MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D398F2.0C046AC0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D398F2.0C046AC0 Content-Location: file:///C:/680BC654/UA165350101_6014.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МЕМАТОН ІС
Склад:
діюча речовина: memantine;
1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг або 20 мг;
допоміжні речовини: =
натрію
кроскармелоза, целюло=
за
мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат,
гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь, тальк, титану
діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонк=
ою.
О=
сновні
фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхне=
ю,
вкриті плівковою оболонкою, білого кольору; на одній поверхні таблетки
дозуванням 10 мг нанесена риска для поділу.
Фармакотерапевтична група.
=
Засоби,
що застосовуються при деменції. Мемантин. Код АТХ N06D X01.
=
<=
/a><=
/a>Фармакологічні властивості=
span>.
Фармакодинаміка.
У
проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль
відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо при участі
N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів.
=
Мемантин
являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст
NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів
глутамату, які можуть призвести до дисфункції нейронів.
Клінічна ефективність та безпека
За результатами дослідження у пацієнтів з хворобою
Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм через 6 міс=
яців
монотерапії мемантином спостерігався позитивний ефект лікування порівняно з
плацебо (за шкалами CIBIC-plus, ADCS-ADLsev, SIB).
У пацієнтів з хворобою Альцгеймера від легкого до
середнього ступеня тяжкості на 24-ому тижні дослідження спостерігався
статистично значущий позитивний ефект лікування мемантином порівняно з паці=
єнтами,
які отримували плацебо (за шкалами ADAS-cog, CIBIC-plus). Однак повідомлялося про проспективне
дослідження ефективності монотерапії мемантином з участю пацієнтів з хвороб=
ою
Альцгеймера від легкого до середнього ступеня тяжкості, первинний аналіз да=
них
якого не виявив досягнення статистичної значущості у первинній кінцевій точ=
ці
на 24-ому тижні лікування.
Мета-аналіз плацебо-контрольованих дослід=
жень з
участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до
тяжких форм (включаючи дані досліджень із застосуванням монотерапії мемантином і
досліджень з пацієнтами, яким застосовували підтримуючі дози інгібіторів
ацетилхолінестерази) показав статистично значущий позитивний ефект лікування
мемантином по відношенню до когнітивного, функціонального та загального
доменів. Результати показали, що у пацієнтів з порушеннями одночасно у трьох
доменах мемантин проявляв статистично значущий позитивний ефект щодо
попередження погіршення стану; серед учасників дослідження, у яких
спостерігалося погіршення стану, пацієнтів, які отримували плацебо, було вд=
вічі
більше, ніж пацієнтів, яким застосовували мемантин (21 % проти 11 =
;%).
Фармакокінетика.
Абсорбція
=
Абсолютна
біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення піку
концентрації у плазмі крові (Tmax) – від 3 до
8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.
Розподіл
Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плаз=
мі
крові у межах від 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними
індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до
30 мг співвідношення концентрації мемантину у цереброспінальній рідині=
до
концентрації у сироватці крові в середньому становить 0,52. Об’єм розподілу становить близько
10 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами
плазми крові.
Метаболізм
В
організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді незміненої
речовини. Основні метаболіти – N-3,5-диметилглудантан,
ізомерна суміш 4- і 6-гідроксимемантину та
1-нітрозо-3,5-диметиладамантану – не мають NMDA-антагоністичних
властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.
Виведення
У
дослідженні при пероральному введ=
енні 14C-мемантину
в середньому 84 % дози було еліміновано протягом 20 днів, більше
99 % дози було виведено нирками.
=
Мемантин
елімінується моноекспоненціально з періодом напіввиведення (Т1/2<=
/sub>)
від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок
загальний кліренс (Cltot) становить 170 мл/хв/1,73&nbs=
p;м2,
частина загального ниркового кліренсу досягається за рахунок канальцевої
секреції.
=
Ниркова
стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію, яка
можливо опосередкована катіонною транспортною системою. Швидкість ниркової
елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у
7–9 разів (див. розділ «Особливості застосування»). Олужнення сечі може
відбуватися у результаті значних змін у раціоні харчування, наприклад внасл=
ідок
заміни багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський, або внаслідок
інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.
Лінійність
За даними досліджень на добровольцях фармакокінетика мемантину має ліні=
йний
характер у діапазоні доз 10–40 мг.
Фармакодинамічний/фармакокінетичний
зв’язок
=
При
застосуванні мемантину у дозі 20 мг на добу рівень вмісту
мемантину у цереброспінальній рідині відповідає величині ki
(константа інгібування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у діля=
нці
фронтальної кори головного мозку людини.
=
Клінічні характеристики.
Показання.
=
Хвороба
Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.
Протипоказання.
=
Підвищена
чутливість до мемантину або до будь-якого з допоміжних компонентів препарат=
у.
=
Період
вагітності або годування груддю.
=
Дитячий
вік (до 18 років).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
=
Механізм
дії передбачає можливе посилення ефектів леводопи, дофамінергічних агоністі=
в та
антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоніс=
тів
як мемантин. Можливе послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних
засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену
або баклофену може модифікувати їх ефекти, що може зумовити необхідність
корекції доз.
=
Слід
уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик
фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними
NMDA-антагоністами. Те ж саме може мати місце для кетаміну і декстрометорфа=
ну
(див. розділ «Особливості застосування»). Також повідомлялося про можливий
ризик комбінованого застосування мемантину та фенітоїну.
=
Інші
лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін=
та
нікотин, які транспортуються тією ж катіонною транспортною системою нирок, =
що й
амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи
потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.
=
При сумісному
застосуванні мемантину з гідрохлоротіазидом або будь-якою комбінацією, яка
містить гідрохлоротіазид, можливе зниження рівня гідрохлоротіазиду у сирова=
тці
крові.
=
Були
повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого
співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають
варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний
моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають
пероральні антикоагулянти.
=
У ході
фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців суттєвих ефектів
взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезілом або галантаміном
не виявили.
=
Мемантин in vitro не є інгібітор=
ом
CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксігенази, епоксид=
гідролази
або сульфатіону.
=
Особливості застосування.
=
Мемантин
слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілепсією, епізодами судом в
анамнезі або з факторами ризику розвитку епілепсії.
=
Слід
уникати одночасного застосування мемантину з такими NMDA-антагоністами як
амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж
саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (переважно
пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або бі=
льш
вираженими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
=
Деякі
фактори, що спричиняють збільшення рН сечі (див. розділ «Фармакологічні
властивості»), можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом.
Вказані фактори включають значні зміни у раціоні харчування, наприклад замі=
ну
багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський, або інтенсивний прий=
ом
антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через с=
тани
ниркового тубулярного ацидозу (НТА) або тяжкі інфекції сечовивідних шляхів,
спричинені Proteus bacteria.
У
більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт
міокарда, з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю
(III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної
асоціації) або неконтрольованою артеріальною гіпертензію, виключалися з чис=
ла
учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, що зумовлює
необхідність ретельного нагляду за пацієнтами з такими захворюваннями.
Застосування у пер=
іод
вагітності або годування груддю.
Період
вагітності
=
Дані
щодо впливу мемантину при застосуванні його у період вагітності відсут=
ні
або обмежені. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливіс=
ть
уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій мемантину,
ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються людині. Потенційний
ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період
вагітності, за винятком випадків, коли це явно необхідно.
Період годування груддю
Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, але, беручи =
до
уваги ліпофільність речовини, це, ймовірно, має місце. Препарат не слід
застосовувати у період годування груддю.
Фертильність
Дослідження з
репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність тварин
жіночої та чоловічої статі.
Здатність впливати=
на
швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
=
Хвороба
Альцгеймера від середнього ступеня тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення можли=
вості
керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими
механізмами. Крім того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкі=
сть
реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність
дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роб=
оті
з обладнанням.
Спосіб застосування та дози.
=
Лікування
слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати
тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати пр=
ийом
препарату пацієнтом.
=
Таблетки
слід приймати внутрішньо 1 раз на добу в один і той сам=
ий
час кожного дня. Таблетки можна приймати разом з їжею або незалежно від при=
йому
їжі.
Дорослі.
Титрування дози
=
Максимальна
добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних
реакцій підтримуючу дозу слід досягати шляхом поступового збільшення дози на
5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів за такою схемою:
Тиждень 1
(доба 1–7):
=
приймати
по 5 мг (½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на д=
обу
протягом 7 днів;
Тиждень 2
(доба 8–14):
=
приймати
по 10 мг (1 таблетка дозуванням 10 мг) 1 раз на добу
протягом 7 днів;
Тиждень 3
(доба 15–21):
=
приймати
по 15 мг (1½ таблетки дозуванням 10 мг) 1 раз на
добу протягом 7 днів;
починаючи
з Тижня 4:
=
приймати
по 20 мг (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка
дозуванням 20 мг) 1 раз на добу.
Підтримуюча доза
=
Рекомендована
підтримуюча доза становить 20 мг на добу.
=
Тривалість
лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та
лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та до=
зи
мемантину, які застосовуються, найкраще протягом 3-х місяців після поч=
атку
лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на
лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекоменда=
цій.
Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишаєт=
ься
сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Слід розглянути можливість припинення лікування
мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується
переносимість лікування пацієнтом.
Пацієнти літнього віку.
=
На
основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів ві=
ком
від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки дозуванням 10 мг або 1 таблетка дозуванням =
20 мг
1 раз на добу), як зазначено вище.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
=
Пацієнтам
з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну
50–80 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Для пацієнтів з
порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну
30–49 мл/хв) добова доза препарату повинна становити 10 мг. Дозу
препарату можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою
титрування, якщо у пацієнта добра переносимість препарату протягом
7 днів лікування. Для пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого
ступеня (кліренс креатиніну 5–29 мл/хв) добова доза препарату повинна
становити 10 мг.
Пацієнти з порушенням функції печі=
нки.
=
Пацієнтам
з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класу=
А та
В за шкалою Чайлда–П’ю) корекція дози препарату не потрібна.
Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки
не рекомендується через відсутність даних щодо застосування мемантину
у цій групі пацієнтів.
=
Діти.
Препарат не застосовувати дітям (віком до 18 років) через
недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування мемантину у ц=
ій
групі пацієнтів.
Передозування.
Дані щодо передозування мемантином обмежені
результатами клінічних досліджень і постмаркетингового досвіду.
Симптоми
=
Відносно
значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом
3 днів відповідно) були пов’язані з симптомами підвищеної втомлюваност=
і,
слабкості та/або діареєю або мали безсимптомний перебіг. У випадку
передозувань, які були спричинені прийомом дози нижче 140 мг або
невстановленої дози, у пацієнтів спостерігалися порушення з боку центральної
нервової системи (сплутаність свідомості, в’ялість, сонливість, запаморочен=
ня,
ажитація, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або порушення з боку шлунк=
ово-кишкового
тракту (блювання та діарея).
=
Повідомлялося,
що після прийому 2000 мг мемантину внутрішньо у пацієнта розвинулася к=
ома
впродовж 10 днів, пізніше – диплопія та ажитація. Після
симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без перманентних
ускладнень. В іншому випадку
передозування внаслідок перорального прийому 400 мг мемантину у пацієн=
та
спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи, такі як неспо=
кій,
психоз, зорові галюцинації, підвищена судомна готовність, сонливість, ступо=
р і
втрата свідомості. Після лікування пацієнт також одужав.
Лікування
=
Лікування
симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати станда=
ртні
клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад
промивання шлунка, прийом активованого вугілля (переривання потенційної кишково-печінкової
рециркуляції), методи підкислення сечі, форсований діурез.
У
випадку появи симптомів надмірної загальної стимуляції центральної нервової
системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.
Побічні
реакції.
=
Під час
клінічних плацебо-контрольованих досліджень мемантину з участю пацієнтів з
деменцією від легкого до середнього ступеня тяжкості загальна частота випад=
ків
побічних реакцій у пацієнтів, яким застосовували мемантин, не відрізнялася =
від
такої у пацієнтів, які отримували плацебо; побічні реакції мали ступінь
тяжкості від легкого до середнього.
=
Наведені
нижче побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та
у постмаркетинговому періоді, за частотою розподілені таким чином: дуже
часто (≥ 1/10),
часто (≥ 1/100 та < 1/10),
нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100),
рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже
рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наяв=
ними
даними).
З боку
нервової системи: часто –
запаморочення, порушення рівноваги, нечасто – порушення =
ходи,
дуже рідко – судомні напади.
Психі=
чні
розлади: часто – сонливість, нечасто – сплутаність свідомості, галюцинації*,
частота
невідома – психотичні реакції**.
З боку
серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія,
нечасто – венозний тромбоз/тромбоемболізм, серцева недостатність.
З боку дих=
альної
системи: часто – задишка.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нечасто – блювання, частота невідома –
панкреатит**.
З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників функції печінки, частота
невідома – гепатит.
З боку імунної системи: часто –
реакції гіперчутливості.
Інфекції та
інвазії: нечасто – грибкові захворювання.
Загальні р=
озлади: часто&nbs=
p;–
головний біль, нечасто – підвищена втомлюваність.
* Галюцинації
переважно спостерігали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера.
** Окремі повідомлення у
постмаркетинговому періоді.
Хвороба Альцгеймера пов’язана з депресією,
суїцидальними думками та самогубством. Такі випадки були зареєстровані у
постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували мемантин.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».
Місцезнаходження вир=
обника
та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 65080, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 86.