MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D126A6.4A7C9400" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D126A6.4A7C9400 Content-Location: file:///C:/6E1214D3/UA105810104_BCE3.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
=
&nb=
sp; =
(GLyree-1, GLy=
ree-2, GLy=
ree-3, GLy=
ree-4)
Склад:
діюча
речовина: glimepiride;
1 таблетка
містить
глімепіридm=
1; 1
мг, або 2 мг, абl=
6; 3
мг, або 4 мг;
доп=
;оміжні
речовини:
таб=
;летки
по 1 мг: лакто=
;зи
моногідрат,
натрію
крохмальглo=
0;колят
(тип А), заліза
оксид
червоний (E 172),
повідон, цел=
102;лоза
мікрокристk=
2;лічна,
кремнію діо
=
82;сид
колоїдний
безводний,
магнію
стеарат;
таб=
;летки
по 2 мг: лакто=
;зи
моногідрат,
таб=
;летки
по 3 мг: лакто=
;зи
моногідрат,
таб=
;летки
по 4 мг: лактози
моногідрат,
натрію
крохмальглo=
0;колят
(тип А),
індигокармo=
0;н
лак (Е 132),
повідон,
целюлоза
мікрокристk=
2;лічна,
кремнію
діоксид кол
=
86;їдний
безводний,
магнію
стеарат.
Лікарс=
1100;ка
форма. Таблет=
082;и.
Ос
=
85;овні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
до=
;вгасті,
плоскі, зі
скошеними
краями табл
=
77;тки
з лінією
розлому по
центру, з
тисненням
«В» і «L» k=
9;
обох боків
від лінії
розлому з
одного боку
таблетки і
тільки з лін=
110;єю
розлому з
другого
боку;
таблетки
1 мг –
рожевого
кольору;
таблетки
2 мг –
зеленого
кольору;
таблетки
3 мг –
світло-жовт
=
86;го
кольору;
таблетки 4 мk=
5;
– синього
кольору.
Фармак=
1086;терапевтич=
на
група.
Гіпоглі=
;кемічні
засоби, за
винятком
інсулінів.
Сульфонаміk=
6;и,
похідні
сечовини.
Код
АТХ А10В В12.
Фар=
;макологічн=
10;
властивостo=
0;.
Фа
=
88;макодинамі=
1082;а.
глімепірид –
пероральниl=
1;
гіпоглікемo=
0;зуючий
препарат,
похідне
сульфонілсk=
7;човини.
Вплив
глімепіридm=
1;
реалізуєтьl=
9;я
шляхом стим
=
91;ляції
вивільненl=
5;я
інсуліну з
бета-клітин
підшлунковl=
6;ї
залози. Як і
інші похідн=
10;
сульфонілсk=
7;човини,
він підвищу=
08;
реактивнісm=
0;ь
бета-клітин
підшлунковl=
6;ї
залози до
фізіологічl=
5;ої
стимуляції
глюкозою. Кр=
110;м
того,
глімепірид,
так само, як і
інші похідн=
10;
сульфонілсk=
7;човини,
очевидно,
чинить
виражену
екстрапанкl=
8;еатичну
дію.
Ви=
074;ільнення
інсуліну.=
Сульфонілсk=
7;човина
регулює
секрецію ін
=
89;уліну,
закриваючи
АТФ-чутливі
калієві кан
=
72;ли
на мембрані
бета-клітин
=
80;.
Таке закрит
=
90;я
призводитn=
0;
до
деполяризаm=
4;ії
клітинної
мембрани,
внаслідок
чого
відкриваюm=
0;ься
кальцієві
канали й до
клітини
входить
велика кіль
=
82;ість
кальцію. Це
стимулює
вивільненнn=
3;
інсуліну
шляхом
екзоцитозу.
Глімепірид
із високою
спорідненіl=
9;тю
приєднуєтьl=
9;я
до білка на
мембрані
бета-клітин,
зв’язаного
=
79;
АТФ-чутливи
=
84;
калієвим
каналом, але
не в тому
місці, до яко=
1075;о
зазвичай
приєднуєтьl=
9;я
сульфонілсk=
7;човина.
Ек=
089;трапанкреа&=
#1090;ична
активність.
Екстрапанкl=
8;еатична
дія полягає,
зокрема, в
підвищенні
чутливості
периферичнl=
0;х
тканин до
інсуліну та
зменшенні
захоплення =
10;нсуліну
печінкою.
Перенесеннn=
3;
глюкози з
крові до
периферичнl=
0;х
м’язової та
жирової
тканин відб
=
91;вається
через
спеціальні
транспортнo=
0;
протеїни,
локалізоваl=
5;і
на клітинні
=
81;
мембрані.
Саме
транспортуk=
4;ання
глюкози до
цих тканин є
етапом, який
лімітує
швидкість
засвоєння
глюкози.
Глімепірид
дуже швидко
збільшує
кількість
активних
переносникo=
0;в
глюкози на п=
083;азмалемі
м’язових т
=
72;
жирових клі
=
90;ин,
стимулюючи
тим самим
захоплення
глюкози.
Глімепірид
підвищує
активність
фосфоліпазl=
0;
С,
специфічноo=
1;
для
глікозил-фо
=
89;фатидиліно=
1079;итолу. З цим
може бути
пов’язане
посилення
ліпогенезу
та
глікогенезm=
1;,
яке
спостерігаn=
8;ться
в
ізольованиm=
3;
жирових і
м’язових
клітинах пі
=
76;
його дією.
Глімепірид
перешкоджаn=
8;
утворенню
глюкози в
печінці,
збільшуючи
внутрішньоl=
2;літинну
концентрацo=
0;ю
фруктозо-2,6-ди=
фосфату,
який, у свою
чергу,
інгібує
глюконеогеl=
5;ез.
За=
075;альні
відомості.=
Для
здорових
людей
мінімальна
ефективна п
=
77;роральна
доза
становить 0,6
мг. Дія
глімепіридm=
1;
є
дозозалежнl=
6;ю
та
відтворюваl=
5;ою.
Фізіологічl=
5;а
відповідь н
=
72;
інтенсивне
фізичне
навантаженl=
5;я,
яка полягає =
091;
зменшенні
секреції
інсуліну,
зберігаєтьl=
9;я
і після
застосуванl=
5;я
глімепіридm=
1;.
Істотної
різниці в ді=
111;
препарату,
застосованl=
6;го
за 30 хвилин до
або
безпосередl=
5;ьо
перед їдою,
не
спостерігаl=
3;ося.
У хворих на
діабет
одноразова
добова доза
може
забезпечувk=
2;ти
хороший
метаболічнl=
0;й
контроль
впродовж 24 го&=
#1076;ин.
Хоча
гідроксипоm=
3;ідне
(метаболіт
глімепіридm=
1;)
спричиняє
невелике, ал=
077;
статистичнl=
6; значуще
зниження
рівня
глюкози в
сироватці
крові
здорових
добровольцo=
0;в,
його внесок =
091;
загальну ді=
02;
лікарськогl=
6;
засобу є нез=
085;ачним.
Ко=
084;бінована
терапія з
метформіноl=
4;. У
одному з
досліджень
показано, що
для пацієнт=
10;в,
у яких
максимальнk=
2;
добова доза
метформінm=
1;
не
забезпечувk=
2;ла
достатньогl=
6;
метаболічнl=
6;го
контролю,
супутня тер
=
72;пія
глімепіридl=
6;м
цей контрол=
00;
поліпшувалk=
2;.
Ко=
084;бінована
терапія з
інсуліном.=
Даниm=
3;
щодо
застосуванl=
5;я
комбінованl=
6;ї
терапії з
інсуліном є
небагато. Дл=
103;
пацієнтів, у
яких
максимальнk=
2;
добова доза гліме=
;піриду
не
забезпечувk=
2;ла
достатньогl=
6; глікемічно=
1075;о
контролю,
можна
розпочати с
=
91;путню
терапію
інсуліном. У
двох дослід
=
78;еннях
було
встановленl=
6;,
що комбінац=
10;я
так само
поліпшує
метаболічнl=
0;й
контроль, як
і
монотерапіn=
3;
інсуліном,
однак під ча=
089;
комбінованl=
6;ї
терапії
можна
застосовувk=
2;ти
нижчі дози
інсуліну.
Фар=
;макокінети
=
82;а.
Абс=
;орбція.
Біодоступнo=
0;сть
глімепіридm=
1;
після перор
=
72;льного
застосуванl=
5;я
є повною.
Приймання ї
=
78;і
не спричиня=
08;
істотного
впливу на
абсорбцію,
лише дещо
знижується
її швидкіст=
00;.
Максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
у сироватці
крові (Cmax)
досягаєтьсn=
3;
приблизно
через 2,5
години післ=
03;
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я (у сер
=
77;дньому
0,3 мкг/мл за
декілька
приймань
добових доз 4
мг). Між дозою
та Cmax і&nbs=
p;
AUC існує
лінійна
залежність.
Роз=
;поділ.
Глімепірид
має дуже
низький
об’єм розпо
=
76;ілу
(приблизно
У тварин
глімепірид
екскретуєтn=
0;ся
у молоко.
Глімепірид
може
проходити
через плаце
=
85;ту,
але погано
проходить
через
гематоенцеm=
2;алічний
бар’єр.
Біо=
;трансформа
=
94;ія
та
елімінація.
Середній ча
=
89;
напіввиведk=
7;ння,
який
залежить ві
=
76;
концентрацo=
0;ї
у сироватці
крові, за
умови засто
=
89;ування
багаторазоk=
4;их
доз
становить 5-8 г=
один.
Після
приймання
високих доз
спостерігаl=
3;ися
дещо довші
періоди
напіввиведk=
7;ння.
Після
застосуванl=
5;я
одноразовоo=
1;
дози мічено
=
75;о
радіоактивl=
5;ою
міткою
глімепіридm=
1;,
58 % мітки
виявлялося
=
91;
сечі, а 35 % =
- у
фекаліях. У
незміненомm=
1;
вигляді
речовина до
сечі не
потрапляє. І=
079;
сечею та
фекаліями
виходять дв
=
72;
метаболіти R=
11;
найімовірнo=
0;ше,
продукти
метаболізмm=
1;
в печінці
(основний
фермент – ци=
090;охром
P2C9):
гідроксипоm=
3;ідне
та
карбоксипоm=
3;ідне.
Після
застосуванl=
5;я
глімепіридm=
1;
внутрішньо
кінцеві
періоди
напіввиведk=
7;ння
цих
метаболітіk=
4;
становили 3-6
годин та 5-6
годин відпо
=
74;ідно.
Порівняльн&=
#1080;й
аналіз
показав
відсутністn=
0;
істотних
відмінностk=
7;й
у фармакокі
=
85;етиці
після
застосуванl=
5;я
одноразовоo=
1; та
багаторазоk=
4;их
доз, а
варіабельнo=
0;сть
результатіk=
4;
для одного
індивіда
була дуже ни=
079;ькою.
Значної
акумуляції
не
спостерігаl=
3;ося.
Фармакокінk=
7;тика
була
подібною в
чоловіків т
=
72;
жінок, а
також у
молодих і
(віком від 65
років)
пацієнтів
літнього
віку. Для
пацієнтів, у
яких клірен
=
89;
креатиніну =
08;
низьким,
спостерігаl=
3;ася
тенденція
зростання
кліренсу та
зменшення
середніх
сироватковl=
0;х
концентрацo=
0;й
глімепіриk=
6;у,
причиною чо
=
75;о
є,
найімовірнo=
0;ше,
швидша йог
=
86;
елімінація
внаслідок
гіршого
зв’язуваннn=
3;
з білками.
Виведення
двох
метаболітіk=
4;
нирками
зменшувалоl=
9;я.
Додатковогl=
6;
ризику
акумуляції
препарату в
таких
пацієнтів
загалом не
було. У п’яти
пацієнтів
без діабету
після
операції н
=
72;
жовчній
протоці
фармакокінk=
7;тика
була
подібною до
такої у
здорових
добровольцo=
0;в.
Клініч=
1085;і
характерисm=
0;ики.
Показа=
1085;ня.
інсуліннеза&=
#1083;ежний
цукровий
діабет II типу,
якщо рівень
цукру в кров=
110;
не можна аде=
082;ватно
підтримуваm=
0;и
лише дієтою,
фізичними
вправами та
зниженням
маси тіла.
Протип=
1086;казання.
Підвищена
чутливість
до
глімепіридm=
1;
або до
будь-якої
допоміжної
речовини, що
входить до
складу
препарату, д=
086;
похідних
сульфонілсk=
7;човини
або інших
сульфанілаl=
4;ідних
препаратів
(ризик розви=
090;ку
реакцій
гіперчутлиk=
4;ості).
Не
призначениl=
1;
для
лікування
інсулінзалk=
7;жного
цукрового д=
10;абету
I
типу,
діабетичноk=
5;о
кетоацидозm=
1;,
діабетичноo=
1;
коми, тяжких
функціоналn=
0;них
ниркових аб
=
86;
печінкових
розладів.
Взаємо=
1076;ія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Одночасне
застосуванl=
5;я
Глайрі з
певними лік
=
72;рськими
засобами
може
спричиняти =
03;к
послабленнn=
3;,
так і
посилення
гіпоглікемo=
0;чної
дії
глімепіридm=
1;.
Тому інші
препарати
слід
застосовувk=
2;ти
тільки за
згодою (або
призначеннn=
3;м)
лікаря.
Глімепірид
метаболізуn=
8;ться
за допомого=
02;
цитохрому P450=
sub>
2C9 (CYP2C9). Відомо, що
внаслідок
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
індукторів
(наприклад,
рифампіцинm=
1;)
або
інгібіторіk=
4;
CYP2C9 (наприклад,
флуконазолm=
1;)
цей
метаболізм
може
змінюватисn=
3;.
Результати
дослідженнn=
3;
взаємодії іn vivo
показали, що
флуконазол,
один із
найсильнішl=
0;х
інгібіторіk=
4;
CYP2C9, збільшує
площу під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
(AUC)
глімепіридm=
1;
приблизно
вдвічі.
Про
існування
цих типів
взаємодій
свідчить
досвід
застосуванl=
5;я
Глайрі та
інших похід
=
85;их
сульфонілсk=
7;човини.
Потенціаціn=
3;
ефекту
зниження
рівня
глюкози в
крові, а отже,
в деяких
випадках і
гіпоглікемo=
0;я,
може
виникати в
разі
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
з
глімепіридl=
6;м
таких
препаратів,
як фенілбут
=
72;зон,
азапропазоl=
5;
та
оксифенбутk=
2;зон,
сульфінпірk=
2;зон,
інсулін та
пероральні
протидіабеm=
0;ичні
препарати,
деякі сульф
=
86;наміди
тривалої ді=
11;,
метформін,
тетрацикліl=
5;и,
саліцилати
та
p-аміно-саліц=
1080;лова
кислота,
інгібітори MAO,
анаболічні
стероїди та
чоловічі ст
=
72;теві
гормони,
хінолонові
антибіотикl=
0;,
хлорамфеніl=
2;ол,
пробенецид,
кумаринові
антикоагулn=
3;нти,
міконазол,
фенфлураміl=
5;,
пентоксифіl=
3;ін
(високі дози
парентералn=
0;но),
фібрати,
тритокваліl=
5;,
інгібітори
АПФ,
флуконазол, =
092;луоксетин,
аллопуриноl=
3;,
симпатолітl=
0;ки,
цикло-, тро-
та
іфосфамідl=
0;.
Послабл
=
77;ння
ефекту
зниження
рівня глюко
=
79;и
в крові та,
відповідно,
збільшення
цього рівня
може
відбуватисn=
3;,
коли хворий
одночасно
застосовує
такі ліки:
естрогени т
=
72;
прогестагеl=
5;и;
салуретики,
тіазидові
діуретини;
препарати,
які стимулю=
02;ть
функцію
щитовидної
залози, глюк=
086;кортикоїди;
похідні
фенотіазинm=
1;,
хлорпромазl=
0;н;
адреналін т
=
72;
симпатомімk=
7;тики;
нікотиновk=
2;
кислота
(високі дози)
та її
похідні;
проносні
засоби
(довготрива
=
83;е
застосуванl=
5;я);
фенітоїн,
діазоксид;
глюкагон,
барбітуратl=
0;
та рифампіц
=
80;н,
ацетозоламo=
0;д.
Антагон=
10;сти
H2-рецепторo=
0;в,
бета-блокат
=
86;ри,
клонідин та
резерпін
можуть
призводити як до
потенціаціo=
1;,
так і до
послабленнn=
3;
ефекту зниж
=
77;ння
рівня
глюкози в
крові. Під
впливом
симпатолітl=
0;ків,
таких як
бета-блокат
=
86;ри,
клонідин,
гуанетидин
та резерпін,
прояви=
адренергіm=
5;ної
зворотної
регуляції
гіпоглікемo=
0;ї
можуть
зменшуватиl=
9;я
або зникати.
Вживання
алкоголю
може
посилювати
або
послаблюваm=
0;и
гіпоглікемo=
0;чну
дію
глімепіридm=
1;
в
непередбачm=
1;ваний
спосіб.
Глімепі
=
88;ид
здатен як
збільшуватl=
0;,
так і зменшу=
074;ати
вплив
похідних
кумарину.
Особли=
1074;ості
застосуванl=
5;я.
Глайрі
необхідно
застосовувk=
2;ти
незадовго д
=
86;
або під час
їжі. Якщо
приймання
їжі відбува=
08;ться
щоразу в інш=
080;й
час або
пропускаєтn=
0;ся
взагалі,
застосуванl=
5;я
препарату
може
спричинити
гіпоглікемo=
0;ю.
Симптомами
гіпоглікемo=
0;ї
можуть бути:
головний
біль, сильне
відчуття
голоду, нудо=
090;а,
блювання,
втома,
сонливість,
розлади сну,
неспокій,
агресивнісm=
0;ь,
порушення
концентрацo=
0;ї
уваги та час=
091;
реакції,
депресія,
дезорієнтаm=
4;ія,
розлади
мовлення та
зору, афазія,
тремор,
парез,
порушення
чутливості,
запаморочеl=
5;ня,
безпорадніl=
9;ть,
втрата
самоконтроl=
3;ю,
делірій,
церебральнo=
0;
судоми,
знепритомнk=
7;ння
аж до
розвитку
коми,
поверхневоk=
5;о
дихання та
брадикардіo=
1;.
Крім того,
можуть спос
=
90;ерігатися
такі ознаки
адренергічl=
5;ої
зворотної
регуляції:
підвищена
пітливість, =
083;ипка
шкіра,
тривожністn=
0;,
тахікардія,
артеріальнk=
2;
гіпертензіn=
3;,
відчуття
серцебиття, =
089;тенокардія
і серцеві
аритмії.
Клінічна
картина тяж
=
82;ого
гіпоглікемo=
0;чного
нападу може
нагадувати
інсульт.
Симптоми
майже завжд
=
80;
можна швидк
=
86;
пом’якшити,
якщо негайн
=
86;
застосовувk=
2;ти
вуглеводи
(цукор).
Штучні
підсолоджуk=
4;ачі
не дадуть
ніякого
ефекту.
З досвіду
застосуванl=
5;я
інших
похідних су
=
83;ьфонілсечо=
1074;ини
відомо, що
контрзаходl=
0;
спочатку
можуть бути
успішними,
але незважа=
02;чи
на це,
симптоми
гіпоглікемo=
0;ї
можуть з’яв
=
83;ятися
знову.
Тяжка або
тривала
гіпоглікемo=
0;я,
яка лише тим=
095;асово
може бути
послаблена
вживанням
звичайної
кількості
цукру, потре=
073;ує
негайного
медикаментl=
6;зного
лікування, а
іноді –
госпіталізk=
2;ції.
Фактори,
які сприяют=
00;
виникненню
гіпоглікемo=
0;ї:
-
небажання
або (частіше
в пацієнтів
літнього
віку)
неспроможнo=
0;сть
співпрацювk=
2;ти
з лікарем;
- нед
=
86;їдання,
нерегулярнo=
0;сть
або
пропущення
приймання
їжі, періоди
голодуваннn=
3;;
- зміни
режиму
харчування;
-
дисбаланс
між
фізичними
навантаженl=
5;ями
та
споживанняl=
4;
вуглеводів;
-
вживання
алкоголю,
особливо в
поєднанні з =
087;ропущеними
прийомами їжі;
- ниркова
недостатніl=
9;ть;
-
тяжка
дисфункція
печінки;
-
передозуваl=
5;ня
препарату;
- певні
некомпенсоk=
4;ані
розлади
ендокринноo=
1;
системи, які
Лікування
Глайрі
вимагає
постійного
спостережеl=
5;ня
за рівнем
глюкози в кр=
086;ві
та сечі. Крім
того,
рекомендуєm=
0;ься
контролюваm=
0;и
кількість
глікозильоk=
4;аного
гемоглобінm=
1;.
Під час
застосуванl=
5;я
препарату
необхідний
регулярниl=
1;
контроль за
функцією
печінки та
формулою
крові
(особливо за
У стресових
ситуаціях
(наприклад,
нещасні
випадки,
ургентні
операції,
інфекції, як=
110;
супроводжуn=
2;ться
гарячкою)
може бути
показане ти
=
84;часове
переведеннn=
3;
хворого на
інсулін.
Немає даних
щодо
застосуванl=
5;я
Глайрі для п=
072;цієнтів
із тяжким
порушенням
функцій печ=
10;нки
або тих, кому
показаний
діаліз.
Хворих із
серйозною
нирковою чи
печінковою
недостатніl=
9;тю
слід
перевести н
=
72;
застосуванl=
5;я
інсуліну.
Пацієнтам,
які мають
рідкісну
спадкову не
=
87;ереносиміс=
1090;ь
галактози,
лактазну
недостатніl=
9;ть
чи порушенн=
03;
всмоктуванl=
5;я
глюкози-гал
=
72;ктози,
застосовувk=
2;ти
ці ліки не
можна.
За
=
89;тосування
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Ризик,
пов’язаний
із діабетом.
Відхилення
від
нормальних
рівнів
глюкози в
крові у
період
вагітності
можуть бути =
087;ричиною
збільшення
імовірностo=
0;
виникнення
вроджених
вад розвитк
=
91;
та
перинатальl=
5;ої
летальностo=
0;.
Тому
необхідно
ретельно
контролюваm=
0;и
кількість
глюкози в
крові
вагітної жі
=
85;ки
для того, щоб
уникнути
тератогеннl=
6;го
ризику. У
період
вагітності
хворій слід
застосовувk=
2;ти
інсулін. Якщ=
086;
пацієнтка
завагітнілk=
2;,
їй потрібно
повідомити
про це своєм=
091;
лікареві.
Немає
даних щодо
застосуванl=
5;я
глімепіридm=
1;
вагітними
жінками.
Відповідно
до результа
=
90;ів
експерименm=
0;ів
із тваринам
=
80;,
препарат ма=
08;
репродуктиk=
4;ну
токсичністn=
0;,
пов’язану,
ймовірно, з
фармакологo=
0;чною
дією глімеп=
10;риду
(гіпоглікем=
10;єю).
Тому
в період
вагітності
застосовувk=
2;ти
глімепірид
не можна.
Якщо
пацієнтка,
яка
застосовує
глімепірид,
планує
вагітність
або
завагітнілk=
2;,
її якомога
швидше слід
перевести н
=
72;
терапію інс
=
91;ліном.
Не
відомо, чи
екскретуєтn=
0;ся
глімепірид
=
91;
грудне
молоко.
Відомо, що
він проника=
08;
у молоко
щурів.
Рекомендуєm=
0;ься
припинити
лікування
глімепіридl=
6;м
у період
годування
груддю,
оскільки
інші похідн=
10;
сульфонілсk=
7;човини
виявляютьсn=
3;
у грудному
молоці та існує
ризик
виникнення
гіпоглікемo=
0;ї
у новонарод
=
78;еного.
Зд
=
72;тність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Здатність
до
концентрацo=
0;ї
та швидкіст=
00;
реакції
можуть
знижуватисn=
3;
внаслідок
гіпоглікемo=
0;ї
чи
гіперглікеl=
4;ії
або, наприкл=
072;д,
через
погіршення
зору. Це може
створювати
ризик у
ситуаціях,
коли така
здатність є =
086;собливо
важливою
(наприклад,
керування а
=
74;томобілем
або
механізмамl=
0;).
Пацієнтів слід застерігатl= 0;, щоб вони не допускали розвитку в себе гіпогл= 10;кемії під час керування транспортнl= 0;м засобом. Це особливо стосується тих осіб, які погано або зовсім не можуть розп= 10;знавати в себе симптоми-пр = 86;вісники гіпоглікемo= 0;ї, та тих, у кого напади гіпоглікемo= 0;ї є частими. Необхідно серйозно зважити, чи варто за таких обставин сідати за ке= 088;мо або працювати з механізмамl= 0;.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Успішне
лікування
діабету
залежить ві
=
76;
дотримання
пацієнтом
відповідноk=
5;о
раціону
харчування,
регулярної
фізичної
активності, =
072;
також
постійного
контролю рі
=
74;ня
глюкози в
крові та
сечі.
Недотриманl=
5;я
хворим
дієти не мож=
077;
бути компен
=
89;оване
прийманням
таблеток чи
інсуліну.
Препарат
застосовувk=
2;ти
дорослим.
Дозування
залежить ві
=
76;
результатіk=
4;
аналізів
вмісту
глюкози в
крові та
сечі.
Початкова
доза
становить 1
мг
глімепіридm=
1; на
добу. Якщо
така доза
дозволяє
досягти кон
=
90;рольованос=
1090;і
захворюванl=
5;я,
її слід
застосовувk=
2;ти
для
підтримуваl=
3;ьної
терапії.
Якщо
глікемічниl=
1;
контроль не =
108;
оптимальниl=
4;,
дозування
потрібно
збільшуватl=
0;
до 2, чи 3, чи 4 мг
глімепіридm=
1;
на добу
поетапно (з
інтерваламl=
0;
в 1-2 тижні).
Доза
більша за 4 мг
на добу дає
кращі резул=
00;тати
тільки в
окремих
випадках.
Максимальнk=
2;
рекомендовk=
2;на
доза –
6 мг
препарату н
=
72;
добу.
Я=
;кщо
максимальнk=
2;
добова доза
метформіну
=
85;е
забезпечує
достатньогl=
6;
глікемічноk=
5;о
контролю,
можна
розпочати
супутню
терапію
пацієнта
глімепіридl=
6;м.
Дотримуючи&=
#1089;ь
попередньоk=
5;о
дозування
метформіну, =
079;астосуванн&=
#1103;
препарату слід
розпочати з
низької доз
=
80;,
яку потім
можна
поступово
підвищуватl=
0;
до
максимальнl=
6;ї
добової доз
=
80;,
орієнтуючиl=
9;я
на бажаний
рівень
метаболічнl=
6;го
контролю.
Комбінованk=
2;
терапія має
проводитисn=
3;
під пильним
наглядом
лікаря.
Якщо
максимальнk=
2;
добова доза =
087;репарату
не
забезпечує
достатньогl=
6;
глікемічноk=
5;о
контролю, за
необхідносm=
0;і
може бути
розпочата
супутня
терапія
інсуліном.
Дотримуючиl=
9;ь
попередньоk=
5;о
дозування
глімепіридm=
1;,
лікування
інсуліном
слід
починати з
низької доз
=
80;,
яку потім
можна
підвищуватl=
0;,
орієнтуючиl=
9;ь
на бажаний
рівень
метаболічнl=
6;го
контролю.
Комбінованk=
2;
терапія має
проводитисn=
3;
під пильним
наглядом
лікаря.
Зазвичай
одна доза
препарату н
=
72;
добу є доста=
090;ньою.
Її
рекомендуєm=
0;ься
застосовувk=
2;ти
незадовго д
=
86;
чи під час
ситного
сніданку або –
якщо снідан
=
82;у
немає –
незадовго
перед або пі=
076;
час першого
основного
приймання
їжі. Помилки
в
застосуванl=
5;і
препарату,
наприклад, в
разі
пропущення
чергової до
=
79;и,
ніколи не
можна
виправляти
шляхом
наступного
=
79;астосуванн=
1103;
високішої
дози.
Таблетку
слід ковтат
=
80;
не
розжовуючи, =
079;апиваючи
рідиною.
Якщо
у хворого
спостерігаn=
8;ться
гіпоглікемo=
0;чна
реакція на з=
072;стосування
препарату в
дозі 1 мг на
добу, це
означає, що х=
1074;ороба
може бути
контрольовk=
2;на
тільки за до=
087;омогою
дотримання
дієти.
Поліпшення
контрольовk=
2;ності
діабету суп
=
88;оводжуєтьс=
1103;
підвищенняl=
4;
чутливості
до інсуліну,
тому під час
курсу
лікування
потреба в
глімепіридo=
0;
може
зменшуватиl=
9;я.
З метою
уникнення
гіпоглікемo=
0;ї
слід поступ
=
86;во
зменшувати
дозу або
взагалі
перервати т
=
77;рапію.
Необхіднісm=
0;ь
у перегляді
дозування
також може в=
080;никнути,
якщо в
пацієнта
змінюється
маса тіла чи
спосіб
життя
або діють
інші чинник
=
80;,
які
підвищують
ризик гіпо-
чи гіперглі
=
82;емії.
Перехід
від
пероральниm=
3;
гіпоглікемo=
0;чних
агентів до
Глайрі.
Від інших
пероральниm=
3;
гіпоглікемo=
0;чних
агентів
зазвичай
можна здійс
=
85;ити
перехід до Г=
083;айрі.
Під час
такого
переходу
слід
враховуватl=
0; силу
та період
напіввиведk=
7;ння
попередньоk=
5;о
засобу. У
деяких
випадках,
особливо як
=
97;о
протидіабеm=
0;ичний
препарат ма=
08;
довгий пері
=
86;д
напіввиведk=
7;ння
(наприклад,
хлорпропамo=
0;д),
перед
початком за
=
89;тосування
Глайрі
рекомендуєm=
0;ься
почекати
декілька
днів. Це
дозволить
зменшити
ризик
гіпоглікемo=
0;чних
реакцій
внаслідок
адитивної
дії двох аге=
085;тів.
Рекомендов&=
#1072;на
початкова
доза – 1 мг
глімепіридm=
1;
на добу. Як
зазначалосn=
3;
вище, доза
може бути
поетапно
збільшена з
урахуванняl=
4;
реакції на
препарат.
Перехід
від інсулін
=
91;
до Глайрі.
У
виняткових
випадках
хворим на
діабет ІІ ти=
087;у,
які
отримують
інсулін, мож=
077;
бути показа
=
85;а
заміна його
на Глайрі.
Такий
перехід слі
=
76;
проводити п=
10;д
пильним
наглядом
лікаря.
Діти.
Ді
=
90;ям
препарат не
застосовувk=
2;ти.
Передо=
1079;ування.
Може
призводити
до
гіпоглікемo=
0;ї,
яка триває
від 12 до 72 годи
=
85;
і після
першого
полегшення
може
з’являтися
повторно.
Симптоми
можуть
проявитися
через 24
години післ=
03;
всмоктуванl=
5;я
препарату. Я=
082;
правило, для
таких хвори
=
93;
рекомендуєm=
0;ься
спостережеl=
5;ня
в клініці.
Можуть
виникати
нудота,
блювання та =
073;іль
у
надчеревніl=
1;
ділянці.
Гіпоглікемo=
0;я
часто може
супроводжуk=
4;атися
неврологічl=
5;ими
симптомами,
такими як
неспокій,
тремор, розл=
072;ди
зору,
порушення
координаціo=
1;,
сонливість, =
082;ома
та судоми.
Лікування
полягає, в
першу чергу,
в перешкодж
=
72;нні
абсорбції
препарату.
Для цього не=
086;бхідно
спричинити
блювання, а
потім випит
=
80;
води або
лимонаду з
активованиl=
4;
вугіллям
(адсорбент)
та сульфато
=
84;
натрію
(проносне).
Якщо
прийнято
велику
кількість
глімепіридm=
1;,
показано
промивання
шлунка, післ=
103;
чого
–
застосуваl=
5;ня
активованоk=
5;о
вугілля та
сульфату
натрію. У
разі тяжког
=
86;
передозуваl=
5;ня
необхідна г
=
86;спіталізац=
1110;я
до
відділення
реанімації. =
071;комога
швидше слід =
088;озпочати
введення
глюкози: у
разі необхі
=
76;ності
– спочатку
одноразова
внутрішньоk=
4;енна
ін’єкція 50 мл =
50 %
розчину, а
потім –
вливання 10 %
розчину,
постійно
контролюючl=
0;
рівень глюк
=
86;зи
в крові.
Подальше
лікування –
симптоматl=
0;чне.
Надаючи
допомогу пр
=
80;
гіпоглікемo=
0;ї,
особливо
маленьким
дітям, які
випадково
застосувалl=
0;
Глайрі, дозу
Побічн=
1110;
реакції.
З
боку систем
=
80;
крові та
лімфатичноo=
1;
системи: рідко –
тромбоцитоl=
7;енія
від
середнього
=
76;о
тяжкого
ступеня,
лейкопенія,
гранулоцитl=
6;пенія,
агранулоциm=
0;оз,
еритроцитоl=
7;енія,
гемолітичнk=
2;
анемія та
панцитопенo=
0;я,
які зазвича
=
81;
зникають
після
припинення
лікування.
З боку ім=
1091;нної
системи: д=
;уже
рідко –
алергічний
васкуліт,
легкі
реакції під
=
74;ищеної
чутливості,
які можуть
розвиватисn=
3;
до серйозни
=
93;
форм із
розвитком
диспное, зни=
078;енням
артеріальнl=
6;го
тиску, іноді
– шоком.
Можлива
перехресна
алергія із
сульфонілсk=
7;човиною,
сульфонаміk=
6;ами
або
споріднениl=
4;и
сполуками.
З боку
метаболізмm=
1;: рідко –
гіпоглікемo=
0;чні
реакції, що
виникають
здебільшогl=
6;
одразу,
можуть
набувати тя
=
78;ких
форм та не
завжди легк
=
86;
піддаються
=
82;орекції.
Виникнення
цих реакцій
залежить, як
і під час
інших видів
гіпоглікемo=
0;чної
терапії, від
суб’єктивнl=
0;х
чинників,
таких як
особливостo=
0;
харчування
та дозуванн=
03;.
З боку
органів зор
=
91;:
через
зміни рівня
глюкози в
крові можут=
00;
виникати
тимчасові
порушення
зору, особли=
074;о
на початку
лікування.
З боку шлунк=
;ово-кишково=
075;о
тракту: д=
;уже
рідко –
нудота,
блювання,
діарея, тиск
або відчутт=
03;
наповненосm=
0;і
в шлунку,
біль у
животі, які р=
1110;дко
можуть
потребуватl=
0;
припинення
терапії.
З боку ге=
1087;атобіліарн=
ої
системи: м=
;оже
спостерігаm=
0;ися
підвищення
рівнів ферм
=
77;нтів
печінки; дуж=
077;
рідко – пору=
096;ення
функцій
печінки
(наприклад,
застій жовч=
10;
та жовтяниц=
03;),
гепатит, яки=
081;
може
прогресуваm=
0;и
до печінков
=
86;ї
недостатноl=
9;ті.
З боку
шкіри та
підшкірної
клітковини: реакції
підвищеної
чутливості R=
11;
свербіж, вис=
080;пання
та
кропив’янкk=
2;;
дуже рідко –
підвищена
чутливість
шкіри до
світла.
Лаборат
=
86;рні
показники:=
дуже рідко –
зниження
кількості
натрію у
сироватці
крові.
Термін
придатностo=
0;.
2
роки.
Умови
зберігання.
Зберігати в
оригінальнo=
0;й
упаковці пр
=
80;
температурo=
0;
не вище 25 =
°С.
Зберігати в
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упаков=
1082;а.
По 15 = 90;аблеток у блістері, по 2 блістери у картонній = 091;паковці.
Катего=
1088;ія
відпуску.
За
рецептом.
Виробн=
1080;к.
Іпка
Лабораторіk=
9;
Лімітед.
Місцез=
1085;аходження
виробника т
=
72;
його адреса
місця
провадженнn=
3;
діяльності.
Плот №255/1,
віладж – Ата=
083;,
Ю.Т. Дадра та
Нагар Хавел=
10;,
396 230 – Сильвасl=
9;а,
Індія=
.