ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лі= карського засобу

ЛІЗОЛІД-600=

(LIZOLID-600)

=

Склад:=

діюча речов= ина: linezolid;=

1 таблет= ка містить лінезоліду 600 мг;<= /span>

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, дибутилфталат, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171).<= /p>
=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: = білі капсулоподібні таблетки, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.                Код АТХ J01X Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Загальнi характеристики.

Лiнезолiд –= синтетичний антибактерiальний препарат, що належить до нового класу антимiкробних засоб= iв – оксазолiдинонiв. Вiн виявляє активнiсть in vitro проти аеробних грампозитивних бактерiй та анаеробних мiкроорганiзмiв. Лiнезолiд вибiрково пригнiчує синтез бiлкiв бактерiй через унiкальний механiзм дiї. Вiн безпосередньо зв’язується з рибосомами бактерiй (23S з 50S субодиниць) та перешкоджає утворенню функцiонального iнiцiюючого комплексу 70S (важливого компонента процесу трансляцiї).

Поширенiсть набутої резистентностi може змiнюватися географiчно та у часi для окремих видiв, тому бажано спиратися на мiсцеву iнформацiю стосовно резистентностi мiкроорганiзмiв, особливо при лiкуваннi тяжких iнфекцiй. У разi необхiдност= i, коли рiвень поширеностi резистентностi мiкроорганiзмiв на мiсцевому рiвнi є таким, що користь вiд застосування лiкарського засобу, принаймнi по вiдноше= нню до деяких видiв iнфекцiй, викликає сумнiви, слiд звернутися за консультацiє= ю до експерта.

Чутливi мiкроорганiзми

Грампозитив= нi аеробнi мiкроорганiзми: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium*, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативнi стафiлококи, Streptococcus agalactiae *, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*, Group С streptococci, Group G streptococci.

Грампозитив= нi анаеробнi мiкроорганiзми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus species.

Резистентнi мiкроорганiзми: Haemophilus injluenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria species, Enterobacteriaceae. Pseudomonas species.

*Клiнiчна ефективнiсть була продемонстрована для чутливих штамiв згiдно з затверджени= ми показаниями.

Хоча лiнезо= лiд демонструє деяку активнiсть in vitro проти Legionella, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae, недостатньо даних для пiдтвердження клiнiчної ефективностi в цих випадках.

Перехресна резистентнiсть

Механiзм дiї лiнезолiду вiдрiзняється вiд механізму дії інших класів антибiотикiв. Дослiдження клінічних штамiв (метицилiнрезистентних стафiлококiв, ванкомiцинрезистентних ентерококiв, а також пенiцилiн- та еритромiцинрезистентних стрептококiв) in vitro показують, що лiнезол= iд зазвичай активний вiдносно мiкроорганiзмiв, стiйких до одного або декiлькох iнших класiв антимiкробних агентiв.

Стiйкiсть до лiнезолiду пов’язана з точковими мутацiями в= 23S рРНК.

Фармакокiне= тика.

Препарат мiстить лiнезолiд, що є бiологiчно активною речовиною та метаболiзується до неактивних похідних.

Абсорбція

Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосуван= ня перорально. Максимал= ьні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 1–2 години після застосування, абсолютна біодоступні= сть препарату становить близько 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати перораль= но або внутрішньовенно без корекції дози.

Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, і С_ах знижуєт= ься приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирі= в. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC_0-&=
#8734;, подібна в обох випадках.

Розподіл=

Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залеж= ить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду у рівноважному стані= у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40–50 л.

Відношення концентрації лінезоліду в слині до концентрації у плазмі кро= ві становило 1,2 : 1, а відношення концентрації лінезоліду в поті до концентра= ції у плазмі крові – 0,55 : 1.

Метаболізм

Лінезолід переважно метаболізується шляхом окислення морфолінового кіль= ця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільце= м: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину = (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in= = vitro.= Дослідже= ння in = vitro продемон= стрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи для лінезоліду до кі= нця не вивчені.=

Виведення

Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду,    40 % = – у вигляді метаболіту В і 10 % – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезол= ід у калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 % – у вигляді метаболіту А.

Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінез= оліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведення.

Пацiєнти з нирковою недостатнiстю. Фармакокiнетика лiнезолiду не змiнюється у пацiєн= тiв з будь-яким ступенем ниркової недостатностi; проте два основнi метаболiти лiнезолiду кумулюються у пацiентiв з нирковою недостатнiстю зi збiльшенням = їx накопичення у пацiєнтiв з бiльшим ступенем важкостi ниркової дисфункцiї. Фармакокiнетика лiнезолiду та двох його метаболiтiв також була дослiджена у пацiєнтiв з термiнальною стадiєю ниркової недостатностi (ТСНН), якi знаходя= ться на гемодiалiзi. У дослiдженi ТСНН 14 пацiєнтiв отримували 600 мг лiнезолiду кожнi 12 годин протягом 14,5= дня. Оскiльки незалежно вiд функцiї нирок досягалися однаковi концентрацiї лiнезолiду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендуеться проводити корекцiю до= зи. Проте, враховуючи вiдсутнiсть iнформацiї про клiнiчну значущiсть накопичення основних метаболiтiв, слiд зважити доцiльнiсть застосування лiнезолiду пацi= єнтам при наявностi ниркової недостатностi i потенцiйних ризикiв накопичення таких метаболiтiв. I лiнезолiд, i два метаболiти виводяться за допомогою гемодiал= iзу. Iнформацiя про вплив перитонеального дiалiзу на фармакокiнетику лiнезолiду вiдсутня.

Пацiєнти з печiнковою недостатнiстю. Фармакокiнетика лiнезолiду не змiнювалася у                7 пацiентiв з порушенням ф= ункцiї печiнки вiд легкого до середнього ступеня тяжкостi (клас А або Б за шкалою Чайлда–П’ю). На пiдставi наявних даних для пацiєнтiв з ураженням функцiї печiнки= вiд легкого до середнього ступеня тяжкостi коригування дози не рекомендоване. Фармакокiнетика у пацiєнтiв з ураженням функцiї печiнки тяжкого ступеня не = оцінювалася.

&n= bsp;

Клінічні характеристики.=

Показання.<= /span>

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами визначених мікроорганізмів, при таких станах:

-        &n= bsp;           госпітальна пневмонія;=

-        &n= bsp;           негоспітальна пневмонія;

-        &n= bsp;           ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені = aureus (метицил= інчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), St= reptococcus = pyogenes або Streptococcus = agalactiae;=

Лізолід-600 не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів;

-        &n= bsp;           неускладнені інфекції шкіри та її структ= ур, спричинені = aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або = pyogenes;=

-        &n= bsp;           резистентні до ванкоміцину інфекції, спричинені штамами = = faecium, включа= ючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією.

Лізолід не показаний для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами. У разі підозри або виявлення грамнегативного збудника потрібно негайно розпочати специфічну грамнегативну терапію.<= span style=3D'mso-bookmark:bookmark3'>

Протипоказання.

Відома гіперчутливість до лінезоліду або до будь-якого іншого компонента препарату.

Лізолід-600 не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які мед= ичні препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізо= карбоксазид, селегілін, моклобемід), або протягом 2 тижнів після прийому таких препараті= в.

За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, Лізолід-600 не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:

-        &n= bsp;           неконтро= льована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;=

-        &n= bsp;             інгібітори зворотного захоплення серотон= іну, трициклічні антидепресанти, агоністи        5-НТ₁ рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні с= полуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.

Слід припинити годування груддю протягом застосування препарату (див. р= озділ «Застосування у період вагітності або годування груддю.»)

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препарата= ми, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску

У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід збіл= ьшує підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30 – 40 мм. р= т. ст. порівняно зі зростанням на 11 – 15 мм. рт. ст. під впливом винятково лінезоліду, на 14 – 18 мм. р= т. ст. під впливом виключно псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8 – 11 мм. рт. ст. = при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які проявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажан= ий результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

Потенційні серотонінергічні взаємодії=

Потенційні взаємодії між лінезолідом та декстрометорфаном вивчали у дослідженні з участю здорових добровольців. Учасники отримували декстромето= рфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом або = без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан= , не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марен= ня, занепокоєння, тремор, патологічний рум’янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Досвiд пiсляреестрацiйного використання: було отримано одне повiдомлення щодо виникнення проявiв, подiбних до проявiв серотонiнового синдрому, у пацiєнта, який приймав лiнезолiд та декстрометорфан, цi прояви зникли пiсля вiдмiни о= бох препаратiв.

Протягом клiнiчного використання лiнезолiду та серотонiнергiчних препаратiв, включаю= чи антидепресанти такi як селективнi iнгiбiтори зворотного захоплення серотонi= ну (СІЗЗС), повiдомляли про випадки розвитку серотонiнового синдрому. Таким чином, хоча комбiноване застосування цих препаратiв протипоказане (див. роздiл «Протипоказання»), лiкування пацiєнтiв, для яких лiкування як лiнезолiдом, = так i серотонiнергiчними препаратами має вирiшальне значення, описане у роздiлi «Особливостi застосування».

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менше 100 = мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме – зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати, які метаболізуютьс= я за допомогою цитохрому <= span style=3D'mso-bookmark:bookmark3'>Р450=

Лiнезолiд не зазнає метаболiчних перетворень пiд в= пливом ферментативної системи цитохромiв Р450, та не пригнiчує функцiї жодного з клiнiчно значущих iзоформ цитохрому Р450 людини (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1, 3А4). Аналогiчно, лiнезолiд не спричиняє iндукцiї iзоферментiв цитохромiв Р= 450 у щурiв. Тому не очiкується впливу лiнезолiду на фармакокiнетику iнших лiкарських засобiв, якi метаболiзуються CYP450.

Рифампiцин. Вплив рифампiцину на фармакокiнетику лiнезолiду вивчали у 16 здорових дорослих добровольцiв чоловiчої статi, яким вводили лiнезолiд (600 мг двiчi на добу протягом 2,5 днiв), у комбiнацiї з рифампiц= ином (600 мг 1 раз на день протягом 8 днiв) та без. Рифампiцин знижував показник= и Сmax та AUС лiнезолiду в середньому на 21 % (90 % ДI 15, 27) та у середньому на = 32 % (90 % ДI 27, 37) вiдповiдно. Механiзм такої взаємодiї та її клiнiчне значен= ня невiдомi.

Варфарин. При додаваннi варфарину до курсу лiкування лiнезолiдом у рiвноважному станi спостерiгали 10 % зниження середнього максимального МНС при одночасному застосуваннi, при цьому AUС МНС знижувала= ся на 5 %. Даних про пацiєнтiв, якi одночасно отримували варфарин та лiнезолiд, недостатньо для оцiнки клiнiчного значення, якщо воно є, цих результатів.

Антибіотики=

Азтреонам: фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин: фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Досл= iдження in vitro продемонстрували адитивнiсть або iндиферентн<= /span>iсть мiж л<= /span>iнезолiдом та ванк= омiцином, гент= амiцином, рифа= мпiном, іміпен= ем-циластатином, азтреонамом, ампiцилiном, стрепт= омiцином.=

Антиоксиданти

При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.=

Особливості застосування.

Мієлосупресія

Повідомляли про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід. Після відміни лінезоліду показники змінених параметрів крові поверталися до значе= нь, які спостерігалися до початку лікування. Імовірно, ризик розвитку цих ефект= ів пов’язаний з тривалістю лікування. У пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду може супроводжуватися більш високим ризиком виникнення патологіч= них змін крові порівняно з молодшими пацієнтами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) мож= ливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний монітор= инг формули крові необхідний у таких пацієнтів: пацієнти з уже існуючою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активн= ість тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більше 10–14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів бажано л= ише у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, загального аналізу кро= ві та, у разі можливості, кількості тромбоцитів.

Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях необхідно проводити ретельн= ий моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.=

Крім того, рекомендовано щотижня проводи= ти моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від початкових показників аналізу крові.

У пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів (максимал= ьна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникн= ення тяжкої анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про вип= адки анемії з потребою у переливанні крові також повідомляли у постмаркетинговому періоді. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів.

Також у постмаркетинговому періоді повідомляли про випадки сидеробластн= ої анемії. Серед випадків, для яких був відомий час виникнення анемії, більшіс= ть пацієнтів отримувала лінезолід протягом більше 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.<= /span>

Дисбаланс показників летальності у клінічному дослідженні з участю пацієнтів з інфекціями кровотоку, пов’язаними з використанням катетерів та спричиненими грампозитивними збудниками

У ході відкритого дослідження з участю пацієнтів із серйозними внутрішньосудинними інфекціями, спричиненими використанням катетерів, спостерігали зростання летальності у групі пацієнтів, яким застосовували лінезолід, порівняно з групами лікування ванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном (78 з 363 (21,5 %) проти 58 з 363 (16,0 %)). Основним фактором впливу на показник летальності була наявність грампозитивної інфекції на початковому рівні.

Показники летальності у пацієнтів з інфекціями, спричиненими винятково грампозитивними організмами, були схожі (переважне співвідношення 0,96; 95 % довірчий інтервал 0,58 – 1,59), але у групі лікування лінезолідом частота летальних випадків була значно вищою (р =3D 0,0162) у пацієнтів з будь-яким додатковим збудником або відсутністю збудників на початковому рівні (перева= жне співвідношення 2,48; 95 % довірчий інтервал: 1,38 – 4,46). Найбільший дисба= ланс спостерігався під час лікування та протягом 7 днів з моменту відміни досліджуваного препарату. У більшості пацієнтів у групі лікування лінезолід= ом виявили грамнегативні інфекції протягом дослідження, ці пацієнти померли від інфекц= ій, спричинених грамнегативними збудниками, та від полімікробних інфекцій. Таким чином, при ускладнених інфекціях шкіри та м’яких тканин у пацієнтів зі встановленою та підозрюваною супутньою інфекцією, спричиненою грамнегативни= ми збудниками, лінезолід слід застосовувати лише у разі відсутності інших варіантів лікування (див. розділ «Показання»). За таких обставин необхідно розпочинати паралельне лікування грамнегативної інфекції.

Діарея та коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків

При застосуванні майже усіх антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомл= яли про виникнення діареї та коліту, пов’язаних із застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт, та пов’язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним результатом. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. У разі підозри на діарею або коліт, пов’яза= ний із застосуванням антибіотиків, або підтвердження цього діагнозу необхідно п= рипинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.

Потенційні взаємодії, що спричиняють підвищення артеріального тиску

Крім випадків, коли можливе спостереження за пацієнтами стосовно можливого підвищення артеріального тиску, лінезолід не слід призна= чати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів лікарських засобів як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприклад дофам= ін, добутамін).

Лактоацидоз

При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактоацидозу. Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та проя= ви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивуючу нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.=

Дисфункція мітохондрій

Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цього пригнічення можуть розвиватися такі побічні реакції як лактоацидоз, анемія = та нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більше 28 днів.

Серотоніновий синдром=

Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, = пов’язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС)). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. «Протипоказання»), за виня= тком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосуван= ня серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках паці= єнт повинен знаходитися під пильним наглядом з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірек= сія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того або іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптоматики відміни.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерв= а=

Повідомляли про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, та неврит зорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати = зору у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом. Такі повідомлення в першу чергу стосувалися пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 дн= ів (максимальна рекомендована тривалість лікування). Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостро= ти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини п= оля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд з направле= нням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Лізолід-600 протягом більш ніж рекомендовані 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.=

У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування Лізолід-600 та потенційні ризики.

Можливе зростання ризиків розвитку нейропатій при застосуванні лінезолі= ду для лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.

Судоми

Повідомляли про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Лізолід-600. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми. =

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які застосовують для антибактеріальної терапії, він не проявляє пригнічувального впливу. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основ= ними захворюваннями та/або супутнім лікуванням препаратами, при яких виникають п= евні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельний нагляд та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами=

Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гiпоглiкемiя

Пов<= /span>iдомлення, отриманi у пiсляреестрац= iйний перiод, свiдчать про випадки симптоматичної гiпоглiкем<= /span>iї при застосуваннi лiнезолiду, неселек= тивного iнгiбiтopy МАО зворот= ної дiї, пацiентам з цукровим дiабетом, якi приймають iнсул= iн або перор= альнi гiпогл= iкем<= /span>iчнi препарати. Прийом деяких iнгiбiтор<= /span>iв МАО пов’я= заний з гiпоглiкем<= /span>iчними епiзодами у хв= орих на цукровий дiабет, якi отримують = iнсул= iн або гiпогл= iкем<= /span>iчнi засоби. Хо= ча причинний зв’язок мiж лiнезолiдом = i гiпогл= iкем<= /span>iєю не встановлено, пацiєнтiв з цукрови= м дiабетом слiд попереджа= ти про потенцiйну гiпогл= iкем<= /span>iчну реакцiю п<= /span>iд час застосування лiнезолiду.

У разi виникнення= гiпогл= iкем<= /span>iї може бути потрiбне зменшення дози iнсул= iну чи перорального гiпоглiкем<= /span>iчного засобу або припинення застосування перорального гiпогл= iкем<= /span>iчного засоб= у, iнсул= iну чи лiнезолiду.

Суперінфекція

Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчали під час клінічних випробувань. Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов’язаного із застосуванням препарату. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування = слід вживати відповідних заходів.=

Особливі групи пацієнтів

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана корист= ь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є біль= шою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Немає необхідності в корекції дози препарату залеж= но від статі пацієнта.=

Порушення фертильної функції

Лiнезолiд знижував фертильнiсть та спричиняв вiдхилення морфологiчних показникiв якостi сперми у здорових дорослих самцiв щурiв при рiвнях експозицiї, приблизно таких, що очiкуються у людей. Цi змi= ни мали оборотний характер. Можливий вплив лiнезолiду на репродуктивну функцiю чоловiкiв невiдомий.

=

Клінічні випробування

Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більш= е 28 днів не встановлені.=

У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікува= ння таких станів обмежений.

Поява бакте= рій, резистентних до лікарського засобу

Малоймовірн= о, що призначення препарату Лізолід-600 у разі відсутності діагностованої бактеріальної інфекції або з профілактичною метою завдасть шкоди пацієнтові= або збільшить ризик появи бактерій, резистентних до лікарського засобу.<= /span>

=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Застосування у період вагітності. Дані що= до застосування препарату Лізолід-600 вагітним жінкам обмежені. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичност= і. Існує потенційний ризик для людини. Лізолід-600 не слід застосовувати у пер= іод вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ри= зик.

Застосування у період годування груддю. Результ= ати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення а= бо симптомів порушення зору (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції») під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем і не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.

&n= bsp;

Спосіб застосування та дози.

Тривалiсть лiкування залежить вiд збудника, локалiзацiї та тяжкостi iнфекцiї, а також вiд клiнiчного ефекту.

Рекомендацiї щодо тривалостi терапiї, якi наведено нижче, були застосов= анi у клiнiчних дослiдженнях. Для деяких видiв iнфекцiй може бути доречна корот= ша тривалiсть лiкування, але це не було оцiнено у клiнiчних дослiдженнях.

Максимальна тривалiсть лiкування – 28 днiв. Безпека та ефективнiсть застосування лiнезолiду довше 28 днiв= не були вивченi.

Не потрiбне пiдвищення рекомендованих доз або тривалостi лiкування у випадках iнфекцiй, якi супроводжуються бактерiємiєю.

Рекомендацiї щодо дозування вiдповiдно до показань наведено в таблицi нижче.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення лінезоліду у вигл= яді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Лізолід-600 у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 1= 00 %.

Таблиця 1

=

Показання<= span style=3D'mso-bookmark:bookmark3'>

Доза та спосіб застосування

Рекомендована тривалість лікування

(діб поспіль)

Дорослі та діти

(віком від 12 років)

Госпітальна пневмонія<= /o:p>

=

600 мг внутрішньовенно* = або перорально

кожні 12 годин<= /o:p>

=

10-14

Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)<= /o:p>

Ускладнені інфекції шкір= и та її структур

Інфекції, спричинені Enterococcus <= /span>faecium, = резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супроводжуються бактеріємією<= /o:p>

=

600 мг внутрішньовенно* = або перорально

кожні 12 годин<= /o:p>

14-28

Неускладнені інфекції шк= іри та її структур

Дорослі: 400 мг перораль= но кожні 12 годин*

Діти віком від 12 років:= 600 мг перорально

кожні 12 годин<= /o:p>

=

10-14<= /span>

&nbs= p;

* Застосовувати лінезолід в іншій лікарський формі з можливістю відповідного дозування.

Максимальна доза для дорослих і дітей не має перевищувати 600 мг 2 = рази на добу.

Застосування пацієнтам літнього віку: не= має потреби в корекції дози.

Застосування пацiєнтам з нирковою недостатнiстю. <= /span>Немає потреби в корекції дози. Оскiльки приблизно 30 % дози виводиться протягом тригодинного сеансу гемодiалiзу розпочатого через 3 години пiсля введения препарату, пацiєнтам, якi отримували подiбне лiкування, лiнезолiд = слід призначати після гемодіалізу (див. розділ «Фармакологiчнi властивостi. Фармакокiнетика»).

Застосування пацiєнтам iз печiнковою недостатнiстю= . Немає потреби в корекцiї дози (див.

розділ «Фармакологiчнi властивостi. Фармакокiнетик= а»).

=

Діти.

Препарат у даній лікарській формі призначати дітям віком від 12 рок= ів.

Передозуван= ня.

Специфічного антидоту немає.=

Не було зареєстровано випадків передозування.

У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням зах= одів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

=

Побічні реакції.=

Зазначена інформація ґрунтується на даних, отриманих у ході клінічних досліджень, під час яких більше 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовані дози препарату Лізолід-600 протягом періоду до 28 днів.

Найчастiшими побiчними реакц= iями, про як= i пов= iдомляли, що призводили до вiдмiни препарат= у, були головний бiль, дiарея, нудот= а та блювання. Приблизно 3 % пацiєнтiв припинили= лiкування чер= ез розвиток зумовлених препаратом побiчних реакцiй.

Додатковi побiчнi реакцiї, про якi повiдомляли пiсля виходу препарату на ринок, включенi до пере= лiку нижче iз зазначенням частоти виникнення як «частота невiдома», оскiльки час= тоту виникнення не можна встановити за наявними даними.=

Побiчнi реа= кцiї, про якi повiдомляли протягом лiкування, наведено нижче за такою класифiкаці= єю частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (вiд ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (вiд ≥ 1/1000 до < 1/100); рiдко (вiд ≥ 1/10000 до &= lt; 1/1000); дуже рiдко (< 1/10000); частота невідома – частоту не можна встановити за наявними даними.

Iнфекцiї та= iнвaзiї: часто – кандидоз, оральний кандидоз, вагiнальний кандидоз, грибковi iнфекцiї; нечасто – вагініт; рiдко – антибiотикасоцiйованi коліти, включаючи псевдомембранозний колiт*.

З боку сист= еми кровi та лiмфатичної·системи: часто – анемiя*†; нечасто – лейкопенiя*, нейтропенiя, тромбоцитопенiя*, еозинофiлiя; рiдко – панцитопенiя*; частота невiдома – мієлосупресiя*, сидеробластна анемiя*.

З боку iмyн= нoї· системи: частота невiдома – анафiлаксiя.

З боку метаболiзму та харчування: нечасто – = гiпонатрiємiя; частота невідома – лактоацидоз*.

З боку псих= iки: часто – безсоння.

Неврологiчнi розлади: часто – головний бiль, перверсiї' смаку (металiчний присмак), запаморочення; нечаст= о – судоми*, гiпестезiя, парестезiя; частота невiдома – серотонiновий синдром**, периферична нейропатiя*.

З боку орга= нiв зору: нечасто – затуманення зору*; рiдко – дефект поля зору*; частота невiдома – зорова нейропатiя*, неврит зорового нерва*, втрата зору*, змiна зорового вiдчуття*, змiна сприйняття кольору*.

З боку орга= нiв слуху та рiвноваги: нечасто – дзвiн у вухах.

З боку серц= я: нечасто – аритмiя (тахiкардiя).

З боку суди= н: часто – артерiальна гiпертензiя; нечасто – транзиторна iшемiчна атака, флебiт, тромбофлебiт.

З боку шлун= ково-кишкового тракту: часто – дiарея, нудота, блювання, локальний або генералiзований бiль у животi, запо= р, диспепсiя; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухiсть у ротi, глосит, частi рiдкi випорожнення, стоматит, розлади або змiна кольору язика; рiдко – знебарвлення поверхнi зубiв.

З боку гепатобiлiарної системи: часто – вiдхилення вiд норм показників функцiональних печiнкових проб, збiльшення рiвнiв АЛТ, АСТ або лужної фосфатази; нечасто – пiдвищення загального бiлiрубiну.

З боку шкiр= и та пiдшкiрної клiтковиии: часто – свербiж, висип; нечасто – кропив’янка, дерматит, надмiрне потовидiлення; частота невiдома – бульознi ураження шкiри, такi як синдром Стiвенса–Джонсо= на та токсичний епiдермальний некролiз, ангiоедема, алопецiя.

З боку ниро= к i сечовидiльної· системи: часто – пiдвищення азоту сечовини кровi; нечасто – ниркова недостатнiсть, пiдвищення креатинiну, полiурiя.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – вульвовагiнальнi порушення.

Загальнi розлади: часто – гарячка, локалiзований бiль; нечасто – озноб, втома, спрага. Дослiдження= . Бiохiмiя: часто – пiдвищення лактатдегiдрогенази, креатинiнкiнази, лiпази, амiлази або постпрандiального (не натще) рiвня глюкози, зниження за= гального бiлка, альбумiну, натрiю та кальцiю, пiдвищення або зниження калiю або бiкарбонату; нечасто – пiдвищення натрiю або кальцiю, зниження глюкози без голодування, пiдвищення або зниження хлоридiв. Гематологiя: часто – пiдвищення кiлькостi нейтрофiлiв або еозинофiлiв, зниження гемоглобiну, гематокриту або кiлькостi еритроцитiв, пiдвищення або зниження кiлькостi тромбоцитiв або лейкоцитiв; нечасто – пiдвищення кiлькостi ретикулоцитiв, зниження кiлькостi нейтрофiлiв.

* Див.роздiл «Особливостi застосування».

** Див.розд= iли «Протипоказання» та «Взаємодiя з іншими лікарськими засобами та iншi види в= заємодiй».

† Пiд час контрольованих клiнiчних дослiджень, у яких лiнезолiд застосовували у перiод до 28 днiв, у 2,0 % пацiєнтiв вiдзначалася анемiя. У програ= мi iз застосуванням незареєстрованого лiкарського засобу по гуманiтарнiй прогр= амi (compassionate use) з участю пацiєнтiв з iнфекцiями, що загрожують життю, та супутнiми захворюваннями, вiдсоток пацiснтiв, у яких виникла анемiя пiсля прийому лiнезолiду протягом ≤ 28 днiв становив 2,5 % (33 з 1326) порi= вняно з 12,3 % (53 з 430), якi лiкувалися > 28 днiв. Спiввiдношення зафiксован= их випадкiв тяжкої анемiї, спричиненої застосуванням лiкарського засобу, що потребувало переливания кровi становило 9 % (3 з 33) у пацiєнтiв, які лiкувалися протягом ≤ 28 днiв та 15 % (8 з 53) у тих, хто лiкувався протягом > 28 днiв.

Побiчнi реа= кцiї, пов’язанi iз застосуванням лiнезолiду, якi були оцiненi рiдко як реакцiї тяжкого ступеня: локалiзований абдомiнальний бiль, транзиторний iшемiчний н= апад та артерiальна гiпертензiя.

Звiтування = про пiдозрюванi побiчнi реакцiї

Звiтування = про пiдозрюванi побiчнi реакцiї пiсля реєстрацiї лiкарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здiйснювати безперервний монiторинг спiввiдношення ризик/користь для лiкарського засобу. Квалiфiкованих працiвникiв у сферi охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до локальної системи звітності.

=
Термін придатності.

2 роки.

&nbs= p;

Умови зберігання.

Зберігати= при температурі не вище 25 °С.

Зберігати= в недоступному для дітей місці.

&nbs= p;

Упаковка.=

По 4 або = 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу в картонній коробці.

&nbs= p;

Категорія відпуску.

За рецепт= ом.

Виробник.

Гленмарк Фармасьютикалз Лтд./= Glenmark = Pharmaceuticals = Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Дільниця № Е-37/39, Ем.Ай.Ді.Сі., Сатпур, Нас= ік – 422 007, Індія/

No<= /span> E-37/39, M.I.D.., Industrial= Estate, , Nasik – 422007, India.=