ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НЕБУ= ЛОМАКС

(NEBULOM= AX)

Склад:

діюча речовина: будесонід;

1 мл суспензії для розпилення містить 0,125 мг або= 0,25 мг, або 0,5 мг будесоніду;

допоміж= ні речовини: натрію хлорид, натрію цитрат, динатрію едетат, полісорбат 80, кислота лимонна безводна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Суспенз= ія для розпилення.

Основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла суспензія, що легко ресуспендується, наповнена в контейнери із поліетилену, що містять разову дозу.

&nb= sp;

Фармако= терапевтична група. Інгаляц= ійні засоби, що застосовуються для лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Глюкокортикоїди. = Код ATX R03B A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакод= инаміка.

Будесонід – глюкокортикостероїд із сильною місцевою протизапальною дією= .

Місцевий протизапальний ефект

Точний механізм дії глюкокортикостероїдів при лікуванні бронхіальної ас= тми остаточно не з’ясований. Імовірно, відіграють важливу роль протизапальні ефекти, наприклад інгібування вивільнення медіаторів запалення та пригнічен= ня опосередкованої цитокінами імунної відповіді. Сила дії будесоніду, що вимірюється як спорідненість до глюкокортикостероїдного рецептора, приблизно у 15 разів перевищує силу дії преднізолону.

Клінічне дослідження з участю пацієнтів з астмою, в якому порівнювали інгаляційну та пероральну лікарські форми будесоніду в дозах, розрахованих = для досягнення близької за значенням системної біодоступності, показало статист= ично значущу перевагу ефективності інгаляційного будесоніду, на відміну від перорального будесоніду, порівняно з плацебо. Таким чином, терапевтичний еф= ект стандартних доз інгаляційного будесоніду може значною мірою пояснюватися безпосередньою дією на дихальні шляхи.

Клінічний ефект

Будесонід має протизапал= ьну дію, що проявляється у зменшенні бронхіальної обструкції як на ранніх, так = і на пізніх стадіях алергічної реакції.

Реактивн= ість дихальних шляхів

Доведено також, що у пацієнтів з гіперреактивністю будесонід знижує реактивність дихальних шляхів на гістамін та метахолін. <= /p>

Дослідження показали, що чим раніше почати лікування будесонідом після виникнення проявів бронхіальної астми, тим швидше можна очікувати поліпшення функції легень.

Вплив на концентрацію кортизолу у плазмі крові

У дослідженнях з участю здорових добровольців при застосуванні будесоні= ду, у формі порошка для інгаляцій спостерігався дозозалежний вплив на рівень кортизолу у плазмі крові та сечі. Будесонід, у формі порошку для інгаляцій = при застосуванні у рекомендованих дозах значно менше впливає на функцію наднирк= ових залоз, ніж преднізон у дозі 10 мг, що підтверджено аналізами на АКТГ.<= /o:p>

Клінічне застосування – бронхіальна астма

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Ефективн= ість будесоніду вивчали у великій кількості досліджень, які продемонстрували ефективність препарату у дорослих і дітей у режимі застосування 1-2 рази на добу для профілактичного лікування персистуючої астми. Нижче наведено кілька прикладів репрезентативних досліджень.

Діти. Вп= лив на зріст

У короткострокових дослідженнях спостерігалося невелике і, як правило, тимчасове зниження темпів росту, яке зазвичай відбувається протягом першого року лікування. Обмежені дані довгострокових досліджень свідчать, що більші= сть дітей та підлітків, які отримували терапію інгаляційним будесонідом, врешті досягали свого відповідного зросту у дорослому віці. Однак в одному дослідж= енні діти, які протягом 6 років отримували інгаляційний будесонід у високих доза= х за допомогою інгалятора сухого порошку (400 мкг щодня) без титрування до найни= жчої ефективної дози, в середньому були на 1,2 см нижчі у дорослому віці, аніж т= і, хто отримував плацебо протягом аналогічного періоду часу. Стосовно титруван= ня до найнижчої ефективної дози та про моніторинг зростання у дітей див. розділ «Особливості застосування».

Бронхіальна астма фізичного напруження<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Інгаляці= йну терапію будесонідом ефективно використовували для профілактики нападів бронхіальної астми, спричинених фізичним навантаженням.

Клінічне застосування – круп

У ряді досліджень з участю дітей, хворих на круп, порівнювали результат= и лікування будесонідом та застосування плацебо. Приклади репрезентативних досліджень, в яких вивчали застосування будесоніду для лікування дітей із крупом, наведені нижче.

Ефективн= ість застосування дітям із крупом легкої та помірної тяжкості<= /i>

З метою визначити, чи покращує будесонід показники симптомів крупу і чи скорочує таке лікування тривалість госпіталізації, було проведено рандомізо= ване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження з участю 87 дітей (віком в= ід 7 місяців до 9 років), які були госпіталізовані з клінічним діагнозом круп. Учасники отримали початкову дозу будесоніду у формі суспензії для розпилення (2 мг) або плацебо з подальшим введенням дози будесоніду у формі суспе= нзії для розпилення (1 мг) або плацебо кожні 12 годин. Будесонід, суспензія для розпилення ста= тистично значуще покращував показники оцінки тяжкості крупу через 12 і 24 годин= и, а також через 2 години у пацієнтів з початковою оцінкою симптомів крупу на рі= вні вище 3 балів. Тривалість госпіталізації також скорочувалася на 33 = ;%.

Ефективн= ість застосування дітям з помірним та тяжким крупом

З метою порівняння ефективності лікування будесонідом і плацебо було проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження з участю 83 немовлят і дітей (віком від 6 місяців до 8 років), які були госпіталізовані з клінічним діагнозом круп. Пацієнти отримували будесонід в дозі 2 мг або плацебо кожні 12 годин протягом не більше 36 годин або до моменту виписки. Загальний бал оцінки симптомів крупу визначали перед введе= нням ліків і через 0, 2, 6, 12, 24, 36 і 48 годин після введення початкової дози. Через 2 години у групах будесоніду і плацебо відзначали однакові покращення оцінки симптомів крупу, статистична значущість різниці між група= ми була відсутня. Через 6 годин оцінка симптомів крупу в групі будесоніду була статистично значуще кращою, ніж у групі плацебо, і це покращення порівняно з плацебо було однаково очевидним також через 12 і 24 години.

Фармакок= інетика.

Всмоктув= ання

Системна доступність будесоніду у дорослих після застосування суспензії= для розпилення через струменевий небулайзер становить приблизно 15 % номінальної дози і 40–70 % дози, введеної пацієнту. Незначна частина ц= ієї кількості зумовлена всмоктуванням препарату, що був проковтнутий. Максималь= на концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 10‑30 хвилин після початку розпилення та становить приблизно 4 нмоль/л після застосування дози 2 мг.

&nb= sp;

Розподіл=

Об’єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові – в середньому 85–90 %.<= /span>

Метаболі= зм

Будесонід піддається значному (≈90 %) метаболізму першого проходження через печінку до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону, становить менше 1 % активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається переважн= о з участю CYP3A, що належить до підродини цитохрому Р450.

Виведенн= я

Метаболіти будесоніду виводяться переважно нирками у незміненій або кон’югованій формі. Будесонід у незміненій формі у сечі не виявляється. У здорових дорослих зазвичай високий системний кліренс будесоніду (приблизно = 1,2 л/хв), а кінцевий період напіввиведення будесоніду після внутрішньовенного введення в середньому становить 2–3 години.

Лінійність

Кінетика будесоніду пропорційна дозі при застосуванні у клінічно значущ= их дозах.

У дослідженні, в якому пацієнти отримували також 100 мг кетоконазолу дв= ічі на добу, відзначали підвищення рівня будесоніду у плазмі крові після перорального введення (в однократній дозі 10 мг) в середньому в 7,8 раза. Відомості про взаємодії подібного типу при застосуванні інгаляційного будесоніду відсутні, проте цілком очікуваним є суттєве підвищення рівня речовини у плазмі крові.

Фармакокінетика в = = окремих групах пацієнтів

Діти

У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, системний кліренс будесоніду становить приблизно 0,5 л/хв. Кліренс у дітей (на 1 кг маси тіла) приблизно на 50 % перевищує кліренс у дорослих. У дітей, хворих на бронхіал= ьну астму, кінцевий період напіввиведення будесоніду після інгаляції становить близько 2,3 години. Приблизно такий самий показник спостерігається у здоров= их дорослих. У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, системна доступність будесоніду після введення суспензії для розпилення через струменевий небулайзер (Pari LC Jet Plus з компресором Pari Master) станови= ть приблизно 6 % номінальної дози та 26 % дози, доставленої пацієнту. Системна доступність у дітей приблизно вдвічі нижча, ніж у здорових дорослих.

У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, максимальна концентрація у плазмі крові досягається у межах 20 хвилин після початку розпилення та становить приблизно 2,4 нмоль/л після застосування дози 1 мг. Показники експозиції будесоніду (С_max і AUC) після застосува= ння разової дози 1 мг шляхом розпилення у дітей віком 4–6 років є порівнянними з цими показниками у здорових дорослих, які одержували будесонід у такій же дозі ч= ерез таку ж систему розпилення.

Пацієнти з ураженням печінки

Вплив будесоніду може бу= ти збільшений у пацієнтів із захворюванням печінки.

Плазматичний кліренс після внутрішньовенного введення будесоніду був однаковим у пацієнтів із цирозом печінки та у здорових добровольців. Після перорального прийому системна біодоступність будесоніду зростала внаслідок погіршення печінкової функції за рахунок зниження пресистемного метаболізму. Клінічне значення цих змін для лікування будесонідом остаточно не з’ясоване, оскільки дані щодо інгаляційного будесоніду відсутні, але можна очікувати підвищення рівня препарату у плазмі крові, а отже, і підвищення ризику системних небажаних реакцій.

Пацієнти з ураженням нирок

Фармакокінетика будесоні= ду у пацієнтів із нирковою недостатністю невідома.

Клінічні характеристики.

Показання.

Небуломакс містить потужний негалогенізований кортикостероїд – будесоні= д, призначений для лікування бронхіальної астми у пацієнтів, для яких застосув= ання інгаляторів із розпиленням лікарських речовин стиснутим повітрям або у вигл= яді лікарської форми сухого порошку є неефективним або недоцільним.<= /span>

Небуломакс також рекомендується для застосування немовлятам і дітям, хв= орим на круп (ускладнення гострої вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів, що також відоме як ларинготрахеобронхіт або підзв’язковий ларингіт), що є показанням для госпіталізації.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу Небуломакс.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Метаболізм будесоніду відбувається переважно з уча= стю CYP3A4. Очікується, що одночасне застосування з інгібіторами CYP3A, наприкл= ад ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ може у декілька разів підвищуват= и ризик розвитку системних побічних ефектів будесоніду (див. розділ «Особливості застосування»). Оскільки дані щодо дозування відсутні, рекомендується уника= ти супутнього застосування цих лікарських засобів. Якщо це неможливо, інтервал= між застосуванням цих лікарських засобів має бути якомога довшим, крім того, ва= рто розглянути питання про зменшення дози будесоніду.

Обмежені дані щодо подібної взаємодії з високими дозами інгаляційного будесоніду демонструють, що при супутньому застосуванні ітраконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу введення інгаляційного будесоніду (одноразова доза 1000 мкг) призводить до суттєвого підвищення концентрації речовини у плазмі крові (в середньому у 4 рази).

У жінок, які одночасно приймали естрогени або гормональні контрацептиви, підвищувалася концентрація будесоніду у плазмі к= рові і посилювався ефект кортикостероїдів, однак при застосуванні будесоніду раз= ом з низькими дозами комбінованих пероральних контрацептивів цей ефект був відсутній.

При одночасному застосуванні лікарського засобу Не= буломакс з інгібіторами CYP3A, включаючи лікарські засоби з кобіцистатом, очікується збільшення ризику виникнення системних побічних реакцій. Дану комбінацію лікарських засобів слід уникати, якщо тільки користь від застосування не перевищує підвищений ризик виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів. У такому випадку пацієнти повинні знаходитися під наглядом лікаря для виявлення системних побічних ефектів кортикостероїдів.

Оскільки функція надниркових залоз може бути пригнічена, проба на стимуляцію секреції АКТГ, призначена для діагностики гіпофізарної недостатності, може давати помилкові результати (низькі значен= ня).

Особливості застосування.

Небуломакс не призначений для швидкого усунення гострих епізодів бронхіальної астми, що вимагають застосування інгаляційних бронходилататорів короткої дії.

Якщо у пацієнта лікування бронходилататорами короткої дії неефективне а= бо якщо вони потребують більшої кількості інгаляцій, ніж звичайно, необхідне медичне втручання. У такій ситуації слід розглянути питання посилення звича= йної терапії, наприклад, за рахунок збільшення дози інгаляційного будесоніду чи додавання бета-агоніста тривалої дії або призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів.

Інфекції дихальних шляхів

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з активною або неактивною формою туберкульозу легень та грибковими або вірусними інфекціями дихальних шляхів.

Пацієнти= із залежністю від стероїдів.

Необхідно дотримуватися особливої обережності під час зміни терапії з пероральних глюкокортикостероїдів на лікування препаратами для інгаляції. У= цей період існує ризик виникнення тимчасової недостатності надниркових залоз.

У пацієнтів, яким була необхідна невідкладна терапія кортикостероїдами у високих дозах або тривале лікування інгаляційними кортикостероїдами у найви= щій рекомендованій дозі, також існує ризик розвитку порушення функції наднирков= их залоз. У таких пацієнтів при важкому стресі можуть виникати ознаки та симпт= оми надниркової недостатності. У стресових ситуаціях чи на період планового оперативного втручання можна призначити додаткову системну кортикостероїдну терапію.

Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на лікарський засіб Небуломакс у більшості випадків спостерігається зменшення системної дії кортикостероїдів, що може призвести до появи симптомів алергії або артриту, таких як риніт, екзема та м’язово-суглобовий біль. З приводу цих станів необхідно розпочати специфічне лікування. Зазвичай недостатній ефект глюкокортикостероїдної терапії можна запідозрити, якщо виникають такі симпт= оми, як втомлюваність, головний біль, нудота, блювання, хоча це буває рідко. У т= аких випадках інколи може бути потрібне тимчасове підвищення дози пероральних глюкокортикостероїдів.

При застосуванні будь-яких інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть виникати системні ефекти, особливо при застосуванні високих доз протягом тривалого періоду часу. Імовірність виникнення таких ефектів значно менша п= ри застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, ніж пероральних. Можливі систем= ні ефекти включають синдром Кушинга, симптоми, подібні до синдрому Кушинга, кушингоїдні риси, пригнічення функції надниркових залоз, затримку темпів росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту і глаукому, рідше – ряд психічних і поведінкових розладів, у тому числі психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривожність, депресію або прояви агресії (особливо у дітей). Тому важливо дозу інгаляційного кортикостероїду титрувати до найнижчої дози, при якій зберігається ефективн= ий контроль бронхіальної астми.

Бронхосп= азм

Як і у разі інших видів інгаляційної терапії, може виникнути парадоксал= ьний бронхоспазм, що супроводжується посиленням свистячого дихання одразу після = інгаляції. Якщо таке трапиться, лікування інгаляційним будесонідом слід негайно припин= ити і оцінити стан пацієнта та, якщо це потрібно, розпочати альтернативну терап= ію.

Порушення функції печінки

Зниження печінкової функції може впливати на виведення глюкокортикостероїдів з організму, оскільки зменшується швидкість виведення= та збільшується системна експозиція. Необхідно попередити пацієнта про можливий розвиток побічних ефектів.

Одночасне застосування інших лікарських засобів

Очікується, що одночасне застосування з інгібіторами CYP3A, наприклад з ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ та препаратами, що містять кобіцистат, збільшує ризик системних побічних ефектів кортикостерої= дів. Слід уникати такої комбінації, за винятком випадків, коли користь перевищує підвищений ризик; якщо застосування такої комбінації уникнути не можна, стан пацієнтів слід контролювати щодо виникнення системних побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням кортикостероїдів. Це має обмежене клінічне знач= ення при короткочасному (1-2 тижні) лікуванні ітраконазолом або кетоконазолом, або іншими потужними інгібіторами CYP3A, але його слід враховувати під час тривалого лікування. Також слід розглянути можливість зменшення дози будесо= ніду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Камеру небулайзера необхідно очищати після кожного використання. Промив= ати камеру небулайзера і насадку або дихальну маску необхідно гарячою водою із застосуванням мийного засобу м’якої дії. Слід ретельно ополоснути і висушити камеру небулайзера шляхом приєднання її до компресора або повітроприймача. =

Кандидоз ротової порожнини

На тлі лікування інгаляційними кортикостероїдами може розвиватися канди= доз ротової порожнини. Ця інфекція може зумовити необхідність застосування відповідних протигрибкових препаратів, а для деяких пацієнтів може виникнути необхідність припинення лікування інгаляційними кортикостероїдами (див. так= ож розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пневмонія у пацієнтів із ХОЗЛ

У пацієнтів із ХОЗЛ, які отримують інгаляційні кортикостероїди, спостерігалося збільшення частоти випадків пневмонії, вклю= чно з пневмонією, яка потребує госпіталізації.

Існують докази підвищеного ризику виникнення пневм= онії при підвищенні дози кортикостероїду, але це не було остаточно продемонстров= ано в жодному з досліджень.

Для інгаляційних кортикостероїдних препаратів відс= утні вичерпні клінічні докази внутрішньокласових розбіжностей у величині ризику розвитку пневмонії.

Лікарям слід залишатися пильними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфе= кцій схожі з симптомами загострень ХОЗЛ.

Фактори ризику розвитку пневмонії у пацієнтів із Х= ОЗЛ включають куріння, літній вік, низький індекс маси тіла (ІМТ) та тяжка форма ХОЗЛ.

Порушення зору

При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можливі порушення зору. При наявності у пацієнта таких симптомів як розмитість зору, або інших порушень зору слід звернутися за консультацією до офтальмолога для оцінки можливих причин, серед яких можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні хвороби, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ), про що повідомляли після системного або місцевого застосування кортикостероїдів.

Діти

Вплив на зріст

У дітей, які одержують довготривале лікування інгаляційними кортикостероїдами, рекомендований регулярний моніторинг росту. Якщо темп ро= сту сповільнюється, терапію слід переглянути з метою зниження дози інгаляційного кортикостероїду до найнижчої можливої дози, при якій зберігається ефективний контроль бронхіальної астми. Користь від терапії кортикостероїдами слід ретельно зважити з урахуванням можливого ризику затримки росту. Крім того, важливо направити пацієнта на консультацію до дитячого пульмонолога.

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю.

Вагітніс= ть

Більшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень і досвід міжнародного застосування будесоніду у післяреєстраційний період вказують на те, що лікування інгаляційним будесонідом у період вагітності не призводило= до небажаних впливів на здоров’я плода/новонародженої дитини.

Як для плода, так і для вагітної важливо, щоб у період вагітності підтримувати адекватне лікування бронхіальної астми. Як і при застосуванні = під час вагітності інших лікарських засобів, користь від застосування будесоніду для вагітної слід зважити з урахуванням ризиків для плода. Інгаляційним глюкокортикостероїдам слід надавати перевагу перед пероральними глюкокортикостероїдами з огляду на меншу вираженість системних ефектів при застосуванні у дозах, необхідних для досягнення однакової відповіді з боку органів дихання.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що глюкокортикостероїди можуть спричиняти порушення розвитку. Проте ці дані не вважаються значущими для лю= дини при застосуванні рекомендованих доз.

Дослідження на тваринах також показали, що пренатально надмірний вплив глюкокортикоїдів може бути пов’язаний з підвищеним ризиком затримки внутріш= ньоутробного розвитку, розвитку серцево-судинних захворювань у дорослому віці та постійн= ою зміною щільності глюкокортикоїдних рецепторів, обміном нейротрансмітерів і поведінкою при застосуванні доз, які нижче тератогенних.<= /p>
У період вагітності застосовувати інгаляційний будесонід потрібно у найнижчій ефективній дозі, беручи до уваги ризик загострення бронхіальної а= стми.

Годування груддю

Будесонід проникає у грудне молоко. Однак при застосуванні терапевтичних доз Небуломаксу не очікується жодного впливу на дитину, яка знаходиться на грудному годуванні. Небуломакс можна застосовувати у період годування грудд= ю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Небуломакс не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.=

Дозування

Дозування лікарського засобу Небуломакс необхідно коригувати залежно від індивідуальн= их потреб пацієнта.

Доза, яка вводиться пацієнту, залежить від використовуваного обладнання= для розпилення. Час розпилення та доставлена доза залежать від швидкості потоку, об’єму камери небулайзера та об’єму наповнення. Швидкість повітряного потоку через пристрій, що використовується для розпилення, має дорівнювати 6–8 літрів за хвилин= у. Відповідний об’єм наповнення для більшості небулайзерів дорівнює 2–4 мл. До= зу слід зменшити до мінімуму, необхідного для підтримання належного контролю бронхіальної астми. Найвищу дозу (2 мг на добу) дітям до 12 років потрібно призначати тільки у разі тяжкого перебігу астми і на обмежений період часу.=

Бронхіальна астма

Початок терапії

На початку лікування, під час періодів загострення бронхіальної астми та при зменшенні чи припиненні перорального прийому глюкокортикостероїдів рекомендована доза лікарського засобу Небуломакс становить:

Дорослі (в тому числі пацієнти літнього віку): зазвич= ай 1–2 мг 2 рази на добу. У дуже тяжких випадках дозу можна в подальшому підвищити.

Діти вік= ом від 12 років: дозува= ння таке ж саме, як для дорослих.

Діти віком від 6 місяців до 12 років: 0,5–1 = мг 2 рази на добу.

Підтримуюча терапія

Підтримуючу дозу слід підбирати індивідуально, вона має дорівнювати найнижчій дозі, при якій у пацієнта відсутні симптоми захворювання.

Дорослі (в тому числі пацієнти літнього віку) і ді= ти віком від 12 років: 0,5–1 мг 2 рази на добу.

Діти вік= ом від 6 місяців до 12 років: 0,25–0,5 мг 2 рази на добу.

Пацієнти, які перорально приймають глюкокортикоїди= як підтримуючу терапію

Небуломакс дає можливість відмінити або значно зменшити дозу глюкокортикостероїдів для перорального застосування зі збереженням контролю бронхіальної астми. Для початку переходу з пероральних стероїдів пацієнт має бути у відносно стабільному стані. Протягом приблизно 10 днів слід застосов= увати високу дозу лікарського засобу Небуломакс у комбінації з дозою перорального стероїду, яку застосовували раніше. Після цього дозу пероральних стероїдів = слід поступово зменшувати до найменшого можливого рівня, наприклад, на 2,5 мг преднізолону або еквівалента на місяць. Часто застосування перорального стероїду можна повністю припинити, замінивши його лікарським засобом Небуло= макс. Докладніше про відміну глюкокортикостероїдів для перорального застосування = див. у розділі «Особливості застосування».

Пацієнти, які не приймають пероральні глюкокортикоїди

Терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 10 днів. Пацієнтам з надмірним продукуванням слизового секрету у бронхах спершу можна застосовув= ати короткочасний (близько 2 тижнів) додатковий курс пероральних кортикостероїд= ів. Після курсу пероральних препаратів достатнім лікуванням може бути застосува= ння лікарського засобу Небуломакс як монотерапії.

Особливо= сті дозування

Небуломакс можна змішувати з 0,9 % фізіологічним розчином та з розчинами для розпилення, що містять тербуталін, сальбутамол, фенотерол, ацетилцистеї= н, натрію кромоглікат чи іпратропіуму бромід. Суміш слід використати протягом = 30 хвилин.

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

                                                 Рекомендації з дозування

                                                =                                                                            =                     Таблиця 1<= /span>

Доза (мг)

Об’єм препарату Небуломакс, суспензії для розпилення

0,125 мг/мл

0,25 мг/мл

0,5 мг/мл

0,25

2 мл

1 мл

-

0,5

-

2 мл

1 мл

0,75

-

3 мл

-

1,0

-

4 мл

2 мл

1,5

-

6 мл

3 мл

2,0

-

8 мл

4 мл

Пацієнтам, для яких бажано підвищити терапевтичний ефект, особливо пацієнтам без великої кількості слизу в дихальних шляхах, рекомендується збільшити дозу лікарського засобу Небуломакс замість комбінованого лікуванн= я з пероральними кортикостероїдами, що пов’язано з меншим ризиком виникнення си= стемних побічних ефектів.

Круп

Для дітей, хворих на круп, звичайна доза становить 2 мг розпиленого будесоніду. Цю дозу застосовувати за один прийом або двічі по 1 мг з інтерв= алом 30 хвилин. Введення препарату можна повторювати кожні 12 годин, усього макс= имум до 36 годин або до клінічного покращення.

Спосіб застосування

Небуломакс застосовувати тільки за допомогою придатних для цього небулайзерів.

Контейнер необхідно від’єднати від смужки, обережно збовтати і відкрити, відламавши вушко наконечника. Вміст контейнера обережно видавити у камеру небулайзера. Порожній контейнер викинути, а камеру небулайзера накрити кришечкою.

Небуломакс потрібно вводити за допомогою струменевого небулайзера з насадкою або відповідною дихальною маскою. Небулайзер слід під’єднати до повітряного компресора, що забезпечує достатній потік повітря (6–8 л/хв), а об’єм наповнення має становити 2–4 мл.

&nb= sp;

Примітка= . Важлив= о, щоб пацієнт:

·&nb= sp;        уважно прочитав інструкцію для застосування, навед= ену у листку з інформацією для пацієнта, що вкладається в упаковку кожного небулайзера;

·&nb= sp;        розумів, що ультразвукові небулайзери не придатні = для введення лікарського засобу Небуломакс, а тому не рекомендується їх використовувати;

·&nb= sp;        був поінформований про можливість змішування лікар= ського засобу Небуломакс з 0,9 % фізіологічним розчином та з розчинами для розпилення, що містять тербуталін, сальбутамол, фенотерол, ацетилцистеїн, натрію кромоглікат та іпратропію бромід, а також знав про необхідність використовувати суміш протягом 30 хвилин;

·&nb= sp;        промивав ротову порожнину водою після інгаляції призначеної дози, щоб звести до мінімуму ризик розвитку кандидозу ротоглотк= и;

·&nb= sp;        вмивав водою шкіру обличчя після застосування дихальної маски, щоб запобігти подразненню шкіри;

= ·&nb= sp;        належним чином промивав та зберігав небулайзер згі= дно з інструкціями виробника.

Діти.

Небуломакс застосовувати дітям за показаннями (див. розділи<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU;mso-bidi-= font-weight: bold;mso-bidi-font-style:italic'> «Показання» та «Спосіб застосування та дози»).

= &nb= sp;

Передозування.

Передозування Небуломаксу, навіть при застосуванні надмірних доз, не буде становити клінічно значущої проблеми. Якщо Небуломакс застосовувати протягом тривалого періоду у високих дозах, можуть виникати системні ефекти глюкокортикостероїдів, такі як гіперкортизолізм і пригнічен= ня функції надниркових залоз.

Побічні реакції.

Для оцінки розповсюдженості виникнення побічних реакцій застосовували визначення, що наводяться далі. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10000).

                   Побічні реакції, класифі= ковані за класами систем органів та частотою

                                                =                                                                            =                    Таблиця 2

Класи систем органів

Частот= а

Побічні реакції

Інфекції та інвазії

Часто

Кандидоз ротоглотки

Пневмонія (у пацієнтів із ХОЗЛ)

З боку імунної системи

Рідко

Реакції підвищеної чутливості негайного та упові= льненого типу*, зокрема висипання, контактний дерматит, кропив’янка, ангіоневротич= ний набряк та анафілактична реакція

З боку ендокринної системи

Рідко

Ознаки і симптоми системних ефектів кортикостероїдів, зокрема пригнічення функції надниркових залоз і затримка темпів росту**

Психічні порушення

Нечасто

Тривожність

Депресія

Рідко

Психомоторна гіперактивність

Порушення сну

Агресія

Зміни у поведінці (переважно у дітей)=

З боку нервової системи

Нечасто

Тремор***

З боку органів зору

Нечасто

Катаракта

Розмитий зір (див. розділ «Особливості застосува= ння»

Невідомо

Глаукома

З боку дихальної системи, органів грудної клітки= та середостіння

Часто

Кашель

Захриплість

Подразнення горла

Рідко

Бронхоспазм

Дисфонія

Захриплість****

З боку шкіри та підшкірної клітковини=

Рідко

Синці

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Нечасто

М’язові спазми

* Див. нижче опис окремих побічних реакцій; подразнення шкіри обличчя.<= o:p>

** Див. нижче розділ «Діти».

*** На підставі частоти, зареєстрованої під час клінічних випробувань.<= o:p>

**** Зрідка у дітей.

Іноді при застосуванні інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть з’явля= тися ознаки або симптоми побічних ефектів системних глюкокортикостероїдів, що імовірно, залежить від дози, часу експозиції, супутньої та попередньої експозиції кортикостероїдів, а також індивідуальної чутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

Опис окр= емих побічних реакцій

Кандидоз у ротоглотці виникає внаслідок відкладення лікарського засобу. Потрібно проінструктувати пацієнта про необхідність ополіскування ротової порожнини водою після кожної інгаляції підтримувальної дози, щоб мінімізува= ти цей ризик.

Як і при будь-якій інгаляційній терапії, дуже рідко можливий розвиток парадоксального бронхоспазму (див. розділ «Особливості застосування»).=

Іноді, при застосовуванні небулайзера із дихальною маскою, повідомляли = про реакцію підвищеної чутливості у вигляді подразнення шкіри обличчя. Для запобігання подразненню після застосування маски слід умиватися.=

Також у плацебо-контрольованих дослідженнях нечасто повідомляли про катаракту в групі плацебо.

В об’єднаних клінічних дослідженнях 13119 пацієнтів отримували інгаляційний будесонід та 7278 пацієнтів – плацебо. Частота тривожності становила 0,52 % при застосуванні інгаляційного будесоніду= та 0,63 % – плацебо; частота депресії становила 0,67 % при застосува= нні інгаляційного будесоніду та 1,15 % – плацебо.

Діти

Через ризик затримки росту у дітей необхідно проводити контроль росту, = як описано у розділі «Особливості застосування».

Повідомлення про побічні реакції=

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період застосування лікарського засобу. Це дає змогу здійснювати безперервн= ий моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я зобов’язані повідомляти про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій через національну систему звітності.<= o:p>

Термін придатності. 2 роки.

Після розкриття пакету, контейнери, що в ньому містяться, слід використати протягом 3 місяців.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначе= ного на упаковці.

Умови зберігання.

Л= ікарський засіб не потребує особливих умов зберігання.

Не заморожувати. Зберігати контейнери в пакеті для захисту від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка= .

По 2 мл= в однодозовому контейнері. По 5 контейнерів у пакеті. По 4 пак= ети у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезна= ходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04080,= м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

Доза (мг)	Об’єм препарату Небуломакс, суспензії для розпилення
0,125 мг/мл	0,25 мг/мл	0,5 мг/мл
0,25	2 мл	1 мл	-
0,5	-	2 мл	1 мл
0,75	-	3 мл	-
1,0	-	4 мл	2 мл
1,5	-	6 мл	3 мл
2,0	-	8 мл	4 мл

Класи систем органів	Частот= а	Побічні реакції
Інфекції та інвазії	Часто	Кандидоз ротоглотки Пневмонія (у пацієнтів із ХОЗЛ)
З боку імунної системи	Рідко	Реакції підвищеної чутливості негайного та упові= льненого типу*, зокрема висипання, контактний дерматит, кропив’янка, ангіоневротич= ний набряк та анафілактична реакція
З боку ендокринної системи	Рідко	Ознаки і симптоми системних ефектів кортикостероїдів, зокрема пригнічення функції надниркових залоз і затримка темпів росту**
Психічні порушення	Нечасто	Тривожність
Депресія
Рідко	Психомоторна гіперактивність
Порушення сну
Агресія
Зміни у поведінці (переважно у дітей)=
З боку нервової системи	Нечасто	Тремор***
З боку органів зору	Нечасто	Катаракта
Розмитий зір (див. розділ «Особливості застосува= ння»
Невідомо	Глаукома
З боку дихальної системи, органів грудної клітки= та середостіння	Часто	Кашель
	Захриплість
	Подразнення горла
Рідко	Бронхоспазм
	Дисфонія
	Захриплість****
З боку шкіри та підшкірної клітковини=	Рідко	Синці
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини	Нечасто	М’язові спазми