ІН= СТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

БУПРЕН^® ІС

(BUPREN ІС)

�= �клад:

ді= юча речовина: buprenorphine;

1 таблетка містить бупренорфіну гідрох= лориду (у перерахунку на бупренорфін) 0,4 мг (0,0004 г),= 2 мг (0,002 г) або 8 мг (0,008 г)= ;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопл�= �ний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальг�= �іколят (тип А), поліетиленгліколь (макрогол), тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.

Основні фіз= ико-хімічні властивості: таблет= ки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фас�= �ою; на одній поверхні табле= тки нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні та�= �летки – риска.

Фа= рмакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються <= span style=3D'mso-bookmark: OLE_LINK2'>при адиктивних розладах. Засоби, що застосовуються при опіоїдн= ій залежності. Бупренорфін.

Код АТХ N= 07B С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бупренорфін – опіоїдний аналгетик цент�= �альної дії. За механізмом дії належить до групи часткових агоністі= в/антагоністів опіоїдних рецепторів (μ- та κ-рецепторів). Зв’язок з μ-рецепторами= настільки міцний, що бупренорфін пригн= ічує дію інших агоністів. Водночас власна активність бупренорфіну щодо μ-ре= цепторів дуже низька, а для κ-рецепторів – не виявл= яється. Властивість бупренорфін= у як замісника опіоїдів зумовлена повільним зворотнім зв’язува�= �ням з μ-рецепторами, що дає змогу протягом тривалого часу мінімізувати по�= �ребу в наркотиках у залежних пацієнтів. Активує антиноцицептивну сис�= �ему і таким чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рі= внях центральної нервової системи (ЦНС), змінює емо�= �ійне забарвлення болю. Тривалість аналгезуючої дії більша, ніж �= � морфіну. Бупренорфін меншою мір= ою, ніж морфін, пригнічує дихальний центр. При тривалому застосува= нні бупренорфіну ризик виникнення лікарської залежності значно менший, ніж= при застосуванні морфіну. Часткова агоністична дія бупренорфіну зменшує йо�= �о пригнічувальний вплив на серцеву та дихальну діяльність, що підвищує безпеку= його застосування.

Фармакокінетика.

При = пероральному застосуванні у тонкому кишечнику та печі= нці відбувається пресистемний метаболізм бупренорфіну з N-деалкілуванн= ям та глюкурокон’югацією. Тому пероральне застосування лікарського зас= обу є недоцільним. При сублінгвальному застосуванні всмоктування відбувається = дуже повільно, біодоступність становить від 35 до 55 %; бупренорфін рівномірно ро�= �поділяється у тканинах організму, проникає через гематоенцефал�= �чний бар’єр. Початок дії після сублінгвального застосування відзначає�= �ься через 30 хвилин, максимальна концентрація у плазмі крові – через 90 хв�= �лин; зв’язок з білками плазми крові досягає 96 %. Залежність «максимальна д�= �за – = концентрація» зал�= �шається лінійною в інтер= валі доз від 2 мг до = 16 мг. Після всмоктування буп�= �енорфіну настає фаза швидкого розподілу, період напіврозпаду становить від 2 до 5 годин.

Бупренорфін метаболізується переважн�= � у печінці шляхом 14-N-де�= �лкілування до 14-N-дезалкіл= бупренорфіну (норбупренорфіну) за участю CYP3A4, а також ш= ляхом глюкурокон’югації вихідної молекули= та деалкілованого метаболіту. Норбупренор= фін є μ-агоністом зі слабкою власною активністю.<= /p>
Елімінація бупренорфіну має бі- або тр�= �експоненціальний характер; тривалість фази елімінації – від 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією = бупренорфіну у кишечнику після гідролізу кон’югованих метаболітів, а т�= �кож високим рівнем ліпофільності молекули бупренорфіну. Елімінація бупре�= �орфіну (близько 80 %) відбувається переважно з калом внаслідок біліарної ек= скреції глюкурокон’югованих метаболітів, решта лікарського засобу ви= водиться із сечею.

Кл= інічні характеристики.

�= �оказання.

Зам�= �сна терапія опіоїдної залежності у рамках медичної, �= �оціальної та психологічної допомоги.<= /o:p>

�= �ротипоказання.

Під�= �ищена чутливість до бупренорфіну та до інших к�= �мпонентів лікарського засобу, тяжка дихальна недостатність, тяжка печінкова = недостатність, гостра алкогольна інтоксикація, делірій.

&n= bsp;

�= �заємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви�= �и взаємодій.

Алкоголь<= /span>

Ета�= �ол посилює седативну дію бупренорфіну. Бупренорфін не слід приймати разом з= алкогольними напоями або лікарськими засобами, які містять етанол= .

Супутнє застосування лікарських зас= обів, що необхідно враховувати

Бензодіа�= �епінові транквілізатори

Одночасне застосування бупренорфіну з= бензодіазепінами пов’язано з ризиком летального наслідку через дихальну недо�= �татність, асоційовану з порушеннями функціонування ЦНС. Необхідно індивідуально титрувати дозу і ретельно = контролювати стан пацієнта. Слід враховувати ризик зловживання лікарськи= м засобом.

Інші депр= есанти ЦНС

Інші похідні опіоїдів (аналгетики, протикашль= ові засоби), деякі антидепресанти, антигіст�= �мінні засоби (блокатори Н₁-рецепторів), барбітурати, небензодіазепінові анк�= �іолітичні засоби, нейролептики, клоні�= �ин і подібні лікарські засоби при одночасному застос�= �ванні з бупренорфіном спричиняють посилення депресії ЦНС.

Серотонінергічні лікарсь�= �і засоби

= Бупренорфін слід обережно застосовувати у комбінаці�= � з серотонінергічними лікарськими засобами, такими як інгібітори моноаміноксидази= (MAO), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)= , інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічн�= � антидепресанти, оскіль= ки підвищується ризик розвитку серотонінов= ого синдрому, потенційно небезпечного для життя стану (див. розділ «Особливості= застосування»).

Інгібіто�= �и моноаміноксидази (МАО)

З досвіду застосування морфіну відом�= � про можливе посилення ефекту опіоїдів при застосуванні у комбінації з= інгібіторами МАО.

Дотепер ще не виявлено значущої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.

Бупренорфін метаболізується CYP3A4.

Інгібіто�= �и СYР3А4

Досліджен= ня взаємодії між бупренорфіном та кетоконазолом (поту= жний інгібітор CYP3A4) показало збільшення показників С_max та AUC (пло= ща під кривою «концент�= �ація – час») бупренор�= �іну (приблизно на 70 і 50 % відповідно) і меншою мірою – норбупренорфіну. У разі супутнього = застосування бупренорфіну та кетоконазолу стан паціє�= �та слід ретельно контролювати і на початку лікування кетоконазолом напо= ловину знижувати дозу бупренорфіну. Подальше титрування дози бупренорфіну с�= �ід проводити за клінічними показаннями. Та= ким чином, застосування бупренорфіну у комбінації �= � потужними інгібіторами CYP3A4 [та= кими як гестоден, тролеандоміцин, азольні пр�= �тигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, інди�= �авір, нелфінавір, саквін= авір)] може призвести до підвищення плазмових конце�= �трацій бупренорфіну та норбупренорфіну. Слід встановити постійний контроль за па= цієнтами, які приймають такі комбінації. То= му на початку лікування інгібіторами СYР3А4 слід розглянути необ�= �ідність зниження дози бупренорфіну.

Індуктор�= � СYР3А4

Взаємодія= між бупренорфіном та індукторами CYP3A4 не досл= іджувалась, тому рекоменд�= �ється ретельний нагляд за пацієнтами, які в комбінації з �= �упренорфіном приймають індуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, феніто= їн або рифампіцин). Застосування цих лік�= �рських засобів може посилити метаболізм бупренорфіну, тому п= ацієнтам, які скаржаться на зменшення ефективності бупренорфі�= �у або збільшення потягу до наркотиків, дозу бупренорфіну слід підви= щити.

�= �собливості застосування.

Цей лікарський засіб призначений для л= ікування опіоїдної залежності. Лікування повинен призначати лікар, який= має забезпечити належне застосування лікарського засобу пацієнтам із залежністю. Лікар, який призначає лікування, повинен проінф= ормувати пацієнтів про належне зас�= �осування лікарського засобу. Лікарю слід враховув= ати ризик неправильного застосування лікарського засобу (у тому= числі внутрішньовенного введення), особливо на початку лікування.= Через ризик по= милкового застосування та для підбору дози необхід= но на початковому етапі терапії призначати лікарський засіб на короткі т= ерміни та, якщо це можливо, контролювати прийом, що також сприяє дот�= �иманню лікувального режиму.

Витік

Під витоком розуміють потрапляння буп�= �енорфіну на нелегальний ринок як від пацієнтів, так і від осіб, які отримують ц= ей лікарський засіб шляхом крадіжки у пацієнта або в аптеці. Витік може призвес= ти до появи нових залежних осіб, які застосовують бупренорфін як первинний л�= �карський засіб, що спричиняє звикання, з ризиком передозування, розповсюдження = вірусних інфекцій, що передаються з кров’ю, пригнічення дихання і ураження п= ечінки.

Пр= искорення абстиненції

На початку лікування бупренорфіном л�= �карю слід враховувати частковий агоністичний профіль бупренорфіну, який = може зумовлювати прискорення абстинентного синдрому у залежних від оп= іоїдів пацієнтів, особливо при застосуванні бупренорфіну менш ніж ч= ерез 6 годин після останнього введення героїну або інших опіоїдів короткої дії, = або при застосуванні менш ніж через 24 години після прийому останньої дози мета= дону. Симптоми а�= �стиненції можуть бути пов’язані з застосуванням с�= �боптимальних доз.

Ризик передозування або зрив лікуван�= �я є вищим у пацієнтів, які під час лікування бупренорфіном продовжують сам= остійне лікування абстинентного синдрому = опіоїдами, алкоголем або іншими седат= ивними та снодійними лікарськими засобами, особливо бензодіазепінами.

Залежність

Бупренорфін є частковим агоністом опіоїдн= их рецепторів, постійне застосування якого спричиняє з�= �лежність опіоїдного типу. Припинення лікування може призвести до абстинент= ного синдрому, іноді віддаленого у часі.

Пригнічення дихання

Повідомляли про кілька летальних вип�= �дків у результаті розвитку пригнічення дихання при неналежному зас�= �осуванні бупренорфіну або застосуванні бупренорфіну у комбінації з депресант= ами ЦНС (інші опіоїди, бензодіазепіни, етанол).

Порушення дихання, пов’�= �зані зі сном

Опіо�= �ди можуть спричиняти порушення дихання, пов= ’язані зі сном, включаючи центральне апное уві сні, та гіпоксемію під час сну. �= �изик розвитку центрального апное уві сні є дозозалежним. Слід розглянути необ�= �ідність зниження загальної дози опіоїдів для пацієнтів з центральною �= �ормою апное уві сні.

Гепатити, печінкові реакції=

Як під час клінічних досліджень, так і= у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки гострого уражен�= �я печінки. Виявлено ряд порушень від транзиторного асимптоматичного зростан�= �я рівнів печінкових трансаміназ до печінкової недостатності. У багатьох вип= адках причиною або додатковим фактором цього могла бути наявність ферментативн�= �х порушень печінки, зараження вірусом гепатиту В або С, одночасне застосування = інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів і постійне внутрішнь�= �венне введення наркотиків. Ці основні фактори слід враховувати перед призначе�= �ням бупренорфіну і протягом лікування. При підозрі на печінкову реакцію з невід�= �мих причин слід оцінити, чи є бупренорфін причиною некрозу печінки аб�= � жовтяниці, і відмінити лікування, як тільки це дозволить клінічний стан паціє= нта. В усіх пацієнтів слід регулярно проводити контроль функції печінки.

Серотоніновий = синдром

Одночасне застосування бупр�= �норфіну та інших серотонінергічних засобів, таких як інгі= бітори MAO, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгіб�= �тори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепре�= �анти, може призвести до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного д�= �я життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви�= �и взаємодії»).

Якщо супутнє лікування іншим= и серотонінергічними засобами є клінічно виправданим, рекомендується р= етельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та під час<= /span> збільшення дози.

Симптоми серотонінового синдрому можу= ть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’я= зові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром с= лід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії залежно від �= �ираженості симптомів.

Бупренорфін може спричиняти сонливіс= ть, що посилюється іншими засобами центральної дії, такими як алкоголь, тран= квілізатори, седативні та снодійні л�= �карські засоби.

Бупренорфін може маскувати біль, який �= � симптомом захворювання.

Бупренорфін може спричинити ортостат= ичну гіпотензію.

До= слідження на тваринах, як і клінічний досвід, довел�= �, що постійне застосування бупренорфіну може спричиняти опіоїдну з�= �лежність, але меншою мірою, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо вр= аховувати всі супутні умови, вести контроль і дотримуватися призначених до�= �.

Спортсменів слід попередити, що засто= сування бупренорфіну призводить до позитивної реакції в антидопінгови= х тестах. <= o:p>

Заходи безпеки при застосуванні<= /span>

Зас�= �осування бупренорфіну потребує особливої обережн= ості у разі наявності пригнічення ЦНС, а також п= ри застосуванні �= �ацієнтам, які мають такі супутні захворювання як:

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>– бронхіальна астма або дихальна н�= �достатність (при застосуванні бупренорфіну відзначалися = випадки пригнічення дихання, спричиненого бупренорфіном) (див. розділ = «Протипоказання»);

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>– ниркова недостатність (20 % прийнятої д�= �зи виводиться нирками, тому у разі ниркової недостатності ренальна еліміна= ція бупренорфіну може сповільнюватись);

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>– печінкова недостатність (у цьому вип�= �дку печінковий метаболізм бупренорфіну може змінюватися) (див. розд�= �л «Протипоказання»);

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>– черепно-мозкові травми;=

– підвищ= ений внутрішньочерепний тиск;

– артері= альна гіпотензія;=

– гіперт= рофія передміхурової залози;

– стеноз= /стриктура уретри;

– гіпотир�= �оз, мікседема;

– недоста�= �ність кори надниркових залоз;

– токсичн�= �й психоз;

– алкоголізм.

З особливою обережністю бупренорфін п�= �изначати на тлі застосування інгібіторів моноаміноксидази та інших л�= �карських засобів, що пригнічують ЦНС, пацієнтам літнього віку та ослабленим па= цієнтам при одночасному призначенні засобів, що пригнічують дихання. Необхідно уважніше підбира= ти режим дозування бупренорфіну пацієнтам, які приймають ін= гібітори СYР3А4. Оскільки інгібітори СYР3А4 підвищують концентрацію бупренорф�= �ну у плазмі крові, може виявитися необхідним зменшення дози бупренорфіну.<= o:p>

Стоматологічні проблеми

Надходили повідомлення про в= иникнення стоматологічних проблем, у тому числі серйозних, у пацієн�= �ів, які застосовують трансмукозальні лік�= �рські форми бупренорфіну. Зокрема повідомляли про випадки карієсу (у тому ч= ислі вираженого), руйнування зубів, про дентальні абсцес= и/інфекцію, ерозію зубів, випадіння зубних пломб, переломи з= убів та випадіння зубів (див. розділ «Побічні реакції»). Багато таких випадкі�= � реєстрували у пацієнтів, які не мали в анамнезі стоматологічних проблем. �= �ля лікування пошкоджень зубів, що виникли, найчастіше вдавалися до видален= ня зубів. Слід проінформувати пацієнтів, які застосовують бупренорфін<= /span> у формі таблеток сублінгвальних, що дл= я зниження ризику пошкодження зубів після повного розчинення таблетки у рото= вій порожнині необхідно зробити великий ковток води, обережно прополоскати зуби �= �а ясна і проковтнути воду; після цього не можна чистити зуби протягом принаймні= 1 години для уникнення механічних пошкоджень зубів, які можуть виникнути внаслідок чищення. Також слід проінформува= ти пацієнтів про необхідність регул= ярно проходити стоматологічні огляди протяго= м всього періоду лікування бупренорфіном, у тому числі на початково�= �у етапі лікування. У разі виникнення будь-яких стоматологічних проблем під ча= с сублінгвального застосування бупренорфіну слід якомога швидше зверну�= �ися до стоматолога.

Подовження інтервалу QTc

Ре�= �ельні дослідження впливу бупренорфіну на функ�= �ію серця продемонстрували подовшення інтервалу QT на ≤ 15 мс на електрокардіограмі (ЕКГ)<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";letter-spacing:.2pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN;mso-bidi-language:AR'>. Найімовірніше цей ефект не опос�= �редковується hERG-каналами. Виходячи з наявних даних, ма�= �оймовірно, що бупренорфін чинить проаритм�= �генну дію при застосуванні як монотерапії пацієнтам без факторів ризику. Невідомий �= �изик, пов’язаний з супутнім застосуванням бупренорфіну та �= �нших лікарських засобів, які подовжують інтервал QT. Цю інформацію слід брати= до уваги при оцінці співвідношення користь/ризик застосуван= ня бупренорфіну перед його призначенням = пацієнтам= із такими факторами ризику як гіпокаліємія, тяжка �= �іпомагніємія, брадикардія, нещодавно перенесена фі= бриляція передсердь, застійна серцева недостатність, застосу�= �ання препаратів наперстянки, виявлене по�= �овження інтервалу QT, синдром подовженого інтервалу QT без клінічних проявів.

=

Через вміст лактоз= и лікарський засіб не слід приймати паці= єнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, де�= �іцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.=

Застосування у період вагітності або = годування груддю.

З огляду на відсут�= �ість достатніх даних щодо впливу бупренорфіну на вагітних жін= ок його застосування у цей період не рекомендується. Застосування бупренорфіну у період вагі�= �ності можливе тільки тоді, коли= очікувана = користь для матері= перевищує �= �отенційний ризик для плода.

Бупренорфін прони�= �ає у молоко тварин. У високих дозах бупренорфін знижує виділе�= �ня молока. Жінкам, які приймають бупренорфін, годувати груддю не рекоменд= ується.

Здатність впливати на швидкість реак�= �ії при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Особливу увагу водіїв автотранспорту �= �а операторів механізмів слід звернути на ризик розвитку сонливості, пов’язани�= � з прийомом лікарського засобу. Цей ризик підвищується у разі одночасного застосування лікар�= �ького засобу з алкогол�= �м або лікарськими засобами, які �= �ригнічують ЦНС.

�= �посіб застосування та дози.

Терапію потрібно п= роводити під наглядом спеціаліста з лікування опіатної залежн�= �сті/наркоманії. Результат лікування залежить від медикаментозної терапії, а �= �акож від медико-психологічних і соціально-освітніх заходів, спрямованих = на послідовну адаптацію пацієнта. Сублінгвальні таб�= �етки бупренорфіну призначені для застосування дорослим та = дітям віком від 16 років, які дали згоду на лікування від наркоманії.<= /span>

Лікарю = слід зазначати у рецепті точну разову дозу та цикл лікув= ання.

Застосовувати суб�= �інгвально. При цьому необхідно попередити пацієнта, що прийом= під язик є єдиним ефективним та безпечним шляхом застосування лікарсько= го засобу. Таблетку необхідно тримати під язиком до повного розсмоктування. Таблетку не слід ковтати або розжовувати.

Наявність сублінгвальних таблеток з= різним дозуванням (0,4 мг, 2 мг та 8 мг) дає змогу здійснювати необхідне тит�= �ування дози.

На п�= �чатку лікування бупренорфіном лікарю слід вра�= �овувати можливість прискорення появи абстинентного синдрому у пацієнтів з опіоїдною залежніс= тю через часткову агоні= стичну дію бупренорфіну на опіоїдні μ-рецептори.

Почато�= � терапії

Рекомендована початкова доза бупренорфіну становить в�= �д 0,8 мг до 4 мг, застосовувати як разову добову дозу. Додаткову дозу бупре�= �орфіну від 2 мг до 4 мг можна застосувати 1 раз на добу залежно від потреби кон= кретного пацієнта.

Пацієнти, залежні від оп= іоїдів, які не відчувають симптоми абстиненції

На п= очатку лікування першу дозу бупренорфіну слід з= астосувати при появі симптомів абстинен�= �ії, але не раніше ніж через 6 годин після оста= ннього прийому опіоїдів (наприклад героїну, опіоїдів короткої дії).

Пацієнти, які отримують = метадон

Пер�= �д початком терапії бупренорфіном дозу метадону слі�= � зменшити (максимальна припустима доза – 30 мг на добу). Незважаючи на це, бупренорф�= �н може провокувати виникнення абстинентного синдрому у пацієнтів, зале= жних від метадону. Цим пацієнтам першу дозу бупренорфіну слід застосувати при п= ояві симптомів абстиненції, але не раніше ніж через 24 години після останнього прий�= �му метадону.

Титрування дози до вст�= �новлення підтримуючої дози

Рекомендується пр�= �значати двотижневий курс бупренорфіну, особливо на початку лікува= ння.

Дозу бупренорфіну слід= збільшувати поступово, залежно від терапевтичного ефекту, який �= �инить лікарський засіб на стан пацієнта. Середня п�= �дтримуюча доза бупренорфіну становить 8 мг на добу. Більшість паціє= нтів не потребує дози, яка перевищує 16 мг на добу, однак клінічні дослідження показали ефективність т= а безпеку сублінгвального застосування бупренорфіну у дозах до= 24 мг на добу.

Коригування дози проводити згідно з = результатами повторної оцінки клінічного стану та досягнутої ефективн�= �сті комплексного лікування пацієнта. Незадовільна стабілізація стану пацієнта при застосуванні бупренорфіну у дозі 16 мг на = добу може бути пов’язана з імовірними супутн= іми психічними захворюваннями пацієнта або з неправильним прийомом лікарсь= кого засобу. Це слід враховувати при визначенні подальшого к�= �мплексу лікувальних заходів.

Зн= иження дози і припинення лікування
Після досягнення задов= ільної стабілізації стану пацієнта за його згодою добову під�= �римуючу дозу бупренорфіну можна зменшити. Титрування дози слід здійснюва= ти поступово, в окремих сприятливих випадках – до повного припинення замісн�= �ї підтримуючої терапії. При відміні лікування особливу увагу слід звернути н= а можливість виникнення симптомів абстиненції або рецидивів.

Діти.

Безпека та ефективність заст= осування бупренорфіну пацієнтам віком до 16 років не встановлен�= �.

�= �ередозування.

У разі передозування с�= �ід застосувати загальні підтримуючі заходи, включаючи ретельний = моніторинг дихальної та серцевої діяльності пацієнта. Основним симптомом,= який потребує інтенсивної терапії, є пригнічення дихання, яке може призвести �= �о зупинки дихання та летального наслідку. При виникненні блювання необхі= дно вжити заходів для запобігання аспірації блювотними масами.

Лікування

Після проведення станд= артних заходів невідкладної терапії слід вжити симптом�= �тичних заходів з лікування пригнічення дихання. Необхідно забезпечити про= хідність та допоміжну або контрольовану вентиляцію дихальних шлях= ів пацієнта. Пацієнта слід перевести до реанімаційного відділення. Рекомендується застосування опіоїдного антагоніста (зо�= �рема налоксону), незважаючи на те, що його ефективність щодо усунення пригніч�= �ння дихання, спричиненого бупренорфіном, може бути незначною порів= няно з ефективністю його дії на ефекти повних агоністів. При визначенні тривалості лікування п�= �редозування необхідно враховувати, що бупренорфін чинить тривалу дію.

&n= bsp;

�= �обічні реакції.

Поява побіч= них реакцій залежить від величини порога толерантно�= �ті пацієнта, рівень якого вищий у наркоз�= �лежних пацієнтів, ніж у пацієнтів, які не мають н= аркотичної залежності.

З боку імунної системи: реакції гіпер= чутливості, у тому числі висипи на шкірі та слизових об= олонках, кропив’янка, свербіж, анафі�= �актичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Кві�= �ке), утруднення дихання, диспное, бронхоспазм.

Психічні розлади: почуття триво= ги, нервозність, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: безсоння, сонл= ивість, головний біль, запаморочення, не�= �ритомність.

З боку органу з= ору: сльозотеча.

З боку серцево-судинної системи: = зміни в ЕКГ= (подовження інтервалу QT), синкопе, арт�= �ріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична гі�= �отензія), брадикардія, тахікардія.<= /span>

З боку дихальної системи: ринорея, пригн= ічення дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті,= запор, діарея, нудота= , блювання, абдомінальний біль.

З боку гепатобіліарної си= стеми: при правильних умовах застосування у поодиноких випадках – підвищення рівнів печі�= �кових трансаміназ та жовтяниця= , зазвичай з доброяк= існим клінічним перебігом, некроз печінки, гепатит.

З �= �оку сечовидільної системи: затримка сечі, порушення �= �ункції нирок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини= : підвищена пітливість.

Місцеві реакції: руйнування зу�= �ів (у тому числі карієс, переломи зубів, випадіння зу�= �ів).=

Загальні розлади: блідість шкір�= �, астенія, абстинентний синдром, біль у спині, підви= щена чутливість до холоду, озноб.

У ви= падках неналежного внутрішньовенного введення = лікарського засобу повідомляли про місцеві реакції, іноді септичні, і про по�= �енційно серйозний гострий гепатит.

У пацієнтів з вираженою фізичною (сома�= �ичною) наркозалежністю перші сублінгвальні введення бупренорфіну мож= уть спричинити парадоксальну реакцію з розвитком синдрому відміни, подібного до= налоксонового.

Повідомлення про підозрювані побічн�= � реакції

Прохання до медичних та фармацевтичних працівників, а так= ож до пацієнтів або їх законних представників повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних р�= �акцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систем�= � з фармаконаг= ляду за посиланням https://aisf.dec.gov.ua для контролю співвідношення користь/ризик при застосув�= �нні цього лікарського засобу.

Те= рмін придатності. 4 роки.

Ум= ови зберігання.

Збе�= �ігати в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 °С.

Збе�= �ігати в недоступному для дітей місці.

Уп= аковка.

По 10= таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці з картон�= �.

Ка= тегорія відпуску. За рецептом.

Ви= робник.

Тов�= �риство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».=

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження йо= го діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.