для медичного застосування лікарського засобу

Кордерія АМ

(Corderia AM)

Склад:<= /b>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>діючі речовини: периндоприл= , амлодипін;

1 таблетка містить:

периндоприлу терт-бутиламіну 4 = мг, що еквівалентн= о 3,338 мг периндоприлу, та амлодипіну бесилату 6,935 мг, що еквівалентно 5 мг амлодипіну;

або периндоприлу терт-бутиламіну 4 мг, що еквівалентно 3,338 мг периндоприлу, та амлодипіну бесилату 13,87 мг, що еквівалентно 10 мг амлодипіну;

або периндоприлу терт-бутиламіну 8 мг, що еквівалентно 6,676 мг периндоприлу, та амлодипіну бесилату 6,935 мг, що еквівалентно<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'> 5 мг амлодипіну;

або периндоприлу терт-бутиламіну 8 мг, що еквівалентно 6,676 мг периндоприлу, та амлодипіну бесилату 13,87 мг, що еквівалентно<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'> 10 мг амлодипіну;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>допомiжнi речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїд= ний безводний; магнію стеарат.

=

Лікарська форма. Таблетки.=

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Засоби,= що впливають на серцево-судинну систему.

Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори = АПФ, комбінації. Інгібітори АПФ та блокатори кальцієвих каналів. Периндоприл та амлодипін.

Код ATX C09B В04.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Периндоп= рил

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Механізм= дії

Периндоприл — інгіб= ітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний фермент АПФ). Перетворювальний фермент, або кіназа, — це екзопептидаза, яка робить мож= ливим перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плаз= мі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін= , інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи (і таким чином також призв= одить до активації системи простагландинів). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю).

Периндоприл діє чер= ез свій активний метаболіт — периндоприлат. Інші ж метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах.

Клінічна ефективність та безпека

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Артеріал= ьна гіпертензія

Периндоприл ефектив= но знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: легком= у, помірному та тяжкому; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні пацієнта лежачи, так і у положенні сто= ячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить зниження артеріального тиску. Внаслі= док цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Як прави= ло, збільшується і нирковий кровотік, тоді як швидкість клубочкової фільтрації = (ШКФ) зазвичай не змінюється.

Максимал= ьний антигіпертензивний ефект розвивається через 4–6 годин після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (ефективні= сть перед прийомом наступної дози/максимальна ефективність) периндоприлу становить 87–100 %.

Артеріал= ьний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізац= ія артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без виникн= ення тахіфілаксії.

У разі припинення застосування периндоприлу ефекту від= міни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій = та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини у малих артерій.

Запобіга= ння серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документованою стабільною ішемі= чною хворобою серця (ІХС)

EUROPA –= це міжнародне мультицентрове рандомізоване подвійно сліпе плацебоконтрольоване клінічне дослідження, яке тривало 4 роки. 12218 дорослих пацієнтів були рандомізовані у групи: 6110 пацієнтів приймали 8 мг периндоприлу тер= тбутиламіну (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 10 мг= ) та 6108 пацієнтів приймали плацебо. У дослідженні брали участь пацієнти з підтвердженою ішемічною хворобою серця та без клінічно підтвердженої серцев= ої недостатності. Загалом 90 % пацієнтів перенесли в анамнезі інфаркт міокарда= та/або операцію з реваскуляризації. Більшість пацієнтів у дослідженні отримувала <= span class=3DSpellE>периндоприл на додаток до стандартної терапії: дезагрегантами, гіполіпідемічним= и лікарськими засобами та β-блокаторами.=

Головними критеріями оцінки ефективності була комбінована точка: серцево-судинна летальність, нелетальний інфаркт міокарда та/або зупинка серця з подальшим успішним запуском. Результа= том терапії периндоприлу тертб= утиламіном у дозі 8 мг один раз на добу стало достовірне абсолютне зменшення показника первинної кінцевої точки дослідження на 1,9     % (зменшення відносного ризику на 20 %, 95 % ДІ (довірчий інтервал) [9,4; 28,6] — p < 0,001).<= /span>

Амлодипін

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Механізм= дії

Амлодипі= н є інгібітором потоку іонів кальцію, що належить до групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію) та бло= кує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин глад ких м’язів міокар= да та судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений пр= ямою релаксуючою дією на гладку мускулатуру судин. = Точний механізм, за допомо= гою якого амлодипін зменшує прояви стенокардії, повністю не визначено, але амло= дипін зменшує загальну ішемію навантаження завдяки таким діям:<= /span>

- амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний = опір (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниж= ення навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

- амлодипін також частково сприяє розширенню головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатац= ія збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на ваз= оспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіан= тна стенокардія).

Клінічна ефективність та безпека

У пацієнтів з артеріальною= гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно виражене зниження артеріального тиску протягом 24 годин як у полож= енні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої гіпотензії.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну один раз на добу збільшує заг= альний час фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та час до виникнення депресії сегменту ST на 1 мм, знижує частоту нападів стенокардії= та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

З прийом= ом амлодипіну не пов’язані жодні негативні метаболічні п= рояви або зміни рівня ліпідів у плазмі крові, тому його можна застосовувати паціє= нтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Ефективн= ість амлодипіну у запобіганні клінічних подій у паці= єнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) було оцінено у незалежному мультицентровому рандомізованому подвійно сліпому плацебоконтрольованом= у дослідженні з участю 1997 пацієнтів — CAMELOT (Порівняння амлодипіну до еналаприлу щодо обмеження випадків тромбозу). Протяго= м 2 років 663 пацієнти приймали амлодипін у дозі 5–10 мг, 673 пацієнти приймали енала= прил у дозі 10–20 мг і 655 пацієнтів приймали плацебо на додаток до стандартної терапії статинами, β-блокаторами, діуретиками та аспірином. Основні результати з ефективності наведено у таблиці нижче. Результати свідчать про те, що лікування амлодипін= ом було пов’язано з меншою кількістю випадків госпіталізації з приводу стенока= рдії та операцій реваскуляризації у пацієнтів з ІХС.

&nb= sp;

Кількість випадків значних клінічних результатів у дослідженні CAMELOT

Частота кардіоваскулярних подій, кількіс= ть (%)

Амлодипін vs плацебо

Результати

Амлодипін

Плацебо

Еналаприл

Відносний ризик (95 % ДІ)

р- значення

Первинна кінцева точка

Небажа= ні кардіоваскулярні події

110 (16,6)

151 (23,1)

136 (20,0)

0,69 (0,54–0,88)

0,003

Окремі складові

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk156559467'>

Корона= рна реваскуляризація

78 (11,8)

103 (15,7)

95 (14,1)

0,73 (0,54–0,98)

0,03

Госпіт= алізації з приводу стенокардії

51 (17,7)

84 (12,8)

86 (12,8)

0,58 (0,41–0,82)

0,002

Нелета= льний інфаркт міокарда

14 (2,1)

19 (2,9)

11 (1,6)

0,73 (0,37-1,46)

0,37

Інсульт або транзиторна ішемічна атака

6 (0,9)

12 (1,8)

8 (1,2)

0,50 (0,19–1,32)

0,15

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: EN-GB'>Кардіоваскулярна летальність

5 (0,8)

2 (0,3)

5 (0,7)

2,46 (0,48–12,7)

0,27

Госпіт= алізації з приводу застійної серцевої недостатності

3 (0,5)

5 (0,8)

4 (0,6)

0,59 (0,14–2,47)

0,46

Зупинка серця з подальшим запуском

0

4 (0,6)

1 (0,1)

-

0,04

Уперше виявлені захворювання периферичних судин

5 (0,8)

2 (0,3)

8 (1,2)

2,6 (0,5–13,4)

0,24

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:6.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-= fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Серцева недостатність

Дослідже= ння гемодинаміки та клінічні дослідження з контролем навантаження з участю пацієнтів із серцевою недостатністю функціонального класу II–IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація) показали, що амлодипін не призводив клінічного погіршення за результатами показників переносимості фізичних навантажень, фракцією викиду лівого шлуночка та клін= ічною симптоматикою.

Метою плацебоконтрольованого дослідження PRAISE була оцінка впливу амлодипіну на пацієнтів із серцевою недостатністю функціонального класу III–IV NYHA, які приймали дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ. Дослідження показало, що застосування = амлодипіну не підвищує ризику летальності або ризику захворюваності/летальності, пов’язаних із серцевою недостатністю.     =

PRAISE-2= — довготривале плацебоконтрольоване дослідження. Мета дослідження — оцінити в= плив амлодипіну на пацієнтів із серцевою недостатніс= тю функціонального класу III–IV NYHA без клінічних симптомів або об’єктивних даних, які підтверджують або є в основі ішемічної хвороби. Пацієнти, які бр= али участь у дослідженні, тривалий час приймали інгібітори АПФ, лікарські засоб= и дигіталісу та діуретики. Дослідження показало, що амлодипін не впливає на загальну кардіоваскулярну летальність. У рамках дослідження пр= ийом амлодипіну асоціювався із підвищенням кількості повід= омлень про набряк легенів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>ALLHAT — дослідження різних типів лікування для попередження серцевих нападів

Рандоміз= оване подвійно сліпе дослідження захворюваності/летальності ALLHAT (Антигіпертензивне та гіполіпідем= ічне лікування для профілактики серцевих нападів) проводили у пацієнтів з легкою= і помірною артеріальною гіпертензією для порівняння сучасних терапевтичних засобів: амлодипіну у дозі 2,5–10 мг/добу (блокатор кальцієвих каналів) або лізиноприлу у= дозі 10–40 мг/добу (інгібітор АПФ) як терапії першої лінії і тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу.<= o:p>

У дослідженні брали участь 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком = від 55 років, які спостерігалися в середньому протягом 4,9 року. Пацієнти = мали хоча б один додатковий кардіоваскулярний фактор ризику, у тому числі попередній інфаркт міокарда або інсульт за > 6 місяців до включення у дослідження, або підтвердження іншо= го атеросклеротичного серцево-судинного захворювання (загалом 51,5 %), діабет = ІІ типу (36,1 %), дисліпідемію ЛВЩ (ліпопроте= їди високої щільності) < 35 мг/дл (11,6 %), гіпертрофію лівого шлуночка, що = була встановлена на електрокардіограмі або під час ехокардіографії (20,9 %), пал= іння (21,9 %).

Первинна кінцева точка дослідження була комбінованою і складалася з летальних усклад= нень ІХС або нелетального інфаркту міокарда. Статистично достовірної різниці за показниками первинної кінцевої точки між терапією на основі амлодипіну і терапією на основі хлорталідону не виявлено: відносний ризик 0,98, 95 % ДІ (0,90–1,07) р =3D 0,65. Щодо вторинних кінцев= их точок, то частота виникнення серцевої недостатності (складова комбінованої серцево-судинної кінцевої точки) була достовірно вищою у групі, що приймала амлодипін, порівняно з групою, що приймала хлорталідон= (10,2 % проти 7,7 %, відносний ризик 1,38, 95 % ДІ [1,25–1,52] p < 0,001= ). Однак не було відзначено достовірної різниці за летальністю з будь-яких при= чин між терапією на основі амлодипіну і терапією на основі хлорталідону (відносний ризик 0,96, 95 %= ДІ [0,89–1,02] р =3D 0,20).

Властивості, однакові для = периндоприлу та амлодипіну

Дослідже= ння захворюваності та летальності ASCOT-BLPA (Англо-скандинавське дослідження кардіоваскулярних наслідків — антигіпертензивна= гілка) було проведено з участю 19257 пацієнтів віком від 40 до 79 років з гіпертен= зією та наявністю щонайменше 3 із нижченаведених кардіоваскулярних факторів ризи= ку: гіпертрофія лівого шлуночка (виявлена за даними ЕКГ або ехокардіографії), і= нші відхилення, виявлені на електрокардіограмі, цукровий діабет ІІ типу, захворювання периферичних артерій, перенесений інсульт або транзиторна ішем= ічна атака, чоловіча стать, вік від 55 років, мікроальбумін= урія або протеїнурія, паління, співвідношення рівня загального холестерину плазм= и до холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛВЩ) 6 і більше, сімейний анам= нез раннього виникнення ІХС.

Основною метою дослідження було оцінити та порівняти довготривалі впливи двох режимів антигіпертензивної терапії на комбіновану кінцеву точку — нелетальний інфар= кт міокарда (включаючи безсимптомний інфаркт міокарда) та летальні ускладнення ішемічної хвороби серця (ІХС), а саме — терапії амлодипіном у комбінації з = периндоприлом, який додавали у разі необхідності зниж= ення тиску, порівняно з терапією атенололом у комбін= ації з діуретиком бендрофлуметіаз= идом, що додавали у разі необхідності зниження тиску.

У кінці дослідження більшість пацієнтів (78 %, 14974 з 19242) отримували щонайменше два антигіпертензивні засоби і лише 15 % (1401 з 9634) та 9 % (857 з 9608) отримували монотерапію амлодипіном та атенололом відповідно.

Дослідже= ння було достроково припинено в середньому через 5,5 року спостережень за рішен= ням Ради з моніторингу даних з безпеки (Data Safety= Monitoring Board — DSMB), оскільки спостерігалася= значно вища летальність у групі, де застосовувалась терапія на основі атенололу, порівняно з групою застосування амлодипіну.

За результатами дослідження відзначалося недостовірне зниження перви= нної кінцевої точки, що складалася з нелеталь= ного інфаркту міокарда (включаючи безсимптомний інфаркт міокарда) та летальних ускладнень ішемічної хвороби серця (ІХС), на 10 % у групі пацієнтів, я= кі застосовували комбінацію амлодипін/периндоприл, порівня= но з групою атенолол/бендрофлум= етіазид. Однак спостерігалося достовірне зниження всіх показників вторинних кінцевих точок (за винятком летальної та нелетальної серцевої недостатності) у групі пацієнтів, які отримували амлодипін/периндоприл.

Кінцеві точки

Вторинні кінцеві точки=

Зниження відносного ризику=

95 % ДІ<= /o:p>

р<= /o:p>

Нелета= льний інфаркт міокарда (крім безсимптомного) + лета= льна ІХС

13 %

0,76–1,00

0,0458

Загаль= на коронарна кінцева точка

13 %

0,79–0,96

0,007

Корона= рні події та втручання

16 %

0,78–0,90

< 0,0001

Леталь= ність з усіх причин

11 %

0,81–0,99

0,0247

Серцево-судинна летальні= сть

24 %

0,65–0,90

0,0010

Леталь= ний та нелетальний інсульт

23 %

0,66–0,89

0,0003

Леталь= на та нелетальна серцева недостатність

16 %

0,66–1,05

0,1257

=

=

= Фармакокінетика.

Швидкіст= ь та ступінь всмоктування периндоприлу й амлодипіну як окремо, так і у складі фіксованої комбі= нації Кордерія АМ достовірно не відрізняються.

Периндоп= рил

Абсорбці= я

Після перорального прийому периндоприл швидко всмокту= ється, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Пері= од напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину.=

Периндоприл є проліками. 27 % від загальної кількості прийнятого периндоприлу досягає кровотоку у вигляді активного метаболіту — периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, лікарський засіб утв= орює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3–4 години після прийому.

Прийом ї= жі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність,= тому добову дозу периндоприлу т= ерт-бутиламіну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Розподіл=

Відзнача= ється лінійна залежність між дозою периндоприлу і його концентрацією у плазмі крові. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг.

Зв’язува= ння периндоприлату з білками плазми крові становить 20 %, головним чином з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Виведенн= я

Периндоприлат виводит= ься із сечею. Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає ч= ерез 4 дні від початку лікування.

Виведенн= я периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього ві= ку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»). Тому звичайне медичне спостереження буде включ= ати частий моніторинг рівня креатиніну та калію.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Печінкова недостатність

Діалізний кліренс= периндоприлату — 70 мл/хв.
Кінетика= периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс пери= ндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати д= озу (див. розділ «Особливості застосування»).

Амлодипін

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Абсорбці= я, розподіл, зв’язування з білками плазми крові
Після перорального прийому терапевтичних доз амлодипіну він добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6–12 г= один після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro продемонстрували, що приблизно 97,5 % циркулюючого в к= рові амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.<= o:p>

Прийом ї= жі не впливає на біодоступність амлодипіну.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Біотранс= формація/виведення

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35–50 годин, що дає змогу призначати лікарський засіб один раз на добу.

Амлодипін головним чином метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболіті= в. 60 % метаболітів виводиться із сечею і 10 % — у незміненому вигляді.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-style: italic'>Пацієнти літнього віку

Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну= у плазмі крові у хворих літнього віку і молодших пацієнтів є однаковим. У пацієнтів літнього віку відзначається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну і, відповідно, збільшення показника AUC та періоду напіввиведення. Підвищення показників AUC та періоду напіввиведення= у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідало віковим особливос= тям досліджуваних пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-style: italic'>Печінкова недостатність

Існує ду= же обмежена кількість клінічних даних щодо застосування а= млодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується — це призводить до подовження періоду напіввиведення та підвищення показника AUC приблизно на 40–60 %.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Артеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця (якщо необхідне лікування периндоприлом та амлодипіном).

Протипоказання.

Пов’язані з= периндоприлом:

-      = підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-яких інших інгібіторів АПФ;<= o:p>

-      = ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;

-      = уроджений або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

-      = вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-      = одночасне застосування з лікарськими засобами, які містять діючу речовину аліск= ірен, пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочк= ової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

- одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. Кордерія АМ не засто= совувати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

- екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхн= ями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»);

- значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої н= ирки (див. розділ «Особливості застосування»).

Пов= ’язані з амлодипіном:=

- тяжка артеріальна гіпотензія;

- підвищена чутливість до амлодипіну або до похідних дигідропіридину;

- шок, включаючи кардіогенний шок;

- обструкц= ія виходу з лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);

- серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда з нестабільною гемодинамікою= .

Пов’язані з лікарським зас= обом Кордерія АМ:

– усі вищезазначені протипоказання, пов’язані з окремими компонентами фіксованої комбінації Кордерія АМ;

-&nb= sp;    підвищена чутливість до будь-якої допоміжної речовини.

&nb= sp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з периндоприлом

Дані клініч= них досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою часто= тою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції ни= рок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Лікарські засоби,= що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакуб= ітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряк= у. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану= слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніш= е ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрил= у/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування інгібіто= рів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR, (наприк= лад сиролімусом, еверолімусом= , темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліптином, = саксагліптином, ситагліптином, вільдагліпт= ином) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що спричиня= ють гіперкаліємію. Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається у межах норми, = але у деяких пацієнтів, які застосовують лікарський засіб = Кордерія АМ, може виникнути гіперкаліємія. Деякі лікар= ські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити гіперкаліємію, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики (наприкл= ад спіронолактон, триамтерен або амілорид), інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори<= /span>, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм та ко-тр= имоксазол (триметоприм/сульфаметокса= зол), оскільки триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, подібно до амілориду. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Тому одночасне застосування лікарського засобу Кордерія АМ з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендовано. Якщо одночасне засто= сування цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити = частий моніторинг калію у сироватці крові.=

Одночасне застосування протипоказано = (див. розділ «Протипоказан= ня»)

Аліскіре= н. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваску= лярної захворюваності і летальності підвищується.

Екстрако= рпоральні методи лікування. Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран із висо= кою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітрило= вих) та аферез ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, підвищують ризик розвитку анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності проведення такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Не рекомендується одночасне застосування (див. розділ «Особливості застосування»)=

Аліскіре= н. У будь-яких інших пацієнті= в, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів з порушеною функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.

За опублікованими даними відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гос= трої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках= з ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.=

Естрамус= тин. Існує ризик збільшення час= тоти виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).=

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, амілорид та інші), солі калію. Виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивн= ий гіперкаліємічний ефект). Зазначені лікарські засоби не рекомендовані для одночасного застосування з периндопр= илом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак якщо одночасне призначення = цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити част= ий контроль калію плазми крові. Щодо застосування спіроно= лактону при серцевій недостатності див. підрозділ «Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує особливої уваги».

Літій. <= /span>Одночасний прийом літію та інгібіторів АПФ не рекомендується через можливість оборотного збільшення концентрації літію у сироватці крові та, відповідно, підвищення його токсичності (тяжкої нейротоксичності). Однак як= що необхідність такої комбінації є обґрунтованою, потрібно контролювати концентрацію літію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування= »).

Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує особливої уваги

Цукрознижувальні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби). Епідеміологічні досліджен= ня припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найчас= тіше цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у разі ниркової недостатності.

Діуретики. У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний баланс, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується у ра= зі відміни діуретика, підвищення об’єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід = розпочинати з низьких доз з поступовим підвищенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим= її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.=

Калійзберігаючі діуретики = (еплеренон, спіронолактон). Особливої уваги потребує одночасне застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітору АПФ. У разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ–ІV класу NYHA та фракцією викиду < 40 %, які раніше лікувалися інгібітором АПФ та= петльовим діуретиком. Пер= ед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії і креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗЗ), у тому числі ацетилсаліцилова кислота <= /span>≥= 3 г на добу. <= /span>= Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування <= /span>інгібіторів АПФ і НПЗЗ може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імові= рності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі кр= ові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. У пацієнтів необхідно відновити водний баланс та контролювати функцію нирок на початку лікування такою комбінацією і періодично впродовж лікування.

<= u>Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує уваги<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk156559467'>

Симпатоміметики= можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото. При одночасному застосув= анні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, і ін’єк= ційних лікарських засобів золота (натрію ауротіомалат)= рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припливи, нудота, блювання та гіпотензія).<= o:p>

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном<= /u>

Не рекомендується одночасне застосування

Дантроле= н (інфузі= я). В експериментальних дослідженнях після застосування верапамілу і дантролен= у внутрішньовенно спостерігалися фібриляція шлуночків серця з летальним наслі= дком та кардіоваскулярний колапс у поєднанні з гіперкаліємією. З огляду на можливість виникнення гіперкаліємії рекомендова= но уникати одночасного призначення антагоністів кальцію, таких як амлодипін, п= ацієнтам зі злоякісною гіпертермією та пацієнтам, у яких допускається наявність злоякісної гіпертермії.

Лікарські засоби, одночасне застосування з якими потребує особливої обережності<= /o:p>

Індуктори CYP3A4. <= /i>При одночасному застосуван= ні з відомими індукторами CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Тому під час та після одночасного застосуван= ня з індукторами CYP3A4 слід контролювати артеріальний тиск та проводити корекцію дози, зокрема у разі застосування з індукторами сильної дії CYP3A4 (наприкл= ад, рифампіцин, звіробій [hypericum perforatum]).

Інгібітори CYP3A4.<= /i> Одночасне застосування амлодипіну з високоактивними або помірними інгібітора= ми CYP3A4 (інгібіторами протеаз, азольними протигрибковими засобами, макролі= дами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамілом або дилтіаземом) може спричиняти підвищення концентрації амлодипіну. Клінічний прояв вищезазначених фармакокінетичних змін може бути більш вираж= еним у пацієнтів літнього віку. У таких випадках необхідно проводити клінічний м= оніторинг та коригувати дозу. Існує підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнті= в, які приймають кларитроміцин у комбінації з амлодипіном. Таким пацієнтам рекомендоване ретельне спостереження.

Лікарські засоби, одночасне призначення з якими потребує уваги

При застосуванні амлодипіну з іншими лікарськими за= собами з антигіпертензивними властивостями можливий адитивний антигіпертензивний ефект.

Такролімус. У разі одночасного признач= ення з амлодипіном існує ризик підвищення рівня такролімусу= в крові. Для уникнення токсичного впливу такролімусу необхідно контролювати його рівень у крові та у разі потреби підбирати його дозу пацієнтам, яким додається амлодипін.

Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR). Такі інгібітори mTOR, як = сиролімус, темсиролімус т= а еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін належить до інгібіторів CYP3A слабкої дії. При одночасному застосуванні з інгібіторами = mTOR амлодипін може збільшувати концентрацію інгібіторів mTOR.=

Циклоспорин. Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців або інших людей не проводили. Виняток становлять пацієнти після трансплантації нирки, у яких спостерігалися коливання концентрації циклоспо= рину з підвищенням у середньому від = 0 % до 40 %. У пацієнтів після трансплантації нирки, які приймають амлодипін і циклоспорин, слід контролювати рівень циклоспорину у крові та у разі необхідності зменшити дозу циклоспорину.

Симваста= тин.= Застосування амлодипіну в дозі, кратній 10 мг, у комбінації з 80 м= г симвастатину призводило до 77 %-го збільшення концент= рації симвастатину порівняно з його прийомом у монотерапії. Пацієнтам слід обмежити дозу симвастатину до 20= мг на добу.

Інші комбінації. У клінічних дослідженнях щ= одо взаємодій доведено, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або грейпфрутов= им соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може збільшуватися, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту.

Взаємодії, пов’язані з фіксованою комбінац= ією Кордерія АМ

Лікарські засоби, одночасне застосування з якими потребує особливої обережності

Баклофен= = посилює антигіпертензивний ефект. Слід контролювати артеріальний тиск, а у разі необхідності — проводи= ти корекцію дози.
<= u>Лікарськ= і засоби, одночасне призначення з якими потребує уваги

Антигіпертензивні засоби (= такі як бета-блокатори) та вазодилататори. Одночасне застосування цих засобів може посилити гіпотензивний ефект= периндоприлу та амлодипіну; одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може спричиняти подальше зниження артеріального тиску, том= у їх слід призначати з обережністю.=

Кортикостероїди, тетракозактид послаблюють антигіпертензивний ефект (через затримку води та солей).=

Альфа-блокатори (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, <= span class=3DSpellE>теразозин) посилюю= ть антигіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Аміфости= н може посилювати антигіпертензивний ефект амлодипіну.=

Трициклічні антидепресанти= /антипсихотропні засоби/анестетики посилюють антигіпертензив= ний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Особливості застосування.=

Усі застереження щодо застосування окремих компонентів лікарського засобу стосуються і фіксованої комбінації = Кордерія АМ.

Особливі застереження щодо застосування периндоприлу=

Гіперчутливість/ангіоневро= тичний набряк. Під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприл= у, повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку облич= чя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Побічні реакції»). Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом лікарського засобу Кордерія АМ і встановити необхідний нагл= яд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Коли набряк розповсюджується лише на зону обличчя та губ, стан пацієнта зазвичай покращується без лікува= ння; призначення антигістамінних лікарських засобів може бути корисним для зменш= ення симптомів.

Ангіонев= ротичний набряк, пов’язаний з набряком гортані, може призвести до летального наслідк= у. У разі, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань з імовірним виникненням обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/а= бо підтримання прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитись під постійним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

Пацієнти= з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не був пов’язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Під час лікування інгібіторами АПФ повідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинальної ангіоедеми. У таких пацієнтів відзнача= вся абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку обличчя не спостерігалося і рівень С= -1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинальної ангіоедеми було встановлено під час комп’ютерної томографії або ультразвуко= вого дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору А= ПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Під час проведення = диференційного діагнозу абдомінального болю, що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіт= орів АПФ, необхідно враховувати можливість виникнення інтес= тинальної ангіоедеми (див. розділ «Побічні реакції»).
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (ди= в. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сак= убітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом потрібно розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої д= ози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання»= і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад рацекадотрилом), інгібіторами = mTOR (наприклад сиролімусом, ев= еролімусом, темсиролімусом) та гліптин= ами (наприклад лінагліптином, = саксагліптином, ситагліптином, вільдагліпт= ином) може підвищити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю розпочинати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліпти= ном, саксагліптином, ситагліпти= ном, вільдагліптином) у пацієнтів, які вже застосову= ють інгібітори АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Повідомляли про рідкісні випадки виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ЛНЩ з використанням декстрасульфату. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібітора= ми АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідомляли про можливість виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування лікарськими засобами, що містять бджолину отруту. Цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово припини= ти застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному поновленні лікування.

Нейтропенія/агран= улоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом чи прокаїнамідом або п= ри поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок.= У декого з таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, іноді — резистентних до інтенсивної антиб= іотикотерапії. Якщо периндоприл необхідно призначати таким пацієнтам, рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у кр= ові. Також пацієнти мають знати, що необхідно повідомляти про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, гарячка).=

Реноваскулярна гіпертензія. У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами = АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатн= ості (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятлив= им фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змін= ами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотен= зії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгіб= іторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста= та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ = не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.<= /p>
= Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний лікарський засіб не рекомендується.=

Запобіжні заходи при застосуванні периндоприлу= <= /p>
Гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рід= ко спостерігається у пацієнтів з неускладненою гіпертензією та частіше виникає= у пацієнтів з гіповолемією, наприклад при терапії діуретиками, під час безсольової дієти, при гемодіалізі, діареї або блюванні, або у пацієнтів із тяжкою ренін-залежною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Пацієнтам з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, а також пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярними захворюваннями, в яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити розвиток інфаркту міокарда або інсульту, під час лікування лікарським засоб= ом Кордерія АМ слід ретельно контролювати артеріальний т= иск, функцію нирок, а також концентрацію калію у сироватці крові. При виникненні гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія на початку лікування не є протипоказанням для подаль= шого прийому лікарського засобу, який зазвичай можна продовжувати після відновле= ння об’єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску.

Стеноз а= ортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обстр= укцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопаті= я).

Порушення функції нирок. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>При наявності ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60&n= bsp;мл/хв) рекомендується індивідуальний п= ідбір доз кожного з компонентів лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»). Рутинний моніторинг рівня калію та креатиніну в крові є частиною звичайної медичної практики для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»). На тлі прийому інгібіторів АПФ у деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуюч= ої нирки можливе оборотне підвищення концентрації сечовини у крові та креатині= ну у сироватці крові. Це більш характерно для пацієнтів з нирковою недостатністю. Наявність реноваскулярної гіпертензії підвищує = ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначн= е і тимчасове, особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. Це більш характерно для пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок.=

Печінкова недостатність<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>. Рідко прийом інгібіторів АПФ був пов’язаний із синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці та розвивається у швидкоплинн= ий некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм виникнення цього синд= рому невідомий. Пацієнти, у яких на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається жовт= яниця або значно підвищується рівень печінкових ензимів, повинні припинити прийом інгібітору АПФ та отримати відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Расові особливості. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-bidi-font-family:Arial;mso-ansi-language:UK;mso-farea= st-language: EN-GB'>Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набр= яку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у представників інших ра= с, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у плазмі крові таких пацієнт= ів.

Кашель. Повідомл= яли про виникнення кашлю під час прийому інгібіторів АПФ. Цей кашель є непродуктивним, тривалим і припиняється після відміни лікарського засобу. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, повинен бути частиною диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анест= езія. При хірургічному втручанні або при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до зниження артеріального тиску, Кордерія АМ може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного вивільнен= ня реніну. Лікарський засіб слід відмінити за один день до хірургічного втруча= ння. Якщо розвинулася гіпотензія і вважається, що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія. = У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіперкаліємію, оскільки пригнічують вивільнення альдостер= ону. У пацієнтів з нормальною функцією нирок цей ефект зазвичай незначний. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать: ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра сер= цева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплерено= н, триамтерен або амілорид), з харчовими добавками, що містять калій, або замі= нниками солі з калієм, або прийом інших лікарських засобів, що спричиняють підвищен= ня концентрації калію у сироватці крові (гепарин, ко-трим= оксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол), і особливо антагоністів альдостерону або блокаторів рецепторів ангіотензину. Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції ни= рок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Пацієнтам, які застосовують інгібітори АПФ, слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики і блокатори рецепторів ангіотензину, а також проводити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові та функції нир= ок. Якщо одночасне застосування периндоприлу і будь= -якої з вищезазначених речовин вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із цукровим діаб= етом, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролюв= ати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Запобіжні заходи при застосуванні амлодипіну

Безпеку = та ефективність застосування амлодипіну у стані гіпертонічного кризу доведено не було.

Серцева недостатність. Таким пацієнтам призначати амлодипін слід з обережністю. У довготривалому плацебоконтрольованому дослідженні з участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ–IV функціональних класів NYHA) при застосуванні а= млодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуван= ням плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Антагоністи кальцію, включаючи амлодипін, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із застійною серцев= ою недостатністю, тому що вони можуть підвищувати ризик розвитку кардіоваскуля= рних подій та летального наслідку у майбутньому.

Печінкова недостатність. <= /span>У пацієнтів із порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну є подовженим, а значення AUC — високе; рекомендації щодо дозування не визначе= ні. Тому лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчих доз та з обережніст= ю як при ініціації лікування, так і під час підвищення доз. Пацієнтам з порушенн= ям функції печінки тяжкого ступеня може бути необхідним поступовий підбір доз = та ретельний моніторинг.

Пацієнти літнього віку. Підвищувати дозу пацієнтам літнього віку потрібно з обережністю (див. розділи «Фармакодинаміка» і «Спо= сіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність. Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Коливання концентрації амлодипіну у плазмі крові не залежать від ступеня нир= кової недостатності. Амлодипін не виводиться під час діалізу.

Застереження щодо застосув= ання лікарського засобу Кордерія АМ<= /p>
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Допомiжнi речовини. До скла= ду лікарського засобу входить лактоза<= /i>, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбц= ії глюкози та галактози, загальним дефіцитом лактази не рекомендовано його призначати.

Взаємоді= ї. Одночасне застосування літ= ію, калійзберігаючих лікарських зас= обів, харчових добавок, що містять калій,= або дантролену з лікарським засобом Кордерія АМ не рекомендоване (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /p>

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Застосув= ання лікарського засобу Кордерія АМ протипоказане у = період вагітності.

Застосув= ання лікарського засобу Кордерія АМ не рекомендоване= у період годування груддю. У разі необхідності застосування лікарського засобу годування груддю слід припинити.

Вагітність

Периндоприл. Застосування інгібіторів = АПФ протипоказане у період вагітності. Переконливих епідеміологічних доказів тератогенного ризику при застосуванні інгібіторів АПФ протягом І триме= стру вагітності немає; однак не можна виключати невелике підвищення цього ризику= . У разі коли продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов’язковим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні лікарські засоби, які мають підтверджену безпеку застосув= ання у період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, заміни= ти іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним. Відомо, що прийом інгібіторів= АПФ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа)<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk156559467'> та до неонатальної токсичнос= ті (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо ж інгібітори АПФ приймали з ІІ триместру вагітності, рекомендовано ультразвук= ове обстеження функцій нирок та будови черепа новонародженого. За новонароджени= ми, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід спостерігати д= ля своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Амлодипі= н. Безпеку застосування амлодипіну вагітними жінками встановлено не було. У дослідженнях на тваринах токсичний вплив на репродуктивність спостерігався = під час введення високих доз. Застосування лікарського засобу у період вагітнос= ті рекомендоване тільки у разі відсутності безпечнішого альтернативного лікува= ння і коли захворювання має більший ризик для вагітної та плода.

Годування груддю

Периндоприл.= Не рекомендовано застосув= ання периндоприлу у період годування груддю у зв’язк= у з відсутністю даних. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Амлодипі= н. = Амлодипін проникає у грудне молоко. Доза, отримана немовлям, оцінювалася на міжква= ртильній основі і знаходиться в діапазоні 3–7 % з максимальним значенням 15 % від прийнятої матір’ю дози. Вплив амлодипіну на нем= овлят невідомий. Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування амлодипіном слід приймати, беручи до уваги користь від годування груддю для дитини і користь від лікування амлодипіном= для матері.

Фертильність

Периндоприл.= Вплив на репродуктивну функцію або фертильність відсутній.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Амлодипі= н. Про оборотні біохімічні з= міни у головці сперматозоїда повідомляли у деяких пацієнтів, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. Відомо, що= у дослідженні на щурах було виявлено побічну дію на фертильність самців.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження щодо впливу лі= карського засобу Кордерія= АМ на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами= не проводили. Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Можливе порушення реакції водія у разі виникнення запаморочення, головного болю, слабкості, стомлюваності або нудоти. Рекомендовано бути обережними, особлив= о на початку лікування.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для перорального застосування.

Дорослим= слід призначати 1 таблетку на добу одноразово, бажано вранці перед прийомом їжі. Таблетка не підлягає поділу.

Дозу слід підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску. Максимальна добова доза — 1 таблетка лікарського засобу Кордерія АМ 8 мг/10 мг на добу.

Щодо пацієнтів з груп ризику див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти з порушенням функ= ції нирок та пацієнти літнього віку (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).<= /o:p>

Виведенн= я периндоприлату знижується у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку, тому під час лікування необхідн= о проводити частий контроль рівня креатиніну і калію.

Кордерія АМ можна призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів лікарського засобу окремо.

За умови доброї переносимості дозування амлодипіну є одн= аковим для молодших пацієнтів та пацієнтів літнього віку. Для пацієнтів літнього в= іку рекомендований звичайний режим дозування, але підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Концентр= ація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступе= ня порушення функції нирок.

Амлодипі= н не виводиться під час діалізу.

Порушення функції печінки = (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Відсутні рекомендації щодо дозування для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки, тому підбирати дозу потрібно обережно, розпочинати терапію= слід з найнижчих доз (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетик= а»). Для вибору оптимальної початкової та підтримуючої дози лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно окремо підбирати дозу амлодипіну і периндоприлу. Дослідження фармакокінетики амлодипіну у пацієн= тів з тяжким порушенням функції печінки не проводили. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня прийом = амлодипіну слід розпочинати з найнижчих доз, які підв= ищують поступово.

=

Діт= и.

Кордерія АМ не рекомендується призначати дітям через відсутність досліджень з участю цієї групи пацієнтів.

=

Передозування.

Про випа= дки передозування лікарського засобу Кордерія АМ не повідомлялося. Дані щодо свідомого передозування амлодипіну є обмеженими.

Симптоми: за наявними даними припускають, що прийом дуже великих доз може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та помірного виникнення рефлекторної тахікардії. Повідомляли про виражену, можливо, тривалу системну гіпотензію та шок з летальним наслідком. Рідко повідомляли про розвиток не= кардіогенного набряку легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може розвиватися відтерміновано (через 24–48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Провокуючими факторами можуть бути р= анні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфуз= ії та серцевого викиду.

Лікуванн= я: клінічно виражена гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, з= окрема частого моніторингу функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з підняттям нижніх кінцівок, і потребує уважного стеження за об’ємом циркулюючої крові та сечовиділенням.<= /span>

Призначе= ння вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску, якщо відсутні протипоказання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може допомогти усуненню наслідків блокади кальцієвих кана= лів.

У деяких випадках є доцільним промивання шлунка. Дослідження за участю добровольців продемонструвало, що прийом активованого вугілля через 2 години після прийо= му 10 мг амлодипіну знижує швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. У системному кровообігу амлод= ипін має високий рівень зв’язування з білками крові, тому гемодіаліз не ефективн= ий.

Інформац= ія про передозування периндоприлу є обмеженою. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть виникнути гіпотензія,= циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикарді= я, запаморочення, тривожність та кашель.

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 0,9 %. У разі виникнення гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення. Слід розглянути можливість проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений з системного кровообі= гу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При виникне= нні стійкої до лікування брадикардії можливе застосовування штучного водія ритм= у. Необхідний постійний моніторинг основних показників життєдіяльності, рівня концентрації електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Побічні реакції.

Найчасті= шими побічними реакціями, про які повідомлялося при окремому застосуванні периндоприлу й амлодипіну= , є: набряки, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), спотворення смаку (дисгевзія), парестезія, порушення зору (включаючи двоїння), дзвін у вухах, вертиго, пальпітація, припливи, гіпотен= зія (та пов’язані з нею симптоми), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, свербіж, висип, екзантема, набряк суглобів (набряк щиколоток), спазми м’язів, підвищена втомлюваність, астенія.

Під час клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу й амлодипіну= окремо спостерігалися нижчезазначені побічні реакції, які класифіковані згідно зі словником стандартизованої медичної термінології MedDRA за системами органі= зму з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від > 1/1000 до < 1/100); рідко = (від > 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявною інформацією).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Інфекції= та інвазії: риніт (нечасто — амлодипін; дуже рідко — периндоприл)= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичних гормонів (СНСАДГ) (рідко — периндоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія (нечасто* — периндоприл); лейкопенія/нейтропенія (дуже рідко — амлодипін та пери= ндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); агранулоцитоз або панцитопенія (д= уже рідко — периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); тромбоцитопенія (дуже рідко — амлодипін та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); ензимоспециф= ічна гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дуже рідко — периндопри= л) (див. розділ «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>З боку імунної системи: гіперчутливість (дуже рідко — амлодипін; нечасто — пер= индоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку обміну речовин і метаболізму:= гіпоглікемія (нечасто* — <= span class=3DSpellE>периндоприл) (див. розділи «Особливості застосування»= і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); гіперкаліємія, що зникає після відміни лікарського засобу (нечасто* — периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія (нечасто* — периндоприл); гіпергл= ікемія (дуже рідко — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>З боку психіки: безсоння (нечасто — амлодипін); порушення настрою (включаючи тривожність) (нечасто — амлодипін та периндоприл); депресія (нечасто — амлодипін, нечасто* — периндоприл); порушення с= ну (нечасто — периндоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку нервової системи: сонливіс= ть (особливо на початку лікува= ння) (часто — амлодипін; нечасто* — периндоприл); запаморочення (особливо на початку ліку= вання) (часто — амлодипін та периндоприл); головний біль (особливо на початку ліку= вання) (часто — амлодипін та периндоприл); спотворення смаку (дисгевзія) (нечасто — амлодипін; часто — пер= индоприл); тремор (нечасто — амлодипін); гіпестезія (= нечасто — амлодипін); парестезія (= нечасто — амлодипін; часто — пер= индоприл); непритомність (не<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:FR'>часто — амлодипін; нечасто* — периндоприл); сплутаність свідомості (рідко — амлодип= ін; дуже рідко — периндоприл); гіпертонус (дуже рідко — амлодипін); периферична нейропатія (дуже рідко — амлодипін); цереброваскулярні події можуть виникати внаслідок надмірного зниження артер= іального тиску у пацієнтів групи високого ризику (дуже рідко — периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром) (частота невідома — амлодип= ін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку органів зору: порушення з= ору (часто — амлодипін та периндоприл); <= /span>двоїння (часто — амлодипін= ).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку органів слуху та вестибулярного апарату:= дзвін у вухах (нечасто — амлодипін; часто — периндоприл); вертиго (часто= — периндоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку серця: пальпіта= ція (часто — амлодипін; нечасто* — периндоприл); та= хікардія (нечасто* — периндоприл); стенокардія (дуже рід= ко — периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів г= рупи високого ризику (дуже рідко — амлодипін та периндоприл= ) (див. розділ «Особливості застосування»); аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) (нечасто — амлодипін; дуже рідко — периндоприл).<= /p>
<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку судин: припливи (часто — амлодипін); гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми) (нечасто — амлодипін; часто — периндоприл); припливи (рідко* — периндоприл); васкуліт (дуже рідко — амлодипін; нечасто* — периндопр= ил); феномен Рейно (частота невідома — периндоприл).=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:= задишка (часто — амлодипін та периндоприл); кашель (нечасто — амлодипін; часто — пер= индоприл); бронхоспазм (нечасто — периндоприл); еозинофіль= на пневмонія (дуже рідко — периндоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку шлунково-кишкового тракту:= гіперплазія ясен (дуже рід= ко — амлодипін); біль у животі (часто — амлодипін та перинд= оприл); нудота (часто — амлодипін та периндоприл); блювання (нечасто — амлодипін; часто — = периндоприл); диспепсія (часто — амлодипін та периндоприл); зміна ритму дефекації (часто — амлодипі= н); сухість у роті (нечасто — амлодипін та периндоприл); ді= арея (часто — амлодипін та периндоприл); запор (част= о — амлодипін та периндоприл); панкреатит (дуже рід= ко — амлодипін та периндоприл); гастрит (дуже рідко — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця (дуже рідко — амлодипін); цитолітичний або холестатичний гепатит (дуже рідко — периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); підвищення рівня печінкових ферме= нтів (переважно спричинені холестазом) (дуже рідко — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку шкіри та підшкірної клітковини:= ангіоневротичний набряк Кв= інке (дуже рідко — амлодипін); ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (дуже рідко — амлодипін; нечасто — периндоприл) (див. розділ = «Особливості застосування»); мультиформна еритема (дуже рідко - амлодипін та периндоприл); алопеція (нечасто — амлодипін); пурпура (нечасто — амлодипін); знебарвл= ення шкіри (нечасто — амлодипін); гіпергідроз (нечасто — амлодипін та периндоприл); свербіж (нечасто — амлодипін; часто — <= span class=3DSpellE>периндоприл); висип, екзантема (нечасто — амлодипін; = часто — периндоприл); кропив’янка (нечасто — амлодипі= н та периндоприл) (див. розділ «Особливості застосування»); реакції фоточутливості (дуже рідко — амлодипін; нечасто* — периндоприл); пемфігоїд (нечасто* — периндоприл); посилення симптомів псоріазу (рідко — периндоприл); синдром Стівенса—Джонсона (дуже рідко — амлодипін); ексфоліативний дерматит (дуже рідко — амлодипін); токсичний епідермальний некроліз (частота невідома — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-= font-weight: bold'>З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:= набряк суглобів (набряк щиколоток) (часто — амлодипін); артралгія (нечасто — амлодипін; нечасто* — = периндоприл); міалгія (нечасто — амлодипін; нечасто* = — периндоприл); спазми м’язів (часто — амлодипін та периндоприл); біль у спині (нечасто — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>З боку сечовидільної системи: порушен= ня сечовипускання, ніктурія, полакіурія (часте сечовипускання) (нечасто — амлодипін); ниркова недостатність (нечасто — периндоприл); гостра ниркова недостатність (рідко — <= span class=3DSpellE>периндоприл); анурія/олігурія (рідко* — периндоприл).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>З боку репродуктивної системи та молочних залоз: ерек= тильна дисфункція (нечасто — амлодипін та периндоприл); гінекомастія (нечасто — амлодипін).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>Загальні розлади та реакції у місці введення: набряки (дуже часто — амлодипін); периферичні набряки (нечасто* — <= span class=3DSpellE>периндоприл); підвищена втомлюваність (часто — амлоди= пін); біль у грудній клітці (нечасто — амлодипін; нечасто* — периндоприл); астенія (часто — амлодипін та периндоприл); біль (нечасто — амлодипін); нездужання (нечасто — амлодипін; нечасто* — периндоприл); гіпертермія (нечасто* — периндоприл).

Результати лабораторних досліджень: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла (нечасто — амлодипін); підвищення рівня сечовини у к= рові (нечасто* —= периндо= прил); підвищення рівня креатиніну у крові (нечасто* —= периндоприл= ); підвищення рівня білірубіну у крові (рідко —= периндоприл= ); підвищення рівня печінкових ферментів (рідко <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>—= периндоприл= ); зниження рівня гемоглобіну= та гематокриту (дуже рідко —= периндоприл= ).
Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедур:<= /u> падіння (нечасто* — периндоприл).

*Частоту було розраховано = за даними спонтанних повідомлень про побічні реакції, виявлені у ході клінічних досліджень.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/р= изик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін прид= атності.=

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> в оригінальній упаковці.=

Зберігати в недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

По 10 табле= ток у блістері. По 3 блістери у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом= .

<= /b>

Виробник.

АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.<= o:p>

Вторинні кінцеві точки=	Зниження відносного ризику=	95 % ДІ<= /o:p>	р<= /o:p>
Нелета= льний інфаркт міокарда (крім безсимптомного) + лета= льна ІХС	13 %	0,76–1,00	0,0458
Загаль= на коронарна кінцева точка	13 %	0,79–0,96	0,007
Корона= рні події та втручання	16 %	0,78–0,90	< 0,0001
Леталь= ність з усіх причин	11 %	0,81–0,99	0,0247
Серцево-судинна летальні= сть	24 %	0,65–0,90	0,0010
Леталь= ний та нелетальний інсульт	23 %	0,66–0,89	0,0003
Леталь= на та нелетальна серцева недостатність	16 %	0,66–1,05	0,1257