багато таких випадків реєстру�= �али у пацієнтів, які не мали в анамнезі стоматологічних проблем. Для лі= кування пошкоджень зубів, що виникли, найчастіше вдавалися до видалення зубів.= Слід проінформувати пацієнтів, які застосовують бупренорфін= у формі таблеток сублінгвальних, що для зниже�= �ня ризику пошкодження зубів після повного розчинення таблетки у рото= вій порожнині необхідно зробити великий ковток води, обережно прополоскати зуби �= �а ясна і проковтнути воду; після цього не можна чистити зуби протягом принай�= �ні 1 години для уникнення механічних пошкоджень зубів, які можуть виникнути в�= �аслідок чищення. Також слід проінформувати пацієнтів про необхід�= �ість регулярно проходити стоматологічні огляди протягом всього п�= �ріоду лікування бупренорфін�= �м, у тому числі на початковому етапі лікува�= �ня. У разі виникнення будь-яких стоматологічних проблем під час сублінгвального застосування бупренорфіну слід якомога швидше звернутися до стоматолога.

Подовження інтервалу QTc

= Ретельні дослідження впливу бупренорф= іну на функцію серця продемонстрували подовшення інтервалу QT на ≤ 15 мс на електрокардіограмі (ЕКГ)<= span style=3D'letter-spacing: .2pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN;mso-bidi-language:AR'>= . Найімовірніш= е цей ефект не опосередк= овується hERG-каналами. Виходячи з наявн= их даних, малоймовірно, що б= упренорфін чинить проаритмогенну дію при застосуванні як монот= ерапії пацієнтам без факторів ризику. = Невідомий ризик, пов’язаний з супутнім застосуванням бупренорфіну та інших лікарських зас= обів, які подовжують інтервал QT. Цю інформацію слід брати до = уваги при оцінці співвідношення користь/ризи= к застосування бупренорфіну перед його приз= наченням пацієнтам із такими факторами ризику як гіпокаліємія, тяжка гіпомагніємія, брадикардія, <= span style=3D'letter-spacing: -.1pt'>нещодавно перенесена фібриляція пер�= �дсердь, застійна серцева недостатність, застосування препаратів наперстянки, виявлене подовж�= �ння інтервалу QT, синдром подовженого інтервалу QT б= ез клінічних проявів.

Через вміст лактози лікарський засіб не слід приймати пацієнтам з рідкісно= ю спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдром= ом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосува= ння у період вагітності або годування груддю.

З огляду на відсутність достатніх дани= х щодо впливу бупренорфіну на вагітних жінок його застосування у це�= � період не рекомендується. Засто�= �ування бупренорфіну у період вагітн= ості можливе тільки тоді, коли = очікувана користь для матері= перевищує потенційний ризик для плода.

Бупренорфін проникає у молоко тварин. У високих до�= �ах бупренорфін знижує виділення молока. Жінкам, які прий= мають бупренорфін, годувати груддю не рекомендується.

Здатність= впливати на швидкість реакції при керуванні автотра�= �спортом або іншими механізмами.

Особливу ув�= �гу водіїв автотранспорту та операторів механізмів= слід звернути на ризик розвитку сонливості, пов’язаний з прийомом лікар�= �ького засобу. Цей ризик підвищується у разі одночас= ного застосування лікарського засобу з алкоголем або лі�= �арськими засобами, які пригнічують ЦНС.

Спосіб застосування та �= �ози.

Терапію потрібно проводити під нагляд�= �м спеціаліста з лікування опіатної = залежності/наркоманії. Результат лікування залежить від медика�= �ентозної терапії, а також від медико-психологічних і соціально-освітн�= �х заходів, спрямованих на послідовну адаптацію пацієнта. = Сублінгвальні = таблетки бупренорфіну призначені для = застосування дорослим та дітям віком від 16 років, які дали згоду на лікув= ання від наркоманії.

Лікарю слід зазначати у реце�= �ті точну разову дозу та цикл лікування.

Застосовувати сублінгваль�= �о. При цьому необхідно попередити пацієнта, що прийом під язик є= єдиним ефективним та безпечним шляхом застосування лікарського засобу. Таблет�= �у необхідно тримати під язиком до повного розсмоктування. Таблет= ку не слід ковтати або розжо= вувати.<= /span>

Наявність= сублінгвальних таблеток з рі= зним дозуванням (0,4 мг, 2 мг та 8 мг) дає змогу здійснювати необхідне т= итрування дози.

На початку лікування бупренорфіном лікарю слід враховувати можливість прис�= �орення появи абстинентного синдрому у пацієнтів з �= �піоїдною залежністю через часткову агоністичну дію = бупренорфіну на опіоїдні μ-рецептори.

Початок терапії

Рекомендова�= �а початкова доза бупренорфіну становить від 0,= 8 мг до 4 мг, застосовувати як разову добову дозу. Додаткову дозу бупренорфіну від 2 мг до 4 мг можна застосувати 1 раз на добу залежно від потреби кон= кретного пацієнта.

�= �ацієнти, залежні від опіоїдів, які = не відчувають симптоми абстиненції

На початку лікування пе�= �шу дозу бупренорфіну слід застосува�= �и при появі симптомів абстиненції, але не раніше ніж через 6 год= ин після останнього прийому опіоїдів (наприклад, героїну,= опіоїдів короткої дії).

�= �ацієнти, які отримують метадон=

Перед початком терапії <= span class=3DSpellE>бупренорфіном дозу метадону слід зменши= ти (максимальна припустима доза – 30 мг на добу). Незважаючи на це, бупренорфін може провокувати виникнення �= �бстинентного синдрому у пацієнтів, залежних від метад= ону. Цим пацієнтам першу дозу бупренорфіну слід за= стосувати при появі симптомів абстиненції, але не раніше ніж = через 24 години після останнього прийому метадону.

Титрування дози до встановлення підтримуючої дози

Рекомендується призначати двотижневи�= � курс бупренорфіну, особливо на початку лікування.<= o:p>

= Дозу бупренорфіну слід збільш�= �вати поступово, залежно від терапевтичного ефекту, який чинить лікар= ський засіб на стан пацієнта. Середня підтримуюча доза = бупренорфіну становить 8 мг на= добу. Більшість пацієнтів не потребує дози, як�= � перевищує 16 мг на добу, однак клінічні дослід�= �ення показали ефективність та безпеку субл�= �нгвального застосування бупренорфіну у дозах до 24= мг на добу.

Коригуван= ня дози проводити згідно з результатами повторн�= �ї оцінки клінічного стану та досягнутої ефективності комплексного лікування пац= ієнта. Незадовільна стабілізація стану пацієнта при застосуван�= �і бупренорфіну у дозі 16 мг на добу може бути пов’язана з<= /span> = імовірними супутніми психіч= ними захворюваннями пацієнта або з неправильним прийомом лікарського зас�= �бу. Це слід враховувати при визначенні подальшого комплексу лікувал= ьних заходів.

Цілі лікування, зниження дози і припине�= �ня лікування

Після досягнення задовільної стабілізації ста= ну пацієнта за його згодою добову підтримуючу дозу бупренорфін= у можна зменшити. Титрування дози слід здійснювати поступ�= �во, в окремих сприятливих випадках – до повного припинення замісної підтримуючо= ї терапії. При відміні лікування особливу увагу слід звернути на можливіс= ть виникнення симптомів абстиненції або рецидивів.

Перед початком лікування препаратом Бупрен^® ІС потрібно узгодити з пацієнтом стратегію = лікування, зокрема тривалість та цілі лікування. Під час терапії лікарю слід постійно = контролювати стан пацієнта, щоб оцінювати потребу у продовженні лікуван�= �я, коригувати дозу за необхідності, а також для прийняття рішення про припинен= ня лікування. Якщо пацієнт більше не потребує терапії лікарським засобом = Бупрен^® ІС<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN'>, може бут= и доцільним поступове зниження дози, щоб запобігти в�= �никненню симптомів відміни (див. розділ «Особливості застосування»). <= span style=3D'mso-ansi-language:UK; mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>

Діти.

Бе�= �пека та ефективність застосування бу= пренорфіну пацієнтам віком до 16 років не встановлені.

Передозування.

У разі передозування слід застосувати заг�= �льні підтримуючі заходи, включаючи ретельний моніторинг дихальної та серце�= �ої діяльності пацієнта. Основним симптомом, який потребує інтенсивної тер= апії, є пригнічення дихання, яке може призвести до зупинки дихання та летально= го наслідку. При виникненні блювання необхідно вжити заходів для запобігання = аспірації блювотними масами.

�= �ікування

Після проведення стандартних заходів невідкла= дної терапії слід вжити симптоматичних заходів з лікування пригнічення дихання.= Необхідно забезпечити п�= �охідність та допоміжну або контрольовану вентиляцію дихальних �= �ляхів пацієнта. Пацієнта слід перевести до реанімаційного відділення. Рекомендується застосування опіоїдного �= �нтагоніста (зокрема налоксону), незважаючи на те, = що його ефективність щодо усунення пригнічення дихання, спричинен�= �го бупренорфіном, може бути незначною порівняно з ефективн= істю його дії на ефекти повних агоністів. Пр= и визначенні тривалості лікування передозування необ= хідно враховувати, що бупренорфін чинить тривалу д= ію.

Побічні реакції.

Поява небажаних реакцій залежить від величини = порога толерантності пацієнта, рівень якого вищий у наркозалежних пацієнтів, н�= �ж у пацієнтів, які не мають наркотичної залежності.

З боку імунної системи:=

Психічні розлади: почу= ття тривоги, нервозність, галюцинації, сплут�= �ність свідомості.=

З боку нервової системи: непритомніс�= �ь.

З боку органу зору: сльозотеча.

З боку серцево-судинної системи: = зміни в ЕКГ (подовження інтервалу QT= ), синкопе, артеріальна гіпотензія (у= тому числі ортостатична гіпотензія), брадикардія, тах= ікардія.=

З боку дихальної системи: ринорея, пригнічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухіс�= �ь у роті, запор, діарея, н= удота, блювання, абдомінальний біль.

З боку гепатоб= іліарної системи: при правильни�= � умовах застосування у поодиноких випадках – підвищення рівнів печінкових трансаміназ та жовтяниця, <= /span>зазвичай з доброякісним= клінічним перебігом, некроз печінки, гепатит.

З боку сечовидільної си�= �теми: затримка = сечі, порушення функції нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена = пітливість.=

Місцеві реакції: руйн�= �вання зубів [у тому числі карієс (частота невід�= �ма), переломи зубів, випадіння зубів].

Загальні розлади: блід�= �сть шкіри, астенія, абстинент�= �ий синдром, біль у спині, підвищена чутливість до холоду, оз= ноб.
У випадках неналежного �= �нутрішньовенного введення лікарського засобу повідомляли про мі= сцеві реакції, іноді септичні, і про потенційно серйозний гострий гепатит.

Медикам= ентозна залежність

Повторювани= й прийом лікарс�= �кого засобу Бупрен^® ІС може призвести до розвитку медикамент= озної залежності, навіть при застосуванні у терапевтичних дозах. Ризи= к розвитку медикаментозної залежності варіює залежно від індивідуальних факто�= �ів ризику пацієнта, застосовуваних доз та тривалості лікування опіо�= �дами (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з вираженою фізи�= �ною (соматичною) наркозалежністю перші сублін= гвальні введення бупренорфіну можуть спричин�= �ти парадоксальну реакцію з розвитком синдрому відміни, подібного до= налоксонового.<= /p>

Повід�= �млення про підозрювані �= �ебажані реакції

Прохання до медичних та фармацевтичних працівників, а також до п�= �цієнтів або їх законних представників повідомляти про всі випад�= �и підозрюваних небажаних реакцій та відсу�= �ності ефекту лікарського засобу через Автоматизовану інформаці= йну систему з фармаконагляду за посила�= �ням https://aisf.dec.gov.ua для контролю співвіднош�= �ння користь/ризик при застосуванні лікарськог�= � засобу.

Термін придатності.<= /b> 4 роки.
<= /span>

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригінальні= й упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступном= у для дітей місці.

<= /span>

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері= ; по 1 блістеру у пачці з картону.

<= /span>

Категорія відпуску.<= /b> За рецептом.

<= /span>

Виробник.

Товариство з додатковою= відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

<= /span>

Місцезнаходження вироб�= �ика та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 6= 5025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.