MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D3E851.B9047B30" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D3E851.B9047B30 Content-Location: file:///C:/680C98B2/UA164900101_7DD2.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застос=
ування
лікарського засобу
НІМЕЛГАН
(NIM=
ELGAN)
Склад:
діюча
речовина: nimesulide;
1 саше=
по 2
г гранул містить німесуліду 100 мг;
=
допоміжні речовини: макроголу цетостеариловий ефір, сахароза, мальтодекст=
рин,
кислота безводна лимонна, ароматизатор «Апельсин».
Лікарська форма. Гранули для оральної =
span>суспензії.
Основні фізико-хіміч=
ні
властивості: світло-жовтий зернистий порошок з апельсиновим запахом, після часткового
розчинення колір суспензії білий або світло-жовтий.
Фармак=
отерапевтична
група.
Неселе=
ктивні
нестероїдні протизапальні засоби. Код АТХ М01А Х17.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Німесулід – нестероїдний протизапальний за=
сіб
(НПЗЗ) групи метансульфонанілідів, який чинить протизапальну, знеболювальну=
та
жарознижувальну дію. Лікувальна дія німесуліду зумовлена тим, що він взаємо=
діє
з каскадом арахідонової кислоти і знижує біосинтез простагландинів шляхом і=
нгібування
циклооксигенази.
Фармакокінетика.=
В організмі людини німесулід добре
всмоктується при пероральному прийомі, досягаючи максимальної концентрації у
плазмі крові через 2-3 години. До 97,5 % німесуліду зв’язуєть=
ся з
білками плазми крові. Німесулід активно метаболізується у печінці за участю=
CYP2C9,
ізоферменту цитохрому Р450. Основним метаболітом є парагідроксипохідна, яка
також має фармакологічну активність. Період напіввиведення – від 3,2 до 6
годин. Німесулід виводиться із організму із сечею – приблизно 50=
%
прийнятої дози. Близько 29 % прийнятої дози виводиться з калом у
метаболізованому вигляді. Лише 1-3 % виводиться із організму у незміненому =
стані.
Фармакокінетичний профіль у паціє=
нтів
літнього віку не змінюється.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування гострого болю, первинної дисменореї.
Німесулід слід застосовувати тіл=
ьки
як препарат другої лінії.
Рішення про призначення
німесуліду потрібно прийма=
ти на
основі оцінки усіх ризиків для конкретного пацієнта.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до
німесуліду або до будь-якого компонента препарату.
Гіперергічні реакції в анам=
незі
(бронхоспазм, риніт, кропив’янка) у зв’язку із застосуванням ацетилсаліцило=
вої
кислоти чи інших нестероїдних протизапальних препаратів.
Гепатотоксичні реакції на н=
імесулід
в анамнезі.
Супутнє застосування інших речовин з потенційною
гепатотоксичністю.
Алкоголізм та наркотична
залежність.
Шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані із попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів.<= o:p>
Виразка шлунка або
дванадцятипалої кишки у фазі загострення, наявність в анамнезі виразки,
перфорації або кровотечі у травному тракті.
Наявність в анамнезі
цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що
супроводжуються кровоточивістю.
Тяжкі порушення згортання
крові.
Тяжка серцева недостатність=
.
Тяжке порушення функції нир=
ок.
Порушення функції печінки.<= o:p>
Підвищена температура тіла
та/або грипоподібні симптоми.
ІІІ триместр вагітності або період годування
груддю.
Дитячий вік до 12 років.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні
взаємодії.
Кортикостероїди. Підвищу=
ється
ризик виникнення виразки травного тракту або кровотечі. Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).<=
/span> Збільшу=
ється
ризик виникнення кровотеч у травному тракті.
Антикоагулянти.=
span> НПЗЗ можуть посилювати дію антико=
агулянтів,
таких як варфарин або ацетилсаліцилова кислота, через що така комбінація
протипоказана хворим із тяжкими розладами коагуляції. Якщо такої комбінован=
ої
терапії не =
можна<=
/span> уникнути, необхідно проводити ретельний контроль пока=
зників
згортання крові.
Діуретичні засоби,
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину ІІ.=
span>
НПЗЗ можуть послаблювати дію діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких хвор=
их
із погіршеною функцією нирок (наприклад, у зневоднених хворих або па=
цієнтів літнього віку) у разі спільного застос=
ування
інгібіторів АПФ, антагоністів ангіотензину ІІ або речовин, що пригнічують
систему циклооксигенази, можливе подальше погіршення функції нирок та
виникнення гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Ці взаємодії слід враховува=
ти
тоді, коли хворий застосовує німесулід спільно з інгібіторами АПФ чи
антагоністами ангіотензину ІІ. Слід бути дуже обережним, застосовуючи таку
комбінацію, особливо=
пацієнтам літнього віку. Хворі повинні отримувати достатню кількість рідини, а
ниркову функцію необхідно ретельно контролювати після початку застосування
такої комбінації. Німесулід тимчасово послаблює дію фуросеміду щодо
виведення натрію та меншою мірою
– виведення калію, а
також зменшує діуретичний ефект.
Спільне застосування фуросеміду та німесуліду хворим із порушенням ниркової=
або
серцевої функції вимагає обережнос=
ті.
Відомо, що німесулід швидко знижує ефект
фуросеміду, спрямований на виведення натрію та меншою мірою – на
виведення калію, а також знижує сечогінну дію. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменш=
ення
(приблизно на 20 %) площі під кривою концентрація-час (AUC) та зниження кумулятивної екскреції фуросеміду без з=
мін
ниркового кліренсу фуросеміду.
Фармакокінетичні
взаємодії з іншими лікарськими засобами.
Були повідомлення про те, що НПЗЗ зменшують
кліренс літію, що призводить до підвищення рівня літію в плазмі крові та
токсичності літію. При призначенні німесуліду хворим, які
отримують терапію препаратами літію, слід часто проводити контроль рівня лі=
тію
в плазмі крові.
Немає клінічно значущої взаємодії з
глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином та антацидн=
ими
препаратами (комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) in
vivo=
. Німесу=
лід
пригнічує активність ферменту CYP2С9. При одночасному застосуванні з німесулід=
ом
препаратів, що є субстратами цього ферменту, концентрація їх у плазмі крові=
може
підвищуватися. Потрібна обережність, якщо німесулід призначають менше ніж ч=
ерез 24 години до або менше ніж за 24 години=
після
прийому метотрексату, оскільки можливе підвищення рівня останнього у
сироватці крові та збільшення його токсичності.
Через
вплив на ниркові простагландини інгібітори синтетаз, до яких належить німесулід, можуть підви=
щувати
нефротоксичність циклоспоринів.
Впл=
ив інших препаратів на німесулі=
д.
Дослідження
in vitro показали, що
німесулід витісняється з місць зв’язування толбутамідом, саліциловою кислот=
ою
та вальпроєвою кислотою. Не зважаючи на те, що ці взаємодії були визначені у
плазмі крові, зазначені ефекти не спостерігалися в процесі клінічного
застосування препарату.
Особливості застосування.
Небажані побічні е=
фекти
можна звести до мінімуму, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів захворювання.
При відсутності ефективності лікування (змен=
шення
симптоматики захворювання) терапію препаратом слід припинити.
Під час лікування німесулідом рекомендується
уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів, а також
утримуватися від вживання алкоголю. Застосування НПЗЗ може маскувати підвищ=
ення
температури тіла, пов’язане з фоновою бактеріальною інфекцією. У разі
підвищення температури тіла або появи грипоподібних симптомів у пацієнтів, =
які
застосовують німесулід, прийом препарату необхідно відмінити.
Були повідомлення =
про
серйозні реакції з боку печінки під час лікування препаратами німесуліду, у
тому числі із летальним наслідком. Хворі, у яких спостерігаються<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'> симптоми, схожі на симптоми ураження п=
ечінки,
такі як анорексія, нудота,
блювання, біль у животі, втомлюваність, темний колір сечі, або хворі, у яких
дані лабораторних аналізів функції печінки відхиляються від нормальних знач=
ень,
повинні припинити прийом
препарату. Повторне призначення німесуліду таким хворим протипоказане. Під =
час
лікування німесулідом хворий повинен утримуватися від застосування інших
аналгетиків. Слід уникати супутнього застосування інших НПЗЗ, у тому числі
селективних інгібіторів циклооксигенази-2.
Хворі, які приймаю=
ть
німесулід і у яких з’явилися грипоподібні симптоми, повинні припинити його
застосування.
У хворих літнього =
віку
підвищена частота небажаних реакцій на НПЗЗ, особливо це стосується можливих
кровотеч та перфорацій у травному тракті, які можуть бути смертельно небезп=
ечними.
Виразка, кровотеча або перфорація у травному
тракті можуть загрожувати життю хворого, особливо якщо в анамнезі є дані про
те, що подібні явища виникали у хворого при застосуванні будь-яких інших НП=
ЗЗ
(без терміну давності). Ризик подібних явищ збільшується разом зі збільшенн=
ям
дози НПЗЗ у хворих, які мають в анамнезі виразку у травному тракті, особливо
ускладнену кровотечею або перфорацією, а також у хворих літнього віку. Таким
хворим лікування слід розпочинати з найменшої можливої ефективної дози. Для=
цих
хворих, а також для тих, хто приймає паралельно низькі дози ацетилсаліцилов=
ої
кислоти чи інших препаратів, що збільшують ризик виникнення ускладнень з бо=
ку
травного тракту, слід розглянути можливість застосування комбінованої терап=
ії
із використанням захисних речовин, наприклад місопростолу або інгібіторів
протонного насоса.
Хворі з токсичним
ураженням травного тракту, особливо пацієнти літнього віку, повин=
ні
повідомляти про будь-які незвичні симптоми, що виникають в ділянці травного
тракту, особливо про кровотечі. Це особливо важливо на початкових стадіях
лікування. Хворих, які приймають супутні препарати, що можуть підвищити риз=
ик
виникнення виразки або кровотечі, такі як кортикостероїди, антикоагулянти, =
СІЗЗС,
антитромбоцитарні засоби (ацетилсаліцилова кислота), потрібно проінформувати про необхідність дотримуватись обережності при застосуванні німесулі=
ду.
У разі
виникнення у хворого, який отримує німесулід, кровотечі або виразки травного
тракту лікування препаратом слід припинити.
НПЗЗ з обережністю=
потрібно призначати хворим із хворобою Крона або неспецифічним виразковим кол=
ітом
в анамнезі, оскільки німесулід може призвести до їх загострення.
Одночасне застосув=
ання
німесуліду з іншими лікарськими засобами, такими як пероральні
контрацептиви, антикоагулянти, антиагреганти, можуть спричинити загострення
хвороби Крона та інших захворювань травного тракту.
Хворі із артеріаль=
ною
гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі, а також хворі із
затримкою рідини в організмі та набряками внаслідок застосування НПЗЗ потребують відповідного контролю стану і консультації лікаря.
Є дані про те, що =
деякі
НПЗЗ, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні, можуть призве=
сти
до незначного ризику виникнення артеріальних тромботичних епізодів, наприкл=
ад
інфаркту міокарда та інсульту. Для виключення ризику виникнення таких явищ =
при
застосуванні німесуліду даних недостатньо.
Хворим із
неконтрольованою артеріальною гіпертензією, гострою серцевою недостатністю,
встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій
та/або цереброваскулярними захворюваннями німесулід потрібно
призначати після ретельної оцінки стану. Таким же чином діють перед призначенням препарату хворим із
факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад при
артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії, цукровому діабеті, курінні.
Хворим із порушенн=
ям
функції нирок або серцевою недостатністю препарат слід призначати з обережн=
істю
у зв’язку з можливістю погіршення ниркової функції=
. У разі погіршення стану хворого лікування потрібно припинити.
За пацієнтами
літнього віку необхідно вс=
тановити
ретельне спостереження через можливість розвитку кровотеч та перфорацій
травного тракту, погіршення функції нирок, печінки або серця. Оскільки
німесулід може впливати на функцію тромбоцитів, його слід з обережністю
призначати хворим із геморагічним діатезом. Однак німесулід не замінює
ацетилсаліцилову кислоту при профілактиці серцево-судинних захворювань.
Були повідомлення =
про
рідкісні випадки тяжких шкірних реакцій при застосуванні НПЗЗ, деякі з них
можуть бути смертельно небезпечними, наприклад ексфоліативний дерматит, син=
дром
Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. У більшості випадків, якщо протягом першого =
місяця
при раніше призначеному курсі лікування виникали дані реакції, то ризик їх
виникнення у пацієнтів значно збільшується. Німесулід необхідно
відмінити при появі перших ознак шкірного висипу, ураження слизових оболоно=
к та
інших алергічних проявів.
Застосування німес=
уліду
може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які планують
вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти, або тим, хто
перебуває на обстеженні з приводу безпліддя, не рекомендується призначати
німесулід.
Німесулід містить
сахарозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковою непереносимістю
фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю
сахарази-ізомальтази.
Застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю.
Пригнічення синтезу простагландину може
несприятливо вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Дані, отримані у
ході досліджень, дають змогу зробити висновок про те, що на ранніх термінах
вагітності застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландину, м=
оже
збільшити ризик мимовільного аборту, виникнення у плода вад серця і
гастрошизису. Абсолютний ризик розвитку аномалії серцево-судинної системи
підвищився з менш ніж 1 % приблизно до 1,5 %. Вважається, що ризик збільшує=
ться
зі збільшенням дози і тривалості застосування.
Не слід приймати німесулід під час І і ІІ тр=
иместрів
вагітності без нагальної потреби. У разі застосування препарату жінкам, які
намагаються завагітніти, або у І і ІІ триместрі вагітності слід вибирати
найменшу можливу дозу і найменшу можливу тривалість лікування.
У ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть=
призвести
до розвитку у плода:
• пневмокардіального токсичного ураження (з передчасним закриттям
артеріальної протоки і гіпертензією в системі легеневої артерії);
• дисфункції нирок, яка може прогресувати до ниркової недостатності з
розвитком маловоддя.
У матері і плода в кінці вагітності можливе:
• збільшення часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникнути
навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
• пригнічення скорочувальної діяльності матки, що може призвести до
затримки або подовження періоду пологів.
Тому німесулід протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Як і НПЗЗ, що пригнічують синтез простагланди=
ну,
німесулід може спричиняти передчасне закриття баталової протоки, легеневу
гіпертензію, олігурію, маловоддя. Зростає ризик розвитку кровотечі, слабкос=
ті
пологової діяльності та периферичного набряку. Існують окремі повідомлення =
про
ниркову недостатність у немовлят, матері яких застосовув=
али
німесулід наприкінці вагітності.
Дослідження на тваринах. Достовірних даних що=
до
застосування німесуліду вагітним не існує. Потенційний ризик для людини не
визначений, отже, призначати німесулід у I та II=
триместрах вагітно=
сті не
рекомендується. Оскільки невідомо, чи проникає німесулід у грудне молоко, й=
ого
застосування протипоказано у період годування груддю.
Німе=
сулід може
погіршити фертильну функцію у жінок, тому його не рекомендується застосовув=
ати
жінкам, які намагаються завагітніти. Жінки, які не можуть завагітніти або
жінки, яким проводиться обстеження стосовно безпліддя, повинні розглянути
питання про припинення застосування німесуліду. Якщо вагітність встановлена=
під
час застосування німесуліду, то лікар має бути про це проінформований.
=
Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
=
Дослідження впливу німесуліду на здатність керув=
ати
автотранспортом або іншими
механічними засобами не проводились, але якщо при застосуванні німесуліду у
пацієнтів виникали головний біль, запаморочення чи сонливість, то їм слід в=
ідмовитись
від керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб
застосування та дози.
Для того, щоб мінімізувати
можливі небажані побічні ефекти, потрібно
застосовувати мінімально ефективну дозу протягом найкоротшого часу. =
Рекомендується
застосовувати після прийому їжі.
Максимальна тривалість курсу лікування Німелганом –
15 діб.
Дорослі: 100 мг німесуліду (1 саше) 2
рази на добу після їди.
Пацієнти літнього віку: корекція дози не потрібна.
Діти віком від 12 років: корекц=
ія
дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок: для
пацієнтів із легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатині=
ну
30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, у той час як тяжке порушення функції
нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/год) є противопоказанням для застосува=
ння Німесуліду.
Вміст пакета висипати у склянку, розчинити водою і
приймати перорально.
Діти.
Німесулід дітям віком до 12 років
протипоказаний.
Передо=
зування.
Симпто=
ми:
апатія, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці. Ці
симптоми, як правило, оборотні при підтримуювальній терапії. Можливе виникн=
ення
шлунково-кишкової кровотечі, артеріальної гіпертензії, гострої ниркової
недостатності, пригнічення дихання, коми, однак такі явища зустрічаються рі=
дко.
Були повідомлення про анафілактоїдні реакції при застосуванні терапевтичних=
доз
НПЗЗ та при їх передозуванні.
Лікува=
ння:
симптоматична та підтримувальна терапія. Даних про виведення німесуліду за
допомогою гемодіалізу немає, але якщо взяти до уваги високий ступінь
зв’язування німесуліду з білками плазми крові (до 97,5 %), то малоймовірно,=
що
діаліз виявиться ефективним. За наявності симптомів передозування або після
застосування великої дози препарату протягом 4 годин після його прийому
пацієнтам можна призначити штучне викликання блювання та/або прийом
активованого вугілля (60-100 г для дорослих), та/або прийом осмотичного
послаблювального засобу. Форсований діурез, підвищення лужності сечі,
гемодіаліз та гемоперфузія можуть бути неефективними внаслідок високого сту=
пеня
зв’язування німесуліду з білками плазми крові. Слід контролювати функції ни=
рок
та печінки.
Специфічного антидоту немає.
Побічні
реакції.
З боку системи крові: анемія, еозинофілія,
тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура.
З боку імунної системи: підвищена чутливість,
анафілаксія.
З боку метаболізму: гіперкаліємія.
З боку психіки: відчуття страху, нервозніст=
ь,
нічні жахливі сновидіння.
З боку нервової системи: з=
апаморочення,
головний біль, сонливість, енцефалоптія (синдром Рейє).
З боку органів зору: нечіткий зір, розлади зору.=
З боку органів слуху: вертиго.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпертензія, геморагія, лабільність артеріаль=
ного
тиску, припливи.
З боку дихальної системи: з=
адишка,
бронхіальна астма, бронхоспазм.
З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання,
запор, метеоризм, гастрит, кровотечі у травному тракті, виразка та перфорац=
ія
дванадцятипалої кишки або шлунка, біль у животі, диспепсія, стоматит,
випорожнення чорного кольору.
З боку гепатобіліарної системи: збільшення рівнів ферментів печінки; гепатит; миттєвий (фульмінантний)
гепатит із летальним наслідком, у тому числі жовтяниця, холестаз.
З боку шкіри: свербіж, висипання, підвище=
ння
пітливість, еритема, дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, набряк
обличчя, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермал=
ьний
некроліз.
З боку сечовидільної системи: д=
изурія,
гематурія, затримка сечовипускання, ниркова недостатність, олігурія,
інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення: набряк, нездужання, астенія,
гіпотермія.
Найчастіше при застосуванні
НПЗЗ спостерігаються побічні реакції з боку травного тракту. Можливе виникн=
ення
пептичних виразок, перфорацій або кровотеч у травному тракті, які іноді
загрожують життю, особливо у хворих літнього віку. Були повідомлення про та=
кі
побічні реакції після застосування цієї групи препаратів: нудота, блювання,
пронос, здуття живота, запор, диспепсія, біль у животі, випорожнення чорного
кольору, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення колітів та хвор=
оби
Крона. Рідше спостерігалися гастрити.
Були повідомлення про
виникнення набряку, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності як
реакцій на застосування НПЗЗ.
Дуже рідко при застосуванні
НПЗЗ можуть спостерігатися такі реакції шкіри, як утворення пухирів, синдром
Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Дані досліджень свідчать про
те, що деякі НПЗЗ, особливо у високих дозах та тривалому застосуванні, можу=
ть
призвести до незначного підвищення ризику виникнення артеріальних тромботич=
них
ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту.
Термін придатності. 3 роки.
Упаковка.=
В са=
ше із
кашованої фольги.
По 1=
0, 20,
30 саше у коробці з картону.
<= o:p>
К=
атегорія
відпуску. За реце=
птом.
Виробник.
ТОВ «АСТРАФАРМ», Україна.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київськ=
а,
6.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
НИМЕЛГАН
(NIME=
LGAN)
Состав:
действующее вещество: nimesulide;
1 саше
по 2 г гранул содержит нимесулида 100 мг;
=
вспомогательные
вещества: =
макрогола цетостеариловый эфир, сахароза, мальтодекст=
рин,
кислота безводная лимонная, ароматизатор «Апельсин».
Лекарственная форма. Гранулы для оральной суспензии.
Основные физико-химические свойства:
=
Светло-желтый зернистый порошок с апельсиновым запахом, пос=
ле
частичного растворения цвет суспензии =
белый
или светло-желтый.
Фармакотерапевтическая группа.
Неселективные нестероидные противовоспалительные
средства. Код АТХ М01А Х17.
Фармакологические свойства.=
Фармакодинамика.
Нимесулид
Фармакокинетика.
В
организме человека нимесулид хорошо всасывается при пероральном
приеме, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 2-3 часа. До
97,5 % нимесулида связывается с белками плазмы крови. Нимесулид активно мет=
аболизируется
в печени при участии CYP2C9, изофермента цитохрома Р450. Основным метаболит=
ом
является парагидроксипроизводное, которое также имеет фармакологическую
активность. Период полувыведения – от 3,2 до 6 часов. Нимесулид =
выводится
из организма с мочой – приблизительно 50 % от принятой дозы. Около 29 % от
принятой дозы выводится с калом в метаболизированном виде. только 1-3 %
выводится из организма в неизмененном состоянии. Фармакокинетический профил=
ь у пациентов пожилого возраста не
изменяется.
Клинические
характеристики.
Показан=
ия.
Лечение о=
строй
боли, первичной дисменореи.
Нимесулид следует применять только как препарат второй линии.
Решение о назначении нимесулида нужно принимать на основании оценки=
всех
рисков для конкретного пациента.
Противо=
показания.
Повышенная чувствительность к нимесулиду или к
любому компоненту препарата.
Гиперергические реакции, в анамнезе (бронхоспазм,
ринит, крапивница) в связи с применением ацетилсалициловой кислоты или друг=
их
нестероидных противовоспалительных препаратов.
Гепатотоксические реакции на нимесулид в анамнез=
е.
С=
опутствующее
применение других веществ с потенциальной гепатотоксичностью.
Алкоголизм и наркотическая зависимость.
Желудочно-кишечные
кровотечения или перфорации в анамнезе, связанные с предыдущим применением
нестероидных противовоспалительных средств.
Язва желудка или двенадцатиперстной кишки в фазе
обострения, наличие в анамнезе язвы, перфорации или кровотечения в
пищеварительном тракте.
Наличие в анамнезе цереброваскулярных кровотечен=
ия
или других кровоизлияний, а также заболеваний, сопровождающихся
кровоточивостью.
Тяжелые нарушения свертываемости крови.
Тяжелая сердечная недостаточность.
Тяжелое нарушение функции почек.
Нарушение функции печени.
Больные с повышенной температурой тела и/или гри=
ппоподобными
симптомами.
ІІІ триместр беременности или период кормления грудью.
Детский возраст до 12 лет.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды
взаимодействий.
Фармакодинамические взаимодействия.
Кортикостероиды:=
i> повышается риск возникновения язвы
пищеварительного тракта или кровотечения.
Антитромбоцитарные средст=
ва и
селективные ингибиторы обратного
захвата серотонина (СИОЗС):
увеличивается риск возникновения кровотечений в пищеварительном тракте.
Антикоагулянты:<=
span
style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:RU'> НПВС могут усиливать дейст=
вие
антикоагулянтов, таких как варфарин или ацетилсалициловая кислота, из-за че=
го
такая комбинация противопоказана больным с тяжелыми расстройствами коагуляц=
ии.
Если такой комбинированной терапии нельзя избежать
Диуретические средства, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента
(АПФ) и антагонисты ангиотензина ІІ.
НПВС могут ослаблять
действие диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых бол=
ьных
с ухудшенной функцией почек (например, у обезвоженных больных или па=
циентов пожилого возраста) совместное применен=
ие
ингибиторов АПФ, антагонистов ангиотензина ІІ или веществ, угнетающих систе=
му
циклооксигеназы, возможно дальнейшее ухудшение функции почек и возникновение
острой почечной недостаточности, которая, как правило, обратима. Эти взаимодействия следует учитывать то=
гда,
когда больной применяет нимесулид совместно с ингибиторами АПФ или
антагонистами ангиотензина ІІ. Следует быть очень осторожным, применяя такую
комбинацию, особенно пациентам
пожилого возраста. Больные должны получать достаточное количество жидкости,=
а
почечную функцию надо тщательно контролировать после начала применения такой
комбинации. Нимесулид временно ослабляет действие фуросемида относительно выведения натрия и в меньшей степени – выведение калия, а также уменьшает диуретический эффект. Совместное применение фуросемида и Н
У здоровых добровольцев
нимесулид быстро снижает эффект фуросемида, направленный на выведение натри=
я и
в меньшей степени – на вве=
дение
калия, а также снижает мочегонное действие. Одновременное применение=
нимесулида и фуросемида приводит к уменьшению
(приблизительно на 20 %) площади под кривой «концентрация-время» (AUC) и
снижению кумулятивной экскреции фуросемида без изменений почечного клиренса
фуросемида.
Фармакокинетические взаимодействия с другими лекарственными средствам=
и.
Были сообщения о том, что НПВС уменьшают клиренс лития, что приводит к
увеличению уровня лития в плазме крови и токсичности лития. При назначении =
Нимесулид=
а больным, получающим терапию препаратами
лития, следует часто проводить контроль уровня лития в плазме крови.
Нет клинически значимого взаимодействия с глибенкламидом, теофиллином,
варфарином, дигоксином, циметидином и антацидными препаратами (комбинация
алюминия и магния гидроксида) in vi=
vo.
Нимесулид угнетает активность фермента CYP2С9. При одновременном применении=
с
нимесулидом препаратов, которые являются субстратами этого фермента,
концентрация их в плазме крови может повышаться. Нужна осторожность в случа=
е,
когда нимесулид назначается меньше чем за 24 часа до или меньше чем за 24 ч=
аса
после приема метотрексата, так как возможно повышение уровня последнего в
сыворотке крови и увеличения его токсичности.
Из-за влияния на поч=
ечные
простагландины ингибиторы синтетаз, к которым относится нимесулид, могут
повышать нефротоксичность циклоспоринов.
Влияние других препаратов на нимесулид.
Исследования in vitro показали, что нимесулид
вытесняется из мест связывания толбутамидом, салициловой кислотой и вальпро=
евой
кислотой. Не смотря на то, что эти взаимодействия были обнаружены в плазме
крови, обозначенные эффекты не наблюдались в процессе клинического применен=
ия
препарата.
Особенности применения.
Нежелательные побочные эффекты можно свести к минимуму, применяя саму
меньшую эффективную дозу в течение самого короткого периода времени, необходимого для конт=
роля
симптомов заболевания.
При отсутствии эффекти= вности лечения (уменьшения симптоматики заболевания) терапию препаратом следует прекратить.
Во время лечения нимес= улидом рекомендуется избегать одновременного применения гепатотоксических препарат= ов, а также воздерживаться от употребления алкоголя. Применение НПВС может маскировать повышение температуры тела, связанное с фоновой бактериальной инфекцией. В случае повышения температуры тела или появления гриппоподобных симптомов у пациентов, применяющих нимесулид, прием препарата необходимо отменить.
Были сообщения о серьезных реакциях со стороны печени во время лечения
препаратами нимесулида, в том числе с летальным исходом. Больные, у которых наблюдаются=
симптомы, похожие на симптомы поражения
печени, такие как анорекси=
я,
тошнота, рвота, боль в животе, утомляемость, темный цвет мочи, или больные,=
у
которых данные лабораторных анализов функции печени отклоняются от нормальн=
ых
значений, должны прекратить прием
препарата. Повторное назначение нимесулида таким больным противопоказано. Во
время лечения нимесулидом больной должен воздерживаться от применения других
аналгетиков. Следует избегать сопутствующего применения других НПВС, в том
числе селективных ингибиторов циклооксигеназы-2.
Больные, принимающие нимесулид и у которых появились гриппоподобные с=
имптомы
должны прекратить его применение.
У больных пожилого возраста повышена частота нежелательных реакций на
НПВС, особенно это касается возможных кровотечений и перфораций в
пищеварительном тракте, которые могут быть смертельно опасными.
Язва, кровотечение или перфорация в пищеварительном тракте могут угрожать жизни больного, особенно если в анамнезе имеются данные о том, что подобные явления возникали у боль= ного при применении каких-либо других НПВС (без срока давности). Риск подобных явлений увеличивается вместе с увеличением дозы НПВС у больных, которые име= ют в анамнезе язву в пищеварительном тракте, особенно осложненную кровотечением = или перфорацией, а также у больных пожилого возраста. Таким больным лечение сле= дует начинать с самой меньшей возможной эффективной дозы. Для этих больных, а та= кже для тех, которые принимают параллельно низкие дозы ацетилсалициловой кислоты или других препаратов, увеличивающих риск возникновения осложнений со сторо= ны пищеварительного тракта, следует рассмотреть возможность применения комбинированной терапии с использованием защитных веществ, например, мисопростола или ингибиторов протонного насоса.
Больные с токсическим поражением пищеварительного тракта, особенно =
span>пациенты
пожилого возраста, должны сообщат=
ь о
каких-либо необычных симптомах, возникающих в области пищеварительного трак=
та,
особенно о кровотечениях. Это особенно важно на начальных стадиях лечения.
Больных, принимающих сопутствующие препараты, которые могут повышать риск
возникновения язвы или кровотечения, такие как кортикостероиды, антикоагуля=
нты,
СИОЗС, антитромбоцитарные средства (ацетилсалициловая кислота), нужн=
о проинформировать о необходимости соблюдать осторожность=
при
применении нимесулида.
В случае возникновения у больного, получающего Нимесулид
НПВС с осторожностью нужно
назначать больным с болезнью Крона или со неспецифическим язвенным колитом в
анамнезе, так как нимесулид может привести к их обострению.
Одновременное применение нимесулида с другими лекарственными средства=
ми, такими
как оральные контрацептивы,
антикоагулянты, антиагреганты, могут вызвать обострение болезни Крона и дру=
гих
заболеваний пищеварительного тракта.
Больные с артериальной гипертензией и/или сердечной недостаточностью в
анамнезе, а также больные с задержкой жидкости в организме и отеками вследс=
твие
применения НПВС, требуют
соответствующего контроля состояния и консультации врача.
Есть данные о том, что некоторые НПВС, особенно в высоких дозах и при
длительном применении, могут привести к незначительному риску возникновения
артериальных тромботических эпизодов, например, инфаркту миокарда и инсульт=
у.
Для исключения риска возникновения таких явлений при применении нимесулида
данных недостаточно.
Больным с неконтролированной артериальной гипертензией, острой сердеч=
ной
недостаточностью, установленной ишемической болезнью сердца, заболеваниями
периферических артерий и/или цереброваскулярными заболеваниями, нимесулид н=
ужно назначать после тщательной оценки сост=
ояния.
Таким же образом дают перед
назначением препарата больным с факторами риска развития сердечно-сосудистых
заболеваний, например, при артериальной гипертензии, гиперлипидемии, сахарн=
ом
диабете, при курении.
Больным с нарушением функции почек или с сердечной недостаточностью
препарат следует назначать с осторожностью в связи с возможностью ухудшения почечной функци=
и. В
случае ухудшения состояния больного лечение нужно прекр=
атить.
За пациентами пожило=
го
возраста необходимо устано=
вить
тщательное наблюдение из-за возможности развития кровотечений и перфораций
пищеварительного тракта, ухудшения функции почек, печени или сердца. Так как
нимесулид может влиять на функцию тромбоцитов, его следует с осторожностью
назначать больным с геморрагическим диатезом. Однако нимесулид не заменяет
ацетилсалициловую кислоту при профилактике сердечно-сосудистых заболеваний.=
Были сообщения об очень редких случаях тяжелых кожных реакций при
применении НПВС, некоторые из них могут быть смертельно опасными, например,
эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальн=
ый
некролиз. В большинстве случаев, если в течение первого месяца при р=
анее
назначенном курсе лечения возникали данные реакции, то риск их возникновени=
я у
пациентов значительно увеличивается.
Нимесулид необходимо отмен=
ить
при появлении первых признаков кожных высыпаний, поражения слизистых оболоч=
ек и
других аллергических проявлений.
Применение нимесулида может нарушать женскую фертильность и не
рекомендуется женщинам, планирующим беременность. Женщинам, которым сложно
забеременеть, или тем, которые находятся на обследовании по поводу бесплодия, не рекомендуется назначать
нимесулид.
Нимесулид содержит
сахарозу, поэтому его не следует назначать больным с наследственной
непереносимостью фруктозы, мальабсорбцией глюкозы-галактозы или
недостаточностью сахаразы-изомальтазы.
Применение в период
беременности или кормления грудью.
Угнетение синтеза простагландина может неблагоприятно влиять на беременность и/или развитие плода. Данные, полученные в ходе исследований, позволяют сделать вывод о то= м, что на ранних сроках беременности применение препаратов, угнетающих синтез простагландина, может увеличить риск непроизвольного аборта, возникновения у плода пороков сердца и гастрошизиса. Абсолютный риск развития аномалии сердечно-сосудистой системы повышался с менее чем на 1 % приблизительно до = 1,5 %. Считается, что риск увеличивается с увеличением дозы и длительности применения.
Не следует принимать н= имесулид во время І и ІІ триместров беременности без крайней необходимости. В случае применения препарата женщинам, которые пытаются забеременеть, или в І и ІІ триместрах беременности, следует выбирать наименьшую возможную дозу и наименьшую возможную продолжительность лечения.
В ІІІ триместре беременно= сти все ингибиторы синтеза простагландина могут привести к развитию у плода:
• пневмокардиального токс= ического поражения (с преждевременным закрытием артериальных проток и гипертензией в системе легочной артерии);
• дисфункции почек, котор= ая может прогрессировать до почечной недостаточности с развитием маловодия.
У матери и плода в конце беременности возможно:
• увеличение времени кровотечения, антиагрегационный эффект, который может возникнуть даже при применении очень низких доз препарата;
• угнетение сократительной деятельности матки, что может привести к задержке или удлинению периода род= ов.
Поэтому нимесулид противо= показан в ІІІ триместре беременности.
Как и НПВС, угнетающие синтез простагландина, нимесулид может вызывать
преждевременное закрытие боталлова протока, легочную гипертензию, олигурию,
маловодье. Увеличивается риск развития кровотечения, слабости родовой
деятельности и периферического отека. Существуют отдельные сообщения о поче=
чной
недостаточности у младенцев, матери которых применяли нимесулид в конце беременност=
и.
Достоверных данных относительно применения нимесулида беременным не существ=
ует.
Потенциальный риск для человека не определен, так что, назначать нимесулид =
в I
и II триместрах беременности не рекомендуется. Так как неизвестно, проникае=
т ли
нимесулид в грудное молоко, его применение противопоказано в период кормлен=
ия
грудью.
Нимесулид
может ухудшить фертильную функцию у женщин, поэтому его не рекомендуется
применять женщинам, которые пытаются забеременеть. Женщины, которые не могут
забеременеть или женщины, которым проводится обследование относительно
бесплодия, должны рассмотреть вопрос о прекращении применения нимесулида. Е=
сли
беременность установлена во время применения нимесулида, то врач должен быт=
ь об
этом проинформирован.
=
Способность влиять на скоро=
сть
реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
=
И=
сследования
влияния нимесулида на способность управлять автотранспортом или друг=
ими механическими средствами не проводились, но если при применении
нимесулида у пациентов возникали головная боль, головокружение или сонливос=
ть,
то им следует отказаться от управления автотранспортом или другими механизмами.<=
/p>
Способ применения и дозы.=
span> =
Для того, чтобы минимизировать возможные
нежелательные побочные эффекты, нужно применять минимально эффективную дозу =
на
протяжении самого короткого времени. Рекомендуется применять после
приема еды.
Максимальная
длительность курса лечения Нимелганом –
15 суток.
Взрослые:
100 мг
нимесулида (1 саше)
2 раза в сутки после еды.
Пациенты
пожилого возраста: коррекция
дозы не нужна.
Дети
старше 12 лет: коррекция
дозы не нужна.
Пациенты
с нарушением функции почек: для
пациентов с легким или умеренным нарушением функции почек (клиренс креатини=
на
30-80 мл/мин) коррекция дозы не нужна, в то время как тяжелое нарушение фун=
кции
почек (клиренс креатинина <30 мл/час) является противопоказанием для при=
менения
нимесулида=
.
Содержимое
пакета высыпать в стакан, растворить водой и принимать перорально.
Дети.
Нимесулид детям до 12 лет противопоказан.
Передозировка.=
b> =
Симптомы: апатия, сонливость, тошнот=
а,
рвота, боль в эпигастральной области. Эти симптомы, как правило, обратимы п=
ри
поддерживающей терапии. Возможно возникновение желудочно-кишечного
кровотечения, артериальной гипертензии, острой почечной недостаточности,
угнетения дыхания, комы, однако такие явления встречаются редко. Были сообщ=
ения
об анафилактоидных реакциях при применении терапевтических доз НПВС и при их
передозировке.
Лечение: симптоматическая и
поддерживающая терапия. Данных о выведении нимесулида при помощи гемодиализа
нет, но если взять во внимание высокую степень связывания нимесулида с белк=
ами
плазмы крови (до 97,5 %), то маловероятно, что диализ окажется эффективным.=
При
наличии симптомов передозировки или после применения большой дозы препарата=
в
течение 4 часов после его приема пациентам можно назначить искусственное
вызывание рвоты и/или прием активированного угля (60-100 г для взрослых), и=
/или
прием осмотического слабительного средства. Форсированный диурез, повышение=
щелочности
мочи, гемодиализ и гемоперфузия могут быть неэффективными вследствие высокой
степени связывания нимесулида с белками плазмы крови. Следует контролировать
функции почек и печени.
Специфического
антидота нет.
Побочные реакции. =
Со
стороны системы крови: анемия, эозинофилия, тромбоцитопения, панцитопен=
ия,
пурпура.
Со
стороны иммунной системы: повышенная чувствительность, анафилаксия.
Со
стороны метаболизма: гиперкалиемия.
Со
стороны психики: ощущение страха, нервозность, ночные кошмарные с=
ны.
Со
стороны нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость,
энцефалоптия (синдром Рейе).
Со
стороны органов зрения: нечеткость зрения, расстройства зрения.
Со
стороны органов слуха: вертиго.
Со
стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, артериальная гипертензия, геморрагия,
лабильность артериального давления, приливы.
Со
стороны дыхательной системы: одышка, бронхиальная астма, бронхоспазм.
Со
стороны пищеварительного тракта: диарея, тошнота, рвота, запор, метеоризм, гастри=
т,
кровотечения в пищеварительном тракте, язва и перфорация двенадцатиперстной
кишки или желудка, боль в животе, диспепсия, стоматит, испражнения черного
цвета.
Со
стороны гепатобилиарной системы: увеличение уровней ферментов печени; гепатит;
мгновенный (фульминантный) гепатит с летальным исходом, в том числе желтуха,
холестаз.
Со
стороны кожи: зуд, сыпь, повышенная потливость, эритема, дерма=
тит,
крапивница, ангионевротический отек, отек лица, полиморфная эритема, синдром
Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со
стороны мочевыделительной системы: дизурия, гематурия, задержка мочеиспускания,
почечная недостаточность, олигурия, интерстициальный нефрит.
О=
бщие
нарушения: отек, недомогание, астения, гипотермия.
Чаще всего при применении НПВС наблюдаются побоч=
ные
реакции со стороны пищеварительного тракта. Возможно возникновение пептичес=
ких
язв, перфораций или кровотечений в пищеварительном тракте, которые иногда
угрожают жизни, особенно у больных пожилого возраста. Были сообщения о таких
побочных реакциях после применения этой группы препаратов: тошнота, рвота,
понос, вздутие живота, запор, диспепсия, боль в животе, испражнения черного
цвета, кровавая рвота, стоматит с изъязвлениями, обострение колитов и болез=
ни
Крона. Реже наблюдались гастриты.
Были сообщения о возникновении отека, артериальн=
ой
гипертензии и сердечной недостаточности как реакций на применение НПВС.
Очень редко при применении НПВС могут наблюдаться
такие реакции кожи, как образование пузырей, синдром Стивенса-Джонсона и
токсический эпидермальный некролиз.
Данные исследований свидетельствуют о том, что
некоторые НПВС, особенно в высоких дозах и длительном применении, могут
привести к незначительному повышению риска возникновения артериальных
тромботических осложнений, например, инфаркта миокарда или инсульта.
Срок годности.<=
/b> 3 года.
Упаковка.
В са=
ше из кашированной
фольги.
По 1=
0, 20,
30 саше в коробке из картона.
Категория отпуска.= По рецепту.
Производитель.
ООО «АСТРАФАРМ», Украина.
Местонахождение произв= одителя и адрес места внедрения его деятельности.
08132, Киевская обл.,
Киево-Святошинский р-н, г. Вишневое, ул. Киевская, 6.