ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Екстенцеф

(Extencef)<= /b>

<= /o:p>

Склад:

діюча речовина: сefepime;

1 флакон містить *цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 500 мг або 1000 мг.

*стерильна суміш цефепіму гідрохлориду = та L-аргініну.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.<= span lang=3DRU style=3D'mso-fareast-font-family:Calibri;mso-ansi-language:RU;mso= -fareast-language: RU'>

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світлого жовтого кольору.

Фармакоте= рапевтична група. <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:Calibri;mso-fareast-language:EN-= US'>Протимікробні засоби для системного застосування.        Інші b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четверт= ого покоління. Цефепім.                    Код АТХ J01D Е01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість щодо b-лактамаз, що кодуються хромосомними генам= и, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмі= в:

грампозит= ивні аероби: Staphyloc= occus aureus та Staphylococcus epider= midis (включаючи їхні штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis,          S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну = - мінімальна пригнічуюча концентрація від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bov= is (група D), стрептококи групи Virida= ns. (Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи резистентні до метициліну, резистентні до більш= ості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

грамнегат= ивні аероби: Pseudomo= nas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella= spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включ= аючи E. cloacae, E. aerogenes, Е.agolomeratus, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aer= omonas hydrophila; Capnocytophaga spp.= ; Citrobacter spp., включаючи                 C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginal= is; Haemophilus ducreyi;    H. influenz= ae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Nessera meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий я= к Enterobacter agglomerans); Providenci= a spp. (включаючи                P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);

анаероби:= Bacteroides spp., B. melaninogenicus, що належать до= Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptos= treptococcus spp.; Veillonella spp. (Цеф= епім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).=

Фармакокінетика.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом= ’язового введення наведені у таблиці.

&nbs= p;

Концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/= мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

<= /o:p>

Доза цефепіму

0,5 год

1 год

2 год

4 год

8 год

12 год

C_max,= мг/мл

T_max<= /span>, год

AUC,<= /span>

мг/мл

500 мг в/в

38,2

21,6

11,6

5

1,4

0,2

39,1 (3,5)

-

70,8 (6,7)

1 г в/в

78,7

44,5

24,3

10,5

2,4

0,6

81,7 (5,1)

-

148,5 (15,1)

2 г в/в

163,1

85,8

44,8

19,2

3,9

1,1

163,9 (25,3)

-

284,4 (30,6)

500 мг в/м

8,2

12,5

12

6,9

1,9

0,7

39,1 (3,5)

1,4 (0,9)

60 (8,0)

1 г в/м

14,8

25,9

26,3

16

4,5

1,4

29,6 (4,4)

1,6 (0,4)

137 (11,0)

2 г в/м

36,1

49,9

51,3

31,5

8,7

2,3

57,5 (9,5)

1,5 (0,4)

262 (23,0)

<= /o:p>

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міху= рі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепім= у з організму становить близько 2 годин. У здорових людей, які одержували дози = до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид        =       N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляці= ї - головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс –= 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незмінен= ого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату у сироватці крові.

Для хворих віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози цефепіму, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

Дослідження, проведені за участю хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.<= o:p>

Фармакокінетика цефепіму у хворих із поруш= еною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кож= ні 12 годин кумуляція препарату не відзначалася, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою і період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15 % в стаціонарному стані в разі введення за сх= емою 50 мг/кг кожні 8 годин.

Клінічні характеристики.=

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені = чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;=

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніцилінів або інших b-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з лікарським засобом Екстенцеф, слід уважно стежити за функцією н= ирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід. =

Екстенцеф концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентераль= ними розчинами: 0,9 % розчин натрію хло= риду для ін’єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін’<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>єкцій; розчин 6М натрію лактату= для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії= з іншими препаратами, розчини препарату Екстенцеф (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Екстенцеф із зазначеними препаратами вводити кожен антибіотик окр= емо.

Вплив на результат лабораторних тестів.

Застосува= ння цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окислення глюкози.

&nbs= p;

Особливості застосування.

Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, для пацієнт= ів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності = на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або ін= ші b-лактамні антибіотики. <= span lang=3DRU style=3D'mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'>Антибіотик= и варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особлив= о на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату ва= рто припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

Застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями травного тракту (зокрема в анамнезі), особливо колітом.=

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. = Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Екстенцеф. Дослідження = вказують на те, що токсин, який продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вживати терапевтичних заходів. Псевдомембранозний коліт помірного ступеня тяжкості = може зникнути після припинення застосування препарату. У випадках коліту помірно= го і тяжкого ступенів необхідно розглянути необхідність застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium diffic= ile.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 60 мл/хв) дозу цефепіму необхідно відкоригувати з метою компенсації повіль= ної швидкості ниркового виведення. Через те що при застосуванні звичайних доз цефепіму у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршувати функцію нирок, може збільшуватися експозиція антибіотика, підтримуюча доза цефепіму для таких пацієнтів повинна бути зменшена. При визначенні наступної дози цефепіму слід враховувати ступінь порушення функц= ії нирок, тяжкість інфекції і ступінь чутливості мікроорганізму до антибіотика= . У процесі постмаркетингового нагляду препаратів цефепіму були зареєстровані т= яжкі побічні явища, які становили загрозу для життя, або летальні випадки: енцеф= алопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступо= р і кому), міоклонія і судоми. Більшість випадків зафіксовано у пацієнтів з порушеною функцією нирок, які застосовували дози цефепіму, що перевищують рекомендовані. Інколи тяжкі реакції виникали у пацієнтів, які отримували до= зи, скориговані з урахуванням функції нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотними і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Застереження.

Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування (окрім профілактики післяопераційних ускладнень) буде корисним, при цьому таке призначення збільшує ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарсь= кого засобу. Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призве= сти до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів= .

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функц= ії печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які проходи= ли тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і у разі необхідності призначити вітамін К.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних проце= дур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест, або в ході тесту Кумбса для новонароджених, матері я= ких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збіл= ьшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на сьогодні невідомі.

При застосуванні лідокаїну як розчинника с= лід враховувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Застосування у період вагітності або годув= ання груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому Екстенцеф у період вагітності можна призначати тільки то= ді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім у дуже невеликій кількості проникає у грудне = молоко, тому під час лікування Екстенцефом годуван= ня груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Валив цеф= епіму на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не вивчався, однак слід брати до уваги, що під час прийому препарату можуть виникати побічні реакції з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза для дорослих становить 1 г, вводять внутрішньо= венно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікуванн= я – 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях уведення варіюють залежно= від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препар= ату Екстенцеф для дорослих наведені у таблиці.

<= /o:p>

Інфекції сечових шляхів легкої та середньої тяжк= ості

500 мг – 1 г внутрішньовенно а= бо внутрішньом’язово

кожні 12 годин

Інші інфекції легкої та середньої тяжкості<= /o:p>

1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово

кожні 12 годин

Тяжкі інфекції

2 г внутрішньовенно

кожні 12 годин

Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції=

2 г внутрі= шньовенно

кожні 8 годин

<= /i>

Для профілактики роз= витку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30= хв. Після завершення вводиться додатково = 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одноча= сно з препаратом Ексте= нцеф. Систему = для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після введення першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Екстенцеф з наступним введенням метронідазолу.

Порушення фун= кції нирок. Для хворих із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну мен= ше 30 мл/хв) дозу лікарського засобу Екстенцеф необхідно відкоригувати.

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендовані дози=

> 50

Звичайне дозування відповідно до тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібно

2 г кожні =

8 годин

2 г кожні =

12 годин

1 г кожні =

24 години

500 мг кожні

12 годин

30–50

Коригування дози відповідно до кліренсу креатині= ну

2 г кожні =

12 годи= н

2 г кожні<= o:p>

24 годи= ни

1 г кожні<= o:p>

24 години

500 мг кожні

24 години

11–29

2 г кожні

24 годин

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

£ 10

1 г кожні

24 годин

500 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз*

500 мг = кожні 24 години

500 мг = кожні

24 годи= ни

500 мг кожні

24 години<= /p>

500 мг кожні

24 години<= /p>

* У день проведення діалізу, ін’єкцію необхідно робити після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну= в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою:

Чоловіки:

кліренс креатиніну (мл/хв)

=3D

маса ті= ла (кг) ´ (140 - вік)

;

72 ´ креатинін сироватки крові (мг/дл)

жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D вищенаведене значення ´= 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виводиться з о= рганізму приблизно 68 % від дози лікарського засобу. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових звичайних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або <= st1:metricconverter tabIndex=3D"0" style=3D"BACKGROUND-IMAGE: url(res://ietag.dll/#34/#1001); BACKGROUND-REPEA= T: repeat-x; BACKGROUND-POSITION: left bottom" ProductID=3D"2 г" w:st=3D"on">2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом 48 годин.

Дітям віко= м від 1 до 2 місяців. = Екстенцеф признача<= /span>ти тільки за життєвими показаннями у дозі 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжк= ості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування препаратом Екстенцеф, потрібно постійно контролювати. =

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до   40 кг при ускладнених= або неускладнених інфекціях сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнен= их інфекціях шкіри, пневмонії, а також для емпіричного лікування нейтропенічної гарячки становить 50 мг/кг кожні 12 годин (для хворих на нейтропенічну гарячку та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин).

Звичайна тривалість лікування становить 7<= /span>-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого лікування. Дітям з масою т= іла 40 кг і більше Екстен= цеф призначати, як дорослим.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.=

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²⁾

=3D

0,55 ´ зріст (см)

сироват= ковий креатинін (мг/дл)

або

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²⁾

=3D

0,52 ´ зріст (см)

- 3,6

сироват= ковий креатинін (мг/дл)

Введення препарату. Екстенцеф можна вводити внутрішньовенно (від 3-5 хвилин до 30 хвилин) або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях уведення кращий для пацієнтів із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному способі введення Екстенцеф розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у наведеній нижче таблиці. Вводити= внутрішнь= овенно повільно протягом       3-5 хв або ч= ерез систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом’язове введення. Екстенцеф можна розчиняти у стерильні= й воді для ін’єкцій,   0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 %= розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з па= рабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, що вказані нижче у таблиці.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід п= еред введенням зробити шкірну пробу на його переносимість та необхідно врахувати інформацію щодо б= езпеки лідокаїну.

Спосіб введення препарату

Об’єм розч= ину

для розведення (мл)

Приблизний об’єм отриманого розчину (мл)

Приблизна концентрація

цефепіму (мг/мл)

Внутрішньовенне введення:

500 мг/флакон

1 г/флакон

5

10

5,7

11,4

90

90

Внутрішньом’язове введення:

500 мг/флакон

1 г/флакон

1,5

3

2,2

4,4

230

230

<= /o:p>

Як і інші лікарські засоби, що застосовуют= ься парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Екстенцеф можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної д= ії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Для хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>) інфекції до ідентифікації збу= дника можна розпочинати лікування препаратом Екстенцеф у комбінації з препаратом,= що впливає на анаероби.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій придатні для застосування протягом 24 годин при кімнатній температ= урі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °С).

Діти.

Застосовувати дітям віком = від 1 місяця.

Передозування.

Симптоми: у випадках значного перевищення рекомендованих доз= посилюються прояви побічної дії, особливо у хворих із порушеною функцією нирок. Симптоми передозування включають: енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію, епілептиформні напади, нейром’язову збудливість.

Лікування. Слід припинити введення лікарського засобу, провес= ти симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепім= у з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: вагініт, кандидоз ротової порожнини, вагінальний кандидоз;

з боку центральної нервової системи: головний = біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, судоми, міоклонія, епілептиф= ормні напади, змінений стан свідомості, енцефалопатії (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома);

з боку серцево-судинної системи: вазодилатація, біль у грудях, тахікардія,= крововилив;

з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, <= /span>запор, диспепсія, коліт (у тому числі псевдомембранозний);

з боку дихальної системи: кашель, розлади дихання, задишка,<= span lang=3DUK> біль у горлі;

з боку сечостатевої системи: генітальний свербіж, ниркова недостатність= , токсична нефропатія, дисфункція нирок;<= /span>

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості включаючи анафілак= сію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк;

з боку шкіри та підшкірної тканини: свербіж,= висипання, кропив’ян= ка, еритема, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз;

з боку кровотворної системи: нейтропенія, агранулоцитоз, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, еозинофі= лія, панцитопенія, кровотечі;

з боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки, холест= аз, холестатична жовтяниця;

реакції у місці введення препарату: зміни в= місці введення, включаючи при внутрішньовенному введенні – флебіт та запалення; п= ри внутрішньом’язовому введенні – = біль та/або запалення у місці ін’єкції;

інші: шкірні периферичні набряки, зміна відчуття смаку, астенія, лихоманка, пітливість, біль у спині;

зміни лабораторних показників: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужн= ої фосфатази, загального білірубіну; збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кум= бса без гемолізу, знижений рівень фосфору, гіпокальціємія (більш поширена серед пацієнтів літнього віку). Немає повідомлень щодо клінічних наслідків зміни рівня кальцію бо фосфору. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові; анемія, еозинофілія, агранулоцитоз, транзиторна тромбоцитопенія, підвищений рівень кальцію. Також відзначались транзиторна лейкопенія і нейтропенія, зниження гематокриту.

Термін придатності.<= /b>

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.<= o:p>

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами.

Застосовувати розчинники, зазначені у розд= ілі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

По 500 мг або 1000 мг препар= ату у скляному флаконі, закупореному гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.

По 1 флакону у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Астрал стерітек Прайвіт Лімітед

astral steritech Private Limited

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

911= , g.i.d.c., Макарпура, Вадодара, Гуджарат, 390 010, Індія

911, Gidc, Makarpura, Vadodara, Gujarat 390 010, India (IND)

Заявник.

М. Біотек Лтд<= o:p>

M. Biotech ltd

&= nbsp;

Місцезнаходження заявника.<= /o:p>

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom

Доза цефепіму	0,5 год	1 год	2 год	4 год	8 год	12 год	C_max,= мг/мл	T_max<= /span>, год	AUC,<= /span> мг/мл
500 мг в/в	38,2	21,6	11,6	5	1,4	0,2	39,1 (3,5)	-	70,8 (6,7)
1 г в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6	81,7 (5,1)	-	148,5 (15,1)
2 г в/в	163,1	85,8	44,8	19,2	3,9	1,1	163,9 (25,3)	-	284,4 (30,6)
500 мг в/м	8,2	12,5	12	6,9	1,9	0,7	39,1 (3,5)	1,4 (0,9)	60 (8,0)
1 г в/м	14,8	25,9	26,3	16	4,5	1,4	29,6 (4,4)	1,6 (0,4)	137 (11,0)
2 г в/м	36,1	49,9	51,3	31,5	8,7	2,3	57,5 (9,5)	1,5 (0,4)	262 (23,0)

Інфекції сечових шляхів легкої та середньої тяжк= ості	500 мг – 1 г внутрішньовенно а= бо внутрішньом’язово	кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості<= /o:p>	1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції=	2 г внутрі= шньовенно	кожні 8 годин

кліренс креатиніну (мл/хв)	=3D	маса ті= ла (кг) ´ (140 - вік)	;
72 ´ креатинін сироватки крові (мг/дл)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²⁾	=3D	0,55 ´ зріст (см)
сироват= ковий креатинін (мг/дл)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²⁾	=3D	0,52 ´ зріст (см)	- 3,6
сироват= ковий креатинін (мг/дл)