ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУК= ;ЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЛІКВЕСТ= ІЯ^®

(LIQUESTIA)

Склад:

дію= 095;а речовина: фебук= 089;остат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить фебуксостаm= 0;у 80 мг або 120 мг;

до&= #1087;оміжні речовини: целюлоз = 72; мікрокристk= 2;лічна, лактози мон = 86;гідрат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, натрію лаурилсульm= 2;ат, натрію кроскармелl= 6;за, лактоза безводна, кр= 077;мнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

плівков = 72; оболонка: сп= 080;рт полівінілоk= 4;ий (Е 1203), титану діоксид (Е 171), макрогол 3350 (Е= 1521), тальк (Е 553b), заліза окси = 76; жовтий (Е 172).=

Лік= 072;рська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Осн= 086;вні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таб= летки, вкриті плівковою оболонкою, п= 086; 80 мг: = 090;аблетки продовгуваm= 0;і, двоопуклі, вкриті плів = 82;овою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого кольору, з тисненням «80» на одній стороні та гладкі на іншій;

таб= летки, вкриті плівковою оболонкою, п= 086; 120 мг: таблетки продовгуваm= 0;і, двоопуклі, вкриті плів = 82;овою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого кольору, з тисненням «120» на одній стороні та гладкі на іншій.

Фармакотер= ;апевтична група.

= 051;ікарські засоби для лікування подагри. Лік= 072;рські засоби, що пригнічуютn= 0; утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

Фармак&= #1086;логічні властивостo= 0;.

Фарма= 082;одинаміка.=

Механіk= 9;м дії

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини і утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Кса= 085;тиноксидаз&= #1072; є каталізатоl= 8;ом обох етапів = 094;ієї реакції. Фебуксостаm= 0; є похідною 2-а&= #1088;илтіазолу, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в си= 088;оватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; — це потужний = 110; селективниl= 1; непуриновиl= 1; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його К_і (константа пригніченнn= 3;) in vitro становить менше 1 нано = 84;оля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує активність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не впливає н= 072; інші ферменти, що беруть учас = 90;ь у метаболізмo= 0; пуринів або піримідиніk= 4;, таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;гуанінфосф= 086;рибозилтра&= #1085;сфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфераза, оротидинмоl= 5;офосфатдек= 072;рбоксилаза, або пуриннуклеl= 6;зидфосфори= 083;аза.

Клінічl= 5;а ефективнісm= 0;ь та безпека=

Подаг= 088;а. Ефект&= #1080;вність фебуксостаm= 0;у була підтверджеl= 5;а у фазі ІІІ трьох основних досліджень (два основни= 093; дослідженнn= 3; APEX і FACT та додаткове дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які вк&= #1083;ючали 4101 пацієнта з гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних досліджень фази ІІІ феб= 091;ксостат більш ефективно знижував сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кислоти і підтримуваk= 4; її на належному рівні порів = 85;яно з алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою то = 95;кою ефективносm= 0;і в дослідженнn= 3;х APEX і FACT була частка пацієнтів, у яких протягом ос = 90;анніх трьох місяців концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази ІІІ, результати якого стали доступні пі = 89;ля першої реєстрації фебуксостаm= 0;у, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка пацієнтів, у яких концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали пацієнтів, я= 082;і перенесли трансплантk= 2;цію органів (див. &= #1088;озділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Дослідk= 8;ення APEX: до&= #1089;лідження ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та алопуринолm= 1; фази ІІІ (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було ранд= омізованим, подвійно сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всього було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: пl= 3;ацебо (n =3D 134), фебукс= остат 80 мг 1 раз на добу (n =3D 267), фебукс= остат 120 мг 1 раз на добу (n =3D 269), фебукс= остат 240 мг 1 раз на добу (n =3D 134) та алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n =3D 258) для пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну ≤= 1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз н= 072; добу (n =3D 10) для пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 рази вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Досліджен&= #1085;я APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу об = 86;х режимів лікування — фебуксостаm= 0; 80 мг 1 ра&= #1079; на добу і феб&#= 1091;ксостат 120 мг 1 раз на добу — порів= 085;яно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n =3D 258) /= 100 мг (n =3D 10) у зменшенні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л) (див. табл. 1 нижче). i= 3;а рис. 1 показано середні концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці залежно від часу для кожної терапевтичl= 5;ої групи лікув = 72;ння в обох основних дослідженнn= 3;х фази ІІІ.

Ри = 89;унок 1. Середні концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти в сироватці за даними об’єднаних опорних досліджень (фаза ІІІ)

При= мітка: 509 пацієнтів о = 90;римували алопуринол = 74; дозі 300 мг 1 раз на добу; 10 пацієнтів з = 089;ироватково&= #1102; концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і < 2,0 мг/дл отримували алопуринол = 74; дозі 100 мг 1 раз на добу (10 з 268 пацієнтів у дослідженнo= 0; APEX). Фебуксостаm= 0; в дозі 240 мг призначали для оцінки безпеки при дозі, що в 2 рази переви = 97;увала максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну.

<= o:p>

Дослідk= 8;ення FACT: до&= #1089;лідження ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопурино = 83;-контролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фаз&#= 1080; ІІІ було рандомізовk= 2;ним, подвійно сл= 10;пим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандомізовk= 2;но 760 пацієнтів: ф= ;ебуксостат 80 мг 1 раз на добу (n =3D 256), фебук= ;состат 120 мг 1 раз на добу (n =3D 251) та алопуринол 300 мг 1 раз на доб= у (n =3D 253).

= 044;ослідження FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; — фебуксостаm= 0;80 мг 1 раз на добу і фебук= 089;остат 120 мг 1 раз на добу — порів= 085;яно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

= 059; табл. 1 представлеl= 5;і результати оцінки первинної кінцевої точки ефективносm= 0;і.

Таблиця= ; 1

= 063;астка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під &= #1095;ас трьох останніх щомісячних візитів

Дослід = 78;ення

Фебукс = 86;стат 80 мг 1 раз на добу

Фебукс = 86;стат 120 мг 1 раз на добу

Алопур = 80;нол

300/100 мг 1 раз на добу¹

A= PEX

(= 28 тижнів)

4= 8 %^*

(= n =3D 262)

6= 5 %^{*, #}

<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> (n =3D 269)

2= 2 %

(= n =3D 268)

F= ACT

(= 52 тижні)

5= 3 %^*

(= n =3D 255)

6= 2 %^*

(= n =3D 250)

2= 1 %

(= n =3D 251)

&= #1054;б’єднані результати

5= 1 %^*

(= n =3D 517)

6= 3 %^{*,
#}

(= n =3D 519)

2= 2 %

(= n =3D 519)

¹Р= 077;зультати серед пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на добу (n =3D 10: пацієнти з вихідною сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатиніну &g= t; 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл) або 300 мг 1 раз на добу (n =3D 509), в процесі ан&= #1072;лізу були об’єднані.

* p < 0,001 порівняно з алопуринол= 086;м.

^# p < 0,= 001 порівняно з дозою 80 мг.

= 047;датність фебуксостаm= 0;у швидко зменшувати сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кислоти бул = 72; швидкою та довготриваl= 3;ою. Зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалоl= 9;я вже на другому тиж = 85;і дослідженнn= 3; і зберігалосn= 3; надалі прот= 03;гом лікування.

Дослідk= 8;ення CONFIRMS: = 076;ослідження CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази ІІІ, тривалістю 26 тижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопурино = 83;ом в дозах 300 мг і 200<= /span> мг для пацієнтів з подагрою і гіперурикеl= 4;ією. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу (n= =3D 757), фебукс= остат 80 мг 1 раз на добу (n =3D 756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на добу (n =3D 756). Щонайменше 65 % пацієнтів мали порушення ф = 91;нкції нирок від легкого до п= 086;мірного ступеня (з кліренсом креатиніну 30&#= 8211;89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язков&= #1086;ю протягом 26 тижнів.

= 063;астка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в ос&= #1090;анній візит склал = 72; 45 % у групі фебm= 1;ксостату 40 мг, 67 % — у групі фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % — у групі алопу = 88;инолу 300/200 мг.

Первинl= 5;а кінцева точка в підгрупі пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок. У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь препарату з = 72; участю 40 пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок (тобто з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, рандомізовk= 2;ним у групу алопуринолm= 1;, дозу препарату зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і була досягнута в групах прий = 86;му фебуксостаm= 0;у у 44 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), у 45 % (120 мг раз на добу) т&= #1072; у 60 % (240 мг 1 раз на добу) порівняно з 0 % у групах алопуринолm= 1; 100 мг 1 раз на добу і плаце= 073;о.

= 055;ри цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у відсотках у здорових до = 73;ровольців відзначено не було незалежно в= 10;д функціоналn= 0;ного стану нирок (58= % у групі з нормальною функцією нирок та 55 % у групі з тяжким порушенням функції нир = 86;к).

= 055;роспективн&= #1080;й аналіз, проведений за участю пацієнтів з подагрою і порушеннямl= 0; функції нирок за допомогою дослідженнn= 3; CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечової кислоти в си= 088;оватці знижувався <= 6,0 мг/дл порівн= 103;но з алопуринолl= 6;м 300 мг / 200 мг у пацієнтів з подагрою і порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (65 % випробовувk= 2;них).

Первинl= 5;а кінцева точка у підг= 088;упі пацієнтів з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл. Вихідн= а сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥ 10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у 40 % пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти менше 6 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута в підгрупах фебук= 089;остату: m= 1; 41 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), у 48 % пацієнтів (120 мг 1 раз на добу) і у 66 % пацієнтів (240 мг 1 раз на добу) порівн= 103;но з 9 % у групі алопуринолm= 1; 300 мг / 100 мг 1 раз на добу та 0 % у групі плацебо.

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, я= 082;і досягли первинної кінцевої точки ефект = 80;вності (з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останній візит), у групі пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на до = 73;у, склала 27 % (66/249), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу — 49 % (125/254), алопуринол 300 мг / 200 мг 1 раз на добу — 31 % (72/230).

Клінічl= 5;і результати: відсоток пацієнтів, я= 082;і потребують терапії нападів подагри

= 044;ослідження APEX: протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнтів з терапевтичl= 5;ої групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, пор= 110;внювали з пацієнтам = 80;, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопуринол 300 мг (23 %) або плацебо (20 %). Частота нападів бул = 72; вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом поступово знижуваласn= 3;. Від 46 % до 55 % пацієнтам проводили лікування нападів подагри з 8 тижня і з 28 ти&= #1078;ня. Напади подагри, що виникли протягом ос = 90;анніх 4 тижнів випробуванn= 0; (24–28 тижні), спl= 6;стерігали у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80, 120 мг), 14 % пацієнтів (а= 083;опуринол 300 мг) та 20 % пацієнтів (плацебо).

= 044;ослідження FACT: протягом 8-тижневого п&#= 1088;офілактичн= ого періоду пацієнтів і = 79; терапевтичl= 5;ої групи фебуксостаm= 0;у 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, пор= 110;внювали з обома терапевтичl= 5;ими групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) або алопуринол 300 мг (21 %). Протяго= 084; 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду частота нападів збільшиласn= 3; і з часом поступово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування з приводу нападів под = 72;гри з 8 до 52 тижня). Напади подагри протягом останніх 4 ти&#= 1078;нів випробуванn= 0; (49–52 тижні) спостерігаl= 3;ися у 6–8 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг) та у 11 % пацієнтів (алопуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою в групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці після лікування з = 84;еншувалася до < 6,0 мг/дл, < 5,0 мг/дл або < 4,0 мг/дл в порів&#= 1085;янні з групами, в яких середній рівень сечо = 74;ої кислоти становив ≥ 6,0 мг/дл в останні 32 тижні лікування (з 20= –24 тижн= я по 49–52 тиждень= ;).

= 055;ід час дослідж = 77;ння CONFIRMS частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів под = 72;гри (1 день кожні 6 місяців), склала 31 % і 25 % у групах, які отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопуринол. Відмінностk= 7;й у співвідношk= 7;нні пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування н = 72;падів подагри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Довгосm= 0;рокові розширені відкриті дослідженнn= 3;. Дослі= 076;ження EXCEL (C02-021): EXCEL було трирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; ІІІ, яке проводили д = 83;я оцінки безпеки за участю пацієнтів, я= 082;і пройшли основні дослідженнn= 3; фази ІІІ (APEX або FACT). Всього в дослідженнn= 3; було включено 1086 пацієнтів, які приймал = 80;: фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу (n =3D 649), фебуl= 2;состат 120 мг 1 раз на добу (n =3D 292) або алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на добу (n =3D 145). Приблизно для 69 % пацієнтів корекція терапії для досягнення остаточногl= 6; стабільногl= 6; лікування н = 77; була потрібна. Пацієнти, рі= 074;ні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у яких при триразовомm= 1; послідовно&#= 1084;у вимірюваннo= 0; становили > 6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

= 056;івні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у 9= 1 % і 93 % пацієнтів, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відповідно 80 мг і 120 мг, рівн= ;і сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти становили менше 6,0 мг/дл на 36-му місяці= ).

= 047;а даними трирічного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів, відмічено зменшення частоти нападів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів н = 77; було необхі = 76;ності у лікуванні нападів).

= 059; 46 % і 38 % пацієнті = 74;, які отримували остаточне с = 90;абільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникнення п = 77;рвинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

= 044;ослідження FOCUS (TMX-01-005) було п’ят= ;ирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; II, що проводилосn= 3; за участю пацієнтів, які закінчили 4-т&#= 1080;жневий прийом фебуксостаm= 0;у з подвійно сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Досліджен= ня включало 116 пацієнтів, які отримув = 72;ли спочатку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу. У 62 % паці= 08;нтів для підтримки рівня сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл корекція до = 79;и не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для досягнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

= 063;астка пацієнтів з рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл (357&= nbsp;мкмоль/л) на момент останнього візиту склала біль = 96;е 80 % (81–100 %) у кожній з груп за дозою фебуксостаm= 0;у.

= 059; фазі ІІІ клінічних досліджень = 91; пацієнтів, які отримув = 72;ли фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових показників (5,0= %). Частота цих змін була схожа з тако= 102; у разі прийому алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»). У довгострокl= 6;вих відкритих розширених = 76;ослідження&#= 1093; у пацієнтів, які отримували = 92;ебуксостат (5,5 %) або алопуринол (5,8= %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ [тиреотропн = 80;й гормон] (> 5,5 мк&#= 1052;О/мл) (див. розділ «Особливо&#= 1089;ті застосуванl= 5;я»).

Післярk= 7;єстраційні довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3;. Дослі&#= 1076;ження CARES являло собою багатоцентl= 8;ове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе дослідженнn= 3; відсутностo= 0; меншої ефективносm= 0;і, під час яког= 086; порівнювалl= 0; результати серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; при застосу = 74;анні фебуксостаm= 0;у й алопуринолm= 1; у пацієнтів = 079; подагрою та основними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, го= 089;піталізаці&= #1102; з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедуру коронарної або церебральнl= 6;ї реваскулярl= 0;зації, інсульт, госпіталізk= 2;цію з приводу транзиторнl= 6;ї ішемічної атаки, захворюванl= 5;я периферичнl= 0;х судин або цукровий діабет із оз= 085;аками мікроангіоl= 7;атії чи макроангіоl= 7;атії. Для досягнення = 88;івня сечової кислоти в сироватці крові (sUA) меншk= 7; 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з 40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком 100 мг з 300 до 600 мг для пацієнтів і = 79; нормальною функцією ни = 88;ок та нирковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня і з 200 до 400 мг для пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня тяжкості.=

Первинною кінцевою точкою в дослідженнo= 0; CARES був час першої появ = 80; серйозних побічних серцево-суд = 80;нних явищ (СПССЯ), складової нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда, нелетальноk= 5;о інсульту, см= 077;рті від серцево-суд = 80;нних патологій т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідкладнl= 6;ю коронарною реваскулярl= 0;зацією.

Кінцеві показники (первинні та вторинні) оц= 110;нювали методом ІТТ-аналізу (&#= 1030;ТТ — англ. intention-to-treat), в&#= 1082;лючаючи всіх суб’єк = 90;ів, які були рандомізовk= 2;ні та отримали = 087;ринаймні одну дозу препарату у ході подвій = 85;о сліпого дослідженнn= 3;.

Загалом 56,6 % пацієнтів припинили пробне лікування п = 77;редчасно, а 45 % пацієнтів завершили н = 77; всі візити дослідженнn= 3;.

Загалом, 6190 пацієнтів знаходилисn= 3; під спостережеl= 5;ням протягом 32 місяців, сер= 077;дня тривалість впливу становила 728 днів у пацієнтів групи фебуксостаm= 0;у (n =3D 3098) та 719 днів у пацієнтів групи алопуринолm= 1; (n =3D 3092).

Первинна кінцева точка спостерігаl= 3;ася з аналогічн = 80;ми показникамl= 0; у групах лікування фебуксостаm= 0;ом і алопуринолl= 6;м (10,8 % проти 10,4 % пацієнтів відповідно; відношення ризиків [ВР] 1,03; двостороннo= 0;й повторний 95 % довірчий інтервал [ДІ] 0,89–1,21).

При аналізі окремих СПС = 57;Я частота смертності від серцево-= 089;удинних патологій була вищою у групі фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (4,3 % проти 3,2 % пацієнтів; В= 056; 1,34; 95 % ДІ 1,03–1,73). Частота інших СПССЯ = 073;ула схожа у групах фебуксостаm= 0;у й алопуринолm= 1;: нелетальноk= 5;о інфаркту міокарда (3,6 % проти 3,8 % пацієнтів; В= 056; 0,93; 95 % ДІ 0,72–1,21), нелетальноk= 5;о інсульту (2,3 % проти 2,3 % пацієнтів; В= 056; 1,01; 95 % ДІ 0,73–1,41) та термінової реваскулярl= 0;зації через нестабільнm= 1; стенокардіn= 2; (1,6 % проти 1,8 % пацієнтів; В= 056; 0,86; 95 % ДІ 0,59–1,26).

Частота смертності = 79; усіх причин також була вищою у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (7,8 % проти 6,4 % пацієнтів; В= 056; 1,22; 95 % ДІ 1,01–1,47), що в основному обумовлюваl= 3;ося більш високим рівнем смертності від серцево-= 089;удинних патологій у цій групі (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Рівні госпіталізk= 2;ції з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції з приводу аритмії, що не пов’язан = 72; із ішемією, венозними т = 88;омбоемболі&#= 1095;ними явищами, і госпіталізk= 2;ції з приводу перехідних ішемічних нападів бул = 80; порівнянниl= 4;и у групах феб= 091;ксостату й алопуринолm= 1;.

= 044;ослідження FAST було проспективl= 5;им, рандомізовk= 2;ним, відкритим, і= 079; засліпленнn= 3;м кінцевої точки, у якому порів = 85;ювали профіль безпеки фебуксостаm= 0;у й алопуринолm= 1; при серцево-суд = 80;нних захворюванl= 5;ях у пацієнтів із хронічно= 02; гіперурикеl= 4;ією (в умовах, коли відкладеннn= 3; уратів уже відбулося) т= 072; факторами серцево-суд = 80;нного ризику (тобт= 086; пацієнти ві = 82;ом від 60 років з принаймні одним фактором серцево-суд = 80;нного ризику). Пацієнти, як= 110; відповідалl= 0; критеріям, отримували лікування алопуринолl= 6;м до рандоміз = 72;ції, і за потреби вимагалося коригуваннn= 3; дози відповідно до клінічно= 11; оцінки, реко= 084;ендацій EULAR [European League Against Rheumatism — Європейськk= 2; ліга боротьби з ревматизмоl= 4;] та затвердженl= 6;ї дози. Наприкінці початкової фази прийом = 91; алопуринол&= #1091; пацієнти з рівнем sUA < 0,36 м&= #1084;оль/л (<6 мг/дл), які отримували максимальнm= 1; переносиму дозу або максимальнm= 1; дозволену дозу алопуринолm= 1;, були рандомізовk= 2;ні у співвідношk= 7;нні 1:1, щоб отримати лікування фебуксостаm= 0;ом або алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою дослідженнn= 3; FAST був час до першої появ = 80; будь-якого я= 074;ища сукупної кінцевої точки, яка включала: 1) госпіталізk= 2;цію з приводу ін= 092;аркту міокарда (ІМ), що не загрожує життю / позит&#= 1080;вного біомаркера гострого коронарногl= 6; синдрому (ГКС) ; 2) інсуль = 90;, що не загрожує жи = 90;тю; 3) смерть внаслідок серцево-суд = 80;нних порушень. Первинний аналіз базувався н = 72; ОТ-аналізі (OT — on-treatment).

= 047;агалом було рандомізовk= 2;но 6128 пацієнтів: 3063, які отримували фебуксостаm= 0; і 3065 — алопуриl= 5;ол.

= 059; первинному ОТ-аналізі фебуксостаm= 0; не поступав = 89;я алопуринолm= 1; за частотою первинної к= 10;нцевої точки, яка спостерігаl= 3;ася у 172 пацієнтів (1,72/100 пацієнто-ро = 82;ів), що отримували фебуксостаm= 0;, порівняно з 241 пацієнтом (2,05/100 пацієнто-ро = 82;ів), які отримували алопуринол, зі скоригованl= 0;м ВР 0,85 (95 % ДІ: 0,70, 1,03), p < 0,001. О= ;Т-аналіз для первинної кінцевої точки в підгрупі па = 94;ієнтів з ІМ, інсультом або ГКС в анамнезі не показав суттєвої різниці між групами лік = 91;вання: у групі фебуксостаm= 0;у було 65 (9,5 %) пацієнтів і = 79; небажаними явищами та 83 (11,8&n= bsp;%) пацієнти — в групі алопуринолm= 1;; скоригованk= 7; ВР 1,02 (95 % ДІ: 0,74–1,42); р =3D 0,202.

= 051;ікування фебуксостаm= 0;ом не асоціювалоl= 9;я зі збільшенняl= 4; серцево-суд = 80;нної смертності = 95;и смерті від усіх причин загалом і в підгрупі пацієнтів з ІМ, інсульто= 084; або ГКС в анамнезі. Загалом у групі фебуксостаm= 0;у було менше смертей (62 випадки серцево-суд = 80;нної смерті та 108 випадків смерті від усіх причин), ніж у групі алопуринолm= 1; (82 випадки серцево-суд = 80;нної смерті та 174 випадків смерті від усіх причин).

= 057;постерігал&= #1080; більше зниж = 77;ння рівня сечової кислоти при лікуванні ф = 77;буксостато&#= 1084; порівняно з лікуванням алопуринолl= 6;м.

Синдр= 086;м лізису пухлини (СЛП). Ефект&= #1080;вність та безпеку застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у для профілактиl= 2;и і лікування при СЛП оцін= 102;вали в дослідженнo= 0; FLORENCE (FLO-01). Фебуксос= тат продемонстl= 8;ував найкращу і більш швидк = 91; дію відносно зниження рівня ураті = 74; порівняно з алопуринолl= 6;м.

FLO= RENCE являло собо= 02; рандомізовk= 2;не (1:1), подвійно сліпе, опорн= 077; дослідженнn= 3; фази III, проведене для порівняння = 92;ебуксостат&#= 1091; в дозуванні 120 мг 1 раз на добу й алопуринолm= 1; в дозуванні 200= –600 мг на добу (середня добова доза алопуринолm= 1; ± стандартн= 077; відхилення: 349= ,7 ± 112,90 мг) в умова= х контролю концентрацo= 0;ї сечової кислоти в сироватці. Вибрані пацієнти повинні бул = 80; бути кандидатамl= 0; для лікування а = 83;опуринолом або не мати доступу до расбуриказl= 0;. Первинні кінцеві точки являл = 80; собою площу під кривою концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти в сироватці (AUC sUA_1–8) і зміну рівня креатиніну = 74; сироватці (sC) з першого по восьмий ден= 00; кожна.

= 044;о дослідженнn= 3; було включе = 85;о 346 пацієнтів з гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь риз = 80;ку розвитку СЛ = 55;. Середнє значення AUC sUA_1̵=
1;8(мг×год/дл) було значно нижче при прийомі феб = 91;ксостату (514,0 ± 225,71 порівня= 085;о з 708,0 ± 234,42; середнє найменших квадратів для різниці: &#= 8211;196,794 [95 % ДІ: –238.600; –154.988]; p < 0,0001). Крім того, середній сироватковl= 0;й рівень сечо = 74;ої кислоти був значно нижчий при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у, починаючи з перших 24 годин лікування і = 074; будь-який наступний момент часу. Статистичнl= 6; значимих відмінностk= 7;й за середнім вмістом сироватковl= 6;го креатиніну (%) між фебуксо = 89;татом і алопуринолl= 6;м не було (–0,83 ± 26,98 порівняно з = 211;4,92 ± 16,70 відповідно; середнє найменших квадратів для різниці: 4,= 0970 [95 % ДІ: –0,6467; 8,8406]; p =3D 0,0903). З урахуванняl= 4; вторинних кінцевих точок, стати= 089;тично значимих відмінностk= 7;й за частотою розвитку лабораторнl= 6; підтверджеl= 5;ого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % для фебук = 89;остату і алопуринолm= 1; відповідно; = 042;Р: 0,875 [95 % ДІ: 0,4408; 1,7369]; p =3D 0,8488) і клініки синдрому розпаду пухлини не б= 091;ло (1,7 % і 1,2 % для фебу = 82;состату і алопуринолm= 1; відповідно; = 042;Р: 0,994 [95 % ДІ: 0,9691; 1,0199]; p =3D 1,0000). Частота всі = 93; ознак і симптомів, щ= 086; виникли під час лікування, а також побічних реакцій, склала 67,6 % порівняно з 64,= 7 % і 6,4 % порівнянl= 6; з 6,4 % для фебук = 89;остату і алопуринолm= 1; відповідно. = 059; дослідженнo= 0; FLORENCE фебуксост= 072;т продемонстl= 8;ував найкращу і ш= 074;идшу дію щодо зниження рівня сечової кислоти в сироватці порівняно з алопуринолl= 6;м. Дані щодо порівняння = 92;ебуксостат&#= 1091; і расбуриказl= 0; на цей час відсутні. Ефективнісm= 0;ь та безпека з= 072;стосування фебуксостаm= 0;у не були встановленo= 0; для пацієнт= 10;в з гострим тяжким СЛП, наприклад для пацієнтів, у яких інші види терапі= 11; для зниженн= 03; уратів не діють.

Фарма= 082;окінетика<= /i>.

= 059; здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові (С_max) та площk= 2; під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після о= 076;норазового та багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 мг до 120 мг. При = 076;озах від 120 мг до 300 мг збільшення AUC було більши = 84;, ніж пропорц= 10;йно дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кожні 24 години накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічалосn= 3;. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки за даними щодо 211 пацієнтів з гіперурикеl= 4;ією і подагрою, я&#= 1082;і застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; в дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані значення фа = 88;макокінети&#= 1095;них параметрів були схожі з такими у здорових добровольцo= 0;в, що є хорошою моделлю для оцінки фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки препарату у пацієнтів з подагрою.=

Всмок= 090;ування. Фебуксостаm= 0; швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багатора = 79;овому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізувалl= 0;. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або при одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC — на 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у плазмі кров= 10; (при багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Таким чином = 092;ебуксостат можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розпо= 076;іл. Передбачувk= 2;ний об’єм розподілу у рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. Ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; (головним чином з альбуміном) становить 99,2 % = 10; не змінюється при підвищенні дози від 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітіk= 4; фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

Метаб= 086;лізм. Феб= уксостат активно метаболізуn= 8;ться шляхом кон’югації за участю уридиндифоl= 9;фатглюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи (УДФ-глюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи) та окисненн= 03; за участю ферментів с = 80;стеми цитохрому Р 450 (CYP). Усього описано 4 фармакологo= 0;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у, 3 з них були виявлені у людини у плазмі кров= 10;. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 та CYP2С9, тоді як фебуксос = 90;ату глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи 1А1, 1А8, 1А9.

Вивед= 077;ння. Фебуксостаm= 0; виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речо = 74;ини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; і їх кон’югатів (13 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % виводилося = 79; калом у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (12 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речовини (1 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; і їх кон’югатів (25&= nbsp;%) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

Нирко= 074;а недостатніl= 9;ть. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відмічено змін С_max фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; легкою, помірною аб = 86; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостаm= 0;у збільшувалk= 2;ся приблизно у 1,8 раза від 7,5 мкг= ;×год/мл у пацієнтів = 079; нормальною функцією ни = 88;ок до 13,2 мкг×год/l= 4;л у пацієнтів = 079; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю. C_max та AUC активних метаболітіk= 4; підвищувалl= 0;ся у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарськогl= 6; засобу не потрібна.=

Печін= 082;ова недостатніl= 9;ть. При багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг не було відмічено суттєвих зм= 10;н С_max та AUC фебуксостаm= 0;у і його метаболітіk= 4; у пацієнтів = 079; легкою (клас h= 0; за шкалою Чайлда — П’ю) та помірною (клас В за шкалою Чайл = 76;а — П’ю) печінковою недостатніl= 9;тю порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. Дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайл = 76;а — П’ю) не проводилосn= 3;.

Вік. При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у не було відмічено суттєвих змін AUC фебуксостаm= 0;у та його метаболітіk= 4; у пацієнтів літнього віку порівн= 03;но з молодими здоровими добровольцn= 3;ми.

Стать. При багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у С_max та AUC фебуксостаm= 0;у у жінок були на 24 % та 12 % вищим= и, ніж у чоловіків. Однак С_max та AU= C, скоригованo= 0; за масою тіла, були схожі в обох групах, тому зміна дози фебуксостаm= 0;у залежно від = 089;таті не потрібна.

=

Клі= 085;ічні характерисm= 0;ики.

Показання.

= Ліквестія^{®
80 мг та Ліквес=
тія^®
120 мг}

= 051;ікування хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявності тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

= Ліквестія^{®
120 мг=}

= 051;ікування та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим = 088;изиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

Лікарськи = 81; засіб Лікве = 89;тія^® показ= аний дорослим пацієнтам.=

Протипока = 79;ання.

Гіперчутл = 80;вість до активної речовини аб = 86; до будь-якої допоміжної речовини лі = 82;арського засобу, зазначеної = 91; розділі «Сl= 2;лад».

Взає= ;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Мерка= 087;топурин/аза= тіоприн.

= 042;ідповідно до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує ксантиноксl= 0;дазу, тому супутн= 08; застосуваl= 5;ня не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призво = 76;ити до підвищення концентрацo= 0;ї обох препаратів = 91; плазмі кров= 10;, що може викликати м= 10;єлотоксичн&#= 1091; реакцію.

= 059; разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з фебуксост = 72;том дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20&= nbsp;% або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 040;декватніст&= #1100; запропоновk= 2;ного коригуваннn= 3; дози, яке базувалося на моделюваннo= 0; та імітацій = 85;ому аналізі доклінічниm= 3; даних на щурах, була підтверджеl= 5;а результатаl= 4;и клінічного дослідженнn= 3; взаємодії лікарських засобів за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримували азатіоприн 100 мг окремо та зменшену дозу азатіопринm= 1; (25 мг) у комбінації = 79; фебуксоста&= #1090;ом (40 або 120 мг).

= 053;емає даних щодо безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї.

= 044;ослідження взаємодії фебуксостаm= 0;у з іншими цит= 086;токсичними хіміопрепаl= 8;атами не проводил = 80;ся.

Розиг= 083;ітазон / субст= 088;ати CYP2C8.

= 060;ебуксостат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. В п= ;роцесі дослідженнn= 3; паралельне введення 120 мг фебуксостаm= 0;у 1 раз на добу та одноразо = 74;ий пероральниl= 1; прийом дози розиглітазl= 6;ну 4 мг у здорових добровольцo= 0;в не впливало на фармакокінk= 7;тику розиглітазl= 6;ну і його метаболіту N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонструє, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; CYP2C8 фермент in vivo. Таким чином, одночасне введення фебуксостаm= 0;у і розиглітазl= 6;ну або інших субстратів CYP2= C8 не вимагає корекції дози цих препаратів.

Теофі= 083;ін. Прове&#= 1076;ено дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у за участю здорових добровольцo= 0;в для оцінки впливу пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази на збільшення рівня теофіліну в циркулюючіl= 1; крові, що спостерігаl= 3;ося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не сl= 7;ричиняло жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій або впливу н= 072; безпеку теофіліну. Таким чином, &#= 1092;ебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно з теофіліном без особлив = 80;х застереженn= 0;. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Напро= 082;сен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції.

= 052;етаболізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюкуронізk= 2;ції, наприклад н = 77;стероїдні протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) та пробенецид, теоретично можуть змінювати виведення фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігаl= 3;ося посилення дії фебуксостаm= 0;у (C_max становить 28 %, AUC &= #8212; 41 %, t_1/2 (період напіввиведk= 7;ння) — 26 %). У процесі клінічних досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗ= 047; / інгібіторі= 074; ЦОГ-2 не супроводжуk= 4;алося клінічно значущим збільшенняl= 4; побічних ре = 72;кцій.

= 060;ебуксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

Індук= 090;ори глюкуронізk= 2;ції.

= 055;отужні індуктори УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть посилювати метаболізм та зменшува = 90;и ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь потужні індуктори г= ;люкуроніза = 94;ії, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечової кислоти у плазмі кров= 10; через 1–2 тиж= 085;і одночасної терапії. При відміні інд = 91;ктора глюкуронізk= 2;ції можливе підвищення рівня фебук = 89;остату у плазмі крові.

Колхі= 094;ин/індомета= цин/гідрохл = 86;ротіазид/ва&= #1088;фарин.

= 060;ебуксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препаратів.

= 058;акож не потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. = 047;астосуванн&= #1103; фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг 1 ра= ;з на добу) з варфарином = 91; здорових добровольцo= 0;в не впливало на фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксостаm= 0;ом також не впл= 080;вало на МНВ (міжнародне = 085;ормалізова&= #1085;е відношення) та активність фактора VІІ.

Дезип= 088;амін / субст= 088;ати CYP2D6.

= 047;а даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У процесі досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримували 120 мг фебуксос = 90;ату 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося збільшення AUC дезипрамінm= 1; (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить пр = 86; слабку приг = 85;ічувальну дію фебуксостаm= 0;у на фермент CYP2D6 in vivo.

= 058;аким чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстратів CYP2= D6 немає необх= 10;дності змінювати ї = 93; дози.

Антац= 080;дні засоби.

= 055;ри одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відмічаєтьl= 9;я затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) і зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостаm= 0;у суттєво не змінюється, тому фебуксостаm= 0; можна поєдн = 91;вати із антацидн = 80;ми засобами.=

Особливос = 90;і застосуванl= 5;я.

Сер= 094;ево-судинні захворюванl= 5;я.

У пацієнті= 074; із серйозними серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями (наприклад інфарктом м= 10;окарда, інсультом або нестабільнl= 6;ю стенокардіn= 8;ю) під час розробки препарату т = 72; в одному післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; (CARES) спостерігаl= 3;и більшу кількість серцево-суд = 80;нних порушень, що загрожують = 78;иттю, при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у порівняно з алопуринолl= 6;м.

Однак наступне післяреєстl= 8;аційне дослідженнn= 3; (FAST) показало, щ= 086; застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у не поступал = 86;ся алопуринолm= 1; за частотою виникнення серцево-суд = 80;нних порушень, із загрозою та без загрози для життя.

Лікув= 072;ння цієї групи пацієнтів слід провод = 80;ти з обережністn= 2; та регулярн = 86; контролюваm= 0;и їхній стан. Більш детально пр = 86; безпеку застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у для серцево-= 089;удинної системи див. у розділах «Фармакодиl= 5;аміка» та «Побічні реакції».=

Про= 092;ілактика і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;.

Пацієнти, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосовуюm= 0;ь лікарський засіб Лікве = 89;тія^®, при наявності клінічних показань ма= 02;ть знаходитисn= 0; під наглядо = 84; кардіолога.

Але= 088;гія/гіперчу= тливість до лікарськ = 80;х засобів.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції / реа&#= 1082;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі &#= 1087;ро випадки заг = 88;озливого для життя синдрому Стівенса — Д= 078;онсона, токсичного епідермальl= 5;ого некролізу т = 72; гострих ана = 92;ілактичних реакцій/шок = 91;. Здебільшогl= 6; такі реакції спостерігаl= 3;ися протягом першого місяця заст = 86;сування фебуксостаm= 0;у. У кількох, але не у всіх, = пацієнтів були порушення ниркової функції та/або гіпер= 095;утливість до алопуринолm= 1; в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі &#= 1084;едикаменто= зна реакція з ео= 079;инофілією і системним = 80; симптомами (DRESS-синдром), в деяких випадках були пов’яз = 72;ні з гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю.

Пацієнти повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ними слід спостерігаm= 0;и щодо розвит = 82;у таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій / реа&#= 1082;цій гіперчутлиk= 4;ості, зокрема син = 76;рому Стівенса — Д= 078;онсона, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосуванl= 5;я покращує прогноз. Якщ= 086; у пацієнта мали місце алергічна реакція / реа&#= 1082;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса — Д= 078;онсона, та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

Заг= 086;стрення (напад) подагри.

Лікування фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у період післ= 03; загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подаг = 88;и на початку лікування з = 72; рахунок змі = 85;и рівня сечової кислоти у сироватці ч = 77;рез вихід ураті = 74; із депо. На початку лікування фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити НПЗЗ або кол= 093;іцин на термін не менше 6 місяців для профілактиl= 2;и нападів подагри.

При розвитку нападу пода = 75;ри на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у лікування продовжуютn= 0;. Одночасно проводять в= 10;дповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів подагри зменшуютьсn= 3;.

Від= 082;ладення ксантинів.=

У пацієнті= 074; з прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікування або при синдромі Ле = 96;а — Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках су = 87;роводжуєть&#= 1089;я їх відкладеннn= 3;м у сечовивід = 85;их шляхах. Цьог= 086; не спостерігаl= 3;ося в опорному клінічному дослідженнo= 0; фебуксоста&#= 1090;у при СЛП. Через обмеженістn= 0; досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у не показане пацієнтам при синдром= 10; Леша — Ніхан= 072;.

Мер= 082;аптопурин/а= затіоприн.=

Фебуксост = 72;т не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам, які одночасно отримують м = 77;ркаптопури&#= 1085;/азатіоприн= ;, оскільки пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може спричинити підвищення концентрацo= 0;ї меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину в плазмі крові і призвести д = 86; тяжкої токсичностo= 0;.

Якщо комбінації не можна уникнути, стан пацієнтів слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и. Рекомендуєm= 0;ься зниження до 20 % або менше попередньо призначеноo= 1; дози меркаптопуl= 8;ину або азатіопринm= 1; для уникнен = 85;я можливих гематологіm= 5;них ефектів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу мерка= 087;топурину/аз= атіоприну потрібно зг = 86;дом коригувати = 74;ідповідно до терапевтичl= 5;ої відповіді т = 72; можливих то = 82;сичних ефектів.

Пац= 110;єнти, які перенесли трансплантk= 2;цію органів.

Досвіду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу не показано.=

Тео= 092;ілін.

Одноразов = 77; одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг і теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фарм = 72;кокінетичн&#= 1080;х взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном без ризику п= 110;двищення концентрацo= 0;ї теофіліну у плазмі кров= 10;. Даних щодо дози фебукс = 86;стату 120 мг немає.
Зах= 074;орювання печінки.

У процесі комбінованl= 6;ї фази ІІІ клінічних досліджень = 91; 5,0 % пацієнтів, які отримув = 72;ли фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові показники д = 86; призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лікування при наявності показань.=

Зах= 074;орювання щитовидної залози.

У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спосте= 088;ігалося підвищення = 88;івня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довг= 086;строкових відкритих розширених = 76;осліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністn= 2; призначати пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції щитовидної залози.

Лак= 090;оза.

Лікарськи = 81; засіб містить лактозу. Якщ= 086; у пацієнта встановленl= 6; непереносиl= 4;ість деяких цукрів, треб= 072; проконсульm= 0;уватися з лікарем, перш ніж приймати це = 81; лікарський засіб.

Зас= 090;осування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітнo= 0;сть

= 054;бмежений досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час вагітності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу преп = 72;рату на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У ході досліджень на тваринах не було помічено його прямог = 86; або непрямо = 75;о побічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Потенційниl= 1; ризик для лю= 076;ини невідомий. Фебуксостаm= 0; не слід заст= 086;совувати під час вагітності.

Період = 75;одування груддю

= 053;евідомо, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у г= 088;удне молоко та негативно впливає на розвиток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потрапляннn= 3; препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід застосовувk= 2;ти у період год= 091;вання груддю.

Фертилn= 0;ність

= 044;ослідження фертильносm= 0;і на тваринах = 091; дозі 48 мг/кг/добу не виявили зал = 77;жності побічних реакцій від дози. Дія лік&#= 1072;рського засобу Лікв = 77;стія^® на репродуктиk= 4;ну функцію людини невідома.=

=

Зда= 090;ність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими м= 077;ханізмами.

Були повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій та порушенн= 03; чіткості зору на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. Тому пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь лікарський засіб Лікве = 89;тія^®, рекомендуєm= 0;ься бути обережними при керуванні автотранспl= 6;ртними засобами та роботі з іншими механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у в= 110;дсутності вищезазначk= 7;них побічних явищ препарату.=

=

=

=

Спосіk= 3; застосуванl= 5;я та дози.

Дозув= 072;ння

Подаг= 088;а. Реком&= #1077;ндована доза лікарс= 00;кого засобу Лікв = 77;стія^® становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживанн= 03; їжі. Якщо концентрацo= 0;я сечової кислоти в си= 088;оватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, слід розглянути підвищення дози лікарс= 00;кого засобу Лікв = 77;стія^® до 120 мг 1 раз на добу. Ефект л&#= 1110;карського засобу виявляєтьсn= 3; досить швид = 82;о, що робить можливим повторне визначення концентрацo= 0;ї сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрацo= 0;ї сечової кислоти у сироватці т = 72; підтримка ї= 11; на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

= 058;ривалість профілактиl= 2;и нападів подагри ста = 85;овить не менше 6 місяців.

Синдр= 086;м лізису пухлини (СЛП).<= /span> Реком&#= 1077;ндована доза лікарс= 00;кого засобу Ліквестія^{®
становить 120
мг 1 раз на
добу
перорально,
незалежно
від вживанн=
03; їжі.}

= 047;астосуванн&= #1103; лікарськогl= 6; засобу Лікв = 77;стія^® слід розпочинатl= 0; за два дні до початку цит = 86;токсичної терапії і продовжуваm= 0;и щонайменше 7 діб, однак тривалість терапії можна подовжити д = 86; 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапo= 0;ї та клінічно= 11; оцінки.

Пац= 110;єнти літнього віку. Для цієї категорії пацієнтів корекція дози не потрібна.=

Нирко= 074;а недостатніl= 9;ть. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нир = 86;к (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) ефективнісm= 0;ь та безпека застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу вивчені недостатньl= 6;. Пацієнтам із порушенням функції нирок легко = 75;о або помірного ступеня корекція дози не потр= 110;бна.

Печін= 082;ова недостатніl= 9;ть. Дослі&#= 1076;ження ефективносm= 0;і та безпеки фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; тяжкою печі = 85;ковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайл = 76;а — П’ю) не проводилосn= 3;.

= Подагра. При порушенні функції печінки лег = 82;ого ступеня рекомендовk= 2;на доза станов = 80;ть 80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки пом= 10;рного ступеня обмежений.=

= Синдром лізису пухлини (СЛП).<= /span> Із опорного дослідженнn= 3; фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб’єкти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідженнn= 3;, корекція дози у зв’язку із станом функ = 94;ій печінки не потрібна.=

Спосі= 073; застосуванl= 5;я

= 044;ля пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

= 051;іквестія^® за = 89;тосовуєтьс&#= 1103; перорально незалежно в= 10;д вживання їж= 10;.

= Діти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Лікв = 77;стія^® дітям (віком до 18 років) не встановленo= 0;. Дані щодо застосуванl= 5;я відсутні.=

Пер= ;едозування.

= 059; разі передозуваl= 5;ня показана симптоматиm= 5;на та підтримуючk= 2; терапія.

Поб= ;ічні реакції.

Рез= 102;ме профілю безпеки.

Найчастіш = 80;ми побічними реакціями у клінічних дослідженнn= 3;х (4072 пацієнти, я = 82;і застосовувk= 2;ли дозу від 10 до 300 мг), післяреєстl= 8;аційних дослідженнn= 3;х безпеки (дослідженн= 03; FAST: 3001 пацієнт, які отримув = 72;ли дозу від 80 до 120 мг) та в процесі постмаркетl= 0;нгового нагляду у пацієнтів з подагрою були загостреннn= 3; (напади) подагри, порушення функції печінки, про= 085;ос, нудота, головний біль, запаморочеl= 5;ня, задишка, висипання, свербіж, артралгія, міалгія, біл= 100; у кінцівках, набряки та втома. Ці реакції мал = 80;, у більшості випадків, ле= 075;кий та середній ступінь тяжкості. Пі= 076; час постмар = 82;етингового нагляду бул = 80; повідомленl= 5;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0;, деякі з них супроводжуk= 4;алися системними реакціями, т= 072; про рідкісн= 10; випадки раптової серцевої смерті.

У таблиці 2 зазначені побічні реакції, які виникали у пацієнтів п = 88;и застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у. За частотою побічні реакції кл&#= 1072;сифіковані таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) т= 072; рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґр = 91;нтується на дослідженнn= 3;х та постмарк = 77;тинговому досвіді щод = 86; пацієнтів і = 79; подагрою.

У кожній групі за частотою розвитку побічні реакції представлеl= 5;і у порядку зменшення ступеня тяжкості.=

Таблиця= ; 2.

Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у фазі ІІІ комбінованl= 0;х розширених довгострокl= 6;вих досліджень, післяреєстl= 8;аційних досліджень безпеки та в період постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня у пацієнтів із подагрою.

З боку крові та лімфатично= 111; системи

Рідко=

Панцитопе&#= 1085;ія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*, анемія^#<= /p>

З боку імунної системи

Рідко=

Анафілакт&#= 1080;чні реакції*, гіперчутли= 074;ість до препарату*

З боку ендокринно= 111; системи

Нечаст = 86;

Підвищенн&#= 1103; рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові, гіпот&= #1080;реоз^#

З боку органів зор&#= 1091;

Нечаст = 86;

Затуманен&#= 1080;й зір

Рідко=

Оклюзія артерії сітківки^#=

З боку харчування та обміну речовин

Часто***<= /u>

Загострен&#= 1085;я (напади) подагри

Нечаст = 86;

Цукровий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла

Рідко=

Зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія

З боку психіки

Нечаст = 86;

Зниження лібідо, безсоння

Рідко=

Нервозніс&#= 1090;ь, пригнічени= 081; настрій^#, розлади сну#

З боку нервової системи та органів чуття

Часто=

Головний біль, запамороче= 085;ня

Нечаст = 86;

Парестезі&#= 1111;, геміпарез, сонливість, лєтаргія^#, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху

Рідко=

Агевзія^#, відчуття печіння^#<= /span>

З боку органів слуху та лабіринту

Нечаст = 86;

Шум у вухах=

Рідко=

Вертиго^#~~<= u>~~

З боку серця =

Нечаст = 86;

Фібриляці&#= 1103; передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (д= ив. розділ «Поб&#= 1110;чні реакції. Син&= #1076;ром лізису пухлини»), синусова тахікардія (&= #1076;ив. розділ «Побічні реакції. Синдром лізису пухлини»), аритмія^#<= /span>

Рідко=

Раптова серцева смерть*

З боку судин =
Нечаст = 86;

Артеріаль&#= 1085;а гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот&= #1077;чі (див. розділ «Побічні реакції. Синдром лізису пухлини»)

Рідко=

Циркулято&#= 1088;ний колапс^#<= /p>

З боку дихальної системи

Часто=

Задишка

Нечаст = 86;

Бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції нижніх дихальних шляхів^#, кашель, ринорея^# =

Рідко=

Пневмонія#

З боку травної системи

Часто=

Діарея**, нудота

Нечаст = 86;

Біль у животі, біль у верхній частині живота^#, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспеп&= #1089;ія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику, виразка в ротовій порожнині, набряк губ^{#,
панкреатит}

Рідко=

Перфораці&#= 1103; шлунково-ки&#= 1096;кового тракту^#, стоматит^#=

З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

Часто=

Порушення функції печінки**

Нечаст = 86;

Жовчнокам&#= 8217;яна хвороба

Рідко=

Гепатит, жовтяниця*, п= ошкодження печінки*, холецистит#

З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини

Часто=

Висипання (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче), свербіж

Нечаст = 86;

Дерматит, кропив’янк= 072;, зміна забарвленн= 103; шкіри, пошко&= #1076;ження шкіри, петехії, пля&= #1084;исті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання, гіпергідро= 079;, алопеція, екзема^#, еритема, нічна пітливість#, псоріаз^#, висипання зі свербежем^#

Рідко=

Токсичний епідермаль= 085;ий некроліз*, синдром Стівенса — Д&= #1078;онсона*, ангіонабря= 082;*, медикамент= 086;зна реакція з еозинофілі= 108;ю та системними симптомами*, генералізо= 074;ані висипання (серйозні)*, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, еритематоз= 085;і висипання, короподібн= 110; висипання

З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини

Часто=

Артралгія, міалгія, біль у кінцівках^#

Нечаст = 86;

Артрит, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’язів, скутість м’язів, скут&= #1110;сть суглобів^#, = 073;урсит, набряк суглобів^#, біль у спині<= sup>#, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість^#=

Рідко=

Рабдоміол&#= 1110;з*, синдром ротаторної манжети^#, ревматична поліміалгі= 103;^#

З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів

Нечаст = 86;

Ниркова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;, ургентні позиви до сечовипуск= 072;ння, інфекції сечовивідн= 080;х шляхів^#<= /p>
Рідко=

Тубулоінт&#= 1077;рстиціальн= ий нефрит*

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Нечаст = 86;

Еректильн&#= 1072; дисфункція

З боку організму загалом

Часто=

Набряки, втома

Нечаст = 86;

Біль у грудях, відчуття дискомфорт= 091; у грудях, біль^#, слабкість^#

Рідко=

Спрага, відчуття жару^#

Резул&= #1100;тати лабораторн= 080;х досліджень

Нечаст = 86;

Підвищенн&#= 1103; рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підви&= #1097;ення рівня сечовини в крові, підвищення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підвищення рівня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові, підв= ищення МНВ^#

Рідко=

Підвищенн&#= 1103; рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення &#= 1088;івня креатинфос= 092;окінази у крові*

Т = 88;авми, отруєння та процедурні ускладненн= 103;

=

Нечаст = 86;

Забій

* Побічні реакції, що б&#= 1091;ли виявлені в межах постмаркетl= 0;нгового аналізу.

** Діарея, що вимагала терапії, та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, що спостерігаl= 3;ися в дослідженнn= 3;х фази ІІІ, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримув = 72;ли супутню терапію колхіцином.

*** Див. роздіl= 3; «Фарм= 072;кодинаміка&= raquo; щодо частоти загострень (нападів) подагри, що спостерігаl= 3;ися у фазі ІІІ ок&#= 1088;емих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень.

^#По= 073;ічні реакції, що спостерігаl= 3;ися під час післяреєстl= 8;аційних досліджень безпеки.

Опи= 089; окремих побічних реакцій.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, у тому числі синдром Стівенса — Д= 078;онсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Сті = 74;енса — Джонсона т= 072; токсичний епідермальl= 5;ий некроліз характеризm= 1;ються прогресуючl= 0;м шкірним висипанням = 79; бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проявлятисn= 3; такими симптомами: шкірними реакціями, щ= 086; характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфолі = 72;тивними висипаннямl= 0;, а також ураженнями шкіри, набря= 082;ом обличчя, гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураження = 84; окремих органів або кількох орг = 72;нів (печінка та нирки, у тому числі тубул = 86;інтерстиці&#= 1072;льний нефрит).

Загострен = 85;я (напади) подагри зазвичай сп = 86;стерігалис&#= 1103; невдовзі після початку лік = 91;вання та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нападів подагри.

Синдром лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

Рез= 102;ме профілю безпеки.

В процесі рандомізовk= 2;ного, подвійно сліпого опорного дослідженнn= 3; фази ІІІ FLORENCE (FLO-01), у якому порівнювалl= 0; фебуксостаm= 0; і алопуринол (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним а= 073;о високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Б= 110;льшість побічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілому в п&= #1088;оцесі дослідженнn= 3; FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у пацієнтам і = 79; подагрою не було, за винятком ни = 78;чезазначен&#= 1080;х трьох побічних реакцій (див. табл. 2).

З боку серц&#= 1103;: нечасто — блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.

З боку судин: нечас= 090;о — кровотечі.

Повідомле = 85;ня про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

По = 74;ідомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має в= 077;лике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: htt= ps://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, зазначеногl= 6; на упаковці.

=

Умо= 074;и зберігання. Даний лікарський препарат не потребує сп = 77;ціальних умов зберігання.

Зберігати = 091; недоступноl= 4;у для дітей місці.

=

Упаковка. По 14 таблеток у блістері. По 2 або 4 блістери у пачці.

Кат= 077;горія відпуску. За рецептом.=

=

Вир= 086;бник. АТ «Фармак» (вироб= 085;ицтво з продукції in = bulk фірми-вироб = 85;ика Дженефарм С.= 040;., Греція).

Місцезнахо= ;дження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Україна= ;, 04080, м. Київ, вул. Кир&= #1080;лівська, 74.

З боку крові та лімфатично= 111; системи	Рідко= Панцитопе&#= 1085;ія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*, анемія^#<= /p>
З боку імунної системи	Рідко= Анафілакт&#= 1080;чні реакції, гіперчутли= 074;ість до препарату
З боку ендокринно= 111; системи	Нечаст = 86; Підвищенн&#= 1103; рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові, гіпот&= #1080;реоз^#
З боку органів зор&#= 1091;	Нечаст = 86; Затуманен&#= 1080;й зір Рідко= Оклюзія артерії сітківки^#=
З боку харчування та обміну речовин	Часто***<= /u> Загострен&#= 1085;я (напади) подагри Нечаст = 86; Цукровий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Рідко= Зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія
З боку психіки	Нечаст = 86; Зниження лібідо, безсоння Рідко= Нервозніс&#= 1090;ь, пригнічени= 081; настрій^#, розлади сну#
З боку нервової системи та органів чуття	Часто= Головний біль, запамороче= 085;ня Нечаст = 86; Парестезі&#= 1111;, геміпарез, сонливість, лєтаргія^#, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху Рідко= Агевзія^#, відчуття печіння^#<= /span>
З боку органів слуху та лабіринту	Нечаст = 86; Шум у вухах= Рідко= Вертиго^#~~<= u>~~
З боку серця =	Нечаст = 86; Фібриляці&#= 1103; передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (д= ив. розділ «Поб&#= 1110;чні реакції. Син&= #1076;ром лізису пухлини»), синусова тахікардія (&= #1076;ив. розділ «Побічні реакції. Синдром лізису пухлини»), аритмія^#<= /span> Рідко= Раптова серцева смерть*
З боку судин =	Нечаст = 86; Артеріаль&#= 1085;а гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот&= #1077;чі (див. розділ «Побічні реакції. Синдром лізису пухлини») Рідко= Циркулято&#= 1088;ний колапс^#<= /p>
З боку дихальної системи	Часто= Задишка Нечаст = 86; Бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції нижніх дихальних шляхів^#, кашель, ринорея^# = Рідко= Пневмонія#
З боку травної системи	Часто= Діарея**, нудота Нечаст = 86; Біль у животі, біль у верхній частині живота^#, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспеп&= #1089;ія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику, виразка в ротовій порожнині, набряк губ^{#, панкреатит} Рідко= Перфораці&#= 1103; шлунково-ки&#= 1096;кового тракту^#, стоматит^#=
З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів	Часто= Порушення функції печінки** Нечаст = 86; Жовчнокам&#= 8217;яна хвороба Рідко= Гепатит, жовтяниця, п= ошкодження печінки, холецистит#
З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини	Часто= Висипання (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче), свербіж Нечаст = 86; Дерматит, кропив’янк= 072;, зміна забарвленн= 103; шкіри, пошко&= #1076;ження шкіри, петехії, пля&= #1084;исті висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, папульозні висипання, гіпергідро= 079;, алопеція, екзема^#, еритема, нічна пітливість#, псоріаз^#, висипання зі свербежем^# Рідко= Токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса — Д&= #1078;онсона, ангіонабря= 082;, медикамент= 086;зна реакція з еозинофілі= 108;ю та системними симптомами, генералізо= 074;ані висипання (серйозні)*, ексфоліати= 074;ні висипання, фолікулярн= 110; висипання, везикульоз= 085;і висипання, пустульозн= 110; висипання, еритематоз= 085;і висипання, короподібн= 110; висипання
З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини	Часто= Артралгія, міалгія, біль у кінцівках^# Нечаст = 86; Артрит, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у м’язах, судоми м’язів, скутість м’язів, скут&= #1110;сть суглобів^#, = 073;урсит, набряк суглобів^#, біль у спині<= sup>#, скелетно-м’&#= 1103;зова скутість^#= Рідко= Рабдоміол&#= 1110;з*, синдром ротаторної манжети^#, ревматична поліміалгі= 103;^#
З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів	Нечаст = 86; Ниркова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;, ургентні позиви до сечовипуск= 072;ння, інфекції сечовивідн= 080;х шляхів^#<= /p> Рідко= Тубулоінт&#= 1077;рстиціальн= ий нефрит*
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз	Нечаст = 86; Еректильн&#= 1072; дисфункція
З боку організму загалом	Часто= Набряки, втома Нечаст = 86; Біль у грудях, відчуття дискомфорт= 091; у грудях, біль^#, слабкість^# Рідко= Спрага, відчуття жару^#
Резул&= #1100;тати лабораторн= 080;х досліджень	Нечаст = 86; Підвищенн&#= 1103; рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підви&= #1097;ення рівня сечовини в крові, підвищення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підвищення рівня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові, підв= ищення МНВ^# Рідко= Підвищенн&#= 1103; рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення &#= 1088;івня креатинфос= 092;окінази у крові*
Т = 88;авми, отруєння та процедурні ускладненн= 103; =	Нечаст = 86; Забій