ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Вальсакор®

(= Valsacor®)

Склад:

діюча речовина: = 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг або 80 мг,= або 160 = мг, або 320 мг валсартану;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (E 172) – наявний у таблетках, вкритих плівковою оболонкою, по 40 мг, 160 мг та 320 мг, заліза оксид червоний (E 172) – наявний у таблетках, вкритих плівковою оболонкою, по 80 мг, 160 мг та 320 мг.

= ;

Лікарська форма. <= /span>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: <= o:p>

таб= летки по 40 мг: жовто-коричневі, круглі, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таб= летки по 80 мг: рожеві, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таб= летки по 160 мг: жовто-коричневі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таб= летки по 320 мг: світло-коричневі, капсулоподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТX C09С A03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. =

Валсартан – це активний, сп= ецифічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Він діє селективно на підтип рецепто= рів AT₁, відповідальних за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II у плазмі крові після блока= ди валсартаном рецепторів AT₁ можуть стимулювати незаблоковані рецептори AT₂, що регулюють дію рецепторів AT₁. Валса= ртан не проявляє будь-якої агоністичної активності відносно рецепторів AT_{1 =}і має значно більшу спорідненість (приблизно у 20000 разів) до рецепторів AT<= sub>1, ніж до рецепторів AT₂. Невідомо, чи зв’язується валсартан з інши= ми гормональними рецепторами, чи блокує їх або іонні канали, важливі для регул= яції серцево-судинної системи.

Валсартан не пригнічує акти= вності АПФ (відомого також як кініназа II), що перетворює ангіотензин I на ангіоте= нзин II та каталізує розпад брадикініну. Антагоністи ангіотензину II не спричиня= ють кашлю, оскільки не впливають на активність ангіотензинперетворювального ферменту і не посилюють продукування брадикініну та субстанції Р.

Лікування валсартаном паціє= нтів з артеріальною гіпертензією призводило до зниження артеріального тиску, не впливаючи на частоту серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів гіпотензивна дія розвивається протягом 2 годин після одноразового пероральн= ого застосування, а максимальний ефект з боку артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний ефект триває більше 24 годин після прийому дози. Під час повторного застосування максимальне зниження артеріального ти= ску досягається через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду тривалого= лікування. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом досягається додаткове зниження артеріального тиску.

Різке припинення прийому валсартану не призводить до раптового підвищення артеріального тиску та інш= их небажаних клінічних явищ у пацієнтів.

При тривалому застосуванні пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу = на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях на= тще – на концентрацію тригліцеридів і глюкози у сироватці крові.

= Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а т= акож до зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.

= Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патолог= ії та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рециди= вуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник як період = часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, що призводять до летального наслідку.

= Два великих рандомізованих контрольованих дослідження (ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial) і= VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)) досліджували застосування комбінації інгібіторів АПФ з блокаторами рецепторів ангіотензи= ну II.

= ONTARGET було дослідженням, проведеним за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або цукровим діабетом 2 типу,= що супроводжувалося ознаками ураження кінцевих органів. VA NEPHRON-D було досл= ідженням за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.=

= Ці дослідження не показали значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні результати та смертність, хоча спостерігався підвищений риз= ик гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії порів= няно з монотерапією. Враховуючи їх подібні фармакодинамічні властивості, ці результати також стосуються інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.

= Тому інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

= ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints Endpoints) було дослідженням, призначеним для перевірки переваг д= одавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину II у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та хронічним діабет= ом. захворювання нирок, серцево-судинні захворювання або обидва. Дослідження бу= ло припинено достроково через підвищений ризик несприятливих результатів. Серцево-судинні випадки та інсульт були частішими в групі аліскірену, ніж у групі плацебо, а побічні явища та серйозні побічні явища, що представляють інтерес (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та дисфункція нирок), частіше повідомлялися в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Діти

Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4 рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідже= ннях у 561 дитини віком від 6 до 18 років та у 165 дітей= віком від 1 до 6 років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найбільш частими основними медичними умовами, що спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей, включени= х у ці дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком від 6 років=

У ході клінічного дослідження за участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла < 35 кг отримували 10, 40 або 80 мг валсартану на добу (низ= ькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥ 35 кг отримували 20,= 80 і 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). У кінці 2 тиж= ня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. У цілому, три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт.ст. в= ід вихідного рівня відповідно.

У другому клінічному дослідженні за участю 300 педіатричних пацієнтів віком в= ід 6 до 18 років з артеріальною гіпертензією пацієнти були рандомізовані для при= йому валсартану або еналаприлу в таблетках протягом 12 тижнів. Діти з масою тіла= від ≥18 кг до <35 кг отримували валсартан 80 мг або еналаприл 10 мг; о= соби з масою тіла від ≥35 кг до <80 кг отримували валсартан 160 мг або еналаприл 20 мг; особи з масою тіла ≥80 кг отримували валсартан 320 мг або еналаприл 40 мг. Зниження систолічного артеріального тиску було порівня= нним у пацієнтів, які отримували валсартан (15 мм рт. ст.) та еналаприл (14 мм р= т. ст.) (рівень р <0,0001). Послідовні результати спостерігалися для діасто= лічного артеріального тиску зі зниженням на 9,1 мм рт.ст. і 8,5 мм рт.ст. при застосуванні валсартану та еналаприлу відповідно.

У третьому відкритому клінічному дослідженні за участю 150 дітей віком від 6 = до 17 років з гіпертензією відповідні пацієнти (систолічний АТ ≥95-го процентиля для віку, статі та зросту) отримували валсартан протягом 18 міся= ців для оцінки безпеки та переносимості. Зі 150 пацієнтів, які брали участь у ц= ьому дослідженні, 41 пацієнт також отримував супутнє антигіпертензивне лікування. Пацієнтам призначали початкову та підтримуючу дози відповідно до їх вагових категорій. Пацієнти з масою тіла від >18 до <35 кг, від ≥35 до <80 кг і від ≥80 до <160 кг отримували 40 мг, 80 мг і 160 мг, а дози титрували до 80 мг, 160 мг і 320 мг відповідно через один тиждень. Половина залучених пацієнтів (50,0%, n=3D75) мали ХХН, при цьому 29,3% (44) пацієнтів мали ХХН 2 стадії (ШКФ 60–89 мл/хв/1,73 м2) або 3 стадії (ШКФ 30–= 59 мл/ мін/1,73 м2). Середнє зниження систолічного артеріального тиску станови= ло 14,9 мм рт. ст. у всіх пацієнтів (вихідний рівень 133,5 мм рт. ст.), 18,4 мм рт. ст. у пацієнтів із ХХН (вихідний рівень 131,9 мм рт. ст.) і 11,5 мм рт.= ст. у пацієнтів без ХХН (вихідний рівень 135,1 мм рт. ст.). Відсоток пацієнтів,= які досягли загального контролю АТ (як систолічний, так і діастолічний АТ <9= 5-го процентиля), був дещо вищим у групі ХХН (79,5%) порівняно з групою без ХХН (72,2%).

Фармакокінетика. =

Абсорбція<= /i>

Після перорального застосув= ання препарату пікові концентрації валсартану у плазмі крові досягаються за 2-4 години, у вигляді розчину – через 1-2 години. Середня абсолютна біодоступні= сть таблеток та розчину препарату становить 23 % і 39 % відповідно. Прийом їжі знижує експозицію до валсартану приблизно на 40 % та пікові концентрації у плазмі крові приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосув= ання концентрації валсартану у плазмі крові є аналогічними що у стані натще, що у стані ситості. Однак таке зниження експозиції не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, і тому валсартан можна застосовув= ати або під час прийому їжі, або між прийомами.

Розподіл

Об’єм розподілу валсартану у стабільному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється у тканини екстенсивно. Валса= ртан добре зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), здебільшого з альбуміном.

Біотрансформація<= /span>

Валсартан не біотрансформує= ться у великому об’ємі, оскільки лише близько 20 % дози відновлюється у формі метаболітів. Гідроксиметаболіт був визначений у плазмі крові у малій концентрації (менш 10 % AUC валсартану). Даний метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення<= /i>

Валсартан показує мультиекспоненціальну кінети= ку розпаду (t_1/2_=
a<1 години та t= _1/2βприблизно 9 годин). Валсартан головним чином виводиться через жовчовивідні шляхи з фекаліями (близько 83 % дози) та через нирки з сечею (близько 13 % дози), здебільшого у незміненому вигляді. Після внутрішньовен= ного введення кліренс валсартану з плазми крові становить приблизно 2 л/годину, = а його кліренс із нирок становить 0,62 л/годину (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти із серцевою недостатністю (тільки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

=

Середній час досягнення найвищої концентрації і період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Велич= ини площі під кривою «концентрація-час» (AUC) і максимальної концентрації валсартану збільшуються лінійно і майже пропорційно до підвищення дози вище клінічного діапазону (40-160 мг 2 рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить у середньому 1,7. Кліренс валсартану після прийому внутрішньо становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на кліренс препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Окремі групи пацієнтів

Хворі літнього віку

У деяких хворих літнього ві= ку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у хворих молодого віку; однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.

Хворі з порушенням функції нирок

Не було виявлено кореляції = між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому хворим з порушенням фун= кції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібн= а. На даний момент немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам= із кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які проходять діаліз, тому валсартан слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білка= ми плазми крові, і його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

Хворі з порушенням функції печінки =

Приблизно 70 % від величини дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не коре= лює зі ступенем порушень функції печінки. Тому хворим із печінковою недостатніс= тю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартан= у не потрібна. Було показано, що у хворих із біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчививідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдві= чі.

Діти з порушенням функції нирок

Застосування препара= ту дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Для дітей із кліренсом креатин= іну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертен= зія (таблетки 80 мг, 160 мг та 320 мг).

Лікування артеріальної гіпертензії у доросли= х та дітей віком від 6 років до 18 років.

Артеріальна гіпертен= зія (таблетки 40 мг).

Лікування артеріальної гіпертензії у дітей в= іком від 6 років до 18 років.

Постінфарктний стан (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг).

Лікування клінічно стабільних дорослих= пацієнтів із симптоматичною серцев= ою недостатністю або асимптоматичною систолічною дисфункцією лівого шлуночка п= ісля нещодавно перенесеного (12 годин –= 10 днів) інфаркту міокарда.

Серцева недостатніст= ь (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг).

Лікування дорослих пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю, коли інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) = не переносяться, або пацієнтів із непереносимістю бета-блокаторів як доповненн= я до терапії інгібіторами АПФ, коли антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів = не можна застосовувати (див. розділи «Фармакодинаміка», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози»).=

Протипоказання.

Під= вищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки та холестаз; вагіт= ні або жінки, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності= або годування груддю»); одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворюваль= ного ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²= ).

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РА= С) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РА= АС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більшою частотою побічних ефекті= в, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату, що діє на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання»= та «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Не рекомендується= супутнє застосування

Літій =

Під час супутнього прийому інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, у тому числі валсартану з літієм повідомлялося про оборотне підвищення концентрацій літі= ю у сироватці крові та токсичність. Якщо доведена необхідність застосування комбінації, рекомендується проведення ретельного моніторингу рівня літію у сироватці крові. Якщо також використовується діуретик, ризик токсичності лі= тію може ще більше підвищитися.

Калій

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавки калію, замінники солі, що містять калій та інші лікарські засоби, які можуть підвищувати рів= ень калію (гепарин тощо) можуть приз= вести до підвищення рівня калію в сироватці крові та у пацієнтів із серцевою недостатністю – до підвищення рівня креатиніну.
= За необхідності застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові= .

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Застереження при супутньому застосуванні

Нестероїдні проти= запальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори COX-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу), та неселективні НПЗП

При прийомі антагоністів ангіотензину II супутньо з НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефе= кту. Більше того, супутній прийом антагоністів ангіотензину II та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендується моніторинг функції нирок на початку лікування, а також адекватне забезпечення пацієнта рідиною.

Тра= нспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клін= ічне значення цих даних невідоме. У разі одночасного застосування інгібіторів транспортера OATP1B1 (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або MRP2 (наприк= лад ритонавіру) може збільшитися системна експозиція валсартану. Слід дотримува= тися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарсь= ких засобів.

Інші <= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>

Не було виявлено взаємодії валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти <= /span>

Рекомендується обережність = при одночасному застосуванні дітям з артеріальною гіпертензією валсартану та ін= ших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові.

=

= Особливості застосування.

Гіперкаліємія

Супутній прийом з добавками калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, а= бо з іншими препаратами, що можуть збільшити рівні калію (гепарин тощо), не рекомендується. У разі необхідності слід проводити моніторинг рівнів калію.=

Порушення функції нирок

Немає необхідності у коригу= ванні дози пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв= ). На даний час немає досвіду безпечного застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які проходять діаліз, тому валсартан слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам. =

Порушення функції печінки

Пацієнтам із легкими та пом= ірними порушеннями функції печінки без холестазу валсартан слід призначати з обережністю.

Пацієнти з дисбалансом натрію та/або об’єму циркулююч= ої крові

Для пацієнтів із тяжким дисбалансом натрію та об’єму циркулюючої крові (наприклад, у тих хто отримує високі дози діуретиків) в окремих випадках після початку терапії валсартаном може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Дисбаланс натрію та/або об’єму циркулюючої крові слід відкоригувати перед початком лікування валсартаном, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.=

Стеноз ниркових артерій

У пацієнтів із двобічним ст= енозом ниркових артерій або стенозом єдиної нирки безпеку застосування валсартану = не встановлено. Короткочасне застосування валсартану у пацієнтів із вазореналь= ною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії= , не спричиняє ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркових артерій, як захід безпеки рекомендується моніторинг функц= ії нирок при лікуванні валсартаном.

Трансплантація нирки

Наразі немає досвіду безпеч= ного застосування валсартану пацієнтам, яким нещодавно була проведена трансплант= ація нирки.

Первинний гіперальдостеронізм <= /p>
= Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати валсартан, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система= .

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструкти= вна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

= Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ протипоказані у період вагітності. Якщо продовже= ння лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби= зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда (тільки 40 мг,= 80 мг та 160 мг)

Ком= бінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натоміс= ть ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з лікуванням відповід= ними препаратами. Таким чином, не рекомендується прийом комбінації валсартану та інгібітору АПФ.

Слі= д з обережністю починати терапію пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда. Обстеження функції нирок слід включити до обстеження пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда. Застосування валсартану пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну гіпотензію, як правило, не потрібне за умови дотримання наданих інструкцій = щодо дозування.

Серцева недостатність (тільки 40 мг, 80 мг та 160 мг)=

Ризик побічних реакцій, осо= бливо артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), може підвищуватися, коли валсартан застосову= ють у комбінації з інгібітором АПФ. У пацієнтів із серцевою недостатністю потрі= йна комбінація інгібітору АПФ, β-блокатора та валсартану не показала жодної клінічної переваги. Ця комбінація, очевидно, підвищує ризик появи побічних явищ, і тому вона не рекомендується. Потрійна комбінація інгібітора АПФ, антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів і валсартану також не рекомендована. Застосування цих комбінацій повинно проходити під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Слід з обережністю розпочин= ати терапію пацієнтів із серцевою недостатністю. Обстеження пацієнтів з серцевою недостатністю завжди повинно включати обстеження функції нирок. =

Застосування валсартану пац= ієнтам із серцевою недостатністю часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну гіпотензію, як правило, не потрібне за умови дотримання наданих інструкцій щодо дозування.=

У пацієнтів, у яких функція= нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю із застійними явищами), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту також було пов’язано з олігурією та/або прогресивною азотемією та у рідкісних випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключати, що застосування валсартану може асоціюватися з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі

Про виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повідомлялось у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів = мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і = при застосуванні інгібіторів АПФ. При розвитку набряку Квінке лікування препара= том слід негайно припинити. Його повторне застосування протипоказане. (див. роз= діл «Побічні дії»).

Киш= ковий ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про інте= стинальний ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, включаючи валсартан (див. розділ «Побічні реакції»). У цих пацієнтів спостерігалися такі симптоми, як біль у животі, нудота, блювання = та діарея. Симптоми зникали після припинення прийому антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо у пацієнта діагностовано кишковий ангіоневротичний набряк, застосування валсартану слід припинити та розпочати відповідний моніторинг, який потрібно проводити до повного зникнення симптомів.

Інші стани при стимуляції ренін-ангіотензинової системи (таблетки 320 м= г)

У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю із застійними явищ= ами), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту також було пов’язано з олігурією та/або прогресивною азотемією та у рідкісних випадках= – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсарт= ан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключати, що застосування валсартану може асоціюватися з порушенням функції нирок.

Под= війна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)<= /i>

Є дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину = ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Якщо терапія подвійною блокадою вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під нагляд= ом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієн= там з діабетичною нефропатією.

Фертильність

При пероральному застосуванні у дозі менше 200 мг/кг/добу валсартан= не виявляв побічних дій на репродуктивну функцію щурів жіночої та чоловічої ст= аті. Ця доза є у 6 разів вищою максимальної рекомендованої дози для людей на мг/= м² (розрахунки вважаються при пероральному застосуванні 320 мг/добу та при масі тіла пацієнта 60 кг).

Особливі застереження щодо неактивних компонентів

Ва= льсакор® містить лактозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним порушенням всмоктування не можна застосовувати цей лікарський засіб.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування препар= ату дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз= , не досліджене, тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці к= рові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валса= ртан застосовують при наявності інших обставин (висока температура, дегідратація= ), що, ймовірно, порушують функцію нирок.

Порушення функції печінки

Як і дорослим, Вальсакор® протипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам з холестазом. Клінічний досвід застосування Вальсакору® дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану для таких пацієнтів не повинна перевищувати 80 мг.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

= Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотенз= ину II протипоказане вагітним або жінкам, які планують завагітніти. =

Епідеміологічні дані щодо р= изику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі, проте незначне збільшення ризику не мо= же бути виключене. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, подібні ри= зики можуть існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли подовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітніс= ть, слід перейти на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановле= ний профіль безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II необхідно негайно припинити, та, якщо необхідно, слід розпочати альтернативну терапію. <= /o:p>

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичніс= ть (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).<= /span>

Якщо застосування антагоніс= тів рецепторів ангіотензину II відбулося з ІІ триместру вагітності, рекомендуєт= ься проведення ультразвукового обстеження функції нирок і стану кісток черепа. =

Стан немовлят, матері яких застосовували антагоністи рецепторів ангіотензину II, слід ретельно перевір= яти щодо розвитку виникнення артеріальної гіпотензії.

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Період годування = груддю

Через відсутність будь-якої інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю прийом валсартану не рекомендується. Бажано застосовувати альтернативні препарати з кращими встановленими профілями безпеки у період годування груддю, особливо при годуванні новонароджених або недоношених немовлят.

<= o:p>

З= датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час лікування препарат= ом можливе виникнення запаморочення або слабкості.

<= /o:p>

Спосіб застосування та дози.

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Спосіб застосуван= ня

= Вальсакор® приймати незалеж= но від прийому їжі, запиваючи водою.

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Дозування

Артеріальна гіпертензія у дорослих (таблетки 80 мг, 160 мг= та 320 мг)

Рекомендована початкова доз= а Вальсакору® становить 80 мг 1 раз на добу. Гіпотензивний ефект досягається через 2 тижні, а максимальний гіпотензивний ефект – через 4 тижні лікування. Пацієнтам, у яких не досягає= ться адекватне зниження артеріального тиску, добову дозу можна підвищити до 160 мг та до максимальної – 320 мг.

= Вальсакор® також можна застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Сумісне застосування з такими діуретиками як гідрохлоротіазид зменшить артеріальний тиск ще більше= у таких пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда (табл= етки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Терапію клінічно стабільним пацієнтам можна розпочинати вже через 12 годин після перенесення інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу дозу валсартану с= лід підвищувати шляхом титрування до 40 мг, 80 мг та 160 мг 2 ра= зи на добу протягом наступних кількох тижнів. Початкову дозу застосовують у фо= рмі таблетки по 40 мг, яку можна поділити на рівні половини.

Максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікува= ння, а максимальна доза 160 мг 2 рази на добу через 3 місяці, залежно від переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальн= ої гіпотензії або порушення функції нирок слід розглянути зниження дози. =

Валсартан можна призначати пацієнтам, які приймають інші лікарські засоби після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітики, ацетилсаліцилову кислоту, бета-блокатори, статини та діуретики. Не рекомендується комбінація з інгібіторами АПФ.

Обстеження пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда завжди повинно включати обстеження функції нирок.

Серцева недостатність (таблетки 40 мг, 80 мг= та 160 мг)

Рекомендована початкова доз= а Вальсакору® становить 40 мг 2 рази на добу. Цю дозу поступово слід збільшувати до 80 мг та до 160 мг 2 рази на добу з інтервалом щонайменше 2 тижні і до найвищої до= зи, яку переносить пацієнт. Слід прийняти рішення про зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, що вводилась під час клінічних дослідж= ень, становить 320 мг у розподілених дозах.

Валсартан можна вводити з і= ншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак не рекомендується потрійна комбінація інгібітору АПФ, β-блокатора та валсартану.

Обстеження пацієнтів із сер= цевою недостатністю завжди повинно включати обстеження функції нирок.<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Додаткова інформа= ція про особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього= віку

Для пацієнтів літнього віку жодного коригування дози не потрібно.

Порушення функції= нирок

Жодного коригування дози не потрібно для паціє= нтів із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв.

Порушення функції= печінки =

Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. =

Діти

Артеріальна гіпертензія у дітей віком від 6 років до 18 років

Початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіл= а 35 кг або більше. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску= та переносимості. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, приведені в таблиці нижче. Дози, вищі від зазначених, не досліджували, тому= не рекомендуються.

Таблиця 1

Маса тіла

Максимальна доза Вальсакору®, досліджена у ході клінічних випробувань

Від > 18 кг до < 35 кг

80 мг

Від > = 35 кг до < 80 кг

160 мг

Від > = 80 кг до < 160 кг <= o:p>

320 мг

=

= Застосування дітям віком від 6 років до 18 років з нирковою недостатністю

Застосування дітям з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не досліджене, тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію на рівні калію у сироватці крові.

= Застосування дітям від 6 років до 18 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, Вальсакор® протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам з холестазом. Клінічний досвід застосування Вальсакору® дітям з печінковою недостатністю легкого та помірного ступені тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг у таких пацієнтів.

Діти.

Валсартан застосовувати для лікування артеріал= ьної гіпертензії у дітей віком від 6 років. Безпека та ефективність застосування= Вальсакору® дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування.

Передозування.

Симптоми

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що може призвести до пригнічення свідомо= сті, судинного колапсу та/або шоку.

Лікування<= /u>

Терапевтичні заходи залежать від часу прийому = та типу і тяжкості симптомів. Найважливішим є стабілізація стану кровообігу. П= ри артеріальній гіпотензії пацієнта слід розмістити у положення лежачи та пров= ести коригування об’єму крові.

Малоймовірно, що препарат можна вивести за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

У дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота побічних реакцій знаходиться відповідно до фармакології валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування та не залежить від статі, віку або раси.

Побічні реакції згруповані за класами систем органів відповідно до частоти їх виникнення: дуже часто (= 805; 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/10= 0); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними). У кожній групі за частотою побічні реакції зазначені у порядку зменшення їх проявів.

Побічні реакції, зареєстров= ані під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту побічних реакцій, вказані з частотою «невідомо».

Артеріальна гіпертензія

З б= оку кровотворної та лімфатичної системи

Невідомо: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З б= оку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість, включаючи сироваткову реакцію.

З б= оку метаболізму та травлення

Невідомо: підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія.

З б= оку органів слуху та лабіринту

Нечасто: вертиго.

З б= оку судин

Невідомо: васкуліт.

З б= оку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння=

Нечасто: кашель.

З б= оку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: абдомінальний біль.=

З б= оку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідомо: підвищення значень печінкової проби, включаючи підвищення білірубіну в сироватці крові.

З б= оку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж.

Невідомо: бульозний дерматит.

З б= оку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Невідомо: міалгія.

З б= оку нирок та сечовивідних шляхів

Невідомо: ниркова недостатність та порушення функції нирок, підвищення креатиніну у сироватці крові.
Заг= альні порушення

Нечасто: підвищена втомлюваність.

Реакції, які спостерігалися= у хворих з артеріальною гіпертензією незалежно від причинного зв’язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекц= ії.

Діт= и

Артеріальна гіпертензія

Антигіпертензивний ефект валсартану було оцінено у ході двох рандомізованих подвійних сліпих клінічних досліджень у 561 дитини віком від 6 до 18 років. За винятком окремих порушень з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, не було визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та тяжкості небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 років до 18 років та раніше зареєстрованим для дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та о= цінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загаль= ного негативного наслідку після лікування валсартаном терміном до 1 року. <= /o:p>

Було проведено об’єднаний а= наліз 560 дітей з гіпертензією (віком 6–17 років), які отримували монотерапію валсартаном [n=3D483] або комбіновану антигіпертензивну терапію, включаючи валсартан [n=3D77]. З 560 пацієнтів 85 (15,2%) мали ХХН (вихідна ШКФ <90 мл/хв/1,73 м2). Загалом 45 (8,0%) пацієнтів припинили дослідження через поб= ічні ефекти. Загалом у 111 (19,8%) пацієнтів спостерігалася побічна реакція на лікарський засіб (ПЛР), причому найчастіше спостерігалися головний біль (5,= 4%), запаморочення (2,3%) та гіперкаліємія (2,3%). У пацієнтів із ХХН найчастіши= ми побічними реакціями були гіперкаліємія (12,9%), головний біль (7,1%), підвищення рівня креатиніну крові (5,9%) та артеріальна гіпотензія (4,7%). У пацієнтів без ХХН найчастішими побічними реакціями були головний біль (5,1%= ) і запаморочення (2,7%). Побічні реакції спостерігалися частіше у пацієнтів, я= кі отримували валсартан у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами,= ніж валсартан окремо.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 років до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок.

Профіль безпеки у дорослих пацієнтів після інфаркту м= іокарда та/або із серцевою недостатністю відрізняється від загального профілю безпе= ки, що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені нижче.

Постінфарктий стан та/або с= ерцева недостатність

З б= оку кровотворної та лімфатичної системи

Невідомо: тромбоцитопенія.<= o:p>

З б= оку імунної системи

Невідомо: підвищена чутливість, включаючи сиро= ваткову реакцію.

З б= оку метаболізму та травлення

Нечасто: гіперкаліємія.

Невідомо: підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія.

З б= оку нервової системи

Часто: запаморочення, постуральне запамороченн= я.

Нечасто: синкопе, головний біль.

З б= оку органів слуху

Нечасто: вертиго.

З б= оку серцево-судинної системи

Часто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

Нечасто: серцева недостатність.

Невідомо: васкуліт.

З б= оку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння=

Нечасто: кашель.

З б= оку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: нудота, діарея.

Дуже рідко: кишковий ангіоневротичний набряк.<= o:p>

З б= оку печінки та жовчовивідних шляхів

Невідомо: підвищення показників функції печінк= и.

З б= оку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: ангіоневротичний набряк.

Невідомо: бульозний дерматит, висипання, свербіж.

З б= оку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Невідомо: міалгія, артралгія.

З б= оку нирок та сечовивідних шляхів

Часто: ниркова недостатність та порушення функ= ції нирок.

Нечасто: гостра ниркова недостатність, підвище= ння креатиніну у сироватці крові.

Невідомо: підвищення азоту сечовини в крові.

Заг= альні порушення

Нечасто: астенія, підвищена втомлюваність.<= o:p>

Термін придатності.<= /i>

5 років.

=

Умови зберігання.

Таблетки по 40 мг, 80 мг, 160 мг = зберігати в оригін= альній упаковці при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному д= ля дітей місці.

Таблетки по 320 мг зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

= ;

Упаковка.

Таблетки по 40 мг: 7 таблеток у блістері; по 4 блістери у карто= нній коробці;

10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці;

14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картон= ній коробці.

Таблетки по 80 мг, 160 мг: 7 таблеток, у блістері; по 4 або по 12 бліст= ерів у картонній коробці;

10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці;

14 таблеток у блістері; по 2 або по 6 блістері= в у картонній коробці;

Таблетки по 320 мг: 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у карто= нній коробці;

14 таблеток по 2 або 4 блістери у картонній коробці;

15 таблеток у блістері; по = 2 або 4 блістери у картонній коробці.

= ;

Категорія відпуск= у. За рецептом.

Вироб= ник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 850= 1 Novo mesto, Slovenia.

Маса тіла	Максимальна доза Вальсакору®, досліджена у ході клінічних випробувань	Від > 18 кг до < 35 кг	80 мг
Від > = 35 кг до < 80 кг	160 мг
Від > = 80 кг до < 160 кг <= o:p>	320 мг