ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОЛМЕСТАД Н

(OLMESTAD H= )

<= /b>

Склад:

діючі речовини: олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить= олмесартану медоксомілу 2= 0 мг/ гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

або олмесартану медоксомілу 20 мг/гідрохлоротіаз= иду 25 мг;

або олмесартану медоксомілу 40 мг/гідрохлоротіаз= иду 12,5 мг;

або олмесартану медоксомілу 40 мг/гідрохлоротіаз= иду 25 мг;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, <= span class=3DSpellE>кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, маг= нію стеарат, лактоза моногідрат;

оболонка таблетки: Опадрай ІІ бежевий 31F27015 та Опадрай ІІ рожевий 31F34029 складається з: гіпромелоза, лактоза моногідрат, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), оксид заліза жовтий (Е 172), оксид заліза червоний = (Е 172); вода очищена.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

для дозуван= ня 20 мг/12,5 мг: бежеві круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

для дозуван= ня 20 мг/25 мг: рожеві круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

для дозуван= ня 40 мг/12,5 мг: бежеві круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з риско= ю на одному боці;

для дозуван= ня 40 мг/25 мг: рожеві круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з риско= ю на одному боці.

<= /p>
Фармакотера= певтична група.

Засоби, що впливають на ренін= -ангіотензинову систему.

Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики. Код АТХ C09D A08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Олместад Н є комбінованим препаратом блокатора рецепторів ангіотенз= ину II олмесартану медоксомілу= та тіазидного діуретика гідрохлоротіазиду. Комбінація цих компонентів чинить = адитивну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріаль= ний тиск знижується сильніше, ніж при застосуванні кожного з компонентів окремо= .

Прийом препарату Олместад<= /span> Н 1 раз на добу забезпечує ефективне та м’яке зниження артеріального тиску = на 24 години до наступного прийому.

Олмесартану медоксоміл

Олмесартану медоксоміл – це селективний блокатор рецепторів ангіотензину II (типу AT₁), призначений для застосування внутрішньо. Ангіотензин II – основний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), який відіграє важливу роль у патофізіології артеріальної гіпертензії. Він спричинює звуження судин, індукує синтез та секрецію альдостерону, стимулює серцеву діяльність та реабсорбцію натрію нирками. Олмесартан пригнічує ефекти ангі= отензину II, спрямовані на звуження судин та секрецію альдостерону, блокуючи AT₁-рецептор у тканинах, у тому числі в гладкій мускулатурі судин та в надниркових залозах. Дія олмесартану не залежит= ь від джерела або шляху синтезу ангіотензину II. Селе= ктивне зв’язування олмесартану з AT₁-рецепторами ангіотензину<= /span> II призводить до підвищення рівня реніну й концентрації ангіотензину I та ангіотензину II у плазмі крові, а також до певного зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією олмесартану медоксоміл за= безпечує стійке зниження артеріального тиску, ступінь якого залежить від дози. Ознак артеріальної гіпотензії після першого застосува= ння (ефекту «першої дози»), тахіфілаксії на тлі три= валого застосування та рикошетної артеріальної гіпертензії після раптової відміни препарату виявлено не було.

Прийом 1 раз на добу олмесартану медоксомілу забезпечує ефективне та м’яке зниження артеріального тиску протягом 24 годи= н до наступного прийому. При застосуванні препарату 1 раз на добу його антигіпертензивний ефект був приблизно таким самим, я= к і в разі його застосування 2 рази на добу в тій самій добовій дозі.=

У разі безперервного лікування максимальне зниження артеріального тиску досягається через 8 тижн= ів після початку лікування, при цьому істотний антигіперт= ензивний ефект спостерігається вже через 2 тижні лікування.

Вплив олмесартану медоксомілу на частоту ускладнень та смертність= не встановлений.

Рандомізован= е дослідження застосування олмесартану та профілактики діабетичної мікроальбумінурії (ROA= DMAP), проведене за участю 4447 пацієнтів із діабетом 2 типу з нормальним рівнем альбумінурії і як мінімум одним додатковим фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань, проводилося, щоб з’ясувати, чи може терапія <= span class=3DSpellE>олмесартаном затримати час появи мікроальбумінурії. Під час середнього періоду відстеження тривалістю 3,2 року пацієнти застосо= вували олмесартан або плацебо додатково до інших антигіпертензивних засобів, за винятком інгібіторів <= span class=3DSpellE>ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блока= торів рецепторів ангіотензину (БРА).

У первинній кінцевій то= чці дослідження було продемонстровано значне зниження ризику появи мікроальбумінурії при застосуванні олмесартану. Після коригування відмінностей у показниках артеріального тиску дане знижен= ня ризику перестало бути статистично значущим. У 8,2 % (у 178 із 2160) пацієнт= ів групи олмесартану та у 9,8 % (у 210 з 2139) пац= ієнтів групи плацебо розвинулася = мікроальбумінурія.

У вторинній кінцевій то= чці серцево-судинні явища відзначалися у 96 пацієнтів (4,3 %), які застосовувал= и олмесартан, та у 94 пацієнтів (4,2 %), які отримували плацебо. Частота смертності від серцево-судинних захворювань була вищою в г= рупі олмесартану, ніж у групі плацебо (15 пацієнтів = (0,7 %) і 3 пацієнти (0,1 %)), незважаючи на подібну частоту виникнення інсульту без летального наслідку (14 пацієнтів (0,6 %) і 8 пацієнтів (0,4 %)), інфаркту міокарда без летального наслідку (17 пацієнтів (0,8 %) і 26 пацієнтів (1,2 = %)) та смертності, не пов’язаної зі серцево-судинними причинами (11 пацієнтів (= 0,5 %) і 12 пацієнтів (0,5 %)). Загальна смертність у групі о= лмесартану була чисельно більш високою (26 пацієнтів (1,2 = %) і 15 пацієнтів (0,7 %)), головним чином, за рахунок більш високої смертності = зі серцево-судинних причин.

У випробуванні ORIENT (= The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial) вивчали вплив олмесартану= на результат ниркових і серцево-судинних захворювань у 577 рандомізованих пацієнтів у Японії і в Китаї з діабетом 2 типу і яскраво вираженою нефропат= ією. Під час середнього періоду відстеження тривалістю 3,1 року пацієнти застосо= вували олмесартан або плацебо додатково до інших антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ.=

Первинна об’єднана кінц= ева точка (час першої появи подвоєння сироваткового креатиніну, ниркові захворювання в термінальній стадії, смерть з усіх причин) була досягнута у 16 пацієнтів групи олмесартану (41,1 %) і = у 129 пацієнтів, які отримували плацебо (45,4 %) (HR 0,97 (95 % ДІ від 0,75 до 1,= 24); p =3D 0,791). Вторинна об’єднана серцево-судинна кінцева точка була досягну= та у 40 пацієнтів, які застосовували олмесартан (14,= 2 %), і у 53 пацієнтів, які отримували плацебо (18,7 %). Дана об’єднана серцево-судинна кінцева точка включала смертність внаслідок серцево-судинних захворювань у 10 (3,5 %) пацієнтів, які застосовували = олмесартан, і у 3 (1,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо; загальний показник смертно= сті дорівнював 19 (6,7 %) і 20 (7,0 %), інсульт без летального наслідку – 8 (2,= 8 %) та 11 (3,9 %), інфаркт міокарда без летального наслідку – 3 (1, 1 %) і 7 (2= ,5 %) відповідно.

Гідрохлоротіазид<= /span>

Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком. Мех= анізм антигіпертензивної дії тіазидних= діуретиків повністю не вивчений. Тіазиди впл= ивають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, тим самим посилюючи екскр= ецію натрію та хлориду (приблизно на однаковому рівні). Діючи як діуретик, гідрохлоротіазид зменшує об’єм плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну в плазмі крові та секреція альдостерону, збільшуються втрати калію та бікарбонату зі сечею та знижуєть= ся їхня концентрація в сироватці крові. Оскільки зв’язок між рівнем реніну та = секрецією альдостерону опосередковується ангіотензином II= , на тлі застосування гідрохлоротіазиду в комбінації= з блокатором рецепторів ангіотензину II втрати ка= лію із сечею під дією тіазидних д= іуретиків можуть знижуватися. При застосуванні гідрохлоротіазиду= діурез настає приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається приблизно через 4 години, а дія зберігається впродовж 6–12 годин.

За даними епідеміологічних досліджень, тривале застосування гідрохлоротіазиду як засобу монотерапії сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень та летальних наслідків від них.

Клінічна ефективність та безпека

Комбінована терапія олмесартану медокс= омілом та гідрохлоротіазидом

При комбінованій терапії о= лмесартану медоксомілом та гідрохлоро= тіазидом антигіпертензивний ефект а= дитивно посилюється і зазвичай перевищує ефекти кожного з компонентів окремо. За об’єднаними даними плацебо-контрольованих досліджень, у результаті застосув= ання олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду в дозах 20/12,5 мг та 20/25 мг сере= днє зниження систолічного/діастолічного артеріально= го тиску наприкінці інтервалу дозування (з корекцією на ефект плацебо) станови= ло відповідно до -12/-7 мм рт. ст. та -16/-9 мм рт. ст. Вік та стать клінічно значущого впливу на ефективність комбінованої терапії олмесартану <= span class=3DSpellE>медоксомілом та гідрохлоротіазид= ом не виявляли.

При застосуванні гідрохлор= отіазиду в дозах 12,5 мг та 25 мг у пацієнтів, у яких ефективність монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг була недостатньою, спостерігалося додаткове зниження середньодобового систолічного/діастолічного артеріального тиску, який вимірюється шляхом амбулаторного моніторингу артеріального тиску (на -7/-5 мм рт. ст. та&nbs= p;-12/-7 мм рт. ст. порівняно з початковими значеннями, досягнутими в результаті монотерапії олмесартану медоксомілом)= . При вимірюванні артеріального тиску традиційним методом додаткове зниження середнього систолічного/діастолічного артеріального тиску наприкінці інтервалу дозування становило відповідно до -11/-10 мм рт. ст. = та -16/-11 мм рт. ст. (порівняно з початковими значеннями).

Комбінована терапія олмеса= ртану медоксомілом та гідрохлоро= тіазидом залишалася ефективною впродовж тривалого періоду лікування (1 рік). У разі відміни олмесартану медокс= омілу (який застосовувався як у комбінації з гідрохлоротіази= дом, так і окремо) рикошетної артеріальної гіпертензії не спостерігалося.

Вплив комбінованого препарату олмесартану медоксомілу та гідрохлорот= іазиду на серцево-судинні ускладнення і смертність від них дотепер не відомий.

Гідрохлоротіазид=

Немеланомни= й рак шкіри<= o:p>

За доступними даними епідеміологічних досліджен= ь, існує кумулятивний дозозалежний взаємозв’язок м= іж застосуванням гідрохлоротіазиду та розвитком немеланомного раку шкіри. Зафіксовано 71 533 вип= адки базальноклітинного раку шкіри та 8 629 випадків = плоскоклітинного раку шкіри у дослідженні за участю 1 430 833 та 172 462 особи відповідно. Застосування високих = доз гідрохлоротіазиду (≥50 000 мг кумулятивно) було пов’язано зі скоригованим коефіцієн= том ризику 1,29 (95 % ДІ: 1,23–1,35) для базальноклітинног= о раку шкіри та 3,98 (95 % ДІ: 3,68–4,31) для = плоскоклітинного раку шкіри. Спостерігався чіткий вплив кумулятивної дози як при базальноклітинному раку шкіри, так і при плоскоклітинному раку шкіри. Інше дослідження показало можливий зв’язок між виникненням раку губ (плоскокліти= нний рак шкіри) та експозицією гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ у дослідженні за участю 63 067 осіб, з використанням стратегії вибірки ризику. Вплив кумулятивної дози було продемонстровано зі скоригованим коефіцієнтом ризику 2,1 (95 % ДІ: 1,7–2,6), з підвищенням дано= го коефіцієнта до 3,9 (3,0–4,9) при застосуванні високої дози (~25 000 мг= ) та до 7,7 (5,7–10,5) при застосуванні найбільшої кумулятивної дози (~100 = 000 мг) (див. розділ «Особливості застосування»).

Інша інформ= ація

Спільне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину<= /span> II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізов= аних, контрольованих дослідженнях (ONTARGET (ONgoing = Telmisartan Alone і в ком= бінації з Ramipril Global <= span class=3DSpellE>Endpoint Trial) і VA NEPH= RON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)).

ONTARGET являло собою дослідження, проведене за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або цук= ровим діабетом 2 типу, що супроводжується ознаками ураження органу-мішені. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене за участю пацієнтів із цукров= им діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дослідження не виявили значимого сприятливого впливу на результат ниркових та/або серцево-судинних захворюва= нь і на смертність від них, тоді як порівняно з монотерапіє= ю підвищився ризик розвитку гіперкаліємії, гостро= го ураження нирок та/або гіпотонії. Враховуючи схожість ф= армакодинамічних властивостей, дані результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.

Спільне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину<= /span> II протипоказано пацієнтам із діабетичною нефропатією.

ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints) являло собою дослідження, проведене з метою виявлення позитивного ефекту від додавання аліск= ірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів із цукровим діабетом 2 ти= пу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинними захворюваннями або обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв’язку з підвищен= им ризиком небажаних наслідків. Смертність від серцево-судинних захворювань і виникнення інсульту були частішими у групі, що приймала аліскірен, ніж у групі, що приймала плацебо; повідомлення про небажані явища, у тому ч= ислі серйозні (гіперкаліємія, г= іпотензія і порушення функції нирок) були частішими у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Всмоктування та розподі= л

Олмесартану= медоксоміл

Олмесартану= медоксоміл – це проліки. = Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику та в портальній крові під час всмоктування з травного тракту. Ані у плазмі крові, ані в продуктах виділення олмесартану медоксоміл аб= о бокова медоксомільна група у незміненому стані не виявлялися. Середня абсолютна біодоступність олмесартану у формі таблеток становила 25,6 %. Середня максимальна концентрація (C_mаx) олмесартану в плазмі крові досягається приблизно чере= з 2 години після застосування внутрішньо. У разі одноразового застосування внутрішньо в дозі до 80 мг концентрація олмесартану в плазмі= крові збільшується приблизно пропорційно дозі. Їжа має мінімальний вплив на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна застосовувати незалежно від вживання= їжі. Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці олмес= артану в осіб різної статі не виявлено. Олмесартан акт= ивно зв’язується з білками плазми крові (99,7 %), проте ризик клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами внаслідок конкуренції за зв’язування з білка= ми плазми крові невеликий (підтвердження тому – відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартану = медоксомілом та варфарином). З клітинами крові олмесартан зв’язується незначною мірою. Середній об’єм розподілу після внутрішньовенного введення невеликий (16–29 л).

Гідрохлоротіазид<= /span>

У разі застосування внутрішньо олмесартану медоксомілу в комбінації з гідрохлоротіазидом медіана часу досягнення С_max гідрохлоротіазиду в плазмі крові становила 1,5–2 годи= ни. Гідрохлоротіазид зв’язується з білками плазми крові н= а 68 %, а його уявний об’єм розподілу становить 0,83–1,14 л/кг.

Біотрансформація та елімінац= ія

Олмесартану медоксоміл

Сумарний кліренс олмесарта= ну для плазми крові становить приблизно 1,3 л/годину (коефіцієнт варіації 19 %= ) та порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/годину) відносно невисоки= й. Після одноразового застосування внутрішньо олмесартану= медоксомілу, міченого ізотопом ¹⁴C, = 10–16 % радіоактивної мітки виявляли у сечі (велика частина – впродовж 24 годин піс= ля прийому); радіоактивна мітка, що залишилася, виявлялася в калі. Враховуючи,= що системна біодоступність препарату становить 25,= 6 %, можна розрахувати, що олмесартан, що всмоктався, виводиться як нирками (приблизно 40 %), так і геп= атобіліарною системою (приблизно 60 %). Вся радіоактивна мітка, виявлена у продуктах виділення, знаходилася у складі олмесартану. Ін= ших значущих метаболітів виявлено не було. У кишково-печінковому кругообігу олмесартан участі практично не бере. Оскільки велика частина олме= сартану виводиться з жовчю, застосовувати його пацієнта= м з обструкцією жовчних проток протипоказано. Кінцевий період напіввиведе= ння олмесартану після багаторазового застосування внутрішньо змінюється в діапазоні від 10 до 15 г. Стаціонарний стан досягав= ся після перших кількох прийомів; після 14 днів багаторазового застосування подальшого накопичення препарату не спостерігалося. Нирковий кліренс станов= ив приблизно 0,5–0,7 л/годину та не залежав від дози препарату. =

Гідрохлоротіазид =

Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується та майже повністю вив= одиться у незміненому стані зі сечею. Після застос= ування внутрішньо приблизно 60 % дози виводиться у незміненому стані впродо= вж 48 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 250–300 мл/хв. Кінцевий пері= од напіввиведення – приблизно 10–15 годин.

Комбінація <= span class=3DSpellE>олмесартану медоксомілу з= гідрохлоротіазидом

У разі застосування гідрох= лоротіазиду в комбінації з олмесартану медоксомілом системна біодоступність першого знижується приб= лизно на 20 %, проте подібне зниження не має клінічного значення. Фармакокінетика= олмесартану у разі його застосування в комбінації з <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазидом не змінюється.
Фармакокінет= ика в окремих груп пацієнтів

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
У пацієнтів літнього віку (65–75 років), хворих на артеріальну гіпертензію, площа під фармакокінетичною кривою= «концентрація-час» (AUC) олмесартану в стаціонарному стані була приблизно на 35 % вищою, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів віком ≥75 років – приблизно на 44 % вищою.

Зважаючи на наявні дані, можна вважати, що в ос= іб літнього віку (як здорових, так і хворих на артеріальну гіпертензію) систем= ний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж у здорових добровольців.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із порушенн= ями функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня AUC олмесартану в стаці= онарному стані була відповідно на 62 %, 82 % та 179 % вищою, ніж у здорових добровольців. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду у пацієнтів з порушеннями функції н= ирок збільшений.

Порушення функції печінки

Після одноразового застосування внутрішньо AUC = олмесартану у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості була відповідно на 6 % та 65 % вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи з такими самими демографічними показниками. У здорових добровольців та у пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості незв’язана фракція олмесартану через 2 години після прийому становила відповідно до 0,26 %, 0,34 % та 0,41 %. Після багаторазового застосування середня AUC олмесартану в пацієнтів із порушенн= ями функції печінки середнього ступеня тяжкості була на 65 % вищою, ніж у здоро= вих добровольців контрольної групи з такими самими демографічними показниками. Значення C_mаx о= лмесартану в пацієнтів із порушеннями функції печінки та здорових добровольців були схожими. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки ефективність олмесартану медоксомілу не визначена. На фармакокінетику гідрохлоротіазиду порушення функції печінки істотно не впливали.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Лікарський засіб колесевел= ам, що зв’язує жовчні кислоти

Одночасний прийом 40 мг ол= месартану медоксомілу і 3750 мг коле= севеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводив = до зниження C_max на 28 % і до зниження = AUC на 39 % для олмесартану. Менший вплив, зниження C_max і AUC на 4 % і 15 % відповідно, спостерігався, коли олмесартану медоксоміл призначали за 4 години до прийому колесевеламу = гідрохлориду. Період напіввиведе= ння олмесартану знижувався на 50–52 % незалежно від= того, призначалися препарати спільно чи прийом олмесартану відбувався за 4 години до прийому колесевеламу = гідрохлориду.

Доклінічні дані з без= пеки

Токсичний вплив комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлорот= іазиду оцінювали у дослідженнях із багаторазовим пероральним введенням препарату щ= урам та собакам (до 6 місяців).

Як і при застосуванні препарату окремо, так і у разі застосування з іншими лікарськими засобами того ж класу, токсичний впл= ив даної комбінації направлений головним чином на нирки. На тлі застосування комбінації олмесартану мед= оксомілу та гідрохлоротіазиду спостерігались функціональ= ні зміни нирок (підвищення азоту сечовини та креатиніну сироватки). У щурів та собак, яким застосовували комбінацію з високими дозами компонентів, спостерігались дегенерація і регенерація нирок, можливо, через порушення ниркової гемодинаміки (зниження ниркового кровотоку внаслідок артеріальної = гіпотензії у поєднанні з гіпоксією та дегенерацією канальцевих клітин). Крім того, застосування комбінац= ії олмесартану медоксомілу т= а гідрохлоротіазиду призводило до зниження показників еритроцитів (числа еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту) та зменшення ма= си серця у щурів. Дані результати спостерігалися і у разі застосування інших блокаторів АТ₁-рецепторів та інгібіторів АПФ. Ймовірно, вони зумовлені фармакологічною дією олмесартану медоксомілу у високих дозах і не спостерігаються у ра= зі застосування препарату у рекомендованих терапевтичних дозах.

У дослідженнях генотоксичн= ого впливу комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду, а також цих компонентів о= кремо жодних ознак клінічно значущої генотоксичності = не було виявлено.

Канцерогенний вплив комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлорот= іазиду не вивчався, оскільки в клінічній практиці ознак канцерогенного впливу окре= мих компонентів препарату не було виявлено.

У мишей та щурів, я= ким застосовували олмесартану = медоксоміл у комбінації з гідрохлоротіазидом, ознак тератогенного впливу не було виявлено. Як і слід було очікувати для лікарських засобів даного класу, у щурів, яким застосовували комбінацію олмесартану мед= оксомілу та гідрохлоротіазиду під час вагітності, спостерігалася токсична дія на плід, що виявлялася в значному зниженні маси тіла плода (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітно= сті або годування груддю»).

Клінічні ха= рактеристики.

Показання.<= /span>

Eсенціальна гіпертензі= я.

Комбінований препарат Олместад Н= призначений для дорослих пацієнтів, у яких застосування одного лише олмесартану медоксомілу не забезпечує зниження артеріального тиск= у до необхідного рівня.

Протипоказа= ння.

- Підвищена чутливість до діючих речовин, до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу або до інших похідних сульфаніламідів (гідрохлоротіазид також є похід= ним сульфаніламідів).

- Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креати= ніну < 30 мл/хв).

- Стійка гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія та клінічно виражена гіперурикемія.

- Тяжкі порушення функції печінки, холестаз та обструктивні захворювання жовчних шляхів.

- Вагітність або планування вагітності.

Сумісне застосування лікарського засобу Олместад Н і лікарських засобів, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок

(ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Потенційно можливі взаємодії пов’язані зі застосуванням як олмесартану медоксомілу, так і гідрохлоротіазиду
Одночасне застосування не рекомендуєть= ся

Препарати лі= тію

При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та іноді з блокаторами рецепторів анг= іотензину II спостерігалося оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові = та його токсичної дії. Крім того, за наявності тіазидів нирковий кліренс літію знижується, тому ризик його токсичної дії на тлі застосування гідрохлоротіазиду може збільшувати= ся. У зв’язку з цим застосування препарату Олместад Н= у поєднанні з літієм не рекомендується. У пацієнтів, яким ці препарати необхі= дно призначати одночасно, під час лікування слід ретельно контролювати концентр= ацію літію в сироватці крові.

Одночасне застосування, що вимагає обережності

Баклофен

Може посилюватися гіпотензивна дія. <= /span>

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

НПЗП (наприклад, ацетилсаліцилова кислота (>3 г на добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП) можуть послабляти антигіпертензивну дію <= span class=3DSpellE>тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів = або пацієнтів літнього віку із захворюваннями нирок) на тлі застосування блокат= орів рецепторів ангіотензину II одночасно з препарат= ами, які інгібують циклооксигеназу, ці порушення мож= уть посилюватися, зокрема може виникати гостра ниркова недостатність, яка у більшості випадків має оборотний характер. Тому зазначені препарати в комбінації один з одним слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти при цьому повинні вживати достатню кількість рідини. Крім того, після початку комбінованої терапії та потім з регулярним інтерва= лом функцію нирок у пацієнтів потрібно контролювати.

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги

Аміфостин

Може посилюватися антигіпе= ртензивна дія.

Інші гіпотензивні засоби

Антигіпертензивний ефект препарату Олместад Н може посилюватися у разі й= ого застосування одночасно з іншими препаратами, які знижують артеріальний тиск= .

Етиловий спирт, барбітурати, наркотичні аналгетики та антидепресанти

Можуть посилитися прояви ортостатичної гіпотензії.

Потенційно можливі взаємодії = з олмесартану медоксомілом<= o:p>

Одночасне застосування не рекомендується

Інгібітори = АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірен

Дані клінічних випробувань показують, що подвій= на блокада РААС, пов’язана зі спільним застосуванням інгібіторів АПФ та блокат= орів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, призводить до підвищення частоти побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому = числі гостра ниркова недостатність), порівняно зі застосуванням одного лікарськог= о засобу, який діє на РААС.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові
З огляду на досвід застосування інших лікарських засобів, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, концентрація калію в сироватці крові може збільшуватися при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, ка= лійвмісних замінників харчової солі та інших препаратів, здатних підвищувати концентра= цію калію в крові (таких як гепарин, інгібітори АПФ). При призначенні препарату= Олместад Н одночасно з препаратами, які впливають на = рівень калію, рекомендується контролювати сироваткову концентрацію калію.

= Лікарський засіб колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти

Спільне застосування колесевеламу гідрохлориду= , що зв’язує жовчні кислоти, зменшує системний вплив і пікову концентрацію олмесартану в плазмі крові, а також знижує період напіввиведення. Прийом олмесарта= ну медоксомілу як мінімум за 4 години до прийому <= span class=3DSpellE>колесевеламу гідрохлориду знижував ефект лікарської взаємодії. Слід розглянути можливість прийому олмесартану медоксомілу як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду.

Додаткова інформація = =

Відзначалося помірне зниження біодоступності ол= месартану медоксомілу після лікування антацидами (магнію-алюмінію гідроксидом). Олмесартану медоксоміл не виявляє значного впливу на фармакокінет= ику та фармакодинаміку варфарину<= /span> або фармакокінетику дигоксину. У здорових добровольців, які приймали олмесартану медоксоміл одночасно з правастин= ом, клінічно значущих змін фармакокінетики цих препаратів не відзначалося. У досліджен= нях in vitro клінічно <= span style=3D'background:white'>значущого пригнічення олмесарта= ном активності ізоферментів IA1/2, IIA6, IIC8/9, IIC19, IID6, IIE1 та IIIA4 цитохрому Р450= у людини виявлено не було; відносно ізоферментів цитохрому Р450 у тварин олмесартан або чинив незначну ін= дукуючу дію, або не чинив жодної. Таким чином, клінічно значущих взаємодій між олмесартаном та лікарськими засобами, які метаболізуються за участю зазначе= них ізоферментів системи цитохрому P450, не очікується.

= Потенційно можливі взаємодії = з гідрохлоротіазидом

Одночасне застосування не рекомендується

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові

Гіпокаліємічна<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> дія гідрохлоротіазиду може посилюватися при його одночасн= ому застосуванні з іншими лікарськими засобами, що спричинюють втрату калію та = гіпокаліємію (наприклад, із калі= йуретичними діуретиками, проносними засобами, кортикостерої= дами, адренокортикотропним гормоном (АКТГ), амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію та похідними саліцилової кислоти). Тому застосовувати = гідрохлоротіазид одночасно з цими препаратами не рекомендується.

Одночасне застосування, що вимагає обережності

Cолі= кальцію

За рахунок уповільнення екскреції кальцію тіазидні діуретики можуть збільшувати його концентрацію в сироватці крові. Якщо необхідно застосовува= ти препарати кальцію, рівень його концентрації в сироватці крові потрібно контролювати, а відповідну дозу кальцію – коригувати.

Холестирамі= н та колестипол

На тлі застосування аніонообмінних смол всмоктування гідрохлоротіазиду уповільнюється.

Серцеві = глікозиди

Застосування серцевих глік= озидів призводить до того, що гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені тіазид= ами, збільшують ризик аритмії.

Лікарські засоби, ефективність яких залежить від змін концентрації калію в сироватці крові

У разі застосування препарату Олместад Н одночасно з лікарськими засобами, ефективність яких залежить від змін концентрації калі= ю в сироватці крові (наприклад, зі серцевими глікозидами та антиаритмічними засобами), а також із препар= атами, що спричинюють аритмію піруетного типу (шлуночкову тахікардію), у тому числі з деякими антиаритмічними засобами, рекомендується проводити регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові та ЕКГ:

-&nb= sp;            =          антиаритміч= ні засоби кла= су Ia (наприклад, хінідин, <= span class=3DSpellE>гідрохінідин, дизопірамід= );

-&nb= sp;            =          антиаритміч= ні засоби кла= су III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід= );

-&nb= sp;            =          деякі антипсихотичні&nbs= p;засоби (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, = тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);=

-&nb= sp;            =          інші (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин= , вінкамін внутрішньовенно).

Недеполяриз= уючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад, тубокурарин)<= /o:p>

Гідрохлоротіазид може посилювати ефективність недеполяризуючих релакс= антів скелетних м’язів.

Антихолінер= гічні засоби = (наприклад, атропін та біпериден)

Знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спорожнення шлунка, антихолінергічні засоби можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків.

Антидіабети= чні лікарські засоби (пероральні препарати та інсулін)

Терапія тіазидом мо= же впливати на толерантність до глюкози. Може бути необхідна корекція дози цукрознижувальних засобів.

Метформін=

Метформін слід з обережністю застосовувати через ризик розвитку лактоац= идозу, спричиненого функціональною нирковою недостатністю, яка іноді виникає внасл= ідок застосування гідрохлоротіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид

Гіперглікемічна= дія бета-<= span class=3DSpellE>адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів.

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін)=

Ефективність пресорних амінів може знижуватися.

Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Оскільки гідрохлоротіазид<= /span> іноді спричиняє збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, = може бути необхідна корекція дози урикозуричних преп= аратів для лікування подагри. Крім того, іноді необхідно збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону<= /span>. У разі застосування алопуринолу одночасно з тіазидом частота алергічних реакцій на алопуринол може збільшуватися.

Амантадин=

Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

Цитостатики= (наприклад= , циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть знижувати виведення нирками протипухлинних препаратів та посилювати їхню пригнічувальну дію на кістковий мозок.

Саліцилати
У разі прийому саліцилатів у високих дозах гідрохл= оротіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему.=

Метилдопа=

У публікаціях описано окремі випадки гемолітичн= ої анемії в результаті застосування гідрохлоротіазиду в комбінації з метилдопою.

Циклоспорин= =

Одночасне застосування тіа= зидів з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, аналогічних подагрі.

Тетрациклін=

Застосування тіазидів одночасно з тетрацикліном збільшує ризик уремії, що спричинюється тетрацикліном. Доксицикліну цей ефект, ймовірно= , не стосується.

= Карбамазепі= н. З огляду на ризик виникнення симптомної гіпонатріємії необхідно проводити клінічний та біологічний моніторинг.<= /p>
Йодовмісні<= /span> контрастні засоби. Діуретичні= засоби можуть призвести до дегідратації хворого, тому потрібно провести регідратацію пацієнта перед застосуванням великих доз= йодовмісних контрастних засобів для зменшення ризику розвитку гострої ниркової недостатності.

Особливості застосування.

Зменшення об’єму циркулюючої крові

У пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої кро= ві та (або) низьким рівнем натрію, обумовленими інтенсивною терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням, може виникати клінічно виражена артеріальна = гіпотензія, особливо після першого прийому препарату.= До початку застосування препарату Олместад Н зазначені вище явища слід усунути.

Інші явища, що супроводжуються стимуляцією РААС

Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок значною мірою залежать від активності РААС (наприклад, у разі тяжкої застій= ної серцевої недостатності або патології нирок, включаючи стеноз ниркової артер= ії), можуть реагувати на інші препарати, що впливають на цю систему, відчуваючи гостру артеріальну гіпотензію, азотемію, олігурію або, в окремих випадках, гостру ниркову недостатність.

Реноваскуля= рна гіпертензі= я

Застосування препаратів, що впливають на РААС, пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки пов’язано з підвищеним ризиком розвитку тяжкої артеріал= ьної гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції нирок та трансплантація нирки

Пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <30 мл/хв) лікарський засіб Олместад Н протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <= /span>= ³30 мл/хв, а= ле   <60 мл/хв) коригувати дозу препарату= не потрібно. Однак таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю, при цьому рекомендується періодично контролювати концентрацію калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникати азотемія, спричинена тіазидними діуретиками. Я= кщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, необхідний ретельний пере= гляд схеми лікування і, можливо, відміна діуретиків. Клінічний досвід застосування лікарського засобу Олмес= тад Н пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.<= /o:p>

Подвійна блокада РААС

Од= ночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ан= гіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, г= іперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). То= му подвійна блокада РААС на тлі одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Як= що терапія з подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то її потрібно проводи= ти тільки під наглядом фахівця, а також на тлі ретельного спостереження за функцією нирок, рівнем електролітів і артеріальним тиском.

Па= цієнтам із діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II.

Порушення функції печінки

Досвід застосування олмеса= ртану медоксомілу пацієнтам із тяжкими порушеннями фу= нкції печінки відсутній. Крім того, у пацієнтів із порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки незначні порушення водно-електролітного балансу на тлі терапії тіазидами можуть спричин= ити печінкову кому. З цієї причини пацієнтам із порушеннями функції печінки лег= кого та середнього ступеня тяжкості препарат слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, холес= тазом та обструкцією жовчних проток лікарський засіб = Олместад Н протипоказаний.

Стеноз устя аорти та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і у разі застосування інших вазодилататорів, олмесартану медоксоміл з обережністю призначають при стенозі устя аорти або при мітральному стенозі, а також у разі обструктивної гіпертрофічної к= ардіоміопатії.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним альдо= стеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні засоб= и, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему. Тому лікарський засіб Олместад Н таким пацієнтам не рекомендований.

Метаболічні та ендокринні ефе= кти

Препарати групи тіазидів можуть спричинювати порушення толерантності до глюкози. Пацієнтам із цукровим діабетом потрібно коригувати дозу інсуліну або пероральних цукрознижувальних засобів. Застосування тіазидів може спричинити розвиток прихованого цукрового діабету.

На тлі прийому тіазидних діуретиків можуть виникати такі побічні реакції, як підвищення рівня холестерину та тригліцеридів. = У низці випадків застосування тіазидів може спричинити = розвиток гіперурикемії або подагри. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати рівень вільного білірубіну в сироватці крові.

Електролітні порушення

Як і у разі застосування будь-яких діуретиків, при застосуванні гід= рохлоротіазиду слід з певним інтервалом контролювати сироваткові концентрації електролітів. Препарати групи тіазидів, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричиняти порушення водно-електролітного балансу (у тому числі гіпокаліємі= ю, гіпонатріємію та гіпохлоре= мічний алкалоз). Ознаками порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, тривалий сон, сонливість, занепокоєння, м’язовий біль або судоми, м’язова стомлюваність, артеріальна гіпотензія<= /span>, олігурія, тахікардія та порушення з боку травно= го тракту, зокрема нудота та блювання. Ризик розвитку гіп= окаліємії найвищий при цирозі печінки, при раптовому збільшенні діурезу, при недостатньому прийомі електролітів внутрішньо, а також при застосуванні кортикостероїдів та АКТГ як супутніх препаратів. З іншого боку, внаслідок блокади рецепторів ангіотензину II (AT_{1) олмесартану медоксомілом,=
що
входить до складу препарату Олместад Н, можлива=
гіперкаліємія, особливо у пацієнтів із порушеннями фу=
нкції
нирок та/або зі серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із цукровим
діабетом. Пацієнтам цієї групи концентрацію калію в сироватці крові слід
контролювати належним чином. Препарат Олместад =
Н слід
з обережністю застосовувати одночасно з препаратами калію, калійзберігаючими
діуретиками, калійвмісними=

замінниками харчової солі та іншими препаратами, які можуть підвищувати
концентрацію калію в крові. Даних про те, що олмесарта=
ну
медоксоміл може послаблювати або запобігати гіпонатріємії}, що спричинюється = діуретиками, немає. Дефіцит хлоридів зазвичай характеризується низьким ступенем тяжкості= і не вимагає спеціального лікування. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію із сечею та спричиняти легке та скороминуще підвищення його концентрації в сироватці крові за відсутності будь-яких порушень метаболізму кальцію. Гіперкальціємія м= оже свідчити про прихований паратиреотоксикоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди потрібно відмінити. Тіаз= иди посилюють виведення із сечею магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів з набряками в жарку погоду може виникати г= іпонатріємія розведення.

Препарати літію

Як і інші лікарські засоби, що містять блокатори рецепторів ангіотензину II у комбінації з тіазидом, препарат Олместад Н не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами літію.

Спру-подібна ентеропатія

У дуже рідкісних випадках повідомляли про тяжку хронічну діарею зі значною втратою маси тіла, що розви= нулася через кілька місяців або років після початку лікування у пацієнтів, які приймали олмесартан; причиною її виникнення є, імовірно, місцева відстрочена реакція гіперчутливості<= /span>. Результати біопсії слизової кишечнику у таких пацієнтів часто демонстрували атрофію кишкових ворсинок. Якщо дані симптоми виникнуть у пацієнта під час лікування олмесартаном і якщо можна виключити і= ншу ймовірну етіологію, терапію олмесартаном слід н= егайно відмінити та не відновлювати у майбутньому. Якщо діарея не зникне впродовж одного тижня після закінчення прийому лікарського засобу, слід звернутися до спеціаліста (наприклад, до гастроентеролога).

Хоріоїдальний= випіт, гос= тра міопія та вторинна закритокутова глаукома

Гі= дрохлоротіазид є сульфонамідом та може викликати реак= ції ідіосинкразії, що призводять до хоріоїдального = випоту з дефектом зорового поля, гострої перехідної міопії та гострого нападу закритокутової глаукоми. Симптоми включають гострий розвиток короткозорості або появи болю в очах та зазвичай виникають протягом проміжку часу від декількох годин до декількох тижнів після початку лікуван= ня. Нелікований напад гострої закрит= окутової глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед слід якнайшвидше відмінити гідрохлоротіазид. Якщо внутрішньоочний тиск не піддається контролю, може виникнути необхідність прийняття рішення = про негайне терапевтичне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку закритокутової глаукоми може бути наявність в анамнезі алергії на сульфонаміди або пеніцилін.

Етнічні відмінності

Як і у разі застосування інших блокаторів рецепторів ангіотензину II, антигіпертензивна дія олмесартану медоксоміл= у у представників негроїдної раси виражена дещо слабше, ніж у представників і= нших рас (можливо, через те, що у представників негроїдної раси частішим є низьк= ий рівень реніну).

Антидопінговий тест

Гідрохлоротіазид, що входит= ь до складу цього препарату, може давати псевдопозитивний результат в антидопінговому тесті.

Вагітність<= /i>

Лікарський засіб Олместад Н протипоказаний вагітним або жінкам, які пл= анують завагітніти. Якщо вагітність підтверджується під час лікування препаратом <= span class=3DSpellE>Олместад Н, лікування слід негайно припинити і в разі необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування в період вагітності.

Інші запобі= жні заходи

Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнт= ів з генералізованим атеросклерозом, ішемічною хворо= бою серця або ішемічним ураженням головного мозку може призвести до інфаркту мі= окарда або інсульту.

Ризик алергічних реакцій на гідрохлоротіазид вищий у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі, проте такі реакції можуть виникати і в пацієнтів без таких захворювань в анамнезі.

За даними наукової літератури, діуретики тіазидного ряду можуть викликати загострення або активацію системного червоного вовчака.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Під час застосування діуретиків ті= азидного ряду можливий розвиток реакцій фотосенсибілізації. У таких випадках рекомендується відміна препарату. Якщо лікар вважає за потрі= бне повторно призначити препарат, то хворому рекомендується захищати ділянки ті= ла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.

<= span class=3DSpellE>Немеланомни= й рак шкіри<= /i>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Підвищений ризик виникнення немеланомного раку шкіри (базальноклітинної карциноми та п= лоскоклітинної карциноми) після застосування більш високих сумарних доз гідрохлоротіазиду був виявлений у двох епідеміологічних дослідженнях, що базувалися на даних Данського національного реєстру онкологічних захворювань. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути механізмом розвитку немеланомного раку шкіри.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";background:white;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-languag= e: RU'>Пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид, потрібно проінформувати про можливий ризик виникнення немеланомного раку шкіри. Рекомендується періодично перевіряти стан шкіри на наявність нових уражень = та негайно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри. =

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Пацієнтів потрібно проінформувати про можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також про необхідність в разі так= ого впливу адекватного захисту шкіри для мінімізації ризику виникнення раку шкі= ри.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Необхідно негайно проводити дослідження, в тому числі гістологічні дослідження біопсійного матеріалу, при виникненні будь-яких підоз= рілих шкірних реакцій.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Пацієнтам і= з немеланомним раком шкіри в анамнезі може бути доцільн= им переглянути застосування гідрохлоротіазиду (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не = слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або з порушенням всмоктування глюкози і галактози.

=

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Ва= гітність

Олмесартану медоксоміл

Застосування блокаторів рецепто= рів ангіотензину II протипоказане вагітним або жінкам, які планують вагітність.

Епідеміологічні дані= , що стосуються ризику тератогенної дії, обумовленої застосуванням блокаторів рецепторів ангіотенз= ину II у І триместрі вагітності, не дають змоги зробити певних висновків, проте незначне збільшення ризику не виключено. У контрольованих епідеміологічних дослідженнях жодних даних, що стосуються ри= зику тератогенної дії блокаторів рецепторів ангіотензину II, отримано не було, проте не можна виключити, що на тлі застосування препаратів цього класу ризик аналогічної = дії може збільшуватися. За винятком випадків, коли блокатори рецепторів ангіотензину II застосовуються із життєво важливих причин, пацієнткам, які планують вагітність, рекомендується перейт= и на інші гіпотензивні засоби, безпека застосування яких при вагітності доведена= . У разі діагностування вагітності блокатори рецепторів ан= гіотензину II слід негайно відмінити і, якщо необхідно, почати лікування іншими препаратами.

Встановлено, що у ра= зі застосування блокаторів рецепторів ангіотенз= ину II під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності не вик= лючена поява ефектів фетотоксичності (погіршення нирко= вої функції, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та нео= натальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія= ).

Якщо блокатори рецепторів ангіотензину II застосовувалися в ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести УЗД щодо функції нирок і розв= итку черепа у плода.

За новонародженими, матері яких застосовували блокатори рецепторів ангіоте= нзину II, слід пильно спостерігати щодо виникнення артеріальної гіпотензії.

Гідрохлорот= іазид=

Досвід застосування = гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Результатів експериментальних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту. З огляду на механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування в ІІ і ІІІ триместрах вагітності може викликати порушення= фетоплацентарного кровотоку та шкідливо діяти на плід= і новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення і тромбоцитопенію.

Гі= дрохлоротіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки= він може викликати зменшення об’єму плазми і гіпоперфузію<= /span> плаценти та при цьому не приносити належної користі для лікування захворюва= ння.

Гі= дрохлоротіазид також не рекомендується застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих окремих випадків, коли не можна призначати інші препарати.

Комбінований лікарський засіб= олмесартану= медоксо= міл/гідрохлоротіазид протипоказаний вагітним або жінкам, які планують вагітність.

Період годув= ання груддю

Олмесартану медоксоміл

Інформація щодо застосування препарату Олместад Н під час годування груддю дотепер відсутня,= тому жінкам, які годують груддю, препарат призначати не слід. Замість нього можна застосовувати інші препарати, безпека яких у період годування груддю доведе= на, особливо при годуванні груддю новонароджених або недоношених дітей.

Гідрохлоротіазид=

Гідрохлоротіазид у невеликих кількостях потрапляє у грудне молоко. Високі дози тіазидів, що викликають інтенсивний діурез, можуть пригнічувати утворення грудного молока. Якщо його застосуванн= я дуже необхідне, годування груддю потрібно припинити.

Застосовувати препарат Олм= естад Н у період годування груддю не рекомендується. При застосуванні лікарського засобу Олмес= тад Н під час годування груддю доза п= овинна бути максимально низькою.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Олместад Н може спричиняти незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Іноді у хворих, я= кі застосовують антигіпертензивні засоби, можуть спостерігатися запаморочення та підвищена втомлюваність, внаслідок чого може знижуватися реакція.

Спосіб заст= осування та дози.

Дорослі=

Олместад Н не є препаратом першого вибору. Він призначений для пацієнтів, у яких застосуван= ня одного лише олмесартану ме= доксомілу в дозі 20 мг не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску.

Таблетки препарату Олместа= д Н приймають 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії олмесартану медоксомілом = у дозі 20 мг відразу на комбінований препарат, проте при цьому слід враховувати той факт, що максимальна гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу досягається через 8 тижнів після початку лікування.

Рекомендується титрування дози кожного з компонентів.

Олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазид у дозі 20/12,5 мг або 40/12,5 мг можна призначати пацієнтам, у яких застосува= ння одного тільки олмесартану = медоксомілу в дозі 20 мг або 40 мг не забезпечує досягнення необхідного рівня артеріаль= ного тиску.

Олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазид у дозі 20/25 мг або 40/25 мг можна призначати пацієнтам, у яких застосування = олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазиду в дозі 20/ 12,5 мг або 40 мг/1= 2,5 мг не забезпечує досягнення необхідного рівня артеріального тиску.<= /span>

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку комбінований препарат рекомендується застосовувати в тій самій дозі, що й дорослим пацієнтам.

Порушення функції нирок

У разі застосування препарату Олместад Н пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжк= ості (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендується періодично контролювати фун= кцію нирок. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну &l= t;30 мл/хв) лікарський засіб Олместад Н протипоказан= ий (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки легког= о та середнього ступеня тяжкості лікарський засіб Олместад<= /span> Н слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості олмесартану медоксоміл рекомендується застосовувати в початковій = дозі 10 мг 1 раз на добу, а максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг 1 раз на добу. Пацієнтам із порушеннями функції печінки, які вже приймають діуретичні засоби та (або) інші антигіпертензивні засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. До= свід застосування олмесартану м= едоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Пацієнтам з тяжк= ими порушеннями функції печінки, а також із холестазом та обструкцією жовчних проток Олместад Н протипоказаний (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Протипоказа= ння»).

Спосіб застосування

Таблетки ковтають цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Таблетки не слід розжовувати. Препарат рекомендується приймати щодня в один і той же час.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Олместад Н дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Передозування.

Спеціальна інформація, що стосується симптомів або лікування передозування препарату Олместад Н, відсутня.

За пацієнтом слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичне підтримуюче лікування. Лікування симптоматичне і залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та= від ступеня тяжкості симптомів. Можуть бути рекомендовані = блювальні засоби та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування іноді рекомендується активоване вугілля. Слід регулярно контролювати рівень електролітів та креатиніну у сироватці крові. У разі артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення та швидко провести внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину натрію хлориду.

Найімовірнішими проявами передозування олмесартану = медоксомілу є артеріальна гіпотензія та тахікардія, крім то= го, може виникати брадикардія. Передозування гідрохлоротіа= зидом супроводжується електролітними порушеннями (гіпокалієм= ією, гіпохлоремією) та зневодненням, обумовленим над= мірним діурезом. Найчастішими проявами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричинювати м’язові спазми та/або = посилювати аритмію, що виникає в результаті застосування супутніх препаратів (серцевих= глікозидів або деяких антиаритмі= чних засобів).

Чи виводиться олмесартан або гідрохлоротіазид<= /span> при гемодіалізі, невідомо.

Побічні реакції.

Найчастіше при застосуванні препарату виникають такі побічні реакції, як головний біль (2,9 %), запаморочення (1,9 %), підвищена втомлюваність (1,0 %).

Гід= рохлоротіазид може спричиняти або посилювати гіповолемію, що може призводити до порушення електролітного балансу.

У клінічних дослідженнях, у я= ких брали участь 1155 пацієнтів, які приймали олмесартану<= /span> медоксоміл/гідрохлоротіази= д у дозах 20/12,5 мг або 20/25 мг, та 466 пацієнтів, які отримували плацебо (тривалість застосування препаратів становила до 21 місяця), загальна часто= та побічних реакцій на тлі комбінованої терапії олмесарта= ну медоксомілом/ гідрохлороті= азидом була приблизно такою ж, що і на тлі застосування плацебо. Частота випадків відміни препарату у зв’язку з побічними реакціями в групі олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіаз= иду 20/12,5 мг – 20/25 мг (2 %) та в групі плацебо (3 %) також була приблизно однаковою. В цілому, частота побічних реакцій на тлі комбінованої терапії <= span class=3DSpellE>олмесартану медоксомілом/= гідрохлоротіазидом (порівняно з плацебо) не залежала = від віку (хворі віком до 65 років порівняно з хворими віком від 65 років), статі або раси пацієнтів, хоча запаморочення у пацієнтів віком від 75 років виник= ало дещо частіше.

Крім того, безпека препарату = при застосуванні високих доз вивчалася в клінічних дослідженнях, у яких брали у= часть 3709 пацієнтів, які приймали олмесартану медоксоміл у комбінації з гідрох= лоротіазидом у дозах 40 мг/12,5 мг та 40 мг/25 мг. Побічні реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень, у постмаркетингов= их дослідженнях або інформація про які була отримана за спонтанними повідомленнями, а також побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату – олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду= – наведено в таблиці нижче.

Для класифікації частоти виникнення побічних реакцій використовувалася така термінологія: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000),= дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцін= ити на основі наявних даних).

Органи і системи за MedDRA

Побічні реакції

Частота

Олместад Н

Олмесарта= н

Гідрохлор= о-тіазид

Інфекційні та паразитарні захворювання

Сіаладеніт

Рідко

Новоутворення доброякісні та злоякісні, у тому числі кісти та поліпи<= o:p>

Немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома)

Частота невідома

З боку кровотворної та лімфатичної систем

Апластична анемія

Рідко

Пригнічення кісткового мозку

Рідко

Гемолітична анемія

Рідко

Лейкопенія

Рідко

Нейтропенія/агранулоцитоз

Рідко

Тромбоцитопенія

Нечасто

Рідко

З боку імунної системи

Анафілактичні реакції

Нечасто

Нечасто

Порушення харчування та обміну речовин

Анорексія

Нечасто

Глюкозурія

Часто

Гіперкальціємія

Часто

Гіперхолестеринемія

Нечасто

Дуже часто

Гіперглікемія

Часто

Гіперкаліємія<= /span>

Рідко

Гіпертригліцеридемія<= /span>

Нечасто

Часто

Дуже часто

Гіперурикемія<= /span>

Нечасто

Часто

Дуже часто

Гіпохлоремія

Часто

Гіпохлоремічний алкалоз

Дуже рідко

Гіпокаліємія

Часто

Гіпомагніємія<= /span>

Часто

Гіпонатріємія<= /span>

Часто

Гіперамілаземія

Часто

З боку психіки

Апатія

Рідко

Депресія

Рідко

Неспокій

Рідко

Порушення сну

Рідко

З боку нервової системи

Сплутаність свідомості

Часто

Судоми

Рідко

Порушення свідомості, наприклад втрата свідом= ості

Рідко

Відчуття запаморочення/

запаморочення

Часто

Часто

Часто

Головний біль

Часто

Часто

Рідко

Втрата апетиту

Нечасто

Парестезії

Рідко

Постуральне запаморочення

Нечасто

Сонливість

Нечасто

Непритомність

Нечасто

З боку органів зору

Зниження сльозовиділення

Рідко

Минуща розмитість зору

Рідко

Посилення існуючої міопії

Нечасто

Гостра міопія, гостра за= критокутова глаукома, хоріоїдальний випіт

Частота невідома

Ксантопсія

Рідко

З боку органів слуху та лабіринту<= /span>

Вертиго=

Нечасто

Нечасто

Рідко

З боку серця

Стенокардія

Нечасто

Порушення ритму серця

Рідко

Пальпітація

Нечасто

З боку судин

Емболія

Рідко

Артеріальна гіпотензія

Нечасто

Рідко

Некротизуючий<= /span> ангіїт (васкуліт= )

Рідко

Ортостатична гіпотензія<= /span>

Нечасто

Нечасто

Тромбоз

Рідко

З боку дихальних шляхів, органів грудної кліт= ки та середостіння

Бронхіт

Часто

Кашель

Нечасто

Часто

Задишка

Рідко

Інтерстиціальна пневмонія

Рідко

Фарингіт

Часто

Набряк легень

Рідко

Дихальна недостатність

Нечасто

Риніт

Часто

З боку травного тракту

Біль у ділянці живота

Нечасто

Часто

Часто

Запор

Часто

Діарея

Нечасто

Часто

Часто

Подразнення слизової оболонки шлунка

Часто

Диспепсія

Нечасто

Часто

Гастроентерит

Часто

Метеоризм

Часто

Нудота

Нечасто

Часто

Часто

Панкреатит

Рідко

Паралітична кишкова непрохідність<= /span>

Дуже рідко

Блювання

Нечасто

Нечасто

Часто

Спру-подібна ентеропатія

Дуже рідко

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Гострий холецистит

Рідко

Жовтяниця (на тлі внутрі= шньопечінкового холестазу)

Рідко

Аутоімунний гепатит*=

Частота невідома

З боку шкіри та підшкірної жирової тканини

Алергічний дерматит

Нечасто

Анафілактичні шкірні прояви=

Рідко

Ангіоневротичний набряк

Рідко

Рідко

Реакції типу шкірних проявів системного черво= ного вовчака

Рідко

Екзема

Нечасто

Еритема

Нечасто

Екзантема

Нечасто

Реакції фотосенсибілізац= ії

Нечасто

Свербіж

Нечасто

Нечасто

Геморагічні висипання (пурпура)

Нечасто

Висипання

Нечасто

Нечасто

Нечасто

Загострення шкірної форми системного червоного вовчака

Рідко

Токсичний епідермальний = некроліз

Рідко

Кропив’янка

Рідко

Нечасто

Нечасто

З боку скелетно-м= ’язової системи та сполучної тканини

Артралгія

Нечасто

Артрит

Часто

Біль у спині

Нечасто

Часто

Судоми м’язів

Нечасто

Рідко

Слабкість у м’язах

Рідко

Міалгія=

Нечасто

Нечасто

Біль у кінцівках

Нечасто

Парез

Рідко

Біль у кістках

Часто

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Гостра ниркова недостатність

Рідко

Рідко

Гематурія

Нечасто

Часто

Інтерстиціальний нефрит

Рідко

Ниркова недостатність

Рідко

Дисфункція нирок

Рідко

Інфекції сечових шляхів

Часто

З боку статевих органів та молочної залози

Еректильна дисфункція<= /o:p>

Нечасто

Нечасто

Загальні порушення та реакції у місці введенн= я

Слабкість

Часто

Нечасто

Біль у грудях

Часто

Часто

Набряк обличчя

Нечасто

Втомлюваність

Часто

Часто

Відчуття жару

Рідко

Грипоподібні симптоми

Часто

Сонливість

Рідко

Нездужання

Рідко

Нечасто

Біль

Часто

Периферичний набряк

Часто

Часто

Слабкість

Нечасто

Результати додаткових досліджень

Підвищення активності ал= анінамінотрасферази

Нечасто

Підвищення активності ас= партатамінотрасферази

Нечасто

Підвищення активності кр= еатинфосфокінази у крові

Часто

Гіперкальціємія

Нечасто

Гіперкреатинінемія

Нечасто

Рідко

Часто

Гіперглюкоземія

Нечасто

Зниження рівня гематокриту крові

Рідко

Гіпогемоглобінемія

Рідко

Гіперліпідемія=

Нечасто

Гіпокаліємія

Нечасто

Гіперкаліємія<= /span>

Нечасто

Підвищення рівня сечовини у крові<= /span>

Нечасто

Часто

Часто

Підвищення рівня азоту сечовини у крові<= /o:p>

Рідко

Гіперурикемія<= /span>

Рідко

Підвищення рівня гамма- = глутамілтрансферази

Нечасто

Підвищення рівня ферментів печінки=

Часто

* У післяреєстраційному пе= ріоді повідомлялося про випадки виникнення аутоімунного гепатиту з латентним періодом від кількох місяців до років, що були оборотн= ими після відміни застосування олмесартану (olmesartan).

Заф= іксовано кілька випадків рабдоміолізу, що перебував у тимчасовому взаємозв’язку із застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

Були повідомлення про такі побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні гідрохлоротіазиду: сухість у роті, відчуття спраги, анафілактичний шок, кома, синдром Сті= венса-Джонсона, дезорієнтація, зміна настрою,= пневмоніт. Застосування діуретик= ів тіазидного ряду може призвести до зниження толе= рантності до глюкози, що, зі свого боку, може призвести до маніфестації латентного цукрового діабету. При застосуванні гідрохлоротіазиду<= /span> можлива поява гіпохлоремічного алкалозу, який м= оже індукувати напади подагри у хворих з її асимптомним перебігом.

Пов= ідомлялося про випадки хоріоїдального випоту з дефектом зо= рового поля після застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автом= атизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посила= нням: https://aisf.dec.gov.ua

<= /b>

Термін придатн= ості. 3 роки.

=

Умови зберігання.

Не вимагає особливих умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка.

10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

=

=

=

=

=

=

=

=

Виробник.

СТАДА Арцнайміттель АГ, Німеччина (випуск серій).

«Хемофарм» АД, Сербія (випуск серій).

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Стадаштрассе 2-18, 6111= 8 Бад Фільбель, Німеччина.<= o:p>

Белградський шлях б/н, 26300, м. Вршац, Сербія.

Органи і системи за MedDRA	Побічні реакції		Частота
Олместад Н	Олмесарта= н	Гідрохлор= о-тіазид
Інфекційні та паразитарні захворювання	Сіаладеніт			Рідко
Новоутворення доброякісні та злоякісні, у тому числі кісти та поліпи<= o:p>	Немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома)			Частота невідома
З боку кровотворної та лімфатичної систем	Апластична анемія			Рідко
Пригнічення кісткового мозку			Рідко
Гемолітична анемія			Рідко
Лейкопенія			Рідко
Нейтропенія/агранулоцитоз			Рідко
Тромбоцитопенія		Нечасто	Рідко
З боку імунної системи	Анафілактичні реакції		Нечасто	Нечасто
Порушення харчування та обміну речовин	Анорексія			Нечасто
Глюкозурія			Часто
Гіперкальціємія			Часто
Гіперхолестеринемія	Нечасто		Дуже часто
Гіперглікемія			Часто
Гіперкаліємія<= /span>		Рідко
Гіпертригліцеридемія<= /span>	Нечасто	Часто	Дуже часто
Гіперурикемія<= /span>	Нечасто	Часто	Дуже часто
Гіпохлоремія			Часто
Гіпохлоремічний алкалоз			Дуже рідко
Гіпокаліємія			Часто
Гіпомагніємія<= /span>			Часто
Гіпонатріємія<= /span>			Часто
Гіперамілаземія			Часто
З боку психіки	Апатія			Рідко
Депресія			Рідко
Неспокій			Рідко
Порушення сну			Рідко
З боку нервової системи	Сплутаність свідомості			Часто
Судоми			Рідко
Порушення свідомості, наприклад втрата свідом= ості	Рідко
Відчуття запаморочення/ запаморочення	Часто	Часто	Часто
Головний біль	Часто	Часто	Рідко
Втрата апетиту			Нечасто
Парестезії			Рідко
Постуральне запаморочення	Нечасто
Сонливість	Нечасто
Непритомність	Нечасто
З боку органів зору	Зниження сльозовиділення			Рідко
Минуща розмитість зору			Рідко
Посилення існуючої міопії			Нечасто
Гостра міопія, гостра за= критокутова глаукома, хоріоїдальний випіт			Частота невідома
Ксантопсія			Рідко
З боку органів слуху та лабіринту<= /span>	Вертиго=	Нечасто	Нечасто	Рідко
З боку серця	Стенокардія		Нечасто
Порушення ритму серця			Рідко
Пальпітація	Нечасто
З боку судин	Емболія			Рідко
Артеріальна гіпотензія	Нечасто	Рідко
Некротизуючий<= /span> ангіїт (васкуліт= )			Рідко
Ортостатична гіпотензія<= /span>	Нечасто		Нечасто
Тромбоз			Рідко
З боку дихальних шляхів, органів грудної кліт= ки та середостіння	Бронхіт		Часто
Кашель	Нечасто	Часто
Задишка			Рідко
Інтерстиціальна пневмонія			Рідко
Фарингіт		Часто
Набряк легень			Рідко
Дихальна недостатність			Нечасто
Риніт		Часто
З боку травного тракту	Біль у ділянці живота	Нечасто	Часто	Часто
Запор			Часто
Діарея	Нечасто	Часто	Часто
Подразнення слизової оболонки шлунка			Часто
Диспепсія	Нечасто	Часто
Гастроентерит		Часто
Метеоризм			Часто
Нудота	Нечасто	Часто	Часто
Панкреатит			Рідко
Паралітична кишкова непрохідність<= /span>			Дуже рідко
Блювання	Нечасто	Нечасто	Часто
Спру-подібна ентеропатія		Дуже рідко
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Гострий холецистит			Рідко
Жовтяниця (на тлі внутрі= шньопечінкового холестазу)			Рідко
Аутоімунний гепатит*=		Частота невідома
З боку шкіри та підшкірної жирової тканини	Алергічний дерматит		Нечасто
Анафілактичні шкірні прояви=			Рідко
Ангіоневротичний набряк	Рідко	Рідко
Реакції типу шкірних проявів системного черво= ного вовчака			Рідко
Екзема	Нечасто
Еритема			Нечасто
Екзантема		Нечасто
Реакції фотосенсибілізац= ії			Нечасто
Свербіж		Нечасто	Нечасто
Геморагічні висипання (пурпура)			Нечасто
Висипання	Нечасто	Нечасто	Нечасто
Загострення шкірної форми системного червоного вовчака			Рідко
Токсичний епідермальний = некроліз			Рідко
Кропив’янка	Рідко	Нечасто	Нечасто
З боку скелетно-м= ’язової системи та сполучної тканини	Артралгія	Нечасто
Артрит		Часто
Біль у спині	Нечасто	Часто
Судоми м’язів	Нечасто	Рідко
Слабкість у м’язах			Рідко
Міалгія=	Нечасто	Нечасто
Біль у кінцівках	Нечасто
Парез			Рідко
Біль у кістках		Часто
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Гостра ниркова недостатність	Рідко	Рідко
Гематурія	Нечасто	Часто
Інтерстиціальний нефрит			Рідко
Ниркова недостатність		Рідко
Дисфункція нирок			Рідко
Інфекції сечових шляхів		Часто
З боку статевих органів та молочної залози	Еректильна дисфункція<= /o:p>	Нечасто		Нечасто
Загальні порушення та реакції у місці введенн= я	Слабкість	Часто	Нечасто
Біль у грудях	Часто	Часто
Набряк обличчя		Нечасто
Втомлюваність	Часто	Часто
Відчуття жару			Рідко
Грипоподібні симптоми		Часто
Сонливість		Рідко
Нездужання	Рідко	Нечасто
Біль		Часто
Периферичний набряк	Часто	Часто
Слабкість	Нечасто
Результати додаткових досліджень	Підвищення активності ал= анінамінотрасферази	Нечасто
Підвищення активності ас= партатамінотрасферази	Нечасто
Підвищення активності кр= еатинфосфокінази у крові		Часто
Гіперкальціємія	Нечасто
Гіперкреатинінемія	Нечасто	Рідко	Часто
Гіперглюкоземія	Нечасто
Зниження рівня гематокриту крові	Рідко
	Гіпогемоглобінемія	Рідко
Гіперліпідемія=	Нечасто
Гіпокаліємія	Нечасто
Гіперкаліємія<= /span>	Нечасто
Підвищення рівня сечовини у крові<= /span>	Нечасто	Часто	Часто
Підвищення рівня азоту сечовини у крові<= /o:p>	Рідко
Гіперурикемія<= /span>	Рідко
Підвищення рівня гамма- = глутамілтрансферази	Нечасто
Підвищення рівня ферментів печінки=		Часто