ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БАКТИСЕПТОЛ-ЗДОРОВ’Я

(BAСTISEPTOLЕ-ZDOROVYE)

Склад:= <= /span>

діючі речовини:= sulfamethoxazole, trimethoprim;

допоміжні ре= човини: метилпарабен (Е 218); пропілпарабен (Е 216); повідон; аспартам (Е 951); амонію гліциризат; целюлоза мікрокристалічна; сорбіт (Е 420); натрію хлорид; гліцерин; натрію = карбоксиметилцелюлоза очищена; жовтий захід FCF (Е 11= 0); ароматизатор харчовий «Абрикос 696», що містить пропіл= енгліколь; вода очищена.

<= /o:p>

Лікарська форма. = Суспензія.=

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія рожевато= -оранжевого кольору|цвіту| з|із| фруктовим запахом.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні зас= оби для системного застосування|вжива= ння|. Комбінації сульфаніламідів і триметоприму, вклю= чаючи похідні. Код АТХ= J01E E01.=

<= /o:p>

Фармакологіч= ні властивості.

Фармакодинаміка. Антибактеріальна дія препарату in vitro поширює= ться як на грампозитивні, так і на грамнегативні збудники, у т. ч. на нижчезазначені мікроорганізми, хоча чутливість може залежати від географічної зони.

Звичайно чутливі збудники (МІК 90 ≤2 мг/л [триметоприм]; ≤38 мг/л [сульфаметоксазол])

Коки: Moraxella catarrhalis<= /i>.

Грамнегативні палички: Hae= mophilus parainfluenzae, Citrobacter freun= dii, інші Cit= robacter spp., = Klebsiella oxytoca<= /span>, інші Kle= bsiella spp., Enterobacter = cloacae, Enterobacter aerogenes<= /i>, Hafnia alvei= , Serratia marcescens= , Serratia liquefaciens,= інші Serratia spp., Yersinia enterocolitica, інші Yer= sinia spp., Vibrio cholerae.

Різноманітн= і грамнегативні палички: Edw= ardsiella tarda, Alcaligenes faec= alis, Burkholderia pseudomallei.

На основі к= лінічного досвіду такі збудники також вважаються чутливими: Bru= cella spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis carinii, Cyclospora cayetanensis.

Частково чутливі збудники (МІК 90 =3D 4 мг/л [триметоприм]; =3D 76 мг/л [сульф= аметоксазол]).

Коки: Staphylococcus aureu= s (метицилінчутлив= і і метицилінрезистентні штами), Staphylococcus spp.<= /i> (коагулазонегатив= ні), Streptococcus pneumoniae <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>(чутливий до пеніциліну, резистентний = до пеніциліну).

Грамнегативні палички: Haemophilus influenzae (β-лактамаз= опозитивний,                                      = 46;-лактамазонегативний), Hae= mophilus ducreyi, Escherichia coli, Klebsiella<= /i> pneumoniae, Morganella morganii= , Proteus mirabilis, Proteus = vulgaris, Providencia rettgeri, інші Pro= videncia spp., Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Stenotroph= omonas maltophilia (раніше Xanthomonas maltophilia).=

Різноманітн= і грамнегативні палички: Aci= netobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (особливо                        A. baumanii), Aeromonas hydrophila.

Резистентні збудники (МІК 90 ≥8 мг/л= [триметоприм]; ≥152 мг/л [с= ульфаметоксазол])

Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Pseudomonas aeruginosa, Mycoplasma<= /i> spp., Mycobacterium tuberculo= sis, Shigella spp., Treponema pallidum, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides, інші виключно анаеробні збудники.

При застосу= ванні препарату на емпіричній основі необхідно зважати на місцеву поширеність резистентності серед бактерій, що спричиняють інфекцію, з приводу якої проводиться лікування.

При інфекці= ях, спричинених помірно чутливими збудниками, слід провести тести на чутливість для виключення резистентності.

Чутливість = до препарату можна визначати за допомогою стандартних методів, таких як метод дисків або метод розведення, рекомендованих Інститутом клінічних і лабораторних стандартів (ІКЛС). ІКЛС рекомендує використовувати нижчезазначені критерії чутливості:

=

Рівень чутливості

Метод дисків*, діаметр зони пригнічення росту = (мм)

Метод розведення, ** МІК (мг/мл)

ТМ + СМЗ

Чутливі
Частково чутливі
Стійкі

≥= 16

11–15

≤10

≤= 2 + ≤38

4 + 76<= o:p>

≥= 8 + ≥152

* Диск: 1,2= 5 мкг триметоприму і 23,75 = мкг сульфаметоксазолу.

** Триметоприм (ТМ) і сульфаметокса= зол (СМЗ) у співвідношенні 1 до 19.

Резистентні= сть до препарату під час лікування розвивається лише у рідкісних випадках. Між усіма сульфаніламідами існує пе= рехресна резистентність; перехресна резистентність до хімічно не споріднених антибіотиків у результаті набуття резистентності до препарату не розвивається.

Синергіз= м, антагонізм. Спостеріг= ається виражений синергізм між сульфаметоксазолом і триметопримом. Цей синергізм у більшості випадків виявляється навіть за наявності резистентності до одного з двох компонентів препарату.

Фа= рмакокінетика. За клінічно значущими фармакокінетичними властивос= тями триметоприм і сульфаметоксазол є значною мірою подібними.

Вс= моктування. Після перорального прийому триметоприму і сульфаметоксазолу ці препарати швидко і майже повністю всмоктуються (біодоступність 80–100 %) у верхніх відділах травної системи. Після одноразового прийому дози 160 мг = триметоприму + 800 мг= сульфаметоксазолу максимальна концентрація у плазмі к= рові на рівні 1,5–3 мг/л для триметоп= риму і 40–80 мг/л для сульфаметоксазолу досягається протягом 1–4 годин. Якщо прийом повторюється кожні 12 годин, то рівноважна концентрація у плазмі крові сульфаметокс= азолу і триметоприму у більшості випадків на 50–100 % вища, ніж після одноразового перорального прийому. Рівень у плазмі крові пропорційний дозі. Вплив їжі на кінетику діючих речовин не вивчався. Коли суспензію триметоприму приймають після їди, абс= орбція менша, ніж за умови прийому натще, хоча швидкість всмоктування під дією звичайної їжі не зазнає змін.

Ро= зподіл. Об= ’єм розподілу триметоприму і с= ульфаметоксазолу становить приблизно 1,6 л/кг і 0,2 л/= кг відповідно. При вищезгаданих концентраціях 37 % = триметоприму і 62 % = сульфаметоксазолу зв’язуються з білками плазми крові.= Препарат добре проникає у ткани= ни. Значна кількість триметоприму і незначна кількі= сть сульфаметоксазолу переходить з кровообігу в інтерстиціальну рідину та інші п= озасудинні рідини організму. Концентрація триметоприму і <= span class=3DSpellE>сульфаметоксазолу може бути підвищеною у запалених тканинах. Триметоприм і су= льфаметоксазол були виявлені у плаценті плода, пуповинній крові, амні= отичній рідині і тканинах плода (печінці, легенях), що підтверджує проникнення цих речовин через плацентарний бар’єр. Як правило, концентрація триметоприму близька за значенням до концентрації у кровообігу матері, тоді як рівень сульфаметоксазолу у плода нижчий (див. розділ «Застос= ування у період вагітності або годування груддю»). Обидві речовини проникають у гр= удне молоко. Концентрація у грудному молоці близька за значенням (триметоприм) або нижча (сульфаме= токсазол) порівняно з концентрацією препарату у плазмі крові матері (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Метаболізм. Близько 20 % дози триметоприму мет= аболізується. Невідомо, який ізофермент системи цитохрому P450 бере участь в оксидативному метаболізмі тримет= оприму. Основні метаболіти триметоприму – 1- і 3-оксиди= та 3’- і 4’-гідроксипохідні; деякі з метаболітів є активними. 80 % сульфаметоксазолу метаболі= зується у печінці переважно до його N4‑ацетилпохідної (≈ 40 % прийнятої дози) і меншою мірою шляхом глюкуронізації. Сульфаметоксазол також підлягає оксидативному розщепленню. Перший етап окислення, у результаті якого утворюється похідна = гідроксиламіну, каталізується за допомогою CYP2C9; його метаболіти неактивні.

Виведення. За умови нормальної функції нирок періоди напіввиведення обох компон= ентів є дуже близькими за значенням (у середньому 10 годин для триметоприму і 11 годин для сульфаметоксазолу). Загальний рі= вень кліренсу становить близько 100 мл/хв для триметоприму і 20 мл/хв для суль= фаметоксазолу. Період напіввиведення трим= етоприму у дітей приблизно дорівнює половині періоду напіввиведення у дорослих,= тоді як відповідних суттєвих відмінностей відносно сульфаме= токсазолу не спостерігається. Обидві речовини та їхні метаболіти виводяться переважно нирками як шляхом клубочкової фільтрації, так і= за рахунок канальцевої секреції. Концентрація триметоприму і сульфаметоксазолу= у сечі є приблизно у 100 і 5 разів вищою, ніж відповідна концентрація у пла= змі крові. Приблизно ⅔ триметоприму екскретується у незміненому вигляді з сечею. Частина = дози сульфаметоксазолу, яка екскретує= ться у незміненому вигляді з сечею, варіює від 10 до 30 % залежно від рН сечі. Загальний плазматичний клі= ренс триметоприму становить                         1,9 мл/хв/кг, сульфаметоксазолу – до 0,32 мл/хв/кг.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату| мікроорганізмами, а саме:

· = інфекції верхніх і нижніх дихальних шл= яхів та інфекції вуха: загострення хронічного бронхіту, бронхо= ектази, пневмонія (у т. ч. пневмонія, спричинена Pne= umocystis carinii), синусит, середній отит;

· = інфекції сечостатевої системи: гострий= і хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит;

· = інфекції травної системи, включаючи ти= фозну і паратифозну гарячку (у т. ч. лікування хронічних носіїв) та холеру (як доповнення до відновлення рідини і електролітів);

· = інші бактеріальні інфекції, спричинені= чутливими мікроорганізмами: гострий бруцельоз, нокардіоз,= актиноміцетома (за винятком спричиненої справжніми грибками), південноамериканський бластомікоз (Par= acoccidioides brasiliensis)= .

При остеомі= єліті – як препарат останньої лінії (наприклад, коли протипоказаний ванкоміцин), якщо доведено чутливість мультирезистентних збу= дників до препарату|.<= /span>

Сл= ід дотримуватися офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибіотик= ів, особливо рекомендацій щодо застосування з метою попередження збільшення резистентності до антибіотиків.

=

Проти= показання.

·   Гіперчутливість д= о діючих речовин, до сульфонамідів або триметоприму, або до будь‑якої з допоміжних речовин.

·   Ви= ражене паренхіматозне захворювання печінки.

· Тя= жке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 15 мл/хв), якщо немає можливості періодично визначати концентрацію триметопр= иму і сульфаметоксазолу у плазмі крові.<= /span>

·   Мегалобластна а= немія, зумовлена дефіцитом фолатів.<= /p>
·   Ім= унна тромбоцитопенія, спричинена застосуванням триметоприму та/або сульфонаміді= в.

·   Ге= матологічні порушення.

·   Ко= мбінація з дофетилідом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

<= u>Фа= рмакокінетичні взаємодії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Tр= иметоприм є інгібітором білка-транспортера органічних аніонів 2 (OCT2) і слабким інгібітором CYP2C8. Сульфаметоксазол є слабким інгібітором CYP2C9.

Підвищення р= івня дигоксину у крові може розвиватися при одночасному лікуванні препаратом, особливо у пацієнтів літнього віку.=

Після застос= ування у звичайних дозах препарат збільшував період напіввиве= дення фенітоїну на 39 % = та знижував кліренс на 27 %. За пацієнтами, які отримують фенітоїн, слід спостерігати щодо ознак токсичності фенітоїну.

Стан пацієнт= ів, які отримують похідні сульфонілсечовини (наприк= лад глібенкламід, гліклазид, = гліпізид, хлорпропамід і = толбутамід), репаглінід, = розиглітазон або піоглітазон, слід регулярно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.
Ефективність трициклічних антидепресантів може знижуватися при одночасному застосуванні препарату.

Сульфаніламі= ди, в тому числі сульфаметоксазол, можуть витісняти <= span class=3DSpellE>метотрексат з точок зв’язування з білками плазми кров= і і погіршувати нирковий транспорт метотрексату, підвищуючи таким чином концентрацію вільного метотрекс= ату і посилюючи його дію.

Препарат може впливати на потрібну дозу пероральних антидіабетичних<= /span> засобів.

Подібно до і= нших антибіотиків, препарат може знижувати ефективність пероральних контрацептив= ів. Тому пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідних заходів = під час лікування препаратом.

Взаємодії, я= кі спостерігалися.

У пацієнтів літнього віку, які одночасно приймали деякі діуретики<= /span>, переважно тіазидного ряду, спостерігалася підви= щена частота випадків тромбоцитопенії з пурпурою. То= му слід регулярно контролювати рівень тромбоцитів у пацієнтів, які отримують <= span class=3DSpellE>діуретики.

Одночасне застосування з препаратом може збільшувати системну експозицію лікарських засобів, які метаболізуються переважно завдяки CYP2C9, таких як кумарини (варфарин, аценокумарол, фенпрокумон<= /span>), фенітоїн і похідні сульфон= ілсечовини (наприклад глібенкламід, г= ліклазид, гліпізид, хлорпропамід і толбутамід).

У пацієнтів,= які отримують кумарини, слід контролювати коагуляці= ю.

У пацієнтів,= які приймали препарат та циклоспорин після транспла= нтації нирки, спостерігалось оборотне погіршення функції нирок.<= /p>
Повідомлялос= я про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму та метотрексату (див. розділ «Особливості застосування»). Триметоприму= притаманна низька афінність до людської дигідрофолатредуктази, однак три= метоприм здатний посилювати побічну дію метотрексату, зо= крема за наявності інших факторів ризику, таких як літній вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок та зменшення резерву кісткового мозку, і у пацієнті= в, які отримують високі дози метотрексату. Пацієнт= ів групи ризику слід лікувати фолієвою кислотою аб= о фолінатом кальцію з метою протидії впливу метотрексату на кровотворення (невідкладне лікування)= .

Окремі повідомлення свідчать, що у пацієнтів, які приймають п= іриметаміновмісні препарати з метою профілактики малярії у дозах, що перевищують 25 мг піриметаміну на тиждень, при одночасному прийомі преп= арату може розвиватися мегалобластна анемія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Зи= довудин і= меншою мірою даний препарат індукують гематологічні порушення. У зв’язку з цим потенційно можливий додатковий фармакодинамічний ефект. Тому рекомендується моніторинг щодо гематологічної токсичності та корекція дози (за необхідності) у разі одночасного застосування даного препарату і зидовудину.

Одночасне застосування азатіоприну або меркаптопурину може збільшувати ризик гематологічних побічних реакцій, зокрема у пацієнтів, які отримують препарат протягом тривалого періоду, та у пацієнтів з підвище= ним ризиком виникнення дефіциту фолієвої кислоти. Пацієнтам, які отримують азатіоприн або меркаптопурин, слід розглянути питання про призначення альтернативи препарату. Якщо препарат застосовують у комбінації з азатіоприном або меркаптопурином= , пацієнтів слід спостерігати щодо гематологічної токсичності.

У зв’язку з = калійзберігаючим ефектом препарату слід виявляти обережність при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які підвищують рівень калію у сироватці крові, такими як інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту і блокатори ангіотензинових рецепторів. Рекомендується частий кон= троль рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючими порушеннями рівня калію, нирковою недостатністю або у пацієнтів, які отримують препарат= у високих дозах.

Одночасне застосування з даним препаратом може збільшувати системну експозицію лікарс= ьких засобів, які транспортуються за допомогою OCT2, тобто = дофетиліду, амантадину і мемантину.

Препарат не = можна застосовувати у комбінації з дофетилідом (див. = розділ «Протипоказання»).

Існує підтвердження того, що триметоприм пригнічує ни= ркову екскрецію дофетиліду. При одночасному застосува= нні триметоприму у дозі 160 мг у комбінації з сульфаметоксазолом у дозі 800 мг 2 рази на добу та дофетиліду у дозі 500 мкг= 2 рази на добу протягом 4 днів спостерігалося збільшення площі під (кривою «концентрація – час» AUC) дофетиліду на    103 % і максимальної концентрації у п= лазмі крові (C_max) на 93 %.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>До= фетилід м= оже спричиняти подовження інтервалу QT з серйозними шлуноч= ковими аритміями, у тому числі двонаправлену шлуночкову тахікардію (піруетног= о типу, torsades de pointes), що прямо залежать від концентрації = дофетиліду в плазмі крові.

У пацієнтів,= які отримують амантадин або ме= мантин, може підвищуватися ризик неврологічних побічних реакцій, таких як делірій і= міоклонус. Повідомлялося про токсичний делірій після = одночасного застосування препарату і амантадину.

Одночасне застосування з препаратом може збільшити системну експозицію лікарських засобів, які метаболізуються в основному за доп= омогою CYP2C8, зокрема паклітакселу, aміодарону, дапсону, репаглініду, розиглітазону і піоглітазону.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Па= клітаксел і= аміодарон мають вузький терапевтичний індекс. Пацієнт= ам, які отримують паклітаксел або аміодарон, слід розглянути питання про призначення альтернативного антибіотика.

І дапсон, і даний препарат можуть спричинити метгемоглобінурію. За пацієнтами, які отримують дапсон у комбінації з даним препаратом слід спостеріг= ати щодо метгемоглобінурії. У разі можливості слід розглянути питання про призначення альтернативних методів лікування.

<= u>Фа= рмакодинамічні в= заємодії і взаємодії з невстановленим механізмом.<= /span>

Сл= ід уникати одночасного застосування з клозапіном, = який може спричиняти агранулоцитоз.

Особливості застосування.

Препарат слід з обережністю застосовув= ати пацієнтам з алергією в анамнезі або бронхіальною астмою.

Респіраторна токсичність.<= /strong>

Під час лікування сульфаметоксазолом у комбінації з триметопримом повідомлялося про дуже рідкісні, важкі випадки респіраторної токсичності, що іноді переростала у гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Виникнення легеневих проявів, таких як кашель, лихоманка та задишка з рентгенологічними ознаками легеневих інфільтратів, і погіршення легеневої функції можуть бути попередніми ознаками ГРДС. За таких обставин застосування лікарського засобу слід припинити та призначити відповід= не лікування.<= /o:p>

Залежно від дози і тривалості лікування можливе підвищення ризику тяжких побічних реакцій у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з ускладненими станами, такими як порушення функції печінки і/або нирок, а також у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські засоби. Зрідка повідомлялося про летальні випадки у зв’язку з побічними реакціями, а саме зі стійкими патологічними змінами клітинного складу крові (дискразією), синдромом Стівенса<= /span>–Джонсона, токсичним епідермальним некролізом (синдромом <= span class=3DSpellE>Лайєлла), медикаментозним висипанням з еозинофілією і системними симптомами (DRESS) та блискавичним некрозом печінки.

Окрім виняткових випадків, препарат не= слід призначати пацієнтам із серйозними стійкими патологічними змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат застосовували пацієнтам, які отримували цитотоксичні засоби для лікування лейкемії, при цьому не спостерігалось озн= ак жодних побічних ефектів з боку кісткового мозку чи периферичної крові.=

Зважаючи на ймовірність гемолізу, преп= арат не слід призначати пацієнтам із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази або деякими гемоглобінопатіями (Hb-Цюріх, Hb-Кельн), за винятком випадків крайньої необхі= дності і тільки у мінімальних дозах.=

<= strong>Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ).

Дуже рід= ко повідомлялося про випадки виникнення гемофагоцитарного= лімфогістіоцитозу у пацієнтів, які отримували <= span class=3DSpellE>сульфаметоксазол у комбінації з = триметопримом. Гемофагоцитарний лім= фогістіоцитоз (ГЛГ) – це синдром патологічної імунної активації, що загрожує життю і характеризується клінічними ознаками та симптомами надмірного системного запалення (наприклад, лихоманка, гепатоспленомегалія, гіпертригліцеридемія, гіпо= фібриногенемія, високий рівень ферритину в сироватці крові, цитопенія та гемофагоцитоз). Пацієнтів, у яких розвиваються ранні прояви патологічної імунної активації, слід негайно обстежити. Якщо діагноз ГЛГ встановлений, застосування лікарсь= кого засобу слід припинити.

Лікування слід негайно припинити при п= ояві шкірних висипів або будь-яких інших серйозних побічних реакцій.<= /span>

Щоб звести до мінімуму ризик побічних = реакцій, тривалість лікування препаратом повинна бути якомога меншою, зокрема у пацієнтів літнього віку. При порушенні функції нирок дозування потрібно коригувати відповідно до інструкцій з дозування, викладених у розділі «Спос= іб застосування та дози».

Тяжка стійк= а діарея під час або після лікування може вказувати на псевдоме= мбранозний коліт, що вимагає невідкладного лікування. У таких випадках необхідно припи= нити прийом препарату і розпочати відповідні діагностичні та лікувальні заходи (наприклад призначити ванкоміцин по 250 мг 4 ра= зи на добу перорально). Антипери= стальтичні препарати у таких випадках протипоказані.

Якщо препар= ат приймають протягом тривалого періоду часу, необхідно регулярно моніторувати загальний аналіз крові. При значному зме= ншенні кількості формених елементів крові нижче нормального рівня прийом препарату необхідно припинити.

Під час три= валого лікування необхідно здійснювати моніторинг функції нирок і сечовидільної системи, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Щоб запобіг= ти розвитку кристалурії на тлі лікування, слід забезпечити достатнє вживання рідини і діурез.

Оскільки пр= епарат, подібно до інших антибіотиків, може зменшувати ефект пероральних контрацептивів, пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідн= их заходів під час лікування.

Тривале лік= ування препаратом може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів і грибів. У разі суперінфекції необхідно негайно розпочати відповідне лікування.

При лікуван= ні пацієнтів із порфірією або порушенням функції щитовидної залози необхідна обережність.

У пацієнтів літнього віку або пацієнтів із порушенням функції нирок можливі зміни з боку крові, що вказують на дефіцит фолієвої кислоти.= Вони зникають після призначення фолієвої кислоти.

Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із додатковими факторами ризику розвитку дефіциту фолієвої кислоти, якими є, наприклад, лікування фенітоїном або іншими антагоністами <= span class=3DSpellE>фолієвої кислоти і недостатнє харчування.<= /span>

Повідомляло= ся про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму і = метотрексату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Встановлено= , що триметоприм впливає на метаболізм фенілаланіну. Однак= це не стосується пацієнтів з фенілкетонурією, які дотримуються відповідної дієти.

Особи з пов= ільним ацетилюванням можуть мати підвищений ризик реакцій ідіосинкразії на сульфаніламіди.

Лікарський засіб містить метилпарабен (E 218) та <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman"'>пропілпарабен (Е 216), які можуть спричинити алергічні реакції (можливо уповільнені).

Аспарт= ам, що входить до складу препарату, є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Лікарський засіб містить сорбіт, тому, якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Цей лік= арський засіб містить 1,043 ммоль (або 23,99 мг) в одній мірній ложці (5 мл суспенз= ії) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Барвник= жовтий захід FCF (Е 110), який входить до складу лікарського засобу, може спричиня= ти алергічні реакції.

Застосування= у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Оскільки триметоприм і сульфаметоксазол проникають через плацентарний бар’єр= і, таким чином, можуть вплинути на обмін фолієвої кислоти, а також спричинити ядерну жовтяницю, у період вагітності препарат призначати не слід. Дуже високі дози препарату спричинювали вади розвитку у тварин, типові для антагоністів фолієвої кислоти.

Є дані, що = препарат не зумовлює значного р= изику тератогенного ефекту у людей.

Годування груддю. Оскільки триметоприм і сульфаметоксазол проникають у грудне молоко, годування груддю під час прийому препарату не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспорт= ом або іншими механізмами.

Препарат зазвичай не чинить безпосереднього впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Однак існує ймовірність виникнення небажаних ефектів з боку нервової системи і психіки, що можуть впливати на цю здатніс= ть, у деяких випадках – значною мірою (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування і дози. =

Перед застосуванням збовтувати. Пр= иймати кожні 12 годин. Препарат найкраще застосовувати після їди з достатньою кількістю рідини. При гострих інфекціях призначати на термін не менше 5 дні= в.

Дози для ді= тей віком до 12 років:

=

Вік

Суспензія, кількість мірних ложок ко= жні 12 годин

Від 2 місяців до 5 місяців

½ (2,5 мл)

Від 6 місяців до 5 років

1 (5 мл)

Від= 6 до 12 років

2 (= 10 мл)

Ре= жим дозування для дітей, що наведено, приблизно відповідає добовій дозі 6 мг триметоприму і 30 мг сульфаметок= сазолу на 1 кг маси тіла. При тяжких інфекціях дітям можна збільшити дози на 50 %.=

До= зування в особливих випадках.

Па= цієнти з пневмонією, спричиненою Pneumocystis cari= nii. = Ре= комендована доза становить до 20 мг триметоприму і до 100 м= г сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла на добу перорально, яку приймають рівними дозами кожні 6 годин протягом 14 днів. Загальні рекомендації щодо максимальної дози залежно від = маси тіла пацієнта з пневмонією, спричиненою Pneumocystis carinii, визначають = за таблицею:

Маса тіла, кг

Кількість мірних ложок суспензії

8

1 (5 мл)

16<= /span>

2 (= 10 мл)

24<= /span>

3 (= 15 мл)

32<= /span>

4 (= 20 мл)

40<= /span>

5 (= 25 мл)

48<= /span>

6 (= 30 мл)

64<= /span>

8 (= 40 мл)

80<= /span>

10 = (50 мл)

Пр= офілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis cari= nii. = Ді= тям рекомендується доза триметоприму 150 мг/м²⁼/добу і сульфаметоксазолу 750 мг/м²/добу, = яку застосовують двома рівними дозами кожні 12 годин протягом 3 днів поспіль. Максимальна добова доза не має перевищувати 320 мг три= метоприму і 1600 мг сульфаметоксазолу. =

В = таблиці нижче наведено загальні рекомендації щодо максимальної дози залежно від маси тіла пацієнтів з пневмонією, спричиненою Pneumocystis carinii:=

Площа поверхні тіла, м²

Кількість мірних ложок

0,2= 6

&fr= ac12; (2,5 мл)

0,5= 3

1 (5 мл)

1,0= 6

2 (= 10 мл)

Дозування для хворих із порушенням функції нирок.

<= /o:p>

Кліренс креатиніну

Рекомендований режим дозування

> 30 мл/хв

Звичайна доза

15–30 мл/хв

Половина звичайної дози

< 15 мл/хв

Застосовувати препарат не рекомендується

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі. Якщо препарат пока= заний пацієнтам на гемодіалізі, його слід приймати перший раз у стандартній дозі, потім половину або третину стандартної дози кожні 24–48 годин. Необхідно забезпечити моніторинг концентрації препарату у сироватці крові і відповідну корекцію дози.

Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 2 місяців до 12 років.<= /o:p>

Препарат не= можна призначати недоношеним дітям, а також новонародженим протягом перших 2 міся= ців життя з огляду на підвищений ризик ядерної жовтяниці (= білірубінової енцефалопатії).

Передозування.

Симптоми. При гострому передозуванні можуть виникнути такі симптоми: нудота, блювання, діарея, головний біль, вертиго, запаморочення, інтелектуальні і зорові розлади; у тяжких|тяжких| випадках – кристалурія|, гематурія, анурія.=

Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення, що проявляється тромбоцитопенією, лейкопенією, а також інші патологіч= ні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.

Лікування. Залежно від симптомів слід вжити таких заходів: уникнення подальшо= го всмоктування, посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (підлужування сечі сприяє виведенню сульфаметоксазолу<= /span>), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний), моніторинг показників кров= і і рівня електролітів. При виражених патологічних змінах картини крові або жовтяниці призначати специфічне лікування. Для усунення впливу триметоприму на кровотворення можна призначити фолінат кальцію у дозі 3–6 мг вн= утрішньом’язово протягом 5–7 днів.

Побічні реакції.

Основними п= обічними реакціями є шкірні реакції і легкі шлунково-кишкові розлади.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, а саме к= андидоз.

З боку крові і лімфатичної системи: переважно нейтро= пенія; лейкопенія; гранулоцитопенія; тромбоцитопенія; еозинофілія; агранулоцитоз; анемія (мегалобластна, імуногемолітична<= /span>, апластична); метгемоглобінемія; панцитопенія. Найчастіше виявлені з боку крові зміни = були легкими, безсимптомними і оборотними після прип= инення прийому препарату.

З боку імунної системи: алергічні реакції, а саме: гарячка, зазвичай у з= в’язку зі шкірними висипаннями; а= нгіоневротичний набряк; кропив’янка; анафілактоїдні реакції і сироваткова хвороба; вузликовий періартеріїт; алергічний міокардит, ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак.

Порушен= ня з боку судинної системи: з частотою «невідомо» – циркуляторний<= /span> шок. Повідомлялося про випадки циркуляторного шо= ку, часто у поєднанні з лихоманкою = та відсутністю ефекту від стандартн= ого лікування гіперчутливості, під час застосування сульфаметоксазолу + триметоприму= , переважно в імунокомпрометованих пацієнтів.

З боку обміну речовин: гіпонатріємія; підв= ищення рівня калію у сироватці крові – у значної частини пацієнтів з пневмонією, спричиненою Pneumocystis carinii, висо= кі дози триметоприму зумовлюють прогресуюче, але оборотне підвищення концентрації калію у сироватці крові. У пацієнтів з порушенням обміну калію або нирковою недостатністю або у тих, хто приймає препарати, що індукують гіперкаліємію, т= риметоприм дуже часто може спричинити гіперкаліємію, навіт= ь при застосуванні у рекомендованих дозах. У таких пацієнтів необхідно забезпечити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Гіпоглікемі= я у пацієнтів, які не хворіють на цукровий діабет, зазвичай розвивається у перші кілька днів лікування. Особливий ризик мають пацієнти з порушенням функції нирок, захворюваннями печінки або недостатнім харчуванням, а також ті, хто приймає високі дози препарату.=

Психічні порушення: галюцинації, депресія, апатія, безсоння, підвище= на втомлюваність. Делірій і психоз, зокрема у пацієнтів літнього віку; гострий психоз.

З боку нервової системи: нейропатія= (у т. ч. периферичний неврит і парестезії), увеїт. Асептичний менінгіт або менінгітоподібні симптоми, атаксія, судоми, головний = біль, вертиго, шум у вухах, тремор у спокої за типом хвороби Паркінсона, подеколи у поєднанні з апатією, клонус стоп та хода на широкій опорній базі.=

З боку органів дихання: пневмоніт з еозинофільною інфільтрацією.

З боку травної системи: нудота з блюванням або без, анорексія, стоматит, глосит, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, панкреатит, у тому числі гострий панкреатит у тяжко хворих пацієнтів.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит (у т= ому числі тяжкий), фульмінантний гепатит, некроз пе= чінки, синдром зникнення жовчних протоків,= підвищення рівня печінкових ферментів/трансаміназ, біліруб= іну, холестаз, холестатична жо= втяниця.

Небажані= ефекти у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. ВІЛ-інфіковані пацієнти з частими супутніми захворюваннями та їх лікуванням зазвичай отрим= ують тривалу профілактику або лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii (Pneumocystis jiroveci), із застосуванням високих доз препарату. Окрім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль побічних ефектів у цих пацієнтів є подібним до та= кого у популяції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше і часто є більш тяжкими, що зумовлює необхідність у перериванні курсу лікування препаратом у деяких пацієнтів. Зокрема, додатко= во або з вищою частотою спостерігалися такі небажані реакції:

з боку шкіри: висипання (у тому числі мак= улопапульозні висипання, зазвичай зі свербежем). Ці побічні е= фекти у більшості випадків є легкими і швидко зникають після відміни препарату. Я= к і при прийомі інших лікарських засобів, що містять сульфаніламіди, дуже рідкісними побічними реакціями є мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), медикаментозне висипання з еозинофілією і систе= мними симптомами (DRESS), пурпура, пурпура Шенлейна–<= span class=3DSpellE>Геноха, фоточутливість;

з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгі= я, рабдоміоліз;<= o:p>

з боку нирок і сечовивідних шляхів: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>порушення функції нирок і ниркова недостатність, олігурія, анурія, інтерстиціальний нефрит, підвищений рівень азоту сечовини крові, підвищений рівень креатиніну сироватки крові, кристалурія. Сульфаніламіди мо= жуть посилювати діурез, зокрема у пацієнтів з набряками, зумовленими захворюванн= ями серцево‑судинної системи.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. З= берігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С= до 8 °С= . Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 100 мл у флаконі з мірною ложк= ою у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. = Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 610= 13, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

<= /o:p>

Вік	Суспензія, кількість мірних ложок ко= жні 12 годин
Від 2 місяців до 5 місяців	½ (2,5 мл)
Від 6 місяців до 5 років	1 (5 мл)
Від= 6 до 12 років	2 (= 10 мл)

Маса тіла, кг	Кількість мірних ложок суспензії
8	1 (5 мл)
16<= /span>	2 (= 10 мл)
24<= /span>	3 (= 15 мл)
32<= /span>	4 (= 20 мл)
40<= /span>	5 (= 25 мл)
48<= /span>	6 (= 30 мл)
64<= /span>	8 (= 40 мл)
80<= /span>	10 = (50 мл)

Площа поверхні тіла, м²	Кількість мірних ложок
0,2= 6	&fr= ac12; (2,5 мл)
0,5= 3	1 (5 мл)
1,0= 6	2 (= 10 мл)

Кліренс креатиніну	Рекомендований режим дозування
> 30 мл/хв	Звичайна доза
15–30 мл/хв	Половина звичайної дози
< 15 мл/хв	Застосовувати препарат не рекомендується