ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГОФЕН 200

Склад:

діюча речовина: ібупрофен; <= /span>

1 капсула м’яка містить ібупрофену 200 мг;

допоміжні речовини:  поліетиленгл= іколь 600, калію гідроксид, вода очищена;

желатинова капсула: жела= тин, сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420), вода очищена.

=

Лікарська форма.<= /b> Капсули м’які.

Осно= вні фізико-хімічні властивості: продовгуваті капсули м’як= і з прозорою оболонкою натурального кольору, вміст капсули – прозора, безбарвна масляниста рідина.

=

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальн= і та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.

Код АТХ М01А Е01.

=

Фармакологічні властивос= ті.

Фармакодинаміка.

Чинить аналгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та температурної реакц= ії.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосув= анні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або у межа= х 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (= 81 мг) спостерігалося зниження впливу аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірност= і, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Фармакокінетика.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Arial;mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:UK'>Після прийому внутрішньо ібупрофен швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові визначається через 1‒2 години після прийому. Ібупроф= ен метаболізується у печінці, виводиться нирками (90 %) у незміненому стані та= у вигляді метаболітів, а також із жовчю. Період напіввиведення у здорових люд= ей – майже 1,8 години, у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок – 1,8‒3,5 години. Ібупрофен активно (99 %) зв’язується з білками плазми крові, повільно проникає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, у той час як концентрація у плазмі крові зменшується.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Arial;mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:UK'> =

Клі= нічні характеристики.

<= b>Показання.

Симптоматичне лікування головного, зубного та періодичного менструального болю. <= /p>
Гарячка та біль у м’язах= при застуді.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.

Пацієнтам, які мають в анамнезі бронхоспаз= м, астму, риніт, ангіоневротичний набряк або висипання на шкірі, пов’язан= і з застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Слід уникати застосування одночасно з інши= ми НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).<= /o:p>

Пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкову кровотечу або перфорацію після застосування НПЗЗ.

Виразкова хвороба шлунка/кровотеча нині аб= о в анамнезі (два і більше чітких епізодів загострення виразкової хвороби = чи кровотечі).

Пацієнтам із тяжкою нирковою, печінковою а= бо серцевою (клас IV за класифікацією NYHA) недостатністю.

Останній триместр вагітності. <= /span>

Дітям з масою тіла менше 20 кг.=

Пацієнтам із цереброваскулярними або іншими активними формами кровотечі.

Пацієнтам із незрозумілою етіологією поруш= ення кровотворення.

Пацієнтам із порушенням дегідратації, яка спричинена блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини. <= /o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Arial;mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:UK'> =

<= b>Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /b>

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) сл= ід застосовувати з обережністю при одночасному лікуванні з такими препаратами:=

інші НПЗЗ, включаючи саліцилати: збільшується ризик виникнення шлунково-кишкових виразок і кровотеч;

дигоксин: підвищується рівень у плазмі крові обох препара= тів;

кортикостероїди:<= /u> підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі або ульцерації;

антитромботичні засоби:<= /span> збільшується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, напри= клад варфарину;

антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;<= o:p>

ацетилсаліцилова кислота= або інші НПЗЗ та глюкокортикостероїди: може підвищуватися ризик виникнення побічної дії цих лікарських засобів з боку шлунково-кишкового тракту. Експериментальні дані свідча= ть, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низь= ких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Одн= ак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дають змоги зробити остаточні висновки, що регулярне довготривале застосуван= ня ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

антигіпертензивні та діуретичні засоби: НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів; у пацієнтів із порушеною функцією нирок одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів бета-адренорецепторів або антагоністів рецепторів ангіотензину-II та засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок. Тому комбінацію препаратів треба застосовува= ти з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку;

літій та метотрексат: існують докази потенційного підвищення рівня лі= тію та метотрексату у плазмі крові;

пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виведення ібупрофену;

калійзберігаючі діуретик= и: може призвести до гіперкаліємії (рекомендується перевірка рівня калію у плазмі крові);

циклоспорин та такроліму= с: збільшується ризик виникнення нефротоксичності;=

зидовудин: існують докази підвищення ризику появи гемартро= зу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном;

сульфонілсечовина: необхідно контролювати рівень глюкози в крові;<= o:p>

антибіотики групи хінолі= нів: може виникнути ризик виникнення судом.

Інгібітор цитохрому CYP2= C9: можуть збільшувати дію ібупрофену, такі як вориконазол або флуконазол.

=

Особливості застосування.<= /span>

Побічні ефекти можна зменшити шляхом нетривалого застосування мінімальної ефективної дози, потрі= бної для лікування симптомів.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим із:

системним червоним вовчаком та системними захворюваннями сполучної тканини;

вродженим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, гостра інтермітуюча порфірія);

артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі, які супроводжувалися затримкою рідини та наб= ряками під час застосування НПЗЗ;

порушенням функції нирок та/або печінки; <= o:p>

безпосередньо після операцій. <= /span>

Цей лікарський засіб міс= тить сорбіту розчин. Не рекомендовано застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю фруктози.

Особи літнього віку мают= ь підвищений ризик виникнення побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо у вигляді шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть мати летальні наслідк= и.

Шлунково-кишкові кровоте= чі, ульцерація або перфорація, які можуть мати летальні наслідки, відзначалися = при застосуванні всіх НПЗЗ та незалежно від тривалості лікування як з, так і без серйозних шлунково-кишкових ускладнень в анамнезі.

Підвищення дози НПЗЗ, лі= тній вік та виразкова хвороба в анамнезі є ризиком виникнення побічних реакцій з боку травного тракту. Під час лікування у цих випадках рекомендовано застосовувати мінімально ефективні дози.

Слід зважати на проведен= ня комбінованої терапії протективними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи), особливо пацієнтам, які потребують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть призвести до підвищення ризику виникнення побічних ефект= ів з боку шлунково-кишкового тракту.

Дані клінічного дослідже= ння свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 = мг на добу), може бути пов’язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад                 ≤ = 1200 мг на добу) пов’язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів з неконтрольов= аною артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ-ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнті= в з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необх= ідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ГОФЕН 200. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Пацієнти, у яких спостерігалися шлунково-кишкові розлади, загалом особи літнього віку, мають припинити лікування та проконсультуватися з лікарем при появі будь-яких небажаних симптомів (особливо кровотечі з травного тракту).

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які одержують супутню терапію лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик виникнення виразкової хвороби або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

НПЗЗ слід застосовувати з обережністю для пацієнтів, які мали в анамнезі виразковий коліт або хворобу Крона, оскільки їхній стан може погіршуватися.

Тяжкі шкірні реакції.

Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до смерті, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермал= ьний некроліз, що пов’язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції настає в більшості випадків, протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен.

Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкір= ні висипання, ураження слизової оболонки або будь-які інші ознаки гіперчутливо= сті.

Маскування симптомів основних інфекцій.

Гофен 200 може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Гофен 200 застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується прово= дити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закл= адом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.=

У пацієнтів, які мають а= бо мали бронхіальну астму або алергічні захворювання, може виникати бронхоспаз= м.

При тривалому застосуван= ні знеболювальних засобів у великих дозах може виникнути головний біль, який не можна лікувати шляхом підвищення дози препарату.

Тривале та безконтрольне застосування знеболювальних засобів, особливо поєднання різних знеболювальн= их діючих речовин, може призводити до хронічного ураження нирок із ризиком виникнення ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).

Наявні деякі докази того= , що лікарські засоби, які сповільнюють циклооксигеназно/ простагландиновий синт= ез, можуть спричинити порушення фертильності жінок через вплив на овуляцію. Це = може бути усунено шляхом припинення застосування цих препаратів.

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію крові/тромбоцитів (агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується особливий нагляд за пацієнтами із порушенням згортання крові= .

У разі тривалого застосування препарату необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також кількість клітин крові.

У разі проявів вітряної віспи необхідно уникати лікування препаратом.

Через одночасне вживання алкоголю побічні ефекти, особливо ті, що мають вплив на шлунково-кишковий т= ракт або центральну нервову систему, можуть посилюватися після застосування НПЗЗ= .

Існує ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.

=

Застосування у період вагітнос= ті або годування груддю.

Вагітність.

Інгібітори синтезу простагландину можуть негативно впливати на вагітних та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищення ризику переривання вагітності, а також розвитку вад серця після застосування інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітнос= ті. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з = 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися не= вдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. = Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності ібупрофен = не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого тримест= ру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим. Допологовий моніторинг олігогідрамніон та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протя= гом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарськ= ого засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріаль= ної протоки.

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:

Ризики для плода:

– серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/з= акриттяя артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

– ниркова дисфункція (див. вище);
Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;<= /p>
– пригнічення скорочень матки, що призводить до затри= мки чи подовження пологів.

Отже, ГОФЕН 200 протипоказаний протягом третього триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю. =

Ібупрофен та його метабо= літи можуть проникати у низьких концентраціях у грудне молоко. До цього часу невідомо про шкідливу дію на немовлят, тому, як правило, при короткотривало= му лікуванні болю та гарячки у рекомендованих дозах припиняти годування груддю= не потрібно.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При короткочасному застосуванні препарат не впливає або має незначний вплив на здатність керув= ати автотранспортом та роботу з іншими механізмами, але при тривалому застосува= нні можуть виникати побічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі, як підвищена втомлюваність та запаморочення.

=

Спосіб застосування та д= ози.

Рекомендована початкова доза становить 1‒2 капсули, потім, при необхідності, по 1‒2 капсули (200‒400 мг ібупрофену) кожні 4‒6 годин. Не застосовувати більше 6 капсул        (1200 мг) протягом 24 годин. <= o:p>

Діти з масою тіла ≤= ; 39 кг.

Застосування препарату можливе дітям з масою ті= ла не менше 20 кг. Максимальна добова доза ібупрофену становить 20‒30 мг= на кілограм маси тіла, розділена на 3‒4 прийоми з інтервалом прийому 6‒8 годин. Не перевищувати максимально допустиму добову дозу.

рекомендована початкова доза – 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 3 капсули (еквівалентно 600 мг ібупрофену= ).

рекомендована початкова доза – 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 4 капсу= ли (еквівалентно 800 мг ібупрофену).

Капсули, як правило, приймати під час вживання = їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.

Особи літнього віку не потребують спеціального підбору дози.

Найменша ефективна доза повинна застосовуватись протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симпто= мів (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, а при застосуванні для полегшення = болю більше 4-х днів, необхідно звернут= ися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.

=

Діти.<= /i>

Протипоказано застосуван= ня препарату дітям з масою тіла менше 20 кг.

=

Передозування.

У разі гострого передозування симптоми залежать від прийнятої кількості лікарського засобу,= а також часу, який пройшов від моменту його прийому. Першими симптомами, які зазвичай спостерігаються, є: нудота, блювання, головний біль та запаморочен= ня, біль в епігастрії або, рідше, діарея, сонливість, ністагм, неточність зору,= шум у вухах, шлунково-кишкові кровотечі. У разі передозування може наступити ко= ма, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія з порушенням серцевого ритму, метаболічний ацидоз, підвищення температури тіла, порушення зі сторони дихальної системи та ціаноз, порушення функції нирок, пошкодження печінки. Іноді ‒ збудження та дезорієнтація, судоми. Після довготривалого прий= ому спорадично можуть спостерігатися гемолітична анемія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія.

Якщо після гострого передозування пройшло не більше 1 години, рекомендується викликати блювання, промити шлунок або прийняти активоване вугілля.

У випадках передозування ібупрофену немає антидоту і специфічного лікування. Симптоматичне лікування засноване на моніторингу життєво важливих функцій з вимірюванням артеріального тиску, виконанням ЕКГ, а також інтерпретації симптомів, що вказують на можливу кровотечу зі шлунково-кишко= вого тракту, появи метаболічного ацидозу та порушень з боку центральної нервової системи.

=

Побічні реакції.

Нижче наведено перелік побічн= их реакцій, що відзначалися в осіб, які застосовували ібупрофен при короткостроковому лікуванні легкого та середнього болю та гарячки, а також = ті, що спостерігалися у разі довготривалої терапії високими дозами у пацієнтів = із ревматизмом.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 240= 0 мг на добу, може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Частота побічних ефектів розраховується, як зазначено нижче:

Дуже часто: ≥1/10.=

Часто: ≥1/100, <1/10= .

Нечасто: ≥1/1000, <1/100.

Рідко: ≥1/10000, <1/1000.

Дуже рідко: <1/10000, включаючи окремі повідомлення.

3агальнi розлади. Нечасто: підвище= на чутливість у вигляді кропив'янки та свербежу, підвищення потовиділення. Дуже рідко: тяжкі реакції підвищеної чутливості з наступними проявами: набряк обличчя, язика i гортані, задишка, тахікардія, зниження артеріального тиску, анафілактоїдні реакції (анафілаксія, набряк Квінкe аж до шоку). Загострення астми та бронхоспазм або диспное, алергічний риніт, еозинофілія.

З боку органів чуття. Рідко: порушення слуху (зниження слуху, дзвін або шум у вухах).

Нечасто: порушення зору (токс= ичне враження зорового нерва, нечіткий зір або двоїння в очах, скотома, сухість = та подразнення очей, набряк кон’юнктиви та повік алергічного генезу).

З боку шлунково-кишкового тракту. Нечасто: = біль у животі, мелена, блювання з кров’ю, диспепсія та нудота. Рідко: діарея, метеоризм, запор та блювання. Ду= же рідко: печія, виразковий стоматит, гастрит, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча (що може спричинити анемію), що можуть у деяких випадках призвест= и до летального наслідку, особливо в осіб літнього віку. Загострення виразкового коліту та хвороба Крона, езофагіт, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур. Подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, вира= зки слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит.

Неврологічні розлади. Нечасто: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, депресія, нервозність і дратівливість або втома, психомоторне збудження, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у хворих з аутоімунними захворюваннями).

З боку серцево-судинної системи. Дуже рідк= о: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску, васкуліт, інфаркт міокарда. Синдром Коуніса (частота «невідома»).
З боку сечовидільної системи. Дуже рідк= о: зменшення екскреції сечовини та набряки. Гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, гломерулонефрит, олігурія, поліурія, цистит, гематурія. Папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні. Підвищення рівня сечовин= и у сироватці крові.

З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідк= о: порушення функції печінки, особливо при тривалому застосуванні. Гепатит, панкреатит, дуоденіт, езофагіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: розлади системи кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є: висока температура, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, симптоми грипу, тяж= ка форма виснаження, носова кровотеча та синці.

З боку шкіри i підшкірної клітковини. Дуже рідко: тяжкі форми шкірн= их реакцій, такі як поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некролiз (синдром Лайєлла), алопеція. Невідомо: медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS синдром); гострий генералізований екзантематоз= ний пустульоз; реакції світлочутливості.

З боку імунної системи. Нечасто: у паціє= нтів з аутоімунними порушеннями (системний червоний вовчак, системні захворювання сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном відзначалися поодинокі вип= адки появи симптомів асептичного мeнінгiтy (ригідність потиличних м’язів, головн= ий біль, нудота, блювання, висока температура або дезорієнтація), набряк облич= чя, язика та гортані, задишка, тахікардія. Алергічні реакції у вигляді висипань= на шкірі, свербежу, нападу бронхіальної астми, зниження артеріального тиску.

Інфекції та паразитарні захворювання. Дуже рідко: Загострення запалення, пов’язаного з інфекцією.=

Лабораторні дослідження. Рідко: Зниження рівня гемоглобіну.

=

Термін придатності.=

2 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температур= і не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному= для дітей місці.

=

Упаковка.

По 10 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонному конверті. По 5 або по 6 картонних конвертів у картонній упаковці.

=

Категорія відпуску.=

Без рецепта.<= /span>

=

Виробник.

Мега Лайфсайенсіз Паблік Компані Лімітед.

=

Місцезнаходження виробни= ка та адреса місця провадження його діяльності.

Завод 2, 515/1 Моо 4, С= оі 8, Бенгпу Індастріел Істейт, Паттана 3 Роуд, Фраєкса, Муінг, 10280 Самутпракарн, Таїланд / Plant 2, 515/1 Moo 4, Soi 8, Bangpoo Industrial Estate, Pattana 3 Road, Phraeksa, Mueang, Samutprakarn 10280, Thailand.

=

&n= bsp;