ІНСТ= ;РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

КАЛЕ= ;ТРА^®

Склад:

діюч= ;і речовини: l= 3;опінавір, ритонавір;=

1 мл розчину містить 80 мг лопінавіру = 10; 20 мг ритонаві&= #1088;у;

допо= ;міжні речовини: полі= ;оксил 40 гідрогенізl= 6;ваної олії рицино = 74;ої, вода очищен = 72;, натрію хлорид, натрію цитр = 72;т, натрію сахарин, калію ацесульфам, кислота лимонна безводна, етанол безводний, п= 088;опіленглік&= #1086;ль, левоментол, повідон, гліцерин, сироп кукурудзянl= 0;й з високим вмістом фру = 82;този, ароматизатl= 6;р «Магнасвіт&raqu= o;, олія м’яти перцевої, ароматизатl= 6;р ванільний, ароматизатl= 6;р бавовняний кондитерсьl= 2;ий.

Лікарсь= ;ка форма. Розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Осно= ;вні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: прозорий розчин від світло-жовт = 86;го до золотист = 86;го кольору, яки= 081; фактично не містить сто = 88;онніх часток.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Анти= ;вірусні засоби для системного застосуванl= 5;я. Антивіруснo= 0; засоби для лікування ВІЛ-інфекці = 81;, комбінації. Код АТХ J05A R10.

Фармаколог&= #1110;чні властивосm= 0;і.

Фармk= 2;кодинаміка.

Лопінавір ̵= 1; інгібітор протеаз ВІЛ-1 і ВІЛ-2 – запоб= ігає розщепленнn= 2; gag pol поліпротеї= ;ну, призводячи до продукуванl= 5;я незрілого неінфекційl= 5;ого вірусу.

Ритонавір ̵= 1; це пептидомімk= 7;тичний інгібітор ВІЛ-1 та ВІЛ-2 аспартилпрl= 6;теаз для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Гальмуваннn= 3; ВІЛ-протеаз = 80; робить цей фермент нездатним д = 86; обробки попередникk= 2; gag pol поліпроте= 11;ну, що призводить до утворенн= 03; морфологіч&= #1085;о незрілих ВІЛ-частино = 82;, нездатних д = 86; ініціюваннn= 3; нових циклі = 74; інфікуваннn= 3;. Ритонавір має селективну спорідненіl= 9;ть з ВІЛ-протеа= 079;ою і низьку інгібіторнm= 1; активність проти людсь = 82;их аспартилпрl= 6;теаз.

Аl= 5;тивірусна активність in vitro.

Антивірусн= ;у активність лопінавіру in vitro проти лабораторнl= 0;х штамів ВІЛ, а також кліні = 95;них ізолятів ВІ = 51; оцінювали відповідно = 74; гостроінфіl= 2;ованих лімфобластl= 5;их клітинах і лімфоцитах периферичнl= 6;ї крові. За від&#= 1089;утності сироватки крові людин = 80; середня 50 % ефективна концентрацo= 0;я (EC₅₀) лопінавіру проти п’яти різних лабораторнl= 0;х штамів ВІЛ-1 становила 19 нМ. У присутностo= 0; 50 % сироватки крові людин = 80; середня EC₅₀ лопінавіру проти ВІЛ-1_IIIB в клітинах МТ4 складала від 17 до 102 нМ. За відсутностo= 0; сироватки крові людин = 80; середня EC₅₀ лопінавіру становила 6,5 нМ проти декількох клінічних ізолятів ВІЛ-1.

Рk= 7;зистентніс= 090;ь.

В експерименm= 0;ах in vitro були виділені ізоляти ВІЛ-1 зі зниженою чутливістю до лопінавіру. ВІЛ-1 був інку&= #1073;ований в умовах in vitro з лопінавіроl= 4; або з лопінавіроl= 4; та ритонавіроl= 4; у концентрацo= 0;ях, що відповід = 72;ють плазмовим концентрацo= 0;ям під час прийому ло = 87;інавіру/рит&= #1086;навіру. Аналіз генотипу та фенотипу вірусів, від= 110;браних у цих експер= 080;ментах, дає змогу пр= 080;пустити, що присутністn= 0; ритонавіру = 74; таких концентрацo= 0;ях не має вимірюваноk= 5;о впливу на селекцію резистентнl= 0;х до лопінаві = 88;у вірусів. Загалом хар = 72;ктеристика в умовах in vitro фенотипічнl= 6;ї перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті між лопінавіроl= 4; та іншими інгібітораl= 4;и протеази да= 08; змогу припу = 89;тити, що знижена чутливість до лопінаві = 88;у тісно корелює зі зниженою чутливістю до ритонавіру та індинавіру, але зі зниже= 085;ою чутливістю до ампренавірm= 1;, саквінавірm= 1; і нелфінавірm= 1; така тісна кореляція в= 10;дсутня.

Перех= ;ресна резистентнo= 0;сть.

Виз = 85;ачали активність інших інгібіторіk= 4; протеази проти ізолятів, що виявляли зб= 10;льшення резистентнl= 6;сті до лопінавіру після терап= 10;ї лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; у пацієнтів, &#= 1103;ких раніше лікували інгібітораl= 4;и протеази. Присутністn= 0; перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті до інших інгібіторіk= 4; протеази була проана = 83;ізована на 18 ізолятах, виділених після різко = 75;о підвищення вірусного навантаженl= 5;я у пацієнтів, яких раніше лікували інгібітораl= 4;и протеази, що продемонстl= 8;ували збільшення резистентнl= 6;сті до лопінавіру = 91; рамках трьох дослі = 76;жень лопінавіру/ = 88;итонавіру фази II і одного досл= 10;дження фази IIІ. У середньому ЕС₅₀лопінаk= 4;іру цих 18 ізолятів, виділених н = 72; вихідному рівні та після різкого підвищення = 74;ірусного навантаженl= 5;я, була у 6,9–63 раз = 80; вищою, ніж ЕС50 проти ВІЛ «дикого» типу. Загало= 084; ізоляти, виділені після різкого підвищення вірусного навантаженl= 5;я, виявляли таку саму перехресну резистентнo= 0;сть (якщо така перехресна резистентнo= 0;сть існувала на = 074;ихідному рівні) або розвивали нову суттєв = 91; перехресну резистентнo= 0;сть до індинаві = 88;у, саквінавірm= 1; та атазанавірm= 1;. Було відзначено помірне зниження активності ампренавірm= 1; із середнім збільшенняl= 4; ЕС₅₀ ізолятів, виділених н = 72; вихідному рівні та піс= 083;я різкого підвищення вірусного навантаженl= 5;я, у 3,7–8 разів. Ізоляти зберігали чутливість до типранав= 10;ру із середнім збільшенняl= 4; ЕС₅₀ ізолятів, виділених н = 72; вихідному рівні та піс= 083;я різкого підвищення вірусного навантаженl= 5;я, у 1,9–1,8 раза порівняно і = 79; ЕС₅₀ проти ВІЛ «дикого&raq= uo; типу.

Гk= 7;нотипні кореляти зниженої фенотипної = 95;утливості до лопінавіру = 91; вірусах, які з’явилися під дією інших інгібіторіk= 4; протеази.=

Оцінювалас= ;я антивіруснk= 2; активність лопінавіру in vitro проти 112 клінічних ізолятів, виділених у хворих, у яких, незважаючи на попередн= 08; лікування одним чи кількома інгібітораl= 4;и протеази, кількість РНК ВІЛ становила більше ніж 1000 копій/мл. У цій групі зниження чутливості in vitro до лопінавіру обумовлюваl= 3;о такі мутаці= 11; у протеазі ВІЛ: L10F/I/R/V, K20M/R, L24I, M46I/L, F53L, I54L/T/V, L6= 3P, A71I/L/T/V, V82A/F/T, I84V і L90M.

Зміни на електрокарk= 6;іограмі.

Інтервал QTcF був оцінени = 81; у рандомізовk= 2;ному перехресноl= 4;у плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; та з активни= 084; контролем дослідженнo= 0; (моксифлокс = 72;цин 400 мг 1 раз на добу) у 39 здорових дорослих добровольцo= 0;в шляхом 10 вимірювань через 12 годин на 3-й день. Максимальнk= 2; середня (95 % верхнього довірчого інтервалу) різниця з плацебо в значеннях QTcF склала 3,6 (6,3) і 13,1 (15,8) для дози 400/100 мг двічі на доб= 091; і надтерапевm= 0;ичної дози 800/200 мг двічі на доб= 091; для лопінавіру/ = 88;итонавіру відповідно. Подовження інтервалу QRS від 6 мсек до 9,5 мсек, яке індукуєтьсn= 3; високими до = 79;ами лопінавіру/ = 88;итонавіру (800/200 мг двічі на = добу), сприяє пролонгаціo= 1; QT. Два режими призвели до експозиції на третій день, прибли= 079;но в 1,5 і 3 рази вищої, ніж та, що спостерігаl= 3;ася з постійною рекомендовk= 2;ною дозою лопін = 72;віру/ритона&= #1074;іру (один раз або двічі на доб= 091;). При цьому не спостерігаl= 3;ося збільшення QTcF > 60 мсек порівняно з базовим або збільшення інтервалу QTcF, який не перевищуваk= 4; потенційно клінічно значущий поріг 500 мсек.<= /o:p>

Помірне подовження інтервалу PR також відзн = 72;чалося у пацієнтів, які отримували лопінавір/р = 80;тонавір, у такому ж дослідженнo= 0; на третій день. Середн= 110; відхилення від базовог = 86; для інтервалу PR були від 11,6 мсек до 24,4 мсеl= 2; у 12-годинному інтервалі. М= 072;ксимальний інтервал PR склав 286 мсек, o= 0; блокада серця другого чи третього ступеня не с= 087;остерігала&= #1089;я.

Фармакокін&= #1077;тика.

Фармакокін= ;етичні властивостo= 0; лопінавіру при введенн= 10; разом з ритонавіроl= 4; вивчали у здорових дорослих добровольцo= 0;в та у ВІЛ-інфі&#= 1082;ованих осіб; при цьому не бул= 086; отримано достовірноo= 1; різниці між параметрамl= 0; у цих двох групах. Лопінавір майже повністю розпадаєтьl= 9;я під дією CYP3A. Ритонавір гальмує метаболічнl= 0;й розпад лопінавіру = 10;, таким чином, зумовлює збільшення концентрацo= 0;ї лопінавіру = 91; плазмі кров= 10;. Порівняння результатіk= 4; різних досліджень показало, що при застосуванl= 5;і лопінавірm= 1;/ритонавіру у дозі 400/100 мг два рази &= #1085;а добу ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам середня концентрацo= 0;я лопінавіру при рівноважноl= 4;у стані вища у 15= –20 разів порівняно з концентрацo= 0;єю ритонавіру. Концентрацo= 0;я ритонавіру = 91; плазмі кров= 10; становить менше 7 % від концентрацo= 0;ї, яка спостерігаn= 8;ться після введення ритонавіру = 91; дозі 600 мг два рази на добу. В експерименm= 0;ах in vitro показано, що антивіруснk= 2; ефективна концентрацo= 0;я ЕС₅₀ лопінавіру приблизно в 10 разів нижча, ніж концент = 88;ація ритонавіру. Таким чином, антивіруснk= 2; активність лікарськогl= 6; засобу Калет= ра^® зумовлена наявністю лопінавіру.

Вl= 9;моктування.

При багатоl= 8;азовому застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру у дозі 400/100 мг двічі на доб= 091; протягом 2-х тижнів без обмеження у їжі С_max лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; становив 12,3 ± 5,4 мкг/мл (середнє значення ± стандартне = 74;ідхилення) приблизно через 4 години післ= 03; введення. Середня концентрацo= 0;я у рівноважноl= 4;у стані перед введенням ранкової дози становила 8,1 ± 5,7 мкг/мл. Величина AUC дл= я лопінавіру через 12 годин після введення ст = 72;новила в середньом = 91; 113,2 ± 60,5 мкг/год/м = 83;. Величина абсолютної біологічноo= 1; доступностo= 0; лопінавіру при введенн= 10; разом з рито= 085;авіром у людини не встановленk= 2;.

Вl= 7;лив їжі на абсорбцію при пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і.

При прийомo= 0; розчину лопінавіру/ = 88;итонавіру разом з їжею з помірним вмістом жир = 91; AUC і С_max лопінавіру збільшувалl= 0;ся відповідно на 80 % і 54 %. Прийом= ; лопінавіру/&#= 1088;итонавіру разом з жирною їжею (872 ккал, 55,8 % жирів) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям натще призв = 86;див до збільшення AUC і С_max лопінавіру відповідно на 130 % та 56 %. Для збільшення біодоступнl= 6;сті і мінімізаціo= 1; коливань фармакокінk= 7;тичних параметрів лопінавіру/ = 88;итонавіру рекомендуєm= 0;ься приймати пр = 77;парат разом з їжею. <= o:p>

Рl= 6;зподіл.

У рівноважноl= 4;у стані приблизно 98–99= % лопінавіру зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми. Лопінавір здатний зв’= 03;зуватися як з альфа-1-ацидг&#= 1083;ікопротеїн= ом, так і з альбуміном, але спорідненіl= 9;ть лопінавіру = 79; альфа-1-ацидг&#= 1083;ікопротеїн= ом більша. При застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру у дозі 400/100 мг двічі на доб= 091; зв’язуваннn= 3; лопінавіру = 79; білками в рівноважноl= 4;у стані залишаєтьсn= 3; постійним при широком = 91; діапазоні концентрацo= 0;й і не відрізняєтn= 0;ся у здорових добровольцo= 0;в та у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів.=

Бo= 0;отрансформ= 072;ція.

Експеримен= ;ти in vitro на мікросомах печінки людини показали, що &#= 1083;опінавір метаболізуn= 8;ться переважно ш = 83;яхом окиснення. Лопінавір інтенсивно розпадаєтьl= 9;я у печінці пі= 076; дією систем = 80; цитохрому Р450, зокрема ізоферментm= 1; CYP3A. Ритонавір = 08; потужним інгібітороl= 4; активності CYP3A і тим самим гальмує розпад лопінавіру = 10; зумовлює збільшення його концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і. Експерименm= 0;и з міченим 14С-лопінавір&#= 1086;м показали, що після введення людям однор = 72;зової дози лопінавіру/ = 88;итонавіру 400/100 мг 89 % від загальної радіоактивl= 5;ості у плазмі крові було зумовлене материнськl= 6;ю субстанцієn= 2;. У людини іде= 085;тифіковано принаймні 13 окиснювальl= 5;их метаболітіk= 4; лопінавіру. 4-оксо та 4-гідроксиме= 090;аболітні ізомерні пари є основ= 085;ими метаболітаl= 4;и, що мають ант= 080;вірусну активність, однак представляn= 2;ть лише незнач = 85;і кількості загальної радіоактивl= 5;ості плазми. Показано, що ритонавір стимулює активність метаболічнl= 0;х ферментів і тим самим прискорює власний метаболічнl= 0;й розпад та, імовірно, прискорює метаболізм = 83;опінавіру. При введенн= 10; повторних д = 86;з концентрацo= 0;я лопінавіру перед насту = 87;ним застосуванl= 5;ям зменшуєтьсn= 3;, стабілізацo= 0;я концентрацo= 0;ї досягаєтьсn= 3; приблизно протягом періоду від 10 днів до 2 тижнів.

Вивед= ;ення.

Після введення 14С-лопінавір&#= 1091;/ритонавіру у дозі 400/100 мг разом із сечею і фека= 083;іями виводилося відповідно 10,4 ± 2,3 % і 82,6 ± 2,5 % від введеної дози. У незміненомm= 1; вигляді знаходилосn= 0; 2,2 % та 19,8 % лопінавіру = 91; сечі і фекаліях відповідно. Після багаторазоk= 4;ого введення препарату у незміненомm= 1; вигляді з сечею виводилось менше 3 % лопінавіру від введено= 11; дози. Період напіввиведk= 7;ння (зниження ві= 076; максимальнl= 6;ї до мінімаль = 85;ої концентрацo= 0;ї препарату в рівноважноl= 4;у стані) лопінавіру протягом 12-го&= #1076;инної перерви між введеннями препарату в середньому становить 5–6 годин, а уявний загальний кліренс (CL/F) лопінавіру дорівнює 6–7 л/год.

Фармакокін= ;етика у дітей.

Фармакокін= ;етика прийому лопінавіру/ = 88;итонавіру у формі пероральноk= 5;о розчину в дозах 300 мг/75 м= г/м² двічі на добу і 230 мг/57,5 мг/м² двічі на добу була вивчена у 53 дітей у віці від 6 місяців до 12 років. Стійкі середні рівні AUC, С_maxта С_min становили 72,6= ± 31,1 mг·год/мл, 8,2 = ± 2,9 mг/мл та 3,4 ± 2,1 mг/мл відповідно після прийому лопінавіру/ = 88;итонавіру у пероральн = 86;му розчині в дозах 230 мг/57,5 мг/= м² без невірапіну (n&n= bsp;=3D 12) та 85,8 ± 36,9 mг·год/мл, 10,0 = ± 3,3 mг/мл та 3,6 ± 3,5 mг/мл відповідно після прийому лопінавіру/ = 88;итонавіру у пероральн = 86;му розчині в дозах 300 мг/75 мk= 5;/м² з невірапіноl= 4; (n =3D 12). Зазначе = 85;ий режим дозування забезпечив концентрацo= 0;ї лопінавіру = 91; плазмі, подібні до таких у доро= 089;лих пацієнтів, які одержували 400 мг/100 мг двічі на добу без невірапіну. Лопінавір/р = 80;тонавір не слід застосовувk= 2;ти один раз на д&#= 1086;бу дітям.

Результати досліджень = 91; дітей (рівні експозиції становили н = 72; 35% нижче для AUC₁₂ та &#= 1085;а 75% нижче для C_min, ніж у дорослих) віком від 14 днів до 3 місяців сві = 76;чать про неоптимальl= 5;у експозицію препарату, щ= 086; потенційно може призвести д = 86; неадекватнl= 6;ї відповіді н = 72; пригніченнn= 3; вірусу та до &#= 1087;ояви резистентнl= 6;сті.

Сm= 0;ать, расова приналежніl= 9;ть, вік.

Фармакокін= ;етика у пацієнтів літнього віку не вивчалася. Н= 077; було виявлено жо = 76;них відмінностk= 7;й пов’язаних = 79; віком, статт= 102; або расовою приналежніl= 9;тю у фармакокінk= 7;тиці дорослих па = 94;ієнтів.

Нl= 0;ркова недостатніl= 9;ть.

Фармакокін= ;етика лопінавіру/ = 88;итонавіру не була вивчена у хворих з нир= 082;овою недостатніl= 9;тю; проте нирковий кліренс лопінавіру незначний, зменшення загального кліренсу у хворих на ниркову недостатніl= 9;ть не очікується.

Пk= 7;чінкова недостатніl= 9;ть.

Стійкі фармакокінk= 7;тичні параметри лопінавіру = 91; ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції печ= 10;нки порівнювалl= 0;ся з такими у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з нормальною функцією пе = 95;інки у дослідженнo= 0; багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру у дозі 400/100 мг двічі на добу. Спост= ерігалося обмежене збільшення загальних концентрацo= 0;й лопінавіру = 87;риблизно на 30 % у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з легким і пом= 110;рним ступенем порушення функції печінки, не очікується, що таке збільшення = 84;атиме клінічне зн = 72;чення.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.

ВІЛ-o= 0;нфекції у дорослих і дітей віком від 14 днів – у комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

Протипоказ&= #1072;ння.

·      П= ;ідвищена чутливість до лопінавіру або ритонав= 10;ру, або до будь-якого неактивногl= 6; компонента = 87;репарату.

·      Тяжке порушення функції печінки.

·      Калетр&#= 1072;^® містить лопінавір і ритонавір, які є інгібі= 090;орами ізоферментm= 1; CYP3A цитохрому Р450. Лопінавір= /ритонавір не можна застосовувk= 2;ти одночасно з препаратамl= 0;, кліренс яки = 93; значною мірою залежить ві = 76; активності CYP3A і підвищенн= 03; концентрацo= 0;ї яких у плазм= 110; крові може спричинити появу серйозних та/або таких, &= #1097;о загрожують життю, реакцій. До переліку та = 82;их лікарських засобів входять:

= Зб= ;ільшення рівнів супутніх лікарських = 79;асобів:

Антагоніст альфа₁-адре= ;норецептор= 10;в.

Альфу = 79;озин. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я альфузозинm= 1; в плазмі крові, що може призве = 89;ти до тяжкої артеріальнl= 6;ї гіпотензії.

Антиангіна&= #1083;ьні засоби.

Ранол = 72;зин. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я ранолазину = 74; плазмі кров= 10;, що може призвести д = 86; серйозних та/або загро= 079;ливих для життя ре= 072;кцій.

Антиаритмі&= #1095;ні засоби.

А = 84;іодарон, дронедарон. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я аміодарону та дронедаронm= 1; в плазмі крові, внасл= 110;док чого підвищ = 91;ється ризик аритмій чи інших серйозних небажаних реакцій.

Антибіот&= #1080;ки.

Фуси = 76;ова кислота. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я фусидової к = 80;слоти в плазмі крові. Одночасне застосуванl= 5;я з фусидовою кислотою протипоказk= 2;не при дерматологo= 0;чних інфекціях.=

Про = 90;иракові засоби.

Апалутамі = 76;. Апалутамід = 08; індуктором CYP3= A4 від помірно = 75;о до сильного = 110; може призвести д = 86; зниження експозиції лопінавіру/ = 88;итонавіру та потенційноo= 1; втрати вірусологіm= 5;ної відповіді. Крім того, збільшення концентрацo= 0;ї апалутамідm= 1; в плазмі крові може призвести д = 86; серйозних небажаних явищ, включа= 102;чи судоми.

Нератин= ;іб. Підвl= 0;щення концентрацo= 0;ї нератинібу = 74; плазмі може збільшити частоту виникнення серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакц= 110;й.

Венетокла = 82;с. Збільшуєтn= 0;ся плазмова концентрацo= 0;я венетоклакl= 9;у. Підвищуєтьl= 9;я ризик виникнення синдрому лізису пухлини при ініціальніl= 1; дозі і під час фази нас= 080;чення. Для пацієнтів, які завершили фазу насиче = 85;ня і знаходятьсn= 3; на підтриму= 02;чій добовій доз= 10; венетоклакl= 9;у, необхідно зменшити дозу венетоклакl= 9;у щонайменше на 75 % при застосуванl= 5;і з сильними інгібітораl= 4;и CYP3A (див. інструкцію для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Вене = 90;оклакс).

Прот= 080;подагричні засоби.

К = 86;лхіцин. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я колхіцину в = 087;лазмі крові, що може призвести д = 86; розвитку се = 88;йозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій у пацієнтів з порушенням = 92;ункції нирок та/або печінки.

Анти= 075;істамінні засоби.

Астем= 10;зол, терфенадин. Підвищуютьl= 9;я концентрацo= 0;ї астемізолу та терфенадинm= 1; в плазмі крові. Як наслідок, підвищуєтьl= 9;я ризик серйо = 79;них аритмій, викликаних цими речови = 85;ами.

Антипсихот&= #1080;чні/ нейролептиm= 5;ні засоби.

Луразидон. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я луразидону = 74; плазмі кров= 10;, що може призвести д = 86; серйозних та/або загро= 079;ливих для життя реакцій.

Пімоз = 80;д. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я пімозиду в плазмі кров= 10;. Як наслідок, підвищуєтьl= 9;я ризик серйозних відхилень з боку систем = 80; кровотвореl= 5;ня чи інших серйозних небажаних явищ, викликаних цією речовиною.=

Кветі = 72;пін. Підвищення концентрацo= 0;ї кветіапіну = 74; плазмі кров= 10; може призвести д = 86; коми. =

Блона = 85;серин. Одночасне застосуванl= 5;я з блонансер = 80;ном протипоказk= 2;не.

Алкалоїди ріжків.

Дигід = 88;оерготамін, ергоновін, ерготамін, м= 077;тилергонов&= #1110;н. Підвищення концентрацo= 0;ї похідних ріжків в плазмі кров= 10; може спричи = 85;ити гостру ерготоксичl= 5;ість, включаючи с = 87;азм судин та ішемію.

Засо= 073;и, що діють на моторику шлунк= ;ово-кишково= 075;о тракту (ШКТ).<= /i>

Цизап = 88;ид. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я цизаприду в плазмі кров= 10;. Як наслідок, підвищуєтьl= 9;я ризик виникнення серйозних аритмій, викликаних цією речовиною.=

Ант = 80;вірусні препарати прямої дії проти вірус = 91; гепатиту С.

Елбасвір/г= 088;азопревір. Підвl= 0;щується ризик збільшення рівня АЛТ.

Омбітасві = 88;/паритапрев&= #1110;р/ритонавіl= 8; з дасабувір = 86;м або без. Підвищення концентрацo= 0;ї паритапревo= 0;ру в плазмі крові, що підвищує ризик збільшення рівня АЛТ.

Гіп = 86;ліпідемічн&#= 1110; засоби.

Інг= 10;бітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази.

Ловастати = 85;, симвастатиl= 5;. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;ї ловастатинm= 1; та симвастатиl= 5;у в плазмі крові. Як наслідок, підвищуєтьl= 9;я ризик розвит = 82;у міопатії, включаючи рабдоміоліk= 9;.

Інг= 10;бітор мікросомалn= 0;ного білка – пере= 085;осника тригліцериk= 6;ів

Лом= 10;тапід. Підвищуєт= 100;ся концентрацo= 0;я ломітапіду = 74; плазмі крові.

Інгі= 073;ітори фосфодіестk= 7;рази (ФДЕ5).

Авана = 92;іл. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я аванафілу в плазмі кров= 10;.

Силде = 85;афіл. Протl= 0;показаний лише у разі застосуванl= 5;я для лікування легеневої а = 88;теріальної гіпертензіo= 1; (ЛАГ). Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я силденафілm= 1; в плазмі крові, внаслідок чого збільш = 91;ється ризик розвитку побічних реакцій з боку силден = 72;філу, включаючи артеріальнm= 1; гіпотензію = 10; синкопе.

Варде = 85;афіл. Підвищуєтьl= 9;я концентрацo= 0;я варденафілm= 1; в плазмі крові.

Седа= 090;ивні/снодійні засоби.

П= ероральний мідазолам, тріазолам. Підвищуютьl= 9;я концентрацo= 0;ї пероральноk= 5;о мідазоламу та тріазоламу = 74; плазмі кров= 10;. Як наслідок, підвищення ризику розвитку надмірного седативногl= 6; ефекту й респіраторl= 5;ої недостатноl= 9;ті, викликаних цими речовинами. Застереженl= 5;я щодо парентералn= 0;ного застосуванl= 5;я мідазоламу див. у розділ&#= 1110; «Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємоді= 081;».

<= span style=3D'mso-bidi-font-size:11.0pt;font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:= bold'>

<= span style=3D'mso-bidi-font-size:11.0pt;font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:= bold'>Бета₂-адре= номіметики (тривалої дії).

Сальмет= ерол. Очікується збільшення концентрацo= 0;й у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м. Ц&#= 1103; комбінація може призвести д = 86; підвищення ризику небажаних явищ з боку серцево-суд = 80;нної системи, пов’язаних = 79; сальметер&= #1086;лом, включаючи подовження QT, прискорене серцебиття та синусову тахікардію.

Кале= ;тра^®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, протипоказk= 2;ний дітям віком = 076;о 14 днів, пацієнтам з печінковою або нирково= 02; недостатніl= 9;тю, пацієнтам, які лікуються дисульфіраl= 4;ом або метроні = 76;азолом, та вагітним жінкам, оскільки можлива токсичністn= 0; через наявність пропіленглo= 0;колю в розчині.

= Зменш = 77;ння рівня лопінавіру/ = 88;итонавіру

Препарати рослинного походження.

Звіро = 73;ій продірявлеl= 5;ий. Існує ризик того, що рослинні препарати, які містять звіробій продірявлеl= 5;ий (Hypericum perforatum), знижують концентрацo= 0;ї і клінічний ефект лопін = 72;віру та ритонавіру=

Взаємо = 76;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Калетра^=
® містить лопінавір і ритонавір, які є інгібі= 090;орами ізоферментm= 1; CYP3A цитохрому Р450 in vitro. Одночасне призначеннn= 3; лопінавіру/&= #1088;итонавіру і лікарськи = 93; засобів, які первинно метаболізуn= 2;ться системою CYP3A, може призвести д = 86; збільшених плазмових концентрацo= 0;й інших лікар = 89;ьких засобів, що може збільшити або подовжи = 90;и їхню терапевтичl= 5;у дію і побічн= 110; реакції. Кал= 077;тра^® не інгібує CYP2D6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2E1, CYP2B6 або CYP1A2 у концентрацo= 0;ях, які застосовуюm= 0;ься у клінічних умовах.

Лопінавo= 0;р/ритонавір in vivo індукує свій власни = 81; метаболізм = 10; підвищує біотрансфоl= 8;мацію деяких лікарських = 87;репаратів, що метаболізуn= 2;ться за допомого= 02; ферментної системи цитохрому P450 (включаючи CYP2C9 та CYP2C19), а також за допомого= 02; глюкуронізk= 2;ції. Це може призводити до зниження концентрацo= 0;ї препаратів = 91; плазмі кров= 10; і зниження їхньої ефективносm= 0;і при одночасномm= 1; призначеннo= 0; з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м.

Лікарсьl= 2;і засоби, які протипоказk= 2;ні саме у зв’язку із очікуваним ступенем взаємодії т = 72; можливістю розвитку серйозних небажаних явищ, перераховаl= 5;о у розділі «П= 088;отипоказан&= #1085;я».

Відомі і теоретично можливі взаємодії з = 086;кремими антиретровo= 0;русними та іншими лікарськимl= 0; засобами на = 74;едено нижче. Цей перелік не є вичерпним, слід брати д= 086; уваги інфор = 84;ацію, наведену в інструкціяm= 3; для медичного застосуванl= 5;я кожного окремого препарату.

Якщо інш = 77; не вказано, дослідженнn= 3;, зазначені нижче, проводилисn= 3; із застосуванl= 5;ям рекомендовk= 2;ної дози лопінавіру/ = 88;итонавіру (тобто 400/100 мг двічі на добу).

Антиретро = 74;ірусні препарати.

Нуклеоз= ;идні інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ).

Ст= авудин та ламівуди = 85;. Концентрацo= 0;я лопінавіру = 74; плазмі кров= 10; не змінюється при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру та ставудину або ламівудину. Корекція дози не потрібна.

Ди= данозин. Диданозин разом з таблетками лопінавіру/ = 88;итонавіру необхідно приймати натще.

Зи= довудин та аба= ;кавір. Лопінавір/р = 80;тонавір індукує глюкуронізk= 2;цію, тому він зменшує концентрацo= 0;ю зидовудину та абакавір = 91; у плазмі крові. Клінічна значущість цієї можливої взаємодії невідома.

Те= нофовір. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру із тенофовіроl= 4; (300 мг 1 раз на добу) призво= 076;ить до зростанн= 03; рівня тенофовіру на 32 % без змінl= 0; концентрацo= 0;ї лопінавіру = 90;а ритонавіру, але високі концентрацo= 0;ї тенофовіру можуть потенціюваm= 0;и виникнення = 87;ов’язаних з тенофовіроl= 4; побічних реакцій, включаючи порушення функції нирок.

Повідомl= 3;ялося про підвищення рівня креат = 80;нфосфокіна&#= 1079;и, міалгію, міозит та рідко про рабдоміоліk= 9; при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; протеази, особливо у комбінації = 79; НІЗТ.

Ненукле= ;озидні інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи.

Ефавіренз. Концентрац= 110;я лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; знижуваласn= 3; на 20 % при сумісному застосуванl= 5;і лопін= ;авіру/ритон= 072;віру (500/125 мг 1 раз на добу) з ефавірен = 79;ом (600 мг 1 рази на добу). Дозу таблеток лопінавіру/ = 88;итонавіру потрібно зб= 10;льшити до 500/125 мг 2 рази на добу при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з ефавірензоl= 4;. Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу у комбінації = 79; ефавірензоl= 4;.

Невірапін. Концентрац= 110;я лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; знижуваласn= 3; на 27 % при сумісному застосуванl= 5;і з невірапін = 86;м (200 мг 2 рази на добу). Дозу таблеток лопінавіру/ = 88;итонавіру потрібно збільшити д = 86; 500/125 мг 2 рази на добу при одн= 086;часному застосуванl= 5;і з невірапін = 86;м. Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу у комбінації = 79; невірапіноl= 4;.

Етра= ;вірин. Одноч&= #1072;сне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та етравіl= 8;ину може зменшувати концентрацo= 0;ю етраві= рину в плазмі крові на 35 %, конц= ;ентрація лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; не змінюється. Корекція дози не потрібна.

Рилп= ;івірин. Одноч&= #1072;сне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та риl= 3;півірину може збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю рилпівіринm= 1; в плазмі кров= 10; на 52 %, к= онцентраціn= 3; лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; не змінюється. Корекція дози не потрібна.

Де= лавердин. Делавердин може збільшуватl= 0; плазмову ко = 85;центрацію лопінавіру.

В = 30;Л антагоніст= ; хемокіново= 075;о рецептора CCR5.<= /o:p>

Ма= равірок. Одночасне застосуванl= 5;я маравіроку та лопінавірm= 1;/ритонавіру збільшує рівні маравіроку = 74; плазмі кров= 10; на 295 %. Дозу маравіроку потрібно зменшити до 150 мг 2 рази на добу у разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м 400/100 мг два рази на добу.

І = 85;гібітори інтегрази.=

Ра= лтегравір. Клінічні дослідженнn= 3; показали, що &#= 1085;емає клінічно значущої взаємодії між лопінав= 10;ром/ритонав&= #1110;ром та ралтегравіl= 8;ом. Корекція до = 79;и не потрібна.

Сумісне застосуванl= 5;я з іншими інгібітораl= 4;и ВІЛ-протеаз = 80;.

Від = 87;овідно до чинних протоколів лікування, подвійна терапія інгібітораl= 4;и протеази зазвичай не рекомендуєm= 0;ься.

Ам= пренавір. Очікується, що лопінавір/р = 80;тонавір буде підвищ = 91;вати концентрацo= 0;ї ампренавірm= 1; (ампренавір 750 мг 2 рази на добу). Супутнє застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та ампренав= 10;ру призводить до зниження концентрацo= 0;ї лопінавіру. Можливо, доз= 091; лопінавіру/ = 88;итонавіру необхідно буде підвищити під час супу= 090;нього застосуванl= 5;я з ампренаві = 88;ом, особливо па = 94;ієнтам з тривалим досвідом застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; протеази аб = 86; зі зниженою вірусною чу = 90;ливістю до лопінавіру. Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір один раз на добу при комбінованo= 0;й терапії з ампренавірl= 6;м.

Фо= сампренавіl= 8;. Сумісне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) з фосампренаk= 4;іром/ритона&#= 1074;іром (700/100 мг 2 рази на добу) обумовлює значне зниження концентрацo= 0;й ампренавірm= 1;. Супутнє застосуванl= 5;я збільшених доз фосампренаk= 4;іру (1400 мг SPC 2 рази на добу) з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; (533/133 мг SPC 2 рази на добу) у пацієнтів, які мають досвід застосуванl= 5;я терапії інг= 10;біторами протеази, пр= 080;зводило до більшої частоти небажаних я = 74;ищ з боку шлунково-ки = 96;кового тракту та пі= 076;вищень рівнів триг = 83;іцеридів при комбінованl= 6;му режимі ліку = 74;ання без підвищення вірусологіm= 5;ної ефективносm= 0;і, якщо порівнюватl= 0; зі стандарт = 85;ими дозами фосампренаk= 4;іру/ритонав&#= 1110;ру. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських засобів не рекомендуєm= 0;ься.

Ін= динавір. При одночасномm= 1; прийомі індинавіру = 91; дозі 600 мг 2 раз = 80; на добу та лопінавіру/ = 88;итонавіру не змінюється площа під фармакокінk= 7;тичною кривою (AUC) індинавіру, збільшуєтьl= 9;я його мінімальна концентрацo= 0;я у 3,5 раза і знижується максимальнk= 2; концентрацo= 0;я порівняно з прийомом одного індинавіру = 91; дозі 800 мг 3 раз = 80; на добу. Належні доз = 80; для цієї ком= 073;інації з точки зору ефективносm= 0;і та безпеки н= 077; встановлювk= 2;лися.

Са= квінавір. У разі суміс= ;ного застосуванl= 5;я саквінавірm= 1; у дозі 1000 мг 2 рази на добу з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м подальшого збільшення концентрацo= 0;й саквінавірm= 1; в плазмі крові не спо= 089;терігалося. Корекція дози не потрібна.

Типранаві = 88;/ритонавір. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів не рекомендуєm= 0;ься, оскільки зменшуєтьсn= 3; концентрацo= 0;я лопінавіру = 74; плазмі кров= 10; на 55 %.

Не= лфінавір. Очікується, що лопінавір/р = 80;тонавір буде підвищ = 91;вати концентрацo= 0;ї нелфінавірm= 1; (нелфінавір 1000 мг 2 рази на добу). Супутнє застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та нелфінав= 10;ру призводить до зниження концентрацo= 0;ї лопінавіру. Можливо, доз= 091; лопінавіру/ = 88;итонавіру необхідно буде підвищити під час супу= 090;нього застосуванl= 5;я з нелфінавірl= 6;м, особливо пацієнтам з тривалим досвідом застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; протеази аб = 86; зі зниженою вірусною чу = 90;ливістю до лопінавіру. Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу при комбінованo= 0;й терапії з нелфінавірl= 6;м.

Ри= тонавір. При одночасномm= 1; прийомі додатково 100 мг ритонаві = 88;у 2 рази на добу з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м AUC і C_min лопінавіру збільшувалl= 0;сь на 33 % та 64 % відповідно.

З = 72;соби, що знижують кислотністn= 0; шлунка.

Ом= епразол, ранітидин. Зміна дози лопінавіру/ = 88;итонавіру не потрібна.

Антагоніст= ;и альфа₁-адре= ;норецептор= 10;в.=

Ал= ьфузозин. У зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м очікується збільшення концентрацo= 0;й альфузозинm= 1;. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавірm= 1;/ритонавіру та альфузозинm= 1; протипоказk= 2;не з огляду на можливе збільшення пов’язаної із альфузозинl= 6;м токсичностo= 0;, включаючи а = 88;теріальну гіпотензію.

А = 85;альгетики.

Фентаніл. i= 1;опінавір/ри&#= 1090;онавір інгібує CYP3A4, у результаті чого можна очікувати підвищення плазмових концентрацo= 0;й фентанілу. П= 088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фентанілу т = 72; лопінавір&= #1091;/ритонавірm= 1; рекомендуєm= 0;ься ретельно ст = 77;жити за терапевтичl= 5;им та побічним = 80; ефектами, включаючи пригніченнn= 3; дихання та седацію.

Антиангін&= #1072;льні засоби.

Ранолазин. У зв’язку з пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м очікується підвищення концентрацo= 0;й ранолазину. Супутнє призначеннn= 3; лопінавіру/ = 88;итонавіру з ранолазин = 86;м протипоказk= 2;но.

А = 85;тиаритмічн&#= 1110; препарати.=

Ам= іодарон, дронедарон.

Концентl= 8;ації аміодарону та дронедаронm= 1; можуть збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A4 лопінавірl= 6;м/ритонавір&#= 1086;м. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та аміодарону чи дронедаронm= 1; протипоказ&#= 1072;не, оскільки в таких випадках може збільшуватl= 0;ся ризик аритмій або інших серйозних небажаних р = 77;акцій.

Ди= гоксин. Плазмові концентрацo= 0;ї можуть збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м P-глікопроте= 111;ну лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Підвищений рівень дигоксину може з часом зменшуватиl= 9;я зі зростанням = 10;ндукції P-глікопроте= 111;ну. У разі спільного застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та дигоксин = 91; слід бути обережними = 10;, якщо це можливо, здійснюватl= 0; моніторинг концентрацo= 0;й дигоксину в крові. Слід бути уважни = 84;, призначаючl= 0; лопінавір/р = 80;тонавір пацієнтам, які приймаю = 90;ь дигоксин, оскільки передбачаєm= 0;ься, що гостра інгібуюча дія ритонав= 10;ру на P-глікопроте= 111;н суттєво підвищуватl= 0;ме рівні дигоксину. Призначеннn= 3; дигоксину пацієнтам, які вже приймають лопінавір/р = 80;тонавір, імовірно, призведе до меншого, ніж очікується, підвищення концентрацo= 0;й дигоксину.

Бе= придил, лідокаїн системної дії та хінід= 080;н. Концентрацo= 0;ї цих препаратів збільшуютьl= 9;я при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м. Слід бути обережними = 10;, якщо це можливо, здійснюватl= 0; терапевтичl= 5;ий моніторинг = 82;онцентраці&#= 1081; лікарських засобів.

А = 85;тибіотики.

Кл= аритроміциl= 5;. Очікується збільшення AUC кларитроміm= 4;ину у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (при кл&#= 1110;ренсі креатиніну <= 30 мл/хв) слід розглянути можливість зменшення дози кларитроміm= 4;ину. Слід бути обережними при призначеннo= 0; кларитроміm= 4;ину одночасно з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок.

А = 85;тинеобласт&#= 1080;чні засоби.

Аб= емацикліб. Концентрацo= 0;я абемацикліk= 3;у в сироватці = 082;рові може збільшуватl= 0;ся внаслідок інгібуваннn= 3; CYP3A ритонавіроl= 4;. Слід уникати одночасногl= 6; застосуванl= 5;я абемацикліk= 3;у та лопінавіру/ = 88;итонавіру. Якщо не можн= 072; уникнути одночасногl= 6; застосуванl= 5;я, необхідно ознайомитl= 0;ся з інструкцієn= 2; для медичного застосуванl= 5;я абема= ;циклібу. Потрібне ретельне спостережеl= 5;ня щодо виникнення можливих побічних реакцій, повʼязаних k= 9; абемацикліk= 3;ом.

Апалу= 090;амід. Апалутамід = 08; індуктором CYP3= A4 від помірного д = 86; сильного і може призвести д = 86; зниження експозиції лопінавіру/ = 88;итонавіру та потенцій = 85;ої втрати вірусологіm= 5;ної відповіді. Концентрацo= 0;я апалутамідm= 1; в сироватці = 082;рові може збільшитисn= 3; через інгібуваннn= 3; CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;, що може викли = 82;ати серйозні небажані явища, в тому числі судом = 80;. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та апалутамідm= 1; протипоказk= 2;но.

Аф= атиніб. Очікується помірне збільшення AUC = та C_max в плазмі крові. Ступінь збільшення залежить ві = 76; часу прийом = 91; ритонавіру. = 058;аке збільшення = 87;ов’язане із пригніченнn= 3;м BCRP (білка резистентнl= 6;сті раку молочної залози/ABCG2) та P-глікопроте= 111;ну лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Слід бути обережними при призначеннo= 0; афатинібу у комбінації = 79; лопінавіро&= #1084;/ритонавірl= 6;м. Перед застосуванl= 5;ям ознайомтесn= 3; з інструкці= 08;ю для медичного застосуванl= 5;я афатинібу. Потрібно спостерігаm= 0;и за можливим = 80; небажаними реакціями н = 72; афатиніб.

Це= ритиніб. Концентрац&= #1110;ї в сироватці крові можут= 00; збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A та P-глікопроте= 111;ну лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Слід бути обережними при призначеннo= 0; церитинібу = 91; комбінації = 79; лопінавіро&= #1084;/ритонавірl= 6;м. Перед застосуванl= 5;ям ознайомтесn= 3; з інструкці= 08;ю для медичного застосуванl= 5;я церитинібу. Потрібно спостерігаm= 0;и за можливим = 80; небажаними реакціями н = 72; церитиніб.

Бі= льшість інгібіторіk= 4; тирозинкінk= 2;зи, такі як дасатиніб, нілотиніб, вінбластин, вінкристин. При одночасномm= 1; призначеннo= 0; підвищуютьl= 9;я їхні сироватковo= 0; концентрацo= 0;ї у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м. Слід здійснюватl= 0; ретельне сп = 86;стереження щодо переносимоl= 9;ті цих протираковl= 0;х засобів.

Енкорафен&= #1110;б та івосиденіб.= Концентрац&#= 1110;я цих лікарських засобів в си= 088;оватці крові може збільшитисn= 3; через інгіб = 91;вання CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Одночасне застосуванl= 5;я потенційно підвищує ризик виникнення побічних реакцій, так= 080;х як пролонгаціn= 3; QT-інтервалу, тому його слід уникат = 80;. Якщо корист= 00; перевищує ризик і застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Калетра^®є необхідним, безпеку пацієнтів слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и.

Іб= рутиніб. Лопінавір/р = 80;тонавір інгібує CYP3A. Супутнє призначеннn= 3; ібрутинібу та лопінаві = 88;у/ритонавір&= #1091; може збільшуватl= 0; експозицію ібрутинібу, що потенційно може підвищ = 80;ти ризик виникнення токсичностo= 0;, включаючи ризик виникнення синдрому лізису пухл = 80;ни. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я ібрутинібу та лопінавіру/ = 88;итонавіру.

Якщо користь від одночасногl= 6; застосуванl= 5;я перевищуваm= 0;име ризик, дозу ібрутинібу = 85;еобхідно зменшити до 140 мг і уважно стежити за станом пацієнта щодо появи ознак токси = 95;ності.

Нератиніб. Концентрац&= #1110;я нератинібу = 74; сироватці крові може збільшуватl= 0;сь внаслідок інгібуваннn= 3; CYP3A ритонавіроl= 4;. Одночасне застосуванl= 5;я нератинібу та лопінавіру/ = 88;итонавіру протипоказk= 2;не через можливість серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій, включаючи гепатотоксl= 0;чність.

Ве= нетоклакс. Лопінавір/р = 80;тонавір інгібує CYP3A. Супутнє призначеннn= 3; венетоклакl= 9;у та лопінаві = 88;у/ритонавір&= #1091; може збільшуватl= 0; експозицію венетоклакl= 9;у. Підвищуєтьl= 9;я ризик виникнення синдрому лі = 79;ису пухлини при ініціальніl= 1; дозі і під ча&#= 1089; фази насиче = 85;ня. Для пацієнтів, які завершили фазу насиче = 85;ня і знаходятьсn= 3; на підтриму= 02;чій добовій доз= 10; венетоклакl= 9;у, необхідно зменшити дозу венетоклакl= 9;у щонайменше на 75 % при застосуванl= 5;і з сильними інгібітораl= 4;и CYP3A. Пацієнтів необхідно ретельно контролюваm= 0;и щодо прояві = 74; будь-якої токсичностo= 0;, пов’язаної = 79; венетоклакl= 9;ом.

Для отримання рекомендацo= 0;й щодо дозува = 85;ня венетоклакl= 9;у, нілотинібу = 80; дасатинібу зверніться до інструкц= 10;й для медичного застосуванl= 5;я цих лікарських засобів.

А = 85;тикоагулян&#= 1090;и.

Ва= рфарин. Одночасне застосуванl= 5;я з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м може змінювати концентрацo= 0;ї у зв’язку із індукуваннn= 3;м CYP2C9. Рекомендуєm= 0;ься спостерігаm= 0;и за показником МНС (міжнародне нормалізовk= 2;не співвідношk= 7;ння).

Ривароксаб&= #1072;н. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та ривароксабk= 2;ну може збільш = 91;вати експозицію ривароксабk= 2;ну, що призводить до збільшення ризику кровотечі. Застосуванl= 5;я ривароксабk= 2;ну не рекоменд = 91;ється пацієнтам, які отримують супутню терапію лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;.

Даб= 110;гатрана етаксілат, Едоксабан. Концентрац= 10;я в сироватці крові може збільшуватl= 0;ся у зв’язку з пригніченl= 5;ям P-глікопроте= 111;ну лопінавір/р = 80;тонавіром. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу Калетра^® та прямих оральних антикоагулn= 3;нтів (ПОАК), які транспортуn= 2;ться Р-глікопрот = 77;їном, але не метаболізуn= 2;ться CYP3A4, включаючи дабігатранk= 2; етаксилат т = 72; едоксабан, слід розгля = 85;ути необхіднісm= 0;ь клінічного моніторингm= 1; та/або зменшення дози.

Ворап= 072;ксар. Конц&#= 1077;нтрація в сироватці крові може збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м. Одночасне застосуванl= 5;я вора = 87;аксару з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м не реком= ендується.

П = 88;отиепілепт&#= 1080;чні препарати.=

Фе= нітоїн. Концентрац&= #1110;я фенітоїну = 74; рівноважноl= 4;у стані помірно знижується = 91; зв’язку з індукуваннn= 3;м CYP2C9 та CYP2C19 лопіна= 074;іром/ритона= віром. Концентрацo= 0;я лопінавіру знижується = 91; зв’язку із індукуваннn= 3;м CYP3A фенітоїном= ;. Слід бути обережними при призначеннo= 0; фенітоїну у комбінації = 79; лопінавіро&= #1084;/ритонавірl= 6;м. При супутньому застосуванl= 5;і з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м потрібно слідкувати за рівнями фенітоїну. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з препарато = 84; фенітоїн мо = 78;на передбачитl= 0; збільшення дози лопіна = 74;іру/ритонав&= #1110;ру. У клінічній практиці підвищення дози не оцін= 102;валося.

Ка= рбамазепін та фенобарбітk= 2;л. Концентрацo= 0;я карбамазепo= 0;ну в сироватці = 082;рові може збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м.

Концентl= 8;ація лопінавіру може зменшуватиl= 9;я у зв’язку з індукуваннn= 3;м CYP3A карбамазеп= ;іном та фенобарбітk= 2;лом. Слід бути обережними при призначеннo= 0; карбамазепo= 0;ну або фенобар = 73;італу у комбінаці= 11; з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м. Рівні карбамазепo= 0;ну та фенобарб= 10;талу потрібно моніторити при одночас = 85;ому прийомі препарату з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з карбамазепo= 0;ном або фенобарбітk= 2;лом можна перед = 73;ачити збільшення дози лопінавіру/ = 88;итонавіру. У клінічній практиці підвищення дози не оцінювалосn= 3;.

Ла= мотриджин і вальпроат. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та ламотриджиl= 5;у було пов’яз = 72;но зі скороченняl= 4; AUC ламотриджиl= 5;у на 50 % у зв’язкm= 1; з індукуваннn= 3;м глюкуронізk= 2;ції ламотриджиl= 5;у. За пацієнтами потрібно ве = 89;ти пильне спостережеl= 5;ня щодо зниження ді= 11; вальпроєвоo= 1; кислоти при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру та вальпроєвоo= 1; кислоти. Для пацієнтів, які починають або припиняють прийом лопі = 85;авіру/ритон&= #1072;віру, під час прийому підтримуючl= 6;ї дози ламотр = 80;джину може бути потрібне підвищення дози ламотриджиl= 5;у у разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з лоп= інавір/рито = 85;авіром або зниженн= 03; дози лопіна = 74;іру/ритонав&= #1110;ру. Отже, слід проводити моніторинг концентрацo= 0;ї ламотриджиl= 5;у в плазмі крові, особливо до = 087;очатку спільного застосуванl= 5;я з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м і впродовж перших 2 тижнів післ= 03; початку або відміни лоп= 10;навіру/рито&= #1085;авіру, для визначення необхідносm= 0;і зміни дози ламотриджиl= 5;у. Для пацієнтів, я= 082;і вже приймають лопінавір/р = 80;тонавір і починають приймати ла = 84;отриджин коригуванl= 5;я дози до реко= 084;ендованого збільшення дози ламотриджиl= 5;у не потрібне.

Ант= ;идепресант = 80; та анксіолітиl= 2;и.<= /span>

Тразо = 76;он. Сум&= #1110;сне застосуванl= 5;я малих доз ритонавіру (200 мг двічі на день) разом із разовою дозою тразо = 76;ону призводить до збільшення концентрацo= 0;ї тразодону у плазмі кров= 10; (AUC збільшуєть= ся в 2,4 раза). Після одночасногl= 6; застосуванl= 5;я тразодону та ритонавіру спостерігаl= 3;ися такі небажа = 85;і явища, як нудота, запаморочеl= 5;ня, артеріальнk= 2; гіпотензія та синкопе. Невідомо, чи спричиняє комбінація лопінавіру/ = 88;итонавіру аналогічне збільшення експозиції тразодону. Таку комбінацію слід викори = 89;товувати з обережністn= 2; і потрібно розглянути можливість зниження дози тразод = 86;ну.

П = 88;отигрибков&#= 1110; засоби.

Ке= токоназол та ітраконазоl= 3;. Лопінавір/р = 80;тонавір може підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ї кетоконазоl= 3;у й ітраконазоl= 3;у в плазмі крові за рахунок при = 75;нічення CYP3A лопі= ;навіром/рит= 086;навіром. Високі дози кетоконазоl= 3;у та ітраконазоl= 3;у (> 200 мг/добу) не рекомендуюm= 0;ься.

Во= риконазол. Концентрацo= 0;я вориконазоl= 3;у може зменшу = 74;атися. Одночасногl= 6; застосуванl= 5;я вориконазоl= 3;у та низької дози ритонавіру (100 мг 2 рази на добу), що міститься у лікарськомm= 1; засобі Кале = 90;ра^®, слід уникат = 80;, якщо тільки оцінка співвідношk= 7;ння користі та ризику не свідчить на користь зас = 90;осування вориконазоl= 3;у.

З = 72;соби для лікування подагри.

Ко= лхіцин. Очікується збільшення концентрацo= 0;ї колхіцину в 3 рази при застосуванl= 5;і разом з лопі= 085;авіром/рито= навіром у зв’язку із пригніченнn= 3;м P-глікопроте= 111;ну та/або CYP3A4 ритонавіроl= 4;. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з колхіцино = 84; пацієнтам з порушенням функції нирок та/або печінки про = 90;ипоказане у зв’язку із можливим розвитком серйозних та/або таких, що загрожую = 90;ь життю, реакцій, пов’язаних із колхіцином, = 090;аких як нейромускуl= 3;ярна токсичністn= 0; (включаючи рабдоміоліk= 9;). Якщо пацієнтам з нормальною функцією нирок та печінки рекомендовk= 2;на терапія лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;, рекомендуєm= 0;ься зниження до = 79;и колхіцину або припинення його застос = 91;вання. Слід ознайомитиl= 9;я з інструкцієn= 2; для медичного застосуванl= 5;я колхіцину.

Ан= тигістамінl= 5;і лікарські засоби.

Астеміз&#= 1086;л, терфенадин.= Лопінавір/р= 080;тонавір інгібує CYP3A, у результаті чого можна очікувати підвищення = 87;лазмових концентрацo= 0;й астемізолу та терфенадинm= 1;. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів протипоказk= 2;не, оскільки іс = 85;ує ризик появи = 089;ерйозної аритмії.

А = 85;тибактеріа&#= 1083;ьні засоби.

Фу= сидова кислота. Конце= нтрація фусидової кислоти мож = 77; збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м. О&#= 1076;ночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з фусидовою кислотою протипоказk= 2;не для застосуванl= 5;я в дерматологo= 0;ї у зв’язку із підвищеним ризиком небажаних явищ, пов’язаних із фусидово= 02; кислотою, ос= 086;бливо рабдоміоліk= 9;у. При застосуванl= 5;і для лікування інфекцій кі = 89;ток та суглобів, коли спільного застосуванl= 5;я цих препаратів не уникнути, настійно рекомендуєm= 0;ься пильно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; щодо можливих небажаних явищ з боку м’язів.

П = 88;отитуберку&#= 1083;ьозні препарати.

Бе= даквілін. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і бедаквілінm= 1; 400 мг одноразово та лопінаві = 88;у/ритонавір&= #1091; 400/100 мг два рази на добу протягом 24 діб концентрацo= 0;я бедаквілінm= 1; в плазмі крові (AUC) збільшуєтьl= 9;я на 22 % за рахунок пригніченнn= 3; CYP3A4 лопінавірl= 6;м/ритонавір&#= 1086;м. Необхідно обережно застосовувk= 2;ти бедаквілін одночасно з ритонавіроl= 4; і лише тоді, коли корист= 00; від одночасногl= 6; застосуванl= 5;я перевищуваm= 0;име ризик. Рекомендуєm= 0;ься більш части = 81; моніторинг електрокарk= 6;іограм та рівня трансамінаk= 9;.

Де= ламанід. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і деламаніду (100 мг два рази на добу) з лопінавірl= 6;м/ритонавір&#= 1086;м (400/100 два рази на добу) концентрацo= 0;я деламаніду та його активного м = 77;таболіту DM-6705 підвищувалk= 2;ся на 22 та 30 % відповідно. = 047; огляду на ризик пролонгаціo= 1; QTc, асоційован= ої з DM-6705, якщо одночасне застосуванl= 5;я деламаніду = 79; лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; є необхідни = 84;, рекомендовk= 2;но проводи моніторинг = 45;КГ протягом усього періоду лікування деламанідоl= 4;.

Ри= фабутин. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і рифабутину (150 мг 1 раз на добу) з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; протягом 10 днів C_maxі AUC рифабутину збільшувалl= 0;ся в 3,5 і 5,7 раза від&= #1087;овідно. При супутньому застосуванl= 5;і з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м рекомендовk= 2;на доза рифабутину становить 150 м= г 3 рази на тиждень (наприклад у понеділок, с= 077;реду та п’ятницю). &= #1053;еобхідний посилений моніторинг = 97;одо пов’язаних із рифабутиноl= 4; небажаних реакцій, включаючи нейтропеніn= 2; та увеїт, у зв’язку із очікуваним підвищенняl= 4; AUC рифабутину.= Пацієнтам, які не переносять дозу 150 мг три l= 8;ази на тиждень, рекомендуєm= 0;ься подальше зн = 80;ження дози рифабутину до 150 мг два рази на тижд= 077;нь. Слід пам’ятати, щ= 086; доза 150 мг два рази на тиждень мож = 77; не забезпечувk= 2;ти оптимальноo= 1; AUC рифабутину, призводячи, таким чином, до ризику виникнення резистентнl= 6;сті до рифабути = 85;у і, як наслідок, неефективнl= 6;го лікування. Коригувати дозу лопінавіру/ = 88;итонавіру не потрібно.

Ри= фампіцин. Одно = 95;асне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з риф = 72;мпіцином не рекомендуєm= 0;ься, оскільки спостерігаm= 0;ися суттєве зниження концентрацo= 0;й лопінавіру = 91; зв’язку із індукуваннn= 3;м CYP3A рифампіцин= ;ом. Коригуваннn= 3; дози лопін = 72;віру/ритона&= #1074;іру до 400 мг/400 мг (тобто лопінавір/р = 80;тонавір 400/100 мг + ритона= 074;ір 300 мг) двічі на добу дало змогу усунути індукуючу дію рифампіци = 85;у на CYP 3A4. Однак таке коригуваннn= 3; дози може бу= 090;и пов’язане і = 79; підвищенняl= 4; рівнів АЛТ/АСТ та зі збільшенняl= 4; частоти розладів з боку шлунко = 74;о-кишкового тракту. Відтак, тако= 111; комбінації слід уникат = 80;, якщо тільки = 091; ній немає чіткої необхідносm= 0;і. Якщо такого одночасногl= 6; застосуванl= 5;я препаратів уникнути не можна, збільшені д = 86; 400 мг/400 мг двічі на доб= 091; дози лопіна = 74;іру/ритонав&= #1110;ру можуть призначатиl= 9;я у комбінаці= 11; з рифампіцин= 086;м за умови ретельного спостережеl= 5;ня за безпекою та концентрацo= 0;єю препарату в крові. Дозу лопінавіру/ = 88;итонавіру потрібно підвищуватl= 0; поступово лише після початку прийому рифамп= іцину.

А = 85;типсихотич&#= 1085;і засоби.

Л&#= 1091;разидон. О = 95;ікується підвищення концентрацo= 0;й луразидону = 74;наслідок пригніченнn= 3; CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Супутнє призначеннn= 3; з луразидон = 86;м протипоказk= 2;не.

Пімози&= #1076;. Лопінавір/= ритонавір інгібує CYP3A, у результаті чого очікується підвищення = 82;онцентраці&#= 1111; пімозиду в крові. Одночасне застосуванl= 5;я цих препаратів може підвищити ризик виник = 85;ення серйозних гематологіm= 5;них порушень і інших серйозних побічних реакцій.<= /span>

К&#= 1074;етіапін. У зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м очікується збільшення концентрацo= 0;й кветіапіну. Одноч= 072;сне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та кветіапіну протипоказk= 2;не, оскільки може призвести д = 86; підвищення токсичностo= 0;, пов’язаної із кветіапіноl= 4;.

Б = 77;нзодіазепі&#= 1085;и.

Мідазол&#= 1072;м. Лопі= навір/ритон = 72;вір не слід призначати = 91; комбінації з мідазоламоl= 4;, що приймаєтьсn= 3; перорально, або призначати = 79; обережністn= 2; з мідазоламоl= 4; для парентералn= 0;ного введення у зв’язку з підвищенняl= 4; AUC мідазоламу у 13 разів при його пероральноl= 4;у прийомі та у 4 рази при парентералn= 0;ному введенні. У разі призначеннn= 3; лопінавіру/ = 88;итонавіру в комбінаці= 11; з мідазоламоl= 4; для парентералn= 0;ного введення застосуванl= 5;я такої комбінації має відбуватисn= 3; у відділенн= 10; інтенсивноo= 1; терапії або аналогічноl= 4;у закладі, що забезпечує можливість ретельного клінічного моніторингm= 1; та лікуванн= 03; у разі пригніченнn= 3; дихання та/або трива= 083;ого седативногl= 6; ефекту. Потрібно ро = 79;глянути можливість коригуваннn= 3; дози мідазо = 83;аму, особливо у разі введення більш ніж однієї дози мідазоламу.

С = 72;льметерол. Одночасне застосуванl= 5;я з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Б = 83;окатори кальцієвих каналів.

Фе= лодипін, ніфедипін, нікардипін. Лопінавір/р = 80;тонавір може підвищуватl= 0; їхні концентрацo= 0;ї у плазмі крові у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих лікарсь = 82;их засобів з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; рекомендуєm= 0;ься клінічний м = 86;ніторинг терапевтичl= 5;ого ефекту та небажаних явищ.

К = 86;ртикостеро&#= 1111;ди.

Де= ксаметазон. Концентрацo= 0;я лопінавіру може зменшуватиl= 9;я у зв’язку із індукуваннn= 3;м CYP3A дексаметаз= ;оном. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру з дексаметазl= 6;ном рекомендуєm= 0;ься проводити клінічний моніторинг антивіруснl= 6;го ефекту.

Фл= утиказону пропіонат (інгаляційн = 86;, інтраназалn= 0;но або у вигляд= 110; ін’єкцій), будесонід, триамцинолl= 6;н. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і флутиказонm= 1; пропіонату інтраназалn= 0;но в дозі 50 мкг 4 р = 72;зи на добу з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; спостерігаl= 3;ось збільшення = 82;онцентраці&#= 1111; флутиказонm= 1; пропіонату = 74; плазмі кров= 10; та зниження рівня кортизолу н = 72; 86 %. Більший вплив очікується при інгаляційнl= 6;му застосуванl= 5;і флутиказонm= 1; пропіонату.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> Повідомля= 083;ося про явища, пов’язані з системною дією кортикостеl= 8;оїдів, включаючи с = 80;ндром Кушинга та адренальну супресію, у пацієнтів, які отримув = 72;ли ритонавір т = 72; флутиказонm= 1; пропіонат у формі інгаляцій ч = 80; інтраназалn= 0;но. Це також мож= 077; бути характерниl= 4; і для інших к&#= 1086;ртикостеро= їдів, що метаболізуn= 2;ться шляхом СYP3A4, наприклад будесоніду та триамцин = 86;лону. Отже, одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та глюкокортиl= 2;оїдів не рекоменд = 91;ється, якщо тільки потенційна користь від лікування н = 77; переважує ризики вини = 82;нення явищ, пов’язаних = 79; системною д= 10;єю кортикостеl= 8;оїдів. Потрібно розглянути можливість зниження дози глюкокортиl= 2;оїдів з ретельним моніторингl= 6;м місцевих та системних явищ або пер= 077;хід на глюкокортиl= 2;оїди, що не є субстратамl= 0; CYP3A4 (наприклад, беклометазl= 6;н). Крім того, у разі відмін = 80; глюкокортиl= 2;оїдів може бути потрібне бі = 83;ьш тривале, ніж звичайно, поступове зниження дози.

І = 85;гібітори фосфодіестk= 7;рази.

Ав= анафіл. Одночасне застосуванl= 5;я ритонавірm= 1; 600 мг 2 рази на добу з аванафілом призводило до підвищення концентрацo= 0;ї аванафілу в = 087;лазмі крові (AUC)&= nbsp; в 13 разів у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Супутнє застосуванl= 5;я аванафілу з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; протипоказk= 2;не.

Та= далафіл. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з тадалафілоl= 4; для лікування легеневої артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; не рекомендуєm= 0;ься, оскільки концентрацo= 0;я тадалафілу = 74; крові збільшуєтьl= 9;я у 2 рази у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;.

Си= лденафіл. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з силденафілl= 6;м для лікування л = 77;геневої артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; протипоказk= 2;не, оскільки концентрацo= 0;я силденафілm= 1; в крові збіль = 96;ується у 11 разів у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;.

Слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти силденафіл, тадалафіл для лікування еректильноo= 1; дисфункції = 91; пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь лопінавір/р = 80;тонавір, з ретельним моніторингl= 6;м щодо виникнення побічних явищ, включаючи такі, як артеріальнk= 2; гіпотензія, синкопе, зміни зору т= 072; пролонговаl= 5;а ерекція. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м дози силденафілm= 1; не повинні п= 077;ревищувати 25 мг протягом = 48 годин, а дози тадалафілу не повинні перевищуваm= 0;и 10 мг кожні 72 години.

Ва= рденафіл. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з варденафілl= 6;м протипоказk= 2;не, оскільки концентрацo= 0;я варденафілm= 1; в крові збіл= 100;шується у 49 разів у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A лопінавіро= ;м/ритонавір= 086;м.

Антагоніl= 9;ти рецепторів гонадотропo= 0;н-рилізинг-г&= #1086;рмону.

Елаго= 083;ікс. Одночасне застосуванl= 5;я елаголіксу = 79; лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; може збільшити експозицію елаголіксу внаслідок інгібуваннn= 3; OATP, CYP3A та P-gp. Відомі серйозні побічні реа = 82;ції у разі застосуванl= 5;я елаголіксу, такі як суїцидальнo= 0; наміри та збільшення рівня печінкових трансамінаk= 9;. Крім того, елаголікс є слабким/пом= 10;рним індуктором CYP3= A, що може спричинити зниження експозиції лопінавіру/ = 88;итонавіру. Слід зверну = 90;ися до інструкції для медичного застосуванl= 5;я елаголіксу щодо дозування у разі застосуванl= 5;я із сильними CYP3A4-інгібіторk= 2;ми.

Інгіб= ітори кінази (тако= 078; див. «Антине= 086;бластичні засоби» вище).

Фоста= 084;атиніб. Одночасне застосуванl= 5;я фостаматинo= 0;бу з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м може збільшити е = 82;спозицію метаболіту R406 фостаматинo= 0;бу, що призводить до дозозалежнl= 0;х побічних ре = 72;кцій, таких як гепатотоксl= 0;чність, нейтропеніn= 3;, гіпертонія або діарея. Якщо виникають побічні ефекти, слід звернутися до інструкції для медичного застосуванl= 5;я фостаматинo= 0;бу для отримання рекомендацo= 0;й щодо зменшення дози.

А = 83;калоїди ріжків.

Д&#= 1080;гідроергот= амін, ергоновін, ерготамін, м= 077;тилергонов&= #1110;н. Пла&= #1079;мові концентрацo= 0;ї можуть збільшуватl= 0;ся через пригніченнn= 3; CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів протипоказk= 2;не, оскільки це може призвести д = 86; гострої ерг = 86;токсичност&#= 1110;, в тому числі &#= 1074;азоспазму та ішемії.

Засоби, що діють на моторику шлунково-ки = 96;кового тракту (ШКТ).<= /u>

Ц&#= 1080;заприд. Плазм = 86;ва концентрацo= 0;я цизаприду може збільш = 91;ватися внаслідок п = 88;игнічення CYP3A лопінавір= ;ом/ритонаві= 088;ом. Одночасне застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів протипоказk= 2;не, оскільки може підвищитисn= 3; ризик виникнення серйозної аритмії.

Ант&= #1080;вірусні препарати прямої дії п= 088;оти вірусу гепатиту С.

Елб = 72;свір/гразоп&= #1088;евір. Пла&= #1079;мові концентрацo= 0;ї можуть збільшуватl= 0;ся внаслідок пригніченнn= 3; CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Одночаснk= 7; застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів протипоказk= 2;но.

Глекапрев= 10;р/пібрентас&= #1074;ір. Концент= рація в сироватці крові може збільшуватl= 0;сь внаслідок інгібуваннn= 3; P-gp, BCRP та OATP1B лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Не рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я глекапревіl= 8;у/пібрентас&#= 1074;іру та лопінавіру/ = 88;итонавіру через ризик підвищення АЛТ, пов’яза= 085;ий з підвищенняl= 4; концентрацo= 0;ї глекапревіl= 8;у в плазмі крові.

Омбітасві = 88;/паритапрев&= #1110;р/ритонавіl= 8; з дасабувір = 86;м або без нього. Для паритапревo= 0;ру підвищуєтьl= 9;я AUC у 2,17 раза, C_max у 2,04 раза, C_minу 2,36 раза. Експозиція паритапревo= 0;ру може збільш = 91;ватися при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Одночасне з = 72;стосування проти= показано.

Софосбуві = 88;/велпатасві&= #1088;/воксилапрk= 7;вір. Концентрацo= 0;я софосбувірm= 1;, велпатасвіl= 8;у та воксилапреk= 4;іру в сироватці крові може з= 073;ільшуватис&= #1100; внаслідок інгібуваннn= 3; P-gp, BCRP та OATP1B1/3 лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Однак лише з= 073;ільшення експозиції воксилапреk= 4;іру вважається клінічно значущим. Не рекомендовk= 2;но одночасно застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір і софосбувір/ = 74;елпатасвір/&= #1074;оксилапрев= ;ір.

Бо= цепревір. Одночасне застосуванl= 5;я боцепревірm= 1; (800 мг 3 рази на добу) і лопінавіру/ = 88;итонавіру призвело до зниження AUC боцепревірm= 1; на 45 % і AUC лопінавіру на 34 %. Не рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та боцепрев= 10;ру.

С&#= 1080;мепревір. Одно= ;часне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та симепревірm= 1; може збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю симепревірm= 1; в плазмі крові у 7,2 раза= ;. Не рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру та симепревірm= 1;.

Те= лапревір. Одночасне застосуванl= 5;я телапревірm= 1; 750 мг 3 рази на добу та лопінавірm= 1;/ритонавіру приводить д = 86; зниження AUC телапревіl= 8;у на 54 %, максимальнk= 2; та мінімальна = 82;онцентраці&#= 1111; в плазмі крові знижу= 02;ться на 53 % та 52 % відповідно, тоді як показники лопінавіру не змінюються. Не рекомендуєm= 0;ься одночасно застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір та телапревір.

П = 88;епарати рослинного походження.

З&#= 1074;іробій продірявлеl= 5;ий (Hypericum perforatum). Пацієнта&#= 1084;, які отримують терапію лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;, не слід застосовувk= 2;ти препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлеl= 5;ий (Hypericum perforatum), через ризик зниження плазмових концентрацo= 0;й інгібіторіk= 4; протеаз, що у свою чергу може призве = 89;ти до зменшенн= 03; клінічної ефективносm= 0;і та розвитку резистентнl= 6;сті до лопінавіру або інгібіт = 86;рів протеаз. Якщ= 086; пацієнт вже приймає звіробій продірявлеl= 5;ий, потрібно його відмінити і, якщо можна, перевірити рівні вірусного навантаженl= 5;я. Після відмі = 85;и препарату з = 74;іробою продірявлеl= 5;ого рівні лопінавіру та ритонавіру можуть підвищитисn= 3;. Може бути потрібне коригуваннn= 3; дози лопінавіру/ = 88;итонавіру. Індукуючий ефект може зберігатисn= 3; протягом як мінімум 2 тижнів післ= 03; припинення лікування з використанl= 5;ям звіробою продірявлеl= 5;ого Отже, можна безпечно ро = 79;починати прийом лопінавіру/ = 88;итонавіру через= ; 2 тижні після відміни пре = 87;арату звіробою продірявлеl= 5;ого.

І = 84;уносупреса&#= 1085;ти.

Ци= клоспорин, сиролімус (рапаміцин) і такролімус. Одночасний прийом з лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; може підвищити їхні концентрацo= 0;ї в крові внаслідок індукції CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Рекомендуєm= 0;ься частіше визначати терапевтичl= 5;у концентрацo= 0;ю цих препара = 90;ів до стабіліз = 72;ції плазмових рівнів цих лікарських засобів.

Гіпол= 10;підемічні засоби.

Ло= вастатин та симвастатиl= 5;. Комбінація цих речовин = 079; лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; протипоказk= 2;на, оскільки при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і значно підвищуютьl= 9;я концентрацo= 0;ї ловастатинm= 1; та симвастатиl= 5;у в крові внаслідок індукції CYP3A лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;, що може викликати міопатію, у тому числі р= 072;бдоміоліз.

Л= 10;підомодифі&#= 1082;уючі препарати.=

Ло= мітапід. Сильні інгібітори CYP3= A4 підвищують експозицію ломітапіду приблизно в 27 разів. Очікується, що інгібуваннn= 3; CYP3A4 лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; буде підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю ломітапіду. Одночасне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з ломітапідоl= 4; протипоказk= 2;не.

Ат= орвастатин меншою міро= 02; метаболізуn= 8;ться CYP3A. При одноча = 89;ному застосуванl= 5;і з аторвастатl= 0;ном відзначалоl= 9;я збільшення = 57;_max і AUC аторвастатl= 0;ну в середньом = 91; в 4,7 і 5,9 раза відповідно. = 050;омбінація лопінавіру/ = 88;итонавіру з аторвастатl= 0;ном не рекоменд = 91;ється. Якщо існує беззаперечl= 5;а потреба у за= 089;тосуванні аторвастатl= 0;ну, слід прийма = 90;и найменшу можливу доз = 91; аторвастатl= 0;ну на фоні ретельного моніторингm= 1; безпеки.

Ро= зувастатин. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з розуваста = 90;ином в дозі 20 мг один раз на добу відзначалоl= 9;я збільшення = 57;_max і AUC розувастатl= 0;ну в середньом = 91; в 5 і 2 рази відповідно. Хоча розувастатl= 0;н слабко метаболізуn= 8;ться CYP3A4, спостерігаl= 3;ося збільшення його плазмо = 74;их концентрацo= 0;й. Механізм цієї взаємо = 76;ії може пояснюватиl= 9;я пригніченнn= 3;м транспортнl= 0;х білків. При супутньому застосуванl= 5;і лопінавіру/ = 88;итонавіру та розувастатl= 0;ну потрібно бу = 90;и обережними та розглянути можливість = 79;астосуванн&#= 1103; знижених до = 79;.

Фл= увастатин або правастатиl= 5;. Клінічно значущої взаємодії н = 77; очікується. Правастатиl= 5; не метаболізуn= 8;ться ізоферментl= 6;м CYP450. Флувастатиl= 5; частково метаболізуn= 8;ться CYP2C9. У разі коли показано лікування інгібітороl= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти правастатl= 0;н або флувастатиl= 5;.

Опіоїди= ;.

Бу= пренорфін. Корекція дози не потрібна.

Ме= тадон. Лопінавір/р = 80;тонавір знижує концентрацo= 0;ю метадону у плазмі кров= 10;. Рекомендуєm= 0;ься моніторинг концентрацo= 0;ї метадону в плазмі кров= 10;.

Перорал= ;ьні контрацептl= 0;ви.

Ет= инілестрадo= 0;ол. У разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з контрацептl= 0;вами, які містять етинілестрk= 2;діол (незалежно від лікарсь = 82;ої форми контрацептl= 0;ву, наприклад, пероральниl= 1; контрацептl= 0;в чи пластир), може виникн = 91;ти потреба в до= 076;аткових протизапліk= 6;них заходах, оск= 110;льки концентрацo= 0;я етинілестрk= 2;діолу може знижуватисn= 3;.

Засоби, що допомагаютn= 0; позбутися паління.

Б&#= 1091;пропіон. У здорових добровольцo= 0;в AUC і C_max бупропіону та його активного метаболіту = 75;ідроксибуп&#= 1088;опіону зменшувалиl= 9;ь приблизно н = 72; 50 % при сумісному застосуванl= 5;і з лопінавір = 86;м/ритонавір&= #1086;м. Цей ефект можливий за = 74;дяки індукції метаболізмm= 1; бупропіону. = 058;ому, якщо сумісн = 77; застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з бупропіоноl= 4; необхідне, й= 086;го слід проводити п= 10;д пильним клінічним контролем ефективносm= 0;і бупропіону без перевищеннn= 3; рекомендовk= 2;ної дози, незважаючи на індукцію, що спостері = 75;ається.

З = 72;місна терапія гормонами щитоподібнl= 6;ї залози.

Ле= вотироксин. Пові&#= 1076;омлялося про взаємодію між ритонав= 10;рвмісними лікарськимl= 0; засобами та левотироксl= 0;ном. Пацієнтам, що отримуют= 00; левотироксl= 0;н, необхідно контролюваm= 0;и рівень тиреотропнl= 6;го гормону (ТТГ) як мінімум протягом мі = 89;яця після початку та/або закінчення лікування лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;.

С = 91;динорозшир&#= 1102;вальні засоби.

Бо= сентан. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і босентану т = 72; лопінавіру/ = 88;итонавіру C_max і AUC &= #1073;осентану збільшувалl= 0;ся у 6 і 5 разів відповідно, = 072; С_min збільшувалk= 2;сь у 48 разів на початку сум= 10;сного застосуванl= 5;я у зв’язку з і&#= 1085;гібуванням CYP3A4 лопінавірl= 6;м/ритонавір&#= 1086;м. Плазм= ові концентрацo= 0;ї лопінавіру/ = 88;итонавіру можуть зменшуватиl= 9;я у зв’язку з індукуваннn= 3;м CYP3A4 босентаноl= 4;. Слід бути об= 077;режними при призначеннo= 0; лопінавіру/&= #1088;итонавіру з босентано = 84;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих препаратів потрібно вести моніторинг = 77;фективност&#= 1110; терапії проти ВІЛ, а також слід ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнтами = 97;одо проявів токсичностo= 0; босентану, особливо упродовж першого тижня супутнього застосуванl= 5;я лікарських засобів.

Рі= оцигуат. Концентрацo= 0;ї в сироватці крові можут= 00; збільшуватl= 0;ся у зв’язку із пригніченнn= 3;м CYP3A та P-глікопроте= 111;ну лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;. Одночасне застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів не рекомендуєm= 0;ься.

П = 88;отипаразит&#= 1072;рні засоби.

Ат= оваквон. При одночасномm= 1; прийомі лопінавіру/ = 88;итонавіру та атоваквону можливе зниження те = 88;апевтичної концентрацo= 0;ї, тому може бути необхі = 76;ним підвищення дози атоваквону.

Інші лікарські засоби.

З огляду на відомі метаболічнo= 0; профілі, клінічно значущі взаємодії між лопінав= 10;ром/ритонав&= #1110;ром і флувастатиl= 5;ом, дапсоном, тр= 080;метопримом/= сульфаметоl= 2;сазолом, азитроміциl= 5;ом або флуконазолl= 6;м (у пацієнтів з нормально= 02; функцією нирок та печінки) не очікуються.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Пацієнт= ;и з супутніми захворюванl= 5;ями.

Поруш= ;ення функції печінки.

Бk= 7;зпека та ефективнісm= 0;ь лопінавіру/ = 88;итонавіру у пацієнтів зі значним порушенням функції печінки не встановленo= 0;. Лопінавір/р = 80;тонавір протипоказk= 2;ний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. У разі комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії пацієнтів з гепатитом В або С слід звернутися до відповідниm= 3; інструкцій із застосув = 72;ння цих лікарських засобів.

У пацієнтів з хронічним гепатитом B або C, які лікуються комбінацієn= 2; антиретровo= 0;русних препаратів, існує підвищений ризик розвитку тяжких і потенційно небезпечниm= 3; для життя побічних реакцій з боку печінк = 80;.

У пацієнтів з існуючим раніше порушенням = 92;ункції печінки, включаючи хронічний гепатит, під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії мож = 83;ива підвищена частота розвитку порушень фу = 85;кції печінки; за с&#= 1090;аном таких пацієнтів слід встановити ретельний контроль відповідно до стандартноo= 1; практики. Якщо є симпт= 086;ми погіршення захворюванl= 5;я печінки в та= 082;их пацієнтів, слід розглянути питання про перериваннn= 3; або припинення лікування.

Про підв = 80;щення трансамінаk= 9; з/без підвищення рівня білір = 91;біну повідомлялl= 6;ся у ВІЛ-1 моноін&= #1092;ікованих пацієнтів або пацієнтів, які отримують постконтакm= 0;ну профілактиl= 2;у, уже протяго = 84; 7 днів після застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру у поєднанні = 079; іншими анти = 88;етровірусн&#= 1080;ми препаратамl= 0;. У деяких вип= 072;дках порушення функції печінки бул = 80; серйозними.=

До початку застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру слід зробит = 80; належні лабораторнo= 0; аналізи та здійснюватl= 0; пильне спостережеl= 5;ня за станом пацієнтів під час лікування.

Поруш= ;ення функції нирок.

Оскількl= 0; нирковий кліренс лопінавіру = 10; ритонавіру незначний, збільшення плазмових концентрацo= 0;й у пацієнтів = 079; порушенням = 92;ункції нирок не очікується. Оскільки ло = 87;інавір і ритонавір мають високий ступінь зв’= 03;зування з білками плазми, малоймовірl= 5;о, що вони будуть видалятися шляхом гемодіалізm= 1; або перитонеалn= 0;ного діалізу.

Гемоф= ;ілія.

Були повідомленl= 5;я про підвищену кровоточивo= 0;сть, включаючи спонтанні шкірні гема = 90;оми і гемартроз = 80;, у пацієнтів = 079; гемофілією типу А і B, що лікувалися інгібітораl= 4;и протеази. Деяким паці= 08;нтам призначавсn= 3; додатковий фактор VIII. У бі = 83;ьш ніж половин= 10; зазначених випадків лі = 82;ування інгібітораl= 4;и протеази було продов = 78;ено або розпочато знову, якщо воно було пе= 088;ервано. Передбачавl= 9;я причl= 0;нно-наслідк&#= 1086;вий зв’язок, хоч= 072; механізм ді= 11; не був пояснений. Т= 086;му пацієнти з гемофілією повинні знати про можливість підвищеної кровоточивl= 6;сті.

Панкр= ;еатит.

Були повідомленl= 5;я про випадки панкреатитm= 1; у пацієнтів, які отримували = 83;ікарський засіб Калет = 88;а^®, включаючи пацієнтів, у яких розвинуласn= 3; гіпертриглo= 0;церидемія. У більшості випадків хворі страждали н = 72; панкреатит раніше та/аб= 086; приймали інші лікарські засоби, які м&#= 1086;гли сприяти розвиткові панкреатитm= 1;. Виражене підвищення рівня тригліцериk= 6;ів є фактором ризику розвитку панкреатитm= 1;. У хворих з прогресуючl= 6;ю ВІЛ-інфекці= 08;ю ризик збіль = 96;ення концентрацo= 0;ї тригліцериk= 6;ів і розвитку панкреатитm= 1; може збільшуватl= 0;ся.

Можливіl= 9;ть розвитку панкреатитm= 1; слід розгля = 76;ати при наявності клінічної симптоматиl= 2;и (нудота, блювання, біль у животі) або з&#= 1084;ін лабораторнl= 0;х показників (збільшення ліпази або амілази в сироватці крові). Паціє&#= 1085;тів, у яких спостерігаn= 2;ться ці ознаки аб= 086; симптоми, слід обстежити, а при встанов = 83;енні діагнозу панкреатит терапію лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; необхідно припинити.

Синдр= ;ом імунної реактиваціo= 1;.

У ВІЛ-інфіков = 72;них хворих з тяжким імунним деф= 10;цитом під час проходженнn= 3; комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може ви&= #1085;икати запальна реакція на безсимптомl= 5;і або залишкові умовно-пато = 75;енні мікроорганo= 0;зми і тяжкі клінічні стани або погіршення симптомів. Я= 082; правило, так= 110; реакції спо = 89;терігалися протягом перших декількох тижнів або місяців після початку комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії. Прикладами цього можут= 00; бути цитомегалоk= 4;ірусний ретиніт (cytomegalovirus retiniti= s), генералізоk= 4;ані і/або вогнищ= 077;ві мікобактерo= 0;альні інфекції, а також пневм = 86;цистна пневмонія (Pneumocystis jiroveci). Потрібно оцінювати всі симптом = 80; запалення, а при необхід = 85;ості призначати відповідне лікування.

Аутоімуl= 5;ні захворюванl= 5;я (наприклад хвороба Грейвса та а= 091;тоімунний гепатит) також, як повідомляєm= 0;ься, відбуваютьl= 9;я в умовах відновленнn= 3; імунітету, проте час ви= 085;икнення побічних реакцій мож = 77; змінюватисn= 3;, що може виявитися через багат = 86; місяців після початку лікування.

Остео= ;некроз.

Незважаn= 2;чи на те, що етіологія є багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, імунодефіцl= 0;т тяжкого ступеня, високий індекс маси тіла), спосте&#= 1088;ігалися випадки остеонекроk= 9;у, зокрема, у пацієнтів н = 72; пізніх стадіях ВІЛ-= 079;ахворюванн&= #1103; та/або при довгострокl= 6;вій комбінованo= 0;й антиретровo= 0;русній терапії (КАР= 058;). Пацієнту не = 86;бхідно рекомендувk= 2;ти звернутись до лікаря, якщо він відчуває біль в суглобах, скутість в суглобах аб = 86; труднощі пр = 80; русі.

Подов= ;ження інтервалу PR.

Лопіна= вір/ритонав= 10;р спричиняв незначне ас = 80;мптоматичн&#= 1077; подовження інтервалу PR у деяких пацієнтів. Н= 072; фоні прийом = 91; лопінавіру/ = 88;итонавіру були поодин = 86;кі повідомленl= 5;я про атріовентрl= 0;кулярну блокаду ІІ або ІІІ ступеня у хворих із супутніми о = 88;ганічними ураженнями серця та існуючими порушеннямl= 0; провідностo= 0; або у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал PR (наприклад верапаміл або атазана = 74;ір). Лопінавір/р = 80;тонавір потрібно застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; таким паціє = 85;там.

Маса тіл&= #1072; та метаболічнo= 0; параметри.=

П= 10;д час антиретровo= 0;русної терапії можливе збільшення = 84;аси тіла і рівні= 074; ліпідів та глюкози в крові. Такі зміни можут= 00; бути частково по = 74;’язані &#= 1079; контролем захворюванl= 5;я і способом життя. Що стосується ліпідів, є свідчення т = 86;го, що в деяких випадках це стало результатоl= 4; лікування, тоді як не було отрима = 85;о переконливl= 0;х доказів, які пов’язують збільшення = 84;аси тіла з певни= 084; способом лікування. Контроль рі = 74;ня ліпідів та глюкози в крові здійснюєтьl= 9;я відповідно до встановленl= 0;х правил ліку = 74;ання ВІЛ-інфекці= 11;. Порушення рівня ліпідів слі = 76; лікувати відповідно = 76;о клінічної практики.=

Цукро= ;вий діабет/ гіпе= 088;глікемія.

Уперше діагностовk= 2;ні випадки захворюванl= 5;я на цукровий діабет, гіперглікеl= 4;ію або загостр = 77;ння існуючого цукрового діабету від = 79;начено у хворих, яким призначали інгібітори протеази. У деяких випадках гіперглікеl= 4;ія спостерігаl= 3;ася у тяжкій формі, а іноді супро = 74;оджувалася кетоацидозl= 6;м. Багато пацієнтів мали супутн= 10; захворюванl= 5;я, деякі з яких вимагали проведення терапії препаратамl= 0;, що могли призвести д = 86; розвитку цукрового д= 10;абету або гіперглікеl= 4;ії. Необхідно моніторуваm= 0;и рівень глюкози в крові.

Перер= ;озподіл жирової тканини і метаболічнo= 0; порушення.

Комбіноk= 4;ана антиретровo= 0;русна терапія у ВІ= 051;-інфіковани= х хворих поєднувалаl= 9;я з перерозпо = 76;ілом жирової тканини (ліподистро = 92;ія), включаючи втрату периферичнl= 6;го і лицьового підшкірногl= 6; жиру, збільшення внутрішньоm= 5;еревного і вісцеральнl= 6;го жиру, гіпертрофіn= 2; молочної залози і накопиченнn= 3; дорсоцервіl= 2;ального жиру (бичачи= 081; горб). Механізм такого впливу повністю не встановленl= 0;й. Більш високий ризик ліподистроm= 2;ії був пов’яза = 85;ий з індивідуалn= 0;ними факторами, такими як літній вік, і з факторами, пов’язанимl= 0; з препарато = 84;, такими як триваліша антиретровo= 0;русна терапія і по= 074;’язані з нею порушення обміну речовин. Клі= 085;ічне обстеження має включат = 80; оцінку фізи = 82;альних ознак перерозподo= 0;лу жирової тка = 85;ини, визначення концентрацo= 0;ї ліпідів і гл= 102;кози у плазмі крові у період лікування.

Резис= ;тентність/ перехресна резистентнo= 0;сть.

Б = 91;ли виявлені різні ступені перехресноo= 1; резистентн&#= 1086;сті між інгібітораl= 4;и протеази. Е= 092;ективність застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру пацієнтам, щ= 086; раніше приймали інгібітори протеази у с= 082;ладі антиретровo= 0;русної терапії, досліджуєтn= 0;ся.

Підви= ;щення рівня ліпідів.

Лікуванl= 5;я лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; призводило до підвищення, іноді істотного, концентрацo= 0;ї загального холестеринm= 1; і тригліцер = 80;дів у плазмі крові, вміст яких необхі = 76;но визначати д = 86; початку і через однакові інтервали під час терапії лоп= 10;навіром/рит&= #1086;навіром. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з високими початковимl= 0; значеннями = 10; з порушення = 84; ліпідного обміну в анамнезі.

Засто= ;сування паціє= ;нтам літнього віку.

Клінічнo= 0; дослідженнn= 3; лопінавіру/ = 88;итонавіру не включают= 00; достатньої кількості пацієнтів в= 10;ком від 65 років для визначення різниці між ними та моло= 076;ими пацієнтами щодо застосуванl= 5;я препарату. Загалом необхідно бути обережним при застосу = 74;анні лопінавіру/ = 88;итонавіру пацієнтам літнього віку, у яких ч&= #1072;стіше спостерігаn= 8;ться зниження функції печ= 10;нки, нирок, серцевої функції, розвиток су = 87;утніх захворюванn= 0; або поява іншої лікар = 89;ької взаємодії.

Інше.

Слід дотримуватl= 0;ся особливої обережностo= 0; при призначеннo= 0; лопінавіру/ = 88;итонавіру одночасно з лікарськимl= 0; засобами, як= 110; викликають збільшення інтервалу QT, такими як хл= 086;рфенірамін, хінідин, еритроміциl= 5;, кларитроміm= 4;ин. Застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру може збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю засобів, що спільно приймаютьсn= 3;, і викликати відповідні небажані реакції з боку серця.

Одн = 86;часне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з рифампіцинl= 6;м не рекомендуєm= 0;ься. Рифампіцин = 91; комбінації = 79; лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; спричиняє суттєве зниження ко = 85;центрації лопінавіру, що може, у свою чергу, призвести д = 86; значимого зниження його терапе = 74;тичної дії. Цього явища можна уникнути пр = 80; збільшенні дози лопінавіру/ = 88;итонавіру, що пов’язан = 86; з підвищени = 84; ризиком токсичної дії на печінку і шлунково-ки = 96;ковий тракт. Таким чином, без крайньої необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я цієї комбінації лікарських засобів слі = 76; уникати.

Одн = 86;часне застосуванl= 5;я лопінавіру/ = 88;итонавіру з флутиказонl= 6;м або іншими глюкокортиl= 2;остероїдам= 080;, що метаболізуn= 2;ться ізоферментl= 6;м CYP3A4, такими як будесонід, має здійснюватl= 0;ся з обережніс = 90;ю, зважаючи на ризик розвитку системного кортикостеl= 8;оїдного ефекту, включаючи с = 80;ндром Кушинга і супресії наднирковиm= 3; залоз, якщо тільки переваги терапії не перевищуютn= 0; ризик.

Ста = 85; пацієнтів, які приймають розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, особливо у разі наявності порушення функції нирок або зниженої здатності метаболізуk= 4;ати пропіленглo= 0;коль (зокрема осі= 073; азійського походження), слід контролюваm= 0;и щодо наявності побічних реакцій, потенційно пов’язаних = 79; токсичністn= 2; пропіленглo= 0;колю (таких як епі&#= 1083;епсія, ступор, тахікардія, гіперосмолn= 3;рність, лактоацидоk= 9;, нефротоксиm= 5;ність, гемоліз).

Кал = 77;тра^® не є лікарським засобом для остаточногl= 6; вилікуваннn= 3; від ВІЛ-інфе= 082;ції або СНІДу. У осіб, які приймають лопінавір/р = 80;тонавір, все ще можли= 074;ий розвиток інфекцій аб = 86; інших захворюванn= 0;, що асоціюютьсn= 3; з ВІЛ і СНІД.

Крі = 84; пропіленглo= 0;колю, Калетра^®, р&= #1086;зчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, містить етанол (42 % об/о = 73;), який є потенційно небезпечниl= 4; для тих, хто страждає ві = 76; хвороб печінки, алкоголізм= ;у, епілепсії, травм або захво= рювань головного мозку, а також для вагітних жінок і дітей. Він може змінит = 80; або збільшити ефекти інши = 93; лікарських засобів.

Калетра^=
®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, містить 0,8 г фруктози, тому препарат слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з непереносиl= 4;істю фруктози.

Калетра^=
®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, містить гліцерин, поліоксил 40 гідрогенізl= 6;ваної олії рицинової т = 72; калій, тому при застосу = 74;анні великих доз препарату можливі головний біль та шлунково-ки = 96;кові розлади. Пацієнти на дієті з низь= 082;им вмістом калію повинні бут = 80; попередженo= 0; щодо цього.

Ризик токсичностo= 0; у зв’язку з наявністю с = 87;ирту та пропіленглo= 0;колю.

Лікарі повинні знати, що Кал&#= 1077;тра^®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, містить 42,4 % етанолу та 15,3 % пропіленглo= 0;колю. Один мілілі = 90;р розчину містить 356,3 мг етанолу та 152,7 = 84;г пропіленглo= 0;колю.

Особливm= 1; увагу слід приділити точному роз = 88;ахунку дози лікарс= 00;кого засобу Калетра^®, керуючись інструкцієn= 2; для медично = 75;о застосуванl= 5;я, щоб звести д= 086; мінімуму ризик помилки або передозуваl= 5;ня. Це особливо важливо для немовлят і дітей.

Загальнk= 2; кількість спирту та пропіленглo= 0;колю усіх лікарських засобів, які повинні бут = 80; призначені немовлятам, слід брати д= 086; уваги, щоб уникнути токсичної дії цих речо= 074;ин. Необхідно уважно стежити за розвитком т = 86;ксичності, пов’язаної = 79; застосуванl= 5;ям лікарськогl= 6; засобу Калетра^®, у немовлят, включаючи гіперосмолn= 3;рність з або без лак&#= 1090;оацидозу, ниркову токсичністn= 0;, розлади центральноo= 1; нервової системи (ЦНС), у тому числі ступор, кому, і апное, судоми, гіпотонію, порушення ритму серця = 110; зміни на ЕКГ, а також гемо= 083;із.

Постмарl= 2;етингові небезпечні для життя ви= 087;адки серцевої токсичностo= 0; (у тому числі &= #1087;овної атріовентрl= 0;кулярної блокади, бра= 076;икардії і кардіоміопk= 2;тії), лактоацидоk= 9;у, гострої ниркової недостатноl= 9;ті, пригніченнn= 3; центральноo= 1; нервової системи і респіраторl= 5;их ускладнень, що призводять до смерті, були зареєстровk= 2;ні переважно у недоношениm= 3; новонароджk= 7;них, які отримув = 72;ли розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Натрі= ;й.

Лікарсьl= 2;ий засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) нk= 2; 1 мл, тобто практично н = 77; містить натрію.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагіт= ;ність.

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір був оцінени = 81; більш ніж у 3000 вагітних жінок, включаючи більше 1000 жінок в першому триместрі вагітності. = 059; постреєстрk= 2;ційному реєстрі «Antiretroviral Pregnancy Registry», заснованомm= 1; у 1989 році, не було повідомленn= 0; про вроджен= 10; дефекти у дітей, народжених = 87;онад 1000 жінок, що приймали лопінавір/р = 80;тонавір в першому триместрі вагітності. Розповсюджk= 7;ність вроджених дефектів після прийо = 84;у лопінавіру = 74; будь-якому триместрі зіставна з розповсюджk= 7;ністю в загальній популяції. Н= 077; було виявлено ніяких типових вроджених дефектів, що мали б спільну етіологію. Дослідженнn= 3; на тваринах продемонстl= 8;ували репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;. На основі вказаних даних можна = 079;робити висновок, що ризик дефектів розвитку у людей є малоймовірl= 5;им. У разі клінічних показань лопінавір/р = 80;тонавір можна засто = 89;овуватися під час вагітності (див. розділ «Прот= 080;показання»<= /i>).

Годув= ;ання груддю.

Дос = 83;ідження на щурах показали, що лопінавір екскретуєтn= 0;ся в грудне молоко. Невідомо, чи екскретуєтn= 0;ся цей лікарський засіб у грудне моло = 82;о жінки. Загальна рекомендацo= 0;я полягає в тому, що жінк&#= 1080;, які живуть з ВІЛ, не повинні годувати груддю свої = 93; дітей, щоб уникнути передачі ВІ = 51;.

Ферти= ;льність.

Дос = 83;ідження на тваринах не продемонстl= 8;ували будь-якого впливу на фертильнісm= 0;ь. Дані про вплив лопінавіру/ = 88;итонавіру на фертильн= 10;сть людини відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дос = 83;ідження впливу препарату н = 72; здатність керувати автотранспl= 6;ртом і працювати = 079; іншими меха = 85;ізмами не проводилисn= 3;. Пацієнтів с = 83;ід попередити, що при лікуванні лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; відмічено випадки виникнення нудоти, запаморочеl= 5;ня. Препарат містить 42,4 об. % спирту, що потрібно мати на уваз= 110; водіям.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Лікарсь = 82;ий засіб Калетра^® повинні призначати лікарі, які мають досві = 76; лікування ВІЛ-інфекці= 11;.

Вибір лі= 082;арського засобу Кале = 90;ра^® для лікування пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ-1, які раніше отримували лікування інгібітораl= 4;и протеаз, повинен ґрунтуватиl= 9;я на результа = 90;ах тестування = 97;одо індивідуалn= 0;ної стійкості вірусу та історії хвороб пацієнтів.=

В педіатричнo= 0;й практиці не слід призначати лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу. <= /o:p>

Ліка= ;р має призначити необхідну дозу в міліг= 088;амах для кожної окремої дитини і визначити відповідниl= 1; об’єм розчину. Доз= 091; слід вводит = 80;, використовm= 1;ючи дозатор, яки= 081; міститься в упаковці. Необх= 110;дно взяти до уваги загальну кількість етанолу та пропіленглo= 0;колю в усіх лікар= 089;ьких засобах, які призначаютn= 0; дітям, у тому числі у ліка= 088;ському засобі Кал = 77;тра^®, розчи&= #1085; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, для того, щоб уникнути токсичного впливу цих допоміжних речовин (див. також розді = 83; «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я. Інше»).

Дорос= ;лі та підлітки

= Рекомендовk= 2;на доза лікарс= 00;кого засобу Калетра®, розчи&= #1085; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, становить:=

·      = 5 мл (400 мг/100 мг) двічі на доб= 091; разом з їжею.

·=       = 800/200 мг (10 мл) 1 раз на добу пацієнтам з менш ніж трь= 086;ма асоційованl= 0;ми з лопінавір = 86;м мутаціями. Існує недостатньl= 6; даних для ре= 082;омендацій застосуванl= 5;я препарату 1 раз на добу дорослим пацієнтам з трьома або більше мутаціями, асоційованl= 0;ми з лопінавіроl= 4;.

Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу у комбінації = 79; фенобарбітk= 2;лом, фенітоїном, карбамазепo= 0;ном.

=

С&= #1091;путня терапія: ефавіренз, невірапін, ампренавір або нелфіна = 74;ір.

Слід підвищити дозу лопінавіру/ = 88;итонавіру до 533/133 мг (6,5 мл) 2 рази на добу при застосуванl= 5;і у комбінаці= 11; з ефавіренз = 86;м, невірапіноl= 4;, ампренавірl= 6;м або нелфіна = 74;іром пацієнтам, які раніше отримували лікування т = 72; у яких можна передбачитl= 0; зниження чутливості = 76;о лопінавіру (дані лікування в анамнезі аб = 86; лабораторнo= 0; дані).

Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір 1 раз на добу у комбінації = 79; ефавірензоl= 4;, невірапіно&= #1084;, ампренавірl= 6;м або нелфінавірl= 6;м.

=

Реком= ;ендована доза для дітей віком від 14 днів

Калетра^=
®, розчи&= #1085; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, рекомендуєm= 0;ься для найбіль = 96; точного дозування для дітей за= 083;ежно від площі поверхні тіла (ППТ) або маси тіла. Дл&#= 1103; дітей, маса тіла яких менше 40 кг або ППТ становить від 0,5 до 1,4 м² і які здатні проковтнутl= 0; таблетки, мо= 078;на застосовувk= 2;ти таблетки лопінавіру/ = 88;итонавіру 100 мг/25 мг. Дорос&#= 1083;а доза таблеток лопінавіру/ = 88;итонавіру (400 мг/100 мг два рази на добу) може бути застосованk= 2; дітям, маса тіла яких бі= 083;ьше 40 кг та ППТ біл= ;ьше 1,4 м². Таблет&= #1082;и слід ковтат = 80; цілими, не розжовуватl= 0;, не розламуватl= 0; та не подріб= 085;ювати (див. інструк&#= 1094;ію для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Алувіа).

Зага= ;льну кількість спирту та пропіленглo= 0;колю в усіх лікарських засобах, які повинні бут = 80; введені немовлятам, слід брати д= 086; уваги, щоб уникнути токсичної дії цих речовин.

Табл= ;иця 1

Рекомендов&= #1072;на доза для дітей віком від > 14 днів до < 6 місяців<= /i>

За= 083;ежно від маси тіла

(мг/&= #1082;г)

За= 083;ежно від ППТ

(мг/&= #1084;²)*

Ча= 089;тота

16/4 мг/кг=

(відпов&#= 1110;дає 0,2 мл/кг)

300/75 мг/м²

(відпов&#= 1110;дає 3,75 мл/м²)

застос= 086;вується 2 рази на добу разом з їжею<= o:p>

* Площу поверхні ті&#= 1083;а можна розрахуват= 080; за такою фор&= #1084;улою:

Не слід застосовувk= 2;ти лопінавір/р = 80;тонавір у комбінаці= 11; з ефавірензоl= 4;, невірапіноl= 4;, ампренавірl= 6;м або нелфінавірl= 6;м пацієнтам віком до 6 місяців.

Табл= ;иця 2

Рекомендов&= #1072;на доза для дітей віком від > 6 місяців до < 18 років

Без супутньої терапії ефавірензоl= 4;, невірапіноl= 4;, ампренавірl= 6;м або нелфінавірl= 6;м.

Реком&= #1077;ндації щодо дозування для дітей ві&= #1082;ом від > 6 місяців до < 18 років залежно від маси тіла =

&= #1052;аса тіла (кг)

Доза (мг/кг)

для прийому

2 рази на добу

Відпов&#= 1110;дний об’єм розчину для перорально= 075;о прийому 2 рази на добу разом з їжею =

(80 мг лопінавіру/20 мг ритонавіру в 1 мл)

Від 7 д&#= 1086; 15 кг

12/3 мг/кг

7–<= /span>10 кг

&nbs= p;

1,25 мл

в&#= 1110;д > 10 до < 15 кг

&nbs= p;

1,75 мл

від 15 до 40 кг

10/2= ,5 мг/кг

в&#= 1110;д 15 до 20 кг

2,25 мл

в&#= 1110;д > 20 до 25 кг

2,75 мл

в&#= 1110;д > 25 до 30 кг

3,50 мл

в&#= 1110;д > 30 до 35 кг

4,00 мл

в&#= 1110;д > 35 до 40 кг

4,75 мл

> 40 кг

= 76;оросла доза

Табл= ;иця 3

&#= 1056;екомендаці= ї щодо розрахунку дози 230/57,5 мг/м² <= /i>для дітей віком від > 6 місяців до < 18 років

Пло = 97;а поверхні тіла* (м²)

Доз = 72; розчину для перорально= 075;о застосуван= 085;я двічі на добу

(доз= 072; в мг)

= 0,25

= 0,7 мл (57,5/14,4 мг)

0.40

1,2&nbs= p;мл (96/24 мг)

= 0,50

1,4 мл (115/28,8 мг)

= 0,75

2,2 мл (172,5/43,1 мг)

0.80

2,3&nbs= p;мл (184/46 мг)

= 1,00

2,9 мл (230/57,5 мг)

= 1,25

3,6 мл (287,5/71,9 мг)

1.4

4,0&nbs= p;мл (322/80,5 мг)

= 1,5

4,3 мл (345/86,3 мг)

= 1,7

5 мл (402,5/100,6 мг)

* Площу поверхні тіла можна розрахуват= 080; за такою формулою:

З супутньою терапією ефавірензоl= 4;, невірапіноl= 4;, ампренавірl= 6;м або нелфінавірl= 6;м.

= Доза 230 мг/57,5м² може бути недостатньl= 6;ю для деяких дітей при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з невірапін = 86;м, ефавірензоl= 4;, ампр= ;енавіром або нелфінавірl= 6;м. Для таких пацієнтів необхідно збільшити д = 86;зу лікарськогl= 6; засобу Кал = 77;тра^® до 300 мг= ;/75 м². Найвища допустима доза становить 533 мг/133 мг, або 6,5 мл, два рази на добу.

=

Засто= ;сування лікарськогl= 6; засобу Калетра^®, р&= #1086;зчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, через зонд д= 083;я парентералn= 0;ного харчування.

= Призначену дозу лікарс= 00;кого засобу Калетра®, розчи&= #1085; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, можна вводити через зонд д= 083;я парентералn= 0;ного харчування. = 055;ри введенні ліків дотри = 84;уйтесь інструкції = 97;одо використанl= 5;я відповідноk= 5;о зонда. Препарати, щ= 086; містять спирт, такі як Калетра®, не рекомендовk= 2;но вводити через зонд і= 079; поліуретанm= 1; через потен = 94;ійну несуміснісm= 0;ь.

Для дозування слід використовm= 1;вати дозатор, що міститься в упаковці, аб= 086; каліброванl= 0;й шприц.

Діти віком до 14 днів та передчасно народжені діти.

= Лікарський засіб Калетра®, розчи&= #1085; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, не слід приз= 085;ачати новонароджk= 7;ним до досягнен = 85;я ними постменстрm= 1;ального віку (від першого дня останнього менструальl= 5;ого циклу матер= 10; до народження плюс час, що минув після народження) 42 тижні та постнатальl= 5;ого віку щонайменше 14 днів.

Паціє= ;нти з порушення = 84; функції печінки

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з легким та по= 084;ірним ступенем порушення функції печінки концентрацo= 0;я лопінавіру = 91; плазмі кров= 10; зростає приблизно н = 72; 30 %, що не вважається клінічно значущим. Даних про пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки немає, тому лікарський засіб Калет = 88;а^® не слід призначати таким пацієнтам.

Паціє= ;нти з порушення = 84; функції нирок.

Оскількl= 0; нирковий кліренс лопінавіру та ритонаві = 88;у незначний, н= 077; очікується підвищення їхньої концентрацo= 0;ї в плазмі кро= 074;і у пацієнтів = 079; порушенням функції нирок. Через високий ступінь зв’язуваннn= 3; лопінавіру та ритонавіру = 79; білками плазми кров= 10; очікується, що вони не будуть в значній мір= 10; видалятись під час гемо= 076;іалізу або перитонеалn= 0;ного діалізу.

Діти.

Безпекk= 2; та фармакокінk= 7;тичний профіль пре = 87;арату не були встановленo= 0; у дітей віко= 084; до 14 днів, тому призначати препарат новонароджk= 7;ним не рекомендовk= 2;но. У дітей віком від 14 днів профіл= 00; безпеки був подібний до того, який спостерігаn= 8;ться у дорослих.

Передозува&= #1085;ня.

Дот = 77;пер клінічний досвід гострого передозуваl= 5;ня лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084; у людей обмежений.

Пов= 10;домлялося про передозуваl= 5;ня лікарським засобом Калетра^®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я (включаючи л= 077;тальні випадки). Випадки, що були зареєстровk= 2;ні у зв’язку з ненавмисниl= 4; передозуваl= 5;ням у недоношен = 80;х новонародk= 8;ених: повна АV-блокада, кардіоміопk= 2;тія, молочнокисl= 3;ий ацидоз і гос= 090;ра ниркова недостатніl= 9;ть.

Специфі = 95;ного антидоту дл= 03; лікарськог&= #1086; засобу Калетра^® при передозуваl= 5;ні не існує. Лікування передозуваl= 5;ня лікарським засобом Кал = 77;тра^®має включати загальну підтримуючm= 1; терапію на тлі спостережеl= 5;ня за життєво в= 072;жливими функціями організму і клінічним станом хворого. Якщ= 086; показано, проводять промивання шлунка для виведення активної речовини, що не була абсорбованk= 2;. Застосуванl= 5;я активованоk= 5;о вугілля також може б= 091;ти допоміжним засобом для виведення активної речовини, що не була абсорбованk= 2;. Оскільки лопінавір/р = 80;тонавір в значній мірі зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми, діаліз навряд чи буде ефекти = 74;ним для суттєво = 75;о видалення активної субстанції. = 054;днак діаліз може видалити етанол і пропіленглo= 0;коль у разі перед= 086;зування лікарським засобом Калетра^®, розчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Побічні реакції.

Бе= зпека лопінавіру/ = 88;итонавіру досліджуваl= 3;ася у більше ніж 26= 00 пацієнтів у II&= #8211;IV фазах клінічних досліджень, = 079; яких більше 700 пацієнтів отримували дозу 800/200 мг (4 таб= ;летки) один раз на добу. Окрім нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ), в деяких досл= 10;дженнях лопінавір/р = 80;тонавір застосовувk= 2;ли в поєднанні = 079; ефавірензоl= 4; або невірапіноl= 4;. В ході клінічних пробувань часто повід = 86;млялося про такі побічні реакції, пов’язані з терапією ло = 87;інавіром/ри&= #1090;онавіром: діарея, нудота, блюв= 072;ння, гіпертриглo= 0;церидемія і гіперхолесm= 0;еринемія. Ризик виникнення діареї може бути більши = 84; при прийомі лопінавіру/ = 88;итонавіру в режимі оди= 085; раз на добу. Діарея, нудота і блювання мо = 78;уть виникати на початку лікування, а гіпертриглo= 0;церидемія та гіперхолесm= 0;еринемія можуть виникнути пізніше. Небажані явища, що виникли в ході лікування, призвели до достроковоk= 5;о виходу із II–IV фаз дослідж = 77;ння у 7 % випадків.<= /o:p>

У п= ;ацієнтів, які отримували лопінавір/р = 80;тонавір, були зафіксованo= 0; випадки панкреатитm= 1;, у тому числі у пацієнтів, в яких розвинуласn= 3; значна гіпертриглo= 0;церидемія. Крім того, надходили поодинокі повідомленl= 5;я про збільшення інтервалу PR під час терапії лопінавіроl= 4;/ритонавіро&#= 1084;.

Пl= 6;бічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у клінічних дослідженнn= 3;х та післяреєстl= 8;аційний період у дорослих пацієнтів т = 72; дітей.

Побічні реакції, про які повідомлялl= 6;ся, були від середнього до тяжкого ступеня тяж = 82;ості незалежно від оцінки причинно-на = 89;лідкового зв’язку у кожному окремому випадку. Побічні реа = 82;ції, наведені нижче, розподіленl= 6; за органами = 110; системами т = 72; за частотою виникнення: дуже часто (понад 10 %), част= 086; (1–10 %), нечасто (0,1̵= 1;1 %); рідко (0,01–0,1 %).

Інф= 077;кції та інвазії: дуже часто – інфекція верхніх дихальних ш = 83;яхів; часто – інфекція нижніх дихальних шляхів, інфекції шкіри, фолікуліт т = 72; фурункул.

Пор&= #1091;шення з боку системи крові і лімфатичноo= 1; системи: часто – анемія, лейкопенія, нейтропеніn= 3;, лімфаденопk= 2;тія.

Порушення = 079; боку імунно= 11; системи: часто – гіперчутлиk= 4;ість, включаючи кропив’янкm= 1; та ангіоневроm= 0;ичний набряк; нечасто – си= 085;дром відновленнn= 3; імунної системи.

Енд&= #1086;кринні розлади: нечасто – чо= 083;овічий гіпогонадиk= 9;м.

Порушення обміну речовин та харчування: часто – порушення рівня глюкози в крові, включ= 072;ючи діабети, гіпертригl= 3;іцеридемія, гіпохолестk= 7;ринемія, зниже= ;ння маси тіла, зн&#= 1080;ження апетиту; нечасто – збільшення = 84;аси тіла, підвищення апетиту, лак= 090;оацидоз.

Психічні розлади: часто – тривожний стан; нечаст= 086; – зни= ження лібідо, незв= 080;чні сновидіння.

Пор= 091;шення з боку нервової системи: часто – головний біль (включаючи мігрень), ней&#= 1088;опатія (включаючи периферичнm= 1; нейропатію), запаморочk= 7;ння, безсоння; не= 095;асто – су = 76;оми, втрата або зміна смакової чутливості, тремор, пору= 096;ення мозкового кровообігу.

Пор= 091;шення з боку органів зор = 91;: нечасто – порушення зору.

Пор= 091;шення з боку органів слуху та лабіринту: нечасто – дзвін у вухах, запаморочеl= 5;ня.

Порушення = 079; боку серця: нечасто – інфаркт міокарда внаслідок атеросклерl= 6;зу, атріовентрl= 0;кулярна блокада, недостатнo= 0;сть тристулковl= 6;го клапана серця.

Порушення = 079; боку судин: часто – артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, нечасто – тромбоз глибоких ве = 85;.

Порушення = 079; боку шлунково-ки = 96;кового тракту: дуже часто – діарея, нудота; част= 086; – панкреатитl= 0;, гастроезофk= 2;геальний рефлюкс, гастроентk= 7;рит та коліт, блювання, біль в живот= 110; (у верхній та нижній ділянках), здуття живота, диспепсія, геморой, мет= 077;оризм; нечасто – кишково-шлу = 85;кові кровотечі, включаючи виразкове ураження шлунка та кишечнику, дуоденіт, гастрит і ректальна кровотеча,   стоматит і виразки слизової оболонки рота, нетримання калу, запор, сухість у ротовій порожнині.

Пор= 091;шення з боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів: часто – гепатити, у тому числі підвищення = 40;СТ, АЛТ та ГГТ; нечаст= 086; – жовтяниця, жирова дистрофія печінки, гепатомегаl= 3;ія, холангіт, гіпербілірm= 1;бінемія.

Порушення = 079; боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – висип, включ= 072;ючи макулопапуl= 3;ьозний висип, висип/дерм = 72;тит, включаючи екзему та себорейний дерматит, нічна пітливість, свербіж; нечасто – алопеція, капілярит, васкуліт; частота невідома – синдром Сті = 74;енса – Джонсона, мультиформl= 5;а еритема.

Порушення = 079; боку скелетно-м’= 03;зової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, м’язово-ске = 83;етний біль, включаючи артралгію т = 72; біль у спині, <= span style=3D'mso-bidi-font-size:11.0pt'>розла = 76;и з боку м’язів, такі як слабкіст= 00; та спазми; нечасто – рабдоміоліk= 9;, остеонекроk= 9;.

Порушення = 079; боку нирок т= 072; сечовивіднl= 0;х шляхів: нечасто – зниження кліренсу креатиніну, = 085;ефрит, гематурія, ниркова недостатніl= 9;ть, частота невідома – нефролітіаk= 9;.

Порушення = 079; боку статевих органів та молочних залоз: часто= ; – еректильна дисфункція, поруш = 77;ння менструальl= 5;ого циклу – аменорея, менорагія.

Загальні розлади та реакції у місці введе = 85;ня: часто – втомлюваніl= 9;ть, включаючи астенію.

Опис окремих побічних реакцій.

Пові= ;домлялося про випадки синдрому Кушинга у пацієнтів, які отримували ритонавір т = 72; флутиказонm= 1; пропіонат у формі інгаляцій ч = 80; інтраназалn= 0;но. Це також характерно = 10; для інших кортикостеl= 8;оїдів, що метаболі = 79;уються шляхом P450 3A, наприклад будесоніду.

Пові= ;домлялося про підвищення рівня креат = 80;нфосфокіна&#= 1079;и (КФК), міалгію, міозит та рі= 076;ко – про рабдоміоліk= 9; при застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; протеази, особливо у комбінації = 79; нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ).

Метаболіч = 85;і параметри.=

Під час антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; підвищуватl= 0;ся маса тіла па= 094;ієнта та рівні ліпідів і глюкози в крові.

У ВІЛ-інфіков = 72;них хворих з тяжким імунним деф= 10;цитом на початку комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може виникати за = 87;альна реакція на безсимптомl= 5;і або опортуніс = 90;ичні інфекції. Аутоімунні розлади (наприклад хвороба Гре = 81;вса та аутоімун = 85;ий гепатит) також фіксувалисn= 3;, проте час їх виникнення був різним і вони могли виявлятись через багат = 86; місяців після початку лікування.<= /span>

Спос= ;терігалися також випадки остеонекроk= 9;у, зокрема, у пацієнтів і = 79; загальновиk= 9;наними факторами ризику, на пізніх стадіях ВІЛ-= 079;ахворюванн&= #1103; або при довгострокl= 6;вій терапії комбінованl= 0;ми антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; (КАРТ). Частота таких явищ невідома.

Діти.

У дітей профіль побічних реакцій і переносиміl= 9;ть препарату були такими = 078; самими, як і у дорослих пацієнтів.=

Пl= 6;відомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідомлеl= 5;ня про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективнос&#= 1090;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фа= 088;маконагляд&= #1091; за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатностo= 0;.

2 роки.

Умови зберігання.
Зберіга = 90;и у недоступноl= 4;у для дітей місці при температурo= 0; від 2 °С до 8 °С.

Розчин можна зберігати н = 77; в холодильниl= 2;у при температурo= 0; нижче 25 = °С протягом 42 днів, після чого залишо = 82; слід знищит = 80;. Рекомендуєm= 0;ься зазначити н = 72; упаковці дату початк = 91; зберігання не в холодил= 100;нику. Не піддават = 80; надмірній дії тепла.

Упаковк = 72;. П= 086; 60 мл розчину знаходитьсn= 3; у пластиков = 86;му флаконі з ковпачком, щ= 086; нагвинчуєтn= 0;ся та має пристосуваl= 5;ня, що не дає діт&#= 1103;м відкрити флакон.

Кожна картонна коробка містить 5 флаконів по 60 мл і 5 дозаторів (п= 086; 5 мл) з ціною по= ;ділки 0,1 мл.

Категор= 10;я відпуску. За рецептом.

Виро= бник (випуск серії). Еббві Дойчленд ГмбХ і Ко. КГ, Німеччиl= 5;а

Місцезнах = 86;дження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Кнол= ьштрассе, 67061 Людвігсхафk= 7;н, Німеччина

Реком&= #1077;ндації щодо дозування для дітей ві&= #1082;ом від > 6 місяців до < 18 років залежно від маси тіла =
&= #1052;аса тіла (кг)	Доза (мг/кг) для прийому 2 рази на добу	Відпов&#= 1110;дний об’єм розчину для перорально= 075;о прийому 2 рази на добу разом з їжею = (80 мг лопінавіру/20 мг ритонавіру в 1 мл)
Від 7 д&#= 1086; 15 кг	12/3 мг/кг
7–<= /span>10 кг	&nbs= p;	1,25 мл
в&#= 1110;д > 10 до < 15 кг	&nbs= p;	1,75 мл
від 15 до 40 кг	10/2= ,5 мг/кг
в&#= 1110;д 15 до 20 кг		2,25 мл
в&#= 1110;д > 20 до 25 кг		2,75 мл
в&#= 1110;д > 25 до 30 кг		3,50 мл
в&#= 1110;д > 30 до 35 кг		4,00 мл
в&#= 1110;д > 35 до 40 кг		4,75 мл
> 40 кг	= 76;оросла доза

&#= 1056;екомендаці= ї щодо розрахунку дози 230/57,5 мг/м² <= /i>для дітей віком від > 6 місяців до < 18 років
*Пло = 97;а поверхні тіла (м²)**	Доз = 72; розчину для перорально= 075;о застосуван= 085;я двічі на добу (доз= 072; в мг)
= 0,25	= 0,7 мл (57,5/14,4 мг)
0.40	1,2&nbs= p;мл (96/24 мг)
= 0,50	1,4 мл (115/28,8 мг)
= 0,75	2,2 мл (172,5/43,1 мг)
0.80	2,3&nbs= p;мл (184/46 мг)
= 1,00	2,9 мл (230/57,5 мг)
= 1,25	3,6 мл (287,5/71,9 мг)
1.4	4,0&nbs= p;мл (322/80,5 мг)
= 1,5	4,3 мл (345/86,3 мг)
= 1,7	5 мл (402,5/100,6 мг)
* Площу поверхні тіла можна розрахуват= 080; за такою формулою:

Склад:

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Фармаколог&= #1110;чні властивосm= 0;і.

Фармk= 2;кодинаміка.

Аl= 5;тивірусна активність in vitro.

Рk= 7;зистентніс= 090;ь.

Перех= ;ресна резистентнo= 0;сть.

Гk= 7;нотипні кореляти зниженої фенотипної = 95;утливості до лопінавіру = 91; вірусах, які з’явилися під дією інших інгібіторіk= 4; протеази.=

Зміни на електрокарk= 6;іограмі.

Фармакокін&= #1077;тика.

Вl= 9;моктування.

Вl= 7;лив їжі на абсорбцію при пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і.

Рl= 6;зподіл.

Бo= 0;отрансформ= 072;ція.

Вивед= ;ення.

Фармакокін= ;етика у дітей.

Сm= 0;ать, расова приналежніl= 9;ть, вік.

Нl= 0;ркова недостатніl= 9;ть.

Пk= 7;чінкова недостатніl= 9;ть.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Протипоказ&= #1072;ння.

Взаємо = 76;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Поруш= ;ення функції печінки.

Поруш= ;ення функції нирок.

Гемоф= ;ілія.

Панкр= ;еатит.

Синдр= ;ом імунної реактиваціo= 1;.

Остео= ;некроз.

Подов= ;ження інтервалу PR.

Цукро= ;вий діабет/ гіпе= 088;глікемія.

Перер= ;озподіл жирової тканини і метаболічнo= 0; порушення.

Резис= ;тентність/ перехресна резистентнo= 0;сть.

Підви= ;щення рівня ліпідів.

Засто= ;сування паціє= ;нтам літнього віку.

Інше.

Ризик токсичностo= 0; у зв’язку з наявністю с = 87;ирту та пропіленглo= 0;колю.

Натрі= ;й.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагіт= ;ність.

Годув= ;ання груддю.

Ферти= ;льність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дорос= ;лі та підлітки

С&= #1091;путня терапія: ефавіренз, невірапін, ампренавір або нелфіна = 74;ір.

Реком= ;ендована доза для дітей віком від 14 днів

Засто= ;сування лікарськогl= 6; засобу Калетра®, р&= #1086;зчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, через зонд д= 083;я парентералn= 0;ного харчування.

Діти віком до 14 днів та передчасно народжені діти.

Паціє= ;нти з порушення = 84; функції печінки

Паціє= ;нти з порушення = 84; функції нирок.

Діти.

Передозува&= #1085;ня.

Побічні реакції.

Пl= 6;відомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Термін придатностo= 0;.

Засто= ;сування лікарськогl= 6; засобу Калетра^®, р&= #1086;зчин для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, через зонд д= 083;я парентералn= 0;ного харчування.