ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТАФОРА^®

(METAFORA)

Склад:

= дію= ча речовина: метформіну гідрохлорид;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг, який відповідає метформіну 390 мг;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 850 мг, як= ий відповідає метформіну 662,9 мг;

= 1 таблетка м= істить метформіну гідрохлорид 1000 мг, який відповідає метформіну 780 мг;<= /span>

допоміжні речовини: повідон; магнію стеарат; оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry Clear: &nb= sp;

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 500 мг та 850 мг: таблетки круглої форми з двоопук= лою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору;

таблетки по 1000 мг:<= /i> таблетки продовгуватої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою з обох боків, вкриті плівковою оболонкою білого або май= же білого кольору.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулін= ів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

<= /p>
Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після вживання їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.=

Метформін діє трьома шляхами:

–призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

–покращує чутливість до інсуліну у м’язах, що призводить до поліпшення периферичного захоплення та утилізації глюкози;

–затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікоген= -синтетазу. Збільшує транспортну здібність усіх відомих типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін проявляє пози= тивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопроте= їнів низької щільності та тригліцеридів. = ;

У ході досліджень під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помір= но знижувалася.

Фармакокінетика.

Всмоктуван= ня. Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (Т= _max) становить приблизно 2,5 години. Абсолютна біодоступність таблеток              = 500 мг або= 850 мг становить приблизно 50-60 % у здорових добровольців. Після перорального застосування фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить 20= -30 %.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. При застосуванні реко= мендованих доз метформіну і режимів дозування стабільні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 24-48 годин і становлять менше 1 мкг/мл. У клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) = не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.<= /span>

При одночасному вживанні їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється.

Після перорального застосування дози 850 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення н= а 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл. = Зв’язуванн= я з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові,                    <= /span>і досягаєт= ься приблизно через такий самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляю= ть другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазо= ні 63-276 л.

Метаболізм= . Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення.= Нирковий к= ліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводить= ся за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорально= го прийому період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатинін= у, тому пе= ріод напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажен= ь, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

·        як монотерапія = або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або сумісно з інсуліном для лікування дорослих;

як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування д= ітей віком від                 10 р= оків та підлітків.

Для зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

<= /p>
Протипоказання. =

·      = Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;

·   &nb= sp;    будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (на= приклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);

·      = діабетична прекома;

·      = ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)                    < 30 мл/хв);

·      = гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

·      = захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворюва= ння або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

·&nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =          печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації= , які<= /i> не рекомендується застосовувати

Алкоголь. Алкоголь= на інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну с= лід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через                  48 годин п= ісля дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи= «Особливос= ті застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінації= , які<= /i> слід застосовувати з обережністю

Деякі лікарські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензи= ну II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами при застосуванні у комбінаці= ї з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рів= ень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу лікарського засобу.

Транспорте= ри органічних катіонів (OCT).

Метформін є субстратом обох транспортерів – OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформі= ну з:

·      = інгібіторами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

·      = індукторами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

·      = інгібіторами OCT2 (такими як циметиди= н, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільшенням концентрації метформін= у в плазмі крові;

·      = інгібіторами і OCT1, і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережність при супутньому застосуванні цих препаратів із метформіном, особливо щодо пацієнтів і= з порушенн= ями функції нирок, оскільки концентрація метформіну в плазмі крові може зрости.= За необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективність метформіну.=

Особливості застосування.

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепс= исі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформі= ну і звернутися за медичною допомогою.

Пацієнтам, які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування препаратами, що можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП).

Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживан= ня алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діаб= ет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень – зниження рівня pH крові (< 7,3= 5), підвищення сироваткової концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л) і підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення вміс= ту лактат/піруват.

Функція ни= рок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершення (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане паціє= нтам зі ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене за наявності захворювань, = що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Функція се= рця. Пацієнти= із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та нирко= вої недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та нирко= вої функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серц= евою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрас= тних речовин може викликати контрастіндуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідженн= я та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розд= іли «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спіналь= ною або епідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин піс= ля проведення операції або відновлення перорального харчування, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти. До почат= ку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету               2 типу. За результатами досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак нем= ає даних щодо дії метформіну на ріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендоване уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком= від 10 до 12 років. За результатами досліджень дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну у даної групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Лікарський засіб слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші засте= режні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів пр= отягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглевод= ного обміну пацієнтів.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одноча= сному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. У доклінічних дослідженнях не було виявено негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток.= У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності для лікув= ання діабету рекомендовано застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки р= івня глюкози крові максимально наближеним до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.

Годування груддю. Метформін екскретується у гр= удне молоко, але у новонароджених/ немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендуєть= ся протягом терапії метформіном. Рішення щ= одо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудно= го годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильніс= ть. Метформі= н не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах                600 мг/кг/на добу, що майж= е у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрах= унку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

М= онотерапія метформіном не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо роботі з іншими механізмами, оскільки лікарський засіб не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі пацієнт= и з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв)

Монотерапі= я або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами= .

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (Метафора<= /span>^®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після вживання їжі.=

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг на добу) можливе заміщення кожних 2-х таблеток лікарського за= собу Метафора^®, 500 мг, на 1 таблетку лікарського засобу Метафора^®, 1000 мг.=

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу необхідно припинити прий= ом цього засобу та призначити метформін як зазначено вище.
Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза стано= вить 500 мг або             850 мг метформіну гідрохлорид= у 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність. ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, = та після початку лікування принаймні щорічно. Пацієнтам із підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та паціє= нтам літнього віку слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад кож= ні 3-6 місяців.

ШКФ

(мл/хв)

Загальна максимальна добова доза

(має бути розділена на 2-3 прийоми)

Додаткова інформація

60-89

3000 мг

У разі зниження функції нирок рекомендується розгл= янути можливість зменшення дози.

45-59

2000 мг

Перед початком застосування метформіну слід розгля= нути фактори, що можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Початкова доза становить не більше половини максим= альної дози.

30-44

1000 мг

< 30

-

Застосування метформіну протипоказане.<= /span>

Діти.

Монотерапі= я або комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Лікарський засіб Метафора^® застосовувати дітям віком від 10 ро= ків та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату 1 раз на добу під час або після вживання= їжі. Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

&nb= sp;

Діти.

Лікарський засіб Метафора^® застосовувати для лікування дітей в= іком від 10 років.

&nb= sp;

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричи= няти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід ліку= вати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Побічні реакції. <= /span>

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль = у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно. Д= ля попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозу= вання та застосування добової дози препарату у 2-3 прийоми.

Порушення = обміну речовин: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу В₁₂, якщо у паці= єнта наявна мегалобластна анемія.

З боку нер= вової системи: порушення смаку.

З боку тра= вної системи: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і у більшості випадків спонтанно зника= ють. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендує= ться повільне збільшення дозування та застосування добової дози препарату у 2-3 прийоми під час або після вживання= їжі.=

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні реакції, що включають еритему, свербіж, кропив’янку.<= /p>

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання. =

Зберігати в оригіналь= ній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

<= /p>
Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачці.

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua