ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

ЕЛІПРОБ

ELIPROB

Склад:=

діюча речовина: мелоксикам;

1,5 мл розчину містить 15 мг мелоксикаму;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 18= 8, гліцин, натрію хлорид, розчин натрію гідроксиду 1М, вода для ін’єкцій.=

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору з зеленуватим відтінком, практично віль= ний від часток

Фармакотера= певтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками.

Код АТХ М01А С06.

Фармакологі= чні властивості

Фармакодинаміка=

ЕЛІПРОБ — це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу оксикамів, що має протизапальний, аналгетичний та антипіретичний<= /span> ефекти.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокіне= тика

Абсорбція.<= /span> Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з т= акою при пероральному застосуванні — майже 100 %. Тому корегувати дозу у ра= зі переходу від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньом’язов= ої ін’єкції 15 мг максимальна концентрація у плазмі крові становить близько 1,= 6–1,8 мкг/мл і досягається за 1–6 годин.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, де його концентрація вполовину менша, ніж у плазмі кров= і. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного шляху застосування, і показує індивідуальні відхилення у межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від= 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення у межах від 11 % до= 32 %.

Біотрансфор= мація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінц= і.

У сечі було ідентифіковано чо= тири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози),        формується        шляхом        окислення         проміжного        метаболіту          5’-гідроксиметилмелоксикаму, що = також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 віді= грає важливу роль у процесі метаболізму, тоді як ізофермент CYP 3А4 бере участь меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за= два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової до= зи виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить від 13 до 25 годин залежно від спосо= бу застосування (пероральний, внутрішньом’язовий а= бо внутрішньовенний). Плазмовий кліренс становить близько 7–12 мл/хв після раз= ового перорального, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 мг до 1= 5 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Ос= обливі групи хворих

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня сут= тєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язув= ання з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму (д= ив. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У літніх пацієнток жіночої ст= аті значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Клінічні характеристики

Показання.<= /span> = ЕЛІПРОБ, розчин= для ін’єкцій, застосовувати дорослим для короткотривалого симптоматичного лікув= ання гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи введення не можуть бути застосовані.=

&nb= sp;

Протипоказа= ння.

-        ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-        вік пацієнта до 18 років;

-        гіперчутлив= ість до діючої речовини або до інших складових лікарського засобу;

-        гіперчутлив= ість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, аспірин. Мелоксикам не слід признач= ати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;

-        шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-        активна або рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-        тяжка печінкова недостатність= ;

-        тяжка ниркова недостатність, = без застосування діалізу;

-        шлунково-кишкова кровотеча, <= span class=3DSpellE>цереброваскулярна кровотеча в анамнезі= або інші порушення згортання крові;

-        розлади гемостазу або одночас= не застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосуван= ня);

-        тяжка серцева недостатність.<= s>

Не застосовувати для лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи препаратів можуть сприяти гіперкалі= ємії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Розвиток гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарс= ькі засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії<= o:p>

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кис= лота ≥ 3 г/добу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. ро= зділ «Особливості застосування»), ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥ 500= мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди)= . Одночасне з= астосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі а= бо появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП й антикоагулянтів чи гепарину в геріатричній практиці або= в терапевтичних дозах. У зв’язку з внутрішньом’язовим введенням розчин для ін’єкцій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, що проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину (наприклад, у профілактичних дозах) необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні та прот= иагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної<= /span> слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоніс= ти ангіотензину ІІ. НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів.= У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ і лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погірше= ння функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокат= орів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус).= Нефротоксичність інгібіторів кал= ьциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у літніх пацієнтів.

Деферасірокс. Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу підвищ= ує ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність у разі комбінування цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій. Є дані щодо НПЗП, що підвищують концентрації літію у плазмі крові (шля= хом зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію й НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливо= сті застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролюв= ати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, під час підбору дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат= . НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП паці= єнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НП= ЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, = які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. пац= ієнтам з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Потрібна обережність у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотр= ексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнавала впливу супу= тнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зро= стати при лікуванні НПЗП (див. вище, а також розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед= . При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам з кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу,= у день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, стан пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії= та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.<= o:p>

У пацієнтів з нормальною функ= цією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а отже, збіль= шити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з пеме= трекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з норма= льною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін пришвидшує виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечін= кової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13 ± 3 год. Ця взаємодія є клінічно значущою.<= o:p>

= Фармакок= інетична взаємод= ія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику=

Перораль= ні антидіабетичні засоби (похідні с= ульфонілсечовини, натеглінід)

Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину іншими шляхами, наприклад шляхом= пероксидазного окислення. Слід брати до уваги можливі= сть фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарськ= их засобів, які явно пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабети= чні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймаю= ть мелоксикам і препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами,= циметидином та дигоксином= .

Діти

Дослідження взаємодії проводилися тільки за уча= стю дорослих.

Особливості застосування

Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози» й інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.=

Мелоксикам не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращання після декількох д= нів клінічну користь лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езо= фагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. = Потрібно регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можу= ть виникнути у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності чи в= ідсутності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі= .

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є більшим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у літніх пацієнтів. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути доцільність комбінованої терапії із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи). Це та= кож стосується пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію нижче, а також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, зокрема пацієнтам літнього віку, слід повідомляти п= ро всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, т= акі як гепарин, як радикальну терапію чи в геріатричній практиці, антикоагулянт= и, такі як варфарин, інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за= один прийом або ≥ 3 г за добу, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмін= ити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП, можуть мати підвищення значень одного або кількох печінк= ових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть зникати при продовженні лікування. Суттєве підвищення= рівня аланінамінотрансферази [АЛТ] або аспартатамінотрансферази [АСТ] (приблизно у три та більше разів вище норми) було відзначено у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цього, спостерігалися= рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них —= з летальним наслідком.

Під час терапії лікарським засобом ЕЛІПРОБ стан пацієнтів із симптомами/ознаками печінкової дисфункції або з відхиленнями показників печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку бі= льш тяжкої печінкової недостатності. Якщо клінічні симптоми узгоджуються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання), застосування ЕЛІПРОБУ слід припинити.

Серцево-судинні порушення

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапі= ї, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих доза= х та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних = тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, щоб ви= ключити такий ризик при застосуванні мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терап= ію мелоксикамом лише після старанного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з фактор= ами ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння тощо).<= /o:p>

НПЗП збільшують ризик серйозн= их серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфар= кту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.<= /o:p>

Реакції з боку шкіри

При застосуванні мелоксикаму = повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень = та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщ= о у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенс= а — Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад шкірний висип, що прогресує, часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелок= сикамом. — —Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз — з цим пов’язаний кращий прогноз. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз= при використанні мелоксикаму, застосування препарату ніколи не можна відновлюва= ти у майбутньому.

Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму.

Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам, які мають в анамнезі фіксований медикаментозний висип, пов’язаний із застосуванням мелоксикаму.

Потенційна перехресна реактивність може виникнут= и з іншими оксикамами.

Анафілактоїдні реакції

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, анафілактоїдної реакції можуть спостерігатися у пацієнтів, у яких раніше не відзначалася реакція на мелоксикам. ЕЛІПРОБ не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. = Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких виникали риніти, часом із назальними поліпами, або у яких проявлявся тяжкий, потенці= йно летальний бронхоспазм після застосування аспіри= ну чи інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубін= у в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення рівня креа= тиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лаборато= рних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасо= вий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосува= ння мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. =

Функціональна ниркова недостатність

НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільт= рації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль нирко= вої функції, включаючи об’єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       похилий вік;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сарта= нами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       гіповолемія= (будь-якого генезу);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       застійна серцева недостатніст= ь;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       ниркова недостатність;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       нефротичний= синдром;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       вовчакова нефропатія= ;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда — П’ю).=

У поодиноких випадках НПЗП мо= жуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або не= фротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5= мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу мо= жна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).<= /span>

Затримка натрію, калію та води

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та = води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження <= span class=3DSpellE>антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських з= асобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). У результаті у чутливих пацієнтів можуть розвиватися або загострюватися наб= ряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується клінічний моніторинг (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія

Гіперкаліємії може сприя= ти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищуют= ь каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно контролювати рівні калію.

Комбінація = з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікув= ання мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів= до введення пеметрекседу, в день введення і щонайм= енше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносять літні, слабкі або ослаблені пацієнти, які потребують ретельного нагляду. Як= і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо літніх хворих, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього = віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорації, що можуть бути летальними (див. ро= зділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.=

Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз.=

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендоване жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийо= му мелоксикаму (див. розділ «Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю»).

Лікарський засіб містить менш= е 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.<= o:p>

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія ЕЛІПРОБУ, спрямован= а на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

ЕЛІПРОБ не може бу= ти замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостеро= їдної недостатності.

Гематологічні ефекти

У пацієнтів, які отримують НП= ЗП, включаючи ЕЛІПРОБ, може спостерігатися анемія. Це може бути пов’язано із затримкою рідин= и, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритроп= оез. При довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи ЕЛІПРОБ, у пацієнт= ів слід контролювати рівень гемоглобіну або гематокрит, якщо наявні симптоми та озн= аки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кро= вотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Ретельного контролю потребуют= ь пацієнти, яким призначено ЕЛІПРОБ і у яких можливі побічні впливи на функцію тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з астмою

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринову астму. Застосування аспірину пацієнтам з аспіриновою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який= може бути летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між аспірином і іншими НПЗП ЕЛІПРОБ не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно застосовува= ти пацієнтам з наявною астмою.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидн= я та розвитку вад серця і гастрошизисів після застос= ування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшувався з менше 1 % до близько 1,5 %. Вважаєт= ься, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування.=

У тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводило до збільшення перед- і посімплантаційних втрат і ембріофетальної смертності. Крім того у тварин, які отримували інгб= ітор синтезу простагландинів в період органогенезу, підвищувалася частота різноманітних вад розвитку, включаючи серцево-судинні.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування мелоксикаму може спричинити олігогідрамніон внаслі= док дисфункції нирок плода. Це порушен= ня може виникнути незабаром після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, були повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі, яке в більшості випадків зникло після припинення лікування.

Отже, під час І та ІІ тримест= ру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби.= Для жінок, які намагаються завагітніти, або протягом І та ІІ триместру вагітнос= ті дозування та тривалість лікування мелоксикамом = повинні бути щонайменшими.

Може бути доцільним допологов= ий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки після впливу мелоксикаму протягом кількох днів, починаючи з 20 тижня вагітності. Якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки, застосування мелоксикаму слід припинити.

У ході ІІІ триместру вагітнос= ті всі інгібітори синтезу простагландинів створюють для плода ризик:

-       серцево-легеневої токсичності= (з передчасним звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

-       порушення роботи нирок (див. вище);

ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

-     подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких доз= ах;

-     пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Грудне годування. Хоча конкретних даних щодо <= /span>ЕЛІПРОБУ немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які годують грудьми.

Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходя= ть обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. З огляду на фармакодинамічни= й профіль та побічні реакції, що спостерігалися, очікується, що мелоксикам не впливатиме або матиме незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієн= там, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші пор= ушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2–3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (тобто коли інші шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід періодично оцінювати пот= ребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика») <= /span>

= Рекоменд= ована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл) (також див. «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побіч= них реакцій» нижче і розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побіч= них реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)

Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікуван= ня слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).

Ниркова недостатність

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, = які не перебувають на гемодіалізі див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).=

Па= цієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Печінкова недостатність

Па= цієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зменшення дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказанн= я».

Спосіб застосування

Дл= я внутрішньом’язового застосування.
Розчин для ін’єкцій 15 мг / 1,5 мл вводиться шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці з дотриманням суворої асептич= ної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не попало в судину.

Ін’єкцію слід негайно припини= ти у разі сильного болю під час ін’єкції.

Якщо у пацієнта протез кульшо= вого суглоба, ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю.

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

Діти. ЕЛІПРОБ, роз= чин для ін’єкцій 15 мг / 1,5 мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років) — див. розділ «Протипоказання».

Передозуван= ня

Симптоми. Симптоми гострого передозуван= ня НПЗП зазвичай обмежуються летаргією,   сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які= в цілому є оборотними при підтримувальній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Терапія. При передозуванні НПЗП пацієн= там рекомендовано симптоматичні та підтримувальні заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою застосування пероральних доз хо= лестираміну 4 г 3 рази на добу.

Побічні реа= кції

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних тромботични= х явищ (таких як інфаркт міока= рда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

При лікуван= ні НПЗП спостерігалися набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатніст= ь.

Більшість побічних ефектів НПЗП? мелоксикаму?, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у паціє= нтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування = НПЗП? мелоксикаму? спостерігалася нудота, блюван= ня, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розд= іл «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.<= /o:p>

Повідомляли= про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсо= на та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижче навед= ено небажані реакції мелоксикаму, виявлені під час 27 клінічних досліджень за участю 15197 пацієнтів, які приймали мелоксикам перорально у добовій дозі 7= ,5 мг або 15 мг протягом періоду від 14 днів до одного року, а також під = час післяреєстраційного застосування.

Критерії оц= інки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часті (≥&n= bsp;1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000); рідкісні (<1/10000); частота н= евідома (не можна визначити за наявними даними).

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи:

нечасті — анемія;<= /span>

поодинокі — відхилення показн= иків аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія,= тромбоцитопенія.

Повідомляло= ся про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції» нижче).=

З боку імунної системи:<= /o:p>

нечасті — алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних;<= /span>

частота невідома — анафілакти= чний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реак= ція, включаючи шок.

Психічні розлади:<= /span>

поодинокі <= /span>— зміна настрою, нічні кошмари= ;

частота невідома — сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи:=

часті — головний біль;

нечасті — запаморочення, сонливість.

З боку органів зору:

поодинокі <= /span>— розлади функції зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

нечасті — запаморочення;<= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK1'>

поодинокі <= /span>— дзвін у вухах.

Кардіальні<= /span> порушення:=

поодинокі <= /span>— відчуття серцебиття.

Повідомляло= ся про серцеву недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП.

З боку судин:

нечасті — підвищення артеріального тис= ку (див. розділ «Особливості застосування»), припливи.

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння:

поодинокі <= /span>— астма у пацієнтів з алергією= на аспірин та інші НПЗП;

частота невідома — інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту= :

дуже часті = — розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея;

нечасті — прихована або макроскопічна ш= лунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка;

поодинокі <= /span>— коліт, = гастродуоденальна виразка, езофагіт;

рідкісні — шлунково-кишкова перфорація;=

частота невідома — панкреатит.=

Шлунково-ки= шкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальн= ими, особливо у літніх пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

З боку г= епатобіліарної системи:

нечасті — відхилення показників функції печінки (наприклад підвищення рівнів трансаміназ або білірубіну);

рідкісні — гепатит;

частота нев= ідома — жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасті — ангіоневрот= ичний набряк, свербіж, висипання;<= o:p>

поодинокі <= /span>— синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермал= ьний некроліз, кропив’янка;=

рідкісні — бульозн= ий дерматит, мультиформна еритема;

частота невідома — реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку сечовидільної системи<= /span>:

нечасті — затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування= » і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові);

рідкісні — гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»);

частота невідома — інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

частота невідома — жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні ро= злади та реакції у місці введення:

часті — затвердіння у місці ін’єкції, біль= у місці ін’єкції;

нечасті — набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;

частота невідома — грипоподібні симптоми.<= /o:p>

З боку опорно-рухової системи:

частота невідома — артралгія, біль у спині, озн= аки та симптоми, пов’язані з суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції<= /p>
Повідомляло= ся про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам = та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби = (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які є характерними для інших сполук класу

Органічне ниркове ураження, що може призводити до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже р= ідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичног= о синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу прово= дити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://a= isf.dec.gov.ua

Термін придатності. 4<= /span> роки.

Умови зберігання. = Зберігати при температурі не вище 25°C в оригінальній упаковці. Зберіга= ти у недоступному для дітей місці.=

Упаковка. По 1,5 мл в ампулі, по 3 або= по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці= в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецепто= м.

Виробник. К.Т. Ромфарм Компані С.Р.Л. / = S.C. Rompharm Company S.R.L.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

вул. Ероілор № 1А, м. = Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія – будівля Ромфарм 1 і Ромфарм 2.

Заявник. ТОВ «БФК «САЛЮТАРІС».

Місцезнаходження заявника. Україна, 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9.