MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D3C4F9.4D442A10" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D3C4F9.4D442A10 Content-Location: file:///C:/68141B34/UA136130101_FE84.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування препарату
АЛВОПЕНЕМ
(ALVOPENEM)
Склад:
діюча
речовина: m=
eropenem;
1 флако= н містить меропенему тригідрату еквівалентно меропенему 500 мг або 1000 мг;
допо=
міжні
речовини: натрій карбонат безводний.
Ліка=
рська
форма. Порошок
для розчину для ін'єкцій або інфузій<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;font=
-family:
"Times New Roman","serif";color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>.=
span>
Фармакотерапевтична група. Протим=
ікробні
засоби для системного застосування.
β-лактамні антибіотики. Карбапенеми. Код АТХ J01D Н02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:
– тя=
жка пневмоні=
я, у тому
числі пневмонія, спровокована штучною вентиляцією легень та госпітальна пневмонія;
– бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;
– ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;
– ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;
– інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;=
– ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;
– гострого бактеріального менінгіту.
Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникає у зв’язку чи внаслідок
захворювань, перерахованих вище.
Можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і лихоманкою=
при
підозрі на бактеріальну інфекцію.
Слід розглянути питання про надання офіційної рекомендації щодо
відповідного застосування антибактеріальних препаратів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних
речовин препарату.
Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу гру=
пи
карбапенемів.
Тяжка підвищена чутливість (зокрема анафілактичні реакції, тяжкі реакці=
ї з
боку шкіри) до будь-якого іншого типу β-лактамного антибактеріального
засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).
Спосіб застосування та дози.
Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування
лікарського засобу Алвопенему.
Доза препарату і тривалість лікування залежать від виду збудника хвороб=
и,
тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.
Алвопенем при застосуванні у дозі до
Таблиця 1.
Рекомендовані дози для дорослих та дітей з м=
асою
тіла більше
Інфекція |
Одноразова доза для введення кожні 8 годин |
Тяжка пневмонія, у тому числі пневмоні=
я,
спровокована штучною вентиляцією легень
та госпітальна пневмонія |
500 мг або |
Бронх=
олегеневі
інфекції при муковісцидозі |
|
Ускла=
днені
інфекції сечовивідних шляхів |
500 мг або |
Ускла=
днені
інтраабдомінальні інфекції |
500 мг або |
Інфек=
ції під
час пологів і післяпологові інфекції |
500 мг або |
Ускла=
днені
інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг або |
Гостр=
ий
бактеріальний менінгіт |
|
Лікув=
ання
пацієнтів з фебрильною нейтропенією |
|
Алвопенем заз=
вичай застосовують <=
/span> у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> =
до
30 хвилин.
Крім того, дози препарату до
Порушення функції ни=
рок
Таблиця 2.
Рекомендовані дози препарату
для дорослих та
дітей з масою
тіла більше
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
Одноразова доза (див. таблицю 1) |
Частота |
26-50 |
повна одноразова доза |
кожні 12 годин |
10-25 |
половина одноразової дози |
кожні 12 годин |
<10 |
половина одноразової дози |
кожні 24 години |
Дані, що підтверджують застосування вказаних у таблиці 2 доз препарату,
відкоригованих на одиницю дози
Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому
необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз=
у.
Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отриму=
ють
перитонеальний діаліз, немає.
Порушення функції пе=
чінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не
потрібне.
Дозування для пацієн=
тів літнього
віку
Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення=
ми
кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.
Таблиця 3.
Рекомендовані
дози препарату для
дітей віком від
3 місяців до 11 років і з масою тіла до
Інфекція |
Одноразова доза для введення кожні 8 годин |
Тяжка пневмонія, у тому числі пневмоні=
я,
спровокована штучною вентиляцією легень
та госпітальна пневмонія |
10 або 20 мг/кг маси тіла |
Бронх=
олегеневі
інфекції при муковісцидозі |
40 мг/кг маси тіла |
Ускла=
днені
інфекції сечовивідних шляхів |
10 або 20 мг/кг маси тіла |
Ускла=
днені
інтраабдомінальні інфекції |
10 або 20 мг/кг маси тіла |
Ускла=
днені
інфекції шкіри і м’яких тканин |
10 або 20 мг/кг маси тіла |
Гостр=
ий
бактеріальний менінгіт |
40 мг/кг маси тіла |
Лікув=
ання
пацієнтів з фебрильною нейтропенією |
20 мг/кг маси тіла |
Досвіду застосування препарату дітям
з порушенням функції нирок немає.
Алвопенем заз=
вичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інф=
узії тривалістю =
від
15 до
30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можна вводити у вигля=
ді
внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введ=
ення
дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкці=
ї,
обмежені.
Діти з масою тіла бі=
льше
Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.
Спосіб застосування.=
Препарат можна вводити внутрішньовенно болюсно протягом приблизно 5 хви=
лин
або внутрішньовенно інфузійно протягом приблизно 15-30 хв.
Меропенем для застосування внутрішньовенно болюсно слід розчинити у
стерильній воді для ін’єкцій (5 мл на
250 мг меропенему), після чого отримують концентрацію 50 мг/мл.
Флакон з препаратом Алвопенем струшувати до повного розчинення порошку.
Отриманий розчин має бути прозорий та безбарвний або світло-жовтого кольору,
вільний від сторонніх часток.
Дані щодо безпеки застосування меропенему в дозі до 40 мг/кг (до
Алвопенем для внутрішньовенної інфузії можна приготувати за допомогою
сумісних рідин для інфузій (50-200 мл).
Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу
Алвопенем у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюк=
ози
(декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.
При розведенні в 10 мл (для 500 мг) чи в 20=
span> мл (для 1000 мг) стерильного розчину для ін’єкцій
1 мл містить 50 мг меропенему.
Побічні реакції.
У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом систе=
ми
органів і частотою: дуже часто
≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота
невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи
частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.
Таблиця 4.
Клас системи органів |
Частота |
Побічна реакція |
Інфек=
ції та
інвазії |
Нечасто |
Оральний та вагінальний кандидоз |
Розла=
ди з боку
крові та лімфатичної системи |
Часто=
Нечас=
то Часто=
та
невідома |
Тромб=
оцитемія Еозин=
офілія,
тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія Агран=
улоцитоз,
гемолітична анемія |
Розла=
ди з боку
імунної системи |
Часто=
та
невідома |
Ангіо=
невротичний
набряк, анафілактична реакція |
Розла=
ди з боку
нервової системи |
Часто=
Нечас=
то Рідко=
|
Голов=
ний біль Парес=
тезії Судом=
и |
Розла=
ди з боку
шлунково-кишкового тракту |
Часто Частота невідома |
Діаре=
я,
блювання, нудота, біль у животі Коліт,
асоційований із застосуванням антибіотиків |
Розла=
ди з боку
печінки та жовчовивідних шляхів |
Часто=
Нечас=
то |
Підви=
щення
рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення
рівнів лактатдегідрогенази у крові Підви=
щення
рівнів білірубіну в крові |
Розла=
ди з боку
шкіри та підшкірної тканини |
Часто=
Нечас=
то Часто=
та
невідома |
Висип=
, свербіж Кропи=
в’янка Токси=
чний епідермальний
некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема |
Розла=
ди з боку
нирок і сечовивідних шляхів |
Нечас=
то |
Підви=
щення
рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові |
Загал=
ьні
розлади та стани у місці введення препарату |
Часто=
Нечас=
то Часто=
та
невідома |
Запал=
ення, біль Тромб=
офлебіт Біль =
у місці
ін’єкції |
Передозування.
Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок, =
якщо
доза препарату не коригується. Обмежений досвід постмаркетингового застосув=
ання
препарату вказує на те, що після передозування виникають небажані реакції, =
які
узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій і, як правило, легкі за
тяжкістю проявів та минають після відміни препарату або зниження його дози.
Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок препарат швидко виводиться нирк=
ами.
Меропенем і його метаболіти виводяться з організму під час гемодіалізу.=
Застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю.
Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кільк=
ість
обмежена.
Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів
репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід бажано уникати застосування
меропенему під час вагітності.
Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко людини. Меропенем
виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. З огляду=
на
користь терапії для жінок, необхідно прийняти рішення стосовно припинення
грудного вигодовування чи припинення лікування меропенемом.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 3 місяців.
Особливості застосування.
При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільніс=
ть
застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі
фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповід=
них
антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій,
стійких до карбапенемів.
Резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Ps=
eudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp. варіюється в меж=
ах Європейського Союзу. Лікарям =
рекомендується брати до уваги <=
span
class=3Dhps>місцеву поширеність резистентності
таких бактерій до пенемів.
Були зареєстровані, як і при застосуванні інших β-лактамних
антибіотиків, серйозні реакції підвищеної чутливості, іноді з летальними
наслідками.
Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровано випадки підвищеної чутливості=
до
карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків, можуть т=
акож
мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом
слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутлив=
ості
до β-лактамних антибіотиків.
При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід
припинити та вжити до відповідних заходів.
При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому чи=
слі
меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням
антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких м=
оже
варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо в=
зяти
до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після
застосування меропенему виникла діарея. Слід розглянути питання про припине=
ння
лікування меропенемом та про застосування специфічного лікування, направлен=
ого
проти Clostridium difficile. Не=
слід
призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.
Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко
повідомлялося про напади.
У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції =
печінки
з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно
контролювати печінкові функції.
Застосування препара=
ту
пацієнтам із захворюваннями печінки.
Під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями
печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози
препарату не потрібне.
Лікування меропенемом може спричинити розвиток позитивного прямого або
непрямого тесту Кумбса.
Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натр=
ію
не рекомендується.
Меропенем містить близько 2,0 мЕкв або 4,0 мЕкв натрію на 500 мг або 1 г
дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препара=
ту
пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засоба=
ми
та працювати з іншими механізмами не проводилися.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
Дослідження взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами, =
крім
пробенециду, не проводилися.
Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення=
і,
таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільш=
ення
періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові.
Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з
меропенемом.
Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів =
або
метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що
взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікува=
ти.
При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження
рівнів вальпроєвої кислоти в крові, яке приблизно за два дні становило 60-1=
00 %. Через ш=
видкий
початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і
карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уник=
ати
такого призначення.
Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його
антикоагулянтний ефект. Зареєстровано багато повідомлень про збільшення
антикоагулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препара=
тів,
у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримують антибактеріаль=
ні
препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку і
загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у
підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важ=
ко.
Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром піс=
ля
одночасного застосування антибіотиків та пероральних антикоагулянтів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок
бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом
зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін.
Як і для інших β-лактамних антибактеріальних засобів, показники ча=
су,
при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентр=
ації
(МІК) (Т>МІК), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На
доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у
плазмі крові, що перевищували МІК для інфікуючих мікроорганізмів приблизно =
на
40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено кліні=
чно.
Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті:<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> зниження проникності зовнішньої мембрани
грамнегативних бактерій (у зв'язку зі зниженням продукції поринів), зниження
спорідненості з цільовими PBP, під=
вищення
експресії компонентів ефлюксного насоса та продукції β-лактамаз, які м=
ожуть
гідролізувати карбапенеми.
У Європейському Союзі були зареєстровані випадки інфекційних захворюван=
ь,
спричинених бактеріями, стійкими до карбапенемів.
Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що
належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,=
з
урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявл=
яти
резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів, якщо
залучений до дії механізм включає непроникність мембрани
клітин та/або присутність
ефлюксного(-их) насоса (нас=
осів).
Граничні значення МІК, що були визначені у ході клінічних досліджень
Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів
(EUCAST), наведені у таблиці 5.
Таблиця 5.
Мікроорганізм |
Чутливий (S), (мг/л) |
Резистентний (R), (мг/л) |
Enterobacteriaceae |
≤ 2 |
> 8 |
Pseudomonas spp. |
≤ 2 |
> 8 |
Acinetobacter spp |
≤ 2 |
> 8 |
Streptococcus<=
/span>, групи А, В, =
C, G |
≤ 2 |
> 2 |
Streptococcus <=
span
style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-style:italic'>pneumoniae=
1 |
≤ 2 |
> 2 |
Інші
стрептококи2 |
2 |
2 |
Enterococcus spp |
– |
– |
Staphylococcus spp |
примітка 3 |
примітка 3 |
Haemophilus influenzae1,2<=
span
class=3DFontStyle44> та Моraxella catarrhalis2 |
≤ 2 |
> 2 |
Neisseria meningitidis |
≤ 0,25 |
> 0,25 |
Грампозитивні
анаероби, включаючи Clostridium=
difficile |
≤ 2 |
> 8 |
Грамнегативні
анаероби Listeria monocytog=
enes |
≤ 2 ≤ 0,25 |
> 8 |
Граничні
значення, не пов’язані
з видами
мікроорганізмів5 |
≤ 2 |
> 8 |
1Граничні значення меропенему для Streptococcu=
s
2Штами мікроорганізмів зі значеннями МІК, вищими за граничні значення
чутливості, є дуже рідкісними або =
про
них на даний час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікро=
бної
чутливості стосовно будь-якого так=
ого
ізоляту необхідно повторити. Якщо результат підтверджується, ізолят
направляється до референтної лабораторії. До того часу, поки є дані про
клінічну відповідь для верифікованих ізолятів з МІК, вищими за поточні гран=
ичні
значення резистентності, ізоляти слід реєструвати як стійкі.
3Чутливість стафілококів до карбапенемів прогнозується з огляду на дані
чутливості до цефокситину.
4Граничні значення стосуються тільки менінгіту.
5Визначені на
основі даних ФК/ФД і не залежать від розподілу МІК окремих видів; призначені
для використання стосовно
лише в=
идів;
які не мають специфічних граничних значень. Граничні значення, не пов’язані з видами
мікроорганізмів, базуються на таких дозуваннях: граничн<=
span
class=3Dhps>і значенн=
я EUCAST 1000 мг тричі на день (введені
внутрішньовенно протягом 30 хвилин) визначено найнижчу дозу. 2
гр тричі на день було прийнято д=
ля
визначення I/R граничних значень=
для
тяжких інфекцій.
6 Чутливість стрептококів групи=
А, В, С і G=
span> до β-лакта=
мів походить з чутливості пеніциліну.
„–” Проведення аналізу щодо
визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для
проведення лікування лікарським засобом. Штами мікроорганізмів
можуть бути визнані резистентними =
без
попереднього тестування.
Поширеність набутої резистентності може змінюва=
тися
географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву
інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжк=
их
інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності
мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування
лікарського засобу, принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій, викли=
кає
сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.
Нижче перераховуються патогенні мікроорганізми,
виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворюв=
ань.
Зазвичай чутливі види
Грампозитивні аероби
Enterococcus
faecalis<=
/span>6 Staphylococcus
aureus Staphylococcus species
Streptococcus agalactiae
Група <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso=
-bidi-font-style:
italic'>Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes (=
група
А)
Грамнегативні аероби
Citrobacter
freudii=
span>
Citrobacter
koseri
Enterobacter
aerogenes=
Enterobacter
cloacae=
span>
Escherichia
coli
Haemophilus
influenzae
Klebsiella
oxytoca=
span>
Klebsiella
pneumoniae
Morganella
morganii<=
/span>
Neisseria meningitides
Proteus mirabilis
Proteus vulgaris
Serratia marcescens
Грампозитивні анаероби
Clostridium perfringens
Peptoniphilus<=
/span> asaccharolyticus
Peptostreptococcus species (у тому числі P.
Грамнегативні анаероби
Bacteroides caccae
Група Bacteroides fragilis
Prevotella bivia
Prevotella disiens
Види, для яких набута резистентність може бу=
ти
проблемою
Грампозитивні аероби
Enterococcus faecium6,8<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Грамнегативні аероби
Acinetobacter species
Burkholderia c=
epacia
Pseudomonas aeruginosa
За своєю природою резистентні мікроорганізми=
Грамнегативні аероби
Stenotrophomonas maltophilia
Legionella spe=
cies
Інші мікроорганізми
Chlamydophila =
pneumoniae
Chlamydophila =
psittaci
Coxiella burne=
tii
Mycoplasma pne=
umoniae
6Види, які виявили природну проміжну чутливість.
7Усі метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до меропенему.
8Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.
Застосування меропенему людиною базуєть=
ся на
інформації щодо чутливості =
in vitro B. Mmallei та B.pseudomallei і на
обмежених даних щодо застосування
людьми. Лікарі повинні зв=
ернутися
до національних та/або міжнародн=
их
узгоджених експертних висновків ві=
дносно
лікування сапу і
меліоїдозу.
Фармакокінетика.
Відомо, що середній період напіввиведення з плазми крові становить
приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 <=
/span>л/кг
(11-27 л); =
span>середній
кліренс становить
287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг зі зниженням кліренс=
у до
205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату=
у
дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводилися у вигляді інфузії протягом 30 хвили=
н,
середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 і 1=
15
мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл.
Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становл=
ять
52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При
введенні кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією
нирок накопичення меропенему не спостерігалося.
Повідомлялося, що при введенні меропенему у дозі 1000 мг кожні 8 годин
після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій,
були виявлені значення показників Cmax і періоду напіввиведення,=
які
відповідають показникам у здорових добровольців, але об'єм розподілу (27 л)
більший.
Розподіл
Середнє значення зв’язування мер=
опенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентр=
ації
препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше)
фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після
30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рі=
дини
та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч,
спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і
перитонеальні ексудати.
Метаболізм
Меропенем метаболізується шляхом гідролізу β-лактамного кільця,
утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідрол=
ізу
під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреб=
и в
одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.
Виведення
Меропенем, у першу чергу, виводиться у незміненому вигляді нирками; близь=
ко 70 % (50-75 %=
) дози
препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 %
виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з к=
алом
становить лише близько 2 % дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект
пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальц=
евій
секреції.
Ниркова недостатність
Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі =
крові
і триваліший період напіввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення
показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок
(кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжким
порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які
перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв), порівняно зі здоровими
добровольцями (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного
метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з пор=
ушенням
функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним =
та
тяжким порушенням функції нирок.
Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу у пацієнтів з кліренсом, що був=
під
час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анур=
ією.
Печінкова недостатність
Відомо, що у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки відсутній вплив
захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повто=
рних
доз препарату.
Дорослі пацієнти
Повідомлялося, що при дослідженні фармакокінетики не виявлено значних
фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими добровольцями з
аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних
пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність
основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.
Діти
Відомо, що дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією п=
ри
застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення =
Cmax,
що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препара=
ту у
дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були
виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами
напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у всіх дорослих, крім
наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t1/2 1,6 годин). Середні
значення кліренсу меропенему стан=
овили
5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6-23 міс=
яці)
і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протяг=
ом
12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрац=
ії
меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизн=
о 20
% від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча існує значна
міжіндивідуальна варіабельність показників.
Відомо, що фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовув=
али
антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених=
з
більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом
напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Монте Карло з урахуванням
популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 г=
один
було досягнуто T>MIК 60 % відносно до P.
aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 %
доношених новонароджених.
Пацієнти літнього віку
Повідомлялося, що =
span>дослідження
фармакокінетики у =
span>здорових
добровольців літнього віку
(65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням
кліренсу креатиніну, пов'язаним з віком, а також незначне зниження ненирков=
ого
кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за
винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: <=
/i>від білого або
світло-жовтого кольору кристалічний порошок.
Несумісність.
Меропен=
ем не слід
змішувати або додавати до інших лікарських засобів.
Термін придатності. 2
роки.
Рекомендується застосовувати свіжоприготовлені
розчини меропенему для внутрішньовенних ін'єкцій та інфузій. Час між
приготуванням відновленого розчину та закінченням внутрішньовенної ін’єкції=
або
інфузії не має перевищувати 1 години.
Розчин меропенему не слід заморожувати.
Під час приготування =
розчину
слід застосовувати стандартні асептичні методики.
Усі флакони призначен=
о лише для одноразового застосування.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. =
Скляні флакони, закриті гумовою пробкою та
запечатані алюмінієвим обтискним ковпачком, по 500 мг, по 10=
00 мг.
По 1 або 10 флаконів у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Виробник.
Хоспіра ЮК Лімітед.
Місцезнаходження.
Квінсвей, Лімінгтон Спа, Уорвікшир СV 31 3RW,
Велика Британія.