ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

КЛАЦИД^® С= Р

(KLACID^® = SR)

Склад:

діюча речовина: кларитромі= цин;

1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: = кислота ли= монна безводна, натрію альгінат, натрію-кальцію альгінат, лактози моногідрат, повідон К30, тальк, кислота стеар= инова, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоз= а, поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид
(Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), кислота сорбінова.

Лікарська форма. Таблетки, = вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонк= ою, овалоїдної форми, жовтого кольору, без маркування.

Фармакотерапевтична = група. Протимікробні засоби для системног= о застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A09.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик гру= пи макролідів.

Мікробіологія

Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка.

Препарат виявляє високу активність in vitro<= /i> відносно широкого спектра аеробни= х та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай вдвічі нижчі за МПК еритроміцину.=

Кларитроміцин in vitro має високу активн= ість стосовно Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Дослі= дження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Ps= eudomonas, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі= до кларитроміцину. =

Кларитроміцин активн= ий in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Strep= tococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumon= iae (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, <= i>Mycobacter= ium avium complex (MAC), який включає Mycob= acterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміц= ину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чу= тливі до кларитроміцину.

Helicobacter: H. pylori.

Кларитроміцин активн= ий in vitro відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

= Аеробні грамнегативні мікроорганіз= ми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

= Анаеробні грампозитивні мікроорган= ізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Ана= еробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.<= /p>

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> в організмі людини є мікробіологічно активний 14-ОН–кларитроміцин. Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює аб= о в 1–2 рази слабкіша за ефективність материнської субстанції, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту вдвічі вища. В умовах <= i>in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, = залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі – Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.

При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливість» вказує на= те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливі= сть говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно брати до уваги специфічні для країни або регіону відомості що= до абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.=

Граничні значення

Європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препара= тів (EUCAST) встановлено нижчезазначені граничні значення.

Граничні значення (MIК, мг/л)
Мікроорганізм<= /p>	Чутливий (≤)	Стійкий (>)
Staphylococcus spp.	1 мг/л	2 мг/л
Streptococcus A, B, C та G	0,25 мг/л	0,5 мг/л
Streptococcus pneumonia<= /i>	0,25 мг/л	0,5 мг/л
Viridans group streptococcus	НД	НД
Haemophilus spp.	1 мг/л	32 мг/л
Moraxella catarrhalis	0,25 мг/л	0,5 мг/л¹
Helicobacter pylori<= /p>	0,25 мг/л¹	0,5 мг/л
¹Граничні значення розраховані з урахуванням епідеміологічних точок відсікання (ECOFFs), які розрізняють ізоляти дикого типу від ізолятів зі зниженою чутливістю. «НД» означає недостатність доказів того, що зазначений вид є підходящ= ою мішенню для терапії препаратом.

Фармакокінетика.

Кінетика таблеток кларитроміцину пролонгованої = дії порівнювалася з такою для таблеток негайного вивільнення по 250 і 500 мг. Величина абсорбції була еквівалентна при застосовуванні еквівалентних доз. Абсолютна біодоступність складає близько 50 %. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.

In vitro. Згідно з дослідженнями in vitr= o зв’язування кларитроміцину з білками плазми крові людини становить в середньому 70 % при концентраціях 0,45–4,5 мкг/мл. Зменшення зв’язування до 41 % при концентрації 45,0 мкг/мл свідчить про можливе насичення зв’язку, але це від= бувалося лише при концентраціях, які значно перевищують терапевтичні.

In vivo. Дослідження на тваринах продемонстрували, що концентрації кларитроміцин= у в усіх тканинах організму, за винятком центральної нервової системи, у кілька разів вищі, ніж у сироватці крові. Найвищі концентрації реєструвалися в печінці та легенях, де співвідношення концентрацій у тканині і плазмі досягало значень від 10 до 2= 0.

Здорові добровольці. Після перорального п= рийому кларитроміцину у формі таблеток пролонгованої дії після їди по 500 мг на до= бу рівноважні максимальні концентрації (C_max) кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину у плазмі крові становлять 1,3 і 0,48 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення препарату і його метаболіту становлять відповідно 5,= 3 і 7,7 години. Після прийому 1000 мг кларитроміцину на добу у формі таблеток пролонгованої дії рівноважні максимальні концентрації кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину становлять у середньому 2,4 мкг/мл і 0,67 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення материнської субстанції і її основного метаболіту становлять 5,8 і 8,9 години відповідно.
Т_max при прийомі 500 мг і 1000 мг на добу досягався через 6 годи= н. Рівноважні концентрації 14-ОН-кларитроміцину не збільшуються пропорційно до= зі кларитроміцину, а періоди напіввиведення кларитроміцину і його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокіне= тики кларитроміцину в поєднанні з загальним зменшенням утворення 14-гідроксильованого і N-деметильованого метаболітів при застосуванні вищих= доз вказує на те, що нелінійний метаболізм кларитроміцину стає більш вираженим у високих дозах. З сечею виводиться близько 40 % дози кларитроміцину, через кишечник – 30 %.=

Пацієнти. Кларитроміцин і його 14-ОН-метаболіт широко розподіляються у тканинах і рідинах організму. Після перорального прийому в= міст кларитроміцину у спинномозковій рідині залишається невисоким (1–2 % рівня в сироватці крові при нормальному стані гематоенцефалічного| бар'єра). Концентрація кларитроміцину у тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці кро= ві.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з помірним або тяжким по= рушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміц= ину не потрібна.

Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок збільшуються мінімальні і максимальні концентрації у плазмі крові, період напіввиведення= і площа під кривою концентрація/час кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Ступінь зміни цих показників залежить від ступеня порушення функції нирок: чим важче порушенн= я, тим більше виражені зміни показників.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього= віку рівень кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в крові був вищий, а виведення повільніше порівняно з такими у пацієнтів молодшого віку. Зміна фармакокіне= тики у літніх пацієнтів пов'язана, в першу чергу, з порушенням функціонального с= тану нирок, а не з віком пацієнта.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами, у дорослих та дітей віком від 12 років.

= Інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад бронхіт, пневмонія) (див. «Особливо= сті застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
= Інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад синусит, фарингіт).
= Інфекції шкіри і м'яких тканин (наприклад фолікуліт, бешиха) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).

Протипоказання.

= Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.=
= Одночасне застосування з будь-яким з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointes), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призве= сти до ерготоксичності), інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопат= ії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).
= Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
= Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія), через ризик подовження інтервалу QT.
= Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.
= Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином (див. «Особливос= ті застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
= Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.=
= Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
= Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв (оскільки ця форма препарату не дає змоги зм= еншити дозу нижче 500 мг на добу). Усі інші форми препарату можна застосовувати таким пацієнтам.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. <= /span>

Застосування нижчезазначених препаратів суво= ро протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин

Про підвищення рівнів цизаприду в сироватці крові повідомлялося у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, в тому числі шлуночко= вої тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, що приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (ди= в. «Протипоказання»).

Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину= , внаслідок чого підвищувалися рівні терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювало= ся з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібрил= яція шлуночків і torsades de pointes (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2–3 рази та подовження інтервалу QT,= що не призвело ні до якого клінічно видимого ефекту. Подібні явища відмічалися і = при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою оз= нак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).<= o:p>

Пероральний мідазола= м

При пероральному застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (5= 00 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказання»).

Інгібітори Гмг= -КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміц= ину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини з= начною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їхню концентрацію у плазмі крові, що, своєю чергою, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз.= Повідомлялося про розвиток рабдом= іолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та вищезазначених статинів. Якщо лікування кларитроміцином не можна уникнути, терапію = ловастатином або симвастатином необхідно припинити на період такого лікування.=

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинам= и. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникну= ти не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (напри= клад флувастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптом= ів міопатії.

Ломітапід

Одночасний прийом кларитроміцину з ломітапідом протипоказаний через можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобів на кларитромі= цин

Дані спостережень вказують на те, що одночасний прийом азитроміцину та = гідроксихлорохіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом пов’язаний зі збільшенням ризику розвит= ку серцево-судинних подій та серцево-судинної смертності. Через можливість виникнення подібного ризику при прийомі інших макролідів у комбінації з гідроксихлорохіном або хлорохіном, слід ретельно зважувати співвідношення користь/ ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін або хлорохін.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітої= н, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболі= зм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину= та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібуван= ня CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеї= ту.

Нижче зазначено лікарські засоби, вплив яких= на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може бу= ти потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.=

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапі= н, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину р= ізна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягн= уто через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохро= му Р450.

Етравірин=

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації актив= ного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин= має понижену активність проти Mycobacte= rium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на до= бу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило = до підвищення рівноважної C_min кларитроміцину на 33 % та AUC – на 1= 8 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту
14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні з ф= луконазолом. Зміна дози кларитромі= цину не потрібна.

Ритонавір

Фармакокінетичне дослідження показало, що одноч= асне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні = 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_=
max кларитроміцину підвищувалася на 31 %, C_min – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам= з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CL_C=
R 30–60 мл/хв дозу кларитроміцину потрібно знизити на 50 %. Для пацієнтів з C= L_CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. В цьому випадку дану форму препарату не слід застосовувати, оскільки вона не дає змоги адек= ватно знизити дозу (цій групі пацієнтів можна застосовувати таблетки кларитроміци= ну негайного вивільнення (Клацид^®, таблетки по
250 мг)). Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовува= ти разом з ритонавіром.<= o:p>

Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функ= цією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. н= ижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).

В= плив кларитроміцину на інші лікарські засоби

Антиаритмічні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes = при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT протягом одночасного застосування кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями= цих препаратів у сироватці крові.

Під час постмаркетингового застосування повідомлялося про гіпоглікемію = при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосуванні з пев= ними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

CYP3A-пов’язані взаємодії |

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести= до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, своєю чергою, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) і/або значною мірою метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що голов= ним чином метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що нижчезазначені лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим самим CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, ривароксабан, апіксабан), ат= ипові антипсихотичні засоби (наприклад кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, сиролімус, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзнач= ений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються інши= ми ізоферментами системи цитохрому Р450.

Пероральні антикоагу= лянти прямої дії (ПАПД)

ПАПД дабігатран є субстратом ефлюксного переносника P-gp (P-глікопротеї= ну). Ривароксабан та апіксабан метаболізуються з участю CYP3A4 і також є субстра= тами P-gp. Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з цими препаратами, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Особлив= ості застосування»).

Омепразол

Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовув= али в комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рі= вноважні концентрації омепразолу в плазмі підвищувалися (C_max,AUC_{0-=
24 і}t_1/2підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно) при одночасному застосуванні кларитроміцину. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуван= ні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Кожен з цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафіл= ом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафілу.

Теофілін, карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміци= ном.

Толтеродин

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450<= sub> (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбуваєт= ься через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження= дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитромі= цин.

Триазолбензодіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, триазолам)

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази = на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введен= ня мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зр= азок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить в= ід CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємо= дії з кларитроміцином малоймовірний.

Існують постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, беручи до уваги можливе посилен= ня фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і ефлюксного переносника – P-глікопротеїну = (P-gp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення P-gp і/= або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Од= ночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання= », «Особливості застосування»).

Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну= (P-gp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати P-gp. При одночасному застосуван= ні кларитроміцину і дигоксину пригнічення P-gp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно леталь= ні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнт= ів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину = у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнті= в може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. = Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі; цього значною мірою можна уникнути, дотримуючись 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину у ВІЛ-інфіковани= х дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроа= т

Були спонтанні та опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові п= ри одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення = їхніх рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямова= ні лікарські взаємодії

Атазанавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) з атазанавіром (400 мг один раз = на добу), які є субстратами та інгібітора= ми CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення ек= спозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхіднос= ті знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом 30–60 мл/хв і на 75 % для п= ацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, використовуючи відповідну лікарську фо= рму. Дози кларитроміцину, що перевищують 1000 мг на добу, не слід застосовувати разом з інгібіторами= протеази.

Блокатори кальцієвих= каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуютьс= я CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищува= тися концентрації у плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналі= в. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, в зв’= язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу в плазмі крові та навпаки. При застосуванні ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак підсиленого а= бо пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) і саквінавіру (м’які желатинові = капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субс= тратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення = AUC в рівноважному стані і
С_max саквінавіру на 177 % і 187 % в порівнянні з тими ж показник= ами, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та С<= sub>max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосува= нням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу у= досліджених дозах/ лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії = із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище= ).

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.=

Тривале застосування кларитроміцин= у, як і інших антибіотиків, може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактер= ій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.

Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосову= вати препарат пацієнтам з помірним або тяжким порушенням функції нирок.

З обережні= стю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступ= еня та є зазвичай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком (див. «Побічні реакції»), яка в основно= му була асоційована з уже наявними захворюваннями печінки або застосуванням ін= ших гепатотоксичних препаратів. Необхідно негайно припинити застосування кларит= роміцину при виникненні таких симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосув= анні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> difficile= (CDAD), в= ід легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile= . Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile= , у всіх пац= ієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile= , повідомл= ялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.<= /span>

Таким чином, у разі розвитку персистуючої діареї під час терапії кларитроміцином слід розглядати питання про припинення тера= пії кларитроміцином незалежно від наявності показання до застосування. Необхідно провести випробування з метою виявлення мікроорганізмів та розпочати адеква= тне лікування. Слід уникати застосування препаратів, що пригнічують перистальти= ку.

Колхіцин

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасно= му застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числ= і на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).= Одночасне застосування кларитроміцину з кол= хіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій»).

Серцево-судинні ускладнення

Подовження серцевої реполяризації та інтерва= лу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалося при ліку= ванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). З огляду на = те, що перелічені нижче ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночк= ових аритмій (включаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати= нижчез= азначеним групам пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>·   <= /span>Пацієнт= и з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією.

·   Пацієнт= и, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу = QT (див. «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Кларитр= оміцин протипоказаний пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»)<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Одночасне застосування кларитроміц= ину з астемізолом, цизапридом, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»)<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Кларитр= оміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-fareast-font-family:Symbol;mso-bi= di-font-family: Symbol;mso-ansi-language:UK'>·   Слід ретельно зважувати співвідношення корис= ть/ ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін= або хлорохін, через можливість збільшення ризику розвитку серцево-судинних подій або серцево-судинної смертності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій»).

Епідеміологічні дослідження ризику розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролід= ів показали мінливі результати. В ході деяких спостережних досліджень виявлено= рідкий короткостроковий ризик виникнення аритмії, інфаркту міокарда та смертності = від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включ= аючи кларитроміцин. Такі результати слід порівнювати з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Пневмонія

З огляду на те, що розвивається резистентність Streptococcus pneumo= niae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, які можуть бути резистентними до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі неможл= ивості застосування бета-лактамних антибіотиків (наприклад, при алергії) як препар= ати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як кліндаміцин. На сьогодні макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри= та м’яких тканин, зокрема інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimu= m, acne vulgaris, бешихового зап= алення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.

У разі = розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульо= з, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенле= йна – Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припи= нити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитр= оміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індуктор= ами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= o:p>

Слід брати до уваги можливу перехресну резистентність між кларитроміцин= ом та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Інгібітори Гмг= -КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміц= ину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. = Повідомлялося про розвиток рабдомі= олізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідни= й моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення симптомів міопатії. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взає= модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Одночасне застосування кларитроміц= ину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретел= ьний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти<= /i>

При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНВ (міжнарод= не нормалізоване відношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксаба= н та апіксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взаємодій»= ).

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу. Пацієнти= з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лакт= ази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Препарат містить 15,3 мг натрію в одній таблетці. Якщо пацієнти, які знаходяться на дієті з контрольованим вмістом натрію, приймають по 2 таблетки препарату 1 раз на добу, необхідно брати до уваги загальну кількість натрію (сумарно 30,6 мг в одній дозі).

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцин= у у період вагітності не встановлена. На основі різних результатів, отриманих в ході досліджень на тваринах, та з досвіду застосування людині не можна виключати можливість побічного впливу на ембріофетальний розвиток. В ході деяких спостережних досліджень, які оцінювали вплив кларитроміцину протягом першого та другого триместрів, повідомлялося про підвищений ризик викидня порівняно з незастосуванням антибіотиків або застосуванням інших антибіотик= ів протягом цього ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження ризику значних вроджених вад розвитку через застосування макролідів, включаючи кларитроміц= ин, під час вагітності дають суперечливі результати. В зв’язку з цим не слід застосовувати препарат у період вагітності без ретельної оцінки співвідноше= ння користь/ризик.

Годування груддю

Кларитроміцин виділяється в грудне молоко людини у малих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке перебув= ає виключно на грудному вигодовуванні, отримує близько 1,7 % материнської дози кларитроміцину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.

Безпека застосування кларитроміцин= у у період годування груддю не була встановлена.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом та іншими механізмами необхідно брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з = боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> Рекомендована доза кларитроміцину= для дорослих і дітей віком від 12 років становить 500 мг 1 раз на добу під час = їди. При більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 1000 мг 1 раз на добу (2 таблетки по 500 мг).

Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії і синуситів, які вимагають 6–14 днів терапії.=

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Цю форму препарату не застосовують пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), оскільки вона не дає змоги= адекватно зменшити дозу. Таким пацієнтам застосовують таблетки кларитроміцину негайно= го вивільнення (Клацид^®, таблетки по 250 мг). Для пацієнтів із нирк= овою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) дозу зниж= ують на 50 %, максимальна доза кларитроміцину – 1 таблетка пролонгованої дії на = добу.

=

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 12 років. Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчалося. Дітям цього віку засто= совують препарат у формі суспензії.

Передозування.

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцину може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамне= зі, який прийняв 8 грам= ів кларитроміцину, розвинулися порушення ментального статусу, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що с= упроводжують передозування, слід усувати шляхом негайного промивання шлунка і застосуван= ня симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно змінювали рівень кларитроміцину в сироватці крові.

Побічні реакції= .

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання= та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічн= их реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Нижче представлено побічні реакції, що виникли під час клінічних дослід= жень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі таблеток пролонгованої дії. Побічні реакції, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами орг= анів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100), з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). В межах кожної групи побічні реакції представле= но в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: нечас= ті – целюліт¹, кандидоз, гастроентерит², інфекція³, вагінальна інфек= ція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія^{3,
еозинофілія⁴; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопе=
нія.}

Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку метаболізму і живлення: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: ч= асті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність³; з невідомою часто= тою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтаці= я, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

Порушення з боку центральної нервової системи: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечас= ті – втрата свідомості¹, дискінезія¹, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

Порушення з боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.

Кардіальні порушення: нечаст= і – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу = QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; з невідомою частотою – torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Судинні порушення: часті – вазодилатація¹; з невідомою частотою – крововилив.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – астма¹, нос= ова кровотеча², емболія судин легенів¹.=

Порушення з боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофа= гіт¹, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба², гастрит, прокталгія²⁼, стоматит, глосит, здуття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижк= а, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

Порушення гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз⁴, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.<= o:p>

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит^{1, свербіж,
кропив’янка, макуло-папульозний висип³; з невідомою частотою – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад гос=
трий
генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується
еозинофілією та системними проявами (DRESS)), акне, хвороба Шенлейна – Гено=
ха.}

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгія²; з невідомою частотою – рабдоміоліз^2**, міопатія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові¹, підвищення сечовини крові¹; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення^{1<=
/sup>;
часті – біль у місці введення¹, запалення у місці введення¹⁼;
нечасті – нездужання⁴, лихоманка³, астенія, біль у гр=
удях⁴,
озноб⁴, стомленість⁴.}

Лабораторні дослідження: неча= сті – зміна співвідношення альбумін-глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфа= тази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові^{4;
з невідомою частотою – підвищення міжнародного нормалізованого відношення,
збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.}

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з попул= яції пацієнтів невстановленої чисельності. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одноча= сно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомляло= ся тільки при застосуванні препарату у формі:
1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – табле= ток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.<= /o:p>

Дуже рідко з’являються повідомлення про виявлення таблеток кларитроміци= ну негайного вивільнення у випорожненнях, багато з яких спостерігалися у паціє= нтів з анатомічними (включаючи ілеостомію або колостомію) або функціональними ро= зладами шлунково-кишкового тракту зі скороченим часом шлунково-кишкового транзиту. У декількох повідомленнях залишки таблеток було виявлено в контексті діареї.<= o:p>

Пацієнтам, у яких виявлено залишок таблеток у випорожненнях і стан яких= не покращується під час застосування препарату, рекомендовано перейти на застосування іншої лікарської форми кларитроміцину (наприклад суспензії) аб= о інший антибіотик.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунної системи.<= /o:p>

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікува= ння мікобактеріальних інфекцій, часто було важко відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 = мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, б= іль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці крові. Нечасто виникали дис= пное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лаборатор= них показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномально= го рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За = цим критерієм, у 2–3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на до= бу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількос= ті лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігал= ося підвищення рівнів азоту сечовини в крові.

Термін придатності.<= /span> 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 5 або 7 таблеток у блістері, по 1 блістер= у в картонній коробці; по 7 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коро= бці.

Категорія відпуску. = За рецепто= м.

Виробник. Аббві С.р.л., Італія/AbbVie S.r.l.= , Italy.<= /o:p>

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності.

C.Р. 148 Понтіна KМ 52, СНС - Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) - 04011 Апріліа (ЛТ), Італія/S= .R. 148 Pontina KM 52, SNC - Campoverde di Aprilia (loc. Aprilia) - 04011 April= ia (LT), Italy.