MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D1FED6.86DA6090" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D1FED6.86DA6090 Content-Location: file:///C:/680A8E64/UA153700101_3B1D.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застос=
ування
лікарського засобу
ВІВАЙРА
Склад:
діюча речовина: =
силденафілу цитрат;
1 таблетка жувальна містить силденафілу 50 м=
г у
формі силденафілу цитрату 70,24 мг або
1 таблетка жувальна містить силденафілу 100 =
мг у
формі силденафілу цитрату 140,48 мг;
допоміжні речовини:
Лікарська форма. Таблетки жувальні.=
Основні фізико-хімічні властивості=
: трикутні
двоопуклі таблетки білого кольору з тисненням «50» або «100» з одного боку.=
Фармакотерапевтична група. =
Засоби, що застосовуються при ерек=
тильній
дисфункції. Силденафіл. Код АТХ G04B E03.
Фармакологічні властивості.=
Фармакодинаміка.
Силденафіл=
–
препарат для перорального застосування, призначений для лікування еректильн=
ої
дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну
функцію шляхом посилення притоку крові до статевого члена.
Фізіологіч=
ний
механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у
кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту
активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного
гуанозинмонофосфату (цГМФ), викликає розслаблення гладкої мускулатури
кавернозних тіл та сприяє притоку крові.
Силденафіл=
є
потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази
5 (ФДЕ5) у
кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на=
ерекцію
мають периферичний характер. Силденафіл не спричиняє безпосередньої релакса=
ційної
дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюваль=
ну
дію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що
відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5
спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того,=
щоб
силденафіл викликав необхідний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне
збудження.
Дослідженн=
я in vitro продемонстрували, що силд=
енафіл
є селективним до ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект
силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей ефе=
кт у
10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ6, що бере участь у процесах
фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих д=
оз
селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до
ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ=
10
та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує
його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що =
бере
участь у регуляції серцевої скоротливості.
Деякі дані клінічних досліджень свідчать про=
більш
раннє настання ефекту силденафілу у формі таблеток для розжовування порівня=
но
із традиційною формою для перорального застосування. Різниця швидкості наст=
ання
фармакологічного ефекту при застосуванні цих двох лікарських форм становить=
35,3±12,4
хв.
Фармакокінетика.
Абсорбція.=
Силденафі=
л швидко
абсорбується. Максимальні плазмові концентрації препарату досягаються протя=
гом
30–120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування
натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування
становить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У
рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC та С
При застос=
уванні
силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім
подовженням Tmax до 60 хвилин і середнім зниженням Cmax
на 29 %.
Розподіл.<=
/span> Середній
рівноважний об’єм розподілу (Vd) становить
У здорових
добровольців, які застосовували силденафіл однократно в дозі 100 мг, ч=
ерез
90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (в середньому 188=
нг)
застосованої дози.
Біотрансфо=
рмація. Метаболізм
силденафілу відбувається головним чином за участю мікросомальних ізофермент=
ів
печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний
циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу.
Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафі=
лу,
а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активно=
сті
вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять прибли=
зно
40 % концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метабол=
іт
зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить прибл=
изно
4 години.
Виведення.=
Загальний=
кліренс
силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період його напіввиведення
тривалістю 3–5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного
застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється голов=
ним
чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мі=
рою
з сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.
Пацієнти л=
ітнього
віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося
зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентр=
ацій
силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на
90 % порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців
молодшого віку (18–45 років). У зв’язку із
віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповід=
не
підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно
40 %.
Ниркова
недостатність. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступе=
ня
(кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася
незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 =
;мг.
Середні AUC та Cmax N-деметильованого метаболіту підвищувалися на
126 % та 73 % відповідно порівняно з такими показниками у
добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через високу
індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими.<=
o:p>
У добровол=
ьців із
тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліре=
нс
силденафілу знижувався, що спричиняло середнє підвищення AUC та Cmax=
sub>
на 100 % та 88 % відповідно порівняно із добровольцями такого ж в=
іку
без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax N-де=
метильованого
метаболіту значуще підвищувалися на 79 % та 200 % відповідно.
Печінкова =
недостатність. У доброво=
льців із
цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією
Чайлда–П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC
(84 %) та Cmax (47 %) порівняно з добровольцями такого=
ж
віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів =
із
порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.
Клінічні характеристики.
Показання.
Препарат
рекомендується застосовувати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка
визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена,
необхідну для успішного статевого акту.
Для
ефективної дії препарату потрібне сексуальне збудження.
Протипоказання.
˗
Підвищена чутливість до активної речовини або
будь-якої з допоміжних речовин препарату.
˗
Одночасне застосування із донорами оксиду азоту
(такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскіл=
ьки
відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного
гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.
˗
Одночасне
застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигу=
ат, =
протипоказане, оскільки <=
/span>може призвести до симптоматичної
гіпотензії (див.
розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=
span>
˗
Стани, при яких не рекомендована сексуальна активн=
ість
(наприклад тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія а=
бо
серцева недостатність тяжкого ступеня).
˗
Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної
передньої ішемічної невропатії зорового нерва, незалежно від того, пов’язан=
а ця
патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні.
˗
Наявність таких захворювань: порушення функції печ=
інки
тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 =
;мм
рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та спадкові
дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика
кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), –=
оскільки
безпека силденафілу не досліджувалася у разі таких захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими зас=
обами та
інші види взаємодій.
Ефекти інших лікарських засобів на силденафіл.
Дослідженн=
я in vitro.=
p>
Метаболізм
силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та
ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих
ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферме=
нтів
можуть підвищувати кліренс силденафілу.
Дослідженн=
я in vivo.
Популяційн=
ий фармакокінетичний
аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силдена=
філу
при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетокона=
зол,
еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та і=
нгібіторів
CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути
можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.
Одночасне
застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору
Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 2 раз на добу) та
силденафілу (разова доза
100 мг) призводило до підвищення Cmax силденафілу на 300&nb=
sp;%
(у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000 % (у 11 раз=
ів).
Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно =
200
нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосува=
ння
тільки силденафілу, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спе=
ктр
субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огл=
яду
на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавір=
у не
рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); у кожному разі мак=
симальна
доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.
Одночасне
застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі=
, що
забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), та силдена=
філу
(100 мг разово) призводило до підвищення Cmax силденафілу на
140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 =
;%. Не
виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Сп=
осіб
застосування та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4,
такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.
При застос=
уванні
силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, помірного інгібітору CYP3=
A4,
у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостеріга=
лося
підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (АUC). У здорових
добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500&nbs=
p;мг
на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу
швидкості елімінації та подальший період напіввиведення силденафілу або його
головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та
неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосув=
анні
із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до
підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56 %.
Грейпфруто=
вий сік
є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечнику і може викликати помірне
підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.
Однократне
застосування антацидів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало =
на
біодоступність силденафілу.
Хоча дослі=
джень
специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними
популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не
змінювалася при його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що
належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи
інгібіторів CYP2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення
серотоніну, трициклічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних
діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів
ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів
β-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампі=
цин,
барбітурати).
У ході дос=
лідження
за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста
ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19)=
у
рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважному
стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC і Cmax
силденафілу на 62,6 % і 55,4 % відповідно. Тому одночасне
застосування таких потужних індукторів CYP3A4, як рифампін, може призводити=
до
більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.
Нікорандил=
являє
собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент
зумовлює можливість його серйозної взаємодії із силденафілом.
Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.
Дослідженн=
я in vitro.
Силденафіл=
–
слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому Р450 (ІК50 > 150 мкмоль).
Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1
мкмоль, вплив препарату на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірни=
й.
Відсутні д=
ані щодо
взаємодії силденафілу і таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як
теофілін та дипіридамол.
Дослідженн=
я in vivo.
Оскільки в=
ідомо,
що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного
гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що силденафіл потенціює
гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами окси=
ду
азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипо=
казання»).
Ріоцигуат. Доклінічні
дослідження продемонстрували <=
/span>адитивний системний ефект зниження
артеріального тиску, при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 <=
/span>з ріоцигуатом. посилює
гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5.
У пацієнтів, які брали участь у дослідженні не спостерігалось позитивно=
го
клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5 <=
/span>з ріоцигуатом,. Протипоказане одно=
часне
застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (див. розділ
«Протипоказання»).
Одночасне
застосування силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвес=
ти
до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів.
Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування
силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості
застосування»). У ході 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів
блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та
силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовували одночасно
пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація
стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях
спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні
лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє
зниження артеріального тиску у положенні стоячи на 6/6 мм рт. ст., 11/=
4 мм
рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосув=
анні
силденафілу та доксазозину пацієнтам, стабілізація стану яких була досягнута
при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичн=
ої
ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запамороче=
ння
та стан перед непритомністю, але без синкопе.
Не спостер=
ігалося
жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 =
;мг)
і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються
CYP2C9.
Силденафіл
(50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої
застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл
(50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольц=
ів
при середніх максимальних рівнях етанолу крові 80 мг/дл.
У пацієнті=
в, які
застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю
побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких кла=
сів
гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренореце=
пторів,
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи
ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та
центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих
каналів та блокатори α-адренорецепторів.
У спеціаль= ному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг= ) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст= . Ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними із такими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців. <= o:p>
Силденафіл=
в дозі
100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеа=
зи,
саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.
У здорових
добровольців чоловічої статі застосування силденафілу у рівноважному стані
(80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC та Cmax
босентану (125 мг двічі на день) на 49,8 % та 42 % відповідн=
о.
Особливості застосування.
До початку=
терапії
слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для
діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.
Фактори ризику серцево-судинних захворювань.
Оскільки
сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до почат=
ку
будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан
серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну ді=
ю,
що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску. До п=
ризначення
силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо
впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у
комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю=
до
вазодилятаторів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого
шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопаті=
я)
та пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів
якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної
нервової системи.
Силденафіл
потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).
У постмарк=
етинговий
період повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної сист=
еми,
включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть,
шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну ата=
ку,
артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із
застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів мали фактори ризику
серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося =
під
час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після
застосування препарату без сексуальної активності. Тому неможливо визначити=
, чи
пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризик=
у,
чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.
Пріапізм.
Засоби для
лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначат=
и з
обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуля=
ція,
кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та пацієнтам зі станами, що сприяють
розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома=
або
лейкемія).
Після вихо=
ду
препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізм=
у. У
разі, коли ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно зверну=
тись
за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може
призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.
Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 =
або
іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції.
Безпека та
ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5
або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які міс=
тять
силденафіл, чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не
вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.
Вплив на зір.
Повідомлял=
ось про
виникнення дефектів зору та випадки неартеріальної передньої ішемічної
невропатії зорового нерва у зв’язку із застосуванням силденафілу та інших
інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити=
, що
у разі раптового порушення зору застосовування препарату слід припинити та
негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосування з ритонавіром.
Одночасне
застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з блокаторами
α-адренорецепторів.
Пацієнтам,=
які
застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл сл=
ід з
обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної
гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія
зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. Тому до
початку застосування силденафілу гемодинамічні показники пацієнта при терап=
ії
блокаторами α-адренорецепторів мають бути стабільними. Слід розглянути
можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг (див. розділ «Спо=
сіб
застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у
разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.
Вплив на кровотечі.
Дослідження
тромбоцитів людини продемонстрували, що in
vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду.
Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із
порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином,
застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної
оцінки співвідношення користі та ризиків.
Втрата слуху.
Лікарям сл=
ід
порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препа=
рат
Вівайра, та негайно звернутися за медичного допомогою у разі раптового зниж=
ення
чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у
вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням
інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Вівайра. Визначити, чи ці явища прямо
пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, чи з іншими факторами, неможли=
во.
Одночасне застосування із гіпотензивними препарата=
ми.
Вівайра чи=
нить
системну судинорозширювальну дію та може далі знижувати артеріальний тиск у
пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому
дослідженні лікарської взаємодії при одночасному застосуванні амлодипіну (5=
мг
або 10 мг) та препарату Вівайра (100 мг) перорально спостерігалося середнє
додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм рт. ст., діастолічного –=
на
7 мм рт. ст.
Захворювання, що передаються статевим шляхом.
Застосуван=
ня
препарату Вівайра не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхо=
м.
Слід проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захи=
сту
від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіц=
иту
людини.
Фертильність.
Після заст=
осування
дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію =
чи
рухомість сперматозоїдів.
Застосування у період вагітності а=
бо
годування груддю.
Препарат не
призначений для застосування жінками.
Здатність впливати на швидкість ре=
акції
при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень=
впливу
препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими
механізмами не проводилося.
Оскільки у ході клін=
ічних
досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення=
та
порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного
засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є ї=
хня
індивідуальна реакція на застосування препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують перорально.
Таблетку с=
лід
повністю розжувати та проковтнути.
Дорослі.
При необхі=
дності
препарат Вівайра слід застосовувати за 1 годину до сексуальної активності.
Рекомендована доза становить 50 мг. Оскільки при одночасному застосуванні
препарату з їжею відбувається затримка абсорбції та уповільнюється ефект
препарату (див. розділ «Фармакокінетика»), рекомендовано застосовувати преп=
арат
натще.
Залежно від
ефективності та переносимості дозу препарату можна збільшити до 100 мг=
або
зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Як=
що
необхідно застосувати дозу 100 мг, слід прийняти 2 таблетки по 50 мг
послідовно.
Максимальна
рекомендована частота застосування препарату становить 1 раз на добу.
Пацієнти літнього віку.
Необхідніс=
ть у
корекції дози пацієнтам літнього віку (віком від 65 років) відсутня.
Пацієнти із нирковою недостатністю.
Для пацієн=
тів із
нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс
креатиніну 30–80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено
вище у розділі «Дорослі».
Оскільки у
пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну
< 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути
можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та
переносимості препарату при необхідності дозу можна поступово збільшити до
50 мг та до 100 мг.
Пацієнти із печінковою недостатністю.
Оскільки у
пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафі=
лу
знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від
ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна поступо=
во
збільшити до 50 мг та до 100 мг.
Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоб=
и.
Якщо
пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід розглянути
можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру,
застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. розділ
«Особливості застосування»).
Через ризик
розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори
α-адренорецепторів, до початку застосовування силденафілу слід упевнит=
ися,
що їхній стан стабільний. Також сл=
ід
розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ
«Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій»).
Діти.
Препарат не показани=
й до
застосування особам віком до 18 років.
Передозування.
У
ході клінічних досліджень за участю добровольців після застосування разової
дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що
спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але виникали
частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 м=
г не
призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості
випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, приливів крові,
запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).=
У разі
передозування при необхідності вдаються до звичайних підтримувальних заході=
в.
Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне через високий
ступінь зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутність еліміна=
ції
силденафілу із сечею.
Побічні реакції.
Профіль бе=
зпеки
силденафілу базується на даних, отриманих з 67 подвійних сліпих
плацебо-контрольованих клінічних досліджень (8691 пацієнт). Найчастіше
повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, приливи крові,
диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, приливи
жару, порушення зору, ціанопсія та затьмарення зору. Інформація щодо побічн=
их
реакцій у рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом пер=
іоду
тривалістю більше ніж 9 років. Оскільки заявникові повідомлялося не про
всі побічні реакції та не всі побічні реакції були включені в базу даних з
безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.
Усі клініч=
но значущі
побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж
при застосуванні плацебо, наведено нижче за системами органів та частотою: =
дуже часто (≥ 1/10), часто (=
≥
1/100 – < 1/10), неч=
асто
(≥ 1/1000 – < 1/100), рі=
дко
(≥ 1/10000 –
< 1/1000), дуже рідко (< 1/1=
0000),
невідомо (не може бути встановлена виходячи з наявних даних). Частота =
клінічно
значущих побічних реакцій, про які повідомлялося у рамках постмаркетингових
спостережень, визначена як невідома. У межах кожної групи за частотою побіч=
ні
реакції наведені у порядку зменшення їх серйозності.
Інфекційні та інвазивні захворювання.
Нечасто: р=
иніт.
З боку імунної системи.
Нечасто: р=
еакції
гіперчутливості.
З боку нервової системи.
Дуже часто:
головний біль.
Часто:
запаморочення.
Нечасто:
сонливість, гіпестезія.
Рідко: інс=
ульт,
синкопе.
Невідомо:
транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидиви судом.
Розлади з боку органів зору.
Часто: пор=
ушення
сприйняття кольору*, розлади зору, затьмарення зору.
Нечасто: р=
озлади
сльозовиділення**, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскрав=
ість
зору, кон’юнктивіт.
Рідко:
неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія судин
сітківки, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення=
з
боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зор=
у,
міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку
райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (га=
ло)
у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія
кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік,
знебарвлення склери.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату.
Нечасто:
запаморочення, вертиго, дзвін у вухах.
Рідко: глу=
хота.
З боку серцево-судинної системи.
Часто: при=
ливи
крові до обличчя, приливи жару.
Нечасто:
тахікардія, посилене серцебиття, гіпертензія, гіпотензія.
Невідомо: =
раптова
серцева смерть, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія, фібриляція передсердь,
нестабільна стенокардія.
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.
Часто:
закладеність носа.
Рідко: нос=
ова
кровотеча, закладеність придаткових пазух носа, відчуття стиснення у горлі,
набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: нуд=
ота,
диспепсія.
Нечасто:
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живо=
та,
сухість у роті.
Рідко: гіп=
естезія
ротової порожнини.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечасто:
висипання.
Невідомо: =
синдром
Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканин=
и.
Нечасто: м=
іалгія,
біль у кінцівках.
З боку сечовидільної системи.
Нечасто:
гематурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм, гематоспермія, подовжена
ерекція.
Загальні розлади та реакції у місці введення.
Нечасто: б=
іль у
грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.
Рідко:
подразнення.
Лабораторні тести.
Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.
* Порушення сприйняття кольору: хлоропсія,
хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.
** Порушення сльозовиділення: сухість в очах,
порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 =
°С.
Зберігати у
недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 1 або 4 таблетк=
и у
блістері. По одному блістеру у картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Белупо, ліки та косметика, д.д.
Місцезнаходження виробника та його=
адреса
місця провадження діяльності.
Вул. Даніца 5, 48000 Копривниця, Хорватія.