MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D0B7D7.6EAA4A90" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D0B7D7.6EAA4A90 Content-Location: file:///C:/68099051/UA135840101_1BA1.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування
лікарського засобу
МЕ=
ЛОКСИК
(M=
ELOXIC)
Склад:
діюча речовина:<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-ansi-lang=
uage:
UK'> 1,5 мл препарату містить 15 мг мелоксикаму;
допоміжні речовини: =
меглюмін, глікофу=
рол,
полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.=
Лікарська форма.=
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Н=
естероїдні
протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТХ М01А С06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного ар=
триту
та анкілозивного спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосува=
ння
не можуть бути застосовані.
Протипоказання.
=
- =
гіперчутливість
до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних
речовин з подібною дією, таких як НПЗП, аспірин. Мелоксикам не слід признач=
ати
пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний
набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;
=
- =
шлунково-кишкова
кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;=
=
- =
активна
або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окрем=
их
підтверджених випадки виразки або кровотечі);
=
- =
тяжка
печінкова недостатність;
=
- =
тяжка
ниркова недостатність без застосування діалізу;
=
- =
шлунково-кишкова
кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі=
або
інші порушення згортання крові;
=
- =
розлади
гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання, пов’я=
зані
зі шляхом застосування);
=
- =
тяжка
серцева недостатність;
=
- =
лікування
преопераційного болю при коронарному шунтуванні.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньом’язове застосування.
Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.
НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15
мг/добу.
Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкціє=
ю на
початку терапії, максимальна тривалість лікування – до 2-3 днів в обґрунтов=
аних
виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи
застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути
мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого
терміну лікування, необхідних для контролю симптомів (див. розділ «Особливо=
сті
застосування»).
Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні=
та
його відповідь на лікування.
Осо=
бливі
категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та
пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на
добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати
лікування з 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (ди=
в.
розділ «Особливості застосування»).=
Ниркова недостатність.
Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діал=
ізі,
доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).
Пацієнтам із помірною та середньою нирковою недостатністю (а саме
пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. =
Щодо
пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. роз=
діл
«Протипоказання».
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження =
дози
не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ
«Протипоказання».
Спосіб застосування.
Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’є=
кції
у верхній зовнішній квадрант сідниці, суворо дотримуючись правил асептики. У
разі повторного введення рекомендується чергувати місце ін’єкції (ліву та п=
раву
сідниці). Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не знаходило=
ся в
судині.
Ін’єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час введення п=
репарату.
У разі протезу кульшового суглоба ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю.=
Мелоксикам, розчин для
ін’єкцій, не можна вводити внутрішньовенно.
Побічні реакції.
Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатні=
сть
спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, що спостерігаються,
шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або
шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього в=
іку (див.
розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалася нудот=
а,
блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена,
блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (=
див.
розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит=
.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій
лікарського засобу: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <
1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, <
1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними
даними).
З боку с=
истеми
крові та лімфатичної системи:
нечасто – анемія;
рідко – відхилення показників аналізу крові від норми
(включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.
Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (=
див.
«Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи:
нечасто =
span>– алергічні реакції, інші ніж анафілактичні або
анафілактоїдні;
З боку психіки:
рідко – зміна нас=
трою,
нічні кошмари;
невідомо – сплута=
ність
свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи:
часто – головний =
біль;
нечасто =
span>– запаморочення, сонливість. З боку органів зору: рідко – розлади ф=
ункції
зору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт. З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто =
span>– запаморочення; рідко – дзвін у в=
ухах. Кардіальні порушення: рідко – відчуття
серцебиття. Повідомлялося про=
серцеву
недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП. Судинні розлади: нечасто – підвище=
ння
артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та
середостіння: рідко – астма у п=
ацієнтів
з алергією на аспірин та інші НПЗП; невідомо – інфекц=
ії
верхніх дихальних шляхів, кашель. З боку травної системи: часто – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто =
span>– прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеч=
а,
стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка; рідко – коліт,
гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко –
шлунково-кишкова перфорація. Шлунково-кишкова
кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальн=
ими,
особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»)=
. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто =
span>– порушення показників функції печінки (наприклад
підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепа=
тит; невідомо – жовтян=
иця,
печінкова недостатність. З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто =
span>– ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром
Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідко – буль=
озний
дерматит, мультиформна еритема; невідомо – реакції
фоточутливості, ексфоліативний дерматит. З боку сечовидільної системи: нечасто – затримк=
а натрію
та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «=
Взаємодія з іншими лікарськ=
ими
засобами та інші види взаємодій»), зміни показни=
ків
функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки); дуже рідко – гост=
ра
ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ
«Особливості застосування»); невідомо – інфекц=
ії
сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання. Загальні розлади та реакція=
у
місці введення: часто
– затвердіння у=
місці
ін’=
єкції,
біль у місці ін’єкції; нечасто
– =
набряк,
включаючи набряк нижніх кінцівок; невідомо – грипоподібні сим=
птоми. З боку
опорно-рухової система: невідомо – артралгія, біль у
спині, ознаки та симптоми, пов’язані із суглобами. Окремі серйозні та/або часті
побічні реакції. Повідомл=
ялося
про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам =
та
інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими зас=
обами та
інші види взаємодій»). Побічні реакції, які не
асоціювалися із застосуванням препарату, але є загальноприйнято характерними
для інших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової
недостатності: дуже рідко повідомлялося про випадки інтерстиціального нефри=
ту,
гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу =
(див. розділ «Осо=
бливості
застосування»). Передозування. Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією,
сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є
оборотними при підтримуючій терапії. Можлива шлунково-кишкова кровотеча. Тя=
жке
отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової
недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом,
серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про
анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може
спостерігатися при передозуванні. При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано проводити симптоматичні =
та
підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за
допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день. Застосування у період вагітності або годування груддю.
Мелоксикам, як і і=
нші
лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може
негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які
хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять
обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення
застосування мелоксикаму.Фертильність.
Ваг=
ітність. Пригнічення син=
тезу
простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток
ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити
збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після
застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності.
Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,=
5 %.
Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості
лікування.
Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксика=
м не
слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка, яка намагаєт=
ься
завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам,
дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.
У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори
синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
- =
серцево-легеневої токсичності (з
передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
- =
порушення роботи нирок, що може
розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;
можливі ризики в останні терміни вагітності для
матері та новонародженного:
- можливість подовження часу кровоте=
чі,
протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах; - пригнічення скорочень матки, що пр=
изводить
до затримки або затягування пологів. Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ
тиместру вагітності. Год=
ування
груддю.
Хоча конкретних даних щодо Мелоксику немає, про НПЗП відомо, що вони можуть
проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам, які
годують груддю. Діти. Мелокс=
ик,
розчин для ін’єкцій 15 мг/1,5 мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років).=
Особливості застосування. Побічні реакції можуть бути мінімізовані шляхом
застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікува=
ння,
необхідних для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози=
» та
інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче). Рекомендовану максимальну добову дозу не можна =
перевищувати
у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати
додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні
переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з Н=
ПЗП,
включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. Мелоксикам не слід застосовувати для лікування
пацієнтів, що потребують полегшення гострого болю. За відсутності покращення після декількох днів
клінічні переваги лікування слід повторно оцінити. Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або
пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед
початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого
прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з та=
кими
випадками в анамнезі. Шлу=
нково-кишкові
порушення. Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно
летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнут=
и у
будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів=
або
серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або
перфорації є вищим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамне=
зі,
особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказанн=
я»),
та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з
найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану
терапію із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібі=
тори
протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосува=
ння
низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують
шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємо=
дія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в
анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвич=
ні
абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином=
на
початкових етапах лікування. Слід виявляти обережність відносно пацієнтів, =
які
одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки =
або
кровотечі, наприклад гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній
практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші нестероїдні протизапаль=
ні
лікарські засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах=
(≥
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або
виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.=
НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнта=
м зі
шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Кро=
на),
оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»). Пор=
ушення з
боку печінки. До 15 % пацієнтів, що застосовують НПЗП (включ=
аючи
Мелоксик), можуть мати підвищенні значення одного або більше печінкових тес=
тів.
Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінни=
ми
або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення А=
ЛТ
або АСТ (приблизно у три та більше разів вище норми) були відмічені у 1 %
пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Окрім цього, протягом кліні=
чних
випробувань з НПЗП рідко відзначалися випадки тяжкої печінкової реакції,
включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та
печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком. Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінк=
ової
дисфункції або у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів потрібно
оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності упрод=
овж
терапії Мелоксиком. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з
розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви
захворювання (наприклад еозинофілія, висипання тощо), то застосування Мелок=
сику
слід припинити. Сер=
цево-судинні
порушення. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із
застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі
рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися
затримка рідини та набряк. Пацієнтам із факторами ризику рекомендується
клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на
початку курсу лікування мелоксикамом. Дані досліджень та
епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП=
ЗП
(особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з
невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт
міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для
мелоксикаму. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною
гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хвор=
обою
серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним
захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після старанного
обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування
пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з арте=
ріальною
гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців). НПЗП можуть збільшити ризик серйозних
серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які
можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю за=
стосування.
Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику
серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних
ускладнень. Пор=
ушення з
боку шкіри. При застосуванні НПЗП у дуже поодиноких випадк=
ах
спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включа=
ючи
ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний
некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій
спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реа=
кції
з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних
висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхід=
но
припинити застосування мелоксикаму. Ана=
філактичні
реакції. Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні
реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Мелоксик.
Лікарський засіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Дан=
ий
симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомл=
ялося
про риніт з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенці=
йно
летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити
заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції. Пар=
аметри
печінки та функція нирок. Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі
випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сирова=
тці
крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироват=
ці
крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показни=
ків.
У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер.
При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування
мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. Фун=
кціональна
ниркова недостатність. НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впли=
ву
ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатні=
сть
шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. =
На
початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контро=
ль
діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику: -&nb=
sp;
літній вік; -&nb=
sp;
супутнє
застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами,
діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в=
иди
взаємодій»); -&nb=
sp;
гіповолемія
(будь-якого генезу); -&nb=
sp;
застійна серцева
недостатність; -&nb=
sp;
ниркова
недостатність; -&nb=
sp;
нефротичний
синдром; -&nb=
sp;
вовчакова
нефропатія; -&nb=
sp;
тяжкий ступінь
печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлд-П’ю). У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до
інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів=
або
нефротичних синдромів. Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою
недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг.
Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу мо=
жна
не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв). Зат=
римка
натрію, калію та води. НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і
вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, можливе зниження
антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У резуль=
таті
у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серце=
ва
недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ризиком затрим=
ки
натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див.
розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»). Гіп=
еркаліємія. Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одноча=
сне
застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаєм=
одія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на
регулярній основі потрібно проводити контроль рівня калію. Інші
застереження та заходи безпеки. Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами
літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельно=
го
нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих
літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та сер=
ця.
Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НП=
ЗП,
особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, що можуть бути летальними
(див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати
симптоми інфекційних захворювань. Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших
НПЗП, у місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз. Застосування мелоксикаму може негативно вплива=
ти
на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти.
Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу
безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див.
розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю=
»). Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль нат=
рію
(23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію. Мас=
кування
запалення та гарячки. Фармакологічна дія Мелоксику, спрямована на
зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при
визначенні ускладнень щодо підозрюванного неінфекційного больового стану. Лік=
ування
кортикостероїдами. Мелоксик не може бути ймовірним замісником
кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності. Гем=
атологічні
ефекти. Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які
отримують НПЗП, включаючи Мелоксик. Це може бути пов’язано із затримкою рід=
ини,
шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною
кровотечею, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при
довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи Мелоксик, слід контролювати гемогл=
обін
або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії. НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть
показати подовження часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспір=
ину,
їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотни=
й.
Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено Мелоксик та у яких
можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади
згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти. Зас=
тосування
пацієнтам з наявною астмою. Пацієнти з астмою=
можуть
мати аспіриночутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з
аспіриночутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути
летальним. У зв’язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між
аспірином та іншими НПЗП Мелоксик не слід застосовувати пацієнтам, чутливим=
до
аспірину, та слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а=
бо
роботі з іншими механізмами. Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на
здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Од=
нак
на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися,
мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на зазначену
діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, вк=
лючаючи
нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення
центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування
автомобілем та роботи з іншими механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих. Фармакодинамічні взаємодії.=
Інш=
і нестероїдні
протизапальні препарати=
Кор=
тикостероїди
(наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує
обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у
шлунково-кишковому тракті.
Ант=
икоагулянти
або гепарин, що застосовується в геріатричній практиці або терапевтичних до=
зах. Значно підвищуєт=
ься
ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гас=
тродуоденальної
слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як
варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одноча=
сне
застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці а=
бо в
терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).
В інших випадках застосування гепарину необхід=
на
обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль =
МНВ
(міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникн=
ення
даної комбінації.
Тро=
мболітичні
та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення
функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.
Сел=
ективні
інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик
шлунково-кишкової кровотечі.
Діу=
ретики,
інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект
діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнт=
ів з
порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у паціє=
нтів
літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів
АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують
циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок,
включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. То=
му
комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього ві=
ку.
Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід
контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично
надалі (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші
антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори).=
Як і при застосу=
ванні
нижчезазначенних лікарських засобів, може розвинутися зниження
антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення
простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інг=
ібітори
кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичніть інгібіторів
кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових
простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію.
Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнь=
ого
віку.
Вну=
трішньоматкові
засоби контрацепції. Є дані щодо зниження ефективності внутрішньоматкових
засобів контрацепції при застосуванні НПЗП, але це потребує подальшого
підтвердження.
Фар=
макокінетична
взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літ=
ій. Є дані щодо НПЗП=
, які
підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження нирков=
ої
екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосува=
ння
літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Як=
що
комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла=
змі
крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування
мелоксикамом.
Мет=
отрексат. НПЗП можуть змен=
шувати
тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у
плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП
пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. ро=
зділ
«Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід
враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч.
пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване
лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок.
Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату трив=
ає 3
дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та
посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не
зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що
гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (ди=
в.
вище) (див. розділ «Побічні реакції»).
Фар=
макокінетична
взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Хол=
естирамін
=
прискорює
виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому
кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується=
до
13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значимою.
Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаєм=
одії
при одночасному прийомі з антацидами, фуросемідом, циметидином та дигоксино=
м.
Не можна виключити взаємодію з гіпоглікемічними лікарськими засобами.
Елімінація
мелоксикаму відбувається здебільшого шляхом біотрансформації в печінці.
Приблизно дві третіх дози метаболізується через цитохром P 450 (здебільшого=
ізофермент
CYP 2C9, при невеликій участі ізоферменту CYP 3A4), а третина дози, яка
залишилась, метаболізується іншим шляхом, наприклад за участю пероксидази,
відповідальної за окислення. Тому необхідно враховувати можливість взаємодії
при одночасному застосуванні мелоксикаму з іншими лікарськими препаратами,
сильно інгібуючими CYP 2C9 та/або
CYP 3A4.
Фармакологічні властивості.=
Фармакодинаміка.
Мелоксик – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу єнолієвої кислоти,=
що
виявляє протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефекти.
Мелоксикам виявив=
високу
протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для ін=
ших
НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний
механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу
простагландинів, які є медіаторами запалення.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбується після
внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при
пероральному застосуванні майже 100 %. Тому корегувати дозу при переході від
внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після
внутрішньом’язової ін’єкції 15 мг максимальна концентрація в плазмі крові
становить близько 1,6-1,8 мкг/мл і досягається за 1-6 годин.
Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенс=
ивній
біотрансформації у печінці.
В сечі було ідентифіковано чотири різних
метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метабол=
іт,
5’-карбоксимелоксикам (60 % дози), формується шляхом окислення проміжного
метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (=
9 %
дози). Дослідження in vitro
припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як
CYP 3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів,
можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відпові=
дно.
Елі=
мінація.
=
Виведення
мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з
сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з ка=
лом,
незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить від=
13
до 25 годин залежно від способу застосування (перорального, внутрішньом’язо=
вого
чи внутрішньовенного). Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після
разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. =
Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня сут=
тєво
не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем
ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язув=
ання
з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою
недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму
розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не
слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та
дози»).
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні
параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієн=
ток
літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший
порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей.
Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був =
трохи
нижчий, ніж у молодих добровольців.
Фармацевтичні характеристик=
и.
Основні фізико-хімічні властивості: розчин від жовтого до зелен=
увато-жовтого
кольору, прозорий, з характерним запахом.
Термін придатності.<=
/span> 2=
роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºC в оригінальній упаковці з
метою захисту від світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
<= o:p>
Несумісність. Мелоксикам в формі розчину=
для
ін’єкцій не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
Ампули з прозорого с=
кла
ємністю 2 мл (кожна ампула містить 1,5 мл розчину для ін’єкцій). По 3 або 5
ампул у картонній коробці.
Категорія відпуску.<=
/b>
За рецептом.
Виробник. =
Фармацевтичний За=
вод
«Польфарма» С. А., Польща/
Pharmaceutical Works «Polpharma» S. A., Poland.
Місцезнахо=
дження
виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/=
19, Pelplin=
ska Str., 83-200 <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>Starogard G=
danski, Poland.